Величне століття : до 35-річчя виходу у світ роману Павла Загребельного «Роксолана»

«Історією не завжди можна втішатися в неї треба ще й учитися…»

                                                                                                    Павло Загребельний

У хронологічних рамках Середньовіччя виникає блискуча культура Відродження, яка посідає в історії Європи особливе місце і характеризується неповторною своєрідністю. Вона вражає сучасника великою кількістю яскравих талантів, шедеврами мистецтва і літератури, що мають світове значення. Відродження (Ренесанс) – в Італії – кінець ХІІІ – ХVI ст., в інших країнах – кінець XV – XVI ст.

В період Високого Відродження (кінець XV — перші 20 років XVI століття) та Пізнього Відродження (середина XVI — 90-і роки XVI століття), культура досягла найвищого підйому і блискавичного розквіту, вийшла за межі Італії, розвинулася в Німеччині, Англії, Франції, Нідерландах, вплинула на розвиток країн Центральної і Східної Європи. Це була епоха титанів – Леонардо да Вінчі, Рафаеля Санті, Мікеланджело Буонарроті, Дюрера, Еразма Роттердамського.

В епоху Відродження були зроблені великі географічні відкриття, результатом яких став перегляд колишніх уявлень про будову земної кулі, а разом з астрономічними відкриттями Миколая Коперника і про будову Всесвіту.

Найсуттєвіший вплив на розвиток ренесансної культури справило винайдення Іоганном Гутенбергом друкарського верстака (1445), що дало можливість у багато разів збільшити кількість друкованих видань. Це прискорило поширення наукових знань, освіти, літератури, стало підґрунтям для поширення реформаційних ідей. Тільки в одній Венеції у другій половині ХVIст. працювало більше ста друкарень, які щороку випускали тисячі примірників книжок десятків назв.

Ренесанс в української культурі був своєрідним і як історичний етап хронологічно не збігався з італійським. Ренесанс почав торувати свій шлях в українських землях вже на початку XVI століття. Ренесансні процеси на Україні торкнулися насамперед міської культури, яка зазнала в цей період значного європейського впливу. У XVI ст.. на території України більш як 250 міст мали магдебурзьке право самоврядування. У першій половині XVI ст.. гуманістичними ідеями була проникнута творчість письменника-публіциста Станіслава Оріховського, поетів Павла Русина, Фабіяна Себастіана Кленовича. У період українського Ренесансу закладаються основи української граматики, лексикології, музикознавства. За зразками Львівської та Луцької шкіл діяли братські школи в Галичі, Рогатині, Комарному, Перемишлі, Ярославі, Межибожі, Холмі. Культурними центрами того часу були –  Київ, Львів, Острог. Велике значення Острога полягає в тому, що тут виховувалась духовна еліта української нації, визрівали ідеї національної незалежності. Золотими літерами вписане яскраве життя князя Костянтина Івановича Острозького (1460 – 1530) в українську історію. Його коштом було споруджено, реставровано й оздоблено багато храмів і монастирів в Острозі, Турові, Дубно, Дермані, Жидичині, Межиріччі, Вільно, Новогородку, Києві. Василь-Костянтин Острозький  (1526 - 1608) був великим шанувальником і покровителем освіти, науки й мистецтва в Україні. Князь заснував славнозвісну Острозьку академію (1578 р.)

Османська імперія склалася внаслідок майже безперервних війн. Її володіння знаходилися в трьох частинах світу – Європі, Азії, Африці. У XVI ст.. вона продовжувала завоювання. Спочатку їх проводив султан Селім I (1512 – 1520). Продовжуючи політику батька, султан Сулейман I (1520 – 1566) добився найвищої війсково - політичної могутності Туреччини. Він був не тільки великим полководцем і спритним політиком, а й освіченим правителем, який розумів значення культури. Сулейман І сприяв розвиткові турецької культури, особливо архітектури. Активізувалася розбудова столиці імперії Стамбула, зокрема спорудження мечетей, медресе, лікарень. Значний вплив на його політику мала його дружина – українка Роксолана( Анастасія Лісовська).

Постать Роксолани надихнула на створення кількох музикальних творів. Симфонія № 63 Йозефа Гайдна мала другу частину під назвою «La Roxelane». Роксолана є персонажем кількох опер та балетів. Існує кілька портретів Роксолани, найкращий з яких належить Тиціану (бл. 1552). Нездоланна, сильна й непередбачувана Роксолана сходить до нас і зі сторінок відомих літературних творів. В турецькій літературі відомі два твори, присвячені цій постаті: роман Тургана Тана "Гюррем Султан" та п'єса Органа Асени з ідентичною назвою.

Історичний роман «Роксолана» українського письменника Павла Загребельного (1924 – 2009) вийшов у світ у 1980 році.

 Павло Загребельний в авторському післяслові «Втішання історією» до роману зазначав : « Власне, роман це історія боротьби нікому не знаної дівчини й жінки за свою особистість, за те, щоб уціліти  і зберегти себе, а тоді вознестися над оточенням, може, й над цілим світом….

Буває життя таке жорстоке, що не лишається жодної хвилини для розмірковувань над абстрактними проблемами, вона ставить перед людиною тільки найконкретніші питання, тільки «так» чи «ні», тільки «бути» чи «не бути». Таким видалося все життя Роксолани…».

Омер Дерменджі став першим перекладачем роману Павла Загребельного «Роксолана»  турецькою мовою. Робота над перекладом тривала 5 років – з 1999 р. до 2005 р. Перш ніж розпочати переклад, кандидат філологічних наук Омер Дерменджі зустрівся з Павлом Загребельним, щоб отримати його згоду. Презентація перекладу відбулася в 2006 році в палаці Топкапи. Місце проведення цієї події говорить саме за себе. На ній був присутній і тодішній український міністр культури. Перший наклад роману — п’ять тисяч примірників. Згодом, за останні кілька років, він перевидавався вже двічі.

Буктрейлер «Коронована історією…» до 35-річчя виходу роману П. Загребельного «Роксолана»