Життєва і творча доля Миколи Куліша: до 125-річчя від дня народження

«Творче й громадсько-творче життя Куліша було подібне до феєрверка: барвисте, яскраве, гучне і… скороминуче. Десять років всього письменницького стажу»

Юрій Смолич

Микола Гурович Куліш народився 19 грудня 1892 р. в с. Чаплинці Дніпровського повіту на Херсонщині в родині бідняка. Більшу частину свого життя батько письменника пронаймитував у поміщицьких економіяк та у сільських багатіїв. Мати прийшла ще дівчиною у ці місця на заробітки з Полтавщини. Сім’я постійно зазнавала матеріальних злигоднів і нужди. Ще п’ятирічним хлопчиком Микола вже пізнав тяжкої наймитської долі. Через недолю і злидні батько випивав, тому на вулиці над Миколою часто глумились діти, а він, відстоюючи честь сім’ї, вступав з ними в бійку. Але батько, що пив через горе і злидні, мав природжений талант до співу, а мати була народною художницею, розмальовувала печі, хати, виробляла чудернацькі візерунки. Про це так гарно поетично розповідав Ю. Яновський у новелі «Дитинство» з роману «Вершники»: героїчний учасник громадянської війни, письменник Микола Куліш був прототипом комісара Данила Чабана. Восьми років Микола вступає до народної школи. Здібний і допитливий хлопчик викликав до себе симпатію, і тому сільська інтелігенція Чаплинки зібрала сотню карбованців, щоб відправити його на навчання до Олешок (пізніше м. Цюрупинськ Херсонської області). Навчаючись у міському училищі, Микола Куліш незабаром залишається без засобів існування. Врятувала богадільня, у якій існував на крихтах і милостині від багатих благодійників. У другому класі він познайомився з програмними засадами РСДРП. Мав в училищі репутацію бунтаря і політично неблагонадійного.

Олешки, 1918 р.

Виключався з училища, перебивався з хліба на воду, відчував при цьому моральну і матеріальну підтримку від сім’ї своєї майбутньої дружини Антоніни, яка в нелегкі роки Першої світової війни поєднала свою долю з прапорщиком Кулішем, що їхав у фронтове пекло. Курс гімназії Микола Куліш екстерном закінчує на Кавказі, після чого намагається вступити до Одеського університету. Але влітку 1914 року він був мобілізований і відправлений до одеської школи прапорщиків: в усі часи для гарматного м’яса були видатні офіцери, що вийшли з нижчих соціальних прошарків, - важке поранення, контузія, потім, у березні 1917-го, революційний полковий комітет. Співчував есерам. У липні 1918 року був кинутий до гетьманської тюрми, у якій пробув декілька місяців. Під час української Директорії був членом Олешківської міської управи.

Микола Кулiш iз дружиною, 1915 р. 

Восени 1920 року був військовим керівником Херсонського, а потім Дніпровського повітових військових комісаріатів. Згодом працював а наросвіті, завідував губернським відділом соціального виховання. З 1922 року Микола Куліш з сім’єю переїжджає до Одеси. Там працює деякий час на посаді інспектора обласного відділу народної освіти. Згодом – посада шкільного інспектора Наркомосу України, переїзд до Харкова 1925 року. Тоді вже Куліш був широко знаний як автор п’єси «97», що неодноразово ставилась у театрах республіки. У Харкові літературно-театральна діяльність Миколи Куліша пожвавлюється, зміцнюється його творча дружба з театром «Березіль», головним режисером якого був славетний Лесь Курбас.

У колі друзів

Тоді в Харкові гуртувалось українське письменство, серед якого бачимо багато славетних імен: М. Хвильового, В. Сосюру, Остапа Вишню, І. Дніпровського, Ю. Яновського, В. Підмогильного, П. Тичину та ін. Більшість з них потрапило під «караючий меч» сталінізму. Саме вони, Куліш і Хвильовий, організовують ВАПЛІТЕ (Вільну академію пролетарської літератури) – письменницьке угрупування, що у творчості надавало перевагу передусім естетичним засадам, а не ідеологічним.

Настав Апокаліпсис 1933-го. Як згадує Антоніна куліш, її чоловік у цей час нічого не міг писати. Запопадливі прислужники від літератури писали тоді про розквіт України, про дівочі пісні, що лунали на її багатих і щасливих полях. Микола Гурович після поїздки дорідного села мало не захворів. Ось що пише у спогадах про це його дружина: «Через два тижні повернувсь до Харкова і був такий сумний та пригнічений, що я налякалася. – Може що трапилося в дорозі? Ти хворий? Алевін мені відповів: - Старенька (так він називав мене усе наше спільне життя), якби ти знала, якби ти бачила, що робиться по селах – це жах! Уяви собі – по дорогах лежать пухлі й мертві люди, по селах тихо, люди не ходять, бо не мають сил уже рухатися. Біля матері лежать мертві діти, а вона сама впала через поріг і конає. Навіть псів по селах не стало. І ця Україна цвіте, збіжжя красується на полях! Та ж нема кому його сіяти і збирати! Багатюща країна, земля – як золотог, трудолюбивий і здібний народ, що з ним зробили?! – Микола плакав, стогнав і захворів. Коли він зривався і кричав, я його заспокоювала, а він відповідав мені: - Про це не лише писати треба, а кричати, бити у дзвони на сполох!». 

Микола Гурович Куліш, відбуваючи покару у спецізоляторі на Соловках як особливо небезпечний злочинець, за рішенням «особливої трійки» УНКВС Ленінградської області був розстріляний 3 листопада 1937 року. Того ж дня разом з ним загинули Микола Зеров, Дмитро Фальківський, Валер’ян Підмогильний, Павло Филипович, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Сергій Пилипенко та інші письменники. Так відзначалась у червоній імперії 20-та річниця кривавого Жовтня. Серед сотень українських літераторів більшовицька каральна машина знищила одного з найталановитіших світових драматургів ХХ віку Миколу Куліша.

Творчий шлях

Микола Куліш працював в українській драматургії всьогго 10 років – з 1924 і до арешту. Створив за короткий і нелегкий час одинадцять п’єс (принаймні ті, що дійшли до нас).

В листопаді 1924 року в Харкові у театрі ім. Франка було вперше поставлено п’єсу досі невідомого автора М. Куліша «97». Вистава була великою подією в культурному житті України. П’єсу радісно зустріли потім глядачі Харкова, Києва, Одеси, де в ці роки жив драматург. Перейшовши рампу великих професіональних театрів, п’єса впевнено утвердилась на кону пересувних театрів та самодіяльних гуртків. Не було, мабуть, жодного великого і малого театру на Україні, який би в 1924 – 1926 роках не грав п’єси «97». Це був твір, про який А. Луначарський писав, що від нього «гриміла вся Україна». І сенсаційний успіх п’єси М. Куліша не був успіхомкомети, щонесподівано спалахнула на темному тодірепертуарному небі. В наступні роки з’явилося немало значних п’єс, але протягом десятиліття драма «97» незмінно користувалась успіхом, продовжувала жти в пам’яті читачів та глядачів роками як глибоко людяне і по-справжньому значнеявище мистецтва, як перша високохудожня українська радянська п’єса.

Драма Миколи Куліша «97» була написана як твір цілком сучасний, сповнений гарячим диханням життя, але яка це давня і незвичайна історія для нашого сучасного читач! І не тільки для сучасного. Вже в 1926 – 1927 рр. велич цї п’єси сприймалася глядачами як велич історії. недарма Ю. Смолич писав у 1927 році, що «97» залишиться в нашій літературі як найяскравіший зразок з історичного нашогоминулого». І це не тому, що такими вузькочасовими були рамки зображеного драматургом, а тому, що нестримно швидко рухалось вперед життя.

«97» М. Куліша – жосткий, нещадний твір. Письменник малює картини, які не можуть не викликати жаху. У зв’язку з цим деякі критики обвинувачували Миколу Куліша в натуралізмі, фотографуванні потворного й страшного.   

Нова драма «Комуна в степах» була закінчена в 1925 році. 5 театрів відкривають п’єсою М. Куліша, викликало великий інтерес. На жаль, п’єса не виправдала всіх надій, і вороги реалізму в середовищі театральної критики зловтішно раділи з приводу того, що «цей рік всі попеклися на сенсаційному імені Куліша», діставши від нього слабку п’єсу.

«Комуна в степах», дійсно, не досягла художнього рівня «97», - ні в своїй першій редакції 1925 року, відомій нам з рецензії (текст поки що не знайдено), ні в переробленій редакції 1930 р., надрукованій у 1931 році. Проте в п’єсі є значні образи, думки, художні удачі, що не втратили своєї цінності досі.

«Філологічна комедія» М. Куліша «Мина Мазайло» (1928) була спрямована проти войовничого шовіністичного міщанства, яке шалено чинило опір спробам національного відродження в Україні у 20-ті роки, зокрема і українським націоналістам (Скрипнику, Хвильовому), які намагались у межах можливого сприяти впровадженню рідної мови в життєвих сферах. П’єса писалася в той час, коли проімперські політики культивували зневажливе ставлення до української етнічної сутності взагалі.   

П’єсу-диспут, по суті твір бездійовий, побудований на дискусійній основі, драматург майстерно подає в комедійній формі, надавши таким чином драмі ідей ознак гротескно-сатиричної комедії не тільки антиміщанського, але й одверто соціально-політичного спрямування.

Тут Куліш проявив себе справді драматургом-новатором, багато в чому спорідненим із багатьма майстрами світової драматургічної класики ХХ ст., такими, як Шоу, Чехов, О’Кейсі, Піранделло, Брехт та ін. Говорячи про літературні традиції, слід відзначити органічний зв’язок комедії «Мина мазайло» з «Міщанином-шляхтичем» Мольєра і «Мартином Борулею» Карпенка-Карого. Справді, міщанин Мазайло, як мольєрівський Журден, будь-що намагається увійти в елітарні кола, у даному випадку стати таким собі новітнім аристократом. Тому і наймає учительку, що вчить його «правильных произношений».

Микола Куліш у спогадах сучасників

• Він був скромний. Подумати тільки – лише на п’ятдесяту виставу своєї першої п’єси, своїх славетних «97», після тріумфальних її успіхів, ризикнув автор приїхати з кімнатки свого одеського Губсоцвиху до зали Харківського театру, та й то перед публікою так і не показався. Він був скромний, але під цією скромністю таїлась мужня гордість і повага до себе, до своєї творчості, до свого труда (Микола Бажан).

• Куліш-драматург був талант світового масштабу. Не буду шукати небезпечних аналогій у класиці - м–ж Шекспіром і Шіллером, або Мольєром чи Бомарше, але в сучасній йому радянській драматургії він не мав собі рівних, а з того, що ми знали про тогочасну драматургію за рубежем, рівняти Куліша можна було хіба що з Піранделло (Юрій Смолич).

Твори Миколи Куліша з фонду бібліотеки

Куліш М. Твори : 2 т. : П’єси / Микола Куліш ; передмова Леся Танюка. – Київ : Дніпро, 1990. – 509 с. : фото.

До першого тому ввійшли п’єси «97», «Комуна в степах», «Прощай, село», «Отак загинув Гуска», «Хулій Хурина», «Зона», «Закут», «Вічний бунт».

Куліш М. Твори : 2 т. : П’єси, статті, виступи, документи, листи, спогади про письменника / Микола Куліш. – Київ : Дніпро, 1990. – 877 с. : фото.

У другому томі – п’єси «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната», «Маклена Граса» (дві останні – в нових варіантах), статті, виступи, автобіографія та уривки в записника Миколи Куліша, а також його листи до І. Дніпровського, П. Зенкевича, А. Любченка, І. Кочерги, О. Корнєєвої-Маслової та до дружини – А. Куліш. Завершують том її  спогади про письменника.

Куліш М. Маклена Граса / Микола Куліш ; [передмова, примітки Андрія Кравченка]. – Київ : Фоліо, 2012. – 517 с. (Шкільна б-ка укр. та світ. літ-ри).

Творчість Миколи Куліша мала значний вплив на формування українського національного драматургічного стилю, відкрила нові напрямки у розвитку світового драматичного мистецтва. До видання ввійшли найзначніші твори: «97», «Прощай, село!», «Хулій Хурина», «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната», «Маклена Граса».

Куліш М. Мина Мазайло. Народний Малахій. Патетична соната. 97 : п’єси / Микола Куліш ; післямова Ніни Бернадської. – Київ : Знання, 2010. – 376 с. : іл.

До книжки увійшли найяскравіші у художньому сенсі й тематично різнопланові твори відомого драматурга.

Літературознавчі видання про життєвий та творчий шлях Миколи Куліша

Кузякіна Н. Драматург Микола Куліш : літературно-критичний нарис / Наталя Кузякіна. – Київ : Рад. письменник, 1962. – 204 с.

У нарису автор прагнув визначити суспільно-естетичний зміст його творчості, місце п’єс драматурга в загальному розвитку української літератури.

Кузякіна Н. П’єси Миколи Куліша : літературна і сценічна історія / Наталя Кузякіна. – Київ : Рад. письменник, 1970. – 456 с. : іл.

У монографічному дослідженні йдеться про творчість Миколи Куліша – видатного драматурга. Усі відомі одинадцять великих п’єс Куліша,починаючи з «97» і закінчуючи «Макленою Грасою», схарактеризовані в їх літературній та сценічній історії. Всебічне використання матеріалів преси 20-х років дає можливість широко відтворити дискусії, що спалахували навколо п’єс Куліша, оцінити їх суспільний резонанс. Значну увагу автора привертає роль драматургії Куліша в розвитку українського театру, історія вистав його п’єс на сцені театру ім. І. Франка, «Березоля»,  Московського Камерного та ін.

Кудрявцев М. Вивчення творчості Миколи Куліша в школі : посібник для вчителя / Михайло Кудрявцев. – Тернопіль : Підручники & посібники, 2000. – 64 с. : фото.

Даний посібник містить навчальний матеріал та методичні орієнтації щодо вивчення української драматургії І половини ХХ ст. У вступній частині, орієнтованій на вчителя, який має донести матеріал у формі, доступній учням, автор намагається викласти основні художні засади новітньої драми. Розділи посібника присвячені безпосередньо вивченню в середніх навчальних закладах програмних творів М. Куліша «97», «Мина Мазайло», «Патетична соната».

Микола Куліш : [програмні тексти, ілюстрації, пояснення, завдання, тести] / авт.-упоряд. Ярослав Голобородько. – Київ : АртЕк, 2001. – 64 с. : фото, іл. (Сер. : УСЕ для школи. Українська література, 11 кл. Вип. 11).

Навчальний посібник на допомогу вчителю: про життя та творчість Миколи Куліша; скорочений текст п’єси «Мина Мазайло», та її аналіз; орієнтовані запитання для тематичного оцінювання знань учнів; у літературно-критичному додатку аналіз п’эс Миколи Куліша.

Куліш М. Мина Мазайло : посібник для 11 кл. / авт.-уклад. В. В. Паращич. – Харків : Ранок, 2000. – 64 с.

До посібника вміщені: переказ п’єси «Мина Мазайло», аналіз комедії та характеристика головних героїв, відгуки про п’єси критиків, зразки учнівських творів. Вчителів зацікавить розділ оригінальних методичних порад: прийоми навчальної роботи з учнями.

Про життєвий та творчий шлях у збірниках та періодичних виданнях

• Атаманчук В. Мелодрама чи трагедія? : проблеми «нового побуту» радянського міщанства у п’єсі Миколи Куліша «Зона» / В. Атаманчук // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2007. – № 2. – С. 118-121.
• Баранова Т. О. М. Куліш «Мина Мазайло»: проблеми українізації / Т. О. Баранова // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2004. – № 30.
• Бернадська Н. І. Микола Куліш // Бернадська Н. І. Українська література ХХ століття : довідник. – Київ, 2007. – С. 86-91.
• Бондаренко Л. Наукова конференція, присвячена 120-річчю від дня народження Миколи Куліша / Л. Бондаренко // Українська література в загальноосвітній школі. – 2013. – № 3. – С. 46-47.
• Бондаренко Ю. Концептуально-жанровий аналіз літературного твору в школі (на матеріалі комедії Миколи Куліша «Мина Мазайло» / Ю. Бондаренко // Українська література в загальноосвітній школі. – 2012. – № 3. – С.  13-16.
• Голобородько Я. Геніальний тріумвірат (Лесь Курбас, Микола Куліш, Мар’ян Крушельницький) / Я. Голобородько // Дивослово. – 2005. – № 11. – С. 33-41.
• Голобородько Я. Категорія національного в житті й духовній спадщині Миколи Куліша / Я. Голобородько // Українська література в загальноосвітній школі. – 2002. – № 3. – С. 29-33.
• Голобородько Я. «Патетична соната» України: художні версії М. Куліша / Я. Голобородько // Вітчизна. – 1997. – № 1-2. – С. 143-147.
• Голобородько Я. Таврійський буттєвий ландшафт у творах Миколи Куліша / Я. Голобородько // Українська література в загальноосвітній школі. – 2007. – № 10. – С. 9-13.
• Гординський С. Гортаючи сторінки «Патетичної»… : до п’ятдесятиріччя «Патетичної сонати» Миколи Куліша // Городинський Святослав. На переломі епох : літературознавчі статті, огляди, есеї, рецензії, спогади, листи. – Львів, 2004. – С. 245-254.
• Гриценко В. Парадокси розстріляного пророка : трагічні обставини голоду на початку 20-років у п’єсі «97» / В. Гриценко // Українська література в загальноосвітній школі. – 2000. – № 6. – С. 20-21.
• Драматург світового масштабу : до 120-річчя від дня народження М. Г. Куліша (18.12.1892 – 3.11.1937) // Календар знаменних і пам’ятних дат. – 2012. – № 4. – С. 82-92.
• Жила С. Особливості вивчення п’єси М. Куліша «Маклена Граса» / С. Жила // Українська література в загальноосвітній школі. – 2001. – № 5. – С. 39-46.
• Залеська-Онишкевич Л. Жертвоприношення і відкуплення в «Патетичній сонаті» Миколи Куліша / Л. Залеська-Онишкевич // Сучасність. – 1998. – № 5. – С. 105-109.
• Іваха Т. Микола Куліш – драматург доби / Т. Іваха // Українська мова і література в школі. – 2001. – № 2. – С. 34-35.
• Куліш Микола // Українські письменники : біографії, огляди творчості, літературні напрямки і течії, літературознавчий словник / [відповід за вип. Марта Іванівна Преварська]. – Київ, 2013. – С. 143-147 : фото.
• Куліш Микола Гурович (1892-1937) // Повернуті імена : рекоменд. бібліограф. покажчик / авт.-складач. – Київ, 1993. – Вип. 1. – С. 59-64.
• Микола Куліш // …З порога смерті… : письменники України – жертви сталінських репресій / [упоряд. О. Г. Мусієнко]. – Київ, 1991. – С. 294-296 : фото.
• Микола Куліш // Підгайний Семен. Українська інтелігенція на Соловках : спогади 1933-1941 рр. – Тернопіль, 1999. – С. 90-91 : фото.
• Микола Куліш // Літературна Україна : для дітей серед. шк. віку / авт.-упоряд. В. М. Скляренко, Я. О. Батій. – Харків, 2009. – С. 178-180 : фото.
• Палахтій Т. «А вино – як кров» : християнська символіка драм Миколи Куліша / Т. Палахтій // Українська мова та література. – 2004. – № 39.
• Панченко В. Арки і шибениці : драматургія Миколи Куліша / В. Панченко // Дивослово. – 1996. – № 11. – С. 3-10.
• Поляруш О. Микола Куліш: мовою Езопа / О. Поляруш // Дивослово. – 1994. – № 1. – С. 22-25.
• Ренесанс Української прози і драматургії 20-років ХХ століття : [Г. Косинка, М. Хвильовий, В. Підмогильний, М. Куліш] // Бібліотечка «Дивослова». – 2007. – № 3.
• Семенчук І. Р. Микола Куліш (1892-1937) // Ґроно нездоланих співців : літературні портрети українських письменників ХХ сторіччя, твори яких увійшли до оновлених шкільних програм : навч. посіб. / упоряд. В. І. Кузьменко. – Київ, 1997. – С. 101-112.
• Скорина Л. Інтертекстуальне прочитання комедії Миколи Куліша «Мина Мазайло» / Л. Скорина // Дивослово. – 2011. – № 2. – С. 44-50.
• Соколенко Л. Зміст і проблематика комедії Миколи Куліша «Мина Мазайло» / Л. Соколенко // Українська мова та література. – 2004. – № 39.
• Солод Ю. Драматург Микола Куліш – видатна мистецька постать доби розстріляного Відродження // Солод Юлія. Українська література : конспект. – Київ, 1996. – Тема 33. – С. 247-260.
• Сулима М. Микола Куліш та Андрій Платонов // Сулима Микола. Книжиця у семи розділах : літературно-критичні статті й дослідження. – Київ, 2006. – С. 127-133.
• Танюк Л. До проблеми Української «пророчої» п’єси: «Кассандра» Лесі Українки, «Пророк» Володимира Винниченка, «Народній Малахій» Миколи Куліша / Лесь Танюк // Березіль. – 1992. – № 2. – С. 173-183.
• Танюк Л. Драма Миколи Куліша / Лесь Танюк // Куліш М. Твори : в 2 т. Т. 1 : П’єси. – Київ, 1990. – С. 3-35.
• Тарнашинська Л. Портрет у родинному інтер’єрі : кілька штрихів до біографії Миколи Куліша та його родини / Людмила Тарнашинська // Наука і культура / [голов. ред. Олена Сергієнко]. – Київ, 1996. – Вип. 29. – С. 194-198.
• Тихоненко Л. Тридцять третя сльоза : урок-драматичний діалог-колаж (за творами Уласа Самчука, засновника нової української драматургії Миколи Куліша та слобожанського письменника Михайла Олефіренка) / Л. Тихоненко // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2007. – № 2. – С. 19.23.
• Чешуріна Т. Художнє відтворення проблеми українізації в п’єсі Миколи Куліша «Мина Мазайло» : 11 клас / Т. Чешуріна // Українська література в загальноосвітній школі. – 2006. – № 3. – С. 32-34.
• Чумаченко А. «Гра» і «промова» Миколи Куліша : художній світ у творчості М. Куліша / А. Чумаченко // Сучасність. – 1998. – № 5. – С. 110-121.
• Шевчук О. До проблеми «Суспільство і особистість» у творчості Миколи Куліша / О. Шевчук // Дивослово. – 1994. – № 5-6. – С. 60-62.
• Шишко О. Ім’я і його носій (драма Миколи Куліша «Мина Мазайло» / О. Шишко // Дивослово. – 2006. – № 4. – С. 5-10.

Матеріал підготували співробітники відділу періодичних видань