Микола Ґе – видатний художник, майстер історичного та біблійного живопису (до 190-річчя від дня народження)

 

«Мистецтво підносить душу від землі до неба» (М. М. Ґе)

Микола Миколайович Ґе народився 15 (27) лютого 1831 року у Воронежі в сім’ї поміщика. Дід майбутнього художника був дворянином, який іммігрував до Росії під час Великої французької революції (звідси незвичне прізвище). Коли хлопчикові виповнилося три місяці, його мати померла від холери. Дитинство Миколи минуло в батьківському маєтку в селі Попелюхи Могилівського повіту Подільської губернії (нині Мурованокуриловецький район Вінницької області).

1841 року хлопчика віддали на навчання до Першої київської гімназії. Саме тут він почав малювати, писати аквареллю. У цій гімназії викладав відомий історик М.І. Костомаров (через двадцять п’ять років М. Ґе напише його портрет).

Хоча Микола мав неабиякі здібності до малювання, по закінченні гімназії він вступив до Київського університету – на математичне відділення філософського факультету, а згодом перевівся на математичний факультет Петербурзького університету.

У Санкт-Петербурзі юнак з особливою силою відчув потяг до мистецтва: він часто відвідував Ермітаж, а також вечерні класи Імператорської Академії мистецтв. У цей період Микола захопився творчістю К. Брюллова (особливо картиною «Останній день Помпеї»). Зрештою, 1850 року він залишив університет, щоб навчатися в Академії мистецтв – в майстерні професора П.В. Басіна.

Перші академічні роботи молодого живописця вирізнялися контрастним драматичним освітленням, нагадуючи творчі знахідки Караваджо, що збагатили академічний живопис Італії XVI - XVII століть. У 1855 році Ґе отримав малу золоту медаль за картину «Ахіллес оплакує Патрокла», а в 1857 році – велику золоту медаль і право на пенсіонерську закордонну поїздку за полотно «Саул в Аендорської чаклунки».

У перші роки життя в Італії Микола Ґе створив серію ескізів на сюжети з італійської історії («Смерть Віргінії» (1857-1858) та ін.), у яких відчутно вплив творчості К. Брюллова.

В Італії він відвідав Сікстинську капелу. Зачарований фресками Мікеланджело (особливо його вразив «Страшний суд»), художник зацікавився біблійними сюжетами й почав розробляти провідну тему творчих пошуків, що увінчалася створенням відомого «Страсного циклу», завдяки цьому циклу він здобув не лише славу, а й зазнав різкої критики.

В картині «Таємна вечеря» (1863) М.М. Ґе застосував ризиковані новації. Художник згадував, що, створюючи цю «першу самостійну картину», він запропонував надто сміливе трактування, наділивши людськими емоціями євангельських персонажів, на його думку, поведінка й світовідчуття їх нічим не відрізняються від поведінки й світовідчуття його сучасників.

«Таємна вечеря» (1863)

Картину «Таємна вечеря» 33-річний художник представив на осінній академічній виставці. Картина спричинила шквал різко полярних відгуків.

За картину «Таємна вечеря» автор отримав звання професора Академії мистецтв (минаючи звання академіка). Полотно придбали для музею Імператорської Академії за десять тисяч рублів сріблом.

Продовжує євангельську тематику картина «Вісник Воскресіння» (1867). Композицію картини побудовано на протиставленні двох світів - людей, котрі люблять Христа, поклоняються йому, і людей, байдужих до Христа. Марія Магдалина приносить радісну звістку про воскресіння Спасителя.

В цій картині художник, віддаляючись від академічної школи, передбачає появу символізму в європейському живописі. Звісно, через це відгуки про картину були негативними. Її навіть не брали на виставку до Академії мистецтв, але згодом дозволили експонувати в мистецькому клубі.

Такою ж була доля картини «У Гетсиманському саду» (1869), в якій художник передбачив колірний драматизм живопису М. Врубеля. Знову твір визнали невдалим.

Розвиваючи експресивну манеру живопису, М.М. Ґе доволі часто стикався з нерозумінням свого мистецтва.

У травні 1870 року художник повернувся до Росії, став одним із засновників Товариства пересувних художніх виставок.

У цей період М.М. Ґе зацікавився сюжетами російської історії, щорічно експонуючи історичні полотна на виставках передвижників. Завдяки картині «Петро I допитує царевича Олексія Петровича в Петергофі» (1871) автор зажив ще більшої популярності.

У 1875 року художник залишив Санкт-Петербург, перебравшись на хутір Іванівський в Чернігівської губернії.

Краса української природи й сільське життя пробудили в ньому пейзажиста-романтика, якого цікавлять традиційні мотиви – захід сонця, місячна ніч тощо. Художник пише етюди на тему українських краєвидів, портрети рідних, знайомих, сусідів-селян, не залишаючи поза увагою й справу свого життя – «Страсний цикл».

У 1880 році на 8-й виставці Товариства передвижників експонувалася картина М.М. Ґе «Милосердя» (1879). Полотно мало також іншу, авторську, назву: «Чи не Христос це?» На рамі картини рукою художника написане посилання на текст Євангелія від Матвія: «Оскільки ви зробили це одному з цих братів моїх менших, то зробили мені».

Публіка безжально знехтувала цією роботою художника, не пробачивши такого нечувано сміливого посилання на євангельський текст, і «невміле, недбале виконання». Врешті-решт, художник знищив своє творіння, написавши поверх нього картину «Що є істина? Христос і Пілат» (1890), яку представив у 1890 році на 18-й пересувній виставці в Санкт - Петербурзі.

«Що є істина? Христос і Пілат», 1890

Щодо наступних картин М.М. Ґе цензура діяла ще жорстокішою: «Суд синедріону» («Повинен померти!», 1892), два варіанти «Розп’яття» (1892, 1894) були заборонені для експонування, широка публіка не мала можливості познайомитись з ними.

«Суд синедріону», 1892

«Розп’яття», 1892

У 1893 році М.М Ґе. завершив картину «Голгофа», в якій продемонстрував нові засоби живописної експресії, «живу форму», яку він стільки років невпинно шукав.

Картину «Розп’яття» художник переписував 19 разів, створивши два варіанти. Він болісно шукав засоби істинного відображення страждань Христа на хресті, створюючи безліч графічних замальовок та ескізів олією.

За два роки до смерті художник написав автопортрет (1892), який посідає особливе місце в його творчості за гостротою характеристики та емоційною виразністю. Ця картина – апофеоз творчості майстра-портретиста і підсумок життєвого шляху.

Микола Миколайович Ґе помер 1 (13) червня 1894 року на хуторі Іванівському Чернігівської області.

Література про життя та творчість М. М. Ґе

Николай Николаевич Ге [Текст и изобразительный материал] : альбом / [авт.-сост. Т. Н. Горина ; худож. оформ. А. Д. Крюкова]. – Москва : Изобраз. искусство, 1977. – 18 с. : ил. – (Русские художники).

Творчість Миколи Миколайовича Ґе, видатного російського живописця, члена Товариства пересувних художніх виставок, вирізняється психологізмом та глибоким філософським змістом. В цьому альбомі представлені роботи художника, які зберігаються в різних музеях країни: портрети, пейзажні картини, картини на історичні та біблійні теми. Вступний текст знайомить читача з життєвим і творчим шляхом майстра.

Николай Николаевич Ге. Письма, статьи, критика, воспоминания современников. [Текст ] / [вступ. ст., сост. и примеч. Н. Ю. Зограф]. – Москва : Искусство, 1978. – 399 с.: ил. – (Мир художника).

Збірник присвячений життю і творчості одного з найвидатніших художників епохи розквіту реалістичного мистецтва. М.М. Ґе був одним із засновників Товариства пересувних художніх виставок. До книги увійшли статті та листи художника, численні відгуки сучасників про його найвідоміші картини. В книзі представлені також листи і спогади видатних діячів культури. – І.М. Крамського, І.Є. Рєпіна, В.В. Стасова, І.О. Гончарова, Ф.М. Достоєвського, Л.М. Толстого.

Зограф Н. Николай Николаевич Ге. [Текст ] / Н Зограф ; [ред. И. М. Гофман, науч. ред. Т. М. Коваленко]. – Ленинград : Художник РСФСР, 1968. – 74 с. : ил. – (Народная библиотечка по искусству).

Ця книга вийшла в світ в серії «Народная библиотечка по искусству». Вона знайомить читача з творчістю видатного майстра живопису М.М. Ґе, творчість якого є значним явищем в образотворчому мистецтві другої половини XIX століття.

М.М. Ґе – художник надзвичайного таланту, невгамовного творчого темпераменту, мистецтво якого було сповнене високого гуманізму.

Зограф Н. Ю Николай Николаевич Ге. [Текст и изобразительный материал] : альбом / Н. Ю. Зограф ; [ред. В. П. Лось ; худож. Б. П. Кыштымов]. – Москва : Изобраз. искусство, 1974. – 168 с. : ил. – (Мастера мирового искусства).

Пропонований читачеві альбом присвячений творчості найкрупнішого представника реалістичної школи другої половини XIX століття Миколі Миколайовичу Ґе (1831 –1894). Художник М.М. Ґе був одним із засновників Товариства пересувних художніх виставок, залишаючись його членом до кінця свого життя. Він не писав картин на сюжети з сучасного життя, як більшість передвижників. Головне місце в його творчості поряд з портретом займає історична і євангельська тематика.

В альбомі представлені репродукції картин на історичну тематику, біблійні та міфологічні сюжети, а також портретний і пейзажний живопис.

Порудоминский В. Николай Ге [Текст] / В. Порудоминский ; [ред. Н. Ф. Шанина ; худож. М. А. Аникст, С. М. Бархин]. – Москва : Искусство, 1970. – 270 с. : ил. – (Серия Жизнь в искусстве).

Автор книги – відомий критик В. Порудоминский – пропонує нам свій погляд на біографію М.М. Ґе, видатного художника, чия творча спадщина сповнена містичних таємниць.

50 художников. Шедевры русской живописи [Текст и изобразительный материал] : [авт. текста К. Толоконникова; гл. ред. А. Жиркова]. – Киев : ООО «Де Агостини Паблишинг», 2011. – Вып. 37: Н. Ге. – 2011. – 31 с.: ил.

У випуску опубліковані статті про життя і творчість видатного художника М.М. Ґе . Видання поділяється на рубрики: Життя і епоха, Знамениті роботи, Шедевр, Стиль і техніка, Картинна галерея, Музей світу. Цей випуск розрахований на широке коло читачів, митців та любителів мистецтва.

Тарасов В. Ф. Николай Николаевич Ґе 1831 – 1894. [Текст] / В. Ф. Тарасов ; [ред. В. М. Домитева, Г. И. Чугунов ; худож. ред. Д. М. Цыплаков]. – Ленинград : Художник РСФСР, 1989. – 96 с. : ил. – (Массовая библиотека по искусству).

Монографія посвячена творчості М. М. Ґе (1831-1894), одного з організаторів і керівників Товариства пересувних художніх виставок. Художника приваблювали теми високого громадянського звучання. Яскрава сторінка історії, сповнена глибокого драматизму, відображена в знаменитому полотні «Петро I допитує царевича Олексія Петровича в Петергофі». Прагненням висловити погляд на ідеал, на свої високі моральні принципи сповнена вся творчість художника – портрети сучасників, картини на історичні та євангельські сюжети.

Щекотов Н. Петр I и царевич Алексей: картина русского живописца Н. Н. Ге [Текст] / Н. Щекотов ; [ред. А. Леонов]. – Ленинград : Искусство, 1943. – 10 с. : ил. – (Массовая библиотека «Искусство»).

Автор видання дає опис історичного полотна «Петро I допитує царевича Олексія Петровича в Петергофі» – картина художника М.М. Ґе (1831-1894) написана в 1871 році. Вона є частиною колекції Державної Третьяковської галереї. Картина була написана до 1-й виставки Товариства пересувних художніх виставок (передвижників), відкриття якої відбулося в Петербурзі в листопаді 1871 року. Зокрема, актуальність обраної художником теми була пов'язана з 200-річним ювілеєм Петра I (1672-1725), котрий мали відзначати у наступному році.

До відкриття виставки картину купив у художника Павло Третьяков. М.М. Ґе написав кілька авторських копій картини, одну з яких придбав Олександр II.

***

• Алавердова Г. Мистецтво другої половини XIX століття: Микола Ге [Текст] : [про творчість худож. М.М. Ге (1831-1894) та експонуван. монограф. колекцій митця] / Г. Алавердова // Національний музей «Київська картинна галерея». Путівник [авт. ст. Н. Агеєва, Г. Алавердова, О. Боримська та ін. ; упоряд. Ю. Вакуленко ; ред. Т. Васильєва]. – Київ : Антиквар, 2020. – С. 76-81.

• Орлова Є. Г. Пошуки істини, або Творчий шлях Миколи Ге. [Текст] : [про життя і творчість худож. М. Ге (1831-1894)] / Є. Г. Орлова // Мистецтво в шк. Музика. Образотвор. мистецтво. Худож. культура. – 2016. – №2 (86), (лют.). – С. 25-31.: фот. + Кольор. вкладка.