Патріарх української байки: 130 років від дня народження українського поета-байкаря Микити Павловича Годованця

 

Микита Павлович Годованець відомий як талановитий поет-байкар, жертва сталінського терору, автор численних оригінальних творів, перекладач, педагог, журналіст, популяризатор, та авторитетний знавець зарубіжної байки. Він є автором близько 800 оригінальних байок та понад 1000 творів, написаних на сюжети чи мотиви класиків європейської байки. Саме завдяки творчості Микити Годованця українська байка міцно утвердилася з-поміж інших жанрів і форм української сатири і гумору.

Народився Микита Павлович 14 (26) вересня 1893 року в селі Вікнина Тернівської волості Кам’янець-Подільської губернії (нині — Гайворонський район Кіровоградської області) в селянській родині. 1906 року, після навчання в церковно-парафіяльній школі, вступив до учительської школи в селі Степашках, де розпочинає своє ознайомлення з творами української та інших літератур.

Першим вчителем Микити Годованця був Йосип Чайка, який давав йому читати книги із власної бібліотеки. Сам Микита Павлович згадував: «Ухопив я обома руками цю книгу і бігцем подався в шкільний сад, захопивши з собою якийсь підручник та зошит, примостився під яблунею. То був «Кобзар» Тараса Шевченка. Ні про Шевченка, ні про «Кобзар» я ще нічого не чув. Розгорнув, читаю… О матінко! Українська книжка! Чисто ж так моя мати говорить! Звикаю до незнайомого правопису, читаю один вірш, другий, третій. А серце горить, грає, кипить. Ой, як же гарно, як цікаво! Та просто ж як! Єй-бо, і я так можу писати! Ухопивши олівця та зошит, починаю мережити, наслідуючи автора…». Це були перші літературні захоплення Микити Годованця та й, напевно, перші спроби власного віршування.

Після закінчення Степашанської вчительської школи Микита Годованець навчався на дворічних курсах підготовки до університету, вчителював у церковноприходських школах сіл Орлівка та Бубнівка на Поділлі. В 1914—1918 роках перебував на військовій службі. Повернувшись до рідних місць, деякий час вчителював по селах, а затим став штатним працівником у редакціях газет «Червоний край» (Вінниця) та «Радянська Волинь» (Житомир).

Початок творчого шляху Годованця припадає на переддень Першої світової війни. Перші його вірші з’явилися друком 1913 року на сторінках київського тижневика «Маяк». Низка поезій побачила світ у газеті «Свободное слово» (Ревель) у 1917 році. В його перекладі політвідділ 41-ї стрілецької дивізії Червоної Армії в 1920 році видав збірочку Дем’яна Бідного «Байки і пісні».

У 20 –ті роки Микита Годованець працює в школі, в редакції вінницької газети «Червоний край», у редакціях інших періодичних видань, продовжує літературну працю і входить до вінницької філії літературної організації «Плуг», видає першу збірку оригінальних творів «Незаможник Клим» (1927). Загалом на межі 20—30-х років він видав десь біля десятка невеличких обсягом книжечок, що несли агітаційні мотиви, пов’язані з тогочасними завданнями утвердження нового в господарюванні, побуті, культурі: «До добробуту і культури йдіть, розбивши злиднів мури» (1928), «Парася на парастасі» (1929), «Будяки», «Довгоносики», «У колектив!» (1930), «Трактор і Рало» (1931), «Байки» (1932).

31 січня 1937 року Микиту Годованця було заарештовано і рішенням особливої наради при НКВД від 13 червня того ж року вислано на Середню Колиму, де він пробув до 1947 року. Лише 1954 року було дозволено оселитися у Кам’янці-Подільському. В 1957 році Годованець дістав офіційну реабілітацію. Переїхавши до Кам’янець-Подільського Микита Годованець уже в похилому віці віддається активній літературній роботі. Пише оригінальні байки, здійснює переклади і переспіви, вивчає досвід української класичної і загалом європейської байки.

Помітним внеском поета в розвиток української байки стали його книги: «Байки» (1957), «Осел на хаті» (1958), «Байки» (1960), «Заяча математика» (1961), «Вужі під яслами», «Байки» (1963), однотомник (1964) і двотомник вибраних творів (1968), «Ріка мудрості. Байки за Езопом» (1964), «Веселий педант» (1965), «Конвалія і Лопухи» (1966), «Талановита Тріска» (1967).

Обкладинка книги «Байки зарубіжних байкарів у переспівах та перекладах Микити Годованця»

Творчість Годованця повоєнного періоду охоплює такі жанрові різновиди, як байка-памфлет, байка-драма, байка-прибаутка, байка-жарт, поетична мініатюра, переспіви, переклади, переробки зі спадщини інакомовних авторів тощо. Найповніше творчість українського поета-байкаря подана в однотомнику «Байки зарубіжних байкарів у переспівах та перекладах Микити Годованця» (1973). До цього унікального в українській літературі видання ввійшли добірки з античної байки (Езоп, Плутарх, Арістофан, Федр, Бабрій), з італійської (Леонардо да Вінчі), з французької (Лафонтен, Жан-П'єр Флоріан, П'єр Лашамбоді), з іспанської (Томас Іріарте), з німецької (Лессінг), а польської (Ігнацій Красіцький)...

Краплина світлим днем

Здружилася з вогнем,

Знялася випаром в небесні високості.

Там х холодом зійшлась, збулася теплоти,

Упала з висоти

Заплакала у млості.

(Леонардо да Вінчі» «Думка про краплину»)

Письменник орієнтувався на створення байки, яка була б повноправним родом поезії і яка найкраще відповідала б на запити сучасного життя. Багата творчість Микити Годованця й на жанрові різновиди, серед яких: байка-агітка, байка-приповістка, байка- памфлет, байка-жарт, байка-фрашка. В полі його зору — бюрократи і підлабузники, окозамилювачі і хабарники, злодії, рвачі, демагоги, обивателі, загалом численні антигерої. Стосовно творчості байкаря український перекладач і літературознавець Феофан Скляр зазначив: «Понад тисяча творів, що вийшли з-під його пера — це справжня ріка мудрості. Початок її у джерелах фольклору, в казках і прислів’ях, у піснях і думах. І недаремно Микиту Павловича Годованця називають патріархом української байки, бо через усе своє життя проніс він у серці незрадливу відданість до цього бойового жанру літератури.

27 липня 1974 року в Кам’янці-Подільському закінчився життєвий шлях байкаря. 25 вересня 1975 року іменем Годованця названа одна із вулиць в місті Кам'янці-Подільському, а 24 вересня 1983 року в Кам'янець-Подільській середній школі № 16 відкрито музей Годованця.11 грудня 2008 року в приміщені картинної галереї Кам'янець-Подільського історичного музею-заповідника відкрито меморіальну кімнату байкаря. Заслуги письменника визнанні заснуванням у 2011 році Обласної премії імені Микити Годованця — у галузі літературної діяльності, популяризації української мови за вагомі літературні видання, популяризацію рідної мови та літератури, відродження національної культури.

 

Годованець М. П. Байки / Микита Годованець ; редкол. : Драч І. Ф. та ін. ; упоряд., вступ. ст. та приміт. І. В. Зуба. —  Київ : Рад. письменник, 1987. — 302 с.

До книги Микити Годованця, відомого майстра гумору та сатири ввійшло все краще з його творчої спадщини. В оригінальних байках дотепно, з іронією і сатиричною гостротою висміються носії антинародних поглядів і звичаїв.  У книзі також подано фотоматеріали з домашнього архіву родини Микити Павловича Годованця.

Якось-то навесні,

Коли настали теплі дні,

Лелека з вирію прилинув

На дороге гніздо своє,

Що восени покинув

(В житті усяко є!).

Домашній Голуб запитав:

— Де, друже, був?

Що чув?

— До вирію літав.

Злякався — вітер в уші свище,

Із півночі повіяв холодище,

За ним повзе страшна зима…

А в вирію…Зими нема,

Природа стрінула привітом:

Там вічне літо!... —

А голуб з посміхом йому:

— Тоді ж чому

Ти кинув ту країну,

Розхвалений той рай,

І повернувся на Вкраїну?

 Бо це — мій рідний край!

Любов до рідного — могутнє диво!

Нехай живеш на чужині щасливо,

А туга гірко в серце б’є:

Зове Вітчизна й путь далека,

І ти летиш, як з вирію Лелека

В гніздо своє.

(«Голуб і лелека», 1920 р.)

 

У книзі Микити Годованця «Байки» подано розділ «Переспіви», до якого ввійшла добірка «Павлові добавки до Езопової байки». Завершенням праці над спадщиною Езопа є поетично написаний «Епілог» — цікавий роздум про свою і попередників творчість:

За звичаєм, коли кінчають мову,

Вручають кілька слів прощальних епілогу.

В Езоповім саду я мав тяжку турботу:

Пером здобувши древній клад,

Пролив чимало поту,

Щоб кладу дати лад.

— Діставши позику багату,

Багатства в землю не ховай, —

Учив Езоп, — своє до неї додавай!

Борг треба з приростом віддати…–

Здійснили заповіт цей байкарі:

Йшли мудрості в Езопа позичати,

На всесвіт їх блищали ліхтарі.

І скільки не беруть живлючої водиці, —

Не висиха Езопова криниця,

Кінця її багатству не було ще.

Гримить байкарська зброя по світах,

Зло падає, немов підбитий птах,

А вітер правди знамено полоще.

Сократ і Бабрій, Федр і Лафонтен,

Сковорода, Крилов — всім вистачило тем:

Всім шлях премудрий розкривався,

Хто до Езопа добувався,

Хто позичав сюжетів та ідей,

Щоб байкою збагачувать людей.

Купалася в байках їх правда чиста,

Ставала в бій, смілива і вогниста,

Не знала відступу, разюча, бойова…

І я свою там Музу напував,

Гарячу, невсипущу,

З любов’ю посилав

В народну гущу

Будити совість, сіяти добро,

Як і належить те робити байкареві…

Напрацювалося, та не втомилося Перо —

Шукати йде байок в новім каламареві.

 

***

Микита Годованець // З порога смерті: Письменники України — жертви сталінських репресій / авт. кол.; Бойко Л. С. та ін. — Київ : Рад. письменник, 1991. — Вип. 1 / упоряд. О. Г. Мусієнко. — 494 с.

У книзі вперше поіменно названо письменників України, які стали безвинними жертвами сталінського терору. Вивчення архівів КГБ дозволило документально точно розкрити методику й механіку політичних процесів над творчою інтелігенцією на Україні у довоєнний в повоєнний періоди. Книга ілюстрована документами із  судово-слідчих справ, що збереглися в архівах.

 

Підготувала Наталія Баранова, бібліотекарка читального залу.