«Моя Україно, недоле моя..»: 130 років від дня народження Тодося Осьмачки, прозаїка, поета, перекладача

 

«Тодось Осьмачка свою особисту трагедію виводив із драматичної долі України й беззастережно пов’язував свої муки й страждання із фатальною залежністю митця від історичної долі його народу» (Михайло Слабошпицький, літературознавець)

У вирі 20-х років ХХ століття побачила світ перша збірка поезій «Круча» молодого поета Тодося Осьмачки.  Літературний критик Сергій Олександрович Єфремов (1876—1939) у праці «Історія українського письменства» писав: «З усієї групи поетів причетних до символізму чи не найцікавіший либонь наймолодший з них Тодосій Осьмачка…». 1925 року виходить друга книжка поезій «Скитські вогні», а 1929 — «Клекіт». Трагічні події 30-х років стали початком його безконечних мандрів країнами світу… Але він продовжував писати. Перу Тодося Осьмачки належать ще збірки поезій «Сучасникам», «Китиці часу», «Із-під світу», повісті «Старший боярин», «План до двору», та «Ротонда душогубців».

Тодось Осьмачка (ім'я при народженні Ѳеодосій) народився 3 (15) травня 1895 року в селі Куцівка (нині Черкаський район, Черкаська область) в родині сільського робітника Степана, який працював у маєтку поміщика Терещенка. Родина була багатодітною. Тодось мав чотирьох братів й двох сестер. Батько був для Тодося найдорожчої і найріднішої людиною. Через багато років  до одного із своїх найбільш могутніх поетичних творів — поеми «Поет» — він додав такі слова: «Присвячую пам’яті єдиного мого друга і найблагороднішої  людини між людьми, мені знаними, — мого батька Степана Осьмачки».  Степан Юхимович, не маючи спеціальної освіти, самотужки опанував науку лікування тварин, і став відомим не тільки у рідному селі. Згодом Осьмачка розповість про це в «Ротонді душогубців» —  одному з найавтобіографічніших своїх творів.

Після закінчення церковно-приходської школи в Куцівці Тодось навчався у двокласної земської школі в селі Матусів. Потім майбутній письменник працював в Куцівці та готувався до екзаменів на звання сільського вчителя. Підчас Першої світової війни його мобілізували на фронт. За поезію «Дума про солдата», в який виклав своє негативне ставлення до війни, він постав перед військово-польовим судом і був засуджений до ув’язнення. Звільнений був тільки в дні Лютневої революції.

Життєвий шлях Тодося Осьмачки визначили подальші історичні події. Він брав участь у визвольних національних змаганнях, перебував в армії Української Народної Республіки, у її спеціальних частинах — «Чорних запорожцях». Якийсь час учителював у рідних краях. 1919 року Спілка робітників освіти послала його на педагогічні курси до Києва. Далі були курси в Харкові, по закінченні яких 1920 року він став інструктором губернської наросвіти в Кременчуці.

1921 року вступив до Київського інституту народної освіти. Тодось Осьмачка почав писати поезії ще в школі. 1922 року у київському видавництві «Слово» вийшла перша збірка віршів «Круча». Однією з кращих поезій збірки є вірш, присвячений пам’яті загиблого брата Самійла, під назвою «Хто», де із поезії постає грандіозна містерія.

На персах землі —

гора;

у важке небо зоряне з сонцем

впира чолом.

Од п’ят гори до зір небесних —

криваві тумани.

На горі  в туманах —

хрест…

Від 1923 року Тодось Осьмачка викладав у київський третій залізничній школі.  Увійшов до літературної групи «Ланка», яка об’єднала письменників різних напрямів. Вони намагалися протистояти ідеологічному тиску, зберегти творчу незалежність. 1926 року у зв’язку з певними розходженнями у баченні шляхів розвитку української літератури «Ланка» реорганізувалася у «Марс» («Майстерню революційного слова»). У Харкові 1925 року опубліковано другу збірку поета «Скитські вогні». Третя невеличка збірка «Клекіт» побачила світ 1929 року в Києві.

Душа боліла в мене і цвіла

сухими пелюстками думи:

що сонце пада з вічного зела

за море, у вечірні шуми,

а ранком з гілки свіже нависа

ізнов на землю та на ріки…

Й моя колись одірветься душа,

але одірветься навіки.

Початок 30-х трагічних років, які забрали цвіт української інтелігенції, особистих друзів поета — Григорія Косинку, Дмитра Фальківського, Валер'яна Підмогильного, став поштовхом до його безкінечних блукань. У 1942 році Тодось Осьмачка переїхав до Львова. 1943 року в Українському видавництві (Краків — Львів) вийшла збірка «Сучасникам» — четверта у доробку поета. До неї ввійшла поема, написана на рідній землі, «Дума про Зінька Самгородського», присвячена ватажкові повстанців національно- визвольних змагань 1917—1921 років на Черкащині.

У Львові Тодось Осьмачка почав написати повість «Старший боярин» та поему «Поет», яка навіяна особистими переживаннями і складається з 23 пісень. Цей твір є вершиною поетичного таланту Осьмачки. Уривки з поеми Тодось Осьмачка читав в Літературно-мистецькому клубі. Перше видання поеми вийшло 1947 року в Німеччині, куди автор емігрував після закінчення Другої світової війни й перебував там у таборі для переміщених осіб (Ді-Пі). Брав участь в діяльності об’єднання українських письменників під назвою «Мистецький Український рух» (МУР). Повість «Старший боярин» Тодось Осьмачка закінчив писати 1944 року в польському містечку Криниці, а 1946 року видав у видавництві МУРу «Прометей». 

Але поет не зупинявся в своїх мандрах по світу, переслідуваний хворобою — страхом розправи над ним агентів КДБ. Тодось Осьмачка переїжджає з Німеччини до США.  Вже на американському континенті 1953 року вийшла п’ята збірка «Китиці часу», до якої увійшли ностальгічні вірші 1943—1948 років. У 1954 році вийшло вибране з раніше опублікованих поетичних творів та допрацьована поема «Поет» — у збірці «Із-під світу». В останнє десятиліття свого життя письменник звертається до прози і перекладів, написав ще дві повісті — «План до двору» (1951) і «Ротонда душогубців» (1956).

Тодось Осьмачка багато їздив та часто виступав перед українськими громадами. Нерідко потрапляв у важкі психологічні «провали», коли страх і підозри вимушували його зриватися вночі й полишати домівки друзів, де він мав теплий притулок. Багато кого незалежність мислення й гарячковість реагування Осьмачки дратували й не давали змоги зрозуміти його внутрішній стан. Жив поет переважно в США і Канаді, побував у Франції, Югославії, повернувся до Німеччини…

Одного разу на вулиці  Мюнхена він упав під ударом нервового паралічу. Це сталося 6 липня 1961 року. Завдяки старанням друзів поета відправили літаком до США , де поклали на лікування в психіатричну лікарню поблизу Нью-Йорка. Поет тут намагався писати збірку поезій і афоризмів «Людина між свідомістю і природою». 7 вересня 1962 року зупинилося серце Тодося Осьмачки на 67-му році життя.

Лише після 1991 року творчість письменника повернулася в Україну. 2003 року вийшов друком роман прозаїка і літературознавця Михайла Слабошпицького «Поет із пекла (Тодось Осьмачка)». 2013 року заснована Літературна премія імені Тодося Осьмачки, яку присуджують за високохудожні твори (поетичні збірки, ліро-епічні, драматичні та прозові твори), в яких на архетипному рівні зображено український національний характер, осмислено історичну долю України та її народу, втілено ідею національно-державної незалежності.

 

Осьмачка Т. С. Вибрані твори / Тодось Осьмачка. — Київ : Центр учбової літератури, 2019. — 144 с.

До збірки увійшли поетичні твори: «Дума про Зінька Самгородського», «Казка», «Незмінність», «Пісня з півночі», «Предше», «Сонет», «Україна», «Хто»; повість «Старший боярин».

Я вас любив, німуючи, то словом

і вірив сліпо та тривожно знов,

а ви боялись, щоб випадково

не виявив при людях я любов…

(«Предше», 1943)

 

Осьмачка Т. С. Поезії / Тодось Осьмачка ; упоряд. та приміт. Л. Р. Світайло ; передм. М. Г. Жулинського. — Київ : Рад. письменник, 1991. — 252 с. — (Б-ка поета).

Книжка містить найкращі поетичні твори Тодося Осьмачки із збірок «Круча» (1922), «Скитські вогні» (1925), «Клекіт» (1929), «Сучасникам» (1943), «Китиці часу» (1953).

І не шукав я взагалі

Ні щастя, ні любов, ні зла,

А тільки в тихому селі

Собі й поезії — тепла…

(«Спокій»)

 

Осьмачка Т. С. Поезії. Повісті : Старший боярин ; Ротонда душогубців / Тодось Осьмачка. — Київ : Наук. думка, 2002. — 424 с. — (Б-ка школяра).

У книзі вміщено поетичні та прозові твори Тодося Осьмачки: «Пісня з півночі», «У таборі», «Присвята», «Романс», «Україна», «Старший боярин», «Ротонда душогубців»…

О сило Божа і безсилля враже,

свята уява у людей,

ти твориш світ, якого наше

бажає серце кожний день.

Ти воля навіть і в тюремних мурах,

і в книгах чари чар живі,

яких не подолає ні культура,

ані держави світові…

(Неминучість», 1953)

 

Осьмачка Т. С. Старший боярин : повісті / Тодось Осьмачка ; упоряд. Р. М. Федорів. — Львів : Червона Калина, 1998. — 560 с.

Тодось Осьмачка закінчив писати свою першу повість «Старший боярин» 1944 року в польському містечку Криниці. 1946 року, під час перебування письменника в таборах для переміщених осіб («Ді-Пі») у повоєнній Німеччині, твір вийшов друком. 

У повісті письменник об’єднав казковий і реальний світ. Часопростір розколотий на День і Ніч. Події починаються 15 червня 1912 року, коли «Лундик Гордій приїхав із черкаської учительської семінарії в село Тернівку до своєї тітки Горпини Корецької, яка йому була і за батька і за матір рідну, бо він їх позбувся ще раннього дитинства…».

 

Осьмачка Т. С. Старший боярин ; План до двору : повісті. — Київ : Укр. письменник, 1998. — 239 с.

Повість Тодося Осьмачки «План до двору» написана 1951 року та задумана як міфологічно-символічне полотно про глобальну катастрофу людства — загибель української селянської цивілізації. Про цей задум свідчить передмова до твору : «»Володимир Кирилович Винниченко в однім із своїх листів до мене говорив, що конче треба написати формою повісті або роману про штучний голод на Україні, влаштований комуністами. І коли і обдумував це, то наткнувся на більшовицьку формулу «план до двору», якою вони тероризували Україну так само, як і колись «автодафе».

 «План до двору» спочатку ставили заможним людям села, а потім середнім шарам населення і нарешті незаможним. Суть його полягала в тому, що господаря і його родину виганяли в одних сорочках з оселі, а все, що лишалося забирала собі сільрада. Вигнані люди або вмирали з голоду, або тікали…».

 

Осьмачка Т. С. Ротонда душогубців : оповідання / Тодось Осьмачка ; післямова М. Ф. Слабошпицького. — Київ : Укр. письменник, 2008. — 287 с.

Повість Тодося Осьмачки «Ротонда душогубців» написана восени 1955 року. Вперше вона побачила світ за кордоном у 1956 році. У творі зображено глибокий трагізм долі українського народу напередодні великого голодомору 1932–1933 років.  Тодось Осьмачка писав повість з вірою в потрібність збереження пам’яті найстрашнішого минулого задля майбутнього.

 

Осьмачка Т. С. Хто : поезії :  для ст. шк. віку / Тодось Осьмачка ; упоряд. та приміт. Л. Р. Світайло ; передм. М. Г. Жулинського ; худож.-оформл. О. В. Руденка. — Київ : Веселка, 1995. — 206 с. — (Шк. б-ка).

 Про особисту драму і драму рідного народу, понівеченого сталінським терором, йдеться у віршах талановитого українського поета, який пройшов пекельні кола репресій, круті емігрантські дороги життя, і загинув на чужині, у США. Поет образно простежує історичний шлях України, прагне усвідомити, куди ж летить новий вік і як простелиться доля українського народу. До збірки увійшли найкращі поетичні твори Тодося Осьмачки.

Література про життєвий і творчий шлях Тодося Осьмачки

Слабошпицький М. Поет із пекла (Тодось Осьмачка) / Михайло Слабошпицький. — Київ : Вид-во М. П. Коць ; Ярославів Вал, 2003. —368 с.

«Поет із пекла» (Тодось Осьмачка) — художньо-біографічний роман українського прозаїка, критика, літературознавця, публіциста Михайла Слабошпицького. За цей роман у 2005 році прозаїк був відзначений Шевченківською премією. Тодось Осьмачка був, за словами Євгена Маланюка, поетом на грані геніальності. Його реальне життя нагадує легенду. У цій книзі йдеться про Осьмачку легенду й Осьмачку — реальність, які так важко розмежувати.

 

***

• Герасимова Г. П. Осьмачка Тодось (Феодосій) Степанович (1895—1962) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Ін-т історії України НАН України. — Київ : Наук. думка, 2010. — Т. 7 : Мл—О. — С. 697—698.

• Єфремов С. Історія українського письменства / Сергій Єфремов ; худож.-оформл. В. М. Штогрина. — Київ : Феміна, 1995. — С. 641—643.

• Жулинський М. Приречений на самотність і вигнання [Тодось Осьмачка]  / Микола Жулинський // Осьмачка Т. С. Хто : поезії :  для ст. шк. віку / Тодось Осьмачка ; упоряд. та приміт. Л. Р. Світайло ; передм. М. Г. Жулинського ; худож.-оформл. О. В. Руденка. — Київ : Веселка, 1995. — С. 5—20. 

• Зборовська Н. В. Тодось Осьмачка (1895—1962) // Історія української літератури : ХХ — поч. ХХІ ст. : навч. посіб : у 3 т. ( В. І. Кузьменко, О. О. Гарачковська, М. В. Кузьменко та ін. ; за ред. В. І. Кузьменка). — Т. 1. — Київ : Академвидав, 2013. — С. 459—471.

• Колесниченко-Братунь Н. Оскарження червоної ротонди / Наталя Колесниченко-Братунь // Осьмачка Т. С. Старший боярин : повісті / Тодось Осьмачка ; упоряд. Р. М. Федорів. — Львів : Червона Калина, 1998. — С. 5—9.

• Мовчан Р. В. Осьмачка Тодось (Осьмачка Феодосій Степанович, 1895—1962) // Енциклопедія Сучасної України / НАН України, НТШ, Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України. — Т. 24 : О / гол. редкол. тому :  Дзюба І. М. (співголова), Жуковський А. І. (співголова), Романів О. М. (співголова), Железняк М. Г. (відповід. секретар) та [ін.]. — Київ, 2022. — С. 853—854.

• Пінчук С. Свідок і оборонець «зірваної з кореня» України / Степан Пінчук // Осьмачка Т. С. Старший боярин ; План до двору : повісті. — Київ : Укр. письменник, 1998. — С. 3—8.

• Слабошпицький М. Самотній і окремий (Тодось Осьмачка та його книги) / Михайло Слабошпицький // Осьмачка Т. С. Ротонда душогубців : оповідання / Тодось Осьмачка ; післямова М. Ф. Слабошпицького. — Київ : Укр. письменник, 2008. — С. 264—286.

• Слабошпицький М. Тодось Осьмачка (1895—1962) // Історія української літератури ХХ століття : у 2 кн. — Кн. 2 : Друга половина ХХ ст. : підручник / за ред. В. Г. Дончика. — Київ : Либідь, 1998. — С. 53—57.

• Спогади про Тодося Осьмачку // Одарченко П. Українська література : зб. вибр. ст. / Петро Одарченко ; ред. О. Зінкевич ; авт. передм. В. Іванисенко. — Київ : Смолоскип, 1995. — С. 263—269.

• Тодосій Осьмачка (літературна сильвета) // Розстріляне відродження : Антологія 1917—1933 : Поезія — проза — драма — есеї / упоряд., передм., післямова Ю. Лавріненка ; ред. та післямова Є. Сверстюка. — Київ : Смолоскип, 2002. — С.  227— 239.  

• Тодось Осьмачка (1895—1962) // Українське слово : хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ століття : у 4 кн. — Кн. 2 Високий (розвинутий) модернізм (1922—1940 : від «Антології» (1920) і «Камен» (1924) М. Зерова до «Поезій» (1940) В. Свідзинського  / упоряд., фахове ред. та бібліограф. довідки проф. Василя Яременка. — Київ : Вид-во «Аконіт», 2001. — С. 372—393.

• Тодось Осьмачка (1895—1962) // Жулинський М. Слово і доля : навч. посіб. / Микола Жулинський. — Київ : А. С. К., 2002. — С. 416—429.

• Утікач. Тодось Осьмачка // Слабошпицький М. Ф. 25 українських поетів на вигнанні / Михайло Слабошпицький. — Київ : Ярославів Вал ; Журнал «Київ», 2012. — С. 366—402.

Підготувага К. В. Бондарчук, завідувачка читальним залом.