Серце на долоні: до 110-річчя від дня народження видатного вченого-кардіохірурга Миколи Михайловича Амосова

«Величина будь- яких зусиль визначається стимулами, стимули — значенням мети, а часом і можливістю її досягти. А ще й характером!...» ( Микола Амосов)

 

Микола Михайлович Амосов — один із найвідоміших у світі кардіохірургів, талановитий вчений, основоположник біокібернетики в Україні, письменник, академік Національної академії наук України та Академії медичних наук України — для багатьох поколінь минулого століття був прикладом самовідданого служіння науці. Першим в Україні в 1952 році провів резекцію легенів, в 1955 році — хірургічне лікування пороків серця, в 1958 році — операції на серці зі штучним кровообігом, в 1965 році — вперше в світі створів і запровадив антитромботичні протези клапанів серця. Створів першу в Україні клініку серцевої хірургії (1955), реорганізовану в 1983 році в Інститут, який став одним з найбільших кардіохірургічних центрів світу.

Лікарський стаж Миколи Амосова (1913—2002) починається з 1939 року, після закінчення медичного інституту. Микола Михайлович з дитинства мріяв про науку: серйозну, широку, теоретичну. Але можливості для вступу до аспірантури не було. «Так потрапив я у хірургію. І — захопився. Дуже вже емоційна робота. Потім — війна, польовий шпиталь, 40 000 поранених. Корисність і відповідальність… Так і оперував 54 роки — спочатку руки, ноги, шлунки, стравоходи, легені, останні 35 років — серце».

Роки Другої світової війни були роками нелегкої, але благородної праці, десятки складних операцій… Цей час він описав у статті «Моя біографія».  В умовах фронтового життя Микола Амосов знайшов можливість написати свою першу дисертацію. Потім Микола Михайлович брав участь у війні з Японією. На Далекому Сході Амосов написав кілька наукових праць та другу дисертацію. Після розформування армії знову опинився в Маньчжурії, лікував хворих на тиф у таборі військовополонених. За роки війни Микола Амосов набув величезного досвіду, став хірургом-віртуозом.

У 1947— 1952 роках Микола Михайлович працював головним хірургом Брянського обласного відділу охорони здоров’я та одночасно керував хірургічним відділенням обласної лікарні. Працюючи в різних розділах хірургії, Амосов цілеспрямовано займався проблемами грудної хірургії, які на той час були мало вивчені. Він широко й успішно оперував хірургічні  та онкологічні ураження легень, стравоходу…

 У 1952 році директор Київського інституту туберкульозу Олександр Самійлович Мамолат запросив Миколу Михайловича очолити спеціально створену клініку грудної хірургії. Микола Амосов прийняв запрошення і переїхав до Києва, де прожив 49 років свого життя. У березні 1953 року захистив докторську дисертацію з медицини на тему «Пневмонектонії і резекції легень при туберкульозі». У 1955 році Микола  Амосов створив та очолив першу в країні кафедру грудної хірургії для вдосконалення лікарів, з якої пізніше виділилася кафедра анестезіології. Тут були підготовлені сотні фахівців — грудних хірургів та анестезіологів.

У 1957 році, після поїздки на конгрес хірургів у Мексику, де була показана операція на серці з апаратом штучного кровообігу (АШК), Амосом «загорівся ідеєю» створити власний АШК. Разом зі своїми співробітниками він розробив надійний, придатний для широкого використання апарат штучного кровообігу «серце — легені» і впровадив його у практику. У 1959 році, будучи вже відомим хірургом, Микола Михайлович заснував і очолив відділ біологічної кібернетики в Інституті кібернетики Академії наук УРСР. Майбутнє медицини вчений пов’язував із досягненнями суміжних наук  — біології, фізики, хімії, кібернетики. «Людина — це складна система, яка самонавчається і самоорганізовується. Вона працює за численними, суворо визначеними програмами… Хвороба ж — не що інше, як руйнування  програми під впливом біологічних, фізіологічних та інших чинників…».

Головне завдання медицини майбутнього Амосов вбачав у знаходженні шляхів штучного регулювання організму у приведенні його у відповідність із заданою програмою. Мрією вченого було створення штучного розуму. У 1965 році Микола Михайлович створив і вперше у світі впровадив у практику антитромботичні протези серцевих клапанів. Микола Амосов розробив низку нових методів хірургічного лікування вад серця, оригінальні моделі апаратів штучного кровообігу. Серцева хірургія зі штучним кровообігом розвивалася інтенсивно, у Амосова були найбільші і найкращі в країні результати.

У 1983 році клініку серцево-судинної хірургії Київського НДІ туберкульозу та грудної хірургії реорганізовано в Київський науково-дослідний інститут серцево-судинної хірургії МОЗ УРСР. Нині — Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М. М. Амосова АМН України. Микола Михайлович, який з 1968 року обіймав посаду заступника директора, став директором новоутвореного інституту і працював на цій посаді до 1989 року. У клініці, створеній цим талановитим хірургом, проведено близько 7000 резекцій легень, понад 95 000 операцій, пов’язаних з вадами серця, у тому числі близько 36 000 — з апаратом штучного кровообігу.

Окрім того, Микола Михайлович проводив над собою експеримент з подоланням старості. Сенс його експерименту полягав у наступному: старіння знижує працездатність, м’язи детренуються, це зменшує рухливість і тим самим посилює старіння. Досліджуючи межі компенсаторних можливостей людського організму, Амосов хотів встановити, чи може людина призупинити руйнівну дію старості, чи відсувають фізичні навантаження старіння організму. Проживши активно 89 років, він цим довів, що людина може не тільки сповільнити старіння, а й навіть перемогти таку сувору хворобу, як вада серця, перенісши операції із вживлення кардіостимулятора, вшивання штучного клапана й накладання двох аортокоронарних шунтів.

Будучи одним із найвідоміших у світі хірургів Микола Амосов завжди брався за скальпель у разі загрози життю хворого, часто в умовах, в яких ніхто інший цього зробити не міг. В Україні ним було створено цілу школу кардіохірургів — під його керівництвом захищено 35 докторських та 85 кандидатських дисертацій. Після себе вчений залишив 400 наукових праць, у тому числі 19 монографій з питань захворювання серця і судин, гнійних захворювань і туберкульозу легень, праць, присвячених проблемам фізіологічної, соціологічної та психологічної кібернетики: «Мысли и сердце» (1964), «Записки из будущего» (1965),  «Искусственный разум» (1969), «ППГ 2266 (Записки полевого хирурга)» (1975), «Раздумья о здоровье» (1977)…  У 2003 році встановлена премія НАН України імені Амосова Миколи Михайловича «За видатні наукові роботи в галузі кардіо- та судинної хірургії і трансплантології».

 

Срібна монета «Микола Амосов»

26 листопада 2013 року Національний банк України у серії «Видатні особистості України» випустив срібну ювілейну монету «Микола Амосов» номіналом 5 гривень, з посвятою «легенді світової науки, видатному вченому в галузі медицини та біокібернетики, громадському діячеві, академіку Національної академії наук та Академії медичних наук України, засновнику і директорові Інституту серцево-судинної хірургії — Миколі Михайловичу Амосову. Микола Амосов врятував тисячі людей завдяки великій любові до них, почуттю відповідальності за їх життя»

 

 

Поштова марка «Микола Амосов. 1913—2002»

Номінал — 2.00 гривні

Дата введення в обіг — 6 грудня 2013 року

Дизайн — Володимир Таран

 

***

Амосов М. М. Роздуми про Здоров'я / пер. з рос. — Київ : «Здоров'я», 1990. — 168 с., іл.

У книжці розповідається про те, як зміцнити своє здоров’я, продовжити активне творче довголіття. Читач дізнається, як краще організувати свою працю, відпочинок, знайде поради щодо раціонального харчування. «Для здоров’я потрібні чотири умови: фізичні навантаження, обмеження в харчуванні, загартування, час й уміння відпочивати. І ще п’ята – щасливе життя!». 

Амосов Н. Голоса времени / Николай Амосов. — Киев : ОРАНТА-ПРЕСС, 1998. — 492 с., іл.

«Ця книга — пізнання самого себе. Ким був, як змінювався, що лишилося. Але пізнання людини потрібна гіпотеза: за якими якостям оцінювати?…».

 

Амосов Н. М. Алгоритмы разума / Н. М. Амосов. — Киев : Наукова думка, 1979. — 224 с.

Чи можливо створити штучний інтелект? Чи буде він здатний до повноцінного мислення та творчості? Чи буде він помічником чи суперником людського розуму? Ці питання цікавлять багатьох вчених усього світу. Свою точку зору висловлює академік Микола Михайлович Амосов.

 

Амосов Н. М. Природа человека / Н. М. Амосов. — Киев :  Наукова думка, 1983. — 224 с.

Микола Михайлович Амосов описує загальну методику створення моделей складних систем, які вважає за важливий інструмент розвитку біології, медицини, психології та соціології. Висловлено гіпотези про механізми мислення, дано модельні уявлення про свідомість, підсвідомість, волю, творчість та інші феномени психіки. Розглянуто біологічні та соціальні потреби людини, вплив ідеології на формування її переконань. Автор викладає погляд на тренування як універсальний засіб підтримки здоров'я та довголіття.

 

Амосов Н. М. Разум, человек, общество, будущее/ Н. М. Амосов. — Киев : Байда, 1994. — 186 с.

Микола Михайлович Амосов першим в науці висловив ідею про існування Загального Алгоритму Розуму, який реалізований еволюцією в біологічних системах — від клітини до суспільства. Він може і повинен стати основою для створення Штучного Інтелекту, здатного відтворювати психіку людини, її думки, свідомість, волю, творчість.

 

Амосов Н. ППГ-2266. Записки военного хирурга / Николай Амосов. — Киев : Рад. письменник, 1975. — 192 с.

Це щоденникові записи Миколи Михайловича Амосова, які він робив під час затишшя на фронті. Читач дізнається чимало цікавого про героїзм і мужність людей у білих халатах, завдяки самовідданій праці яких тисячі та тисячі воїнів, поранених у боях, поверталися на бойові позиції.

 

Амосов Н. М. Мысли и сердце / Николай Михайлович Амосов. — Донецк : Сталкер,1998. — 400 с.

Розповідаючи про медицину, розкриваючи сутність творчості хірурга, оперуючого на серці, автор показує, як людина, що йде невторованим шляхом, шукаючи, сумніваючись, помиляючись, перемагає у боротьбі за найсвятіше, що є на землі — за життя людини. У розповіді про медицину, про життя і смерть, насамкінець, про самого себе, автор відвертий до нещадності, він веде розмову з власною совістю. І це вчить мислити точніше і глибше, примушує задуматися над тим, як жити.

 

Амосов Н. М. Физическая активность и сердце / Н. М. Амосов, Я. А. Бендет. —  3-е изд., перераб. и доп. —  Киев : Здоров’я, 1989. —  216 с.

У книзі описані вплив фізичної активності на функцію серця та її роль у профілактиці та лікуванні серцево-судинних захворювань. Особливу увагу приділено використанню навантажень з метою виявлення функціонального стану серцево-судинної системи, фізичної реабілітації осіб, що оперувалися з приводу вад серця та хворих на хронічну коронарну недостатність.

 

Література про життя та діяльність Миколи Амосова

• Амосов Микола Михайлович (1913—2002) //  Шаров І. Вчені України : 100 видатних імен. — Київ : АртЕк, 2006. — С. 9—13.

• Ганіткевич Я. Історія української медицини в датах та іменах / Ярослав Ганіткевич. —Львів, 2004. — С. 159.

• Історія медицини і медсестринства : навч. посіб. / Л. Ф. Луцик, В. Р. Малюта, В. І. Мельник, О. Г. Григола. — Київ : ВСВ «Медицина» , 2018. — С. 311—314.

• Ковпак Л. В. Амосов Микола Михайлович (1913—2002) //  Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 75.

 

Амосов. Століття

Жанр — документальний фільм

Режисер —  Сергій Лисенко

Рік — 2013

Це перший повнометражний біографічний фільм про життя та діяльність легендарного вченого Миколу Михайловича Амосова. Лікар, інженер, кібернетик, письменник, громадський діяч, вчений, мислитель  –  багатогранна та складна людина. Він володів унікальною здатністю спричиняти якісний стрибок вперед у будь-якій справі. У чому секрет феномена Амосова? Яка внутрішня пружина заряджена в цій дивовижній людині…       

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом.