5 книг для батьків із практичними порадами та корисними ідеями: Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?»

 

Як підготувати дитину до дорослого життя? Чому гра, музика, малювання, читання казок мають виняткове значення в житті дитини? Які існують ризики взаємодії дитини з інформаційним простором та шляхи їх подолання? Що робити, якщо дитина не випускає з рук телефон?  Як батьки вчаться не пов’язувати поняття «небезпека» і «віртуальний світ»? До чого можуть призвести безтурботність, безвідповідальність та безжалісність підлітків та яка у цьому роль дорослих?

 

Дмитро Максименко  «Різнокольорове дитинство: ігротерапія, ізотерапія, казкотерапія, музикотерапія»

Запропонована у книзі система корекційно-розвиваючих занять спрямована на розвиток гармонічної особистості дитини. Вона доповнює загальноосвітню програму дошкільних установ і дозволяє приєднати її в план роботи вихователя, музичного керівника, інструктора по фізичній культурі, психолога. Психолог через ігротерапію, вихователь через казкотерапію, педагог через ізотерапію, музичний керівник через музикотерапію створюють ті умови, в яких дитина розвивається, виражає себе, пізнає й удосконалює. Книга рекомендується як для педагогів, які працюють з дітьми так і зацікавленим батькам.

 

Максименко Д. С. Різнокольорове дитинство : ігротерапія, ізотерапія, казкотерапія, музикотерапія. Практична психологія / Д. С. Максименко. — Київ : Центр учбової літератури, 2018. — 192 с.

В останні роки в сфері освіти помітно зріс інтерес до використання дитячої творчості та ігор в корекційно-розвиваючій роботі з дошкільниками. Актуальність такої роботи полягає в тому, що вона має універсальний характер і розрахована на будь-яку дитину, тобто ініціює резервні можливості дітей, які нормативно розвиваються, так і на дітей з особливими можливостями здоров’я.

Дошкільний вік — фундамент загального розвитку особистості, тут стартують ті якості, які розгортатимуться протягом усього життя. Отже одним з найважливіших напрямків дошкільного виховання є розвиток інтегративних якостей дитини, які вона може і повинна набути в цей період.

У процесі освоєння програми дошкільної освіти дитина може набути наступні якості:

Фізично розвинена, яка опанувала основні культурно-гігієнічні навички. У дитини сформовані основні фізичні якості і потреба в руховій активності. Самостійно виконує доступні віку гігієнічні процедури, дотримує елементарних правил здорового способу життя;

Допитлива. активна. Цікавиться новим, невідомим у навколишньому світі( світі предметів і речей, світі відносин і своєму внутрішньому світі). Задає питання дорослому, любить експериментувати. Здатна самостійно діяти У випадках ускладнень звертається за допомогою до дорослого. Приймає живу зацікавлену участь в освітньому процесі;

Емоційно чуйна. Відгукується на емоції близьких людей і друзів. Співпереживає персонажам казок, історій, розповідей. Емоційно реагує на твори образотворчого мистецтва, музичні і художні твори, світ природи;

Опанувала засоби спілкування і способи взаємодії з дорослими й однолітками. Дитина адекватно використовує вербальні і невербальні засоби спілкування, володіє діалогічною мовою і конструктивними способами взаємодії з дітьми і дорослими. Здатна змінювати стиль спілкування з дорослим або однолітком у залежності від ситуації;

Здатна управляти своєю поведінкою і планувати свої дії на основні первинних ціннісних представлень. Дотримується елементарних загальноприйнятих норм і правил поведінки на вулиці(дорожні правила), у громадських місцях (транспорті, магазині, поліклініці, театрі, бібліотеці та ін.);

Здатна вирішувати інтелектуальні й особисті задачі (проблеми) адекватні віку. Дитина може застосовувати самостійно засвоєні знання і способи діяльності для вирішення нових задач (проблем), поставлених як дорослим, так і нею самою;

Дитина має первинні уявлення про себе, власну приналежність і приналежність інших людей до визначеної статі. Знає про склад родини, родинних відносин і взаємозв’язках, розподіл сімейних обов’язків та сімейні традиції. Має уявлення про суспільство та його культурні цінності, державу і приналежність до неї, світ і природу;

Дитина опанувала універсальні передумови навчальної діяльності — уміння працювати за правилом і за зразком, слухати дорослого і виконувати його інструкції. У дитини сформовані уміння і навички необхідні для здійснення різних видів дитячої діяльності;

 

Дмитро Максименко «Здоров’я дитини в сучасному інформаційному середовищі»

Книга висвітлює проблему здоров’я і безпеки сучасних дітей і підлітків при взаємодії з джерелами масової інформації (телебаченням, журналами, інтернет-ресурсами, комп’ютерними іграми тощо) і буде корисна як фахівцям (педагогам, психологам, соціологам), так і батькам, які прагнуть допомогти дошкільникам і школярам залишитися здоровими і незалежними від небажаних впливів цифрового світу і медіапростору. Адресована також студентам педагогічних коледжів і вузів з дисциплін професійного циклу (педагогіка, методика навчання і виховання, методика пізнавального і соціально-особистісного розвитку дошкільника, методика викладання інтегрованого курсу «Навколишній світ» у початковій школі тощо), для проходження педагогічної практики.

 

Максименко Д. С. Здоров’я дитини в сучасному інформаційному середовищі. Практична психологія / Д. С. Максименко. — Київ : Центр учбової літератури, 2018. — 224 с.

У наше століття інформація — це ресурс, який розкриває великі  можливості,  та  дає  владу  над  людьми. Однак  інформаційний простір таїть у собі визначені небезпеки, особливо це стосується сфери масової комунікації — занадто  велика спокуса використовувати даний ресурс для просування своїх інтересів і одержання вигоди в порушення  етичних принципів. Проте негативний вплив  каналів масової інформації і комунікації зайво драматизується в суспільстві: на  ґрунті суб’єктивних і емоційних висловлень «авторитетних» осіб  формуються  стереотипи, які створюють загрозу демократичним волям і заперечують потенціал інформаційного простору цифрових, аналогових і друкованих засобів  у навчанні, вихованні і розвитку повноцінного громадянина — вільної, освіченої, здорової, активної людини.

Очевидна  необхідність об’єктивного  і всебічного аналізу практики взаємодії дитини з інформаційним простором, оцінки реальних ризиків і шляхів їх подолання. Діти мають право на особливу турботу і допомогу. Реалізації цього права має сприяти політика  держави, а також стратегія і тактика педагогічної  взаємодії з дитиною в родині та освітніх організаціях. Охорона  дітей від будь‐яких форм дискримінації  і насильства припускає не тільки захист від  побоїв, знущань, цькування і тому подібного, а й створення умов безпеки фізичного, психологічного, морально‐етичного плану (ми не маємо на увазі корисні для розвитку дитини соціальні виклики — це інший аспект). Однією з умов комфортного дитинства є вільний доступ дитини до інформації і матеріалів, які спрямовані на сприяння соціальному, духовному і моральному  благополуччю, а також здоровому фізичному і психічному розвитку. Однак юна і недосвідчена  людина не здатна самостійно розпізнати, наскільки матеріали для нього корисні або шкідливі.

Ця здатність формується поступово в процесі когнітивного, емоційного, соціального розвитку. Вона може формуватися стихійно (у цьому  випадку становлення дитини як грамотного користувача інформаційних ресурсів може  критично затягтися, а може і не завершитися зовсім). При правильно  організованій педагогічній взаємодії можна формувати дану компетентність цілеспрямовано й ефективно, використовуючи можливості сензитивного  (найбільш чуттєвого до цього виду пізнання навколишнього світу) періоду дитинства й актуальні для кожного віку інформаційні ресурси.

За словами французького педагога Евелін Бевор, засіб комунікації — це своєрідний «фільтр» між реальністю і людьми; і без знання про те, як функціонує цей «фільтр», людина виявляється безвладним і бездумним споживачем інформації з медіа, замість духовного росту особистості відбувається її придушення інформаційними «благами  цивілізації». І ці знання  зобов’язані дати дитині дорослі, дотримуючи її право на безпеку. Сучасні діти нерідко із самого раннього віку залучені у віртуальні комунікації і вже не  уявляють собі світ без Інтернету, де вони знаходять можливості  для  одержання нових знань і спілкування. Слід також враховувати, що одним із пріоритетних векторів розвитку держави є усунення «цифрової нерівності»: забезпечення всіх шарів населення доступним інтернетом і послугами зв’язку.  Ці перспективи забезпечують реалізацію права кожного громадянина на інформацію.

У зв’язку з цим одним з важливих напрямків діяльності фахівців в сфері  медіа і  цифрових комунікацій є сприяння підвищенню соціальної відповідальності батьків і працівників сфери освіти і культури у відношенні використання інформаційних технологій і Інтернету дітьми, створення доступних для цього засобів (серед який — популярна література й інформаційні ресурси).

У  контексті інформаційної безпеки дітей особливу актуальність набуває  популяризація практичного досвіду в області захисту дітей від негативного  впливу інформаційно‐комунікаційних технологій, заснованого на наукових  дослідженнях даної проблеми. Ні родина, ні освітні організації не мають, як  правило, системного й об’єктивного уявлення про те, яку шкоду може робити телебачення, жовта преса, Інтернет, мобільна телефонія, реклама й інші медіа на фізичне, психічне, духовно‐моральне здоров’я, емоційно‐психологічне  благополуччя дитини. Навіть інтуїтивно почуваючи необхідність допомогти людині, яка дорослішає, стати грамотним користувачем інформаційно‐комунікаційних технологій, педагоги і батьки часто не знають, як саме це зробити, діють «навмання» і не завжди ефективно.

ЗМІ створюють  інформаційний хаос, розібратися в якому може лише  підготовлена людина, а формування відповідних здібностей — задача  непростих, потребуючих істотних зусиль як від родини, так і від педагогічного співтовариства. Однак неготовність дорослих занурюватися у світ медіа для  вирішення виховних задач (психологічний  бар’єр, суб’єктивне негативне відношення до подібних джерел інформації, а головне — недостатність теоретичних і методичних знань у цій області) — цілком переборний фактор.

Систематична педагогічна  діяльність по навчанню дитини ефективній, а головне — усвідомленій взаємодії з навколишнім інформаційним простором сприяє самостійному створенню свого персонального інформаційного поля, що не наносить шкоди здоров’ю і, можливо, навіть поліпшує його.

 

Мадлен Дені, Мішель Стора «Цифрове дитинство. Гаджети і ТБ. Заборонити не можна дозволити»

Мадлен Дені — спеціалістка з дитячої психології, авторка численних творів на тему виховання.

Мішель Стора — дитячий і підлітковий психолог-клініцист та спеціаліст із комп’ютерних ігор та їхнього впливу на дітей.

Книжка дасть відповіді на болючі запитання: Що робити, якщо дитина не випускає з рук телефон? Чим небезпечні телепрограми для немовлят? Як захистити дитину від насильства на екрані? Як допомогти дитині зрозуміти інформацію з інтернету?

Телебачення, ігрові приставки, комп’ютери та комп’ютерні ігри, планшети, смартфони — повний огляд інтерактивного дозвілля відповідно до віку вашої дитини — від 1 до 12 років, завдяки якому ви навчитеся розумно використовувати гаджети. Чіткі відповіді експерта на всі ваші запитання допоможуть краще розуміти віртуальні світи та їхній вплив на розвиток дитини. Завдяки підказкам і порадам рубрики «Випробувано на практиці» ви дізнаєтеся, як встановити чіткі обмеження для вашої дитини, уникнути зловживання гаджетами, і водночас разом насолоджуватися грою… що подарує вам гармонійне та радісне сімейне життя!

 

Дені М. Цифрове дитинство. Гаджети і ТБ. Заборонити не можна дозволити / Мадлен Дені, Мішель Стора ; пер. з фр. Ганни Кирієнко. — Київ : АРТБУКС, 2021. — 104 с.

Із самого малку діти захоплюються екранами. Телебачення, ігрові приставки, комп’ютери, планшети та смартфони з роками неминуче займатимуть дедалі більше часу в їхньому дозвіллі. У зв’язку із цим постає питання: який вплив на їхній розвиток може мати цей потік зображень та віртуальних повідомлень? Ці чудові інструменти допоможуть дитині познайомитися з новими технологіями — чи занадто швидко занурять її у світ де все віртуальне?

Деякі батьки вирішують заборонити своєму малюку будь-які види екранів. Таке радикальне рішення часто спонукає дитину порушувати заборону і отримувати від цього задоволення. Натомість іншим батькам вдається знаходити золоту середину, контролюючи зміст ігор або користування інтернетом, і головне — стежачи, щоб «екрани» не ставали найголовнішим у житті дитини.

Хороші сімейні звички, прищеплені з дитинства, безперечно найкраще допомагають уникнути зловживання, що часто з’являється у підлітковому віці. А батьки, зі свого боку, вчаться не пов’язувати надто часто поняття «небезпека» і «віртуальний світ». Отже, завдання батьків - проаналізувати зміст цих знаменитих «машин», аби зрозуміти їхній механізм дії й убезпечити дітей від деяких пасток!.

 

Дмитро Максименко «Психологічні особливості криз підлітка»

У книзі розглянуті типові випадки криз підлітків. Найнебезпечніші з них  —  відхід від контактів зі значимими дорослими, що найчастіше призводить до правопорушень або усвідомленого заподіяння шкоди своєму здоров'ю. Підкреслюється важливість позитивної сімейної атмосфери для дорослішання підлітків, постійна зайнятість дітей привабливими і розвиваючими видами діяльності. Особливу увагу автор звертає на необхідність тісного контакту з підлітками. Окремо йдеться про психологічну допомогу батькам і підліткам. Пропонуються матеріали про профілактику суїцидального ризику. Книга рекомендується як для педагогів так і для батьків.

 

Максименко Д. С. Психологічні особливості криз підлітка. Практична психологія / Д. С. Максименко. — Київ : Центр учбової літератури, 2018. — 200 с.

У пропонованій праці показано, як народжуються деструктивні вчинки підлітків, до чого можуть призвести лінь, безтурботність, безвідповідальність, безжалісність, яка роль дорослих у цих процесах. Деструктивність — негативне ставлення людини до самої себе або до інших людей і відповідна до цього ставлення поведінка. Деструктивна особистість нещаслива, навіть якщо їй вдається досягнути поставлених цілей.

Книга складається з чотирьох розділів. У першому розділі «Деструкція як відхилення від нормальної поведінки особистості» розглядаються різні психологічні теорії деструкції. Дали аналізуються умови, що провокують види деструктивної поведінки. Показуються психологічні причини такої поведінки в підлітків. У другому розділі «Родина як джерело породження деструктивної поведінки» описуються психічні травми в процесі сімейного виховання і навчання й афект неадекватності як механізм деструктивного відхилень підлітка.

В третьому розділі «Школа як джерело прояву деструктивної поведінки» описані різні випадки страждань дитини, які стають джерелами деструкції. На початку навчання в школі її починають кривдити однолітки за її «особість»: вона наївна, намагається завжди виконувати вимоги вчителя, не розуміючи, чому учні пустують і зваляють провину на іншу. Во відверто розповідає, чому їй перешкодили вивчити урок у групі продовженого дня. Проходить час, і вона стає як всі: хитрить, обманює, списує домашні завдання, улесливо дивиться в очі вчителю… Її головна мета — не розгнівати педагога, уникнути двійки, сховати щоденник…

В четвертому розділі «Психологічна допомога підліткам з порушеною поведінкою» описується профілактична робота психологів разом з іншими фахівцями, батьками і вчителями про позитивну спрямованість діяльності підлітка. Це можливо у випадках розпізнавальних криз, що з’являються в школі. Даються рекомендації, як їх переборювати і «працювати» з ними. Далі розглядається можливість позитивного ставлення до школяра з появою значимих людей і позитивно спрямовані бажаних цілей. Підкреслюються основні форми переключення поведінки на позитивні дії.

Особлива увага приділена діагностичним матеріалам  —  тестам, опитувальникам, різним психологічним завданням. Вони допоможуть самостійно попрацювати над розумінням причин деструкції своїх дітей. Як приклади використовуються ситуації, викладені в різних листах батьків.

 

Москаленко Г. Т. «Доки ваш підліток не звів вас з розуму»

Чого хочуть для своїх дочок всі батьки? Чи важко знайти з дівчатками спільну мову? Як стати для дочки опорою і при цьому навчити її бути самостійною? Ви - стурбований батько, спантеличений дідусь або опікун, чиїм турботам доручили чужих дочок? Значить, ця книга для вас. Методика психолога: реальні рішення, засновані на практичному досвіді, ефективна стратегія замість гасел і банальностей, а також постійне відчуття гумору, яке виручає навіть у безвихідних ситуаціях.

 

Москаленко Г. Т. Доки ваш підліток не звів вас з розуму. Практична психологія / Г. Т. Москаленко. — Київ : Видавничий дім «Професіонал», 2018. — 276 с.

«Багатьом важко це зрозуміти, але мені подобається працювати з нестерпними підлітками. Мені подобається їхнє дивне поводження, анархічна філософія і здатність перетворювати найпростіші і ясні речі в Новий Орлеан під час урагану. І більше всього я люблю самих грубих, сердитих і важких…

Можливо саме це величезне задоволення від роботи із сердитими, грубими і неприємними підлітками і зробило мене професіоналом. Я багато років працював з дітьми з «самих низів». Це була те ще розвага. З деякими з цих дітей і їхніх родин ви зустрінетеся в цій книзі, а також і з зовсім нормальними дітьми, а усіма  —  від озброєних підлітків-грабіжників до чуттєвих відмінників.

Ми поговоримо про ледачих дітей, злих дітей, грубих дітей, моторошних дітях, полохливих дітях, смутних дітях і про звичайних зіпсованих і поганих дітей. Про усіх. Коли маєш справу з підлітками, потрібно дотримуватися декількох базових принципів. На їхній стороні молодість і енергія, на наший  —  вік і досвід. Я розповім вам про все, що мені вдалося довідатися за довгі роки роботи з важкими дітьми. Насамперед, я збираюся показати, що правила гри набагато простіше, ніж більшості з нас здається в ці часи зацикленості на дітях і почутті власної гідності. Проте будьте уважні: ця книга не про те, як стати ідеальними батьками… Ця книга скоріше про те, як бути «досить гарними» батьками…».

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом.