Вільгельм Габсбург у фокусі історії українських національно-визвольних змагань 1917-1921 років: до 130-річчя від дня народження

 

 

Вільгельм Габсбург (1895-1948), представник однієї з найславетніших європейських династій, вписав яскраву сторінку у драматичний перебіг Української революції 1917-1921 років. Ще й сьогодні мало хто знає про життя та діяльність дивовижної постаті українського національного відродження першої половини ХХ століття. Яким був Вільгельм Габсбург? Чому він пов’язав свою долю з українським національним рухом?

Ви знаєте, що читати українською мовою Вільгельм Габсбург навчився взимку 1915 року, коли отримав призначення до 13-го уланського полку у званні лейтенанта австро-угорської армії ? Полк складався переважно з українських юнаків. Вільгельм щиро опікувався своїми підлеглими, які платили йому відданістю і любов’ю. Один з них привіз йому з відпустки вишивану сорочку, яку ерцгерцог носив залюбки, що згодом принесло йому українське ім’я Василь Вишиваний. Першою прочитаною українською мовою книжкою була мала «Історія України» Михайла Грушевського, а потім твори Тараса Шевченка, Івана Франка, Василя Стефаника… 

1918 року Вільгельма Габсбурга призначено командиром австрійської «Групи архікнязя Вільгельма», до якої входив і курінь Українських січових стрільців. З поваленням гетьманату Скоропадського в грудні 1918 року Вільгельм Габсбург почав співпрацювати з урядом Директорії Української Народної Республіки  та отримав звання полковника армії УНР. У вересні 1919 року він був призначений головою відділу закордонних зв'язків Головного Управління Генерального Штабу УНР.  А як далі склалося життя ерцгерцога Вільгельма Габсбурга…

 

Терещенко Ю. Український патріот із династії Габсбургів / Юрій Терещенко, Тетяна Осташко. — Київ : Темпора, 2011. — 408 с. : іл.

Книга оповідає про життя і діяльність Вільгельма Габсбурга-Лотрінгена, представника однієї з найславетніших монархічних династій Європи. Вільгельм Габсбург, якого українські військові назвали Василем Вишиваним, тісно пов’язав свою долю з українським визвольним рухом, за що заплатив власним життям, яке трагічно обірвалося в тюремній лікарні Лук’янівської в’язниці міста Києва.

Документальні матеріали слідчої справи Вільгельма Габсбурга, його мемуари, поезія та зразок прози дають змогу краще зрозуміти цю яскраву постать українського національного відродження першої половини ХХ століття. Листування Вільгельма Габсбурга з дипломатом Миколою Васильком, меценатом Євгеном Чикаленком, митрополитом Андрієм Шептицьким та іншими українськими громадсько-політичними діячами проливає світло на маловідомі сторінки суспільно-політичного життя в Україні доби Першої світової війни та українських національно-визвольних змагань 1914—1921 років.

У додатках вперше публікуються матеріали й фотографії, що зберігаються у Український вільній академії наук у США, Східноєвропейському дослідному інституті імені В’ячеслава Липинського (США) та приватній колекції М. Пизюра. Видання розраховане на широкий загал читачів: всіх, хто цікавиться історією України.

 

Снайдер Т. Червоний князь. Таємні життя габсбурзького ерцгерцога : монографія / Тимоті Снайдер ; пер. з англ. Павла Грицака. — Київ : Грані-Т, 2011. —296 с.

Книга відомого американського історика, професора Єльського університету Тимоті Снайдера «Червоний князь» присвячена непересічній постаті в історії Центральної та Східної Європи - Вільгельмові фон Габсбургові. Ерцгерцог, родич австрійського цісаря, він обрав собі українську ідентичність і став легендарним полковником Василем Вишиваним, Червоним Князем, який боровся за незалежність України в часи Першої і Другої світових воєн. Його вабили героїчні сторінки української історії, змагання українців за державність. Аж до своєї смерті за стінами Лук'янівської тюрми Києва влітку 1948 року він не втрачав надії посісти монарший престол у відновленій українській державі. Він шукав союзників у різних державах - Польщі, Австрії, Франції і навіть нацистській Німеччині, але, врешті, розчарувався в них усіх. Пристрасний мрійник і романтик Вільгельм потерпав від поразок у політиці.

Хто ж був цей дивний чоловік, який змінив свою ідентичність і вирішив боротися за чужу державність? Якою була б історія нашої держави, якби його мрія здійснилася? Запрошуємо порозмірковувати над цими питаннями разом із проникливою книгою Тимоті Снайдера.

 

Тейлор, А. Дж. П. Габсбурзька монархія 1809—1918. Історія Австрійської імперії та Австро-Угорщини / А. Дж. П. Тейлор ; пер. з англ. Андрія Портнова (передмова, розділи 1—9, додаток) та Сергія Савченка (розділи 10—18, післямова). — Львів : ВНТЛ-Класика, 2002. — 268 с.

«Ця книжка є повністю переробленим варіантом давнішої праці під тією самою назвою, яку я опублікував у 1941 році. Вона приблизно у півтора раза довша за першу. Окрім доповнень загального змісту, в ній докладніше й змістовніше розглянуто зовнішню політику Австрії. Габсбурзька монархія більшою мірою, аніж інші великі держави, була організована для здійснення зовнішньої політики, а її доля була визначена закордонними справами не меншою мірою, ніж поведінкою її народів. Створення Австрійської імперії було подиктоване Наполеоном; виникнення Австро-Угорщини - Бісмарком; а розвалилася монархія наприкінці великої війни, розв’язанню якої вона сама ж таки й посприяла. Моя спроба написати історію Габсбурзької монархії, не зачіпаючи зовнішньої політики Габсбурґів, призвела до того, що чимала частина книжки вийшла незрозумілою; сподіваюся, що тепер я виправив цей недолік.

Інша принципова зміна стосується трактування подій. Попри намагання дивитись у вічі реальності, попередня книжка була написана під впливом «ліберальної ілюзії»; я там багато говорив про «втрачені можливості» й виходив із припущення, що Габсбурзька монархія змогла б вижити, якби ті чи інші урядовці або народ поводилися б розсудливіше. Було важко уникнути такого підходу після читання праць численних сучасних авторів, які або писали ще до падіння монархії, або так і не змогли повірити, що вона зникла. Історикові не випадає шкодувати за чимось, а надто, коли історія, яку він оповідає, засвідчує знову й знову, що не існувало можливостей, які хтось би втратив. Конфлікт між наднаціонально-династичною державою і національним принципом мусив прийти до логічного розв’язання; так само, як і конфлікт між панівною нацією і націями підкореними. З фатальною неминучістю взаємні поступки були запізнілими й замалими, і з такою самою неминучістю кожна поступка спричиняла ще більше невдоволення. Національний принцип, уперше проголошений, призводить урешті до логічних висновків. Моя попередня книжка теж, мабуть, зазнала впливу «національних ілюзій»: вона намагалася довести, що національні рухи, які існували до початку XX століття, були «загальнонародними» рухами. У цій праці я спробував змінити такий погляд й показати, що масовий націоналізм там, де він існував, істотно відрізнявся від націоналізму інтелектуалів…).

 

Велика війна 1914—1918 рр. і Україна : історичні нариси / упоряд. Олександр Реєнт ; редкол.: В. А. Смолій (голова), Г. В. Боряк, В. С. Великочий, В. Ф. Верстюк, О. І. Гуржій, О. В. Добржансъкий, І. А. Коляда, М. В. Кугутяк, С. В. Кульчицький, О. Є. Лисенко (заст. відп. ред.), В. М. Литвин, О. С. Онищенко, Р. Я. Пиріг, О. П. Реєнт (відп. ред.), О. С. Рубльов, В. Ф. Солдатенко, Ю. І. Терещенко, О. А. Удод, В. В. Шевченко (відп. секр.). НАН України. Ін-т історії України. — Київ : ТОВ «Видавництво “КЛІО”», 2013. — 784 с.

У книзі викладено результати новітніх досліджень ключових питань Першої світової війни 1914—1918 років, яка відкрила нову епоху в історії людської цивілізації. Знайомлячись із ними, будь-хто зможе відчути глибину збройних конфліктів, трагічність долі народів, утягнутих у них, незворотні зрушення в психології людей. Масштабність соціальних потрясінь простежується у зруйнуванні звичного способу життя, деструктивних процесах у господарстві, погіршенні матеріального становища населення, голоді та поневіряннях мільйонів людей. Водночас картину доповнюють факти кардинальних змін у свідомості народу, активізації доброчинності, національних рухів, що в українському вимірі каталізували процес формування модерної нації, яка з об'єкта міжнародної політики перетворилася на її безпосередній суб'єкт.

Пропонований том складається з нарисів про Першу світову війну в історіографічному вимірі, «українську карту» в міжнародних відносинах, політичні сили українства в 1914—1918 років та актуалізацію «українського питання», бойові дії на українських теренах, соціально-економічні, духовні та повсякденні проблеми тогочасного суспільства.

 

Велика війна 1914—1918 : витоки, характер, наслідки : монографія / наук. ред. д.і.н. проф. С. С. Трояна. — Київ : Видавничий дім «Кондор», 2018. — 536 с.

Колективна монографія — п’ята із серії наукових праць з історії світових воєн, підготовлених українськими істориками, міжнародниками, політологами під науковою редакцією доктора історичних наук, професора Сергія Станіславовича Трояна, присвячена 100-річчю завершення Першої світової війни. Авторські дослідження у вигляді окремих змістовно і тематично пов’язаних розділів акцентують увагу на складних і часто суперечливих проблемах витоків, характеру і наслідків Великої війни 1914–1918 років. Наукові розвідки охопили широке коло теоретико-концептуальних, політичних і міжнародних питань досліджуваного періоду. Праця скерована до фахових міжнародників, істориків, політологів; до студентів, які навчаються на відповідних спеціальностях; а також до всіх, хто цікавиться міжнародними відносинами періоду Першої світової війни.

 

Нариси історії Української революції 1917—1921 років : у 2-х кн. Кн. 2 / НАН України, Ін-т історії України ; редкол. : В. А, Смолій (голова) та ін. — Київ : Наук. думка, 2012. — 464 с.

У книзі розповідається про особливий період у модерній історії України, в ході якого були реалізовані перші в ХХ столітті українські державотворчі проекти: Українська Народна Республіка, Українська Держава, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Соціалістична Радянська Республіка. Розкриваються соціальні, політичні та культурні аспекти революційного часу. Нариси узагальнюють великий історіографічний доробок сучасних українських істориків, які займаються вивченням Української революції 1917—1921 років.

З перемогою повстання 14 грудня 1918 року була відновлена Українська Народна Республіка. Її попередниці — демократична УНР Центральної Ради та консервативна Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського — були усунуті з політичної арени насильницьким шляхом. Спільною причиною падіння обох попередніх державних утворень була повна неспроможність виробити позитивну програму, яка задовольняла б суспільство в цілому. На початку своєї діяльності Директорія УНР намагалася взяти до уваги їхні прорахунки. На відміну від УНР та Української держави, які від початку декларували певну теоретичну та практичну програми. Директорія прийшла до влади під загальним гаслами боротьби з гетьманським режимом і обіцянки повернути «соціальні і політичні здобутки революційної демократії». Цього виявилося цілком достатньо, аби згуртувати навколо неї політичні партії та селянські повстанські загони. Але отримана перемога виявила значні розбіжності в середовищі української національної демократії. Політичні сили, які утворила Директорію та відновили УНР, не мали спільного бачення щодо перспективи державного будівництва, не визначилися в питаннях про політичну владу, внутрішній устрій та зовнішньополітичну орієнтацію.

 

Ріпецький С. Українське січове стрілецтво : визвольна ідея і збройний чин / Степан Ріпецький ; передм. Олега Романіва. — Львів : НТШ, 1995. — 358 с.

У 1956 році нью-йоркське видавництво «Червона Калина» надрукувало об’ємну працю «Українське Січове Стрілецтво: визвольна ідея і збройний чин». Її автор —  колишній четар Легіону УСС, український громадсько-політичний діяч і видавець, адвокат Степан Теодорович Ріпецький (1894—1986). Важливішим для автора була історична роль і внесок УСС у національно-визвольну боротьбу українців ХХ століття, адже він ґрунтовно з’ясовував ідеологічні, культурно-історичні, громадсько-моральні і політично-визвольні сюжети минулого українського січового стрілецтва. Унікальний особистий архів  Степана Ріпецького з численними оригінальними документами з історії УСС зберігається в фондах НТШ в Нью-Йорку. На відміну від нью-йоркського видання книги Степана Ріпецького львівське видання багато ілюстроване портретами та світлинами з життя бойових доріг Січових Стрільців. І сьогодні шанується подвиг героїчного покоління Українських Січових Стрільців.

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом.