5 книг для усіх, хто цікавиться козацькою звитягою та історією України і Європи: видання від Українського інституту книги

 

Захоплююча  історична подорож разом з авторами книжок:  Валентин Терлецький «Гетьмани України. Петро Конашевич-Сагайдачний. Іван Сулима», Ярослава Дегтяренко «Гетьмани України. Павло Тетеря. Іван Брюховецький», Віктор Горобець «Під булавою гетьмана», Тарас Чухліб «Козацька Україна і султанська Туреччина від війни до миру» та Ярослав Затилюк, Олексій Савченко, Максим Яременко «Хотинська війна 1621 р. Козацька звитяга, османські амбіції та європейське майбутнє».

 

Валентин Терлецький «Гетьмани України. Петро Конашевич-Сагайдачний. Іван Сулима»

Валентин Терлецький — український письменник, поет, літературний критик, журналіст, режисер, композитор. Автор кількох поетичних збірок і популярних романів: «Ключи от сумерек» (2003), «Небесний оркестр» (2006), «Рок-н-рол, стакан, кохання» (2008), «Хроніки міських божевільних» (2009), «Хмарочос» (2012), «Книга сили. Віра» (2021), збірка поезій «Нове і невідоме» (2024)…

«Гетьмани України» — книжка про життя, діяльність і перемоги двох видатних українських гетьманів Петра Конашевич-Сагайдачного та Іван Сулими, від слави яких гула вся Європа та Азія. Ця книжка для усіх, хто цікавиться козацькою добою в історії української державності.

 

Терлецький В. Гетьмани України. Петро Конашевич-Сагайдачний. Іван Сулима / Валентин Терлецький. — Київ : Брайт Букс, 2024. — 288 с.

Петро Конашевич-Сагайдачний став предтечою відновлення української держави, зробив велетенські кроки з розвитку військового мистецтва, освіти, культури, релігії в Україні. Автор книжки розповідає про найбільші перемоги гетьмана Сагайдачного — блискучі морські операції в Чорному й Азовському морях. І, звичайно, про блискучу перемогу над велетенською султанською армією під Хотином, у наслідку чого саме запорозькі козаки порятували Європу від османського поневолення.

Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний був наділений неабияким військовим талантом, який сучасники навіть називали генієм. Видатний тактик і стратег, сміливий, відчайдушний, але й розважливий водночас, хитрий і мудрий полководець, скажений і одночасно виважений воїн, суворий, проте справедливий начальник — він довів це на суші й на морі, під час оборони й нападу, пішо й кінно, на чолі великої армії і в особистому герці (двобій).

Серед найбільших перемог Сагайдачного — блискучі морські операції в Чорному та Азовському морях. Зокрема, участь як полковника Війська Запорозького у взятті потужної чорноморської фортеці Варна 1606 року, у захопленні міст Білгород (Аккерман), Ізмаїл та Килія 1608 року, у розгромі турецького флоту під Очаковом 1613 року, у взятті приступом з моря потужних турецьких фортець Синоп і Трапезунд 1614 року, у штурмі й спаленні передмість столиці Османської імперії Стамбула та знищення османського флоту 1615 року. Під безпосереднім керівництвом Сагайдачного як гетьмана запорожці 1616 року взяли неприступне місто-фортецю Кафа —  найбільший невільницький ринок у Криму, і того ж таки року —  розгромили турецький флот і зробили новий приступ на Стамбул, а також здійснили інші, менші за масштабом операції. Головним же досягненням цих походів було визволення з полону десятки тисяч бранців. Як зазначав історик запорозького козацтва, академік Дмитро Яворницький: «Дивна сміливість, швидкість і руйнівна сила всіх цих козацьких виступив на Крим і Туреччину перевершують будь-які описи. Вони можуть бути пояснені тільки тим, що на чолі козаків стояв такий геніальний проводир, яким був Петро Конашевич-Сагайдачний».

Саме під його булавою козацький флот перетворився на регулярний. Із запорозької січової гавані виходило іноді понад триста чайок — весельно-вітрильних бойових човнів, кожен з яких умішував до шістдесяти чоловіків, був озброєний кількома малокаліберними гарматами — фальконетами, мав два стерна — на носі й на кормі, що забезпечувало надзвичайну маневреність. Відповідно було налагоджено їх масове будівництво на самій Січі та в її околицях.  Козацька морська маневрова тактика стала прикладом тогочасного військового мистецтва й викликала захват у європейських і жах у турецьких адміралів. Саме Сагайдачний удосконалив дії козацької морської піхоти, зокрема активно використовував тактику раптових десантів на берег з обхідними атаками в тилу фортець.

Петро Сагайдачний проявив себе як видатний політик і здібний дипломат. Уперше ставши гетьманом 1616 року, він за своїми обов’язками мусив постійно спілкуватися з урядовими представниками. До того ж не лише листовно, а й особисто, часто виїжджаючи з гетьманської резиденції — монастирського містечка Трахтемирів — до Києва, Кракова й Варшави.

Вічна лицарська слава та внесок Петра Сагайдачного в розбудову майбутньої української держави й нині наснажують на дії та вчинки тих, хто вміє цінувати й прагне примножувати найкращі надбання свого народу. 2020 року Православна церква України канонізувала Петра Конашевича-Сагайдачного в лику благовірного гетьмана. День пам’яті Сагайдачного відзначають 20 квітня.

Життєпис лицаря та гетьмана Івана Сулими може стати основою не лише для карколомних пригодницьких романів чи захопливих серіалів, а й надихати покоління українців дбати про свою землю. Гетьман Сулима, єдиний із-поміж тогочасних вій­ськових діячів Речі Посполитої, був нагороджений золотою медаллю Папи Римського Павла Боргезе за безпрецедентний подвиг — захоплення з товаришами-невільниками турецької галери, транспортування її до Риму й піднесення як подарунка понтифікові.

Ще за життя Іван Сулима був оповитий різноманітними легендами, серед козаків і простого народу мав славу характерника — козацького чародія, адже його буцімто не могли вразити ворожі кулі (за свідченням сучасників, Сулиму жодного разу не було поранено). також він став героєм багатьох козацьких дум і пісень, у яких постав відважним та авторитетним отаманом, саме ім’я якого надихало запорожців на подвиги й мало забезпечити успіх їхнім виправам.

 

Ярослава Дегтяренко «Гетьмани України. Павло Тетеря. Іван Брюховецький»

Ярослава Дегтяренко — відома українська письменниця, лауреатка Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», авторка популярних історичних бестселерів: «Лицарі Дикого Поля» (2016), «Ярино, вогнику мій» (2018), трилогія «Між двох орлів» («Гідний наступник», «Зраджений гетьман», «Олеся: поміж честю та коханням», 2019), «Останній володар» (2021), «Князь русинів. У павутинні інтриг» (2022), «Князь русинів. У горнилі війни» (2023).

 

Дегтяренко Я. Гетьмани України. Павло Тетеря. Іван Брюховецький / Ярослава Дегтяренко. — Київ : Брайт Букс, 2024. — 272 с.

У книжці подано детальні біографії Павла Тетері та Івана Брюховецького. Обидва гетьмани зазнали недоброї слави: одного вважають підніжком Речі Посполитої, другого — Московії. Утім, чи справді ці двоє діячів, яким випав жереб гетьманувати у важкі й непевні часи Руїни, були такими? Авторка книги спробувала розв’язати ці питання.

Павло Тетеря — український дипломат, військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави Правобережної України. Був у складі українського посольства в Москві для оформлення Переяславської угоди. Ставши гетьманом, проводив політику на скасування унії України із московським монархом. Зять гетьмана Богдана Хмельницького.

Іван Брюховецький — український військовий, політичний і державний діяч, дипломат. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній Україні. У січні 1668 року відкрито порвав із Московським царством, закликав до об’єднання з Правобережжям і вислав до Османської імперії посольство з проханням прийняти козаків під протекцію султана Мехмеда IV. Тоді ж уклав союз із Кримським ханством і спільно з кримськими татарами виступив проти московської армії Григорія Ромодановського.

Авторка дослідила чимало історичних документів і наукових праць і на їхній основі розповіла про життєвий шлях, особисте життя, політичну і громадську діяльність обох гетьманів й описала, яку роль відіграли Тетеря та Брюховецький у таких головних подіях української історії, як Переяславська рада 1654 року, Гадяцька угода 1658 року, Ніжинська (Чорна) рада 1663 року, Батуринські статті 1663 року, Московські статті 1665 року.

Біографія гетьмана Тетері написана в класичному стилі, однак про гетьмана Брюховецького авторка розповіла художньо. Чому? За рядками наукових монографій не видно особистості, адже сумлінні науковці викладають лише сухі факти. А Ярослава Дегтяренко прагнула показати Брюховецького живою людиною, спробувати передати його почуття й думки, його устами пояснити вчинки, щоб нащадки краще зрозуміли цю людину. Та чи можливо викласти історичні факти в художній формі? Так. Треба лише докласти трохи більше зусиль і фантазії. Авторка сподівається, що ці біографії допоможуть нам інакше поглянути на Тетерю та Брюховецького, зрозуміти й, може, навіть певною мірою в чомусь їх виправдати.

 

Віктор Горобець «Під булавою гетьмана»

Віктор Миколайович Горобець — український історик. Коло наукових інтересів охоплює проблеми політичної і соціальної історії середньовічної та ранньомодерної України та Центрально-Східної Європи, міжнародних відносин.  Доктор історичних наук (2002), професор (2007). Нагороджений почесним званням «Заслужений діяч науки і техніки України» (2008), Грамотою Верховної Ради України (2006), подякою Президії НАН України (2011), Грамотою Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2011), Ювілейною почесною грамотою Президії НАН України (2018), Відзнакою НАН України «За підготовку наукової зміни» (2024).

 

Горобець В. Під булавою гетьмана. Права і вольності Гетьманщини в умовах імперського підневолля / Віктор Горобець. — Київ : ТОВ «Видавництво “КЛІО”», 2024. — 320 с. : іл.

Книга розповідає про одну з найяскравіших і водночас найдраматичніших сторінок вітчизняної історії ― виникнення й становлення ранньомодерної Української держави (Гетьманщини) та більш як столітню боротьбу за її збереження, захист від намагань Московського царства, згодом Російської імперії, обмежити її суб’єктність, уніфікувати самобутні державні порядки до загальноімперських зразків та, врешті, ліквідувати загалом.

Дослідження базових параметрів української державності ― організації влади й самоврядності, економіки й соціальності, моделей територіального устрою й адміністрування ― дає змогу оцінити ефективність моделі державної самоорганізації, що постала на теренах козацької України у результаті революції середини XVІІ століття, та аргументовано відповісти на запитання, наскільки органічно ця держава вписувалася в загальну структуру станових держав ранньомодерної Європи.

Книга адресована науковцям, викладачам, студентам, а також усім, хто цікавиться історією України та історією українського державотворення в ранньомодерну добу зокрема.

 

Тарас Чухліб «Козацька Україна і султанська Туреччина від війни до миру»

Тарас Чухліб — український історик, доктор наук. Провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, директор Науково-дослідного інституту козацтва. Заслужений діяч науки і техніки України. Дослідник історії України, Польщі і Туреччини, геополітичного розвитку Східної Європи.

Громадський діяч, геополітик, культуролог, краєзнавець. Член наглядової ради Музею становлення Української нації, Українського національного комітету з вивчення країн Центральної і Південно-східної Європи. Нагороджений відзнаками Православної Церкви України, Національної академії наук України, Українського Вільного Козацтва, Київської міської ради, Лисянської ради Черкаської області.

Наукові інтереси охоплюють історію міжнародних відносин, дипломатію, зовнішню політику України і Східної Європи у XVI — XVIIІ століттях, історію козацтва та шляхти, біографістику, музеєзнавство, проблеми відтворення національної пам'яті та збереження культурних цінностей.

 

Чухліб Т. Козацька Україна і султанська Туреччина від війни до миру / Тарас Чухліб. — Київ : Арій, 2024. — 384 с. : іл.

Від автора: « У підлітковому віці, проживаючи з батьками в маленькому робітничому містечку, я записався до місцевої бібліотеки та й почав активно «споживати» культурні надбання людства у вигляді цікавезних книг. А вже в студентському віці, під час навчання на історичному факультеті столичного університету, захопився неймовірною історією Туреччини…

Моя довголітня пошукова праця, як історика-науковця, у національних та зарубіжних архівосховищах завершилась успішним захистом у 2008 році докторської дисертації на тему «Український Гетьманат у протистоянні держав Європи з Османською імперією: міжнародне становище, зовнішня політика, зміна сюзерена». Однак, як усім відомо, наукові кваліфікаційні роботи читає лише дуже вузьке коло фахівців, а тому, я популяризував і доповнював новими цікавими знахідками своє історичне дослідження, яке й пропоную читачам у цій книзі…».

У пропонованій книзі схарактеризовано українсько-турецькі відносини протягом XVII — початку XVIII століть. Особливу увагу звернуто на підписання мирних договорів гетьманів Богдана Хмельницького, Петра Дорошенка, Юрія Хмельницького та Пилипа Орлика із султанами Османської імперії. Автор наголошує, що відносини козацької України із султанською Туреччиною були не тільки важливим етапом нашої історії, але й можуть упливати на сучасне національне державотворення та зовнішню політику Української держави. Видання адресовано широкому колу читачів.

 

Ярослав Затилюк, Олексій Савченко, Максим Яременко «Хотинська війна 1621 р. Козацька звитяга, османські амбіції та європейське майбутнє»

У виданні описано перебіг військової баталії під Хотином 1621 року, її вплив на тогочасну Європу, а також представлено мілітарні, політичні та історичні традиції всіх учасників тих подій — українських козаків, литовських, польських, османських і татарських вояків. При цьому висвітлено інтерпретацію знаменної битви її сучасниками.

Хотинська битва 1621 року — битва між військами Речі Посполитої та Османської імперії біля міста Хотина, завершальна частина Хотинської війни 1620—1621 років. Закінчилась перемогою об'єднаних сил Речі Посполитої та українського козацтва. Величезний внесок у знищення османської армії під Хотином зробили запорізькі козаки на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним. Внаслідок поразки під Хотином, турецький султан Осман II був змушений припинити війну.

 

Затилюк Я. Хотинська війна 1621 р. Козацька звитяга, османські амбіції та європейське майбутнє / Ярослав Затилюк, Олексій Савченко, Максим Яременко. — Київ : ТОВ «Видавництво “КЛІО”», 2024. — 128 с. : іл.

У виданні описано перебіг військової баталії під Хотином 1621 року, її вплив на тогочасну Європу, а також представлено мілітарні, політичні та історичні традиції всіх учасників тих подій — українських козаків, литовських, польських, османських і татарських вояків. При цьому висвітлено інтерпретацію знаменної битви її сучасниками.

Ключовою особливістю цього видання є публікація зображень унікальних артефактів з колекцій провідних українських музеїв та архівів, а також документів і графіки з аналогічних установ Швеції, Польщі та Туреччини. Крім того, у книзі вперше публікуються роботи провідних реконструкторів козацького одягу та озброєння початку XVII століття.

Підготувала К.В. Бондарчук завідувачка читальним залом.