Маруся Чурай: героїня народних переказів та легенд

 

«Минають ночі, думами, півснами… і минають дні… І не минають лиш її пісні…» (Ліна Костенко «Маруся Чурай»)

До наших днів не збереглося жодних документів чи пам’яток давнини, які б підтверджували достовірність народних переказів, пов’язаних з іменем легендарної народної поетеси та піснярки Марусі Чурай. Проте її ім’я настільки відоме і поширене серед людей, що подібні докази здаються зайвими. Легенда наділила Чураївну небаченою вродою, поетичним хистом, чарівним голосом і романтичною любов’ю.

 

Поштова марка України

Серія «Славетні жінки України»: Маруся Чурай

Дизайн — Олексій Штанко

Дата введення в обіг —18 лютого 2000 року

 

За усними переказами, зафіксованими у перший половині ХІХ століття, Маруся народилася у Полтаві 1625 року в родині козака Гордія Чурая, чесної і хороброї людини. Дуже відома легенда оповідає трагічну історію кохання доньки Чурая і сина його найближчого друга, що загинув в бою, — Гриця, який після смерті батька виховувався в домі Чураїв. Маруся з дитинства покохала Гриця. Коли він став дорослим чоловіком і ходив у походи, вона багато років чекала на його повернення, не віддаючи серця іншому.

Її туга в час розлуки з милим виливалася у піснях. Найвідоміші з них — «Засвіт встали козаченьки», «Грицю, Грицю, до роботи», «В кінці греблі шумлять верби», «Болить моя головонька від самого чола», «Віють вітри, віють буйні», «Чого ж вода каламутна», «Як з тобою ми спознавались» та багато інших. Усі вони ліричні та оповиті глибоким почуттям…

Засвіт встали козаченьки

В похід з полуночі,

Заплакала Марусенька

Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,

Не плач, не журися

Та за свого миленького

Богу помолися….

Повернувшись із походів, Гриць не посватав Чураївну, з якою був заручений, і яка його вірно чекала. Довідавшись, що він залицяється до дівчини із заможної родини, Маруся, яка за народною легендою зналася на чарах, отруїла Гриця, напоївши відваром чаклунського зілля. За іншою версією цей напиток вона приготувала для себе, щоб випити і не страждати від такої зради, але випадково його випив її невірний коханий. Так родилась пісня-балада «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» — одна з найпопулярніших в український народній словесності.

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,

Бо на вечорницях дівки — чарівниці.

Котра дівчина чари добре знала,

Вона ж того Гриця та й причарувала.

Інша дівчина чорнобривая,

Та чарівниченька справедливая.

У неділю рано зілля копала,

В понеділок — переполоскала,

Як прийшов вівторок — зілля ізварила,

У середу рано Гриця отруїла…

Ще й досі точаться суперечки навколо постаті Марусі Чурай. Однак, як не можна довести факту, що це — історична особа, так само не можна заперечити, що вона насправді була. Залишаючись «дівчиною з легенди», Маруся Чурай увійшла в народну історію як відома піснетворка козацької доби. Її постать приваблювала багатьох письменників різних епох. Про Марусю Чурай  писали Михайло Старицький, Ольга Кобилянська, Володимир Самійленко, Ліна Костенко… Відомий український композитор і музикознавець Леонід Сергійович Кауфман (1907—1973) підготував збірку «Дівчина з легенди. Маруся Чурай».

Дівчина з легенди. Маруся Чурай / вступ. слово Михайла Стельмаха ; упоряд., підготов. текстів та післямова Леоніда Кауфмана ; худож.  В. А. Кононенко. — Київ : Дніпро, 1967. — 136 с.

До книги увійшли пісні, приписувані Марусі Чурай, народні варіанти, наслідування, переробки та мелодії до пісень Марусі Чурай.

Сидить голуб на березі,

Голубка на вишні:

— Скажи, скажи, моє серце,

Що маєш на мислі?

Ой ти ж мені обіцявся

Любити, як душу,

Тепер мене покидаєш,

Я плакати мушу…

 

Дівчина з легенди. Маруся Чурай / вступ. слово Михайла Стельмаха ; упоряд., підготов. текстів та післямова Леоніда Кауфмана ; худож.  Валентина Ульянова. — Київ : Дніпро, 1974. — 108 с.

Є прадавні скарби, що лежать у землі, і є живі скарби, що йдуть по землі, ідуть від покоління до покоління, огортаючи глибинним чаром людську душу. До таких скарбів належать і народна лірична пісня. Погортайте сторінки сивих віків, вчитайтеся в прості і хвилюючі слова пісень, віднайдіть золоті ключі мелодій —  і вам відкриється багато поетичних таємниць, ви почуєте голоси творців, імена яких розгубила історія, та так розгубила, що вже навряд чи й знайдемо багатьох сіячів, чия поетична нива, ставши народною, квітує й сьогодні по нашій землі. І тільки інколи, крізь туман часу, окреслиться схожа на легенду постать творця. До таких легендарних постатей і належить народна поетеса Маруся Чурай.

Прилетіла зозуленька

З темного лісочку;

Сіла, пала, закувала

В зеленім садочку.

Ой як вийшла Марусенька,

В неї запитала:

«Скажи мені, зозуленько,

Чи довго буду в батька?»

«Будеш, мила Марусенько,

Сей день до вечора».

«Бодай же ти, зозуленько,

Сім літ не кувала,

Що ти мені, молоденькій,

Правди не сказала»

 

Ой не ходи, Грицю : [текст пісні] // Українські народні пісні / худож.-оформлювач І. В. Осипов. — Харків : Фоліо, 2003. — 249 с. — (Домашня б-ка).

До збірки ввійшли кращі зразки традиційних жанрів української народної творчості — обрядові пісні (колядки, щедрівки, веснянки), лірична поезія (пісні про кохання, родинне життя, колискові, козацькі), а також авторські пісні  — романси. Ці народні перлини розкривають багатство художнього світу української пісенності.

 

Старицький М. Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці : п’єса / Михайло Старицький // Українська класична драматургія. — Дніпропетровськ : Січ, 2003. — С. 333—402.

П’єса Михайла Старицького вперше побачила світ 1890 року у збірці «Малоросійський театр». В первісній редакції твір називався «Маруся Чурай» — за іменем героїні. Автор переробив її згодом під назвою «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці», використавши частково сюжет п’єси поета і драматурга Володимира Степановича Александрова «Не ходи, Грицю, на вечорниці» (1873). Пізніше Михайло Старицький самостійно переробів твір на цілком оригінальний.

 

Самійленко В. Чураївна : [Драматичні картини у п’яті діях]  // Самійленко В. І. Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Переспіви та переклади. Статті та спогади / Володимир Самійленко ; вступ. ст., упоряд. і приміт. М. Г. Чорнопиского ; ред. тому П. І. Орлик.  Київ : Наук. думка, 1990. — С. 300—369.

Володимир Самійленко, талановитий поет-лірик, сатирик і гуморист, драматург і перекладач, з успіхом творив в жанрі драми, написавши кілька комедій: «Драма без горілки» (1895), «Дядькова хвороба» (1896), «Химерний батько» (1897), «У Гайхан-бея» (1897), а також визначну драматичну поему «Чураївна» (1894). Драма має дві редакції. Над першою Самійленко працював чотири роки (1890—1894). Вперше ця редакція була надрукована в харківському альманасі «Складка» 1896 року під назвою «Маруся Чураївна». У наступні роки Володимир Самійленко ґрунтовно переробив твір. Над другою редакцією письменник працював п’ять років. До цензури він її подав 2 липня 1899 року. Через п’ять років, 29 квітня 1904 року, він туди ж вислав два примірника твору для повторної візи. Друга редакція вперше опублікована 1958 року з автографа, що зберігся в архіві цензури.

Ой місяцю-місяченьку,

Не світи нікому,

Тільки світи миленькому,

Як іде додому.

Світи йому вдень і в ночі

Та розганяй хмари,

А як прийде мій миленький,

Ти зайди за хмари…

 

Кобилянська О. Ю. Земля : повість. «В неділю рано зілля копала…» : повість / Ольга Кобилянська ; передм. Ф. Погребеника ; іл. худож. С. Адамовича та В. Ульянової. — Київ : Дніпро, 1987. — 627 с. : іл.

У 1909 році в «Літературно-науковому віснику» було надруковано повість Ольги Кобилянської «В неділю рано зілля копала», в основу якої покладено буковинський варіант народної пісні «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці». В автобіографії в листах «Про себе саму» Ольга Кобилянська писала «Болгарський письменник (на жаль, уже померший) на ім’я Петко Тодоров, що відвідував мене в році 1903 особисто, звернув мою увагу на народні пісні, їх багатство і свіжість. Я застановилася над його висловленням переді мною думками й написала «В неділю рано зілля копала…».

Твір розпочинається піснею «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», яка передає сюжетну колізію, навколо якої відбувається сама повість: дівоча помста за зраджене кохання. Вибір Ольги Кобилянської, що впав саме на цю пісню, не випадковий. В народній пісні ліричне «я» завжди збігається з авторським. «В неділю рано зілля копала» — це пристрасна пісня-балада, в якій письменниця виступає і творцем і виконавцем.

Ой не ходи, Грицю, на вечорниці,

Бо на вечорницях дівки чарівниці,

Солому палять і зілля варять,

Тебе, Грицуню, здоровля позбавлять.

Тамта одная чорнобривая,

То чарівниця справедливая!

І чарівниця і зілля знає,

Тебе, Грицуню, заздрісне кохає!

В неділю рано зілля копала…

 

Костенко Л. Маруся Чурай : історичний роман у віршах / Ліна Костенко ; худож. Владислав  Єрко. — Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2029. — 224 с.

Історичний роман у віршах «Маруся Чурай» (1979) визначної української поетеси Ліни Костенко — один із вершинних творів української літератури, своєрідна енциклопедія духовного життя нашого народу в XVII столітті. Висока драма любові вирує на тлі епічних історичних змагань, де доля легендарної Марусі Чурай тісно переплетена з долею України. У 1987 році за історичний роман у віршах та збірку поезій «Неповторність» Ліна Василівна Костенка була відзначена премією імені Тараса Шевченка.

Влітку 1658 року Полтава згоріла дощенту.

Горіли солом'яні стріхи над Ворсклою.

Плавились бані дерев'яних церков.

Вітер був сильний. Полум'я гуготіло.

І довго ще літав над руїнами магістрату

легенький попіл

спалених паперів —

всіх отих книг міських Полтавських,

де були записи поточних судових справ.

Може, там була і справа Марусі Чурай-

Може, тому і не дійшло до нас

жодних свідчень про неї…

 

Література про Марусю Чурай

• Грицай М. С. Давня українська література : підручник / М. С. Грицай, В. Л. Микитась, Ф. Я. Шолом ; за ред. проф. М. С. Грицая. — Київ : Вища школа, 1989. — С. 124.

• Дівчина з легенди: Маруся Чурай // Ананченко Т. П. України часточка — в мені : Одещина в культурологічному просторі світового українства / Тетяна Ананченко. — Одеса : Друк, 2006. — С. 125—128.

• Кауфман Л. Маруся Чурай // Дівчина з легенди. Маруся Чурай / вступ. слово Михайла Стельмаха ; упоряд., підготов. текстів та післямова Леоніда Кауфмана ; худож.  В. А. Кононенко. — Київ : Дніпро, 1967. — С. 81—119.

• Лановик М. Українська усна народна творчість : підручник / Мар’яна Лановик, Зоряна Лановик. — 2-ге вид., стер. — Київ : Знання-Прес, 2003. — С. 385—386.

• Немировський О. О.  Чурай Маруся // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т—Я. — С. 584.

• Стельмах М. Дівчина з легенди  // Дівчина з легенди. Маруся Чурай / вступ. слово Михайла Стельмаха ; упоряд., підготов. текстів та післямова Леоніда Кауфмана ; худож.  Валентина Ульянова. — Київ : Дніпро, 1974. — С. 7.

• Чурай Маруся // Потапенко О. І. Шкільний посібник з українознавства  / О. І. Потапенко, В. І. Кузьменко. — Київ : Укр. письменник, 1995. — С. 271—272.

• Чурай Маруся // Оліфіренко С. М. Універсальний літературний словник довідник / С. М. Оліфіренко, В. В. Оліфіренко, Л. В. Оліфіренко. — Донецьк : ТОВ ВКФ «БАО», 2008. — С.  397—398.

• Чурай Маруся (Марія Гордіївна Чурай, Чураївна) //  Українська література у портретах і довідках : Давня література — літературу ХІХ ст. : довідник / редкол. С. П. Денисюк, В. Г. Дончик, П. П. Кононенко та ін. — Київ : Либідь, 2000. — С. 336.

Підготувала К. В. Бондарчук, завідувачка читальним залом.