Класична українська та зарубіжна проза від видавництва «Ще одну сторінку»

 

Представляємо твори зарубіжних письменників від XVIIІ до ХХ століття: роман «Черниця» і діалог «Небіж Рамо» філософа та енциклопедиста доби Просвітництва Дені Дідро, містичний роман Оноре де Бальзака «Серафіта», повісті Жуля Верна «Чорна Індія» та «Зоря Півдня», роман «Щоденник покоївки» Октава Мірбо, роман «Червона кімната» та збірка оповідань «Нікуди не дінешся» Авґуста Стрінберґа, роман «Тісні ворота» Андре Жіда, автобіографія «Війни, які я бачила» Ґертруди Стайн, роман «Дім без господаря» Гайнріха Бьолля.

Українська класична проза ХІХ— ХХ століття представлена творами Івана Франка (роман «Лель і Попель»), Наталі Романович-Ткаченко (вибрані твори «Нас кличуть гудки»), Гната Михайличенка (лірична проза, шкіци, новели «Я життя поцілую просто в губи»)), Олеся Досвітнього (вибрані твори «Без стерна»).

 

Дені Дідро збірка творів «Черниця»

XVIIІ століття називають століттям Просвітництва. Це епоха пишається блискучими талантами в кожній країні Європи та Америки. Просвітницькі ідеї набули широкого розголосу насамперед у Франції, яка пережила Велику Французьку Революцію, а потім поширилися на інші країни Європи.

Дені Дідро (1713— 1784) відомий переважно як французький філософ та енциклопедист доби Просвітництва, та мало хто знає, що велику частку суджень він заховав і в художніх текстах. «Ті, що не визнають творчого хисту Дідро, що мають поверхове уявлення про цю людину, — або не читали його творів, або читали тільки очима» (Й. В. Гете).

 

Дідро, Дені. Черниця : вибрані твори / Дені Дідро ; пер. з фр. Валер’яна Підмогильного. — Київ : ВГ «Ще одну сторінку», 2024. — 320 с.

Сюзанна потрапляє в монастир по неволі й намагається вийти з нього законно, адже примус до монастирського служіння Богові зі всіма обрядами і ритуалами, на її переконання, є не меншим гріхом, аніж порушення заповідей. Небіж видатного композитора Рамо веде вільний і непевний спосіб життя, а все ж дискутує з філософом про глибокі істини й людську природу. Ці виразні постаті оживають на сторінках книжки, до якої увійшли роман «Черниця» і діалог «Небіж Рамо» у перекладі Валер’яна Підмогильного.

 

Оноре де Бальзак роман «Серафіта»

Знайомство з творчістю відомого французького письменника Оноре де Бальзака (1799— 1850) варто починати саме з роману «Серафіта», оскільки автор вважав цей почасти містичний твір передмовою до всієї «Людської комедії» —  багатотомної колекції пов'язаних між собою творів, в яких в найрізноманітніших аспектах відображено французьке суспільство часів Реставрації та Липневої монархії.

 

Бальзак, Оноре. Серафіта : роман / Оноре де Бальзак ; пер. з фр. Григорія Філіпчука. — Київ : ВГ «Ще одну сторінку», 2024. — 224 с.

Серед пишнот і величі норвезьких фіордів у давньому замку мешкає дивна й меланхолійна істота, в якій вбачають чи то чарівного юнака, чи красиву жінку, що приховує жахливу таємницю. У цю істоту закохані й Мінна, донька тутешнього пастора, і чужинець Вільфрід, якого в селищі затримали зима та заметілі. Кожен із них намагається добутися взаємності Серафіти. Й направду, її місія — подарувати цим людям щастя, однак не з нею, а в єдності їхніх душ, повінчаних силою Духу.

Оноре де Бальзак присвятив цю історію Евеліні Ганській, майбутній дружині, роман у листах із якою тривав понад 10 років. І саме вона стала для нього тим світлом, яке провело його й у засвіти, не полишаючи ні на мить.

«Пані, ось твір, написати який Ви попросили: присвячуючи його Вам, я радий, що маю змогу засвідчити щиру приязнь, яку Ви викликали в мене. Якщо мені дорікнуть у моєму безсиллі в спробі витягнути з глибин містицизму цю книжку, що прагне передати в ясному прозорому вигляді нашої мови блискучу поезію Сходу, то буде Ваша провина! Хіба не Ви накинули мені цю борню, схожу на боротьбу Якова, сказавши що навіть найнедосконаліший начерк цього образу, омріяного Вами, як і мною з дитинства, і далі багато важив би для Вас? Ось перед Вами те, що так багато важить…».

 

Жуль Верн збірка творів «Чорна Індія»

Твори відомого французького письменника Жуля Верна (1828—1905) швидко завоювали неймовірну популярність у світі. Творчий доробок майстра пригод вражає читачів. Серія «Незвичайні подорожі» містить 63 романи і 2 збірки повістей та оповідань, виданих у 97 книжках. Працював Жуль Верн над «Незвичайними подорожами» понад 40 років (1862—1905). Лише з 1864 по 1870 роки були видані романи, які відразу стали знаменитими: «Подорож до центра Землі», «Подорож капітана Гаттераса», «Від Землі до Місяця», «Діти капітана Гранта», та «Двадцять тисяч льє під водою».

 

Верн, Жуль. Чорна Індія : вибрані твори / Жуль Верн ; пер. з фр. Мирослава Капія. — Київ : ВГ «Ще одну сторінку», 2024. — 400 с.

У книжці вміщено дві ранні повісті письменника — «Чорна Індія» (1876—1877) та «Зоря Півдня» (1883) в колоритному перекладі Мирослава Капія.

Вирушити на пошуки загубленого діаманта чи заснувати підземне вугільне місто? Герої повістей Жуля Верна обирають все, а поряд з ними вже багато років крокують і читачі захопливих пригод найвідомішого фантаста ХІХ століття.

Хай то буде Шотландія чи Південна Африка, непроглядний лабіринт чи тропічна савана, — автор ніколи не залишає байдужим і заохочує пірнути у вир пригод разом з відважними і щиросердними героями, що неодмінно знайдуть правильний шлях.

 

Октав Мірбо роман «Щоденник покоївки»

Октав Мірбо (1848 —1917) — французький письменник, публіцист, романіст й драматург. Завоював популярність як журналіст. У 1886 році виходять відразу дві його книги: збірка оповідань «Листи з моєї хатини» і автобіографічний роман «Голгофа». Через рік після «Саду тортур» (1899), Мірбо публікує новий роман — «Щоденник покоївки» (1900), який «наробив багато галасу через свій зміст. Написаний від імені покоївки Селестіни, цей твір дає уявлення про Францію кінця дев'ятнадцятого століття у багатьох вимірах — соціальному, політичному, культурному, і, не в останню чергу, сексуальному».

Українською мовою роман переклала Наталя Романович-Ткаченко (1884— 1933) — українська письменниця, перекладачка, громадська діячка. Наталя Данилівна «посіла своє місце серед численних несправедливо забутих письменників і перекладачів ХХ століття. Дарма, що перекладала Томаса Майна Ріда і Жуля Верна, приятелювала з Франком, створювала сирітські притулки по війні — тоталітарна машина перемолола її ім’я, залишивши нам лише її працю: переклади і власні твори».

 

Мірбо, Октав. Щоденник покоївки / Октав Мірбо ; пер. з фр. Наталі Романович-Ткаченко. — Київ : ВГ «Ще одну сторінку», 2024. — 352 с.

Завдяки роману «Щоденник покоївки» Октав Мірбо здобув славу майстра епатажу. «Книгу цю, що я її назвав «Щоденник покоївки», справді написала покоївка — Селестіна Р… Коли вона вперше попросила мене переглянути рукопис, виправити його, переробити подекуди — я відмовив. Бо ж цілком слушно вважав, що невиправлений щоденник цей вповні збереже свою оригінальність і свій дух, а я своїми поправками тільки позбавлю його цієї цінності. Та Селестіна Р. була дуже красива… і я згодився, — бо ж все-таки є чоловік…».

Головна героїня роману «Щоденник покоївки» викриває брудні реалії життя французьких вельмож кінця ХІХ століття. Вона прислуговує панам ледь не з дитинства, а отже, знає безліч чужих таємниць. І хоч цей роман називають скандальним та еротичним, сторінки його пронизані глибокими роздумами наймички, страхами жінки, почуттями чесної з собою людини. Селестіна не стоїть осторонь бурхливого цинічного життя, про яке пише в щоденнику, — вона вільно пливе його водами, намагаючись не розчинитися.

 

Авґуст Стрінберґ роман «Червона кімната» та збірка оповідань «Нікуди не дінешся»

Авґуст Стрінберґ (1848—1912) — шведський письменник-прозаїк, драматург і живописець, основоположник сучасної шведської літератури та сучасного театру. За 40 років творчого шляху Стрінберґ написав понад 30 різноманітних прозових творів, а самих п’єс у нього налічують 55 томів. Вони ніколи не сходять зі світових сцен. Їх вивчають режисери, історики, психологи і навіть психіатри. Найвідоміший твір — роман «Червона кімната».

 

Стрінберґ, Авґуст. Червона кімната : роман / Авґуст Стрінберґ ; пер. зі швед. Ольги Сенюк ; передм. Галини Кирпи. — Київ : ВГ «Ще одну сторінку», 2024. — 416 с.

Головний герой роману «Червона кімната» — молодий чиновник Арвід Фальк, який раптом збагнув, що його покликання — це література, тож намагається знайти своє місце серед «красного» письменства. Проте доволі швидко розчаровується. Життя відкриває перед ним той факт, що здобути почесті та визнання суспільства можуть самі посередності. Замість ідеалів і справжньої літератури — лише розмови літературно-мистецької братії в ресторанній залі, прозваній «Червоною кімнатою».

Під критичні стріли Стріндберґа підпали всі сфери життя шведського суспільства середини ХІХ століття Події роману відбуваються в різних місцях столиці — у приватних будинках, в установах, редакціях газет, художніх майстернях, церквах і театрах тощо.

Цим твором автор так оголив потворні негаразди шведського буття, що офіційні кола тривалий час цькували його зі сторінок газет, а книга зазнала суспільного осуду. Одначе саме з роману «Червона кімната» почався новий етап розвитку шведської літератури — час «суворої поезії дійсності», за словами Сельми Лаґерлеф, а Стріндберґа вмить охрестили «шведським Золя».

 

Стрінберґ, Авґуст. Нікуди не дінешся : оповідання / Авґуст Стрінберґ ; пер. зі швед. Ольги Сенюк ; передм. Наталії Кобринської. — Київ : ВГ «Ще одну сторінку», 2024. — 288 с.

Хоч про кого пише Авґуст Стріндберґ у своїх оповіданнях — затятого парубка, закохану пару, непримиренних ворогів, простих рибалок, непохитного у вірі пастора, афінських мудрагелів, — ніщо не лишає він притіненим, а  ніби  оголює натуру, показуючи її неприкритою, такою, як є.  Руйнує усталені стереотипи, ставить незручні запитання, на які немає однозначної відповіді, піддає сумнівам догмати. Ніби хоче нам сказати: усе в цьому світі може бути непевним, оманливим, просто спокусливою ілюзією...

Стріндберґів простір, уміщений навіть у невеличкий твір, такий глибокий і багатовимірний, що аж тонеш у ньому в пошуках відповіді.

 

Іван Франко роман «Лель і Попель»

Іван Якович Франко (1856—1916) — класик української літератури. Він був поетом, прозаїком, драматургом, критиком й істориком, перекладачем, видавцем. Творча спадщина Івана Франка багата й різноманітна, яка нараховує близько 4000 літературних, публіцистичних та наукових творів. Усього за життя Івана Франка окремими книгами і брошурами з’явилося понад 220 видань, у тому числи більш ніж 60 збірок його оригінальних і перекладних творів різних жанрів. Іван Франко — автор 10 прижиттєвих книг віршів, до складу яких увійшло понад півтисячі окремих творів, 18 збірок малої прози (оповідання, новели, нариси, казки…), а також 10 значних за обсягом творів, що традиційно вважаються повістями, хоча деякі з них відносяться до романного жанру. Письменник переклав українською мовою твори близько 200 авторів із 14 мов та 37 національних літератур.

 

Франко, Іван. Лель і Попель : роман / Іван Франко. — Київ : ВГ «Ще одну сторінку», 2024. — 288 с.

Брати Владко і Начко завжди разом — і по картоплю, і у в’язниці, і шукати розбійницький скарб, аби допомагати нужденним. Навіть у дорослому віці кожен з них обирає шлях, що дасть змогу бути підтримкою громаді й кісткою в горлі «сметанки» суспільства, яка так не хоче прощатися із давно скасованим кріпацтвом. Але випробування на цьому шляху брати Калиновичі — адвокат і редактор — мусять подолати самотужки. Це історія про крихкість переконань і силу самосвідомості, огорнута пригодами й атмосферою світського Львова на порозі змін.

 

Андре Жід роман «Тісні ворота»

Андре Жід (1869—1951) — французький письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури (1947). Вже в шкільні роки він твердо вирішив стати письменником. У 1891 році він видав свою першу книжку «Записки Андре Вальтера», автобіографічний твір, написаний віршами й поетичною прозою. Після подорожі по Північній Африці написав книгу «Болото» (1895) — сатиричну панораму богемного життя паризьких літераторів. 1897 року вийшов роман «Соки земні», який неодноразово перевидавався.

 1939 року завдяки публікації свого «Щоденника» (Journal 1889—1939) Андре Жід став першим сучасником, якого надрукували в серії «Бібліотека Плеяди». 1947 року після появи «Тесея» він одержав Нобелівську премію «за глибокі і художньо досконалі твори, в яких людські проблеми подано з безстрашною повагою до істини і глибокою психологічною проникливістю».

 

Жід, Андре. Тісні ворота : роман / Андре Жід ; пер. з фр. Анни Тернової. — Київ : ВГ «Ще одну сторінку», 2024. — 192 с.

«Тісні ворота» (1909) — роман приголомшливої краси й вишуканості, у якому кохання вкотре постає джерелом як щастя, так і страждання.

Тендітний хлопчик Джером влітку гостює в нормандському маєтку дядька, де все «потопає в блакиті, омите росою й оповите радістю». Там він зустрічає кузину Алісу... Трепетне почуття закохані проносять крізь роки й плекають у поодиноких зустрічах і проникливих листах. Проте набожну Алісу дедалі частіше хвилює, що їхня любов загрожує доброчесності душ...

 

Ґертруда Стайн автобіографія «Війни, які я бачила»

Ґертруда Стайн (1874— 1946) — американська письменниця, яка майже все життя прожила у Франції і яку називають «матір’ю втрати смислів» за дотепну фразу, меткий розум, гостре перо, яке на папері спробувало втілити те що Сезанн, Пікассо і Матісс утілюють на полотні. Вона тримала один із найвідоміших у Парижі солонів, який відвідували художники, літератори, режисери. Жорж Брак, Шервуд Андерсон, Френсіс Скотт Фіцджеральд, Мілдред Олдріч, Жан Кокто… Підтримувала потуги і мала дружні стосунки з Матіссом і Пікассо, стала хрещеною матір’ю від літератури Гемінгвея, зауваживши в приватній бесіді, що молодики його віку, які здолали війну, всі вони — «втрачене покоління». Це вона вигадала кубістичний вірш, герметичний за своєю суттю, «Троянда є троянда є троянда є троянда», а одну з автобіографій закінчила так: Можливо, я —то не я, навіть якщо мене не вкусить псюга моя, однак так або сяк, мені до душі, що належить мені, а зараз — сьогодні».

 

Стайн, Ґертруда. Війни, які я бачила : автобіографія / Ґертруда Стайн ; пер. з англ. Олени Балера. — Київ : ВГ «Ще одну сторінку», 2024. — 400 с.

«Війни, які я бачила»(1945) — одна з трьох неофіційних автобіографій Ґертруди Стайн, в якій письменниця з гумором та іронією змальовує звитяги і сутужне життя французького села у час Другої світової війни. З-під пера Ґертруди Стайн постають радше «живі» картини поярмлених буднів, в яких люди намагаються вижити попри дошкульність загарбника та лишатися собою за будь-якої ситуації, плекаючи сподівання на перемогу й свободу.

 

Наталя Романович-Ткаченко збірка творів «Нас кличуть гудки»

Наталя Данилівна Романович-Ткаченко (1884— 1933) — українська письменниця, перекладачка, громадська діячка. «Дивіться ж, бережіть свій скарб… працюйте… і пишіть…» — такими словами Іван Франко напучував на той час юну авторку початківицю, а згодом — непересічну письменницю. А втім попри активну громадсько-політичну й літературно-культурну діяльність, вона є однією з несправедливо забутих постатей ХХ століття, а її літературна спадщина — мала проза,, повісті, романи, п’єси, кіносценарій, спогади, численні переклади — і досі майже незнана серед широкої читацької спільноти.

 

Романович-Ткаченко, Наталя. Нас кличуть гудки : вибрані твори / Наталя Романович-Ткаченко. — Київ : ВГ «Ще одну сторінку», 2024. — 320 с.

У книжці Наталії Романович-Ткаченко «Нас кличуть гудки» подано нариси, оповідання, спогади, друковані за життя письменниці. Вона пише про буремну добу початку ХХ століття. Її твори — почасти автобіографічні — пронизані настроями епохи, оповідають про події та долі людей на межі століть. У них розкрито конфлікт старої й нової моралі, суспільну психологію тих часів, порушено питання жіночої емансипації, кохання і одруження, внутрішньої свободи в щасливому шлюбі. Її героїні дошукуються гармонійного поєднання особистого життя, материнства і громадської діяльності. З-під пера авторки прозирає ідеал жінки — як незалежної, сильної, інтелектуальної, творчої особистості. А тексти наповнено атмосферою шаленого темпу тогочасного життя, його стрімкого руху й мінливості, що цілком притаманно і нашому буремному часу.

 

Олесь Досвітній збірка творів «Без стерна»

Олесь Досвітній (справжнє ім'я Олександр Федорович Скрипаль-Міщенко, 1891—1934) — маловідомий і неординарний український письменник доби Розстріляного відродження. Перша книжка оповідань Олеся Досвітнього — «Розкаяння» та «Чия віра краща» — вийшла ще 1920 року. У 1924 виходить нова збірка оповідань «Тюнгуй» (пізніша назва — «Чжунгожень»), що здобула широку популярність, і за життя автора мала чотири перевидання. Він стає членом близьких йому письменницьких організацій: «Гарт», ВАПЛІТЕ, ВУСПП, а з 1932 року — після відомої постанови ЦК ВКП(б) від 23 квітня «Про перебудову літературно-художніх організацій» — членом Спілки радянських письменників України. Упродовж 1920-х років Олесь Досвітній перебував у центрі бурхливого літературного життя. З-під його пера, крім публіцистики, вийшло багато оповідань та повістей.

 

Досвітній, Олесь. Без стерна : вибрані твори / Олесь Досвітній. — Київ : ВГ «Ще одну сторінку», 2024. — 336 с.

В роки Першої світової Олесь Досвітній за поширення революційних ідей був заарештований, але зміг утекти через Киргизстан і Китай до Америки, і згодом повернувся вже до підрадянської України. Досвід подорожі, незнайомих країв заклали основу багатьох його текстів, а нові теми екзотики і східних народів хвалили й колеги-письменники, як-от Микола Хвильовий. У прозі Досвітнього проглядаються пошуки власної ролі в омріяній революції і неоднозначні почуття після неї. Навіть дрібні нотки сумнівів не залишилися непоміченими з боку радянської влади, тож письменник поповнив списки жертв Сталінського терору. До книжки входять повісті «Гюлле» й «Алай», а також оповідання «Місіонери», «На плавнях» і «Жебрачка».

 

Гнат Михайличенко збірка творів «Я життя поцілую просто в губи»

Гнат Васильович Михайличенко (1892—1919) — один з найзагадковіших і несправедливо забутих українських письменників. Політичний діяч, член Центральної Ради. Попри нетривале життя письменник встиг створити унікальний стиль письма, який навряд можна зарахувати до якихось літературних напрямків, шкіл чи творчих методів.

 

Михайличенко, Гнат. Я життя поцілую просто в губи : лірична проза, шкіци, новели / Гнат Михайличенко ; упоряд. Євген Плясецький. — Київ : ВГ «Ще одну сторінку», 2024. — 272 с.

Прозі Гната Михайличенка притаманні ліризм, експресія, чарівливість слова і тонка, вишукана ритмізація синтаксису, почасти наближені до поетики прози Кнута Гамсуна, Райнера Марії Рільке, Марселя Пруста і Шервуда Андерсона. Навіть сюжетні новели письменника є радше фабульною замальовкою, яка має на меті передати настрій по(дії), а не означити її перебіг.

У добірці наведено також критичні статті, що почасти відображають суперечливі думки й альтернативні погляди на творчість Гната Михайличенка, а втім, є спробою дешифрувати символізм і загадковість його текстів та наблизити читача до розуміння світосприйняття письменника.

 

Гайнріх Бьолль роман «Дім без господаря»

Генріх Теодор Белль (Гайнріх Бьолль, 1917—1985) — німецький письменник. Автор антинацистських та соціально-критичних романів «Де ти був, Адаме?» (1951), «Більярд о пів на десяту» (1959), «Очима клоуна» (1963), «Груповий портрет з дамою» (1971), що вирізняються глибиною психологічного аналізу, гостротою етичної проблематики та гуманізмом. Оповідання, автобіографічна повість «Що станеться з хлопчиком…» (1981), театральні, телевізійні, та радіоп'єси, літературна критика. Лауреат Нобелівської премії з літератури (1972). Пройшовши війну як солдат вермахту, Гайнріх Бьолль решту життя віддав поширенню гуманістичних ідей.

 

Бьолль, Гайнріх. Дім без господаря : роман / Гайнріх Бьолль ; пер. з нім. Євгена Поповича. — Київ : ВГ «Ще одну сторінку», 2024. — 384 с.

Перед нами повоєнна Німеччина очима двох одинадцятирічних хлопців — Генріха Брілаха й Мартіна Баха. Вони з різних сімей за достатком і суспільним становищем, але з однаковим тягарем — у кожного війна забрала батька. Пожовклі фотокартки замість господарів осель, злидні й розквіт чорного ринку, молоді, але вже беззубі вдови, діти з гострим відчуттям «неморального», пристосуванці, які нашвидкуруч скидають нацистську форму, — автор препарує страшну тогочасність не для співчуття, а щоб показати ціну відплати суспільства, з активної чи мовчазної згоди якого жага до руйнації світу обернулася внутрішньою руїною кожного.

Книги отримані в рамках Обласної цільової програми «Культура Одещини. 2025 — 2027 роки».

Підготувала К. В. Бонарчук, завідувачка читального залу.