Неперевершені: 16 жіночих імен сучасної української літератури

 

Книжка — це безмежний світ літератури. Вона — наше минуле, сьогодення та майбутнє, а читання — цікаве та вкрай корисне заняття. Перші книжки з'явилися дуже давно, але з того часу вони стали нашими найкращими друзями на все життя. Читаючи, ми вчимося пізнавати навколишній світ, подорожуємо різними країнами і континентами, а можемо опинитися і в минулих століттях…

Напевно, кожен може згадати яка книжка допомогла у скрутну хвилину, визначила мету, викликала позитивні емоції або просто розважила... Може це були хвилюючі рядки відомого поета, гумористична новела чи захоплюючий роман… Магія художніх творів у майстерності письменника, у його неймовірній фантазії, творчій уяві та здібності захопити читача з перших сторінок.

У сучасній українській літературі багато талановитих письменниць, які удостоїлися високих нагород за літературні досягнення: Національна премія України імені Тараса Шевченка, премія імені Лесі Українки, переможець Міжнародного конкурсу найкращих творів молодих українських літераторів «Гранослов» та Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», премія «Книга року ВВС» та літературна відзнака «Золотий письменник України»…

 

Софія Андрухович — письменниця, перекладачка та публіцистка. Авторка прозових книжок «Літо Мілени» (2002), «Старі люди» (2003), «Жінки їхніх чоловіків» (2005), «Сьомга» (2007), «Фелікс Австрія» (2014), «Сузір'я Курки» (2016, у співавторстві з Мар'яною Прохасько). 2020 року був виданий новий роман «Амадока».

 

Андрухович С. Амадока : роман / Софія Андрухович. — Львів : Вид-во Старого Лева, 2020. — 832 с.

Понівечений до невпізнаваности в одній із гарячих точок на Сході України, герой роману «Амадока» тільки дивом залишився живим. Це сумнівна втіха, оскільки важкі травми призвели до повної втрати пам’яті: чоловік не пам’ятає ні свого імені, ні звідки походить, не пригадує жодної близької людини, жодного фрагмента свого попереднього життя. Таким його і віднаходить жінка, любов і терпіння якої здатні творити дива: сягати найглибших пластів забуття і спогадів, поєднувати розрізнені клапті понівеченої свідомості, зшивати докупи спільну історію.

Амадока — найбільше в Європі озеро, розташоване на території сучасної України, вперше згадане Геродотом і впродовж кількох століть відтворюване на мапах середньовічними картографами, аж до свого раптового і цілковитого зникнення. Яким чином безслідно випаровуються великі озера, як зникають цілі світи, цілі культури — і що залишається натомість? Чи може існувати зв’язок між єврейською Катастрофою Східної Європи і знищенням української інтеліґенції в часи сталінських репресій? Чи може забуття однієї людини сягати на кілька поколінь під землю? Чи пов’язують нас знаки і шрами понівеченої пам’яті? Чи здатні любов і терпіння дати змогу торкнутися свідомості іншої людини?

 

Тамара Горіха Зерня — письменниця, лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка 2022 року. Дебютний роман «Доця» (2019) був відзначений як «Книга року BBC». Ця книга про любов. У ній немає жодного слова на «лю...», але вона про любов. Про магію, не лубочну, розтиражовану з екранів телевізора, а справжню, від роду і кореня, коли пірнаєш з головою у Прадавній Океан і виринаєш звідти з рибиною в зубах. І ще про відвагу. Про безумовну відвагу знайти своє, впізнати його, впертися руками і ногами і нікому не віддати. Свій дім, свою батьківщину, своє серце, своє право ходити з високо піднятою головою.

 

Горіха Зерня. Доця : роман. — Київ : Вид-во «Білка», 2019. — 285 с.

Події роману розгортаються навесні—влітку чотирнадцятого року у Донецьку. Донбас — це точка обнуління, місце сили, де прозвучали найважливіші запитання. І тільки там заховані потрібні відповіді. Та де все починалося, там все і завершиться, коли історія пройде чергове коло, і вічний змій Уроборос знову вкусить себе за хвіст. Саме тут героїня втратила родину, дім, роботу, ілюзії  —  і саме тут зібрала уламки життя заново, віднайшла новий смисл і нову опору. Ця книга назавжди змінила того, хто її написав, і змінить кожного, хто її прочитає. Бо війна — це коли ти їси землю. І що важливіше, коли годуєш землею.

 

Марина Гримич — письменниця, доктор історичних наук, кандидат філологічних наук, директорка видавництва «Дуліби», продюсерка літературного проєкту Люба Клименко. Членкиня Спілки письменників України, ПЕН клубу та Національної спілки краєзнавців України. Авторка понад 20 різножанрових романів: «Ти чуєш, Марго?», «Варфоломієва ніч», «Магдалинки», «Мак червоний в росі…», «Пор'ядна львівська пані»…

 

Гримич М. Клавка : роман / Марина Гримич. — Київ : Нора-Друк, 2019. — 336 с.

Дія роману Марини Гримич «Клавка» відбувається у Спілці письменників України і в київському письменницькому будинку РОЛІТ у 1947 році, коли відбувся сумнозвісний Пленум, відомий в історії розгромом української літератури, зокрема паплюженням Юрія Яновського та Максима Рильського. Але мало хто знає, що розправою над цими двома класиками не обмежилось: українських літераторів — колег по перу, сусідів по дому — нацьковували одне на одного, користуючись їхніми амбіціями. Учасники подій по-різному вийшли з нелегкої етичної ситуації — хто з високо піднятою головою і посмішкою на устах, а хто в ганьбі і досмертних докорах сумління. Клавка, секретарка Спілки письменників, знає про письменників усе, а драматичні події відбуваються на її очах. Паралельно в її досить одноманітному житті старої дівки відбуваються кардинальні зміни: вона опиняється в центрі любовного трикутника — між відповідальним працівником ЦК КП(б)У і молодим письменником, який щойно повернувся з фронту. Літературне життя 1940-х, повоєнний Київ, Євбаз, комунальна квартира — тло, на якому розгортається динамічний сюжет.

 

Надія Гуменюк — українська поетеса, прозаїкиня, публіцистка, членкиня Національної спілки письменників України, заслужений журналіст України, авторка понад трьох десятків книжок. Лауреатка премії імені Лесі Українки, імені родини Косачів, імені Агатангела Кримського, «Благовіст», імені Олександра Олеся, «Звук павутинки» (імені Віктора Близнеця). Переможець багатьох Всеукраїнських літературних конкурсів і рейтингів. Дипломантка (2011), володарка спеціальної премії (2013) та лауреатка (2014) Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова».

 

Гуменюк Н. Енна. Дорога до себе : роман / Надія Гуменюк ; передм. В. Шовкошитного. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014. — 256 с.

Роман «Енна. Дорога до себе» — про всепереможну любов як своєрідний код пам’яті, яку вона воскрешає, повертає й оберігає, про вірність, про доброту і милосердя. «Спогад такий чіткий, ніби це було зовсім недавно. Навіть не вчора, а щойно, якусь годину чи дві тому. Пронизливий холодок в ямці під грудями, падіння, страх, темрява… Насправді я не знаю, звідки, з якої часової площини так несподівано випав цей пазл і куди, до якої картинки пам’яті його припасувати…».

 

Люко Дашвар (Ірина Іванівна Чернова) — українська письменниця. Лауреатка літературної премії Коронація слова: у 2007 році роман «Село не люди» здобув ІІ премію та премію «Дебют року» від книжкового порталу «Друг Читача», у 2008 році за «Молоко з кров'ю» стала дипломанткою конкурсу, а 2009 року її роман «Рай. Центр» отримав диплом «Вибір видавців».

 

Дашвар Люко. Мати все : роман / Дашвар Люко ; пердм. О. Герасимюк ; худож. О. Маслов. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2010. — 336 с. : іл.

 «Мати все» — один з найпопулярніших романів сучасної української літератури і четверта книга в бібліографії автора, яка з’явилася на прилавках магазинів у 2010 році. В основі сюжету книги знаходяться заплутані відносини однієї зовні цілком щасливої та безтурботної сім’ї. Здавалося б, професорській доньці Лідочці Вербицькій пощастило: турботлива мама, коханий чоловік, гарна квартира, грошей вдосталь, — якби не таємниця… Вона дізнається, що забите сільське дівча, куплене для сексуальних утіх її брата Платона, — не єдина маріонетка в руках їхньої матері! Підступ і брехня — ось на чому мати побудувала свою родинну ідилію! Але власного щастя Ліда зречеться сама… Мати все — і все втратити!

 

Наталія Доляк — письменниця, журналістка, акторка, членкиня Національної спілки письменників України. Авторка декількох різножанрових романів, п'єс, кіносценаріїв, у тому числі на історичну тематику, гостросоціальні теми, пов'язані з долею пострадянських біженців у Європі: «Гастарбайтерки», «Загублений між війнами» «Заплакана Європа», «Квиток в один кінець», «Біженка»…

 

Доляк Н. Чорна дошка : роман / Наталка Доляк ; передм. В. Гранецької. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2014. — 368 с.

На роман «Чорна Дошка» припав «Вибір видавця» Міжнародного літературного конкурсу романів, кіносценаріїв, п’єс, пісенної лірики та творів для дітей «Коронація Слова» (2014). Цей болісний і тяжкий роман про страшну й голодну правду 1932— 1933 років. Гортаючи літопис винищених селянських родин, щоразу упізнаєш кожен замучений голодною смертю українець —  то твоя близька людина, просто так склалося, що ви не зустрілися в єдиному часі і просторі, але та близькість і рідність нікуди не поділася, вона застрягла десь усередині душі… Страшні видіння приходять до Сашка у снах. Висушені голодом жінка і маленькі діти зазирають йому в обличчя скляними очима, німотно благають про допомогу, простягають до нього руки... Лесь Терновий, прадід Сашка, має що розповісти онуку про цих людей. Бо він — один із них. Один з тих, хто вижив, пройшовши через пекло Голодомору 30-х років ХХ століття.

 

Оксана Забужко — письменниця, поетеса, есеїстка, «Золотий письменник України». Лауреатка Національної премії України імені Тараса Шевченка (2019) за книгу «І знов я влізаю в танк...», Літературної премії Центральної та Східної Європи «Анґелус» (2013) за роман «Музей покинутих секретів». «Планета Полин» —найкраща книга 2020 року, яка отримала літературну премію «Книга року BBC».

 

Забужко О.  Планета Полин : вибрані есеї / Оксана Забужко. — Київ : Видавничий дім «Комора», 2020. — 384 с.

У книзі «Планета Полин» зібрано найважливіші есеї Оксани Забужко останніх двох десятиліть, присвячені постатям і подіям, які авторка вважає культурно знаковими для сьогоднішньої епохи кризи гуманізму. «Жіночі», «чоловічі» й «колективні», всі ці «портрети» об’єднує глибоко особисте переживання авторкою біжучої історії, в яку вона вписує своїх героїв — і цим виявляє в ній, хоч якій на позір катастрофічній, невидимий раніше життєствердний смисл.

 

Людмила Іванцова — письменниця, перекладачка, журналістка , «Золотий письменник України». Авторка романів, оповідань, повістей, статей та віршів. 2012-й став роком її тріумфу: журі конкурсу «Коронація слова» присудило ІІІ премію роману «Гра в паралельне читання». В лютому 2013 за рейтингом журналу «Фокус» Міла Іванцова посіла четверте місце в рейтингу 30 найуспішніших письменників України.

 

Іванцова М. Гра в паралельне читання : роман / Міла Іванцова. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2013. — 288 с.

 «Гра в паралельне читання» — роман не про сімейні цінності. Він про інше. Він про нас — про людей, про те, що кожен потребує тепла, прихистку, розуміння. Роман про те, що увімкнена лампочка в кімнаті — то зовсім не сонце… Коли Жанна вирушила у відрядження, в душі її саме назрівало відчуття хворобливої неправильності відносин з Віталієм. І знайдена в купе флешка з десятком чужих оповідань стала ніби лінзою, яка допомогла роздивитись і себе, і ці стосунки. Жанна пропонує Віталію читати тексти паралельно з нею. Чим закінчиться гра в паралельне читання з чужим чоловіком, якого ти пустила до свого ліжка: для тебе, для нього, для інших?

 

Євгенія Кононенко — письменниця, яка не перше десятиліття скидає на читачів з високої літературної вежі інтелектуально-розважально бомби: новели, оповідання, есеї, повісті, романи, культурологічні розвідки й критичні статті. Елегантна іронія оповіді, несподіваний поворот сюжету, мов детонатор з годинниковим механізмом оприявнює таємні думки, страхи й почуття персонажів. І читачів, оголюючи людське єство, неписані табу, ритуали й забобони.

Кононенко Є. Празька химера : новели / Євгенія Кононенко. — Львів : Вид-во Анетти Антоненко, 2019. — 224 с.

Збірка короткої прози «Празька химера» — це історії психологічної химерної реальності, якої не існує, хоч вона так само жива, мов віра в любов і диво, або пошуки того найважливішого, без чого життя втрачає сенс. Жага пізнання таємного і нерозгаданого, як стосунки між чоловіком і жінкою, крізь двері замкненої кімнати, яку створив експериментатор із почуттям справді чорного гумору.

 

Елла Леус — авторка романів «З півдня на південь», «Кат», «Антипадіння», «Сфери», повістей, оповідань, п’єс. Лауреатка літературних премій Пантелеймона Куліша та імені Миколи Гоголя «Тріумф».

Леус Е. Поверни манну небесам : повість, оповідання / Елла Леус. — Київ : ЛА «Друге дихання», 2018. — 154 с.

До її книжки «Поверни манну небесам» увійшли повість «Собачий куток» і оповідання, що демонструють оригінальний стиль письменниці з Одеси. Її герої — інфантильні і наївні чоловіки та жінки, авантюристи, пройдисвіти і просто міщани. Південний колорит, гумор, іронія, знайомий побутовий антураж, комічні персонажі, що  вгрузли у щоденній суєті, помножені на химерність та художню умовність, при якій час ніби зупиняється і набуває позаісторичних, вічних образів, прототипами яких могли бути люди радянської, пострадянської доби чи епохи Гая Юлія Цезаря, котрі постають перед читачами, як легкий передсвітанковий сон, що зникає в момент пробудження.

 

Тетяна Малярчук —письменниця та публіцистка. Майстриня історичної прози. Роман «Забуття» (2016) про українського історика та політика В'ячеслава Липинського нагороджений літературною премією «Книга року BBC—2016».

 

Малярчук Т. Забуття : роман / Таня Малярчук. — Львів : Вид-во Старого Лева, 2016. — 256 с.

Що таке час, як не кит, який поглинає все, зрівнюючи у бездонному череві геніїв і невдах, шляхетних добродіїв і політичних злочинців. Скільки людських життів непересічних українців стали тим заковтнутим планктоном. Їх неможливо дістати із забуття, хіба що хтось із живих відчує нагальну потребу згадувати. У цьому романі тим славетним забутим є В’ячеслав Липинський, український історик польського походження, філософ і невдалий політик, засновник українського монархізму. Його життя було суцільним рухом проти вітру, пожертвою заради ідеї. Але й ним поживився синій кит української пам’яті. Авторка вкладає розповідь про цього чоловіка в уста молодої жінки, героїні роману, нашої сучасниці, котра досліджує старі газети, щоб віднайти власну ідентичність і доторкнутися до минулого, яке вирізали з її історії, як з кіноплівки.

 

Марія Матіос — письменниця та політична діячка. Лауреатка літературних премій: Національна премія України імені Тараса Шевченка (2005) за роман «Солодка Даруся», «Коронація слова» (2007) за роман «Майже ніколи не навпаки» та «Книги року BBC» (2008)  за роман «Москалиця. Мама Маріца». Авторка 7 поетичних збірок та 18 прозових творів.

 

Матіос М. Майже ніколи не навпаки : сімейна сага в новелах / Марія Матіос ; худож. Сергій Іванов. — Львів : ЛА «Піраміда», 2007. — 176 с.

…Усе нарешті знаходить своє місце в призначеному часі та просторі… Сімейна сага в новелах Марії Матіос «Майже ніколи не навпаки» за формою, майстерністю та глибиною викладу не поступається її найвідомішому роману — «Солодка Даруся», який визнано найкращою художньою книжкою останнього українського 15-річчя. 

Зачарований бездоганним стилем нового роману читач дещо спантеличений гіркою логікою викладених подій. Лише на останніх сторінках книги він знайде відповідь, чому так сталося в першій новелі «Чотири — як рідні — брати». А «Гойданка життя» остаточно переконає, що майже ніколи не є навпаки. Бо не могло бути інакше… Теза письменниці про те, що «важить не час, а людина в обставинах часу», розкривається через драматичну історію кількох гуцульських родин часів Австро-Угорської монархії, Першої світової війни та першої третини XX століття. Великі пристрасті звичайних людей, легке марево містики, «багатоярусний» сюжет, ненав'язливі роздуми над вічною дилемою Любові — Ненависті, Гріха — Спокути, дивовижне мовне багатство — ці неодмінні атрибути стилю Марії Матіос спонукають до глибокого думання, неприхованого захоплення й викликають потребу занурюватися в багатоликий і колоритний світ письменницької уяви й реальних знань. 

Кожен персонаж цієї небуденної драми має беззаперечне алібі, неопротестовану правду і власні суди честі. А отже, має право чинити так, як не можна передбачити жодною логікою чи писаним законом. Закони честі вступають у суперечку із законами серця. І тому майже ніколи не є навпаки. А є саме так…

 

Ірен Роздобудько — одна із найпопулярніших сучасних українських письменниць, журналістка, сценаристка. Авторка більше 30 книжок для дорослих і дітей, сценаристка понад 10 кінострічок. Лауреатка багатьох конкурсів і премій, «Золотий письменник України».

 

Роздобудько І. Шості Двері : роман / Ірен Роздобудько. — 3-те вид. —Київ : Нора-Друк, 2020. — 192 с.

У ранньому дитинстві вона намалювала на стіні двері й несподівано… увійшла в них. Відтоді життя багато разів намагалося зламати її: сповнена трагедійними подіями юність, загибель кращого друга, невдалий шлюб, зрада подруги, врешті — кар’єра і гроші, які не стали для неї ознакою успіху. В найскладніші миті життя вона малювала на стіні двері й проживала ще одне коло реальності, яка не відступає від нас навіть у снах…

 

Наталя Сняданко — письменниця, перекладачка, журналістка.  Авторка книг: «Колекція пристрастей, або Пригоди молодої українки» (2001), «Сезонний розпродаж блондинок» (2005), «Синдром стерильності» (2006), «Чебрець у молоці» (2007), «Країна поламаних іграшок та інші подорожі» (2008), «Комашина тарзанка» (2009), «Гербарій коханців» (2011), «Фрау Мюллер не налаштована платити більше» (2013), «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма» (2017).

 

Сняданко Н. Перше слідство імператриці : роман / Наталка Сняданко. — Львів : Вид-во Старого Лева, 2021. — 272 с.

Новий роман Наталки Сняданко «Перше слідство імператриці» (2021) за документальними матеріалами життя та пригод імператорської родини занурює читача в карколомну детективну історію з політичним підтекстом. Додаткової інтриги цій історії надає двоплановість сюжетної розповіді, завдяки якій події середини ХІХ століття несподівано гостро відлунюють у Львові початку третього тисячоліття. Рідкісну скрипку, на якій грав ще Моцарт, зазвичай за кордон не вивозять. Виняток було зроблено для фестивалю у Львові, але ніхто навіть не припускав, що це стане важливою ланкою у цілому ланцюжку моторошних подій. Несподівано для всіх і самої себе легендарна австрійська імператриця Сіссі успішно розслідує не лише таємничий замах на власного чоловіка, а і цілий ряд інших загадок.

 

Світлана Талан — письменниця, авторка романів в жанрі «реальних історій»: «Коли ти поруч», «Розколоте небо», «Повернутися дощем», «З любов'ю до життя», «Сафарі на щастя»… Членкиня Національної спілки письменників України (2014). Лауреатка багатьох літературних премій: «Коронація слова», «Мистецтво слова», Міжнародного конкурсу малої прози «Белая скрижаль—2013», імені Олеся Гончара… Світлана Талан також отримала відзнаку «Золотий письменник України».

 

Талан С. Повернутися дощем : роман / Світлана Талан. — 2-ге вид. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. — 448 с.

Роман «Повернутися дощем» ( 2016) —  історія Насті Бидлоти, жінки  й матері, життя якої назавжди змінила війна. Чи була Настя готова до того, що чекало на неї, коли їхала з вантажем волонтерської допомоги для добровольців «Айдару»? Чи Геник та Уля сподівалися зустрітися живими по той бік Іловайського котла? Чи Богдана Стефанівна вірила, що колись знову збереться разом велика родина… Щоб вижити, треба навчитися бачити у приціл ворога, а не живу людину. Проте одного разу ти побачиш там з дитинства знайомі риси…

Калитко, К Орден мовчальниць [Текст] : поезії / Катерина Калитко. – Чернівці: Видавець Померанцев Святослав, 2021. – 144 с.

Портрет української жінки частіше визначає те, про що вона мовчить, ніж те, про що говорить. Та без досвіду цього мовчання не було би голосу, що звучить у цій збірці. Голосу, що обстоює право щиро мовити про гостре горе, поколіннєві травми, стереотипи та архетипи, корені в пекучому ґрунті, відвагу любові й розчарування порожнечею поза масками. Не ззираючись на закиди в надмірній відвертості чи колючості, в надриві й темноті. Бо тільки так і залишаються собою - але й втілюють досвід сотень досі безмовних сестер.

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом