Олександр Кониський «Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя»: до 125-річчя з дня видання першої ґрунтовної біографії Тараса Григоровича Шевченка

 

Талановитий письменник, історик, публіцист, критик Олександр Якович Кониський залишив яскравий слід в український культурі ХІХ століття. Десять років свого життя він присвятив створенню книжки «Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя» — першої ґрунтовної біографії Тараса Григоровича Шевченка. 

Критичне осмислення витоків біографії Кобзаря, популярна, белетризована форма викладу привернули увагу сучасників Олександра Кониського і , безперечно, зацікавлять читачів сьогодні.

Олександр Якович Кониський народився 6 (18) серпня 1836 року в селі Переходівка (тепер Ніжинського району Чернігівської області) в зубожілій дворянській родині. Початки грамоти він дістав від матері та діда — старосвітського священика. Коли Олександру виповнилося 9 років, його віддали до Ніжинського повітового училища, а через рік він вступив до Чернігівської гімназії. Вчився добре, був першим учнем. У 4 класі захопився творчістю Тараса Шевченка і під його впливом почав писати вірші українською мовою, унаслідок чого він опинився за порогом гімназії.

Продовжити навчання в Ніжинському дворянському училищі й ліцеї юнак не зміг через матеріальну скруту. Залишивши думки про навчання, у 1854 році Олександр Кониський поїхав до Прилук, де влаштувався на службу в суді. Водночас наполегливо вивчав юриспруденцію, готуючись до іспитів на кандидата права. В 1856 році Олександр Якович оселився в Полтаві й розпочав службу в суді. Відчуваючи, за його словами, «духовну нужду» й велику потребу в самоосвіті, багато читав історичної та художньої літератури. Його настильними книжками стали альманахи «Ластівка» Євгена Гребінки та «Молодик» Івана Бецького.

Олександр Кониський здав екстерном іспити на кандидата прав, а після проголошення селянської реформи 1861 зайнявся адвокатською практикою, сподіваючись захищати інтереси «визволених невільників» —  селян. У бурхливі 60-ті роки Кониський на повну силу віддається громадській діяльності. Він стає членом «Полтавської громади», разом з іншими «громадівцями» організовує у Полтаві кілька недільних та вечірніх шкіл, дві  суботні школи для єврейських дітей, громадську бібліотеку, читає публічні лекції, пише підручники для початкової грамоти. Доклав своїх зусиль Олександр Якович і до організації школи з підготовки вчителів у Полтаві.

Починаючи з 1862 року у просвітницький діяльності Олександра Кониського та інших членів Полтавської громади виникли значні труднощі: було закрито недільні школи, розпочалися обшуки та арешти. Серед інших до слідства притягнули й Олександра Яковича як одного з найактивніших громадівських діячів. За просвітницьку діяльність його покарали засланням у літку 1862 року до міста Вологди під поліційний нагляд. Там він оселився у Василя Марковича, батька майбутнього українського письменника Дмитра Марковича. Тут він активно продовжував збирати слова для українського словника й нарешті закінчив свою «Арихметику, або Щотницю для українських шкіл», яка в 1863 році була надрукована зусиллям Миколи Костомарова.

У 1864 році Олександра Яковича перевели до містечка Тотьми (північніше від Вологди), де умови життя були ще гірші. Там він тяжко захворів, почав втрачати зір. З 1865 року йому дозволили жити у Воронежі. Того ж року за окремим дозволом він виїхав за кордон на лікування. 1866 вернувся в Україну і від кінця року жив у Катеринославі (нині місто Дніпро), перебуваючи під гласним поліцейським наглядом. Займався адвокатською та літературною працею. Від 1872 після зняття нагляду переселився до Києва, де розпочався новий період у його просвітницький діяльності.

У 1873 році Олександр Якович став активним членом Південно-Західного відділу Імператорського Російського географічного товариства в Києві. Завдяки йому здійснювався зв'язок київських громадівців з галицькими діячами. Олександр Кониський був одним з фундаторів Літературного Товариства імені Тараса Шевченка у Львові (1873), а пізніше — ініціатором перетворення його у Наукове Товариство імені Тараса Шевченка. Своєю працею й послідовністю Олександр Якович зажив надзвичайно високого авторитету серед галичан. Його запрошували до співпраці, зважаючи на обізнаність у тому чи іншому питанні, просили в нього поради й допомоги. Кожен часопис вважав за велику честь надрукувати праці письменника і педагога.

У 1874 році Кониський розпочав укладати «Читанку» українською мовою. До неї увійшли найкращі твори українських письменників і поетів, про життя і діяльність кожного подавалися короткі відомості. Однак 18 травня 1876 року вийшов сумнозвісний Емський указ, який забороняв друкувати українські  наукові й популярні книжки та підручники. Втративши надію видати «Читанку», Олександр Якович узявся укладати збірку «Батьківщина», до якої мали увійти його найкращі твори, а також твори Тараса Шевченка, Миколи Костомарова, Івана Нечуя-Левицького та інших. Але збірку друкувати не дозволили. Тоді він підготував нову збірку «Луна», але й цей задум не справдився…

Оптимізм, енергія, велика активність у суспільному житті сприяли тому, що в 1878 році Олександра Кониського обрали депутатом Київської міської ради. У 1882 році письменник видав український підручник «Граматика, або Перша читанка за для початку вченья». Епіграфом до читанки стали слова Тараса Шевченка: «Учітеся, брати мої».  У педагога-просвітника завжди було багато задумів, ідей, які він у підросійській Україні реалізувати не міг. Тому всю свою невгамовну енергію щораз переносів до Галичини, сприяючи цим консолідації українських сил. З 1888 року Олександр Якович разом з Володимиром Антоновичем взявся за відновленні львівського журналу «Правда». Тоді ж за його сприяння у Львівському університеті було засновано очолювану Михайлом Грушевським кафедру української історії з українською мовою викладання.

В 1897 році за активної участі Володимира Антоновича та Олександра Кониського було засновано Загальну українську безпартійну демократичну організацію, яка ставила собі за мету згуртувати всіх українських діячів в одній політичній структурі. До організації приєдналися всі Громади, що існували в 20 містах України. ЗУО заснувала літературне видавництво «Вік», організувала у Києві велику книгарню, влаштовувала Шевченківські свята та ювілеї письменників, надавала допомогу українським діячам, яких переслідувала російська адміністрація… У серпні 1899 року письменник підготував документ, у якому обґрунтував необхідність скасування утисків протиукраїнської мови. Це був останній  голосний виступ просвітника… Життєвий шлях Олександра Яковича Кониського обірвався 29 листопада 1900 року.

Олександр Кониський — автор, численних поезій і прозових творів, найвідоміші серед яких «Семен Жук і його родичі» (1873) і «Юрій Горовенко» (1883), у них порушуються питання національного відродження України. Значна частина його літературних творів викриває негативні явища в діяльності царської адміністрації і суду, здирництво тогочасної адвокатури: «Суддя Гарбуз» (1875), «Антін Калина» (1881–82), «Народна педагогія» (1886), «Стельмахи» (1887), «Козарський ланок» (1889), «У “тісної баби”» (1889), «Баба Явдоха» (1897), «Ранком в Алупці» (1898), «Сікутор» (1899), «Хвора душа» (1899), «Бугай» (1901), «Наввипе-редки» (1903). Йому належить цикл «оповідань з кримінальної хроніки»: «Каторжний» (1881), «Тюрма за волю» (1881), «Драма в тюрмі» (1885), «Чи злочинець, чи ненужний» (1885), «Конокрад Іван Дранка» (1887). Кілька поезій присвятив темі тюрми, заслання і каторги. Опублікував казку-пародію на царський суд «Собача правда» (1894).

І ще одну надзвичайно важливу справу зробив Олександр Якович Кониський, віддавши їй десять років свого життя — написав книжку про Тараса Григоровича Шевченка, «найдокладнішу з усіх, які досі були присвячені життю великого українського Кобзаря… Сею книжкою Кониський поклав найкращий пам’ятник і Шевченкові, і собі самому», — писав Іван Франко. У 1892—1898 роки нариси Олександра Кониського про життя Тараса Шевченка друкуються на сторінках Записок НТШ, часопису «Зоря» та інших періодичних видань. 

На прохання НТШ Олександр Якович переглядає та доповнює ці нариси, які вийшли окремою книжкою під назвою «Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя». Перший том побачив світ у 1898 році у Львові і є авторським виданням, другий — друкувався по смерті автора (Львів, 1901). 

У «Вступному слові» до видання Олександр Кониський писав:

«Життя Т.Г. Шевченка завжди інтересовало мене до високого ступня, а проте, до р. 1891 не приходило мені ніколи на думку взятися до написання його життєпису. Спонукало ж мене до праці, що нині подаю, от що:

Коли р. 1891 стало знати, що справу реорганізації Товариства ім. Шевченка на Товариство Наукове можна уважати доведеною до здійснення, я бажав, щоб першим виданням зреформованого Товариства була можливо повна, докладна життєпись патрона Товариства, написана рідною його мовою. З просьбою написати таку життєпись вдавався я до чотирьох учених українців, що, як я запевне відав, інтересовались життям нашого поета і працювали — хто коло життєписі, хто коло розгляду творів поета. На жаль, «брак часу» не дав шановним ученим сповнити се…Тим часом наближалася година друковати першу книжку органу зреформованого Товариства — «Записок». А вже ж та перша книжка повинна була містити невідмінно біографічну працю про Шевченка. Тоді я за порадою Василя Вовка-Карачевського (земля йому пером!) написав і перечитав близьким своїм товаришам свій нарис «Дитинний вік Шевченка» — і, подавши його до «Записок», став на тому, щоб збирати життєписний матеріал та, переглядуючи його критично, написати нариси про ціле життя генія нашого слова.

Впродовж майже п’яти літ я не жалів ні часу, ні праці, ні коштів на збирання матеріалу і на неминуче потрібні поїздки кільки разів на села, де перебував Шевченко під час важніших моментів свого віку до заслання. Як спроможно було і як зумів, я написав і надруковав в «Записках» і «Зорі» свою працю, обнявши ціле життя многострадального поета.

Тим часом виділ нашого Товариства вдався до мене: чи не взявся б я з своїх нарисів скомпонувати суцільну біографію Шевченка? Я охоче згодився на се, спонуканий двома причинами: а) пишучи свої нариси, я інде через власний недогляд не спожив іншого матеріалу життєписного; опріч того, заким друковалися нариси, поприходили до мене нові матеріали і декотрі такі, що уважаючи на їх, треба перемінити де в чому не тільки деталі, а часом і грунтовий погляд на той чи сей факт — і б) рік 1898 — рік ювілеїв (250 літ від початку Хмельниччини; 100 літ від часу першого видання «Енеїди» Котляревського; 50 літ від часу скасовання в Галичині крепацтва) — є першим ювілейним роком нашого Товариства 25 літ його істновання. Невіддільною частиною святковання того повинно бути видання, присвячене пам’яті патрона Товариства — дійсного родоначальника нашої літератури, яко сили національно-культурної; оновителя нашого слова і покажчика поступового шляху в сфері національних і гуманно-демократичних ідей.

Одначе зібрані і згуртовані мною матеріали все ще не повні, а через те і чимало ще прогалин в житті Шевченка; до того ж ще не маємо ні історії його творчості, ні критичного розгляду його творів; та й невідомо, чи скоро дождемося ми всього того, без чого повна життєпись, така, щоб всіма сторонами обіймала життя художника, поета, українця і чоловіка діло неможливе.

Праця, яку я подаю, далека ще від такої бажаної життєписі; я вважаю її тільки хронікою Шевченкового життя і прошу як таку її трактовати.

Матеріал, яким я орудовав, я пильновав, простуючи хронологічною стежкою, упорядковати так, щоб він давав читачеві, можливо, певну відповідь на питання: що за чоловік був Тарас Шевченко? який його портрет матеріальний? яка була його постать, вдача, характер, серце? чи любив він гроші, чи дбав про вигоди свого матеріального життя? чи любив жіноцтво? які були відносини його до жіноцтва, до близьких йому кревняків і приятелів, до людей взагалі? чого вимагав від людей в своїх зносинах з ними? чи відрізняв в відносинах українців і не українців? що саме і більш за все сприяло і шкодило розвиткові його яко художника і яко поета? коли, де саме і під впливом кого або чого написав він свої твори? яка була його освіта і розвиток взагалі? хто були його керманичі і поклонники? І, нарешті, розгорнути ті душевні його прикмети, що давали, дають і даватимуть йому поклонників.

Чи відповідає моя праця на такі питання — судити не мені; я скажу тільки, що я зробив, що спроможен був зробити, і щасливий тим, що на краю моєї сороколітньої письменської діяльності стане праця про життя того чоловіка-українця, якого я глибоко і побожно шаную.

Є ще одно — найголовніше — питання: які були у Шевченка ідеали в найважніших сферах життя людського? Але на се питання хроніка моя відповіді не дає; відповісти на се питання повинен критичний розгляд Шевченкових творів».

 

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя / упоряд., підгот., тексти, передм. приміт., покажч. В. Л. Смілянська. — Київ : Дніпро, 1991. — 702 с.

Фундаментальна праця Олександра Кониського «Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя» була перевидана у 1991 році видавництвом художньої літератури «Дніпро».  Кониський — не байдужий літописець. Він перевіряє факти на основі всіх відомих йому джерел і оцінює їх, виходячи з логіки характеру Тараса Шевченка та зі своєї концепції духовного світу поета.

 

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя / упоряд., В. Л. Смілянська ; передм. Є. Сверстюк. — Київ : ТОВ «Видавництво “КЛІО”», 2014. — 672 с. : іл.

Пропонована читачеві праця  є найвищим науковим здобутком Олександра Кониського і найсерйознішим дослідженням біографії Кобзаря.Прагнучи дати читачеві як найяскравіше й найповніше уявлення про перебіг життя і настрої поета, біограф чимало місця приділяє описові оточення, в якому відбуваються події, побутової обстановки, пейзажу, безпосереднього, найближчого тла дії. 

 

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя / передм. В. Смілянська. — Київ : Видавничий дім «Кондор» 2019. — 620 с.

Здійснюючи свій намір показати Тараса Шевченка у широких зв'язках з іншими людьми, Олександр Кониський приділяє характеристиці оточення поета незрівнянно більше уваги, ніж попередні біографи. Чим більше причетна до життя поета та чи інша особа, тим докладніше характеризує її автор. Олександр Кониський, другій після Івана Франка, торкнувся проблем психології творчого процесу Тараса Григоровича Шевченка… Хроніка Шевченкового життя творилася, за власним свідченням Олександра Яковича, «і мозком, і серцем…».

 

 

Література про життя та діяльність Олександра Кониського

• Гаєвська Л. О. Кониський Олександр Якович  // Енциклопедія сучасної України / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 14 : Кол — Кос. — С. 281.

• Кошелівець І. Кониський Олександр // Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Т 3. Перевидання в Україні / гол. ред. В. Кубійович ; заст. гол. ред. М. Глобенко. Наукове товариство ім. Шевченка. — Львів, 1994. — С.1104.

• Олександр Кониський  (1836—1900) //  Народжені Україною. Меморіальний альманах:  у 2-х т. — Київ : ЄВРОІМІДЖ, 2002. — Т. 1. — С. 760—761.

• Побірченко Н. С. Кониський Олександр Якович // Українська педагогіка в персоналіях : у 2-х кн. Кн. 1 : навч. посібник / за ред. О. В. Сухомлинської. — Київ : Либідь, 2005. — С. 394—406.

• Сиваченко М. Є. Кониський Олександр Якович. Життя та творчість // Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя. — Київ : Видавничий дім «Кондор», 2019. — С. 593 —617.

• Смілянська В. Біограф та його «Хроніка» // Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя. — Київ : Видавничий дім «Кондор», 2019. — С. 3 —26.

• Сухий О. (Львів). Кониський Олександр Якович  // Довідник з історії України : в 3-х т. Т. 2 / за ред. І. Підкови та Р. Шуста. — Київ : Ґенеза, 1995. — С. 78.

• Усенко І. Б.. Кониський Олександр Якович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2008. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 25.

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом