5 книг і безмежний світ захоплюючих історій

 

Чи замислювались ви коли-небудь, як формується геніальна особистість і чому саме в тому конкретному місці та часі? Завдяки чому з’являються блискучі, талановиті, творчі люди, такі як Леонардо да Вінчі та Мікеланджело, Галілео Галілей та Микола Коперник, Ісаак Ньютон та Чарльз Дарвін, Томас Едісон та Альберт Ейнштейн, Іван Пулюй та Ілля Мечников …?

Чи знаєте ви, що одним із найважливіших компонентів, який вплинув на раптове бажання відкривати нові землі, стала «Книга чудес світу» венеційського купця і мандрівника Марко Поло? У своїх історіях він розповідав про густонаселені міста, дивні культури і незлічені скарби. Ця книжка мала значний вплив на мореплавців, картографів та письменників XIV—XVI століть. Зокрема, один її примірник був на кораблі генуезького мореплавця Христофора Колумба під час його першого плавання у пошуках Азії.

Чи здогадувалися ви, що на початку XVІ століття в Європі налічувалося близько 250 друкарських верстатів, на яких до 1500 року було надруковано приблизно 27 000 видань? Якщо кожне видання мало наклад 500 примірників, то серед населення, яке налічувало лише 84 мільйони осіб, було розповсюджено цілих 13 мільйонів книжок. Хоча така цифра і вражає, але більшість освічених людей не мали жодного друкованого тексту, не кажучи вже про 90% населення, яке не вміло ані читати, ані писати…

Чи було вам відомо, що міжконтинентальні мореплавці сприяли науковим відкриттям, оскільки вони потребували більш складних математичних методів для визначення свого розташування в морі, напрямку і швидкості руху? Завдяки своїм дослідженням вони привезли з Нового Світу до Європи раніше невідомі рослини, які, у свою чергу, змусили ботаніків розпочати нові дослідження світової флори. Ці відкриття викликали низку нових наукових питань. Ті, хто дійсно був зацікавлений у розумінні істинної природи речей, почали впроваджувати те, що дістало назву наукового методу. Історики зазвичай називають це «науковою революцією».

Чи цікаво вам дізнатися про першу українську письменницю-мандрівницю у 30-х роках ХХ століття? Авторка творів: «Чар Марока», «З країни рижу та опію», «Далекі обрії». У всіх виданнях вміщувала власні фотографії. Вона зуміла зняти те, що не дозволяли жодному чужинцеві. Дивним чином — саме їй, європейській жінці, люди не боялися показати своє справжнє життя й побут. Марокко, Китай, Цейлон, Лаос, Малайзія, Австралія, Нова Зеландія, острови Ява та Балі. Причому її цікавили віддалені райони, забуті поселення і нікому невідомі племена…

 

Уляна Скицька — журналістка. Закінчила факультет іноземних мов Львівського університету ім. Івана Франка. Працювала в рекламній аґенції помічником головного редактора. З 2014 року є автором пізнавальних програм на Телеканалі новин «24».

Скицька У. #Наші на карті світу. Історії про людей, якими захоплюється світ / Уляна Скицька. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2019. — 320 с.

«#НАШІ на карті світу» — це 80 історій про непересічних людей: українців за походженням чи місцем народження. Книжка журналістки Уляни Скицької — про #НАШИХ, людей, яких визнав увесь світ, які змінили хід історії, чиї досягнення дивують і вражають. Серед героїв книжки є добре знані Іван Пулюй, Соломія Крушельницька, Енді Воргол, Софія Яблонська, Казимир Малевич, Ігор Сікорський, Марія Примаченко. А є й ті, хто стане для читачів справжнім відкриттям: оскароносний мультиплікатор студії «Дісней» Володимир Титла; талановитий генетик, який розвинув теорію Дарвіна, Теодозій Добжанський; вчений-математик, чиї розробки лягли в основу першого у світі комп’ютера, Михайло Кравчук; донька львівського банкіра, яка винайшла принцип роботи Wi-Fi, Геді Ламар; легендарний воротар NHL Террі Савчук; харків’янин, який розшифрував писемність майя, Юрій Кнорозов. Ці люди надихають, і часом їхні біографії настільки дивовижні, що виникає думка: «Так буває лише в кіно».

«Портрет Зельмана Ваксмана друкували на обкладинці журналу «Тіме» і поштових марках, називали «благодійником людства й зарахували до ста найвидатніших людей світу. А все це за винайдений ним антибіотик стрептоміцин, який тривалий час був єдиним засобом проти туберкульозу. Що й казати, навіть саме поняття «антибіотики» першим увів теж Ваксман.

Дитинство Зельмана Ваксмана пов’язане зі селом Нова Прилука, що на Вінниччині, і саме тут він проявив перший інтерес до майбутньої професії. Ці території славилися чорноземами, що з року в рік дарували щедрі врожаї зернових. Як згадував Зельман пізніше, праця на землі пробудила в ньому бажання з’ясувати хімічні та біологічні особливості ґрунту… Хто б міг подумати, що менш ніж за півстоліття цей чоловік із простого села зробить медичні препарати загальнодоступними… 1952 року ім’я Зельмана Ваксмана, уродженця Вінниччини, стало відоме всьому світові: його нагородили Нобелівською премією…».

 

Скицька У. Ми з України. Історії про людей, якими захоплюється світ / Уляна Скицька. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2022. — 312 с.

«Ми з України» — це перевидання в оновленому дизайні книжки журналістки Уляни Скицької «#Наші на карті світу». Історії «наших» надихають. Хочеться, аби їх переповідали одне одному в кав’ярнях і пабах, згадували у шкільних класах та у родинному колі... . Серед героїв книжки: родина Симиренків та Терещенків Федір Піроцький, який налагодив першу у світі трамвайну лінію; лауреат Нобелівської премії у галузі фізіології та медицини за праці про імунітет Ілля Мечников; Микола Леонтович, автор широковідомих хорових обробок українських народних пісень «Щедрик», «Дударик», «Козака несуть», «Ой з-за гори кам'яної» та інших. Його різдвяна щедрівка «Щедрик» перекладена багатьма мовами і відома у англомовному світі як Carol of the Bells; Сідней Рейлі, розумний і невловимий, елегантний і завжди в оточенні розкішних жінок…

«З українкою на одній сцені вважали за честь виступати Шаляпін і Карузо. Після кожної прем’єри за нею неодмінно закріплювався новий театральний псевдонім: «неперевершена Аїда» або «єдина у світі Джоконда». Хтозна, чи в репертуарах сучасних оперних театрів закріпилась би «Мадам Батерфляй», якби  після провальної прем’єри спантеличений композитор Джакомо Пуччіні не звернувся до українки. Соломія довго вагалася, адже вважала, що за її зовнішністю важко зіграти японку, та саме її вокал 1904 року розкриє всю довершеність опери.

Соломія Крушельницька не мала жодних обмежень у виборі репертуару — співала вісьмома мовами, а її неперевершене сопрано у три октави робило її універсальною оперною дівою Доньку священика із села Білявинці поблизу Бучача закидали пропозиціями керівники нью-йоркської Метрополітен-опери, лондонського Ковент-Гардена, а в італійській Ла Скала її приймали як свою. Запрошуючи Крушельницьку, оперні агенти отримували гарантовані аншлаги та ажіотаж…». 

Ерік Вайнер — відомий американський журналіст, автор бестселерів. Тривалий час був кореспондентом Національного громадського радіо (NPR) і створював репортажі з понад 30 країн світу. Він постійний автор статей для The Washington Post і AFAR, а також писав для The New York Times, Los Angeles Times, BBC, Best American Travel Writing та інших видань.

 

Вайнер Е. Географія геніальності: найцікавіші місця світу від Давньої Греції до Кремнієвої долини / Ерік Вайнер ; пер. з англ. О. Гульоватої. — Харків : Віват, 2021. —  448 с. — (Серія «Саморозвиток»).

Чи замислювались ви коли-небудь, як формується геніальна особистість і чому саме в тому або тому конкретному місці та часі? Завдяки чому з’являються блискучі, талановиті, творчі люди, такі як Стів Джобс, Томас Едісон або Альберт Ейнштейн? У цій захопливій книжці Ерік Вайнер вирушає в подорож слідами геніїв, у місця, де все сприяло появі новацій і творчому розвитку. Автор досліджує минуле і сьогодення, стародавні Афіни і Кремнієву долину, Китай за династії Сун і Флоренцію доби Ренесансу, Відень часів Моцарта і Фройда, Единбург за Просвітництва і Колкату на межі століть. Майстерно поєднуючи історичні факти і власні висновки, добуті з опитувань експертів, інтерв’ю з екскурсоводами, розмов із місцевими, Ерік Вайнер пропонує нам поміркувати ось про що: чи є можливим нині, саме тут і тепер, вловити той самий дух геніальності, сприятливий для появи сучасних геніїв?

«Ще до того, як я заберу свій багаж у надсучасному та по-європейськи зручному аеропорту Відня та сяду в тихий потяг, що магічно й без жодних поштовхів (щоб я не розлив еспресо) перевезе мене в серце одного з найбільш філігранних міст світу, я помічаю його. Бачу профіль — чорний силует на білому тлі. Він повсюди: на сервірувальних тарілках, футболках, обгортках шоколадних цукерок. Крізь століття він промовляє всім, хто хоче його почути, й навіть тим, хто не хоче: «Геній серед нас. Дайте мені дорогу».

Через кілька хвилин, коли я йду до готелю, помічаю ще одну відому постать Відня. Загадковий чоловік з бородою дивиться на мене з постера й запрошує до відвертої розмови. Вольфганг Амадей Моцарт і Зигмунд Фройд. Два обличчя віденської геніальності. Чоловіків відділяло століття, проте вони обидва були віддані своєму рідному місту. Адже саме Відень сформував їх…».

 

Ієн Мортімер — британський історик і письменник заслужено вважається найкращим  «екскурсоводом» історією Західного світу і його книга «Століття змін. Яке століття бачило найбільше змін і чому це важливо для нас» — захоплююча подорож у вирі подій останнього тисячоліття. Читачеві доведеться побувати у тих часах, коли його будинок міг бути будь-якої хвилини спалений варварами, висушені людські експерименти вважалися найкращими ліками від раку, мореплавці вирушали до незвіданих земель, а цілі цивілізації вступали в епічні конфлікти. Це історія благочестивих учених мужів, передбачливих фермерів, холоднокровних  і жадібних підприємців, а також сильних духом жінок — блискучий огляд відкриттів, винаходів, революцій і катастрофічних зрушень у загальному потоці історичного процесу. Ієн Мортімер, як ніхто інший, вміє занурити читача в атмосферу минулого — і завдяки його оригінальному мисленню і незвичайним концепціям ваше сприйняття історичних змін стане зовсім іншим.

 

Мортімер, Ієн. Століття змін. Яке століття бачило найбільше змін і чому це важливо для нас / Ієн Мортімер ; пер. з англ. Я. Машико. — Харків : Вид-во «Ранок» : Фабула, 2019. — 448 с. — (Серія «Нон-фікшн»).

У сучасному суспільстві майже щодня відбуваються суттєві зміни. А чи було так завжди? Чи можна якимось чином визначити, яке століття зазнало найбільших змін? Виявляється, що так. І це з блиском удалося чудовому англійському історику і письменнику Ієну Мортімеру, який ретельно, але водночас дуже цікаво описав і порівняв десять століть європейської історії. Виявляється, це дуже важливо для нас: адже, знаючи і розуміючи своє минуле, людство зможе більш упевнено спланувати майбутнє, яке може бути цілком щасливим.

«Одного вечора наприкінці 1999 року я був удома та переглядав новини по телебаченню. Після того як телеведуча розповіла про головні події дня, вона почала підбивати підсумки, що, як я думав, стосуватимуться останніх дванадцяти місяців, як зазвичай бувало в новинах в останні грудневі вечори року. Однак того року вона почала огляд цілого двадцятого століття «Оскільки ми наближаємося до кінця століття, яке бачило більше змін, ніж будь-яке інше…»., — почала вона. Ці слова засіли у мене в голові та змусили задуматись. А що ми дійсно знаємо про зміни?...

Мета цієї книги полягає в тому, щоб спровокувати осмислення того, ким ми є і чого ми досягли за минулу тисячу років, що ми здатні зробити і що перебуває за межами наших можливостей, — усе це для того, аби оцінити, що для людської раси означає наш дивовижний досвід, накопичений протягом десяти століть. І якщо хоча б кілька людей замисляться над цими питаннями і почнуть використовувати ці знання в довгостроковій перспективі на благо майбутніх років, це буде для мене найбільшою втіхою».

 

Олександра Шутко — журналістка, кандидатка наук у галузі мистецтвознавства, письменниця, авторка досліджень «Роксолана: міфи та реалії», «Листи Роксолани: любов та дипломатія», «Жіночий султанат: влада та кохання», «Гарем османських султанів. Доба «Жіночого султанату», біографічного нарису для дітей «Роксолана», а також роману-трилогії «Хатідже Турхан». У доробку письменниці є також публікації про історію Османської імперії.

 

Шутко О. Гарем османських султанів. Доба «Жіночого султанату» / Олександра Шутко. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2021. — 320 с.

Османи вважали цих жінок берегинями династії. Величні, могутні, владні правительки, які у керуванні важливими справами імперії не поступалися чоловікам. Осяйна Гюррем — українська рабиня, що стала султаною, до думки якої дослуховувався наймогутніший правитель Османської імперії. Грекиня Нурбану, що отримала статус «валіде» та провадила активне дипломатичне листування із правителями європейських держав. Фаворитка Мурада ІІІ Сафіє, яку назвали «валіде-падишах», а поза очі — «відьмою» за те, що та нібито причарувала султана. І це лише кілька імен. А чи відомі вам долі інших, менш знаних, проте не менш впливових мешканок гарему? Сумна історія Махідевран, роль Гюльфем у султанському гаремі, трагічне кохання султани Хатідже, Міхрімах та династичний шлюб із візиром Рустемом, гаремна поетеса Хуббі, коротке володарювання Хандан, Халіме та Махфіруз у часи смути, владна Кьосем, Хатідже Турхан, воїтелька Гюльнуш — у цій книжці зібрані історії всіх представниць «жіночого султанату», їхні любовні та дипломатичні листи, достовірні портрети, відомості з архівних документів та інші унікальні матеріали, викладені на підставі турецьких, польських, українських, західноєвропейських й американських досліджень.

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом