Зі славетного роду: до 145-річчя від дня народження українського письменника і педагога Антіна Крушельницького

Антін Володиславович Крушельницький, відомий у 20—30-ті роки ХХ століття український письменник, перекладач, літературознавець, педагог, громадський та політичний діяч, народився 4 серпня 1878 року в місті Ланьцут (нині в Підкарпатському воєводстві, Польща) в родини судового урядовця, який походив зі старовинного галицького шляхетського роду. Згідно з легендою, цей рід бере початок від 1395 року, коли король польський і верховний князь литовський Владислав ІІ Ягайло надав братам Івану і Дем’яну та їхнім нащадкам у володіння «село у Тустанській волості Крушельницю» (нині село у Стрийському районі Львівської області). Від назви маєтку походить і родове прізвище знаменитої родини — Крушельницькі.

Відомим представником цього роду став і Антін Володиславович. Український культурі прислужилися також його дружина —акторка та письменниця Марія Степанівна, їхні діти і онуки: сини —письменник, художник і мистецтвознавець Іван Антонович, економіст і педагог Богдан Антонович, письменник, музикант і політичний діяч Тарас Антонович, донька — лікар-дерматолог, публіцист, громадська і культурна діячка Володимира Антонівна, онуки — археолог, письменниця та культурна діячка Лариса Іванівна, піаністка та педагог Марія Тарасівна. Родина Антіна Крушельницького загинула у жорнах сталінських репресії, а його ім’я було на довгі роки вилучено з українського літературного процесу. А сьогодні їхні славетні імена знову ожили як символ української Голгофи ХХ століття.

Родина Крушельницьких. Сидять зліва направо: Володимира, Тарас, Марія, Лариса (донька Івана), Антін. Стоять: Остап, Галина (дружина Івана), Іван, Наталя (дружина Богдана), Богдан. Фото з книги Лариси Крушельницької “Рубали ліс…” (Львів, 2001)

Антін Крушельницький навчався в гімназії в Перемишлі. 1898 року вступив на філософський факультет Львівського університету, де його наставником був Михайло Грушевський. Наступного року видав першу збірку оповідань «Пролетарі», почав писати статті на педагогічні теми. Познайомився з Іваном Франком, став активним діячем самостійницької групи «Молода Україна» (видавав однойменний журнал, 1900—1903) та Української радикальної партії. Друкувався в «Літературно-науковому віснику» (1900—1913) і газеті «Буковина» (1901). За політичну діяльність зазнав переслідувань властями. 1901 закінчив університет, у жовтні цього ж року одружився з актрисою, письменницею Марією Слободою. У наступні роки мешкав у різних містах Західної України, працював викладачем гімназій, зокрема, у Ярославі (1901), Коломиї (1902-1905, 1908, 1926), Станіславі (нині місто Івано-Франківськ, 1905, 1908), Долині (1914), Ужгороді (1923), Рогатині (1925—1926).

Деякий час Антін Крушельницький був директором приватних гімназій: української в місті Городенка (1912—1918, з перервами) та єврейської в Коломиї (з осені 1926). Прагнув виховувати національно свідому молодь, боровся за вдосконалення шкільних програм і методів навчання, видавав серію хрестоматійних підручників для шкільної молоді, редагував учительську газету «Прапор». Ініціював заснування в краї осередків «Просвіти», філій товариств «Січ» та «Сокіл», товариства «Учительська громада» (у Коломиї). 1915 був обраний бургомістром міста Городенка. У роки української революції 1917—1921 років став членом Української національної ради ЗУНР. З 27 квітня по 25 липня 1919 року очолював Міністерство народної освіти Української Народної Республіки. З 19 жовтня 1919 керував Педагогічною місією «для налагодження за кордоном прав друку шкільних підручників і закупа шкільних приладів всіх типів» у Празі та Відні. Після повалення влади УНР емігрував до Відня, де заснував видавництво художньої літератури «Чайка».

Наприкінці 1928 року Антін Володиславович повернувся до Львова. Польські власті заборонили йому займатися педагогічною діяльністю, і тому 15 січня 1929 він заснував видавничу спілку «Нові шляхи» й однойменний журнал «Нові шляхи», надав їхній діяльності прорадянського характеру. 1932 журнал було закрито, а Крушельницького 28 вересня цього ж року ув’язнено в тюрмі «Бригідки». Після звільнення 1933 заснував журнал «Критика», однак і цей журнал уже після виходу 4-го номера було заборонено.

На цей час Антін Крушельницький став «своєю людиною» в радянському консульстві у Львові. Його романи «Рубають ліс» та «Гомін Галицької землі, 1918—19» було видано в УСРР. 8 травня 1934, незважаючи на події, що в той період відбувалися в УСРР, разом з родиною на запрошення уряду УСРР виїхав до Харкова. На той час у Харкові вже близько трьох років вчилась і працювала донька Крушельницького Володимира, а з вересня 1932 жив старший син Іван. У липні 1934 року приїхав син Тарас із дружиною. Антін Володиславович Крушельницький отримав посаду в редакції «Української радянської енциклопедії».

6 листопада 1934 року Антін Крушельницький разом з синами Іваном і Тарасом був заарештований у Харкові органами НКВС УРСР і обвинувачений в тому, що він «є одним із керівників створеного в Україні центру ОУН, який ставить своєю метою повалення Радянської влади в СРСР і підготовку терористичних актів проти представників партії і уряду» В грудні було ув’язнено також дітей Крушельницького: Богдана, Остапа і Володимиру. На той час Іван і Тарас Крушельницькі були вже розстріляні…

Моральний терор і фізичні тортури зробили своє. Під час страшних допитів Антін Крушельницький визнав себе винним і дав свідчення, які від нього вимагали слідчі, зокрема щодо власної керівної участі та участі інших, звинувачуваних у цій справі осіб в антирадянської діяльності «центру ОУН на території УСРР». Підтвердив той факт, що його син Тарас був членом Організації українських націоналістів. 15 грудня 1934 звернувся із заявою до суду при НКВС УСРР з проханням дати йому змогу присвятити решту своїх сил «будуванню соціалізму й безкласового громадянства». 28 березня 1935 виїзна сесія Військової колегії Верховного суду СРСР під головуванням Василя Ульріха визнала Антіна Крушельницького винним і встановила для нього міру покарання — 10 років позбавлення волі в таборах суворого режиму з конфіскацією майна. Покарання відбував на Соловках.

9 жовтня 1937 особлива «трійка» Управління НКВС Ленінградської області РРФСР засудила Антіна Володиславовича Крушельницького і двох його синів Богдана і Остапа й доньку — Володимиру, разом з іншими в’язнями Соловецької тюрми особливого призначення, переважно представниками української інтелігенції, до «вищої міри соціального захисту» — розстрілу. Антін Крушельницький був страчений в урочищі Сандармох (Карелія, РФ) 3 листопада 1937 року… Останній твір Антіна Володиславовича, роман «Батьківщина», який він писав на Соловках, був спалений в архівах тюремного управління НКВС 16 червня 1941 року. 19 жовтня 1957 року Верховний суд СРСР скасував вирок у справі Антіна Крушельницького за відсутністю складу злочину та реабілітував його посмертно...

Літературна діяльність Антіна Крушельницького охоплювала різні жанри — оповідання, повісті, романи, драми, поезії, літературно-критичні та науково-педагогічні  статті. Творчість письменника як за обсягом, так і за тематикою охоплює широке коло проблем розвитку української літератури кінця ХІХ століття — початку ХХ століття, того часу, коли Антін Володиславович Крушельницький активно виступав як прозаїк, драматург, перекладач, публіцист, дослідник творчості Івана Франка, Василя Стефаника, Михайла Коцюбинського, Марка Черемшини… Антін Крушельницький видав кілька збірок оповідань. Він є автором понад десяти повістей і романів, десяти п’єс: «Пролетарії» (1899), «Буденний хліб» (1920), «Рубають ліс» (1918), «Як пригорне земля» (1920), «Семчишини» (1901), «Орли» (1907), «Артистка» (1920)…

Захопленню Антіна Крушельницького літературною критикою сприяла його журналістська, редакторська та педагогічна праця. Він створює серію методичних матеріалів, що стосувалися вивчення творчості Івана Франка. Практичні потреби тогочасної школи переконували його в необхідності ширше і глибше популяризувати досягнення української літератури, видаючи кращі твори. Вражає жанрове різноманіття літературно-критичних матеріалів Крушельницького: рецензії, літературно-критичні портрети, ґрунтовні передмови до видань творів класиків української літератури.

Діяльність Антіна Крушельницького як літературознавця почалася ще у 1899 році, коли письменник розпочав видання серії літературних творів «Живі струни». Проте найбільшого розквіту діяльність Антіна Володиславовича як критика досягає на початку ХХ століття, коли один за одним з’являються його відгуки на перекладі Івана Франка. Всі ці рецензії зібрані у книзі «Літературно-критичні статті», що побачили світ у 1908 році. Цікава і велика епістолярна спадщина Антіна Крушельницького, яка свідчить про трагічну долю української інтелігенції початку ХХ століття.

 

Антін Крушельницький // Соловецький етап : антологія / упоряд. та передм. Ю. П. Винничука ; худож.-оформлювач О. А. Гугалова. — Харків : Фоліо, 2018. — 490 с. : іл. — (Великий науковий проєкт).

Ця антологія присвячується тому останньому етапу 1937-го року з Соловків до урочища Сандармох у Карелії, де було розстріляно кілька десятків науковців та біля трьох десятків провідних майстрів українського художнього слова.  Протягом п'яти днів — 27 жовтня і 1— 4 листопада — було убито 1111 в'язнів…

 

Чого, чого він мучить, так мене твій голос.

Чому кружля докола уха!..

Чи я ніколи не втечу від нього,

З його обіймів вирватись не зможу?..

 

 

Література про життєвий та творчий шлях Антіна Крушельницького

Антін Крушельницький — письменник, публіцист, педагог : Матеріали до бібліографії та епістолярної спадщини / укл. О. В. Канчалаба ; автор передмови канд. філол. наук М. І. Гнатюк. — Львів, 2002. — 296 с.

Матеріали до бібліографії Антіна Крушельницького охоплюють видання його творів від першого (1899) і до 199 року включно ; переклади з німецької, польської, російської, французької мов, публіцистичну та педагогічну діяльність, літературу про життєвий та творчий шлях письменника. Окремим блоком подано листи Антіна Крушельницького. Видання містить статтю Осипа Турянського «Антін Крушельницький як письменник», присвячену 25-літній діяльності Крушельницького.

***

• Антін Крушельницький // З порога смерті : Письменники України — жертви сталінських репресій / авт. кол. : Бойко Л. С. та ін. — Київ : Рад. письменник, 1991. — Вип. І / упоряд. О. Г. Мусієнко. — С. 283—285.

• Герасимова Г. Крушельницький Антін // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 425—427.

• Гнатюк, Михайло. Епістолярій Антона Крушельницького // Антін Крушельницький — письменник, публіцист, педагог : Матеріали до бібліографії та епістолярної спадщини / укл. О. В. Канчалаба ; автор передмови канд. філол. наук М. І. Гнатюк. — Львів, 2002. — С. 3—6.

• Крушельницький Антін // Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Т 3. Перевидання в Україні / гол. ред. В. Кубійович ; заст. гол. ред. М. Глобенко. Наукове товариство ім. Шевченка. — Львів, 1994. — С. 1195.

• Крушельницький Антін // Довідник з історії України : в 3-х т. Т. 2 / за ред. І. Підкови та Р. Шуста. — Київ : Генеза, 1995. — С. 122.

• Крушельницький Антін Володиславович (1878—1937) // Книги і долі. Митці Розстріляного відродження : бібліографічний покажчик / упоряд. Г. І. Єфімова. — Одеса : Вид-во «Друк», 2002. — С. 205—210.

• Наумович С. Трагедія родини Крушельницьких // Визвольний шлях. —1996. — № 10. — С. 1255.

• Павлишин А. С. Крушельницький Антін Володиславович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 15 : Кот — Куз. — С. 583—584.

• Панкевич Г. Антін Крушельницький — педагог : до 110-річчя від дня народж. письменника // Жовтень. — 1988. — № 7. — С. 113—114.

• Турянський, Осип. Антін Крушельницький як письменник // Антін Крушельницький — письменник, публіцист, педагог : Матеріали до бібліографії та епістолярної спадщини / укл. О. В. Канчалаба ; автор передмови канд. філол. наук М. І. Гнатюк. — Львів, 2002. — С. 260—285.

• Чоповський В. Крушельницькі // Україна. — 1995. —№ 11—12. — С.1 8—20.

Електронна бібліотека видань А. Крушельницького

 

• Крушельницький, А. Дужим помахом крил [Електронна копія] : Роман / А. Крушельницький. — Б. в., Т. 1, [ч. 1] — Київ ; Відень ; Львів : Чайка. — [19–?] – 219 с. 

• Крушельницький, А. Дужим помахом крил [Електронна копія] : Роман / А. Крушельницький. — Б. в., Т. 1, [ч. 2] — Київ ; Відень ; Львів : Чайка. — [19–?] – 196 с. 

• Крушельницький, Антін. Змагання [Електронна копія] : повість / Антін Крушельницький. — Відень : Чайка, 1921 (?) – 415 с. 

• Крушельницький, Антін. Рубають ліс [Електронна копія] : повість / Антін Крушельницький ; ред., вступ. ст. і прим. М. Лісовицького. — Київ : Сяйво, 1927 - 382 с.

• Крушельницький, Антін. Український альманах [Електронна копія] / Антін Крушельницький. — Київ ; Львів ; Відень ; Нью Йорк : [б. в.], 1921 – 381 с. 

• Крушельницький, А. Шоста читанка для шостого року науки в єдиній школі [Електронна копія] / Антін Крушельницький. — Відень : Чайка, 1922 - 382 с. 

• Крушельницький А. Буденний хліб: оповідання з життя [Електронна копія] / Антін Крушельницький. — Київ ; Відень; Львів: Наклад Літ. ін-та, 1920. — 283 с. 

• Крушельницький А. Вибір з українського народного письменства (Від 1798 р. до 1876 р.). Для сьомої кляси середніх шкіл; для третьої кляси колегії [Електронна копія] / Антін Крушельницький. — Київ ; Відень ; Львів: Вид. Чайка, 1922. — 626 с.

Використано матеріали сайту DIASPORIANA.ORG.UA

Підготували: Бондарчук К.В., завідувачка читальним залом, та Булгакова О.А., заступник директора з наукової роботи