Майстер слова і пензля: мистецька спадщина відомого українського письменника Володимира Винниченка

 

«Я люблю малярське мистецтво і, коли маю вільний час, працюю в ньому…» (Володимир Винниченко)

 

Фото: Автопортрет з 1929 р.  Полотно, олія

Володимир Винниченко — блискучий прозаїк та драматург і одночасно видатна постать в історії української державності. В його літературній спадщині —оповідання і нариси, повісті й романи, драматичні твори і кіносценарії, публіцистичні й літературно-критичні статті, філософсько-естетичні й морально-етичні есе, історико-політичні студії, щоденники й епістолярій. Але у талановитого письменника була ще одна пристрасть, яка володіла нім до останніх років життя — образотворче мистецтво. Достеменно не відомо, коли Володимир Кирилович захопився живописом, але більшість його мистецьких  творів була створена в роки еміграції. Портрети, пейзажі, натюрморти майстра захоплюють багатою кольоровою гамою наповненою світлом і повітрям. В одному зі своїх інтерв'ю Володимир Винниченко зізнався, що любить малярське мистецтво, і додав «Знавці оцінюють мої праці дуже прихильно…».

 

Фото: [Портрет дружини] Полотно, олія

Художні твори Винниченка, згідно з заповітом дружини Розалії Винниченко, сукупно зі спадщиною літературною, а також доробком суспільно-політичного спрямування після її смерті перейшли у володіння Українській Вільній Академії Наук у США (Нью-Йорк) за тієї умови, що після здобуття Україною незалежності вони стануть власністю нашої держави. В квітні—травні 1962 року в Українській Вільній Академії Наук відбулася перша посмертна виставка митця, на якій було представлено понад 100 картин Володимира Винниченка.

У травні 2000 року 89 творів Володимира Винниченка було передано із США в Україну. Нині вони зберігаються в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України. Це неповний малярський доробок художника, бо частина картин належить до приватних колекцій. Загалом мистецька спадщина Винниченка, що зберігається в Україні, налічує понад 100 творів: портрети, акварелі, пейзажі, натюрморти, рисунки.  Після реставрації вони вперше були представлені в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві 2001 року.

У 2002 році УВАН передала в Україну ще 10 картин. Після ретельної реставрації художником Василем Корчинським їх було вперше виставлено в Музеї книги і друкарства до 125-річчя від дня народження Володимира Винниченка. У 2006 році з нагоди 55 річниці з дня смерті Володимира Кириловича понад 50 його мистецьких творів експонувалися в Українському фонді культури. Жодного разу в такому значному кількісному вимірі не презентувалася малярська спадщина Володимира Кириловича Винниченка. Шанувальників таланту письменника та художника Володимира Винниченка вражає його вміння пером та пензлем майстерно живописати явища природи, чудові ландшафти України та півдня Франції.

 

Фото: [Український пейзаж] 1932. Полотно, олія

Після остаточного виїзду з України 23 вересня 1920 року Володимир Винниченко разом із дружиною жив у Відні, Карлсбаді, Берліні, Празі, Рауені. Нарешті — Париж…  Літературні успіхи були вражаючими. Твори Винниченка перекладають німецькою, італійською, польською… , його п’єси не сходять зі престижних сцен Берліна, Лейпцига, Дрездена, Мадрида, Рима… За  його драмою «Чорна Пантера і Білий Медвідь» у Німеччині знімають кінофільм «Чорна Пантера». Цю п’єсу Винниченко написав у бурхливому 1917 році. Саме нею у вересні того ж року розпочав Молодий театр Леся Курбаса свій перший сезон. Українське кооперативне видавництво «Рух» у 1926 році розпочало новий видавничий проєкт. За два роки було видано три серії «Творів» Володимира Винниченка: «Оповідання», «Драматичні твори» і «Романи». Разом із незакінченою серією «Нові твори», розпочатою у 1928 році, було видано 25 томів загальним обсягом 6642 сторінки. Жоден український письменник не мав таких багатотомних видань своїх творів як Винниченко.

Володимир Кирилович отримував, хоч і з запізненням, гонорари з України. Систематично надходили кошти з європейських театрів і видавництв. Це дало можливість письменникові облаштувати невеличку віллу в Парижі на сквер де Вержен, відвідувати мистецькі виставки, спілкуватися з кращими художниками…. Малювати Володимир Винниченко почав під впливом творчості художників, які на той час жили і творили в Парижі. Особливо любив Винниченко усамітнюватися на острові Медан на річці Сені або на майже безлюдному рибальському острові Леван у Середземному морі, де він, лежачи на великому плоскому камені, читав, писав, малював…

Фото: Протока на Сені. 1930. Полотно, олія

 

Фото: Острів Леван. 1932. Полотно, олія

В Парижі Володимир Винниченко сподівається на визнання свого таланту живописця. Він стає одним із засновників Артистичної секції, що з’явилася в квітні 1929 року при Українській громаді, бере уроки малювання, організовує художні виставки. Поруч із ним нарощують творчий потенціал талановиті українські художники Михайло Андрієнко, Микола Глущенко, Олекса Грищенко. Святослав Гординський, художник і мистецтвознавець привозить в 1931 році до Львова на IV виставку Асоціації незалежних українських митців (АНУМ) три олійні роботи Володимира Винниченко: «Автопортрет», «Квіти» і «Пейзаж». Разом з новим приятелем Миколою Глущенком Винниченко проводить багато часу за мольбертом на французькому півдні в Сен-Рафаелі. Малює натюрморти й пейзажі, передаючи фактуру предметів, краєвидів, овочів, фруктів, дерев густими енергійними мазками.

Фото: Сен-Рафаель (1928. Полотно, олія)

У 1934 році для Володимира Винниченка та його  дружини Розалії Яківни починається новий етап життя. Через матеріальну скруту вони змушені покинути Париж і переїхати до містечка Мужен поблизу Канн, де придбали півтора гектара землі зі старою садибою, назвавши місцину «Закуток». Цей хутір заполонив душу і думки Володимира Кириловича. Ціною надлюдських зусиль та великих фінансових видатків подружжю вдалося оживити напівзруйнований старий дім. Володимир Винниченко працював на землі, поволі забуваючи міську суєту та житейські негаразди. Хутір давав родині хоч і невеликі, але засоби для існування.

Багато часу Володимир Винниченко витрачає на фізичну працю, але намагається так унормувати свій час, щоб викроювати кілька годин для творчої праці. Зображення «Закутка» переважають у картинах цього періоду: старий дім, де мешкає подружжя, краєвиди місцевостей, які не тільки характеризують художню творчість Володимира Кириловича, а й ілюструють його життя. Живописні полотна Винниченка наповнювали увесь будинок. У передпокої — портрет дівчини у блакитній сукні з букетом у руках, у їдальні — натюрморт «Овочі», картини «Квіти», «Південний пейзаж», на другому поверсі — «Пейзаж із трьома соснами», «Анемони і стокротки»... Не випадково Винниченко зізнався в 1947 році: «Я люблю малярське мистецтво і, коли маю вільний час, працюю в ньому».

У пейзажі художник задовольнявся можливістю передати через колір різні явища природи, які приваблювала його своєю розмаїтістю. Враження навіювалися різними станами природи. Йому імпонувала весняна соковита зелень з її цвітінням, що надавала чуттєвості краєвидам. Володимира Кириловича надихали враження від освітлення, яке він передавав по-різному, чергуючи просторові плани і виокремлюючи в них колірні партії площини неба й землі. Як у літературній творчості, так і в малярстві Володимир Винниченко завжди був творчо самобутнім, оригінальним митцем. У творчому доробку Винниченка є також акварелі, які дають уявлення про процес художньої творчості майстра.

Фото: [Краєвид Мужена] 1932. Полотно, олія

 

Фото: Хутір «Закуток» 1936. Полотно, олія

Фото: Вечір на острові Вієнн. 1930 Полотно, олія

У кінці 30-х років, напередодні Другої світової війни, збираючись виїхати з Європи до США, Володимир Винниченко пересилає до Детройта 50 олійних полотен у надії, що українська громада організує виставку його картин. І хоч художник не хотів продавати свої малярські твори, необхідність розрахуватися за позичені кошти для переїзду до США змушує його просити про продаж картин, передусім українцям. При цьому Винниченко зазначав, що не слід розглядати його живописні роботи як дилетантські, бо знавці и фахівці у Франції високо оцінювали мистецькі здібності художника. Ця спроба не мала помітного успіху, а війна перешкодила повернути картини у Францію, до «Закутка» в Мужені, де знаходився увесь мистецько-літературний доробок Винниченка.

Друга світова війна… Хвиля окупації накрила і Францію. Як значний політичний діяч, Володимир Винниченко одержав запрошення співпрацювати з нацистами: йому запропонували допомогти створити в Україні маріонетковий уряд на зразок уряду в Норвегії. Володимир Кирилович відмовився від цієї пропозиції, за що був засуджений до кількох тижнів концтабору. На щастя, йому вдалося вижити. Після закінчення війни Володимир Винниченко закликав громадськість до загального роззброєння й мирного співіснування народів світу. Письменник продовжував жити у своєму маєтку «Закуток», розмірковуючи над багатьма питаннями.

6 березня 1951 року Володимира Кириловича Винниченка не стало. Поховали його на цвинтарі Мужена поблизу французького міста Канни. В Мужені, на своєму хуторі, Володимир Винниченко прожив останніх неповних двадцять років життя. Тут він зібрав архів — рукописи і чернетки майже всіх своїх основних друкованих і ще недрукованих творів, починаючи від 1917 року, щоденники, листування, бібліотеку, документи і матеріали до історії літературного і політичного життя України, а також значну кількість своєї малярської творчості.

Незабаром, завдяки наполегливості відомого українського літературознавця Григорія Олександровича Костюка, було створено при фонді Східноєвропейської історії та культури Колумбійського університету в Нью-Йорку Винниченківський архів, куди перевезено усю літературну спадщину Винниченка, яку Розалія Яківна, перед смертю 1959 року, заповіла Українській Вільній Академії Наук. Малярська спадщина Володимира Кириловича (50 картин з Детройта і 60 картин з Мужена) була складена на збереження в приміщенні УВАНу в Нью-Йорку до того часу, поки Україна стане незалежною. Так сформувалася колекція картин Володимира Винниченка. До неї увійшло понад 100 олійних робіт та чотири альбоми з акварелями й замальовками художника.

***

Володимир Винниченко — художник : альбом / упоряд. та комент С. Гальченко і Т. Маслячук. — Київ : Мистецтво, 2007. — 224 с. ; іл.

В альбомі подано мистецький доробок Володимира Винниченка (1880—1951). Півтори сотні творів олійного живопису та графіки, а також картини, подаровані родині Винниченко закордонними українськими художниками і зарубіжними митцями. Цю неоціненну спадщину майстра слова і пензля передала в Україну  Українська Вільна Академія Наук (США).

 

Кульчицький С. В. Володимир Винниченко: «Бути чесним з собою…» / Станіслав Кульчицький. — Київ : Парламентське вид-во, 2019. — 512 с., іл. — (Серія «Політичні портрети»).

Книга розповідає про життя і політичну діяльність Володимира Винниченка — професійного революціонера, одного з керівників Української соціал-демократичної робітничої партії і Української Народної Республіки, талановитого письменника і драматурга, харизматична особистість якого істотно позначилася на перебігу революційних подій 1917—1919 років в Україні.

 

Процюк С. Маски опадають повільно: роман про Володимира Винниченка /Степан Процюк. — Київ : ВЦ «Академія», 2001. — 304 с. — (Серія «Автографи часу»).

Його життя — пристрасні, мученицькі і болючі пошуки власної сутності у творчості, громадській діяльності, любовних історіях. Контроверсійне мислення і безмежна творча сміливість, місіонерство і протест зробили його найчитабельнішим письменником свого часу. Були в тому часі і ті, хто вважав його «жахливою дитиною» національної літератури. Таким постає Володимир Винниченко в романі Степана Процюка «Маски опадають повільно». У цій сміливій художній версії — внутрішній світ і складний шлях героя від екстравагантного і сенсаційного митця до видатного мислителя, який гідно представив українську літературу у світі.

 

Тагліна Ю. Володимир Винниченко / худож.-оформлювач Є. В. Вдовиченко. — Харків : Фоліо, 2011. —121 с. — (Знамениті українці).

Володимир Винниченко — неординарний політик, блискучий оратор, автор трьох перших Універсалів Центральної Ради, голова уряду УНР, потім голова Директорії і при цьому видатний письменник і драматург, який вніс неоціненний вклад у розвиток української літератури XX століття І хоча у 1920 році Винниченко був змушений покинути Україну й опинився в еміграції, він і за кордоном продовжував творити…

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом