Михайло Грушевський «Історія України-Руси»: до 125-річчя виходу у світ першого тому фундаментальної праці видатного українського вченого

 

«Праця М. Грушевського написана з такою надзвичайною ерудицією та спирається на таку багату літературу і такі численні джерела, що відноситься до найвидатніших досягнень слов’янських літератур…» (Карел Кадлець, чеський правознавець, славіст)

 

Михайло Сергійович Грушевський, видатний вчений, автор понад 2000 наукових праць, засновник львівської і київської наукових шкіл, які складають цілу епоху у вітчизняної історіографі, посідає одне із почесних місць в історії української  науки кінця XIX — першої третини XX століття. Володіючи енциклопедичними науковими знаннями, здатністю всебічно аналізувати і в художній формі відтворювати історичні процеси, він яскраво виявив себе в багатьох галузях знань: української і світової історії, історіографії, літературі, соціології, етнографії, археології, спеціальних історичних дисциплінах, що збагатили європейську і національну науку і культуру. Його перу належать літературно-критичні статті і рецензії, поетичні та прозові твори. Унікальним історичним першоджерелом для вивчення його наукової, суспільно-політичної та культурно-освітньої діяльності є епістолярна спадщина вченого, автобіографічні матеріали, щоденники, спомини.

Вершиною наукової діяльності Михайла Грушевського стала реалізація його мрії ще з київських студентських часів — написання суцільної історії України. Спочатку Грушевський мав намір видати порівняно невелике тритомне дослідження. Але в процесі опрацювання матеріалу його праця розросталася та в кінцевому результаті представляє собою десятитомник «Історії України-Руси». Михайло Сергійович хотів довести виклад матеріалу до кінця XVIII століття, але встиг тільки до 1658 року. В основу цієї праці була покладена розроблена автором історична схема самостійного розвитку українського народу від найдавніших часів до другої половини XVII століття. Наукова концепція вченого ґрунтується на глибоких знаннях літератури і першоджерел та оригінальності їх трактування.  «Історія України-Руси» здобула значний розголос як в український, так і в російський, польській та західноєвропейській історіографії. Найбільш уважно та прихильно до головної праці Михайла Грушевського поставилися в український історичній науці. Вчений був загальновизнаним лідером української гуманістики на зламі століть, чиї праці вказували нові орієнтири для розвитку вітчизняної науки. 

Михайло Сергійович Грушевський народився 17 (29) вересня 1866 року в місті Холм (нині місто Хелм, Польща). На той час його батько, Сергій Федорович Грушевський, працював викладачем у греко-католицькій гімназії.  Дитячі роки майбутнього вченого проходили далеко від рідних місць. Проте, почуття любові до рідного краю залишалося у нього на все життя. Як писав Михайло Сергійович в «Автобіографії», «під впливом оповідань батька, що заховав тепле прив’язання до всього українського — мови, пісні, традиції, в мені рано збудилося й усвідомилося національне українське почуття, піддержуване книжками, тими рідкими поїздками на Україну…».

Захоплення історією розпочалося після зарахування у 1880 році до Тифліської класичної гімназії. Тут Михайло Грушевський багато читав, знайомився з творами відомих істориків, фольклористів, етнографів: Миколи Костомарова, Пантелеймона Куліша, Михайла Максимовича… У бібліотеці він, за його спогадами, «міг провадити вільні часи в тиші і самоті читальної зали, міг брати книжки, міг користуватись ними, коли мав час, в столовій і навіть у класі ухитрявсь потихеньку читати». Велику роль у визначенні подальшої творчої долі Грушевського відіграв журнал «Киевская старина», який він називав своєю справжньою школою.

Наполегливе прагнення до більш глибокого вивчення історії українського народу привело його до Імператорського університету Святого Володимира у Києві. У липні 1886 року Михайло Грушевський став студентом історичного відділення історико-філологічного факультету. В університетські роки під керівництвом одного з найвизначніших істориків того часу професора Володимира Боніфатійовича Антоновича він робить перші кроки в науці. Один з ранніх творів молодого історика «Южнорусские господарские замки в половине XVI века» (1887) засвідчив, що на науковому обрії з’явився вчений, здатний оригінально й глибоко викладати свої думки. На третьому курсі він береться за дослідження Київської землі від часів Ярослава Мудрого до кінця XIV століття, яке завершив у 1890 році.

По закінченні університету Михайлу Грушевському запропонували місце стипендіата на кафедрі російської історії. Протягом чотирьох років Грушевський готував працю «Барське староство», яку, незважаючи на певні труднощі з пошуками документальних матеріалів, успішно захистив у травні 1894 року як магістерську дисертацію. З цього року почався новий етап у житті 27-річного вченого. За рекомендацією професора Володимира Антоновича він переїздить до Львова, де очолює кафедру «Всесвітньої історії з окремим оглядом історії Східної Європи». Відтоді протягом 19 років діяльність Михайла Сергійовича Грушевського була пов’язана з Львівським університетом, науковим і суспільно-політичним життям Галичини. Це курси лекцій в університеті, створення власної історичної наукової школи, напружена праця в Науковому товаристві імені Тараса Шевченка та неперевершена видавнича діяльність.

Першим і основним завданням історика стала підготовка та читання курсів університетських лекцій з історії України, які з часом лягли в основу багатотомної монументальної праці «Історія України-Руси». Іншим важливим напрямом його діяльності була робота в Науковому товаристві імені Тараса Шевченка. В 1897 році Михайло Грушевський офіційно очолив його, одночасно залишаючись головою історичної секції і археографічної комісії. Це був період інтенсивної наукової і організаторської діяльності Михайла Сергійовича Грушевського.

 Завдяки його старанням зросли фонди бібліотеки, почала випускати перші книжки друкарня, було засновано музей, створювались різні за напрямами наукові комісії. Найбільш вагомим досягненням товариства стала підготовка «Записок Наукового товариства» під редакцією Михайла Грушевського. В 1895 — 1913 роки їх було видано понад 100 томів. Це було, по суті, універсальне наукове видання, сторінки якого надавались історикам, літературознавцям, фольклористам, мовознавцям, громадським діячам. Одночасно під редакцією вченого регулярно виходили джерелознавчі видання, зокрема чергові томи «Жерел до історії України-Руси», «Українського архіву», «Збірника»..., які відіграли важливу роль в подальшому розгортанні історичних досліджень.

Археографічна комісія Наукового товариства розробила спеціальний проект, яким передбачалося видання літописних, правових, історико-літературних, історико-статистичних, історико-етнографічних пам’яток, а також документальних матеріалів з історії церкви, освіти, матеріальної культури українського народу тощо. Практична реалізація цього проекту була покладена на вихованців історичного семінару й інших членів комісії, які вели величезну пошукову роботу в архівах Львова, Києва, Харкова, Варшави, Кракова, Відня та інших міст.

Значним був внесок Михайла Сергійовича Грушевського і в діяльність ряду інших науково-дослідницьких комісій товариства, які готували численні праці з історії права, етнографії, статистики, бібліографії. За його ініціативою з 1898 року почав виходити «Літературно-науковий вісник», що відіграв важливу роль у популяризації наукових знань і відображав різні погляди на ті чи інші процеси в культурному житті України, особливо її західних регіонів.

Як голова Наукового товариства імені Тараса Шевченка  Михайло Грушевський постійно піклувався про підготовку плеяди молодих, талановитих вчених, які зробили значний внесок у розвиток українознавчих досліджень. Серед своїх учнів і послідовників Михайло Сергійович Грушевський називає Омеляна Терлецького, Мирона Кордубу, Степана Томашівського, Василя Герасимчука, Степана Рудницького, Юрія Кміта, Йосипа Чайківського, Івана Джиджору, Івана-Мар'яна  Кревецького, Івана Крип’якевича…  По-різному склалися їх долі, різних світоглядних засад дотримувалися вони наприкінці свого життя. Але важливе інше — творчість кожного з них становила помітне явище в українській науці та культурі кінця XIX — першої половини XX століття.

Працею всього життя Михайла Сергійовича Грушевського стала багатотомна «Історія України-Руси», фундаментальний виклад історії українського народу від найдавніших часів до другої половини XVII століття. Робота над першим томом, який вийшов друком наприкінці 1898 року у Львові, тривала два роки. Вихід першого тому співпав із грандіозним святкуванням століття «Енеїди» Івана Петровича Котляревського, і, як писав у передмові до книги Михайло Грушевський, був йому своєрідним привітом. У кінці ХІХ — на початку ХХ століття побачили світ наступні томи цього видання.  Кожний новий том викликав жваві дискусії, у яких народжувалося нове бачення ключових проблем історії України. Деяка затримка окремих книг була викликана різного роду обставинами — політичними подіями, читанням лекцій, від'їздом за кордон... Останній десятий було надруковано у 1936 році уже після смерті вченого. Окремі томи «Історії України-Руси» неодноразово перевидавалися за життя автора в наступні роки (перший том — тричі, другий, третій, четвертий і восьмий — двічі). З метою популяризації основних ідей своєї історіографічної концепції в західноєвропейських наукових колах Михайло Сергійович в 1906 році опублікував німецькомовне видання першого тому «Історії України-Руси». У наш час повністю працю Михайла Грушевського було перевидано у Нью-Йорку у 1954 — 1958 роках під наглядом директора українського видавництва «Книгоспілка» Ярослава Пастушенка.

 

Фото: Михайло Грушевський «Історія України-Руси»

1991 року фототипною публікацією основної праці Михайла Сергійовича Грушевського — фундаментальної «Історії України-Руси» — Археографічна комісія АН УРСР спільно з видавництвом «Наукова думка» розпочала повернення українській науці, широкому загалові читачів творчої спадщини одного з найвидатніших істориків ХІХ— ХХ століть. Вихід у світ перших двох томів «Історії України-Руси» до 125-річного ювілею Михайла Грушевського стало знаменною подією, що засвідчила повне його визнання і реабілітацію на Батьківщині як вченого світового рівня. 

Комісія для вивчення творчої спадщини академіка Михайла Сергійовича Грушевського обрала для публікації  десятитомника  фототипний спосіб — єдино можливий для адекватного відтворення визначної пам’ятки вітчизняної історіографії в недоторканому вигляді. Це рішення біло підтримане відповідною постановою Президії Академії наук України. Дана публікація є другим репринтним виданням «Історії України-Руси». Перше побачило світ у Нью-Йорку.

Праця Михайла Грушевського заснована на документах ряду зарубіжних та вітчизняних архівів. Використання матеріалів суміжних галузей наук — археології, лінгвістики, соціології, фольклору, дали можливість автору створити багатогранну, далеко не однозначну, але разом з тим цільну наукову концепцію історії одного із східнослов’янських народів — українського. Вчений не просто підсумував уже відомий матеріал, а на широкій джерельній базі шляхом критичного аналізу творчої спадщини своїх попередників, на основі власної схеми і періодизації створив узагальнюючий систематичний курс історії України.

Авторська концепція, покладена в основу «Історії України-Руси», відзначалась оригінальністю мислення і методом дослідження. На відміну від пануючої в офіційній російській історіографії схеми розвитку історичного процесу за Карамзіним, Соловйовим, Ключевським, Погодіним, Михайло Сергійович Грушевський розробив власні підходи до вирішення цього питання. По-перше, він категорично заперечує домагання Московської Русі на частину давньоруської спадщини, спадкоємцем якої, на його думку, є виключно «українсько-руська народність», оскільки вона створила Київську державу. По-друге, Михайло Грушевський запропонував вивчати насамперед історію народу, а не держави, що обумовлюється її підпорядкованою роллю з боку економічних, культурних і національних факторів. І, по-третє, закликав вивчати історію «кожної народності окремо, в її генетичнім преємстві від початків аж до нині». Навколо багатьох питань, порушених Михайлом Сергійовичем Грушевським на сторінках «Історії України-Руси», уже на той час точилися гострі суперечки, відбувались зіткнення різних поглядів. Не вщухають дискусії з цих проблем і сьогодні. Проте факт залишається фактом: «Історія України-Руси» — велике надбання української історіографії, своєрідний синтез історичних знань кінця XIX — початку XX століть.

 

Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1991—. — (Пам’ятки історичної думки України).

Т. 1. — 1994. —736 с.

У першому томі висвітлюються соціально-економічні, політичні і культурні процеси, що відбувалися на території України з найдавніших часів до початку XI століття. До тому включено вступні статті до всього видання: тексти від української, американської та канадської сторін. Відтворений весь  довідково-ілюстративний матеріал оригінальних томів — картосхеми на вклейках та генеалогічні таблиці.

Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1992—. — (Пам’ятки історичної думки України).

Т. 2. — 1992. —640 с.

У другому томі аналізується міжнародне становище, політичний та економічний розвиток Київської держави, окремих її земель — Київської, Турово-Пінської, Чернігівської, Переяславської, Волині, Побужжя, Галичини, Угорської Русі, а також Степу в XI-XIII століттях.

Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1992—. — (Пам’ятки історичної думки України).

Т. 3. — 1993. —592 с.

У третьому томі висвітлюється історія Галичини та Волині від утворення тут держави князя Романа Мстиславовича до загарбання значної частини території Польським королівством, а також становище Наддніпрянщини за умов панування золотоординських ханів.

Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1991—. — (Пам’ятки історичної думки України).

Т. 4. — 1993. —544 с.

У четвертому томі висвітлюється політична історія українських земель у складі Великого князівства Литовського та королівства Польського протягом XIV — середини XVI століття (до 1569 р.)

Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1991—. — (Пам’ятки історичної думки України).

Т. 5. — 2-ге видання. — 1998. —544 с.

У п’ятому тому подається загальний огляд суспільно-політичної еволюції українських земель у XIV-XVII століттях, розглянуто станові групи населення (шляхта і маґнати, селянство, міщанство, духовенство), історія місцевого та церковного врядування, виникнення уніатської церкви.

Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1991—. — (Пам’ятки історичної думки України).

Т. 6. — 1995. — 680 с.

Шостий том «Історії України-Руси» завершує другий цикл фундаментальної серії, присвячений литовсько-польській добі. Простежується розвиток міського ремесла й сільського господарства, торгівлі, національних відносин, культури і побуту від часів інкорпорації українських земель до складу Великого князівства Литовського й Речі Посполитої до 20-х років XVII століття — часів Козаччини. Особливу увагу приділено питанням освіти, створення братств, боротьби з унією.

Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1991—. — (Пам’ятки історичної думки України).

Т. 7. — 1995. — 628 с.

Сьомий том розпочинає третій цикл «Історії України-Руси», присвячений часам козацьким. У ньому розповідається про початки козацтва від кінця XV століття до початку XVII століття, коли воно перетворюється з чисто побутового явища у суспільно-політичний стан, стає на чолі національно-визвольних змагань українського народу. У томі висвітлюються ключові події першої чверті XVII століття, участь козаків у релігійній боротьбі, Хотинська війна і відновлення православної ієрархії 1620-1621 років., морські походи та військові дії гетьмана Сагайдачного проти турок і татар. Йдеться про зв’язки козацтва з київським культурно-громадським рухом цього часу, який очолювали митрополити Йов Борецький і Петро Могила.

Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1991—. — (Пам’ятки історичної думки України).

Т. 8. — 1995. — 856 с.

Восьмий том «Історії України-Руси» Михайла Грушевського, присвячений другій чверті XVII століття, складається з трьох частин. Перша  —  охоплює 1626— 1638 роки, від Куруківської кампанії, що не виправдала планів і надій козаків перших десятиліть цього століття, до поразки під Кумейками. У другій частині розповідається про українське життя за часів так званого золотого спокою (1638— 1648) та початок Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. В третій частині висвітлюється перебіг подій у перші два роки Хмельниччини (1648— 1650), дається оцінка Зборівської угоди між Україною і Польщею.

Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1991—. — (Пам’ятки історичної думки України).

Т. 9. Кн. 1. — 1996. — 880 с.

Дев’ятий том висвітлює події Хмельниччини 1650-1657 років. Перша книга цього тому охоплює період від 1650 року (похід на Молдову) до 1654 року (Переяславська умова).

Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1991—. — (Пам’ятки історичної думки України).

Т. 9. Кн. 2. — 1997. — 776 с.

Друга книга дев’ятого тому висвітлює події Хмельниччини від 1654 року (після Переяславської умови) до 1657 року (смерть Б. Хмельницького).

Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1991—. — (Пам’ятки історичної думки України).

Т. 10. — 1998. — 408 с.

Це остання книга репринтного видання десятитомника «Історії України-Руси» Михайла Грушевського. В ній охоплено період від 1657 року (після смерті Богдана Хмельницького) до подій 1658 року (Гадяцька унія).

Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1991—. — (Пам’ятки історичної думки України).

Т. 11. Покажчик імен / укладачі М. М. Капраль, Я. О. Федорук. — 2000. — 520 с.

Покажчик освітлює всі особові імена, що згадані в десятитомній «Історії України-Руси» Михайла Грушевського. До імен, які згадаються частіше ніж 15-20 разів, додано короткі вказівки про події чи про інших осіб, у зв’язку з якими вони згадаються.

 

Література про життя та наукову діяльність Михайла Грушевського

 

Пиріг Р. Я. Михайло Грушевський : життєпис на тлі доби / Руслан Пиріг, Віталій Тельвак. — Херсон : Вид-во ОЛДІ-ПЛЮС, 2021. — 572 с.

На великому історіографічному і джерельному матеріалі відтворено життєпис видатного українського інтелектуала, громадсько-політичного і державного діяча Михайла Грушевського. Висвітлено величезну наукову, видавничу й організаторську роботу вченого, його різнопланову громадську та політичну працю, послідовне обстоювання своїх світоглядних позицій, вимушене балансування між історією і політикою. Життєпис Великого Українця реконструйовано в контексті еволюції тогочасного українського суспільства та на тлі бурхливих подій минулого Центрально-Східної Європи ХІХ — першої третини ХХ століття.

 

Шаповал Ю. І Михайло Грушевський : «Я сам прийшов до політики через історію…»  / Юрій Шаповал, Ігор Верба. — Київ : Парламентське вид-во, 2018. —  496 с. —  (Серія «Політичні портрети»).

Видання присвячено політичному і державному діячеві, визначному вченому академіку Михайлу Грушевському (1866—1934). Змальовуючи його портрет, життєвий шлях, політичні уподобання, дослідницьку і науково-організаційну діяльність, автори книги спираються на здобутки сучасного грушевськознавства, використовують архівні документи, а з-поміж них і недоступні в попередні роки. Видання ілюстроване.

 

Грушевський М. С. Твори : У 50 тт. / редкол. : П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін. ; голов. ред. П. Сохань. — Львів : Світ, 2002. —

Т. 1 : Серія «Суспільно-політичні твори (1894 — 1907)». — 2002. — 592 с.

Цим томом започатковується видання творів видатного історика і громадсько-політичного діяча Михайла Сергійовича Грушевського. Повне зібрання творів має включати всі опубліковані й неопубліковані твори Михайла Грушевського, його епістолярну, мемуарну спадщину й архів. У першому томі вміщено статті історіософського характеру, які визначали напрям і діяльність національно-визвольного руху наприкінці ХІХ  —  на початку ХХ століття, а також публіцистику вченого 1894—1907 років, що друкувалася переважно в журналі «Літературно-науковий вісник».

***

• Абаімов В. Історія та її соціально-виховуючи значення за Михайлом Грушевським // Історія в школі. —  1998. —  С. 2— 4.

• Великий українець : матеріали з життя та діяльності М. С. Грушевського / упоряд., підгот. текстів та фотоматеріалів, комент., приміт. А. П. Демиденка ; [вступ. слово Л. М. Кравчука ; післямова Ф. П. Шевченка ; худож. оформл. О. В. Коваля]. —  Київ : Веселка, 1992. —  551 с. : іл.

• Верба І. В. Грушевський Михайло Сергійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г —Д. — С. 232—235.

• Винар, Любомир. Грушевськознавство : ґенеза й історичний розвиток. — Київ : Українське Історичне Товариство ; Міжнародне товариство ім. М. Грушевського; Вид-во ім. Олени Теліги. — 1998. — 216 с. — (Грушевськіяна, т. 5).

• Грушевський Михайло : фотоальбом / авт. тексту Л.В. Решедько. —  Київ : Україна, 1996. — 140 с., іл.

• Науково-історичні читання, присвячені 140-річчю з дня народження М.С. Грушевського (Мінськ, 22 грудня 2006 р.). — Ніжин : Вид-во «Аспект-Поліграф», 2007. — 156 с.

• Пиріг Р. Я. Михайло Грушевський. — Київ : ТОВ «Атлант ЮЕмСі», 2007. — 63 с., іл. — (Стозір’я. б-ка української родини: Історики. Держані діячі. Дипломати).

• Пиріг Р. Я. Життя Михайла Грушевського : останнє десятиліття (1924—1934). — Київ : МП «Офорт», 1993. — 200 с.

• Плохій С. Великий переділ : незвичайна історія Михайла Грушевського / авт. пер. з англ. М. Климчука. — Київ : Критика, 2011. — 600 с.

• Пристайко В. Михайло Грушевський і ГПУ— НКВД. Трагічне десятиліття : 1924— 1934 / Володимир Пристайко, Юрій Шаповал. — Київ : Україна, 1996. — 335 с.

• Смолій В. А. Видатний історик України / В. А. Смолій, П. С. Сохань // Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1991— . — (Пам’ятки історичної думки України). — Т. 1. — 1994. —С. VIII—XXXIX.

• Сохань П. С. М. С. Грушевський і ACADEMIA : ідея, змагання, діяльність / П. С. Сохань, В. І. Ульяновський, С. М. Кіржаєв. — Київ : МП «Офорт», 1993. — 322 с.

• Тагліна Ю.С. Михайло Грушевський / Тагліна Юлія Сергіївна. — Київ : ТОВ «КЕТС», 2013. — 128 с.

• Тельвак В. Творча спадщина Михайла Грушевського в оцінках сучасників (кінець ХІХ —  30-ті роки ХХ століття) : монографія. — Київ — Дрогобич, 2008. —  494 с.

• Український історик. —  Вип. 1—4 (128— 131): Михайло Грушевський : студії і матеріяли. З нагоди 130-річчя від дня народження / під заг. ред. Любомира Винара ; Українське Історичне Товариство — Нью-Йорк — Торонто — Київ —  Львів — Мюнхен, 1996. — 475 с.

• FACIE ad FACIEM : ілюстрований життєпис Михайла Грушевського / авт.-упор. Світлана Панькова, Ганна Кондаурова. —  Київ : Либідь, 2017. — 144 с., іл.

• Шаповал Ю. Михайло Грушевський / Юрій Шаповал, Ігор Верба. — Київ : Видавничий дім «Альтернативи», 2005. —  352 с. — (Серія «Особистість і доба»).

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом