Костянтин Дмитрович Ушинський — корифей світової педагогіки ХІХ століття: 200 років від дня народження

 

«Якщо педагогіка хоче виховувати людину в усіх відношеннях, то вона повинна попередньо пізнати її також в усіх відношеннях» Костянтин Ушинський

 

Костянтин ДмитровичУшинський увійшов в історію педагогічної науки як основоположник наукової педагогіки й народної школи. Костянтин Дмитрович першим запропонував поставити процес навчання і виховання на наукове підґрунтя, поєднавши педагогіку з психологією й іншими науками про людину. Ушинський високо підніс суспільне значення професії вчителя, сформулював вимоги до його особистих і ділових якостей, обґрунтував зміст педагогічної освіти. Його науковий доробок охоплює всі найважливіші питання педагогіки, зокрема форми та методів навчання і виховання, теорію і практику розвивального навчання, проблеми морального, трудового і родинного виховання, освіти жінок. Праці Костянтина Ушинського, насамперед фундаментальна монографія «Людина як предмет виховання», підручники для початкового навчання «Рідне слово» та «Дитячий світ», літературні твори для дітей, педагогічно-громадська діяльність привернули увагу педагогів усього світу.

Видатний вчений-педагог Костянтин Дмитрович Ушинський народився 19 лютого (2 березня) 1823/1824 року у родини  дрібномаєткового дворянина. Дмитро Григорович Ушинський багато років перебував на військовій службі, а після звільнення працював службовцем в різних установах Тули, Вологди, Полтави, Петербурга, Новгород-Сіверського. Мати Костянтина, Любов Степанівна Гусак-Капніст, походила з родини відомого українського письменника і політичного діяча XVIII століття Василя Васильовича Капніста, якій народився і жив у селі Обухівка Миргородського повіту Полтавської губернії.

Перші роки життя Костянтина Ушинського минули на Полтавщині, і цей край залишив помітний слід у його душі. Згодом родина Ушинських переїздить до міста Новгорода-Сіверського Чернігівської губернії, де народилися ще два сини. Садиба була розташована за містом на мальовничому березі річки Десна. Пізніше Костянтин Дмитрович згадував: «Боже мій! Скільки перемріялось на цьому прекрасному березі Десни, на цих кручах, навислих над рікою. Як оживлялось і наповнювалося враженнями життя моє, коли наближалася весна! Я стежив за кожним її кроком, за кожною найменшою зміною в боротьбі зими і літа…». 

Вчився Костянтин Ушинський у Новгород-Сіверській гімназії, яка була за чотири кілометри від садиби батька. Хлопчик пішки добирався від дому до гімназії. Хоча у випускному свідоцтві по її закінченню Ушинський мав оцінки «відмінно» і «посередньо», «добре» і «достатньо», за роки навчання в гімназії він набув розвинуту самостійними заняттями здатність до розумової праці, прагнення до знань. У 1840 році він вступив до Московського університету на юридичний факультет, де виявив себе талановитим студентом. Вражала його дивовижна пам'ять. Він легко запам'ятовував цифри, дати, формули. Цікавився багатьма науками, і не лише тими, які вивчалися на юридичному факультеті. У 1844 році, блискуче закінчивши університет, Костянтин Ушинський був залишений там на два роки для підготовки до професорської діяльності. 

У 1846 році Костянтина Ушинського призначили виконуючим обов'язки професора камеральних наук у Демидівському юридичному ліцеї в Ярославлі. Кафедра, на якій розпочалася педагогічна діяльність Ушинського, носила довгу назву «Енциклопедія законознавства, державних законів і установ, законів казенного управління і науки фінансів». Перша двогодинна вступна лекція з енциклопедії законознавства була прочитана Ушинським 10 вересня 1846 року. В ній він доводив, що людина повинна всебічно розвиватися, удосконалюватися, творчо підходити до будь-якого виду діяльності.

У Демидівському ліцеї Костянтин Дмитрович Ушинський набув високого авторитету у студентів і колег. Вони захоплювалися його ерудицією, вважали обдарованим професором. Проголошуючи актову промову на урочистих зборах з приводу випуску студентів, які закінчили ліцей, він говорив про методологічні проблеми, критикував систему викладання наук у вищих навчальних закладах, висловив свою думку щодо організації в країні економічної освіти, підготовки державних службовців. Повний текст актової промови (а виголошувалися на зборах лише основні ідеї) був згодом надрукований і зайняв 128 сторінок. Це перший науковий твір Костянтина Дмитровича. Він розраховував, що це буде магістерською дисертацією. Але цього не трапилося. Наукова праця стала друкованим доказом свободи думки педагога і одним із мотивів для усунення з ліцею. Усна промова і надрукована наукова праця були гімном розуму і освіті, а не самодержавству. У 1849 році у зв'язку із «заворушеннями серед студентів» Костянтина Ушинського було звільнено з числа професорів.

У лютому 1850 року з великими труднощами йому вдалося влаштуватися помічником столоначальника до канцелярії департаменту духовних справ іноземних віросповідань у Міністерстві внутрішніх справ. У департаменті Костянтин Дмитрович писав історичні довідки з різних питань, виконував різноманітні доручення, не маючи ні морального, ні матеріального задоволення від роботи. Але у нього залишалося досить часу для наукових занять, для самоосвіти. Працюючи у департаменті, Костянтин Ушинський співробітничав з багатьма петербурзькими журналами. Писав статті, робив переклади художньої і наукової літератури (не перевантажений службовими обов'язками, він добре вивчив англійську мову), друкував рецензії.

Влітку 1851 року відбулася важлива подія, що мала важливе значення в особистому житті Костянтина Дмитровича, — він, перебуваючи в службовому відрядження у Чернігівської губернії, зустрівся з подругою дитинства Надією Дорошенко, яка невдовзі стала його дружиною і розділила з ним радощі і горе майже двох десятиліть, до кінця його днів. Надія Семенівна походила зі славного українського роду Дорошенків і була донькою збіднілого дворянина із хутора Богданки в Глухівському повіті. Мали вони трьох синів і трьох дочок.

 

Родинний портрет Ушинських

Потрапивши під скорочення штатів у 1854 році, Костянтин Ушинський влаштувався на посаду вчителя, а потім інспектора Гатчинського сирітського інституту, де значно поліпшив навчально-виховну роботу. Віддаючи багато часу викладацькій та інспекторській роботі, Костянтин Дмитрович продовжував активне співробітництво в журналах. Написав одну із кращих своїх праць «Про користь педагогічної літератури» (1857), яка мала великий успіх у читачів. Пізніше з'являються його статті: «Три елементи школи» (1857), «Про народність у громадському вихованні» (1857). Тут же, в Гатчині, він працює і над книгою для дітей шкільного віку «Дитячий світ» і над книгою «Рідне слово», виношує задум наукової праці «Педагогічна антропологія». Надзвичайні успіхи Костянтина Дмитровича у викладацькій, інспекторській діяльності та в галузі публікацій принесли йому широку популярність.

16 травня 1859 року Костянтина Ушинського було призначено на посаду інспектора класів Смольного інституту шляхетних дівчат. На одному з двох його відділень виховувалися діти дворян, станової знаті. На іншому — дівчатка міщанського стану. Виховували дівчат віком до вісімнадцяти-двадцяти років. Основна увага надавалася іноземним мовам, танцям, музиці, малюванню, рукоділлю. Атмосфера нагадувала монастир. Інститут у громадськості не викликав ніякого інтересу, а за кордоном навіть критикувався за застій і неосвіченість, що панували в ньому. Призначення Ушинського було викликане необхідністю реформувати навчально-виховну систему старого імператорського навчального закладу (заснований у 1764 році) на нових педагогічних принципах. Костянтину Ушинському вдалося провести ряд педагогічних перетворень: було запроваджено новий навчальний план, перероблено навчальні програми, включено нові навчальні предмети (природознавство і фізика). Одночасно Ушинський продовжував вести активну літературну й громадську діяльність. Редагував «Журнал Министерства народного просвещения», опублікувавши в ньому свої прекрасні статті «Праця в її психічному й виховному значенні», «Недільні школи», «Питання про народні школи», «Рідне слово», «Проєкт учительської семінарії». Він випустив вісімнадцять щомісячних номерів.

Але складні обставини роботи в Смольному інституті, наклепницькі доноси змусили Костянтина Дмитровича Ушинського подати заяву про звільнення. Це були страшні для нього дні, він посивів, захворів і більше вже не міг поправитися. Уряд направляє його у тривале відрядження за кордон для вивчення жіночої освіти. Фактично це було вигнання, але Костянтин Дмитрович використав час з квітня 1862 по весну 1867 року для плідної наукової роботи. Він відвідав Німеччину, Швейцарію, Францію, Бельгію, Італію, глибоко вивчив роботу жіночих навчальних закладів у Західній Європі. Підсумком відрядження було і створення навчальної книги для початкової освіти «Рідне слово», і написання великої кількості психолого-педагогічних робіт, у тому числі «Листи про педагогічну поїздку по Швейцарії» та тритомної «Педагогічної антропології». Урядові діячі не оцінили по-справжньому ні рекомендацій, ні книг, ні роботу за кордоном Костянтина Ушинського в цілому. Книга «Рідне слово» у 1866 році була вилучена із рекомендованих міністерством підручників для шкіл, а в 1867 році така ж доля спіткала «Дитячий світ». Проте час належно оцінив ці книги: «Рідне слово», з'явившись у 1864 році, витримало 146 видань за 50 років. Жодна навчальна книга світу не мала такої кількості видань.

Працюючи в Петербурзі й Гатчини та перебуваючи за кордоном Костянтин Дмитрович приїжджав в Україну до своєї родини на хуторі Богданка, де мешкали його дружина з п’ятьма дітьми — синами Павлом, Володимиром, Костянтином та доньками Вірою і Надією. Дружина Ушинського Надія Семенівна багато зробила для того, щоб відкрити початкову школу на хуторі Богданка, допомагала селянським дітям дістати вищу освіту, ще до реформи 1861 року Ушинські звільнили від кріпацтва селян і віддали їм значну частину своєї землі.

У 1867 році Костянтин Ушинський повернувся з-за кордону. Однак в останні роки його життя для нього склалися дуже несприятливі умови. Внаслідок перевтоми від напруженої роботи над підготовкою до видання великого психолого-педагогічного й філософського тритомного твору «Людина як предмет виховання» стан його здоров’я різко погіршився. За порадою лікарів в травні 1868 року він поїхав до Криму на лікування, але доїхав лише до Києва і був змушений повернутися на хутір Богданку, де провів літо. Зиму ж 1869 року він перебував в Петербурзі. У лютому 1870 року вчений вибрався на лікування до Італії, але добрався лише до Відня, там захворів і повернувся до Криму. У вересні цього ж року прибув на хутір Богданка, але там  його зустріла страшна звістка: трагічно загинув його улюбленець син Павло. Після такого нещастя здоров'я Костянтина Дмитровича остаточно підірвалося. Він уже не в змозі був їхати до Петербурга. Дістався з родиною до Києва і вирішив тут залишитися на постійне проживання. Купив будинок у Києві, перевів дочок із Смольного інституту у Київську гімназію.

У жовтні 1870 року Костянтин Ушинський з двома молодшими синами виїхав на лікування до Криму, але в дорозі застудився, захворів на запалення легенів і зупинився в Одесі в готелі «Північний» у провулку Біржовий, 12 (нині провулок Чайковського). Стан здоров’я Костянтина Дмитровича значно погіршився. Через кілька днів до нього приїхали дружина Надія Семенівна і доньки Костянтина Дмитровича Віра та Надія. Життя Костянтина Дмитровича Ушинського обірвалося о другій годині ночі 21/22 (за іншими даними,23/ 24) грудня 1870 року (2/3 або 4/ 5 січня 1871). У цей час вчений працював над рукописом «Педагогічної антропології».

 

Одеса. Меморіальна дошка на будинку № 12 у провулку Чайковського, де жив Костянтин Ушинський

 

Смерть великого педагога схвилювала освітянську громадськість Одеси. Народні вчителі, учні народних шкіл, викладачі всіх середніх і вищих навчальних закладів, громадські діячі проводжали його труну на залізничну станцію, звідки її відправляли на похорон до Києва. Поховали Костянтина Ушинського, згідно заповіту, в Києві, на березі Дніпра, на території Видубицького монастиря. На пам'ятнику написано: «Костянтин Дмитрович Ушинський — автор «Дитячого світу», «Рідного слова» і «Педагогічної антропології».

У 1945 році Постановою Уряду України за видатні заслуги в підготовці педагогічних кадрів Одеський педагогічний інститут був удостоєний імені видатного вченого-педагога Костянтина Дмитровича Ушинського. Нині — Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського  — заклад вищої освіти на півдні України, один з провідних у формуванні системи освіти регіону, розвитку наукових досліджень у галузі педагогіки, психології, історії, філософії та фундаментальних наук.

 

Одеса. Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського 

Родина Костянтина Дмитровича Ушинського виконувала його заповіт про пожертви на розвиток освіти і культури рідного краю. Старша донька Віра відкрила на кошти батька і свої дві початкові школи в Києві. Надія у 1895 році на кошти своєї матері і свої побудувала в селі Богданці початкову школу для селянських дітей. Навчалися діти в школах за книгами Костянтина Ушинського «Рідне слово» і «Дитячий світ».

 

Література про життя та наукову діяльність Костянтина Ушинського

Дровозюк Л. М. Костянтин Дмитрович Ушинський : біля основ наукової педагогіки й народної школи. — Київ : Видавничий дім «Простір», 2007. — 64 с. : іл. — (Стозір’я. Б-ка української родини : Педагоги. Психологи. Медики).

У нарисі розповідається про життя й науково-педагогічну діяльність видатного педагога другої половини ХІХ століття Костянтина Дмитровича Ушинського.

***

• Видатний український педагог К. Д. Ушинський // Любар О. О. Історія української школи і педагогіки : навч. посіб. / О. О. Любар, М. Г. Стельмахович, Д. Т. Федоренко ; за ред. О. О. Любара. — Київ : Т-во «Знання», КОО, 2003. — С. 202—217.

• Дем'яненко Н. М. Ушинський Костянтин Дмитрович (1824—1870)  // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 257—258.

• Костянтин Дмитрович Ушинський (1823/1824—1870) // Персоналії в історії національної педагогіки. 22 видатних українських педагоги : підручник / А. М. Бойко, В. Д. Бардінова та ін. ; під заг. ред. А. М. Бойко. — Київ : ВД «Професіонал», 2004. — С. 149—176.

• Педагогічна система Костянтина Ушинського // Лемківський М. В. Історія педагогіки : підручник. —2-ге вид, доповнене. —Київ : Центр навчальної літератури, 2006. — С. 214—225.

• Сухомлинська О. В. Ушинський Костянтин Дмитрович (1823/1824—1870)  // Українська педагогіка в персоналіях : навч. посібник для студентів ВНЗ : у 2 кн. Кн. 2. ХХ століття / за ред. О. В. Сухомлинської. — Київ : Либідь, 2005. — С. 284—292.

• Шендеровський В. А. Костянтин Ушинський — «Ні, я українець!» // Шендеровський В. А. Нехай не гасне світ науки / за ред. Е. Бабчук. — Київ :  Смолоскип, 2004. —  С. 349—357.

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом.