5 книг для усіх, хто мандрує шляхом знань

 

Які винаходи були в давнину? Як люди подорожували на початку IV тисячоліття до нашої ери?  Які речі змінили світ? Як виглядали перші фортифікаційні споруди? Коли були засновані перші наймогутніші держави-імперії? Коли настав час великих географічних відкриттів? Кому належать старіші відомості про українські землі та українців? Якою була українська міська геральдика минулих часів…

Запрошуємо у світ чудових книжок: Джеремі Блек «Історія світу від найдавніших часів до сьогодення», Вільгельм де Рубрук «Подорож у східні краї», Ільбер Ортайли «Османи на трьох континентах», Володимир Січинський «Чужинці про Україну» та Володимир Панченко «Міська геральдика старої України».

 

Джеремі Блек «Історія світу від найдавніших часів до сьогодення»

Джеремі Блек (1955) — професор, викладач історії у Військовій академії США у Вест-Пойнті, в Ексетерському, Техаському християнському, Даремському університетах та Стіллманівському коледжі, почесний член Інституту зовнішньої політики під егідою Фонду імені Джона Темплтона (Філадельфія, 2018), володар премії Товариства військової історії імені Семюеля Еліота Морісона (2008). З відзнакою закінчив Кембридж, захистив науковий ступінь в Оксфордському університеті. Автор понад 100 книжок з історії: «The Cold War (2015), «A History of Britain 1945 to Brexit» (2017), «The British Empire» (2015) та інші.

 

Блек, Джеремі. Історія світу від найдавніших часів до сьогодення / Джеремі Блек ; пер. з англ. О. Буйвола. — Харків : Віват, 2021. — 256 с., іл. — (Серія «Подарункові видання»).

Це щедро ілюстроване ґрунтовне видання містить аналіз багатотисячолітнього періоду історії людства: доісторична доба й теорії походження людини, зародження землеробства в долині Нілу й виникнення держав у Межиріччі; падіння Давнього Риму й розвиток науки в ісламському світі; міжнародна торгівля вздовж Великого шовкового шляху й епоха Просвітництва, світові війни й революції Нового часу та проблеми сучасності. Натхненний найновішими відкриттями в галузі історіографії, професор Джеремі Блек аналізує події нашої історії, завдяки чому читач дістане змогу поглянути як на минуле, так і на сьогодення з нової точки зору.

 

Вільгельм де Рубрук «Подорож у східні краї»

Книжка Вільгельма де Рубрука «Подорож у східні краї» з'явилася у той момент, коли в Європі майже нічого не було відомо про монголів та народи Центральної Азії, тож здавалося б, успіх їй був гарантований. Проте, дуже швидко твір де Рубрука опинився у затінку написаної півстоліттям пізніше «Книги чудес світу» венеційського мандрівника Марко Поло. Парадокс полягав у тому, що фламандський монах-мінорит, подолавши понад 11 тисяч кілометрів, здійснив подорож із Палестини до Монголії та назад, чесно та ретельно описав звичаї і побут багатьох азійських народів, але не здобув при цьому такого захопленого визнання, як купець із Венеції.

Достовірних відомостей про життя Вільгельма (Віллема) де Рубрука, обмаль. Тривалий час достеменно не було навіть відомо місце його народження. Певний час існували припущення, що він міг походити із брабантського міста Рейнсбрюк, а не із фламандського села Рубрук. Однак після того, як вдалося віднайти документ, в якому один із сучасників називав де Рубрука фламандцем, сумніви зникли. Вільгельм народився між 1210 та 1220 роками у селі Рубрук, розташованому за 55 кілометрів на північний захід від Лілля у Французькій Фландрії. У молодому віці вступив до ордену францисканців, яких іще називали меншими братами, або міноритами. Навчався у Парижі, де, вочевидь, отримав добру освіту. На це вказують непоодинокі покликання на античних та ранньосередньовічних авторів у його «Подорожі у східні краї».

Вільгельм де Рубрук брав участь у Сьомому хрестовому поході, який тривав у 1248—1254 роках. Від самого початку Сьомий хрестовий похід розвивався не так, як планувалося. Христолюбиве воїнство, яке зібрав король Франції Людовік IX, відплило із Європи у серпні 1248 року. Дорогою на Схід хрестоносці зупинилися на Кіпрі, де затрималися на зимівлю. Там, усвідомлюючи брак сил для успішної боротьби проти сарацинів, Людовік IX почав перемовини із кількома володарями християнських держав, які могли стати його союзниками.

Є свідчення того, що Вільгельм де Рубрук перебував на Кіпрі ще перед тим, як туди прибув король Франції. Приєднавшись до хрестоносців, францисканець вирушив разом із ними до Єгипту. Хрестоносці на початку червня 1249 року захопили приморську фортецю Дамієтту, яку мусульмани залишили без бою. Зазнавши у боях за фортецю сарацинів Ель-Мансур великих втрат, король вирішив відступити. На зворотному шляху до Дамієтти, у квітні 1250 року, хрестоносці зазнали нищівної поразки, а сам Людовік IX потрапив у полон. За його звільнення сарацини зажадали повернення контролю над Дамієттою та 800 тисяч золотих. Ці вимоги довелося виконати.

Після того, як Людовіка IX викупили із полону, він у травні 1250 року вирушив до Палестини. В очікуванні на підкріплення із Європи минуло два роки. Розчарований та майже зневірений Людовик ІХ хотів за будь-яку ціну знайти союзника, який допоміг би йому продовжити хрестовий похід. Дипломатична місія до Монгольської імперії виявилася невдалою. У цій ситуації Вільгельм де Рубрук отримав доручення від короля Людовіка IX відвезти листа до внука Чингіс-хана, сина Бату — Сартака. При цьому Вільгельму було наказано поводитися дуже обережно й не називати себе послом, а просто мандрівним ченцем-місіонером, який принагідно доставив листа від французького монарха. Монах мав говорити, що головною метою його подорожі є місій на діяльність та духовна опіка над тими західноєвропейськими християнами, які потрапили у полон до монголів під час Великого західного походу 1236—1242 років. Ухиляючись від будь-яких перемовин, де Рубрук мав зібрати максимум інформації про християн у Монгольській імперії, оцінити схильність монголів до прийняття християнства або, принаймні, до укладення військового союзу проти мусульман.

Подорож мала бути не надто довгою, оскільки було відомо, що табір Сартака розташований у міжріччі Дону та Волги. Мандрівка туди й назад мала тривати близько півроку. Навесні 1252 року де Рубрук вирушив морем із Акри до столиці Візантії, де затримався довше року. Ймовірно, він хотів дочекатися повернення французького лицаря Бодуена де Ено, який, виконуючи наказ правителя Латинської імперії, здійснював подорож до монголів. Після того, як лицар-дипломат повернувся до Константинополя, Вільгельм де Рубрук помандрував у східні краї… На початку липня 1254 року він вирішив повернутися, але дізнався, що Людовік IX ще в квітні попереднього року відплив до Франції. Він приймає рішення поїхати до Парижа, аби зустрітися там із монархом. Однак, не отримавши на це дозвіл від ордену, відправився до францисканського монастиря в Акрі де і склав опис своєї подорожі…

 

Рубрук, Вільгельм де. Подорож у східні краї / Вільгельм де Рубрук ; переклад з латинської А. Содомора. — Львів : Апріорі, 2018. — 240 с. : іл.

У книзі представлено опис подорожі фламандського монаха-францисканця Вільгельма де Рубрука до столиці Монгольської імперії Каракорума, яку мандрівник здійснив у 1253—1255 роках, виконуючи доручення французького короля Людовіка ІХ Святого. Книга містить важливі географічні та етнографічні відомості про Крим, степове Причорномор’я, Кавказ, Малу та Центральну Азію. Автор з особливою увагою висвітлює щоденне життя народів, що входили у середині ХІІІ століття до складу Монгольської імперії, а також релігійні практики монгольських шаманістів, несторіан і буддистських монахів. Вельми колоритними є характеристики правителів улуса Джучі Батия та Сартака, великого кагана монголів Мунке, з якими Вільгельм де Рубрук зустрічався особисто. Книга буде корисною для науковців, викладачів і студентів географічних та історичних факультетів, учнів загальноосвітніх шкіл, усіх, хто цікавиться історичним минулим.

 

Володимир Січинський «Чужинці про Україну»

Український архітектор та мистецтвознавець, автор твору «Чужинці про Україну», Володимир Січинський народився 24 червня 1894 року у місті Кам'янець-Подільський. Його батько, відомий краєзнавець протоієрей Юхим Січинський (Сіцінський), багато сил віддавав археології, навіть очолював церковне історико-археологічне товариство. Його перу належать понад 180 наукових праць. Юхим Січинський брав сина в мандри по Поділлю. Показував йому церкви й старі будівлі, втаємничував у дива й секрети архітектури.

Володимир водночас навчався у середній технічній школі і на вечірніх курсах Мистецько-промислової школи в рідному місті. Далі вступив до Інституту цивільних інженерів у Петербурзі. В інституті Січинський організував і очолив гурток для вивчення української архітектури. Тоді, студентом, він упорядкував два альбоми архітектурних пам’яток України. В автобіографії він відзначав: студентські роки стали для нього і початком кар’єри архітектора, бо саме тоді народилися його перші проекти народних домів, шкіл, шпиталів. У ті ж роки він став одним із організаторів нелегальних курсів з українознавства. Після інституту він поселився в Києві, де відразу ж опинився у вирі культурного життя, однак невдовзі повертається до Кам’янця-Подільського.

Йшов 1919 рік. Володимир Січинський вирушив разом із Українською хоровою капелою Олександра Кошиця в турне Західною Європою. Капела мала повернутися в Україну, але через зміну влади опинилася в еміграції. Володимиру щастить потрапити на навчання до Українського Вільного університету, де він потім став доктором філософії зі спеціальності історії мистецтва. Тепер Січинський має викладацьку роботу в Празі. В цей же час він активно працює як архітектор. Одна за одною з’являються його церкви в Галичині, на Закарпатті, в Чехії, житлові будинки, вілли. Разом з цим іде робота в книжковій графіці.

Він пише про міста і про людей мистецтва. Із-під його невтомного пера з’являються монографії, статті, творчі портрети, рецензії. Архітектура міст та історія українського граверства, фортеці нашої землі й мистецькі стилі, орнаменти в історичних стилях та актуальні питання краєзнавства, народне ужиткове мистецтво та проблеми мистецтвознавства — все це в полі зору Володимира Січинського.

1937 року в Празі, де він викладав в українській гімназії, з’явилася його праця «Вступ до українського краєзнавства», в якій був розділ «Чужинці про Україну». Згодом було видання книжки вже з цією назвою — «Чужинці про Україну». В передмові до неї Володимир Січинський писав: «... це незвичайно цінний скарб для пізнання минувшини і сучасности українського народу у всіх проявах життя його і творчости. Поруч з історичними документами і пам’ятками минувшини, мемуари, записки, ітінерари та інші писання сучасників відтворюють більш живо і рельєфно саме життя, а не лише його сухі факти, наслідки, відгуки, що попадали, часами зовсім випадково, на пергамени та інші писані пам’ятки...»

 

Січинський, Володимир. Чужинці про Україну / Володимир Січинський. — Київ : Ярославів вал, 2011. — 254 с.

Ця книжка ніколи не застаріє. Вона завжди буде цікавою. І передовсім — українському читачеві. Бо може багато дати нам для самопізнання й саморозуміння. Праця Володимира Січинського містить огляд відгуків чужоземців про Україну та українців від найдавніших часів до середини ХІХ століття. Багато уваги приділяється відомостям про Запорозьку Січ періоду Богдана Хмельницького, гетьмана Івана Мазепи. Наводяться цікаві дані про побут і етнографію українського народу.

 

Володимир Панченко «Міська геральдика старої України»

Володимир Олександрович Панченко (1973) — відомий  український історик, філолог, перекладач, автор понад 170 публікацій наукового, науково-популярного і навчально-методичного змісту. У 1999 році захистив дисертацію «Міська та містечкова геральдика Лівобережної України доби Гетьманщини» на здобуття ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю «Історіографія, джерелознавство та спеціальні історичні дисципліни». Впродовж 1999—2011 років вів рубрику «Геральдика українських міст» у журналі «Науковий світ». Публікувався також у журналах «Поділ і ми» (1999—2000), «Чумацький шлях» (2001—2003), газеті «Слово Просвіти» (1999—2001 і 2014—2015). Основні наукові праці: «Гербівник міст України» (1996),  «Міські та містечкові герби України» (2000), «Старовинні герби українських міст» (2018), «Міська геральдика старої України» (2021) та інші.

 

Панченко В. О. Міська геральдика старої України / Володимир Панченко ; наук. ред. Я. С. Калакура ; оригінал-макет Н. В. Задорожної. — Київ : Веселка, 2021. — 599 с.

Ця книга — своєрідна енциклопедія міської та містечкової геральдики України періоду XIV — початку XX століття. Вона знайомить читачів з основами геральдики, містить огляд символіки 1111 населених пунктів на території сучасної України, які в минулому (до першої третини XX століття) мали статус міста або містечка (чи наближалися до нього за багатьма ознаками), а також кольорові реконструкції гербів цих поселень та докладні автентичні ілюстративні матеріали з історії їхньої символіки. Унікальне за змістом науково-популярне видання в подарунковому оформленні розраховане на істориків, краєзнавців, студентів, старшокласників — усіх, хто цікавиться історією та історичним краєзнавством України.

Геральдична  спадщина міст і містечок України від найдавніших часів до початку новітньої доби — явище надзвичайно цікаве й широке за своїм діапазоном. У своїй символіці вона відображає найголовніші моменти народного життя минулих епох: від релігійних та звичаєвих світоглядних засад до характерних етнічно-регіональних відмінностей у побуті, господарстві, промислах тощо. Якщо ж узяти до уваги ще й те, що період виникнення та формування цього величезного масиву українських емблематичних пам’яток є надзвичайно тривалим — від княжої доби ХІ—XIV століть до початку новітньої епохи, то можна без жодних вагань погодиться з твердженням, що міська геральдика старої України є справжньою ілюстрованою енциклопедією народного буття, створеною водночас із розвитком головних його принципів.

Українська міська геральдика минулих часів — насамперед найцінніше історичне джерело, яке стає в пригоді сучасним дослідникам рідної старовини в трьох головних аспектах: як пам’ятка старих адміністративних відносин у середовищі міського та містечкового населення, як алегорія найяскравіших рис світогляду та життєвих умов населення України в минулому, як оригінальний витвір стародавньої культури нашої країни на всіх її етнічних теренах.

 

Ільбер Ортайли «Османи на трьох континентах»

Ільбер Ортайли, один із провідних істориків сучасної Туреччини, поліглот і оратор-ерудит, народився 1947 року в австрійському місті Брегенці, де в таборі для біженців опинилися його батьки — кримські татари, тікаючи від сталінського переслідування. Далі родина історика емігрувала до Туреччини. Ґрунтовна академічна освіта, солідні знання та досвід наукових пошуків правомірно дозволяють йому посідати місце лідера в турецький історіографії. Окрім політологічного факультету й історичного відділення Анкарського університету, він також навчався у Віденському та Чиказькому. В останньому саме під орудою Галіля Іналджика й працював над магістерською роботою. Стрімка ж академічна кар’єра увінчалася для нього працею в університетах Відня, Берліна, Парижа, Прінстона, Рима та Мюнхена, Кембриджу з Оксфордом… Упродовж 2005—2012 років Ортайли також працював директором музею Топкапи — давнього султанського палацу. Науковець опанував також цілу низку східних і європейських мов. Під час однієї з анкарських тюркологічних конференцій Олесь Кульчинський, перекладач праці турецького історика, мав змогу стати свідком усіх його ораторських і риторичних родзинок та прийомів, які він демонструє й у виданні «Османи на трьох континентах».

 

Ортайли І. Османи на трьох континентах / Ільбер Ортайли ; пер. з турецьк. О Кульчинського. — Львів : Видавництво Анетти Антоненко ; Київ : Ніка-Центр, 2021. — 208 с.

«Познати й зрозуміти османську історію, ідентичність не надто легко; потрібно вивчити, дослідити все наше довкілля, тобто найфундаментальніші світові цивілізації…». «Османи на трьох континентах» — майстерний виклад загадкової історії нашого заморського сусіда. Адже, як стверджує автор, це не просто минуле цивілізації, без якої не було б сучасної Європи. Це історія «Третього Риму» та цілого Середземномор’я; відгомін Вавилону, шумерів і хетів, давньоєгипетського, грецького й римського спадків, теренів, на яких поставало людство. Ільбер Ортайли майстерно, винахідливо й захопливо занурює в яскравий світ турецької історії у науково-популярній і дискусійній формі. Книжка стане у пригоді всім поціновувачам світової історії.

 

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом.