Короткі історії від видавництва «Наш Формат»

 

2022 року видавництвом «Наш Формат» була заснована серія «Короткі історії», у якій побачили світ книжки відомих британських науковців. Автори запрошують у незабутню подорож від давніх часів до сьогодення, досліджуючи важливі й різноманітні теми від мови до науки та мистецтва.

«Короткі історії про мову» Девіда Кристала розкриють у кожному лінгвіста; «Коротка історія філософії» Найджела Ворбертона вражає захоплюючими та цікавими розповідями про видатних філософів світу; «Коротка історія економіки» Найла Кіштайні — це справжня мандрівка у часі, і ви дізнаєтеся як економіка впливає на наше життя; А «Коротка історія науки» Вільяма Байнума закохає в науку або ж принаймні зробить вас допитливішими.

 

Девід Кристал «Короткі історії про мову»

Девід Кристал — відомий британський лінгвіст, академік та письменник. Вивчав англійську філологію в Університетському коледжі Лондона і викладав у Бангорському та Редінгському університетах. 1995 року отримав звання офіцера Ордена Британської імперії, а 2000 року став членом Британської академії. Автор, співавтор та редактор понад 120 книг на різну тематику. Його перу належать: «Кембриджська енциклопедія мови» та «Кембриджська енциклопедія англійської мови». Також як редактор Кристал працював над «Кембриджським біографічним словником», «Кембриджським фактфайндером», «Кембриджською енциклопедією» та «Новою енциклопедією від видавництва „Пінгвін“».

«Кожна мова світу має тисячі й тисячі слів, і одне із завдань мовознавців —  збирати їх у книжки, які називають словниками, де можна знайти значення невідомих слів.

А скільки слів знаєте ви? Готовий побитися об заклад, що ви й гадки не маєте. Я ставив це питання багатьом людям. Хтось сказав, що знає п’ятсот. Інший — що тисячу. Ще інший — п‘ять тисяч. І все вони дуже далекі від істини… Коли ви дочитаєте цю книжку до кінця, загальне число слів сягатиме кількох тисяч. Звісно, ви дізнаєтеся кілька нових слів, які мають стосунок до мовознавства, але більшість із них знали ще до того, як почали її читати. І це лише невелика частина всіх слів, які зберігаються у вашій голові…».

 

Кристал, Девід. Короткі історії про мову / Девід Кристал ; пер. з англ. Зорини Тіммерман. — Київ : Наш Формат, 2025. — 280 с. — (Серія «Короткі історії»).

Скільки у світі мов? Чому жестова мова передає не окремі слова, а цілі значення? Як діти формують власний мовний всесвіт? Чи змінює інтернет наше спілкування?

Девід Кристал із легкістю дослідника й захватом дитини проводить читачам екскурс у минуле, теперішнє та майбутнє мов. Ви дізнаєтеся, чому реперам потрібно знати правопис, як акцент сприяє виживанню, чому Йода розмовляє в такій незвичайній манері, а діалекти — це щось більше, ніж просто «гірша» версія літературної мови.

Автор поєднує наукову точність і жвавий стиль, пояснює на історіях, схемах та легко викладених фактах. Чимало прикладів спеціально адаптовано під українську мову. Усе це допомагає поглянути на мову не як на суху теорію, а як на незбагненний живий організм.

 

Найджел Ворбертон «Коротка історія філософії»

Найджел Ворбертон (1962) — британський філософ, автор низки посібників з філософії та біографії архітектора-модерніста Ерне Голдфінгера. Також пише про фотографію, зокрема про творчість британського фотожурналіста Білла Брандта, веде щомісячну колонку «Повсякденна філософія» для газети The New European та філософський веб-блог Virtual Philosopher.

Філософія може бути легкою, цікавою і захопливою… якщо про неї розповідає просвітник Найджел Ворбертон. Він поведе вас хронологічною стежкою основних ідей в історії філософії. На цьому шляху є 40 зупинок — 40 коротких розділів.

Ви вчитиметеся майстерності ставити запитання у стилі давньогрецького філософа Сократа, піддавати думки скептицизму, як філософ Піррон з Еліди, розуміти Іммануїла Канта й розрізняти відтінки рожевих лінз, якими ми дивимося на світ. А ще довідаєтеся про погляди данського філософа Серена К’єркеґора й англійського науковця Чарльза Дарвіна, французького письменника і філософа Альбера Камю й німецького філософа  і економіста Карла Маркса чи ж як праці філософа і психолога Фрідріха Ніцше «схвалив» Третій Райх, а англійський математик Алан Тюрінг винайшов тест для штучного інтелекту.

 

Ворбертон, Найджел. Коротка історія філософії / Найджел Ворбертон ; пер. з англ. Анни Марховської. — 2-ге вид. — Київ : Наш Формат, 2024. — 224 с. — (Серія «Короткі історії»).

«Коротка історія філософії» Найджела Ворбертона — 40 цікавих і захоплюючих розповідей про видатних філософів. І все це написано простою мовою, із прикладами й історіями.

Сократ, що незвично для філософів, відмовлявся будь-що записувати. Він вважав, що розмовляти значно краще, ніж писати. Записані слова нічого не скажуть у відповідь; якщо ти їх не зрозумів, вони нічого тобі не пояснять. Сократ стверджував, що розмова віч-на-віч незрівнянно ліпша. У розмові ми зважаємо на те, з якою саме людиною розмовляємо, і можемо переформулювати свої слова так, щоб наше повідомлення почули.

Арістотель був учнем Платона, а Платон — учнем Сократа. Платона цілком влаштовувало філософування у кріслі; Арістотель бажав досліджувати дійсність, яку ми сприймаємо через чуття. Він заперечував теорію форм, створену його вчителем, і вважав, що для того, щоб зрозуміти будь-яку загальну категорію, потрібно розглянути конкретні приклади. Арістотель ретельно обмірковував запитання: «Як слід жити?». Сократ і Платон до нього теж про це думали. Почасти потреба дати відповідь на це запитання і приводить людей до філософії. У Арістотеля була своя відповідь. Спрощена її версія: шукайте щастя.

Томас Гоббс (1588—1679) був одним із найвидатніших політичних мислителів Англії. Менш відомим є те, що, крім іншого, він належав до перших фанатів фізкультури. Щоранку він виходив на довгу прогулянку і забігав на пагорби, поки не відчував задишку. На випадок, якщо на вулиці в нього народиться вдала думка, Гоббс мав особливий ціпок із вбудованою в держак чорнильницею. Цей високий, червонощокий, веселий чоловік з вусами і рідкою бородою в дитинстві був хворобливим. Проте в дорослому віці мав міцне здоров’я й до старості грав у королівський теніс. Гоббс їв багато риби, пив дуже мало вина і тренував легені співом за зачиненими дверима, щоб ніхто не чув. І, певна річ, як і більшість філософів, мав надзвичайно жвавий розум. У результаті Гоббс прожив 91 рік — неабиякий вік для ХІІ століття, коли середня тривалість життя становила 35 років.

Філософія була одним з багатьох інтелектуальних інтересів французького філософа Рене Декарта. Цей блискучий математик нині відомий насамперед як винахідник «декартової системи координат»: кажуть, ніби він дивився на муху, що повзе по стелі, і зацікавився тим, як описати її позицію в різних точках. Захоплювали Декарта й природничі науки: він був астрономом і біологом. Репутацію в царині філософії Декарт здобув насамперед завдяки працям «Медитації» та Дискурсія про метод», де досліджував межі того, що можливо пізнати. Як і більшість філософів, Рене Декарт не любив нічого брати на віру, не дослідивши, чому він у це вірить; крім того він любив ставити незручні запитання, які оминали інші…

Ця книжка розважить, заповнить прогалини у знаннях, а також надихне думати, сперечатися, піддавати сумнівам і ставити багато запитань.

 

Найл Кіштайні «Коротка історія економіки»

Найл Кіштайні — британський аналітик, економічний експерт, колишній радник з економічної політики уряду Великої Британії та Економічної комісії ООН для Африки, запрошений викладач факультету економічної історії Лондонської школи економіки. Автор книжок «Економіка за лічені хвилини» та «Економічна книга: просте пояснення великих ідей».

Що вам спадає на думку, коли чуєте слово «економіка»? Складні графіки, товстезні праці шотландського економіста Адама Сміта (1723—1790) й англійського економіста Джона Кейнса (1883—1946), чиї ідеї фундаментально змінили теорію і практику макроекономіки та економічну політику багатьох урядів. А може стрибки курсу долара? Не найпозитивніші асоціації!

А якщо поглянути на економіку з іншого боку? Це наука, щоб допомогти людям вижити, а також бути здоровими й освіченими. Саме такої думки дотримується Найл Кіштайні, автор книги «Коротка історія економіки». Він докорінно змінить ваше сприйняття економіки й перетворить її вивчення на захопливий процес.

Кіштайні розповідає історію економіки від Давньої Греції до сучасних часів, від поглядів давньогрецького філософа Сократа і християнського теолога Аврелія Августина (354—430) до американського економіста Гаймана Мінські (1919—1996) й французького економіста Тома Пікетті (1971), професора Паризької школи економіки. І робить це дуже доступно з низкою прикладів, фактів та жартів. Немов ви не книжку читаєте, а слухаєте оповідки найкращого друга з прекрасним почуттям гумору. Ви дізнаєтеся, як вивчення цієї науки може змінити світ на краще, чому давніх філософів і сучасних людей хвилюють ті самі питання.

 

Кіштайні, Найл. Коротка історія економіки / Найл Кіштайні ; пер. з англ. Андрія Калинюка. — Київ : Наш Формат, 2024. — 256 с. : іл. — (Серія «Короткі історії»).

«Коротка історія економіки» (2018) — одна з кращих праць про історію економіки, що закладає добрий фундамент для її розуміння. У наш час економістам притаманний особливий спосіб ставлення до ресурсів: до цегли для будівництва школи, препаратів для лікування хвороб, необхідних людям книжок… Вони говорять про «обмеженість» цих запасів. Під дефіцитом вони розуміють, що кількість товарів обмежена, а бажання людей потенційно необмежені. Якби ми могли, то продовжували б купувати нові й нові ручки та книжки, але це неможливо, оскільки все має вартість. Отже нам доводиться робити вибір.  

Отже, економіка розглядає те, як ми використовуємо обмежені ресурси для задоволення потреб. Але проблема ширша. Як змінюється вибір людей? Ті, хто живе в бідних суспільствах, стикаються зі справді складними дилемами: їжа для дітей чи антибіотики хворої бабусі. У багатих країнах подібний вибір трапляється рідко. Можливо, людям доводиться вибирати між новим годинником і останньою моделлю айпеда. Проте й багаті країни стикаються із серйозними економічними проблемами. Тож центральним питанням економіки є те, як суспільства долають найгірші наслідки дефіциту, і чому деяким із них це не так швидко вдається. Щоб отримати достеменну відповідь, потрібно більше, ніж опанувати знання про альтернативні витрати, які допомагають розібратися —варто нам споруджувати нову лікарню чи футбольне поле, купувати новий айпед чи годинник. Відповідь має спиратися на економічні теорії різних напрямів і глибоке знання того, як насправді працюють різні економіки в реальному світі. Ознайомлення з поглядами історичних мислителів на економіку є чудовим початком. Їхні ідеї показують, якими напрочуд різноманітними були спроби економістів.

 

Вільям Байнум «Коротка історія науки»

Вільям Байнум (1943) — почесний професор історії медицини Університетського коледжу Лондона. Автор книги «Коротка історія науки», низки наукових праць та публікацій з історії розвитку медичної науки та психіатрії.

Якщо від згадки про науку ви уявляєте мікроскопи чи пробірки, то маєте рацію. Але тільки частково. Наука виникла задовго до появи лабораторій, і рухала її людська цікавість (спойлер: не завжди у правильному напрямку). Чи знали ви, що першими «науковцями» були жерці? Чи що появі дистиляції і спиртних напоїв ми завдячуємо алхімікам? А чи задумувались, що сучасна анатомія завдячує препарації страчених? Або що таблиця Менделєєва стала прогнозом: вона містила клітинки для елементів, які людство відкриє згодом?  Чи що Айнштайн працював у патентному бюро й тільки у вільний час міг займатися фізикою? Та й так натхненно, що здобув за це хобі Нобелівську премію.

Ця книжка закохає в науку. Або ж принаймні зробить вас допитливішими, а життя — цікавішим.

 

Байнум, Вільям. Коротка історія науки / Вільям Байнум : пер. з англ. Наталії Яцюк. — Київ : Наш Формат, 2024. — 272 с. : іл. — (Серія «Короткі історії»).

Як сформувалися риси Землі? Можливо, гори й долини не завжди були такими, як тепер, бо ландшафти рік у рік змінюються під впливом землетрусів, виверження вулканів, плину річок і руху льодовиків. Де і коли з’явилася десяткова система числення?  Чому польський вчений Миколай Коперник (1473—1543) відкрив геліоцентричну модель Сонячної системи? Як видатний французький мікробіолог і хімік Луї Пастер (1822—1895) відкрив мікробіологічну суть бродіння і багатьох хвороб людини, став разом з Фердінандом Коном та Робертом Кохом одним з основоположників мікробіології та імунології. Що допомогло у 30-х роках ХІХ століття англійському ботаніку Роберту Брауну зробити сенсаційне дослідження?

Це лише частина запитань, на які відповідає професор Вільям Байнум. Він подає історію науки наче велику пригоду, на яку йшли допитливі й сміливі. Вавилонські жерці та єгипетські бальзамувальники, індійські математики й ісламські лікарі, перші нобелівські лауреати і сучасні дослідники з комп’ютерними алгоритмами — усі вони змінювали уявлення про світ, у якому ми живемо.

Ця книжка надихне вас бути уважнішими, ставити більше запитань і, можливо, займатися наукою  — не обов’язково в лабораторії, з мікроскопами, пробірками чи нейронними сенсорами.

 

Книги отримані в рамках Обласної цільової програми «Культура Одещини. 2025 — 2027 роки».

Гейз, Нікі. Коротка історія психології / Нікі Гейз ; пер. з англ. Світлани Золотухіної. — Київ : Наш Формат, 2025. — (Серія «Короткі історії»).

Нікі Гейз (1953) — сучасна відома англійська психологиня, письменниця і педагогиня, у творчому доробку якої понад двадцять книжок, серед яких «Коротка історія психології».

У цій книзі провідний експерт Нікі Гейз розповідає історію психології впродовж століть у всьому світі. Автор знайомить читачів із ключовими мислителями, зокрема Карлом Юнгом, Анною Фрейд, Францом Фаноном і Даніелем Канеманом. Ми бачимо, як вони намагалися розширити наше розуміння, від Павлова та його собак до Мілграма та його знаменитих експериментів із розрядом електричним струмом до секретних проектів ЦРУ з контролю розуму. Гейз досліджує такі ключові поняття, як розвиток дитини, комплекс неповноцінності та посттравматичний стресовий розлад, і показує, як психологічні дослідження використовувалися як на користь, так і на зло.

 

Філіп, Робер. Коротка історія музики / Робер Філіп ; пер. з англ. Ігоря Андрущенка. — Київ : Наш Формат, 2025. — (Серія «Короткі історії»).

Роберт Філіп (1945) — сучасний шотландський письменник, музикант, дослідник, викладач, продюсер, митець, радіо та телеведучий. Він є автором книг «The Classical Music Lover's Companion to Orchestral Music» і відзначеної нагородами «Performing Music in the Age of Recording».

«Коротка історія музики» — це яскравий і захопливий путівник музикою з усього світу, від доісторичних часів до наших днів. Люди завжди створювали музику. Музика може зворушити нас і розповісти історії про віру, боротьбу чи любов. Це спільне для всіх культур світу. Але як воно змінилося протягом тисячоліть?

Роберт Філіп досліджує надзвичайну історію музики в усіх її формах, від наших найдавніших предків до сучасних масових пісень. Це справді глобальна історія. Дивлячись на Європу, Південну Америку, Азію, Африку та за її межами, Філіп показує, як музикантів об’єднали торгівля та міграція, і аналізує величезний вплив колоніалізму. Від Гільдеґарди Бінгенської і Клари Шуман до Боба Ділана та Арети Франклін, великі виконавці та композитори глибоко сформували музику, якою ми її знаємо.

 

Маллінз, Шарлотт. Коротка історія мистецтва / Шарлотт Маллінз ; пер. з англ. Ігоря Андрущенка. — Київ : Наш Формат, 2025. — (Серія «Короткі історії»).

Шарлотт Маллінз (1972) — британська мистецтвознавиця, дослідниця, редакторка, докторка наук, телеведуча, письменниця. Авторка більш ніж десяти видань про візуальне мистецтво, у тому числі «A Little History of Art».

«Коротка історія мистецтва» — захоплива подорож крізь 100 000 років мистецтва, від перших творів мистецтва до центральної ролі мистецтва в сучасній культурі.

Шарлотта Маллінз оживляє мистецтво через історії тих, хто його творив, і, що важливо, змінює структуру тих, хто включений до розповіді, щоб створити більш різноманітний і захопливий ландшафт мистецтва. Вона показує, як мистецтво може допомогти нам по-іншому побачити світ і зрозуміти своє місце в ньому, як воно допомагає нам виразити себе, підживлює нашу творчість і сприяє нашому загальному добробуту та позитивному психічному здоров’ю.

Чому наші предки займалися мистецтвом? Що означало мистецтво для них і що їхнє мистецтво означає для нас сьогодні? Чому мистецтво взагалі важливе?

Маллінз знайомить читачів із скульптурами «Теракотова армія» та «Нок», художниками епохи Відродження, такими як Джотто та Мікеланджело, першопрохідцями, зокрема Кете Кольвіц, Пабло Пікассо, Фрідою Кало, та сучасними художниками, які створюють мистецтво як опір, такими як Ай Вейвей та Ширін Нешат. Також вона нагадує про забутих художників, таких як Софонісба Ангісола, Гуан Даошен і Джейкоб Лоуренс, і подорожує в долину Нігеру, Перу, Яву, Рапа-Нуї та Австралію, щоб розширити наше розуміння того, чим мистецтво є і яким має бути.

 

Голловей, Річард. Коротка історія релігії / Річард Голловей ; пер. з англ. Антоніни Ящук. — Київ : Наш Формат, 2023. — (Серія «Короткі історії»).

Річард Голловей (1933) — шотландський письменник і телеведучий, священнослужитель, колишній єпископ Едінбурга та Примус Шотландської єпископальної церкви. Відомий своєю підтримкою прогресивних ідей, розглядає складні етичні питання у сферах сексуальності, наркотиків та біоетики, написав понад 20 книжок, які досліджують їхній зв’язок із сучасною релігією.

«Коротка історія релігії» — це історія релігії від світанку вірувань до сьогодення. Що спільного в думках Будди та Паскаля? Чому Ісуса сприйняли за революціонера і розіп’яли? Чому мусульмани готові збройно мститися за насмішки над Мухаммадом? Чи правда, що релігія померла? Це тільки кілька питань, які розкриває Річард Голловей. Він висвітлює історію релігії з прискіпливістю дослідника, гумором стендапера й уважністю людини, яка бачить красу, схожість та унікальність у кожному віруванні. Щоб розгледіти спільне й відмінне в індуїзмі, буддизмі й джайнізмі, вам не доведеться читати священні тексти. Щоб розуміти віхи християнства, не обов’язково читати Новий Завіт й історію церковних розколів. Достатньо цієї книжки, де все найважливіше й найцікавіше зібрано під однією палітуркою.

У ніч на 4 липня 2025 року російські окупанти вкотре здійснили масовану ракетно-дронову атаку на Київ, внаслідок чого було пошкоджено склад книжкового видавництва та інтернет-магазину «Наш Формат».

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читального залу.

Держава — молодь — суспільство: освітні серіали Національної едьютейнмент освітньої платформи актуальних знань та навичок «Дія.Освіта»

 

Як формувати державну політику, що враховує інтереси молоді? Які етапи проходить кожна ініціатива і як зробити так, щоб ухвалені рішення справді працювали та приносили користь? Як молодь може долучатися до творенні політик на шляху України до ЄС? Як молоді реалізувати себе на дипломатичної службі? Чому важливо брати потреби молоді до уваги у всіх сферах суспільного, економічного, культурного та політичного життя країни?  Які особливості інклюзивного підходу, та , як він змінює культуру молодіжних програм?

 

Освітній серіал «Цифрова політична освіта для молоді»

Чи може молодь долучатися до формування державної політики? Розбираємо, як молодим українцям й українкам впливати на політичні рішення.

Як долучитися до розвитку політичної системи України? І чи може це робити молодь? На ці та інші запитання шукаємо відповідь у серіалі «Цифрова політична освіта для молоді». Розберемо, як створюють та просувають політичні ініціативи, формують державні іміджі та бренди. А також як молоді люди можуть брати участь в ухваленні політичних рішень і будувати кар’єру в державному управлінні навіть без великого досвіду.

Освітній серіал створено для платформи Дія.Освіта з ініціативи Української асоціації молодіжних рад (УАМР) як частина проєкту «Національна програма розвитку політичної свідомості молоді», яка впроваджується в межах підтримки проєкту EU4Youth: Залучення та розширення можливостей молоді, що співфінансується Європейським Союзом і Федеральним міністерством економічного співробітництва та розвитку Німеччини (BMZ) у співпраці з Київською міською молодіжною радою при Київській міській раді.

Переглянути серіал можна ТУТ

 

Освітній серіал «Молодіжна робота: від теорії до практики»

Усе, що варто знати про молодіжну роботу та молодіжну політику в Україні, простими словами.

Молодь — це наші партнери, з якими можемо змінювати країну й творити майбутнє, якого прагнемо. Саме така головна мета молодіжної роботи в усіх куточках України. У серіалі ви дізнаєтеся про принципи та цінності, на яких ґрунтується молодіжна робота, які завдання стоять перед молодіжними працівниками та працівницями та як молодь може впливати на різні процеси. Ми розглянемо необхідні сприятливі умови, або їх ще називають «п’ятикутником участі», для реалізації права на участь, адже це фундаментальна потреба для побудови демократичного суспільства.

Також ми розглянемо «драбину участі», яку й досі вважають золотим стандартом вимірювання залученості молодих людей. На прикладах ви побачите, як реалізовується молодіжна робота в різних громадах України та які форми може мати. Молодіжна робота може відбуватися будь-коли і будь-де, тож переглядайте серіал і приєднуйтеся до спільноти молодіжних працівників та працівниць, які допомагають молоді творити успішне майбутнє нашої країни. Або самостійно створюйте можливості для молоді та підтримуйте її ініціативи, використовуючи здобуті знання.

Освітній серіал створений в межах програми «Молодіжний працівник» Міністерством молоді та спорту України, Всеукраїнським молодіжним центром у співпраці з Міністерством цифрової трансформації України за підтримки Програми розвитку ООН в Україні та фінансування МЗС Данії для платформи Дія.Освіта.

Переглянути серіал можна ТУТ

 

Освітній серіал «Інклюзивна молодіжна робота»

Знання та практичні інструменти для створення молодіжних просторів, відкритих та доступних для всіх молодих людей, в тому числі молоді з інвалідністю.

Освітній серіал «Інклюзивна молодіжна робота» поєднує теорію, практичні інструменти та лайфгаки, які мають знати працівники та працівниці молодіжних просторів, щоб ефективно залучати молодь до своїх проєктів і заходів. Упродовж серіалу ми розповімо, як бути інклюзивними та працювати з різними молодіжними групами, зокрема, з молоддю, що має інвалідність.

Ви дізнаєтеся як створити архітектурну доступність простору, налагодити безбар’єрну комунікацію і надихати молодих людей ставати лідерами та лідерками позитивних змін. Поговоримо про відчуття безпеки та залучення, бар’єри, з якими стикається молодь, і способи досліджувати потреби молодих людей. До серіалу ми додаємо практичний посібник, де ви зможете детальніше опанувати інструменти інклюзії в молодіжній роботі.

Освітній серіал створено з ініціативи Мінцифри для платформи Дія.Освіта за підтримки громадською організацією «Рада жінок Донеччини» за фінансування та у межах гуманітарного реагування UNFPA, Фонду ООН у галузі народонаселення спільно з Регіональним офісом UNFPA у Східній Європі та Центральній Азії, Міністерством молоді та спорту України, Міністерством цифрової трансформації України та радницею-уповноваженою Президента України з питань безбар’єрності.

Переглянути серіал можна ТУТ

 

Освітній серіал «Кібергігієна для молоді»

Основні правила безпеки в інтернеті для молоді, які допоможуть захистити свої дані від хакерів.

Освітній серіал допоможе молоді зрозуміти основні правила безпеки в інтернеті та навчитися захищати свої дані від кіберзлочинців. Кожна серія присвячена актуальним темам кібербезпеки та містить прості поради, які допомагають знизити ризик стати жертвою хакерів. А також надає рекомендації, як безпечно користуватися електронною поштою, захистити акаунти й уникати шахрайських сайтів. Перегляньте серії та дізнайтеся більше про те, як зробити ваше життя в цифровому світі безпечнішим.

Освітній серіал створено за ініціативи Мінцифри, Національного координаційного центру кібербезпеки та Національного університету «Києво-Могилянська Академія» для платформи Дія.Освіта за підтримки Проєкту USAID «Кібербезпека критично важливої інфраструктури України».

Переглянути серіал можна ТУТ

 

***

Про основні засади молодіжної політики : Закон України [Електронний ресурс] // Офіційний портал Верховної Ради України. — Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1414-20.

Драгомирецька Н. М. Державно-громадянське партнерство у сфері соціального розвитку [Текст] : навч. посіб. / Н. М. Драгомирецька, Н. В. Піроженко, І. В. Матвєєнко. — Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2017. — 290 с.

Навчальний посібник підготовлений відповідно до програми дисципліни «Державногромадянське партнерство у сфері соціального розвитку». Посібник складається з чотирьох розділів, які відповідають змістовним модулям дисципліни. У посібнику висвітлено теоретичні, методологічні та практичні основи державно-громадянського партнерства у сфері соціального розвитку. Акцент зроблено на світовому та вітчизняному досвіді.

Посібник містить теоретичні й аналітичні матеріали, практичні і наукові розробки, питання для самоперевірки, практичні завдання, тести для підготовки до поточного та підсумкового контролів, списки використаних джерел для кожної теми розділів, загальний список використаних джерел.

Розрахований на студентів та слухачів, які навчаються за програмами підготовки магістрів публічного управління та адмінстрування. Може бути корисний аспірантам, викладачам, керівникам, менеджерам та спеціалістам, які цікавляться питаннями державногромадянського партнерства.

 

Економічна соціалізація молоді : соціально-психологічний аспект [Текст] / заг. ред. В. В. Москаленко. — Київ : Український центр політичного менеджменту, 2008. — 336 с. — (Б-ка журн. «Соціальна психологія»).

У монографії розкривається соціально-психологічна сутність економічної соціалізації особистості, особливості її структури та її механізми. Висвітлюються соціально-психологічні чинники, що сприяють оптимізації цього процесу у молоді.

Підготувала К. В. Бондарчук, завідувачка читального залу.

Лавреати Нобелівської премії – ювіляри липня 2025 року

 

Знайомимо з ювілярами липня 2025 року – лавреатами Нобелівської премії в різних галузях знань та у різні часи.

1906 р. Джозуе Кардуччі отримав Нобелівську премію «не тільки за глибокі знання і критичний розум, але, передусім, за творчу енергію, свіжість стилю і ліричну силу, так характерну для його поетичних шедеврів».

1958 р. Тамм Ігор Євгенович отримав Нобелівську премію з фізики «за відкриття і тлумачення ефекту Черепкова».

1961 р. Даг Хаммаршельд був нагороджений Нобелівською премією Миру посмертно.

1974 р. Ейвінду Йонсону було присуджено Нобелівську премію з літератури «за розповідне мистецтво, яке охоплює багато країн, епох і підпорядковане ідеї свободи».

1976 р. Барух Сам’юел Бламберг був нагороджений Нобелівською премією з фізіології і медицини «за відкриття нових механізмів походження та поширення інфекційних захворювань».

1981 р. Еліас Канетті одержав Нобелівську премію з літератури «за твори, позначені широтою світогляду, багатством ідей і художньою силою».

Кардуччі, Джозуе (1835-1907)

Італійський поет і критик Д. Кардуччі народився 27 липня 1835 р. у Валь-ді Кастелло на північному заході Тоскані. Він був старшим з трьох дітей Мікеле Кардуччі, лікаря і карбонарія – члена таємної націоналістичної організації, що діяла в Італії. 1849 р. Кардуччі переїжджають до Флоренції, де Джозуе вступає до середньої школи, що знаходилася під заступництвом релігійного ордена піаристів. У школі Кардуччі багато читав, захоплювався класикою і такими італійськими письменниками XIX ст., як Олександр Мандзоні, роман якого «Заручені» дуже любив, так само, як і поезії Байрона й Шиллера. У цей час він і сам починає писати вірші на історичні теми, перекладає дев’яту пісень «Іліади», складає сатиричні віршики на своїх однокласників, вчителів і ліричні вірші такі, як «Моїй матері» 1853 р. Кардуччі здобув стипендію для навчання в престижній Пізанській вищій школі. Після закінчення Пізанської школи Кардуччі працює викладачем гімназії в маленькому містечку Сан-міньято альтедеско. Однак його агресивний антиклерикалізм і нісенітність призвели до того, що незабаром йому оголошують догану від міністра освіти, і він втрачає надію зайняти місце в Ареццо, на яке розраховував.

Кардуччі переїздить до Флоренції й у 1857 р. випускає свій перший збірник віршів «Рими», що 1880 р. був перевиданий під назвою «Юнацькі вірші» 1857 і 1858 роки виявилися важкими для Кардуччі. Через відсутність роботи йому бракувало коштів, до того ж ще довелося пережити важке потрясіння: 1857 р. покінчив із собою його брат Дайте, а через рік помер батько.

У 1859 р. поет одружується з Ельвірою Менікуччі. Через рік Кардуччі працює викладачем грецької мови на факультеті Вищої школи в Пістойє, а ще через кілька місяців стає професором італійської літератури в Болонському університеті, що дозволяє йому жити безбідно й утримувати родину: дружину, сина і трьох дочок.

На початку 1860-х рр. Кардуччі бере активну участь у республіканському русі, у зв’язку з чим 1863 р. ненадовго позбавляється місця в університеті, а 1867 р. – ледве не втрачає кафедру.

1878 р. видає перший із трьох томів «Варварських од» (1878 – 1889), де намагається передати дух античності, наслідування ритмічній структурі грецької і латинської поезії. До числа відомих поетичних збірок Кардуччі відносяться також «Легке і серйозне» (1861 – 1871). «Ямби і еподи» (1867 – 1879) і «Рими і ритми» (1899).

Останніми роками життя Кардуччі, який був також блискучим оратором, вважався національним поетом Італії, користувався репутацією найосвіченішої людини свого часу. У 1890 р. він став сенатором почасти завдяки своїй літературній репутації.

Кандидатура Кардуччі на Нобелівську премію з літератури 1906 р. була безперечною, оскільки в списку кандидатів він був з 1902 р. Поету було вручено премію «не тільки за глибокі знання і критичний розум, але, передусім, за творчу енергію, свіжість стилю і ліричну силу, так характерну для його поетичних шедеврів». Через слабке здоров'я Кардуччі не зміг особисто бути присутнім на церемонії нагородження. Кардуччі помер 16 лютого 1907 р. в Болоньї.

Тамм, Ігор Євгенович  (1904-1993)

Російський фізик І. Є.Тамм народився 8 липня 1904 р. у Владивостоці в родині інженера-будівельника Євгена Тамма й Ольги (уродженої Давидової) Тамм. 1901 р. сім'я переїхала в Україну до Єлизаветграда (нині Кіровоград), де 1913 р. Ігор закінчив гімназію Він навчався в Единбурзькому університеті, але через рік повернувся до Росії, де 1918 р. закінчив фізичний факультет Московського державного університет). 1917 р. він одружується з Наталією Шуйською. У них

двоє дітей (син і дочка). 1919 р. Тамм почав трудову діяльність викладачем фізики в Кримському університеті в Сімферополі, 1921 р. – в Одеському політехнічному інституті.

1922 р. переїхав до Москви, викладав у Комуністичному університеті їм. Свердлова. 1923р. перейшов на факультет теоретичної фізики Другого московського університету і з 1927 – 1929 рр. обіймав там посаду професора.

Від 1930 до 1937 р. був професором і завідувачем кафедри теоретичної фізики в Московському державному університеті. Там же 1933 р. він одержав ступінь доктора фізико-математичних наук і став член-кореспондентом Академії наук СРСР. 1934 р. Академію наук переведено з Ленінграда до Москви. Тамм став завідувачем відділу теоретичної фізики академічного Інституту ім. П. М. Лебедєва.

Наукові дослідження Тамм започаткував ще у 20-ті роки в галузях класичної електродинаміки і фізичної оптики під керівництвом Л. І. Мандельштама, який вніс багато нового в оптику і радіофізику. 1944 р. Тамм звернувся до квантової теорії, ядерної фізики, теорії елементарних частинок, проблем термоядерного синтезу, прикладної фізики. Подальші дослідження проводив під керівництвом видатного фізика, академіка С. І. Вавилова. 1936 – 1937 рр. Тамм і І. Франк запропонували теорію, що пояснювала природу випромінювання Вавилова-Черенкова й 1946 р. за це відкриття Тамм, Франк, Черепков і Вавилов одержали Державну премію СРСР, а 1958 р. Тамму, Франку і Черепкову (Вавилов номер 1951 р.) було присуджено Нобелівську премію з фізики «за відкриття і тлумачення ефекту Черепкова». Після цього Гамм повернувся до досліджень ядерних сил й елементарних частинок. 1945 р. разом із П. Д. Данковим розробив метод опису взаємодії елементарних частинок, відомий як метод Тамма-Данкова.

1950 р. Тамм і А. Сахаров запропонували метод контрольованої термоядерної реакції. У 50 60-ті роки Тамм продовжував розробляти нові теорії в сфері елементарних частинок, був активним членом Пагуошського руху вчених.

1953 р. Тамм був обраний дійсним членом Академії наук СРСР. членом багатьох зарубіжних Академій наук і наукових товариств, нагороджений багатьма орденами СРСР, йому присвоєно почесне звання «Герой соціалістичної праці». Тамм помер 12 квітня 1971 р.

 

Канетті, Еліас (1905-1993)

Австрійський письменник і драматург болгарського походження Е. Канетті народився 25 липня 1905 р. у сефардській єврейській родині в м. Рущук (Болгарія), багатонаціональному портовому містечку в нижньому руслі Дунаю, в родині комерсанта. Коли Канетті виповнилося 6 років, його родина переїхала до Манчестера, де хлопчик вступив до школи. Він вивчає англійську мову і зачитується класичною літературою, на чому наполягав його батько, якому в свій час довелося кинути літературне поле і зайнятися традиційним у родині бавовняним виробництвом.

Після трирічного навчання у віденській середній школі Канетті протягом 1916 – 1921 рр. навчається в Цюріху, який він згодом назве «раєм своєї юності». У ці роки юнак створює свій перший літературний твір – п’єсу у віршах «Юній Брут». Потім Канетті вступає на хімічний факультет Віденського університету, який закінчив 1929 р. Проте через давнє бажання стати письменником, а також через повну відсутність інтересів до хімії він цілком присвячує себе літературі. У цей час Канетті відвідує відомого австрійського сатирика К. Крауса, який надихнув на спробу «сполучити мову й особистість». Пізніше Канетті говорив, що саме Краус навчив його мистецтву слухати: «Слухаючи його, я вже не міг потім не слухати інших». Перший роман письменника «Осліплення» з’явився 1935 р. (перший і останній із задуманої письменником серії про причинних).

Роман, у якому, на думку критиків, Канетті вдалося випередити свій час і викрити фашизм, одержав високу оцінку Т. Манна й інших великих письменників довоєнної пори. Через декілька років після виходу в світ твору він був офіційно заборонений у нацистській Німеччині. Згодом англійська письменниця А. Мердок назвала «Осліплення» «однієї з великих книг нашого сторіччя».

У 30-ті роки Канетті написав дві п’єси – «Весілля» і «Комедію марнославства», де зло висміював людські пороки. Вони стали предтечею театру абсурду.

Поширення нацизму і систематичне переслідування євреїв у Німеччині змусили Канетті виїхати з Відня до Парижа, а потім і до Лондона.

У Лондоні Канетті приступає до багаторічної наукової праці і створює свій шедевр «Маса і влада» (1960) – багатогранне дослідження про масові заворушення. Він широко вживає фольклор, міфологію, давню літературу й історію. 1927 р. Канетті стає свідком пожежі у віденському Палаці правосуддя. Глибоко вражений побаченим, Канетті вирішив зайнятися психологією натовпу. 1981 р. Канетті одержує Нобелівську премію з літератури «за твори, позначені широтою світогляду, багатством ідей і художньою силою». Помер Еліас Канетті 1993 р.

 

Бламберг, Барух Сам’юел  (1925-2011)

Американський лікар і вчений Б. Бламберг народився 28 червня 1925 р. у Нью-Йорку в родині юриста. Після закінчення школи 1943 р. служив у десантній частині військово-морських сил США, звідки був направлений для вивчення фізики до Юніон-коледжу в Шенектаді (штат Нью-Йорк). Там 1946 р. здобув ступінь бакалавра. Навчається в аспірантурі з математики в Колумбійському університеті, але згодом переходить до Коледжу лікарів і хірургів Колумбійського університету. 1951 р. дістав медичний диплом і влаштувався лікарем-інтерном у госпіталі Бельвю в Манхеттені. Працює в Колумбійському

пресвітеріанському медичному центрі.1954 р. Бламберг одружується з художницею Джин Лібсман, у них четверо дітей. З 1955 по 1957 р. – аспірант з біохімії в Балліол-коледжі в Оксфорді. Вивчає гіалуронову кислоту (важливий компонент сполучної тканини), а також різноманітність білків в організмі людини. Після отримання в Оксфорді докторського ступеня повертається до США у Національний інститут охорони здоров’я (НІОЗ) керівником відділу географічної медицини й генетики. Він досліджує поліморфізм білків у жителів різних регіонів планети. Після поїздки до Сурінама, Бламберг зацікавився фізіологічними відмінностями між представниками різних людських популяцій. 1964 р. учений переходить до Науково-дослідного інституту раку в Філадельфії. Тут він розробляє програму визначення вірусу в консервованій крові, що сприяло зниженню ризику ускладнень під час переливання крові, а також працює над розробкою нового методу виробництва вакцини проти гепатиту В 1976 р. Бламберг був нагороджений Нобелівською премією з фізіології і медицини «за відкриття нових механізмів походження та поширення інфекційних захворювань». Окрім вивчення носіїв вірусу гепатиту, Бламберг отримав дані про те, то зараження вірусом гепатиту В може призводити до раку печінки. Працюючи в різних галузях, Бламберг немов уособлює в собі настання нової ери в біомедицині, коли рішення для розв’язання проблеми може бути знайдене тільки на перетині імунології, вірусології, генетики, біохімії й молекулярної біології. З 1964 р. Бламберг – заступник директора з клінічних досліджень Науково-дослідного інституту раку в Філадельфії. 1977 р. йому присвоєно звання професора медицини й антропології Пенсілванського університету. У 1983 – 1984 р.р. працював на посаді професора-консультанта в Оксфордському університеті. Бламберг має чимало нагород, у т. ч. премію Еппінгера Фрайбурзького університету (1973) й премію Пассано з медицини Фонду Пассано (1974).

 

Йонсон, Ейвінд Улуф Вернер (1900-1976)

Шведський прозаїк Е. Йонсон народився 29 липня 1900 р. у містечку Салтшобадені. У 13 років він кинув навчання в школі, змінив десятки професій, займався самоосвітою. 1919 р. Йонсон приїхав до Стокгольма, де зайнявся профспілковою діяльністю і політикою. Через два роки він переїхав до Берліна, де працював у газеті, а згодом і до Парижа. Тут впродовж семи років він перебивається випадковими заробітками (публікації оповідань і статей для шведської преси). У ці роки він пише романи «Тимапи і справедливість» (1925). «Місто темряви» (1927), «Місто світла (1928). «Спогади» (1928), «Коментар з приводу падіння зірки» (1929). Повернувшися до Швеції 1930 р. уже сформованим письменником. Йонсон захоплюється реформістськими ідеями соціал-демократів. Цей період його духовного розвитку відображено в романі «Прощання з Гам летом» (1930). Від 1934 до 1937 р. Йонсон пише «Роман про Улуфа» – чотиритомну історію про підлітків, що стала класикою шведської літератури. Крім того, він займається перекладами шведською творів Камю, Франса, Сартра, Йоиеско.

Наприкінці 30-х років Йонсон. стурбований поширенням нацизму, виступає з гострою критикою нацистів та їхніх шведських прихильників у книзі «Нічні маневри» (1938). Під час Другої світової війни разом із В. Брандтом письменник видає газету норвезького опору «Потиск рук».

Наприкінці 40-х років Йонсон багато подорожує по Європі як шведський представник ЮНЕСКО. 1953 р. він одержує почесний ступінь доктора Гетеборзького університету. Після виходу у світ роману «Хмарини над Метапонсьопом» (1957), Йонсон був обраний членом Шведської академії. Роман «Дні його величності» приніс Йонсопу літературну премію Скандинавської ради 1962 р.

1974 р. Йонсопу було присуджено Нобелівську премію з літератури «за розповідне мистецтво, яке охоплює багато країн, епох і підпорядковане ідеї свободи». Цю нагороду Йонсон поділив зі своїм співвітчизником Г. Мартінсоном. Літературна спадщина Йонсона 46 книг, із яких 30 – романи. Йонсон помер у Стокгольмі у 76 років 25 серпня 1976 р.

Хаммершельд, Даг Ялмар Агне Карл (1905 –1961)

Шведський державний і політичний діяч Д. Хаммаршельд народився 29 липня 1905 р. в Йончепінзі (Швеція) в родині юриста й професора університету. 1925 р. Д. Хаммаршельд закінчив Упсальский університет, здобувши ступінь із гуманітарних наук. 1928 р. вій дістав ступінь з економіки, 1930 р. – з юридичних наук, а 1935 р. – докторський ступінь з політичної економіки. Протягом 1924 р. Д. Хаммаршельд працює ад’юнкт-професором з політичної економіки й 1935 р. стає секретарем Шведського банку, а через рік заступником

секретаря департаменту фінансів. Разом із братом, заступником секретаря міністерства соціального забезпечення, розробляє закони, які сприяли поліпшенню добробуту шведів. 1937 р. Д. Хаммаршельд взяв участь у роботі наглядацької ради департаменту фінансів. Починаючи з 1941 р., очолював Шведський банк. 1945 р. вів переговори про першу торгову угоду між Швецією й Великою Британією, а 1946 р. був призначений фінансовим експертом міністерства закордонних справ, де виступив прихильником європейського економічного співробітництва. За два роки потому стає заступником міністра закордонних справ Швеції, а 1951 р. – державним міністром, відповідальним за зовнішньоекономічні зв’язки. 1953 р. Д. Хаммаршельд був обраний Генеральним секретарем ООН. Рада Безпеки й Генеральна Асамблея надали йому значні повноваження з запобігання міжнародних криз. Він уживає заходів для розширення функції ООН.

Д. Хаммаршельд був нагороджений Нобелівською премією Миру 1961 р. – премію було присуджено посмертно.

Окрім політики, він особливо цікавився філософією, класичною й сучасною літературою, християнською теологією. Високоосвічена людина, він розумів і цінував поезію. У години дозвілля Д. Хаммаршельд нерідко займався перекладами класичних творів шведською мовою. 1953 р. помер батько Д. Хаммаршельда, і він зайняв його місце серед 18 членів Шведської академії, яка присуджує Нобелівські премії з літературі. 1958 р. саме він запропонував кандидатуру Бориса Пастернака на винагороду автора книги «Доктор Живаго», де описуються життєві мінливості в революційній Росії.

Д. Хаммаршельд досконало знав англійську, французьку, німецьку мови. Він був блискучим оратором, з почуттям гумору, з легкістю встановлював особисті контакти. Любов до природи Швеції змушувала його повертатися туди щороку.

У результаті авіакатастрофи 18 вересня 1961 р. він і всі супроводжуючі його загинули.

***

Лауреати Нобелівської премії. 1901 - 2001 [Текст] : енциклопедичний довідник / уклад. С. О. Довгий [та ін.]. – Ювілейне вид. – Київ: Український видавничий центр, 2001. – 768с. : фот.

В енциклопедичному довіднику «Лауреати Нобелівської премії» подано відомості майже про всю світову інтелектуальну еліту провідних фізиків, хіміків, медиків, економістів, літераторів, суспільних діячів, хто, за заповітом Альфреда Нобеля, шведського інженера-хіміка й промисловця, були удостоєні Нобелівської премії впродовж 1901-2001 рр.

Видання відрізняється всеосяжністю й толерантністю, продовжуючи кращі традиції попередніх публікацій. Інформація про кожного лауреата коректно подана за уніфікованою схемою й ілюструється фотопортретом.

Підготували співробітники науково-бібліографічного відділу та відділу електронної бібліотечно-бібліографічної інформації.