Якою була епоха найзагадковішої династії Тюдорів? А що ви можете розповісти про культуру пізньої Римської імперії? Хто вони — легендарні володарі гетьманської булави? А коли з’явилося Велике князівство Литовське? Яким було світське життя на Буковині у ХІХ столітті?
Представляємо книжки: Катерина Валявська «У мереживі вальсу», Сара Ґріствуд «Закохані Тюдори», Віталій Михайловський «НАШІ КОРОЛІ — REGES NOSTRІ», Тарас Чухліб «Гетьмани України» та Анатолій Русначенко «Стародавній Рим», які отримала бібліотека у межах Обласної комплексної програми «Культура Одещини. 2020-2024 роки».
Катерина Валявська «У
мереживі вальсу»
Перед вами чи не перша
спроба осмислення публічного життя освічених верств на Буковині у складі
Габсбурзької монархії в контексті модернізації. Це дослідження з'явилося завдяки
ґрунтовній роботі кандидатки історичних наук Чернівецького національного
університету імені Юрія Федьковича Катерини Валявської над дисертацією, а також
у науково-дослідному Центрі буковинознавства.
У книзі йдеться про
соціальні практики публічних осіб: знаті, професорів, адвокатів, письменників,
бізнесменів, — які заклали культурний ґрунт для прийдешніх поколінь.
Представлені цікаві факти можуть для одних стати справжнім відкриттям, а для
інших — натхненням і спонукою розпочати власні дослідження.
Валявська К. У мереживі вальсу. Світське життя на Буковині (1848—1918) / Катерина Валявська. — Чернівці : Книги — ХХІ. — 320 с.
Більшість українських
історичних праць присвячені важливим політичним, націєтворчим процесам. Але чи
не хотілося б вам зазирнути за лаштунки цих процесів та побачити, яким було
повсякдення і дозвілля політиків та їхніх сучасників або в якому просторі —
соціальному й фізичному — зароджувались важливі ідеї? Ретроспектива світського
життя на Буковині модерної доби демонструє, що захоплення співами об’єднувало
політичних опонентів в одному товаристві, а кав’ярня могла стати місцем, де у
дискусії зароджувалися визначальні для ходу історичних подій рішення.
У другій половині ХІХ
століття повсякдення освічених верств Європи підпорядковувалося однаковим
суспільним нормам, стандартам та практикам, тобто умовностям, що їх виробило
добірне товариство (бомонд). Попри провінційний, напівсільський характер міст і
містечок, під впливом ідей та носіїв західних культурних практик на Буковині
з’явилися всі атрибути для розгортання публічного життя бомонду: театр, філармонія,
казино, салони, ресторани, кав’ярні, парки, різні культурно-освітні товариства,
світські прийоми, бали та кінні перегони. У цих інституціях, формах, просторах
стара й нова еліти негласно змагались за домінування в ієрархії світського
товариства і загалом суспільного життя. Але будьте певні, у книжці, яку ви вже
розгорнули, на вас не чекає рафінована історія про земні радощі за добрих
старих часів. Книжка правдиво оповідає про чимало суперечностей та конфліктів,
які, поєднуючись, творили особливий простір східної провінції Габсбурзької
монархії, де розкіш і злидні йшли пліч-о-пліч.
Сара Ґріствуд «Закохані
Тюдори»
Сара Ґріствуд —
англійська журналістка і письменниця, входить до складу Королівського
історичного товариства та Королівської академії наук. Була номінована на премію
Марша за політичну публіцистику.
Історія легендарної
династії Тюдорів — не лише страта Анни
Болейн, шість шлюбів Генріха VIII і таємниця королеви Єлизавети І, а й інтриги
та політичні суперечки, повстання й війни… Чи є в цьому всьому місце для
куртуазного кохання, оспіваного в романах середньовічної літератури. Сара
Ґріствуд відкриває таємниці і доводить, наскільки одержимість, хтивість, шлюби
й стосунки, укладені задля політичної вигоди, формували епоху Тюдорів.
Ґріствуд С. Закохані Тюдори. Як любили і ненавиділи в середньовічній Англії / Сара Ґріствуд ; пер. з англ. Юлія Лозова ; наук. ред. Стефанія Демчук. — Київ : Лабораторія, 2024. — 416 с.
Це книжка про закоханих
Тюдорів — родину чиї смертельні драми спростовують факт, буцімто вони були
одержимі ідеєю кохання. Династія, яка віддзеркалює пізній блиск Середньовіччя,
так само передбачила модерний світ, де шлюб через кохання стане такою самою
нормою, як високий рівень споживання цукру, грошова економіка та, зрештою,
конституційна монархія.
Крім того, це книжка про
історію «куртуазного кохання»: невловимий, але всеосяжний ідеал, який панував у
свідомості європейців століттями. Вона може відповісти на найцікавіші запитання
про династію Тюдорів. Чому Генріх VIII
одружувався шість разів? Чому Анні Болейн довелося померти? Як могли придворні
Єлизавети І Лестер, Гаттон, Релі та інші — славити її як богиню, що зійшла з
небес?
Погляд на сагу про
Тюдорів крізь призму куртуазного кохання як ніщо інше пояснює деякі таємниці
найзагадковішої династії. Щоб розуміти витоки цієї історії, необхідно
повернутися в часі ще далі від епохи Тюдорів — назад на понад триста років.
Відновлення контексту минулого, що є минулим навіть для самих Тюдорів, проливає
світло на події, які в іншому випадку здаються дивними і незрозумілими з
погляду сучасності.
Віталій Михайловський «НАШІ КОРОЛІ — REGES NOSTRІ»
Віталій Миколайович Михайловський — український історик, доктор історичних наук. Досліджує історію
Поділля та руських земель (Руське та Белзьке воєводства) Польського королівства
другої половини XIV—XVI століть; історичну географію. Автор монографій:
«Еластична спільнота. Подільська шляхта в другій половині XIV — 70-х роках XVI
ст.» (2012), «Історія, мова, географія: топоніми середньовічного Поділля» (2021),
«НАШІ КОРОЛІ — REGES NOSTRІ. Володарі та династії в історії України
(1340–1795)» (2023).
Сюжетів із нашої історії,
де король був головною дійовою особою, є чимало. Як і те, що поза увагою
залишаються насамперед королівські ініціативи з побудови замків, оборонних та
культових споруд, покровительство художникам, письменникам, видавцям. Ми часто
забуваємо, що в пізньому середньовіччі та ранньомодерному часі діяв
королівський патронат над церквою, а в нашій історії — це не тільки католики та
вірні унійної церкви, а й ті, хто залишався православним і визнавав зверхність
Константинопольського патріарха. Від волі короля залежало остаточне рішення,
хто буде єпископом у тій або тій єпархії. Адже лише королівська ласка вирішила суперечку про те, що висвячені під опікою
козаків ієрархи православної Київської митрополії є легітимними. Тому без
королів та їхніх династій наша історія XIV—XVIІІ століть є неповноцінною.
Михайловський В. НАШІ КОРОЛІ — REGES NOSTRІ. Володарі та династії в історії України (1340—1795) / Віталій Михайловський. — Київ : Темпора, 2023. — 436 с.
Король в українській
історії — це не чужий володар. Сприйняття короля як свого в нашій історичній
традиції пов’язане передусім із Данилом Романовичем та його коронацією в
середині XIII століття. Однак наші предки від середини XIV століття і аж до
кінця XVIII також жили під владою королів. Здебільшого польських, меншою мірою
угорських, але ці королі були володарями наших пращурів у ті часи, коли
держави, до складу яких належали українські землі, не були національними. У цій
книжці йдеться про королів та династії від 1340-х і до 1790-х років, підданими
яких були наші предки. У першій частині розказано про королів із династії
П’ястів, Анжу та Яґеллонів. Друга частина висвітлює історії виборних королів,
яких шляхта обирала на елекційних сеймах у Речі Посполитій. У вісімнадцяти
нарисах представлено біографії монархів та історії династій у контексті нашої
історії.
Тарас Чухліб «Гетьмани
України»
Тарас Васильович Чухліб — український історик, доктор
наук. Провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України,
директор Науково-дослідного інституту козацтва. Заслужений діяч науки і техніки
України. Дослідник історії України, Польщі і Туреччини, геополітичного розвитку
Східної Європи.
Хто вони, гетьмани
України, — грізні козацькі ватажки, вожді опозиційних до будь-якої влади
розбійницьких ватаг, степові й польові командири чи хитромудрі правителі
держави? Скільки їх було в історії нашої країни? Хто був першим у гетьманській
когорті? Коли на українських землях з’явилося слово «гетьман» і що воно
означало? Як змінювалося становище володарів гетьманської булави протягом
різних історичних періодів? Яким було приватне та повсякденне життя гетьманів,
їхніх дружин і родин? Відповіді на ці та інші питання допитливий читач знайде в
цій книзі.
Чухліб Т. Гетьмани України: військо, політика, держава / Тарас Чухліб. — Київ : Арій, 2024. — 352 с : іл.
Яким було політичне
становище козацьких гетьманів як правителів України, особливо якщо прирівнювати
їх до європейських чи азійських володарів? Звичайно, що гетьмани мали такий
самий статус, як курфюрсти, герцоги чи барони автономних князівств Німеччини
або ж князі васальних Молдавії та Волощини чи залежних від Османів кримських
ханів. Наприклад, гетьманські повноваження Івана Мазепи сучасники досить часто
порівнювали з королівськими, тим паче, що він мав титул «князя Священної
Римської імперії». Хоча очевидно, що він мав самодостатню посаду і титул
«гетьмана війська Запорізького обох сторін Дніпра».
Попри те, що українські
гетьмани від Богдана Хмельницького й до Кирила Розумовського зберігали
політичну залежність від російських царів, польських королів, турецьких
султанів та шведських королів, вони все-таки протягом тривалого часу були
справжніми правителями своєї держави. Гетьман від 1648 року й до 1764
уособлював законодавчу, виконавчу й судову владу, безпосередньо управляв не
тільки генеральною старшиною, полковниками, сотниками, козаками, але й усіма
жителями країни.
Цікаво, що під час
перемовин із російськими дипломатами в 1658 році гетьман Війська Запорозького
Іван Виговський сказав такі вагомі слова: «Коли цар у себе в країні є цар, то і
гетьман у себе в країні такий же король чи князь». У кожного з гетьманів
України були власні ціннісні орієнтири, але багатьох із них під впливом
іноземної пропаганди свого часу звинувачували у «свавільстві», «зрадництві»,
«відступництві»… Наше суспільство, нарешті, поступово осягає просту філософську
істину — треба не судити, а розуміти своїх попередників, які творили нашу
країну в далекий історичний час.
Анатолій Русначенко
«Стародавній Рим»
Анатолій Миколайович Русначенко — український вчений-історик. Доктор історичних наук, професор.
Академік АН ВШ України з 2010 року. Лауреат премії імені Василя Стуса (2003).
Автор близько 100 публікацій різними мовами, в тому числі 7 монографій.
«До написання цієї книжки
мене підштовхнула потреба мати добрий сучасний посібник, оскільки половина
курсу історії «Стародавнього світу» в другому семестрі навчального року складає
саме історія Риму. Коли я кинувся шукати сучасний підручник написаний
спеціалістами, то виявилося, що окрім як «Історії стародавнього Риму» за
редакцією Умберто Еко в українському перекладі у нас нічого не має…
З самого початку, маючи
досвід написання новітньої української історії, я вважав, що треба підходити до
Риму, як до античної держави яка перетворилась в імперію і так чи інакше
здолала інші сусідні імперії… Автор, звичайно ж не претендує на вичерпність
цієї проблеми. Історична література з цієї теми — Риму і його імперії — налічує
вже сотні років і тисячі наукових праць різної значущості, ваги і об’єму.
Безперечний висновок один — імперії таки розпадаються…».
Русначенко А. Стародавній Рим: місто, держава, імперія / Анатолій Русначенко. — Київ — Ніжин : Видавець Лисенко М. М., 2023. — 624 с.
Книга є викладом історії
Риму та його імперії від виникнення міста до утворення на його теренах
республіки, яка перетворилася в імперію по суті, а далі й за формою. Автор,
використовуючи доступний йому джерельний матеріал і сучасні дослідження показує
ті перетворення які привели Рим до статусу світової наддержави, яка так чи
інакше проіснувала чи не тисячу років. Розглядаються різні сторони її
існування: насамперед політика, економіка, культура, причини піднесення і краху.
Підготувала К. В. Бондарчук, завідувачка читальним залом.