Популярна французька письменниця Франсуаза Саган
народилася 21 червня 1935 року в родині промисловця, отримала освіту в
закритому католицькому пансіоні. У 1952 році Франсуаза була зарахована на
філологічний факультет Сорбонни, але за власним зізнанням, вона більше часу
проводила не в аудиторіях, а в маленьких затишних паризьких кафе, які надихали
її на творчість. Сонце, яке рано піднімається над ще сплячим Монмартром, мости
над Сеною, тихі вулички … Саме в цьому дивовижному місті Франсуаза Куарез
написала свій перший роман «Здрастуй, печаль!», який приніс їй світову славу.
Дев'ятнадцятирічна дебютантка опублікувала цей твір під ім'ям Франсуази Саган.
Псевдонім вона взяла на честь дукині Доротеї Саган (Саганської), ім'я якої
зустрічається на сторінках роману-єпопеі «В пошуках втраченого часу» улюбленого
письменника Марселя Пруста.
Один за одним з-під пера Франсуази Саган виходили романи, які
ставали бестселерами: «Дивна посмішка», «Чи любите ви Брамса?», «Дивовижні
хмари», «Сонячний промінь в холодній воді», «Втрачений профіль»… Яскравий слід
у світовій літературі залишив її роман - біографія «Дорога Сара Бернар», написаний у формі
листів до актриси. До 1991 року письменниця створила двадцять два романи, дві
збірки новел, сім п'єс, три книги нарисів, а паризька квартира письменниці
стала найвідомішим в той час літературним салоном Франції.
Жанр – драма
Режисер - Діана Кюрі
Рік - 2008
Фільм про життя знаменитої письменниці
Франсуази Саган від днів світової слави після публікації знаменитого роману
«Здрастуй, печаль». Створюючи бестселери про кохання, вона раз у раз стає
героїнею світських хронік.
Здрастуй, печаль!
«Здрастуй, печаль!» - перший роман Франсуази
Саган побачив світ в 1954 році. Книга була переведена на тридцять мов світу.
Назву твору Франсуази Саган підказали рядки з вірша Поля Елюара:
«Бувай, печаль.
Заходь, печаль.
Ти вписана у риси стелі,
Ти вписана в очі, які я кохаю…»
Героїня повісті Франсуази Саган «Здрастуй,
печаль!» Сесіль розповідає про події, які були раніше, але з часом оцінює їх по
іншому.
«Це нове й дивне почуття, що охопило мене, я
не наважуюсь назвати гарним і строгим словом «печаль». Це почуття таке складне
і таке егоїстичне, що мені за нього соромно, а печаль завжди видавалася мені
благородною. Я її ніколи не знала - відчувала звичайно нудьгу, жаль, зрідка –
докори сумління. Тепер же мене огорнуло щось ніжно-тремтливе, неначе шовк,
відмежуючи од інших людей. Того літа мені виповнилося сімнадцять років, і я
почувалася безмірно щасливою… Моєму батькові сорок років, і вже минуло
п’ятнадцять, як він овдовів. Це був іще молодий чоловік, енергійний і
привабливий… він був добрий, шляхетний, життєрадісний, та ще й дуже до мене
ніжний. Я не мала ліпшого й веселішого друга. На початку того літа він був
навіть такий ласкавий, що спитав мене, чи я не проти, якщо під час канікул з
нами житиме Ельза… Батько винайняв на узбережжі Середземного моря подалі від
гамірних шляхів чудову велику віллу… Перші дні були чудові…».
Одного разу
батько повідомив Сесіль, що до них повинна приїхати в гості Анна Ларсен, давня
подруга матері. «У свої сорок два роки це була дуже знадлива, витончена жінка з
гарним гордовитим обличчям… Усе в ній свідчило про сильну волю, душевний
спокій, і це бентежило людей… Гадаю, що Анна трохи зневажила нас із батьком
через наше захоплення розвагами, нікчемними забавами, як у загалі вона
зневажала всяку надмірність…. Поєднували нас тільки ділові обіді (її фах був
моделювання, а батьків – реклама), спогади про мою матір та моя прихильність до
Анни, бо, хоч Анна мене й бентежила, все-таки я нею захоплювалася. Проте її
несподіваний приїзд здавався недоречним через присутність Ельзи та Аннині
погляди на виховання…».
Поступово Анна спробувала змінити їх безтурботний
відпочинок. Сесіль, яка звикла до вільного життя, повстала проти нових правил. А рішення батька і Анни зв'язати свою долю
штовхнуло її на рішучі, іноді необдумані, вчинки ...
Жанр - драма
Режисер - Отто Премінгер
Рік - 1958
Юна Сесіль, яка рано втратила матір, кілька
років провела в монастирському пансіоні. Повернувшись додому, вона із
задоволенням занурюється в богемне життя без особливих правил і
відповідальності…
Чи любите ви Брамса?
«Чи любите ви Брамса?» - роман був опублікований
в 1959 році. Поль - героїня роману - повинна зробити вибір між двома
чоловіками: мужнім, хоча і невірним Роже і люблячим щиро її юним Симоном, який
на чотирнадцять років її молодше.
«Сидячи перед дзеркалом, Поль вдивлялась у
власне обличчя, мовби вивчала на ньому сліди поразок, що їх зазнала за свої
тридцять дев’ять років, вдивлялася, не відчуваючи ні жаху, ні гіркоти, що
охоплюють жінок у таких випадках, а з якимось притлумленим спокоєм. Так, ніби
тепла шкіра, яку вона подекуди ледь натягувала двома пальцями, щоб позначилася
зморщечка, щоб чіткіше проступила тінь, ніби ця шкіра належала комусь іншому,
іншій Поль, котра переймалася своєю вродою і з прикрістю усвідомлювала, що
переходить із категорії молодих жінок у категорію моложавих, і вона ледве
впізнавала цю іншу Поль. Вона сіла перед дзеркалом, аби лише згаяти час, і
усміхнувшись, несподівано усвідомила, що саме час крадькома вбиває її, спалює
її на милому вогні, руйнуючи тіло й обличчя, які – вона знала – багатьом ще
подобаються…».
Жанр - драма, мелодрама
Режисер - Анатоль Литвак
Рік - 1961
Фільм заснований на романі Франсуази Саган «Чи
любите ви Брамса?»
Сонячний промінь в холодній воді
«… Наталі уважно подивилась на нього.
- А
може, ти просто подумав, що незручно кинути жінку, залишивши їй тільки коротку
записку, навіть якщо ти знайомий з нею лише два тижні?
Говорила вона спокійно, і Жіль піймав себе на
тому, що заперечливо хитає головою, навіть червоніє, ніби збрехав. А що, коли
вона, зрештою, має слушність і він ніколи не повернеться? Його захопить Париж,
літо, приятелі, море, подорожі, і, можливо, Наталі залишиться для нього лише
спогадом про двотижневий роман на початку літа в Лімузені. Нараз він побачив
себе очима цієї жінки - вільним, рішучим, знову легковажним і впевненим у собі,
яким був усе життя. Його заполонила глибока ніжність, і він сам не знав, чим
вона викликана: вдячністю за те, що Наталі відродила в ньому його колишній
веселий, майже забутий ним образ, чи, може, в ньому обізвалась жалість до неї в
передчутті, що він не повернеться…»
Жанр - драма
Режисер - Жак Дере
Рік - 1971
У молодого француза Жиля Лантье гарна робота і
приваблива подруга, але він відчуває
себе втраченим в цьому житті…
Втрачений профіль
«Втрачений профіль» - роман побачив світ у 1974
році. Головна героїня роману Жозе Еш згадує події свого життя в Парижі. Вона
одружена з Алоном Ешем вже кілька років, але шлюб виявився невдалим і болісним
для неї. У момент, коли вона була готова піти від чоловіка, доля зводить її з
Юліусом А. Крамом, могутнім ділком. Юліус виявився дуже уважним по відношенню
до Жозе і вона прийняла його дружбу і допомогу. Юліус якось сказав, що з дня їх
зустрічі, він не відчуває себе вже таким самотнім, як раніше. Жозе вдалося дуже
швидко знайти хорошу роботу в редакції одного паризького журналу. Вона думала,
що удача супроводжує їй, і вона може почати самостійне життя.
«Музика завжди
починала звучати в мені в самий невідповідний час. Начебто життя - це
гігантський рояль, а я не вважаю за потрібне натискати на педалі або, вірніше,
натискаю навпаки: запрошую симфонічні увертюри моїх щасливих днів і удач, а
місячне світло сумних днів виконую фортисимо. Розсіяна, коли треба радіти, і
сповнена радості життя при несприятливих обставинах, я без кінця обманювала
очікування і почуття тих, хто мене любив...».
Жозе, приймаючи дружнє ставлення
Юліуса А. Крама, не підозрювала, що він попросить у неї більшого ...
Тонке і легке слово
ВідповістиВидалити