«Яке велике слово — Україна…»: історична проза відомого українського письменника Юрія Мушкетика

 

Юрій Михайлович Мушкетик (1929—2019) — «Золотий письменник України» (2012), відомий майстер сучасної української прози, лауреат Шевченківської премії (1980),  Герой України (2009), автор романів, повістей, оповідань, поезій. Літературну діяльність почав у 1952 році оповіданням «Перед грозою». Перший успіх молодому прозаїкові принесла історична повість «Семен Палій» (1954), а роман «Гайдамаки» утвердив Юрія Мушкетика у літературі як письменника історичної тематики. У 1980 році за роман «Позиція» одержав Шевченківську премію. 2012 року Юрій Михайлович став першим «Золотим письменником України».

Серед багатьох романів та повістей письменника є твори, присвячені історії України:  «Семен Палій», «Гайдамаки», «Яса», «На брата брат», «Гетьманський скарб», «Останній гетьман», «Гетьман, син гетьмана», «Погоня», «Прийдімо вклонімося»…  Героями історичних творів Юрія Мушкетика виступають визначні особистості української історії: Семен Палий, Іван Мазепа, Максим Залізняк, Іван Сірко, Петро Дорошенко, Павло Полуботок, Іван Виговський…

 

Повість «Семен Палій» (1954)

1963 року Юрій Мушкетик закінчує філологічний факультет Київського університету, а тоді й аспірантуру при кафедрі української літератури. Ще в студентські роки він всерйоз береться за твір з давньої української історії. А 1954 року виходить перша книжка — повість «Семен Палій». У центрі повісті легендарна постать полковника Фастівського охочекомонного (1684—1702) і Білоцерківського (1702—1704, 1709—1710) полків Семена Палія (Гурко), одного з керівників народно-визвольної боротьби на Правобережної Україні проти польсько-шляхетських загарбників у кінці XVII — на початку XVII століть. Певний час він служив у війську гетьмана Петра Дорошенка. З кінця 1670-х років перебував на Чортомлицькій Січі, де отримав прізвисько «Палій». 

Мушкетик Ю. Семен Палій : історична повість  // Мушкетик Ю.  Твори в 2-х т. Т. 2. Жорстоке милосерді : роман. Семен Палій : історична повість. — Київ : Вид-во художньої літератури «Дніпро», 1979. — С. 222—519.

У повісті буквально кожна сюжетна лінія, кожен епізод і кожен персонаж — це ілюстрація історичних подій. «Був кінець липня, стояла нестерпна жара. Сонце повільно котилося у виському небі, і його жаркі промені безжально палили поруділий степ. Тільки вряди-годи у блакитний виськості легеньким табунцем пропливали прозорі хмаринки, пропливали швидко, здавалося, вони втікали від палаючих променів. По берегах Коломаку буйно зеленіли трави, а тут, на пагорбі, де мали бути вибору гетьмана, висока тирса, типчак і тонконіг давно вигоріли, пожухли, й від цього весь горб здавався вкритим величезною сірою киреєю. На вершині його гострою кобкою випиналося шовкове князівське шатро…».

 

Роман «Гайдамаки» (1957)

Роман «Гайдамаки», який з’явився у 1957 році, переконливо показав, що Юрій Мушкетик зробив упевнений крок не лише в досягненні епічності оповіді, глибокого проникнення в складні соціально-класові особливості народного життя, чіткості ідейно-світоглядних позицій головних героїв. Він звернув пильну увагу на індивідуалізацію другорядних персонажів, а образи головних героїв «розробив» ґрунтовно, з тонким аналізом морально-психологічних першопричин, готовності на самопожертву заради народних інтересів.

 

Мушкетик Ю. Гайдамаки : роман // Мушкетик Ю.  Твори в 5-ті т. Т. 1.  / передм. М. Жулинського. — Київ : Вид-во художньої літератури «Дніпро», 1987. — С. 110—484.

Гайдамацький рух — це національно-визвольний і суспільно-політичний рух проти народного поневолення на Правобережній Україні у XVIII столітті, який поширився на Київщині, Брацлавщині і Волині. Гайдамацький рух об’єднав у своїх рядах незаможних селян-втікачів, найманих робітників з млинів, фільварків, міщан, духовенство, але підтримували його найширші верстви українського населення.

Переважно гайдамаки діяли невеликими загонами, застосовуючи тактику партизанської боротьби, стрімкі рейди й несподівані напади на панські садиби. Поширенню гайдамацького руху спочатку сприяла близькість запорозьких територій, куди не сягала рука польських магнатів, та й чимало запорожців нелегально діяли у гайдамацьких загонах. Найвизначнішим гайдамацьким лідером  та керівником гайдамацького повстання (1768—1769 років), відомого під назвою Коліївщина, був козацький отаман Максим Залізняк. «Від усієї Максимової постаті віяло силою, було видно — чоловік це сміливий, рішучий, вдачі твердої, трохи похмурої…».

 

Роман «Яса» (1970—1974)

Історичний роман «Яса» написаний письменником в 1970 —1974 роки.  В 1987 році вийшла друга доповнена редакція роману. У центрі роману — славетний кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко, одна з найбільш легендарних і улюблених історичних постатей козацької епохи. Про це свідчить велика кількість переказів, історичних дум і пісень, що виникали за життя отамана і збереглися дотепер. Ім’я кошового отамана Івана Сірка завжди було оточене ореолом непереможності, мужності та слави. 1663 року відбулася подія, яка справила великий вплив на подальше життя Івана Сірка: його вперше було обрано кошовим отаманом, на посаду надзвичайно впливову й авторитетну у Війську Запорозькому. Узявши участь у 65 битвах, Іван Сірко майже завжди виходив із них переможцем, що й уславило його серед нащадків на віки. Політичним кредо отамана була народна мудрість: «нужда закон міняє» і тому він часто діяв відповідно до своєї улюбленої приказки.

 

Мушкетик Ю. М. Яса : роман : в 2-х т. / Юрій Мушкетик. — Харків : Фоліо. — Т. 1 : розділи 1—17. — 2006. — 415 с. — (Історія України в романах).

Винесене в заголовок роману старовинне українське слово «яса» (сигнал, знак) мало передати, донести в собі неабияку складність, багатоликість і надзвичайну суперечливість одного з найдраматичніших періодів історії України, який недарма був названий видатними українськими істориками Руїною — період історії України другої половини XVII століття, що відзначився розпадом української державності, загальним занепадом та кровопролитними війнами на території України. Частіше за все під Руїною розуміють період від смерті гетьмана Богдана Хмельницького (1657) до початку гетьманства Івана Мазепи (1687).

 

Мушкетик Ю. М. Яса : роман : в 2-х т. / Юрій Мушкетик. — Харків : Фоліо. — Т. 2 : розділи 18—33. — 2006. — 415 с. — (Історія України в романах). 

Все своє життя славетний кошовий Іван Сірко віддав Україні: заради неї — щоб боротися з ворогами — він покинув домівку, заради її свободи полягли сини Сірка. І той, хто зраджував Україну, вже не був йому ані товаришем, ані бойовим побратимом. Саме тому Сірко не вважав справжнім гетьманом ані Дорошенка, ані Самойловича, яким влада стала дорожча за батьківщину. Він прагнув того, щоб українці, які ніколи не зазіхали на чужі землі, не втратили своєї рідної і жили, не підкоряючись ворогам. Головні герої роману «Яса»  — кошовий отаман Іван Сірко, його джура Лаврін Перехрест, його кохана Киліяна і старий запорожець Мокій Сироватка.

 

Чорна Долина

Жанр — історична драма

Режисер — Борис Шиленко

Рік — 1990

Фільм за романом Юрія Мушкетика «Яса». I знову шаблі, погоні, сутички, лицарство і підступність. Легендарний кошовий отаман Іван Сірко сам на сам з могутніми ворогами, зрада закралася між спільників, на карті — доля України.

 

Роман «Гетьманський скарб» (1993)

Історичний роман «Гетьманський скарб» побачив світ у 1993 році.  Події роману показані очима молодого козака Івана Сулими, внука легендарного гетьмана Івана Сулими. Події роману розгортаються на тлі XVIII століття. В історії української державності козацько-гетьманської доби особливе місце належить наказному гетьману Павлу Полуботку, який  сміливо виступив на захист національної держави в найменш сприятливий для цього час. Багато поколінь прийшло на зміну тим славним воїнам, які в далекому минулому виборювали незалежність нашої Батьківщини, розбудовували своєрідну республіку з демократичними формами правління — Козацьку державу.  В часи національного пробудження середини ХІХ століття ім’я Павла Полуботка стало символом незламності українського духу, твердості у відстоюванні прав своєї вітчизни.

Ім'я Павла Полуботка оповите таємницями та легендами. Упродовж століть передається легенда про казкові скарби, які нібито наказний гетьман передав через свого сина Яківа на зберігання до лондонського «Банку Ост-Індійської компанії». За легендою Павло Полуботок заповів повернути вклад незалежній Україні чи своїм нащадкам. І навіть майже через 300 років ця історія залишається таємницею, яку намагаються розгадати і відшукати легендарний скарб наказного гетьмана Павла Полуботка.

 

Мушкетик Ю. М. Гетьманський скарб : роман / Юрій Мушкетик : худож.-ілюстратор С. В. Кривенко. — Харків : Фоліо, 2012. — 415 с. — (Історія України в романах).

У романі «Гетьманський скарб» Юрій Мушкетик досліджує проблему пошуку легендарного скарбу наказного гетьмана Павла Полуботка. «Кажуть, мудрість виростає з печалі. Печалей я мав багато, але мудрості вони мені не принесли. Тоді, либонь, вона розпочинається з радості? Але радість скороминуща, вона затуманює розум, робить людину сліпою. Ми живемо в очікуванні її, страждаючи. Здебільшого одне народжує інше. З найбільшої радості постає найбільша печаль, яка іноді позначає все наше життя. Саме так сталося зі мною.

Розпочалося ж усе буднього ранку початку червня 1717 року в Глухові на вулиці Дергачівській, де, притінений двома високими осокорами, стояв невеликий чепурний будинок з різьбленими віконницями та різьбленими дерев'яними підпорами кружганку. Будинок належав чернігівському полковнику Павлу Леонтійовичу Полуботку… 

І дуже багато думав про волю та неволю, про долю неньки нашої, за яку поклав голову гетьман, мені хотілося, аби хоч краплі того бажання, тієї жаги, нехай у далеких мислях, мріях, зайнялося в грудях паничів. Якщо така іскра горітиме, вона перейде в діти, у внуки, й пролетить через віки, й спалахне зіркою на земному небозводі серед інших зірок. То і є найбільший, справжній скарб гетьмана Полуботка, який він заповів усім нам. Понад той скарб — Україну — більшого немає».

 

Роман «На брата брат» (1996)

Друга половина XVII століття. Після смерті Богдана Хмельницького гетьманом було проголошено його сина Юрія, а невдовзі — Івана Виговського, генерального писаря, одного з керівників Національно-визвольної війни 1648—1658 років, найближчого соратника Богдана Хмельницького. Ставши гетьманом Іван Виговський намагався зберегти незалежність України. Походив він з дрібного, але старовинного українського шляхетського православного роду. Навчався у Києво-Могилянський колегії. З початком визвольної війни міцно пов’язує свою дою з повсталими українськими козаками. У червні 1659 року відбулася переможна битва під Конотопом, але у жовтні Іван Виговський зрікся булави…

 

Мушкетик Ю. М. На брата брат : роман / Юрій Мушкетик : худож.-ілюстратор А. В. Хмель. — Харків : Фоліо, 2012. — 317 с. — (Історія України в романах).

У романі «На брата брат» відтворено події, що розгорталися в Україні за часів гетьмана Івана Виговського, коли після смерті Богдана Хмельницького боротьба за державну незалежність вилилася у братовбивчу війну. Через долі героїв роману братів Журавок автор зображує страшну трагедію цієї війни: люди однієї крові стають ворогами — брат іде на брата — і голови свої кладуть, не здобувши ні слави, ні волі, ні. правди.

 

Роман «Останній гетьман» (2010)

22 лютого 1750 року мешканці міста Глухова, який був столицею Гетьманщини, сталі свідками урочистої події — обрання гетьманом України графа Кирила Григоровича Розумовського, але без його присутності. Вперше у статусі гетьмана Кирило Розумовський прибув до України у 1751 році. Своє гетьманування Кирило Розумовський розпочав з того, що відмінив різні обтяжливі збори з населення Лівобережної України. Однією з найголовніших справ Розумовського на гетьманській посаді стало реформування судового устрою України. В універсалі від 17 листопада 1760 року Кирило Розумовський впровадив виборність членів Генерального суду. Велику увагу Кирило Розумовський приділяв розвитку господарства. В Україні запрацювали заводи по виробництву листового срібла і золота, кінний завод, а також свічні, миловарні, дзеркальні та керамічні фабрики. Була проведена військова реформа. За наказом і сприянням Кирила Розумовського було збудовано чимало православних церков. У роки його гетьманування сформувалася блискуча плеяда філософів-просвітителів, літераторів, художників, архітекторів, композиторів. Але за роки свого гетьманування Кирило Розумовський приїздів в Україну лише чотири рази. Столиця в Глухові була до скасування гетьманства у 1764 році,

 

Мушкетик Ю. Останній гетьман. Погоня : романи / Юрій Мушкетик. — Харків : Фоліо, 2011. — 374 с. — (Історія України в романах).

До книги відомого майстра сучасної української прози Юрія Мушкетика увійшли два романи — «Останній гетьман» і «Погоня». У центрі першого роману — визначна історична постать, державний діяч, останній керманич козацької України Кирило Григорович Розумовський. Хоч би які оцінки давали йому історики, перед нами освічений і далекоглядний політик, що, ставши на гетьманство, дії свої передусім спрямував на модернізацію козацького ладу. Провів кілька важливих реформ і, попри будь-які утиски та перешкоди, встав на захист прав і свобод козацької автономії. Роман «Погоня» — захоплююча історія про козака-характерника, якому й чорт не брат, про його сумні та веселі пригоди на довгому шляху з січі додому.

 

Повість «Гетьман, син гетьмана» (2013)

Ще за життя Богдана Хмельницького постало питання про його наступника. Гетьман бажав зробити цю владу спадковою, маючи на увазі свого старшого сина, обдарованого Тимоша. Його загибель у Сучаві була тяжким ударом не тільки для батька, а й для України. Постраждала й сама ідея спадкової влади, яка цілком відповідала інтересам тогочасної Української держави. Молодший син Хмельницького Юрій, на час смерті батька мав усього 16 років. Старшина розуміла, що недосвідчений юнак не міг керувати державою  в складній політичній ситуації, тому спочатку регентом, а незабаром і гетьманом обрали сподвижника Хмельницького, генерального писаря Івана Виговського (1657—1659). Але через деякий час козацька старшина, незадоволена політикою Виговського, обрала гетьманом Юрія Хмельницького.

 

Мушкетик Ю. Гетьман, син гетьмана : повісті / Юрій Мушкетик ; худож.-оформлювач О. М. Іванова. — Харків : Фоліо, 2013. — 220 с. — (Історія України в романах).

Книжка Юрія Мушкетика «Гетьман, син гетьмана» вміщує дві повісті. У першій, що й дала назву книжці, розповідається про часи, які у вітчизняній історії називаються Руїною, про роки підступів і тиску сусідів на Українську державу, про руйнівну боротьбу зверхників за гетьманську булаву, про те, як наступник Богдана Хмельницького, Юрій Хмельницький, так і залишився тільки слабким сином славетного батька. Повість «Оглянься - за тобою погоня!» присвячена шістдесятникам. У ній ідеться про пору «відлиги» і страшну реакцію, яка за нею настала, коли в Україні намагалися придушити все українське, коли партія і КДБ контролювали все й усіх.

 

Література про життєвий і творчий шлях Юрія Мушкетика

• Волинський К.  Юрій Мушкетик (1929—2019) // Історія української літератури ХХ століття : у 2-х кн. Кн. 2. Друга половина ХХ ст. : підручник / з ред. В. Г. Дончика. — Київ : Либідь, 1998. — С. 297—301.

• Герасимова Г. П. Мушкетик Юрій Михайлович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 140—141.

• Жулинський, Микола. Істина — в людських душах // Мушкетик Ю.  Твори в 5-ті т. Т. 1.  / передм. М. Жулинського. — Київ : Вид-во художньої літератури «Дніпро», 1987. — С. 5— 34.

• Жулинський, Микола. І виводив він душу з пітьми // Мушкетик Ю. М. Суд : оповідання / Юрій Мушкетик ; передм. М. Жулинського. — Київ : Генеза, 2004. — С. 5—22.

• Мушкетик Юрій Михайлович (1929—2019) // Шевченківські лауреати 1962—2012 : енцикл. довідник / авт.-упоряд. М. Г. Лабінський ; вступ. слово Б. І. Олійника. —3-тє вид., змін. і допов. — Київ : Криниця, 2012. — С. 470—472.

Підготувала К. В. Бондарчук, завідувачка читальним залом.