* * * 2022 * * * Міжнародний рік кустарного рибальства та аквакультури * * * 2022 * * * Місто Гренобль (Франція) - Європейська зелена столиця * * * 2022 * * * Каунас (Литва) та Еш-сюр-Альзетт (Люксембург) – культурні столиці Європи * * * 2022 * * * Гвадалахара (Мексіка) - Всесвітня столиця книги * * * 2022 * * * Рік збреження природи та живого миру в Україні * * * 2022 * * * 300-річчя від дня народження видатного українського просвітителя-гуманіста, філософа, поета, педагога Григорія Савича Сковороди * * * 2022 * * * 150-річчя від дня народження зірки світового оперного мистецтва Соломії Крушельницької * * * 2022 ***

середа, 4 січня 2023 р.

Микола Аркас та його оригінальна праця «Історія України-Русі»: до 170-річчя від дня народження відомого українського історика і композитора

 


Український історик і композитор Микола Миколайович Аркас народився 26 грудня 1852 року (7 січня 1853) в місті Миколаїв у родині адмірала Чорноморського флоту Миколи Андрійовича Аркаса. В історію української культури, освіти й науки Микола Аркас увійшов не тільки як історик, автор першої виданої українською мовою узагальнюючої праці з історії України, а й як автор «Катерини» — опери за сюжетом однойменної поеми Тараса Григоровича Шевченка.

 Миколаївський рід Аркасів прославився діяннями на користь вітчизни. Засновник роду Андреас (Андрій) народився у Греції у місті Літохоро біля підніжжя гори Олімп. Його прізвіще Аркас пов’язане з назвою давньогрецької провінції Аркадія. До Миколаєва Андрій Еммануїлович Аркас прибув на початку XIX століття, коли місто ще тільки розбудувалося й заселялося. Тут він став викладачем історії та стародавніх античних мов у новозаснованому штурманському училищі.

А вже для обох його синів — Миколи й Захарія Україна стала справді батьківщиною. Завдяки природженим здібностям і працелюбності, високим почуттям офіцерської честі, добропорядності та непохитного службового обов’язку, обидва уславили себе самовідданою службою у Чорноморському військово-морському флоті. Брати своїми різноманітними добродіяннями набули заслуженого авторитету у мешканців Миколаєва, тим більше, що Микола Андрійович Аркас багато уваги приділяв розвитку у місті шкіл грамотності, і прогресивна громадськість виклопотала йому у міської думи звання почесного громадянина Миколаєва.

Світогляд Миколи Миколайовича Аркаса сформувався під впливом сімейних традицій, гімназійних учителів, знайомства з творчістю Тараса Шевченка та Пантелеймона Куліша, публікаціями в журналі «Основа». Великий вплив на формування патріотичних почуттів Миколи Аркаса мала мати, яка хоч і була дочкою високого урядовця Чорноморського флоту в чині дійсного статського радника, але й не забувала, що її рід Богдановичів започаткував представник української козацької старшини. Софія Петрівна прищеплювала синові любов до народних звичаїв та пісень, казок та мальовничої природи України. Багато в цьому плані дала і дружба з дітьми села Богданівка, що під Миколаєвом, де був маєток батька Миколи Миколайовича.

Як учень одеської приватної гімназії Стародубцева Микола Аркас найбільші здібності виявив у написанні творів з літератури. Навіть ці його учнівські писання відзначалися умінням автора глибоко проникати у психологію літературних героїв, досконало аналізувати логіку їхніх вчинків. Під час шкільних і студентських канікул Миколу можна було побачити у народному одязі серед працюючих селян. Він охоче працював у полі чи на фермі. Батько не схвалював це, а коли ще й довідався про його намір одружитися з сільською дівчиною, не на жарт сполошився.

Микола Миколайович Аркас в 1875 році закінчив природознавче відділення фізико-математичного факультету Новоросійського університету в Одесі.  Батько негайно влаштував його на державну службу до канцелярії військово-морського відомства у Миколаєві, а наступного року навіть відправив Миколу у закордонне відрядження до Константинополя, а потім до Галаца. Після повернення його одружили з дочкою військово-морського офіцера Шишкіна — Ольгою Іванівною. Незважаючи на спішність і формальність шлюбу, він виявився щасливим. У 70—80-х роках у молодого подружжя Аркасів народилися діти: дочка Оксана і два сини — Петро і Микола. Дружина пройнялася демократичними і патріотичними ідеалами чоловіка, які знайшли втілення у двох напрямах творчої роботи Миколи Миколайовича, не пов’язаними з його професією природознавця — історією і музикою.

В 1881 році, після смерті Миколи Андрійовича Аркаса, маєток у селі Богданівка дістався у спадок його синові Миколі Миколайовичу. Микола Аркас значну частину своїх прибутків від маєтку віддавав на розвиток української культури. Так, він позичав гроші, щоб від чужого імені надіслати їх літературознавцю та історику Василю Доманицькому, допомагав видавництву Бориса Грінченка. Прохань про допомогу було так багато, шо в одному зі своїх листів Микола Миколайович скаржився: «Велике лихо уславитись заможним чоловіком, а в дійсності не мати зайвої копійки». Цікавим є факт відкриття Миколою Аркасом невеликої сільської чотирирічної школи в селі Богданівка, що на Миколаївщині, де протягом двох років (1907—1909) предмети викладали українською мовою.

Багато часу Микола Миколайович віддавав культурно-громадській роботі. Він став засновником і головою товариства «Просвіта» в Миколаєві. Миколаївська «Просвіта» під керівництвом Миколи Аркаса розгорнула досить плідну культурно-освітню діяльність. Тільки протягом 1908 року відбулося майже півсотні літературно-музичних вечорів, на яких, крім виступів малими формами, пройшли вистави опер «Катерина», «Запорожець за Дунаєм», «Наталка-Полтавка», п’єс Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля», «Бондарівна», «Сто тисяч», «Наймичка», «Розумний і дурень», Михайла Старицького — «Зимовий вечір», Григорія Квітки-Основ’яненка — «Шельменко-денщик», Бориса Грінченка — «Нахмарило»…

Визначну роль у житті Миколи Аркаса відіграло його знайомство у студентські роки з видатним митцем українського театру Марком Лукичем Кропивницьким. Марко Лукич та Микола Миколайович подружилися, і Аркас як актор-аматор навіть став брати участь у виставах «Одеського нового театру», яким керував Марко Кропивнииький. Починаючи зі студентських років Микола Миколайович Аркас старанно записував народні пісні, захоплювався кобзарським мистецтвом. Потім ці записи лягли в основу опери «Катерина». Усвідомлюючи свою високу відповідальність перед пам’яттю Тараса Шевченка, Микола Миколайович писав відомому українському театральному діячові Панасу Карповичу Саксаганському: «...осміливсь і я свого додати, щоб пісня його ширилась між нашим людом, щоб бачили вони те, що тяжко й болісно накипало, накипало на його серці і вилилось у стиху могутнім…». Опера не сходила зі сцени впродовж чотирьох років. Композитор планував написання ще кількох музичних творів, але крововилив у мозок та параліч правої руки не дали йому змоги сідати за фортепіано. Опера «Катерина» лишилась єдиною в творчому доробку Миколи Миколайовича Аркаса. Неможливість присвятити себе музичній творчості привела Миколу Миколайовича до нової сфери діяльності — на початку XX століття. він почав вивчати історію України.


 

«Історія України-Русі» Миколи Аркаса


У студентські роки більш усвідомленим стає інтерес Миколи Аркаса до історичного минулого України, до духовних надбань народу. Микола Миколайович мав досить багату власну кількатисячну бібліотеку з українознавчої проблематики, яку поповнював протягом усього життя. Передплачував різноманітну періодику, старанно фіксуючи в ній щонайменшу замітку, будь-який малюнок, що й згодилося йому пізніше, коли він готував рукопис «Історії України-Русі» до друку. Ілюстраціям Микола Аркас надавав не менше ваги, ніж тексту, бажаючи зробити видання популярним.


Підхід до написання основного тексту «Історії України-Русі» з самого початку був найсерйозніший. Микола Миколайович знайомиться з документальними матеріалами, а також з друкованим доробком професійних істориків. Мета досліджень — аналіз і узагальнення української історії в найдоступнішій формі, зрозумілій навіть підліткові з незакінченою середньою освітою. Микола Миколайович Аркас планував написати в одному-двох примірниках книжку для домашнього вжитку: навчання й виховання онука Миколи. В цей час зав'язалося його листування з Михайлом Грушевським. Микола Миколайович захопився працями історика, підтримав його починання матеріально.

Попри такі скромні задуми ставлення автора до роботи було надзвичайно серйозним. Він не лише налагодив офіційні контакти з бібліотеками й видавництвами, знайшов компетентних людей, спроможних підтримати його дослідницький інтерес, сприяти придбанню відповідної літератури у найбільших вітчизняних культурних центрах — Києві, Одесі, Львові. Разом з прихильниками реалізації його задуму Микола Аркас обговорив різні варіанти залучення коштів меценатів. Однак зрештою грошові видатки взявся покрити сам автор, хоч це й підірвало його матеріальне становище.

Відредагована Василем Доманицьким праця Миколи Аркаса «Історія України-Русі» вийшла в Петербурзі 1908 року небаченим до того часу семитисячним тиражом і розійшлася впродовж семи місяців. Вона принесла авторові визнання та матеріальні нестатки. Щоб видати книжку, Микола Миколайович, не маючи власних коштів, позичив 10 тисяч під високі відсотки. Цей борг після його смерті ліг на плечі його сім’ї. Другого видання «Історії України- Русі» (краківського) він так і не побачив.

Сучасники вважали твір Миколи Миколайовича Аркаса справді першим серед аналогічних, присвячених для малоосвічених категорій населення й дітей. Попри всі свої переваги ні «История украинского народа» Олександри Єфіменко, ні «Очерк истории украинского народа» Михайла Грушевського не були написані живою українською мовою в манері, доступній середньоосвіченому читачеві. Та й сам автор оцінював свою працю насамперед з погляду її доступності: «Розпочинаючи «Історію України», я не мав на мислі написати науковий твір, — я хотів ясно розповісти землякам те, що робилося у нас на Вкраїні од найдавніших часів до останніх…».

Доброзичливою й конструктивною була критична стаття історика В'ячеслава Казимировича Липинського, який з великою повагою, не оминувши слабких місць, проаналізував «Історію України-Русі» Миколи Аркаса. Він різко відмежувався від неприязної критики Михайла Грушевського, котрий у своїй роботі «Про культуру і критику» писав: «Тої ідеології, яка була б нам бажана, того висвітлення історії України, в якім ми його бачимо — в книзі Аркаса нема». Така нищівна критика не зіпсувала загального враження, хоч і стала причиною різкого погіршення здоров’я як Миколи Аркаса, так і Василя Доманицького. Тяжко переживаючи, Микола Миколайович писав Борису Грінченкові: «Ви розумієте, що воно таке, коли чоловік загубив віру в свої сили?! Ні до чого не сила узятись, стоїть як мара, як сувора пересторога: „З праці твоєї може вийти одна тільки шкода для рідного краю”. Ці слова страшні стоять перед очима, бринять в вухах, а свідомість, що ти дійсно тільки нікчемнісінький дилетант, припиняють усякі заходи до будь-якої праці». Відповіддю на критику Михайла Грушевського був лист Гната Хоткевича: «...д. Грушевський, правда, має таку ерудицію, котрої Ви певне не маєте. Але з того зовсім не виходить ніби тільки він має право писати історію».

 «Історія України-Русі», безперечно, заслужила таку високу оцінку сучасників. Книжка приваблює надзвичайною простотою викладу, а передусім підходом до подання матеріалу, гарною українською мовою, простою, образною. Авторська розповідь то посилюється, то підтверджується уривками з літописів, легенд, билин, народних пісень. Фольклор є невід’ємною складовою «Історії України- Русі». Особливістю авторського стилю Миколи Аркаса є органічне сплетіння в розповідь діалогів історичних особистостей, узятих здебільшого з фольклору. Часто наводяться історичні документи, дається коротка характеристика станів (шляхти, селян, міщан, духовенства, козаків) для кожного періоду. Найважливіші документи подаються не через цитування, а способом переказу сучасною авторові «народною» мовою.

«Історія України-Русі» Миколи Аркаса сприяла поширенню знань про минуле своєї Батьківщини серед найширших верств населення, спонукала до детальнішого вивчення її історії. І сьогодні праця Миколи Миколайовича Аркаса приверне увагу не лише самим захоплююче цікавим змістом фактичного матеріалу про події та явища давнього історичного минулого України, а й дуже привабливою і водночас образною мовою викладу.

 

Аркас М. М. Історія України-Русі / вступ. слово і комент. В. Г. Сарбея. — Факс. вид. — Київ : Вища школа, 1990. — 456 с.: іл.

Популярний нарис історії України. Історичний процес розглядається за персоналіями його провідних діячів.






Аркас М. М. Історія України-Русі / вступ. ст. і комент. В. Г. Сарбея. — Одеса : Маяк, 1994. — 392 с.

Книга є першою узагальнюючою працею з історії України, що вийшла в світ рідною мовою. У популярному нарисі історичний процес розглядається за персоналіями його провідних діячів. Твір захоплює багатим фактичним матеріалом, яскравою мовою викладу. Використовуючи фольклор, автор передає народне бачення важливих історичних подій.




Аркас М. М. Історія України-Русі /Бібліотека Історичного клубу «Холодний Яр». — Київ : Наш формат, 2015. — 464 с.

У книзі Миколи Аркаса зібрано всю історію українського народу до початку ХХ століття. Це репринтне перевидання 2-го (позацензурного) видання «Історії України- Русі» Миколи Аркаса, яке вийшло у Кракові 1912 року. Готував його Василь Доманицький, редактор 1-го видання, а по його смерті та смерті автора завершили Богдан Лепкий та В’ячеслав Липинський. Більшу частину накладу 2-го (краківського) видання було спалено російськими військами під час Першої світової війни, відтак воно стало бібліографічною рідкістю. На переконання визначного громадського діяча, мецената і видавця Євгена Чикаленка, ця книжка після «Кобзаря» є найкориснішою.

 



Література про життя та діяльність Миколи Аркаса


  • Аркас Микола Миколайович // Випускники Одеського (Новоросійського) університету : енциклопедичний словник.  Вип. І. — Одеса : Астропринт, 2005. — С. 22.
  • Аркас Микола Миколайович // Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — Київ : Либідь, 1997. — С. 46.
  • Аркас Микола Миколайович (1852—1909) // Преварська М. І. Видатні українці. Культура. Мистецтво. Освіта : довідник. — Київ : Велес, 2016. — С. 7—10. —(Серія «Гордість і слава України).
  • Аркас Микола Миколайович (1852—1909) // Мистецтво України : енциклопедія у 5 т. / редкол. Кудрицький А. В. (відп. ред.) та ін. — Київ : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. —  Т. 1 : А — В. — С. 79.
  • Березовська Т. Микола Аркас у вимірі між професіоналізмом та патріотизмом // Тетяна Березовська ; Краєзнавство. — 2013. — № 1 (82). — С.55—60.
  • Коваль Р. Після «Кобзаря» найкорисніша книга // Аркас М. М. Історія України-Русі /Бібліотека Історичного клубу «Холодний Яр». — Київ : Наш формат,2015. —С. 4—8.
  • Кремінь Т. Ювілей Миколи Аркаса в Миколаєві // Тарас Кремінь ; Краєзнавство. — 2013. — № 1 (82). — С.69—73.
  • Микола Аркас (1852—1909) // Народжені Україною : меморіальний альманах : у 2-х т. —  Київ : ЄВРОІМІДЖ, 2002. — Т. 1. — С. 104—105.
  • Музична культура ХІХ століття // Ваврух М. Нариси з історії української культури : архітектура, образотворче мистецтво, музика, театр, кіно / Марія Ваврух, Роксоляна Гавалюк. – Львів : Світ, 2018. – С.127.
  • Нерод В. О. Аркас Микола Миколайович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 120—121.
  • Пироженко Л. В. Аркас Микола Миколайович //Українська педагогіка в персоналіях : у 2 кн. Кн. 1 : навч. посібник / за ред. О. В. Сухомлинської. —Київ : Либідь, 2005. — С. 433—436.
  • Просвітитель і дослідник Микола Аркас (1852-1909) // Мельничук Г. 1000 незабутніх імен України. — Київ : Вид-во «Школа», 2005. — С. 94—95.
  • Сарбей В. Г. Микола Аркас і його «Історія України-Русі» // Аркас М. М. Історія України-Русі. — Факс. вид. — Київ : Вища школа, 1990. — С. 3—43.
  • Сарбей В. Г. Микола Аркас і його «Історія України-Русі» // Аркас М. М. Історія України-Русі. — Одеса : Маяк, 1994. — С. 5—45.
  • Тригуб О. Аркасівська перлина (сторінки історії села Стара Богданівка)  //Олександр Тригуб ; Краєзнавство. — 2013. — № 1 (82). — С.61—68.

 

 

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом


Немає коментарів:

Дописати коментар

Надеемся на комментарии