Ліна Костенко: життя та творчість на тлі епохі ХХ—ХХІ століття: 95 років від дня народження

 

«Ліна Костенко — це той «білий голос висоти», який в… многозвучному оркестрі чутний особливо…» (Іван Дзюба)

Ліна Василівна Костенко (1930) — найвизначніша українська поетеса, «Золотий письменник України» (2012). Дебютувала у плеяді поетів-шістдесятників збірками «Проміння землі» (1957) та «Вітрила» (1958). 1961 року вийшла поетична збірка «Мандрівки серця»… Шістнадцять довгих років поетичне слово Ліни Костенко було під забороною… Ліна Василівна повернулася до шанувальників поезії з виходом у 1977 році збірки «Над берегами вічної ріки». Надзвичайний успіх мав історичний роман у віршах «Маруся Чурай» (1979).

Перу Ліни Костенко також належать поетичні збірки «Неповторність» (1980) і «Сад нетанучих скульптур» (1987), збірка віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987), сценарій фільму «Чорнобиль. Тризна» (1993), поема «Берестечко» (1999, 2010). 2010 року опубліковано перший прозовий роман «Записки українського самашедшого». 2011 року побачили світ збірки «Річка Геракліта» і «Мадонна перехресть», а 2012 — «Триста поезій. Вибрані вірші».

1987 року за роман «Маруся Чурай» і збірку «Неповторність» була удостоєна Шевченківської премії. За книжку «Інкрустації», видану італійською мовою, Ліні Костенко 1994 року присуджено премію Петрарки, якою Консорціум венеціанських видавців відзначає твори видатних письменників сучасності. Лауреатка Премії Антоновичів (1989, за «Сад нетанучих скульптур»). У 2000 році Ліна Костенко стала першим лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії імені Олени Теліги.

Ліна Костенко — почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського й Чернівецького університетів. У 2015 році малу планету Сонячної системи № 290127 названо «Лінакостенко». 14 липня 2022 року була нагороджена Орденом Почесного Легіону. 8 травня 2024 року нагороджена званням «Почесний громадянин Києва. Твори Ліни Василівни Костенко перекладено багатьма європейськими мовами.

 

Ліна Костенко про себе поетичним словом

«Я виросла у Київський Венеції. Цвіли у нас під вікнами акації. А повінь прибувала по інерції і заливала всі комунікації. Гойдалися причали і привози. Світилися кіоски, мов котики. А повінь заливала верболози по саме небо і по самі котики. О, як було  нам весело, як весело!..».

«Наснився мені чудернацький базар: під небом, у чистому полі, для різних людей, для щедрих і скнар, продавалися різні Долі… Долі самі набивались мені. І тільки одна відвернулась… То хто ж, ти така? Як твоє ім’я?... Поезія — рідна сестра моя. Правда людська — наша мати. І я її прийняла, як закон. І диво велике сталось: минула ніч. І скінчився сон. А Доля мені зосталась. Я вибрала Долю собі сама…».

«Не хай підождуть невідкладні справи. Я надивлюсь на сонце і на трави. Наговорюся з добрими людьми. Не час минає, а минаєм ми. А ми минаємо… ми минаємо так-то…  А час — це тільки відбивання такту. тік-так, тік так… і в цьому вся трагічність. А день, і ніч, і звечора до рання — це тільки віхі цього проминання…».

«Мені страшно признатися: я щаслива. Минають роки, а ти мені люб. Шаліє любові тропічна злива — землі і неба шалений шлюб. Вколисана в ніч, тобою омита, хитає мене серед білого дня. Ковшами самотності сплачене мито за всі незнання і за всі навмання. Нещасть моїх золоті обжинки. Душа моя, аж тепер сп'янись. Ох, я не Фауст. Я тільки жінка. Я не скажу: "Хвилино, спинись!" Хвилино, будь! Лише не хвилиною, а цілим життям…».

«Навшпиньки повертаюсь в ті дні. Вони, як сонце, сходять у мені. Там є наш дім і обрій твоїх рук, і ще душа не відає розлук. І ще є час для друзів і гостей. І щастя є. І донечка росте. І син малює квіточку зорі, як той маленький принц Екзюпері».

«Буває мить якогось потрясіння: побачиш світ, як вперше у житті. Звичайна хмара, сіра і осіння, пропише раптом барви золоті. Стоїш, як стогін, під склепінням казки. Душа прозріє всесвітом очей. Кричить гілля. З облич спадають маски. З усього світить суть усіх речей. І до віків благенька приналежність переростає в сяйво голубе. Прямим проломом пам'яті в безмежність уже аж звідти згадуєш себе».

«Страшні слова, коли вони мовчать, коли вони зненацька причаїлись, коли не знаєш, з чого їх почать, бо всі слова були уже чиїмись. Хтось ними плакав, мучивсь, болів, із них почав і ними ж і завершив. Людей мільярди і мільярди слів, а ти їх маєш вимовити вперше! Все повторялось: і краса, й потворність. Усе було: асфальти й спориші. Поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».

 

Костенко Л. Вітрила : Лірика / Ліна Костенко. — Київ : Рад. письменник, 1958. — 96 с.

«Вітрила» — друга збірка поезій  відомої української поетеси Ліни Костенко. Книга складається з ліричних віршів, в яких автор правдиво і щиро оспівує красу рідного краю велич людини-трудівника, глибину прекрасного людського почуття — кохання. Є в книзі поема-казка «Казка про Мару». Цікава за своїм сюжетом, написана в глибоко народному плані, казка в хороших алегоричних образах звеличує красу людської душі, гнівно картає двоєдушних, злих людей, показує, що краса людини — це її діла.

О друзі мої!

Із рідних домівок

вітрила ввижаються дальніх мандрівок…

А в дальніх мандрівках

ввижається в млі

коріння дерев у рідній землі!

Костенко Л. Маруся Чурай : історичний роман у віршах / Ліна Костенко ; худож. Владислав  Єрко. — Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2019. — 224 с.

Історичний роман у віршах «Маруся Чурай» (1979) визначної української поетеси Ліни Костенко — один із вершинних творів української літератури, своєрідна енциклопедія духовного життя нашого народу в XVII столітті. Висока драма любові вирує на тлі епічних історичних змагань, де доля легендарної Марусі Чурай тісно переплетена з долею України. У 1987 році за історичний роман у віршах та збірку поезій «Неповторність» Ліна Василівна Костенка була відзначена премією імені Тараса Шевченка.

Костенко Л. Неповторність : Вірші. Поеми / Ліна Костенко. — Київ : Молодь,1980. — 224 с.

У книзі відомої української поетеси Ліни Костенко — вірші та поеми. Це твори високої громадянської одухотвореності, тонкого ліризму і великої художньої культури. Їм притаманні яскрава образність, глибина думки, афористичність.

Все що буде, було і що є на землі,

і сто тисяч разів уже й бачене чуте,

сірі вузлики ранку — твої солов'ї,

все це тільки одне нерозгадане чудо.

Знаю склад біосфери, структури кислот,

все, що є у природі, приймаю як даність.

Я, людина двадцятого віку, — і от,

зачудована, бачу лише первозданність!...

Костенко Л. В. Сад нетанучих скульптур : Вірші, поема-балада, драматичні поеми. — Київ : Рад. письменник, 1987. — 207 с.

До книги відомої української поетеси Ліни Костенко ввійшли вірші, поема-балада «Скіфська одіссея», драматична поема «Сніг у Флоренції», драматична поема «Дума про братів неазовських».

Хай буде легко. Дотиком пера.

Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.

Цей білий світ — березова кора,

по чорних днях побілена десь звідтам.

Сьогодні сніг іти вже поривавсь.

Сьогодні осінь похлинулась димом.

Хай буде гірко. Спогадом про Вас.

Хай буде світло, спогадом предивним.

Хай не розбудить смутку телефон.

Нехай печаль не зрушиться листами.

Хай буде легко. Це був тільки сон,

що ледь торкнувся пам'яті вустами.

Костенко Л. В. Вибране / Ліна Костенко. — Київ : Дніпро, 1989. — 559 с.

Книжка віршів та поем відомої української поетеси Ліни Костенко містить твори, опубліковані впродовж останніх десятиліть, поезії з книг «Зоряний інтеграл» (1963) та «Княжа гора» (1972), які свого часу не побачили світу, а також найновіші вірші, що склали розділ «Інкрустації».

Не треба думати мізерно.

Безсмертя є ще де-не-де...

Хтось перевіяний, як зерно,

У ґрунт поезії впаде.

Митцю не треба нагород,

Його судьба нагородила,

Коли в людини є народ,

Тоді вона уже людина.

Костенко Л. Берестечко : історичний роман / Ліна Костенко. — Київ : Укр. письменник, 1999. — 157 с.

«Берестечко» —  це книга про одну з найбільших трагедій української історії — битву під Берестечком. Написана ще в 1966—1967 роках, вона згодом не раз дописувалась на всіх етапах наступних українських трагедій — і після поразки 60-х років, і в безвиході 70-х,  і в оманливих пастках 80-х.

Протягом цього часу з конкретної поразки під конкретним Берестечком тема цього роману переростала у філософію поразки взагалі, в розуміння, що «поразка — це наука, не яка перемога так не вчить», а відтак і в необхідність перемоги над поразкою. І, відкидаючи попередні варіанти як відгорілі ступені ракети, на сьогодні, вже в незалежний Україні, в часи, коли вона стоїть перед загрозою вже остаточної поразки  — ця книга з необхідності бути написаною переросла для автора в необхідність бути опублікованою.

Костенко Л. Берестечко : історичний роман / Ліна Костенко ; [авт. статей І. Дзюба, В. Панченко] ; іл. С. Якутовича. — 2-ге вид. — Київ : Либідь, 2017. — 232 с. : іл. — Бібліогр.  : С. 218—223.

Всеприсутній у століттях, Богдан Хмельницький Ліни Костенко — грандіозна постать на роздоріжжі Європи. Людина, що зводить державу, бунтар, що кидає виклик усталеній системі, пристрасний закоханий чоловік, спопелілий від зради, стратег і полководець, софістикований дипломат, безпритульний бранець власник помилок та історії, голос гідності й свободи — таким є гетьман України віч-на-віч зі своєю поразкою. Велич історичного призначення та драма самотньої людської душі — ці два виміри нерозривно пов'язані у творі. Відроджений в новій любові гетьман знову стає на чолі повсталого війська. Суверенність держави народжується з вистражданої індивідуальної свободи і зрілої людської волі. Роман у віршах «Берестечко» творився на різних етапах протистояння України та її боротьби за незалежність — від середини 1960-х до кінця 1990-х. ХХ століття впізнає себе в ХVII-му. Україна знову змушена долати фатальну циклічність своїх проблем. Але драма поразки стає філософією відродження, катарсисом, повстанням руїни людини і народу. Перемога над поразкою - основний філософський і психологічний код цього твору. Художнє оформлення Сергія Якутовича творять разом з романом у віршах неповторний мистецький синтез, доповнений глибокою аналітикою — статтею Івана Дзюби про творчість Ліни Костенко та статтею Володимира Панченка про «Берестечко».

Костенко Л. Записки українського самашедшего / Ліна Костенко. — Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2011 — 416 с. — (Перлини сучасної літератури).

Роман «Записки українського самашедшего» написано від імені 35-річного комп’ютерного програміста, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу. У світі надмірної (дез)інформації і тотального відчуження він – заручник світових абсурдів – прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом. За жанровою стилістикою «Записки українського самашедшого» – насичений мікс художньої літератури, внутрішніх щоденників, сучасного літописання й публіцистики. Це перший опублікований прозовий роман видатної української поетеси.

Костенко Л. В. Річка Геракліта / Ліна Костенко ; упоряд. та передм. О. Пахльовської, післямова Д. Дроздовського ; худож. С. Якутович. — Київ : Либідь, 2011. — 336 с. : іл.

«Річка Геракліта» —  це міні-вибране вже друкованих та нових поезій Ліни Костенко. Цикли природи та людського буття тут зв’язані в єдине ціле, циклічний міфологічний час та лінійний час християнства перетинаються між собою. Вірші-осяяння, вірші-попередження, вірші-реквієми і вірші, де тріумфує неприборкана стихія людських почуттів, створюють цілісну симфонічну «поему» філософського осягнення Часу. Художній коментар до поезій —  оригінальні роботи Сергія Якутовича, який «транслює» таємницю буття через витончені фантазійні «портрети» пір року, що постають у символічних, містичних та неореалістичних жіночих образах. У післямові літературознавець Дмитро Дроздовський осмислює поетичний світ Ліни Костенко в контексті європейської художньо-філософської традиції. У долученому до книжки аудіодиску Ліна Костенко озвучує свою поезію про безмежжя в людині й людину в безмежжі.

Ти знов прийшла, моя печальна музо.

Не бійся, я не покладаю рук.

Пливе над світом осінь, як медуза,

І мокре листя падає на брук.

А ти прийшла в легесеньких сандаликах,

Твій плащик ледь прип'ятий на плечі.

О, як ти йшла в таку негоду, здалеку,

Така одна-однісінька вночі!

Ти де була, у Всесвіті чи в Спарті?

Яким вікам світилася вві млі?

І по якій несповідимій карті

Знаходиш ти поетів на землі?

Ти їм диктуєш долю, а не вірші.

Твоє чоло шляхетне і ясне.

Поети ж є і кращі, й щасливіші.

Спасибі, що ти вибрала мене.

 

Костенко Л. В. Мадонна Перехресть / Ліна Костенко. — Київ : Либідь, 2012. — 112 с. : іл.

До цієї книжки Ліни Костенко увійшли нові, а також раніше не друковані поезії різних років. Це книжка дуже особиста: вона присвячена коханій доньці - Оксані. З великою довірою до свого читача автор відкриває родинний альбом - ніби запрошує на вогник земного дому всіх подорожніх на шляхах і перехрестях буття.

Коли замовкли менуети

і звук божественних терцин,

були й музики, і поети,

але не так, як перед цим.

Ішли віки, мінялись люди.

Адреси змінював Парнас.

Було все так, як вже не буде,

як вже при них, а не при нас…

 

Костенко Л. ТРИСТА ПОЕЗІЙ. Вибрані вірші. / Ліна. — 29-те вид. — Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2024 — 416 с. — (Серія «Українська Поетична Антологія»).

До книги Ліни Костенко — улюбленої української поетеси кінця другого–початку третього тисячоліття — увійшли найвідоміші її вірші з різних періодів творчості — від ранньої поезії до сьогодні, а також уривки з романів та поем. Це найповніше вибране поетеси за часів Незалежності.

спини мене отямся і отям

така любов буває раз в ніколи

вона ж промчить над зламаним життям

за нею ж будуть бігти видноколи

вона ж порве нам спокій до струни

вона ж слова поспалює вустами

спини мене спини і схамени

ще поки можу але вже не можу

настала черга й мою зорю

чи біля тебе душу відморожу

чи біля тебе полум’ям згорю

Костенко Л. Скіфська одіссея : поема-балада / Ліна Костенко ; [авт. Енциклопедії «Скіфської одіссеї» Я. Ф. Барб’єрі, О. Пахльовська ; авт. статті О. Пахльовська] ; іл. В. Бахтова. — Київ : Либідь, 2020. — 256 с. : іл.

Герой поеми-балади Ліни Костенко «Скіфська одіссея» — молодий Грек з Ольвії-Миколаєва — два з половиною тисячоліття тому рушив у плавання Дніпром, а тоді — Борисфеном — у напрямку майбутнього Києва, пізнаючи грецький і скіфський світи Припонтиди.  А це був також час народження Європи серед мурів Афін. У поемі, написаній іскрометно й іронічно, постає багатостолітня — реальна й міфічна — стихія творення України на перетині західної і східної цивілізацій, а сама Україна бачиться як невід’ємна частина середземноморської культури. Ця поема набуває особливої актуальності сьогодні, оскільки з анексією Криму Росія відібрала також античне минуле України, перетворивши сонячну землю мандрів Геродота на зону зненависті й мілітаризму. Історичні й культурологічні аспекти поеми коментуються в Енциклопедії «Скіфської одіссеї». Книжку оформлено офортами художника і майстра скіфсько-грецького ленд-арту Володимира Бахтова.

Ріка Супій, і що там тої річечки?

Ох, недарма на праведній воді

латаття жовте світиться, як свічечки! —

то на чиїйсь біді, то на чиїйсь біді…

Ішли віки. Ріка собі міліла.

Довкіл наверствувався торф'яник.

Стара верба од старості зомліла,

забула, що сказав їй водяник.

Цвіло латаття. Плавали качки.

Звичайна річка, як усі річки…

 

Література про життєвий і творчий шлях Ліни Костенко

Брюховецький В. С. Ліна Костенко : нарис творчості / В’ячеслав Степанович Брюховецький . — Київ Дніпро, 1990. —262 с. — (Літературний портрет).

Нарис присвячено становленню і еволюції яскраво самобутнього таланту Ліни Костенко, видатної майстрині слова, лауреатки Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка. В її багатогранній творчості трансформувалися кращі традиції українського фольклору і класичної літератури, відбилися громадянська позиція митця, світогляд та естетичні ідеали, втілені в експресивну, сповнену внутрішнього динамізму художню форму.

Дзюба І. Є поети для епох / Іван Дзюба. — Київ : Либідь, 2011. — 208 с. : іл.

У цій книжці зійшлися дві унікальні творчі особистості, чиї імена уже давно промовляють самі за себе. Натхненний есей Івана Дзюби про творчість Ліни Костенко суголосний бесіді з поетесою, в якій вона вперше так щиро й вичерпно розповідає про своє життя у Слові.

Дзюба І. Є поети для епох : Ліна Костенко про свій і наш з вами час. І про світове безчасся / Іван Дзюба. — Київ : Либідь, 2019. — 144 с. : іл.

Це книжка про письменника в Часі — і про Час у житті й творчості письменника. Перед читачем розгортається ніби писаний на окремих аркушах літопис долі Ліни Костенко — і долі країни в часи тоталітарної системи та в період боротьби за Незалежність, захисту її здобутків.

Дзюба І. М. «Гармонія крізь тугу дисонансів…» / Іван Дзюба, Ліна Костенко, Оксана Пахльовська. — Київ : Либідь, 2016. — 584 с. : іл.

Це книжка про письменника в Часі - і про Час у житті й творчості письменника. Перед читачем розгортається ніби писаний на окремих аркушах літопис долі Ліни Костенко - і долі країни в часи тоталітарної системи та в період боротьби за Незалежність, захисту її здобутків. Глобальні історичні події перетинаються зі щасливими й сумними моментами родинного життя, драматичні передчуття й іронічні коментарі переплітаються, голоси рідних і друзів творять поліфонію, яка з хаосу дисонансів вичакловує гармонію, світло, любов.

Жуковська Г. М. «Усе іде, але не все минає». Пам'ять і час у творчості Ліни Костенко : монографія. — Київ : Книга, 2010. — 188 с.

У книзі через філософські категорії історичної пам’яті і часу досліджено своєрідність художнього моделювання минулого у різних жанрах творчості Ліни Костенко, здійснено вивчення особливостей відображення історичних подій та осіб, детально простежено історіософські аспекти творчості поетеси. У монографії вперше демонструється комплексний підхід до вивчення творчості Ліни Костенко з детальним аналізом малодосліджених сучасним літературознавством історичних поем Скіфська одіссея і Дума про трьох братів неазовських, а також історичного роману у віршах Берестечко. Простежується зв’язок давноминулих подій з сучасністю, досліджується внесок Ліни Костенко в демістифікацію легендаризованих історичних постатей та подій. Представлена праця розширює коло літературознавчих питань, сприяє створенню цілісної концепції творчості Ліни Костенко, суттєво доповнює та розширює аспекти вивчення історико-літературного процесу в Україні в 60-90-і роки XX століття.

Карпенко Ю. О. Літературна ономастика Ліни Костенко : монографія / Юрій Олександрович Карпенко, Мирослава Романівна Мельник. — Одеса : Астропринт, 2004. — 216 с.

Аналізуються функції та зміст власних назв, ужитих в усіх художніх творах Ліни Костенко, що видані в Україні окремими книжками. Могутня сила високої поезії робить ономастичне чудо: звичайні, у повсякденному вжитку нейтральні власні назви набувають великої виразовості, стають промовистими, експресивно напруженими, значущість онімів істотно посилюється порівняно з їх ужитком за межами костенківських текстів. Від збірки до збірки зростає чисельність, функціональна  наснага, глобальність і оригінальність використання власних назв, які в окремих побудовах роману «Берестечко» стають незалежними виразниками поетичної думки. Твори Ліни Костенко засвідчують, якими виразовими багатствами володіють доречно й майстерно вжиті власні назви.

Клочек Г. Історичний роман Ліни Костенко «Маруся Чурай» : навч. посіб. / Григорій Клочек. — Кіровоград : Вид-во «Степова Еллада», 1998. — 52 с.

Основний принцип «шкільної версії аналізу твору», що його дотримується автор посібника, відомий літературознавець, доктор філологічних наук, професор Григорій Клочек, полягає у доступності викладу, який органічно поєднується з глибоким науковим осмисленням знаменитого роману Ліни Костенко.

Учитель- словесник знайде у цьому посібнику багато розмаїтої інформації, яка допоможе йому цікаво і нестандартно провести уроки, на яких вивчається «Маруся Чурай» Учневі-старшокласнику ця книжка відкриє складний світ української історії XVII століття. 

Коляда Т. Ф. Інтенсіональний світ поезії Ліни Костенко : монографія / Тетяна Федорівна Коляда. — Одеса : ОКФА, 1999. — 112 с.

В роботі досліджується на проблемно-естетичному і семіотичному рівнях поезія Ліни Костенко. Художний текст розглядається як явище інтенсіонального, можливого світу, семантики, як творіння інтенсіональної індивідуально-художньої мови. Впроваджується поняття інтенсіоналу як опосередкованої мовою художньої інтенсії, що дозволяє глибше осягати сутність авторських модальностей.

Ковалевський О. Ліна Костенко : нарис творчо-світоглядної біографії / Олексій Ковалевський. — Харків : Вид-во «прапор», 2004. — 192 с.

В нарисі простежуються впливи екзистенціалізму та традиційної філософії серця на творчо-світоглядну еволюцію видатної української поетеси Ліни Костенко, на широкому матеріалі розглядається проблема стосунків шістдесятників і радянського тоталітаризму, аналізуються взаємозв’язки історичного й природного в ліриці Ліни Костенко, психологічний комплекс «вірності—зради» в її ліро-епічних творах, визначається місце поетеси в духовно-культурних координатах сучасності.

Кудря О. Ліна Костенко / Олег Кудря ; пер. з рос. В. С. Бойка ; худож.-оформлювач О. А. Гугалова-Мешкова. — Харків : Фоліо, 2020. — 120 с. — (Знамениті українці).

Ліна Костенко (1930) — видатна українська письменниця, лауреатка багатьох премій і відзнак, представниця покоління «шістдесятників». Здолавши усі труднощі й заборони, її твори знайшли шлях до свого читача, назавжди оселилися у його серці  і стали класикою української літератури. Попри те, що поезії та проза Ліни Костенко перекладені багатьма мовами і відомі далеко за межами України, про саму письменницю відомо небагато, адже вона надає перевагу більш усамітненому способу життя. Ця книжка – спроба глибше пізнати поетесою як дитину, студентку, дружину і маму, громадянина і патріота своєї країни, просто Людину зі своїми думками, хвилюванням, радощами і болем. Це – спроба осягнути її шлях, щоб краще зрозуміти глибоку суть шедеврів, створених Ліною Костенко.

Ліна КОСТЕНКО. У майбутнього слух абсолютний // Бакуменко О. Д. Доброзвучна Муза. — Київ : Вид-во «Україна», 2016. — С. 250—261.

До книги увійшли 34 літературні портрети відомих українських письменників, які своєю творчістю вписали яскраві сторінки в історію сучасної літератури. Цікаві спостереження автора у доступній для широкого читацького загалу формі перетворилися на філософію вишуканих літературних уподобань, де чільне місце належить психології письменницької праці.

Ліна Костенко : навч. посіб.-хрестоматія / ідея упорядкування, інтерпретації творів Григорія Клочека. — Кіровоград : Вид-во «Степова Еллада», 1999. — 320 с.

Структура та зміст посібника дозволяють реалізувати нову ефективну навчальну технологію, побудовану на принципі так званого «паралельно читання». Спочатку читач цієї книжки знайомиться з біографією поетеси, з її вибраними творами, в тому числі й знаменитим романом у віршах «Маруся Чурай», а потім — з її інтерпретаціями, здійсненими відомим літературознавцем, академіком АН Вищої школи України Григорієм Клочеком.

Методичні матеріали, що містять в книзі, — і запитання, і завдання, які сприяють глибокому осягненню творчості поетеси, тематика письмових творів, а також система тестів для перевірки знань.

Савка М. Ліна Костенко / Мар’яна Савка. — Київ :  Вид-во «АртЕк», 2001. — 80 с. — (УСЕ для школи).

Поезія Ліни Костенко — цілий поетичний континент і ціли палітра поетичних жанрів. були часи, коли згадувати це ім’я вважалося крамолою. Ліна Костенко блискуче дебютувавши трьома збірками, замовкла на довгі шістнадцять років. Але це було не мовчання, а замовчування. Та коли, поезія Ліни Костенко знову повернулася до читача, усі зрозуміли — це назавжди.

Художній час як категорія індивідуального «Я» ; творчість Ліни Костенко // Тарнашинська Л. УКРАЇНСЬКЕ ШІСТДЕСЯТНИЦТВО : профілі на тлі покоління : (історико-літературний та поетикальний аспекти) / Людмила Тарнашинська. —  Київ : Смолоскип, 2010. — С. 25—58.

У монографії досліджено історико-літературний та поетикальний аспекти українського шiстдесятництва в iменах. Такий персоналiстський вимiр (окремi профiлi на тлi поколiння) дозволяє читачеві побачити епоху i в постатях, i через призму творчості, а також скласти уявлення про «зоряний інтеграл» того поколiння, яке залишило значний слід у свідомості українства.

Шугай О. Ліна Костенко : я все, що я люблю… (Роман без брехні, або Сповідь редактора книжки віршів та поем Ліни Костенко «Неповторність») / Олександер Шугай ; ред. Дмитро Головко. — 2-ге вид. доповн. — Київ : Дніпро, 2021. — 648 с. : іл.

«Ліна Костенко : я все, що я люблю…»  — щира сповідь автора про свою редакторську працю над книжкою віршів та поем Ліни Костенко «Неповторність» (1980) у видавництві «Молодь» за умов нищівної комуністичної цензури. Ця унікальна тема в історії української літератури досі ніколи не висвітлювалась.

На цікавій документальній основі, з переконливими реальними фактами і в оригінальній, художньо поданій гостросюжетній формі тут ідеться про те, як в епоху тоталітаризму доводилося потерпати не тільки письменнику, а й редактору видавництва. Викрито зло радянського часу — цензуру. Книга неодмінно стане в пригоді як історикам, так і студентській молоді різних уподобань, широкому колу читачів, особливо ж тим, хто хоче більше знати про наше гірке й героїчне минуле.

 

Підготувала К. В. Бондарчук, завідувачка читальним залом.