Мирослав Дочинець — «золотий письменник України»: 65 років від дня народження

«У книг, як і в людей, свої долі, свої дороги, свої мандри в читацькому світі…» (Мирослав Дочинець)

 

Відомий український письменник та журналіст Мирослав Іванович Дочинець народився 3 вересня 1959 року у місті Хуст Закарпатської області. 1977 року вступив на факультет журналістики Львівського університету. Професійну журналістську роботу розпочав 1982 року в газеті «Молодь Закарпаття». 1990 року заснував у Мукачеві газету «Новини Мукачева». У цей час також працював власним кореспондентом газет «Карпатський край», «Срібна земля», «Фест». Друкувався у всесоюзних та республіканських часописах. 1998 року заснував у Мукачеві видавництво «Карпатська вежа», у якому як головний редактор і директор підготував і видав упродовж п'яти років понад 100 видань.

Мирослав Дочинець — «золотий письменник України» (2012), член Національної спілки письменників України та Асоціації українських письменників. Лауреат літературних премій:  Національної премії України імені Тараса Шевченка 2014 року — за романи «Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії» та «Горянин. Води Господніх русел», Міжнародної літературної премії «Карпатська корона» (2004), премії «Українська книжка року» у номінації «За видатні досягнення у галузі художньої літератури» за видання «Синій зошит. Аркуші днів світящих» та «Лад» (2016).  

Автор книг: «Гірчичне зерно» (1989), «Мукачево і мукачівці» (1994), «Роса на фігових листках» (1995), «Руки і душа та інші невигадані жіночі історії» (2011), «Вічник. Сповідь на перевалі духу» (2012), «Світован. Штудії під небесним шатром» (2014), «Світло семи днів» (2018), «Діти папороті» (2020), «Золотий час. Одкровення карпатського знатника» (2020), «Розрада-гора. Під Вороновим крилом» (2021), «Різнотрав'я. Гербарій саду життя» (2022), «Чарунки днів. Книга спостережень» (2023), «Ескізи на павутинні» (2023)…  Книги Мирослава Дочинця відкривають читачам талановитого прозаїка-мислителя, українського Діогена. І, коли дочитуєш твір, то шкодуєш, що читання уривається…

 

Дочинець, Мирослав. Вічник. Сповідь про перевалі духу / Мирослав Дочинець. — Мукачево : Карпатська вежа, 2016. — 280 с.

Це — сповідь великої душі, документ мудрого серця. Це не просто опис виняткової долі незвичайної людини. Це  — подарунок долі для того, хто запитує себе: «Хто я, звідки я, для чого я? І куди я йду?» Це письмо допоможе віднайти себе й укріпить у великому Переході з нічого у щось. Читай і перечитуй, бо істина, як відомо, — не в рядках, а між ними. Читай і не запитуй — бо все, що належить на щодень, тут є. Читай і не суди — бо сповіді душі не судять.

Дочинець, Мирослав. В’язень замку Паланок / Мирослав Дочинець. — Львів : Література та мистецтво, 2019. — 386 с.   

Це незбагненна історія про безрідного закарпатського хлопчика-байстрюка, який рано прилучається до копання криниць і докопується до таких глибин! Здобуває унікальний хист, навчається мудрості в учителів, мужності в скрутних обставинах, стає зрештою найбагатшою людиною у краї. Та найбільші його скарби — свобода духу, висока освіченість, шляхетність душі. Книга сповнена неймовірних пригод і читається на одному подиху.

Дочинець, Мирослав. Булава і серце. Великі романи великих людей / Мирослав Дочинець. — Мукачево : Карпатська вежа, 2010. — 144 с.  

Ця книга є спробою торкнутися таїни таїн, дару, що зветься — Кохання. І як воно осяяло життя великих. Незбагненні дороги Мужчини до Жінки і Жінки до Мужчини. їх не міг збагнути навіть мудрий Соломон, прирівнюючи до слідів змії на скелі, птиці в небі, риби у воді... Навіть великих кохання робить слабкими і вразливими, позаяк руйнує бар'єри і знищує укріплення, які ми зводимо довкола себе. Для одних це пломінець свічі, для інших — рушійна стихія, що перекраює особистість - малих робить великими, а великих трощить у порох.

Дочинець, Мирослав.  Діти папороті : роман / Мирослав Дочинець. — Мукачево : Карпатська вежа, 2020. — 328 с.  

Ця книга  —  про жало війни в серці, про любов і кохання, про муки і радість творчості та служіння науці, про Дім, у якому живе душа, про мову птахів, про дикі черешні, прадавні, як світ, трави і вино першого тиску… Про те, що в житті рано чи пізно, навіть досить пізно — щось відбувається вперше. І після того ти ніколи вже не будеш колишнім.

Дочинець, Мирослав.  Дорога в небо — до людей. Історії чоловіків, які витримали / Мирослав Дочинець. — Мукачево : Карпатська вежа, 2017. — 276 с. — (Серія книг Мирослава Дочинця «Яблуко Слова» Т. 6)

Немає поганого життя — є невміння жити… Якщо людина піднімається в гору, бажаючи досягти вершини, — їй необхідно відмовитися від зайвого вантажу… Людина — це вічне каяття, це відродження…  Квітка цвіте там, де посіяна, а людина — там, де народжена… Треба дуже багато працювати ; це колись помітять люди, а може й Бог… Зрештою, все закінчується добре, та не всі мають терпіння дочекатися цього… Якщо сили скінчилися, залишаються ще воля, впертість і витримка… Про це та інше йдеться в цій книжці. її герої витерпіли і витримали. І перемогли.

Дочинець, Мирослав. Зряче перо : роман із аркушем / Мирослав Дочинець. — Львів : Література та мистецтво, 2018. — 288 с.  

«Поспішай до мене, а до себе — насамперед», — казали давні мудреці. Отся книжка письменника духовного наративу, лауреата Шевченківської премії Мирослава Дочинця — особливого роду. Це плід переспівання насінин для дерева. Життя, збирання леліток світла, пильнування над чарами письма. Це — щоденник духовної виправи, сповідь перед самим собою, занурення в таїни письма. Одним словом це — роман Зрячого пера з Аркушем. Освячений любов’ю до людини, до світу, до слова, до Бога. А ще це — книжка, що читається з будь-якої сторінки і в будь-якому керунку…

Дочинець, Мирослав. Книга надиху. Уроки світу, Неба і людей / Мирослав Дочинець. — Львів : Література та мистецтво, 2018. — 248 с.  

Книжка лауреата Шевченківської премії Мирослава Дочинця — про життя як безнастанний дар ; про духовні вершини Афону і маленькі карпатські верховини ; про вічні істини і про вічний пошук щоденних крихт радості ; про особисте і вселюдське ; про земне і небесне, що дарує надих. А ще в цій книжці нуртує розкіш мови — чар текстів, переплетених із таїнством змісту. Невтомне і невтоленне збирання зілля Слова.

Дочинець, Мирослав. Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії : роман / Мирослав Дочинець. — Мукачево : Карпатська вежа, 2017. — 332 с.

«Книжка року — 2012» у номінації «Красне письменство», категорія «Сучасна українська проза/есеїстика/драматургія». 

«... Дорогий читальнику, наберися неспішності, як я зараз. Будь терплячим, як, криничар, що довбає колодязь у кремінному перелозі. І матимеш відплату. Зчитуючи попасом мої душевні повіряння, мої життьові зарубки, дійдеш до головного. Я відкрию тобі секрет, як здобути те, чого домагаються всі — Багатство. Я відкрию тобі принаду двох головних свобод — звільнення від страху і від злиднів. Бо лише ці дві свободи владні привести до того, що керує світом і людьми. Ось писемний діяріюш про мій світ — хиткий острівець у морі часу..».

Дочинець, Мирослав. Лис у винограднику : роман / Мирослав Дочинець. — Київ : Ярославів вал, 2010. — 292 с.  

Роман Ярослава Дочинця про чоловіка незвичайної долі й унікального хисту, який шукає в провінції свої загублені сліди, а знаходить сенс життя, нові цінності й нове кохання. Роман читається на одному подиху, залишаючи відчуття подарованої долею любовної пригоди. Тут є все — шляхетний стиль, тонка дотепність, призабутий романтизм, детективна інтрига, непідробна читабельність.

Дочинець, Мирослав. Лис та інші детективні історії : роман, оповідання / Мирослав Дочинець. — Мукачево : Карпатська вежа, 2016. — 356 с.  

Роман «Лис» лауреата Шевченківської премії Мирослава Дочинця - про чоловіка незвичайної долі й унікального хисту, який шукає в провінції свої загублені сліди, а знаходить сенс життя, нові цінності й нове кохання. Роман читається одним подихом, залишаючи відчуття подарованої долею любовної пригоди. Тут є все - шляхетний стиль, тонка дотепність, призабутий романтизм, детективна інтрига, розсипи мудрості, непідробна читабельність. Інші детективні історії об'єднані одним головним героєм — слідчим Правиком, який, шукаючи злочинні сліди, водночас шукає сенс життя, міру справедливості і милосердя.

Дочинець, Мирослав.  Мафтей. Книга написана сухим пером : роман / Мирослав Дочинець. — Мукачево : Карпатська вежа, 2016. — 352 с.  

В основу роману «Мафтей» лягли неймовірні події в Мукачеві, про які писали європейські газети середини ХІХ століття... «Дивовижні речі відбуваються в підкарпатському русинському містечку Мукачово. Там зникають дівчата. Упродовж року пропало безвісті восьмеро дівиць різних верств і сповідання. Місцева жандармерія збилася з ніг у пошуках, та все марно. Відряджений у спомогу кінний загін жандармів із Кошиць теж не напав сліду. Магістрат зажадав допомоги Будапешта. Доки столичні детективи провадять розшуки, розтривожена громада Мукачова сама вдається до всіх зарадних засобів. Залучили в поміч знаного в домінії зільника на ім’я Мафтей Просвирник, якого за вдатність до лічництва милує навіть родовите панство Великої Мадярщини» (Будапешт, травень 1851 року). Для чого переповідаються історії? Може, з волі блукаючого відлуння, а може, тому, що діла проминулі срібними нитками вплітаються в мережу сьогочасної доби… Всі дивляться в дзеркало і майже ніхто не заглядає за скло, за срібний покрив. А головна ж тайна там. Мафтей зазирнув і …

Дочинець, Мирослав. Світло семи днів. Маленькі історії для душі / Мирослав Дочинець. — Мукачево : Карпатська вежа, 2019. — 208 с.  

Ми гадаємо, що у світі все просто. так все просто. Але зовсім не так. Письменник, лауреат Шевченківської премії Мирослав Дочинець сповідує кредо свого вчителя Григорія Сковороди — з видимого пізнавати невидиме. Щоби наблизитись до людського образу, який залишається для нас найбільшою таємницею. Неосяжним словом проникнути у Всесвіт душі. Це маленькі історії про велике, значуще, вічне. Це — наближення до істин, огорнутих у живе слово, які не просто щось виражають, а направду вражають. Це - спроба в хаосі життя пізнати заповідану нам радість. Це — наповнення світлом наших днів і трудів, нашого тривку в цьому незбагненному світі.

Дочинець, Мирослав. Синій зошит. Аркуші днів світящих / Мирослав Дочинець. — Мукачево : Карпатська вежа, 2017. — 184 с.  

Ця книга — крихти одкровень, спостережень, зауваг і мудрих приписів, «кристали днів світящих» чоловіка великого вродженого обдарування і світотворчого  вишколу, якого називали «незнищенним стариком», карпатським Сократом, Вічником і Світованом. За сто літ він світ перейшов уздовж і впоперек, торуючи дорогу до самого себе. Ці записи — те, що не ввійшло ні до Заповітів, ні до Сповіді на перевалі духу, ні до Штудій під небесним шатром.

Дочинець, Мирослав. Хліб і шоколад. Новели тонкого литва і холодної чеканки / Мирослав Дочинець. — Мукачево : Карпатська вежа, 2018. — 263 с.

Шевченківський лауреат Мирослав Дочинець має свій стиль письма, за яким проглядається витончений художній смак, відчуття форми, композиційної самодостатньої творів. Перед нами — «легка» і «світла» проза. Особливе місце відведено жінці. Героїні «заново» створюють мужчин, у яких закохані, причому велика любов двох душ переслідує їх і в інших світах. Автор не грає в містику, він оновлює міф кохання.

 

Підготували: О.А. Нагорнюк, О.А. Конопко, К.В. Бондарчук

 

Сергій Параджанов – гордість українського поетичного кінематографу: до 100-річчя від дня народження та до Дня українського кіно

 

«Україна – моя друга батьківщина. В Україні я створив свій перший шедевр «Тіні забутих предків», став генієм в Україні у мене народився син. Хай живе Україна! Хай живе український націоналізм у тому сенсі, у якому його розумію я: не можна допустити, щоб настав час, коли не буде слова українською, чи не буде пісні української, чи не буде сонця українського і не буде соняшника українського!». С. Й. Параджанов. З останнього інтерв’ю, 1988 р.

 

Сергій Параджанов – визнаний всім світом кінорежисер, найяскравіший представник українського поетичного кіно. Саме з його знаменитої кінострічки «Тіні забутих предків» почалася тріумфальна хода нової хвилі українського кіно.

Учень видатних кіномайстрів Ігоря Савченка та Олександра Довженка, Сергій Йосипович Параджанов, закінчивши з червоним дипломом навчання у ВДІКу дістав направлення штатним режисером на Київську кіностудію. Здавалося, перед ним простелявся успішний шлях до «храму кіно». Але майже десятиліття (вісім років! ) для Параджанова минуло рівно, без злетів, але і без падінь. Зняв близько десяти кінострічок. Працював, головним чином, як асистент режисера-постановника і як режисер-постановник науково-популярних та документальних фільмів.

І раптом унікальний шанс для кінорежисера Сергія Параджанова – керівництво кіностудії, готуючись до ювілею класика української літератури Михайла Коцюбинського, запропонувало йому звернутися до екранізації повісті письменника «Тіні забутих предків».

Все, що таїлося в глибинах душі митця, отримало можливість вийти назовні. Параджанов не просто увійшов в літературний матеріал, він перейнявся пошаною та любов’ю до героїв повісті, намагався зрозуміти сакральну філософію українських горян. Йому пощастило, врешті-решт, розгадати таємний код дивовижного гірського народу – гуцулів!

Аби показати культуру, обряди, фольклор цих надзвичайних людей, режисер шукав нових засобів виразності, нового кінематографічного погляду на світ. Він зближував кіно з образотворчим мистецтвом і віддаляв від оповіді.

Фільм «Тіні забутих предків» в біографії Сергія Параджанова став фундаментом його власної кінематографічної мови, основою для всіх подальших кіноекспериментів митця.

Митець явив на кіноекрані світ, сповнений містики, таємничості, яскравих кольорів, самобутніх і глибоких метафор та образів, безмежного буяння краси.

Його називають маніфестом хвилі українського поетичного кіно. Фактично цей фільм був кінематографічним народженням режисера Сергія. Параджанова.

Після тріумфу кінострічки «Тіні забутих предків» знаменитий на весь світ режисер Параджанов розпочав роботу над картиною «Київські фрески», але... його було усунуто від знімального процесу із забороною знімати фільми на Київській кіностудії. Сергій Параджанов був змушений залишити Київ... Відтоді Сергій Параджанов вже ніколи не повернеться до своїх кінематографічних джерел. Але він глибше увійде до «поетичного кіно» і залишиться в ньому до останнього знімального дня в своєму житті.

Після фільму «Тіні забутих предків» Сергій Параджанов зняв картини, що увійшли до скарбниці світового кіно: «Колір граната», присвячений вірменському поету Саят-Нова (1969 р.); «Легенда про Сурамську фортецю» (1984 р.), фільм, знятий майже після 15-річної перерви, присвячений грузинським воїнам усіх часів, які віддали життя за Батьківщину; документальний фільм «Арабески на тему Піросмані» (1986 р.); «Ашик-Керіб» (1988 р.); знятий на кіностудії Грузія-фільм, присвячений світлій пам’яті Андрія Тарковського; картину «Сповідь» (1990 р.), яку митець не закінчив, оригінальний негатив кінострічки було включено до фільму «Параджанов. Остання весна (1992 р.).

У кожному фільмі геніальний кінорежисер шукав нові засоби кінематографічної мови. Головним для нього було відчуття гену народу, нації, історії, героя чи сюжету. Від стрічки до стрічки митець ніби заново народжувався.

«Параджанов – рідкісний людський тип... Це людина, яка належить світу, світовій культурі»  – писав український поет Іван Драч.

Внесок Параджанова у світове кіно неоцінимий. Кінематографу Сергія Параджанова як унікальному явищу в світовій культурі присвячено чимало наукових досліджень, книг, статей в різних країнах світу.

 

Фільмографія кінорежисера

Андрієш

Жанр : дитячий фільм

Режисер : Параджанов Сергій Йосипович

Рік : 1954

Казка про молодого пастуха, що мріяв стати витязем.

 

Перший парубок

Жанр : кінокомедія

Режисер : Параджанов Сергій Йосипович

Рік : 1957

Сержант Данила, демобілізувавшись з армії, повернувся в своє село і, подивившись на те, як нудно проводить молодь вільний час, організував будівництво стадіону. Юшка, який раніше розважав хлопців не зовсім нешкідливими жартами, за що і був прозваний «першим парубком» і за що злилася на нього кохана дівчина Одарка Кучерява, вирішив стати першим футболістом – і це в нього вийшло.

Наталія Ужвій

Жанр : документальний фільм

Режисер : Параджанов Сергій Йосипович

Рік : 1959

Документальний кінопортрет актриси, до кінострічки увійшли фрагменти з фільмів, в яких знімалася акторка. Фільм розповість про життя Наталії Ужвій, особливості її характеру, творчий шлях. Сама Наталія Ужвій також знялася у цьому фільмі. Фактично, глядач чує сповідь великої актриси, дізнається про її власний погляд на деякі з її ролей.

Золоті руки

Жанр : документальний фільм

Режисери : Сергій Параджанов, Олександр Николенко

Рік : 1960

Фільм розповідає про діяльність українських народних майстрів, які створюють справжні шедеври культури: і глечики, і тканини з різноманітними орнаментами, кожен із яких характерний для свого регіону, і розписні ложки з тарілками, і безліч інших виробів, що вражають своєю красою та самобутністю.

Українська рапсодія

Жанр : драма

Режисер : Параджанов Сергій Йосипович

Рік : 1961

Під час війни поранений радянський солдат Антон потрапив у полон. Органіст Вайнер урятував військовополоненого, який утік з-під конвою, і переховував його в себе вдома. Коли в місто прийшли американські війська, Антонові не дозволяли виїзду до визначення всіх подробиць його перебування в Німеччині. Тим часом його кохана Оксана, дівчина з українського села, вже втратила надію на його повернення. Настали мирні дні. Оксана, маючи гарний голос, виступає на Всесвітньому конкурсі вокалістів і виграє гран-прі. Дівчина повертається в своє село і на вокзальному пероні зустрічає Антона.

Квітка на камені

Жанр : драматичний та романтичний фільм

Режисери : Сергій Параджанов, Анатолій Слісаренко

Рік : 1962

Фільм-розповість з трьох історій режисерів. Перша історія фільму – оповідь про кохання у невеликому шахтарському містечку, яке будується у донецькому степу. Молодий шахтар Григорій закоханий у Люду, комсорга місцевого підприємства, але не наважується зробити перший крок. Друга історія про скромну дівчину, яка приїхала в це ж містечко. Дівчина потрапила в місцеву секту, вибратися з якої змогла завдяки допомозі місцевого хлопця. Третя історія розповідає про кам'яну квітку, що була принесена цареві Петру і згоріла у нього в руках.

Тіні забутих предків

Жанр : художній

Режисер : Параджанов Сергій Йосипович

Рік : 1964

Малий гуцул Іванко Палійчук стає свідком загибелі свого брата Олекси, а потім вбивства свого батька у перепалці з чоловіком із ворожого роду Гутенюків. Під час цих подій Іванко знайомиться з Марічкою, донькою вбивці його батька, дає їй ляпаса викидає хустку в річку. Проте замість ворожнечі між ними виникає приязнь. Після смерті брата Іванко лишається останньою дитиною в сім'ї. Іван та Марічка ростуть, проводять багато часу разом і закохуються одне в одного. Однак їхня рідня обурена цими стосунками, пам'ятаючи про ворожнечу родів. Марічка передбачає, що їм не бути парою. Господарство ведеться погано, тож невдовзі Іван вирушає на заробітки на полонини пасти овець і робити бринзу, плануючи повернутися до зими й одружитися з Марічкою.

Якось, пішовши шукати загублену вівцю, Марічка зривається зі скелі в гірську річку та гине. Спустившись із полонини, Іван дізнається про зникнення коханої та вирушає на її пошуки. Приєднавшись до сплаву, він знаходить тіло Марічки.

Після цього він замикається в собі й довго ходить понурий. За кілька років зустрічає Палагну й одружується з нею. Господарство ведеться добре, але Іван далі тужить за Марічкою. Палагна це розуміє, але намагається схилити Івана завести дітей. Він уникає цієї теми. Палагна починає зраджувати Іванові з сусідом – мольфаром Юрком. Іван, втім, байдужий до цього, оскільки все ще кохає Марічку. Померла починає йому ввижатися. Палагна просить у Юрка, щоб той наслав на Івана чари і той помер. Іван стає відлюдькуватим, образ Марічки з'являється йому знову й знову. Пішовши за примарою однієї холодної ночі, він помирає. Ховають Івана за місцевим звичаєм, з танцями і піснями, за чим у вікна спостерігають діти.

Колір граната

Жанр : драма

Режисер : Параджанов Сергій Йосипович

Рік : 1968

Поетична кінопритча Сергій Параджанов про вірменського поета Саят-Нова. Фільм розбитий на кілька новел і в кожній з того чи іншого боку показано життя і ставлення до нього відомого вірменського поета Саят-Нови. Життя Саят-Нови зображено в низці алегоричних епізодів, які показують дитинство, юність, зрілість, старість та смерть поета.

Легенда про Сурамську фортецю

Жанр : фільм-легенда

Режисери : Сергій Параджанов, Давид Абашидзе

Рік : 1984

Фільм присвячується грузинським воїнам усіх часів, які віддали життя за Батьківщину. В основі його лежить стародавня грузинська легенда: готуючись до захисту своєї країни від нападу іноземних поневолювачів, народ зводив фортецю, але кожен раз, коли стіна досягала рівня даху, вона обрушувалася. «Стіна вистоїть, якщо в неї буде замурований.

Ашик-Керіб

Жанр : драма

Режисери : Сергій Параджанов, Давид Абашидзе

Рік : 1988

Бідняк Ашик-Керіб грає на сазі на весіллях та інших святах. Він покохав Магуль-Мегері – дочку багача. Ашик-Керіб клянеться мандрувати сім років і стати багатим або померти.

Суперник краде одяг Ашик-Керіба. Інші персонажі думають, що Ашик-Керіб потонув. Мати Ашик-Керіба від виплаканих сліз втрачає зір. Його суперник все наполегливіше домагається руки Магуль-Магері.

Бідний музикант потрапляє до султана і співає йому про свою любов. Султану дуже подобається ця пісня, і він обдаровує Ашик-Керіба золотом. Сім років він живе у достатку та майже забув свою наречену.

Після чудесної зустрічі з таємничим вершником на білому коні Ашик-Керіб отримує можливість за допомогою чарівного засобу виконати будь-яке бажання. Він переноситься у своє рідне поселення, опинившись на весіллі забраної у нього коханої та людини, яка винна у нещастях, що трапилися з Ашик-Керібом. У домі багача його висміюють, дізнавшись про те, що Ашик-Керіб запевняє своїх слухачів, ніби вмить подолав далеку дорогу, на яку потрібно було звичайно не один день шляху.

Розлючений жених погрожує вбити Ашик-Керіба. Той на доказ правдивості своїх слів просить привести на весільне застілля свою осліплу матір. Вбиту горем жінку, яка впевнена у смерті сина, приводять у кімнату, де зібралися гості. Ашик-Керіб проводить по незрячих очах матері білою хусткою і до неї повертається зір.

Посоромлений суперник утікає, а Ашик-Керіб святкує перемогу і, перевдягнений у білосніжний одяг, готується до весілля зі своєю коханою.

 

Література про життя та творчість кінорежисера

  

Авраменко Анна. Незняті фільми Сергія Параджанова [Текст] / Анна Авраменко // Українське кіно від 1960-х до сьогодні. Проблема виживання : зб. наук. ст. / упоряд. Л. Брюховецька. – Київ : Ред. журн. «Кіно-Театр» : Задруга, 2010. – С. 67-75.: ілюстр. – (Бібліотека журналу «Кіно-Театр»).

У статті автор розповідає про нереалізовану творчість Сергія Параджанова. Якою діяльністю не займався б Сергій Параджанов, він завжди був художником, жерцем краси, повсякчас її шукав, демонстрував і дарував світові. Маючи хист до образотворчості у найширших її вимірах, прагнув бути і письменником, але художник у ньому перемагав – навіть сценарії Параджанова надзвичайно насичені візуальністю. У житті режисера бурхливо змішувалися різнокаліберні елементи, аж до химерного синтезу самобутньої геніальності та дешевої пародії. Він вносив цей синтез і до своїх фільмів, чимало з яких так і не було знято після тріумфу «Тіней забутих предків» він не мав змоги реалізовувати свої ідеї в Україні. Лишилися тільки сценарії, за якими ми намагаємося реконструювати художній світогляд режисера. Незнятих стрічок у Параджанова більше двох десятків, за деякі з них він боровся роками. До останніх належать і його кінотексти, пов’язані з Україною.

Брюховецька Л. І. «Тіні забутих предків» як мистецький маніфест [Текст] / Лариса Брюховецька // Брюховецька Л. І. Поетична хвиля українського кіно. – Київ : Мистецтво, 1989. – С. 61-74.

Автор статі «Тіні забутих предків» як мистецький маніфест» розповідає про неосвітлений донедавна в літературі плідний напрямок в українському кінематографі, який виник у 60-ті роки і отримав назву поетичного кіно.

Чому такою потужною виявилася ця поетична хвиля? Як вона виникла? Де її витоки? Відповіді на ці запитання і шукає кінокритик Л. Брюховецька. Автор розкриває значення фільму «Тіні забутих предків», оновленні естетики кіномистецтва.

Дзюба Іван. Сергій Параджанов. Більший за легенду [Текст] / І. Дзюба, М. Дзюба ; Нац. ун-т «Києво-Могил. акад.», Центр дослідж. - Київ : Дух і Λітера, 2021. – 222 с. – (Серія «Постаті культури»).

Книга Івана та Марти Дзюбів складається з текстів (мемуарні нариси, статті та інтерв'ю), які є своєрідними коментарями до життя і творчості Сергія Параджанова, одного з найвидатніших і найоригінальніших митців України та світу. Його образ складають міфи та міфологеми, переважно витворені самим Параджановим. Тексти авторів книги розширюють цей образ у найцікавіший спосіб доповнюючи життєвими подробицями, сюжетами й концептуальними інтерпретаціями вчинків кіномитця, котрі однаковою мірою дотичні як до життя побутового, так і власне художнього. А ще ця книга дарує читачеві уявлення про те, як складався мистецький космос Параджанова, яким чином відбувся перехід від режисера, що працював з традиційними міфами комуністичної ідеології, до художника, що заговорив мовою національних міфологій в їхній авангардовій, напрочуд сучасній іпостасі. Для людей, залюблених в культуру і її геніїв. Геніїв, що витворюють не тільки себе, а й світ, який формує людину і людство як субстанцію творчу, спрямовану у безмір історико-культурного часо-простору.

Драч І. Одержимість відкриттів [Текст] / Іван Драч // Режисери і фільми: сучасного українського кіно. – Київ : Мистецтво, 1969. – С. 81 - 89.

Нарис про життя та творчість відомого кінорежисера Сергія Параджанова як режисера-постановника широкоформатного кольорового фільму «Тіні забутих предків», відзначеного дванадцятьма призами, преміями і дипломами на Міжнародних кінофестивалях, тепер добре знане в кінематографічному світі. Але до цього художницького відкриття в кіно шлях був тернистим і тривалим, шлях цей позначений винятковою впертістю й наполегливістю.

Загребельний М. П. Сергій Параджанов [Текст] / М. П. Загребельний; пер. з рос. М. В. Кракан; худож.-оформлювач О. М. Іванова. – Харків : Бібколектор, 2015. – 126 с.

Сергій Параджанов – особистість непересічна в усьому, починаючи з походження (в енциклопедичному словнику його називають «грузинським і українським режисером вірменського походження») і закінчуючи усім його життям. У середині 1960-х він увірвався в світовий кінематограф фільмом «Тіні забутих предків», і з того часу про нього не припиняють говорити. Ексцентричний, непередбачуваний, епатажний Параджанов не бажав і не міг жити «за правилами». Зрозуміло, що багатьом це не подобалось. Як сказав сам режисер, влада викреслила його з життя на 15 років – його то саджали до в'язниці, то просто не давали працювати. І все-таки він вижив і продовжив творити.

Липківська Анна. Сергій Параджанов(1924-1990) [Текст] // Терен Тетяна. Прості речі. Вісім розмов з Адою Роговцевою / Т. Терен, А. Липківська. – Київ : Пабулум, 2017. – С. 170-179.

Книга-інтерв’ю «Прості речі» це відверті діалоги великої української акторки театру і кіно Ади Роговцевої про її життя та творчість з журналісткою Тетяною Терен і театральною критикинею Анною Липківською. У розмовах згадуються знакові події та відомі особистості, нашої культури, які для Ади Роговцевої були і залишаються друзями чи колегами.

Сергій Параджанов, був давнім другом акторки Ади Миколаївні Роговцевої, в інтерв’ю театральної критикині Анни Липківською. У розмові: Сергій Параджанов (1924-1990), акторка розповідає про справжню дружбу з кінорежисером Сергієм Параджановим.

 Ада Роговцева: «Коли люди могли довго не зустрічатися, не здізвонюватися регулярно, не повіряти одне одному секретів, але завжди залишатися рідними людьми. Так і з Серьожею: він був моїм старшим братом, перед яким я схилялася».

Мусієнко О. Параджанов перерваний політ [Текст] / Оксана Мусієнко // Мусієнко Оксана Українське кіно: тексти і контекст. – Вінниця : Глобус-Прес, 2009. – С. 331 – 349.

У статі «Параджанов перерваний політ» відомої кінознавиці і педагогині О.С. Мусієнко вперше проаналізовано психологічний портрет визначеного митця Сергія Параджанова, його взаємовплив та співпраця з митцями українського кінематографу позначені оригінальним баченням автора, основаним на особистому спілкуванні з дружиною режисера, що робить статтю дуже цікавою.

Сергій Параджанов. Злет, трагедія, вічність [Текст]: твори, листи, документи архівів, спогади, ст., фот. / упоряд.: Р. М. Корогодський, С. І. Щербатюк; [відповід. за вип. Е. Я. Уманцева]. – Київ : «Спалах» ЛТД, 1994. – 280 с.: іл.

Параджанов і Україна ось тема цієї книги. Це перша спроба розповісти про радісні, гіркі, а часом трагічні сторінки життя геніального режисера, чия творчість впродовж двох десятиліть була пов'язана з Україною. На сторінках видання вперше друкуються унікальні архівні матеріали, які розповідають про драматичний перебіг його долі. Вперше читач ознайомиться з документами вражаючої трагедійної сили листами Сергія Параджанова, написаними рідним і друзям з таборів, куди він був кинутий за брехливим доносом. Широко представлені рідкісні фотоматеріали, репродукції картин, малюнків, колажів Параджанова. І знову-таки вперше зібрані спогади людей, які близько знали митця, що став гордістю українського поетичного кіно і всього світового кіномистецтва.

Погрібна Л. З. Новаторство на ґрунті традицій [Текст] / Л. З. Погрібна // Погрібна Л. З. Твори М. Коцюбинського на екрані; АН УРСР; Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. – Київ : Наукова думка, 1971. – С. 123-149.

У полі дослідження автора – кінострічки, які в різні роки були зняті за творами М. Коцюбинського.

Глибокий синтетичний аналіз фільму «Тіні забутих предків». – один з кращих здобутків української кінематографії, який автор завершує свою книгу статтею «Новаторство на ґрунті традиції», також автор використовує маловідомі матеріали відтворює процес творчих пошуків майстра кіно – Сергія Параджанова.

Репродуковані кадри з кінофільму (деякі з них - унікальні) допоможуть повніше сприйняти матеріал книги.

Сингаївська Ольга Трансцендентне в кіно. «Сунична галявина» І. Бергмана та «Тіні забутих предків» С. Параджанова. [Текст] / Ольга Сингаївська // Українське кіно від 1960-х до сьогодні. Проблема виживання : зб. наук. ст. / упоряд. Л. Брюховецька. – Київ : Ред. журн. «Кіно-Театр» : Задруга, 2010. – С. 67-75.: ілюстр. – (Бібліотека журналу «Кіно-Театр»).

Метою цієї роботи є зміна традиційного погляду на фільм «Тіні забутих предків» С. Параджанова, пошук категорії трансцендентного у фільмах країн з різними кінематографічним традиціями. – Швеції та України, характеристика прийомів вираження трансцендентного та визначення ролі трансцендентного в обох фільмах. 

Тримбач Сергій. Кіномодернізація 1964-1990 роки [Образотворчий матеріал] // Сергій Тримбач. Кіно народжене Україною : Ілюстрована історія : альб. антол. укр. кіно. – Київ : Саміт-кн., 2019. – С. 189-191 : іл.

Ця книжка про усе українське кіно, ці матеріали охоплюють період від становлення українського кіно на межі XIX – XX ст. до сучасної доби.

В розділі Кіномодернізація 1964 – 1990 рр. – важливий період творчості Сергія Параджанова в Україні, Вірменії, Грузії…

1964 рік – група, яку очолював режисер Сергій Параджанов, закінчує роботу над фільмом «Тіні забутих предків». Доти мало хто знав і пам’ятав це ім’я, оскільки його попередні фільми пройшли майже не поміченими. І ось – «Тіні забутих предків», екранізація відомої повісті Михайла Коцюбинського.

Сергій Параджанов (1924-1990) уславився саме фільмом «Тіні забутих предків». Парадоксально, але після цього успіху у режисера почалися труднощі з постановкою нових картин. В Україні він більше не зробить жодної, окрім кінопроб «Київські фрески», 1965. Потому будуть «Колір гранату» («Вірменфільм», 1969), арешт, суд і перебування в таборах суворого режиму (1973-1977), фільми «Легенда про Сурамську фортецю» («Грузія фільм», 1984), «Ашик - Керіб» («Грузія фільм», 1988).

 

***

• Пам’ятник Сергієві Параджанову у Тбілісі [Текст]:[про відкриття пам’ятнику С. Параджанову створеного на основі фото Ю. Мєчітова («Параджанов у пальто»). Автор скульптури В. Мікаберідзе] // Kino – Коло. – 2004. – №24 (зима). – С. 81.: фот. 

• Корогодський Роман. Параджанов назавжди, або «Київські фрески» [Текст]:[хроніка події під час Помаранчевої революції : згадували С. Параджанова, шістдесяті й були наскрізно пронизані карнавальною культурою] / Роман Корогодський // Kino – Коло. – 2005. – №25 (весна). – С. 8-19.: фот. 

• Лємєшева Людмила. Бавимося в Параджанова [Текст] : [про фільм «Небезпечно вільна людина», ця документальна картина показує життя режисера С. Параджанова, повними парадоксами, трагікомічністю, фантазією і, звичайно ж, свободою] / Людмила Лемешева // Kino – Коло. – 2005. – №25 (весна). – С. 21-23.: мал.: Р. Сахалтуєва. 

• Оганесян Маргарита. «Колір граната»: крізь призму вірменської свідомості [Текст] : [про вірменську народну культуру у фільмі С. Параджанова «Колір граната» ] / Маргарита Оганесян // Кінотеатр. – 2007. – № 4. – С. 20 – 23.: фот. 

• Дзюба Марта. Сергій Параджанов [Текст] : [про листування, зустрічі кінорежисера з друзями] / Марта Дзюба // Кінотеатр. – 2008. – № 4. – С. 13 – 22. 

• Дзюба Марта. Сергій Параджанов: «Хай живе український націоналізм!» [Текст] : [про невідоме інтерв’ю Сергія Параджанова. Запитувала Олексик - Бейкер (Канада) з нагоди прем’єри фільму «Ашик-Керіб» у Києві. Жовтень, 1998. Відповіді Параджанова – українською мовою] / Марта Дзюба // Кінотеатр. – 2008 – № 4. – С. 23 - 27. 

• Юрченко Віталій «Тіні»: правдива історія створення [Текст] : [про фільм С. Параджанова «Тіні забутих предків», про творчий потенціал цієї картини та акторський склад] / Віталій Юрченко // Кінотеатр. – 2008 – № 6. – С. 2 - 7.: фот. 

• Ґазда Януш. «Тіні забутих предків» [Текст] : [про фільм С. Параджанова «Тіні забутих предків» – поема про людську долю, створена з «гуцульських легенд» ] / Януш Ґазда // Кінотеатр. – 2008 – № 6. – С. 8 - 10.: фот. 

• Князєва Світлана. Зустрічі з Параджановим [Текст] : [про спогади актриси С. Князєвої та зустріч з кінорежисером С. Параджановим] / Світлана Князєва // Укр. культура. – 2009. – № 2. – С. 12 - 15.: фот. 

• Веремко-Бережний Олек. Обличчя жаху: Параджанов та японські привиди [Текст] : [про фільм С. Параджанова «Тіні забутих предків», як вплив на японські фільми жахів – джей-хоррори] / Олек Веремко-Бережний // Укр. культура. – 2011. – № 3. – С. 20 - 25. : фот. 

• Брюховецька Лариса. «Тіні забутих предків»: культ краси всупереч глобалізації [Текст] : [до 50-річчя протесту проти арештів української інтелігенції на прем’єрі фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків»] / Лариса Брюховецька // Кінотеатр. – 2015. – № 5. – С. 3-5. : фот. 

• Самійленко Леся. Мій Параджанов [Текст] : [про масштабний музейній проект, присвячений культовому фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків»] / Леся Самійленко // Укр. культура. – 2016. – № 3-4. – С. 94 - 95.: фот.: Ю. Сороки. 

• Гармаш Юрій. Параджанов. Неформальні спогади кінооператора [Текст] : [спогади українського кінооператора Юрія Гармаша та зустріч з кінорежисером Сергієм Параджановим] / Юрій Гармаш // Укр. культура. – 2017. – № 1. – С. 68 - 77. : фот.: Ю. Гармаша. 

• Брюховецька Лариса. (Два) відсутні похорони: травматична пам’ять у фільмах «Тіні забутих предків» і «Камінний хрест» [Текст]:[про порівняння двох ключових фільмів поетичного кіно] / Лариса Брюховецька // Кінотеатр. – 2019. – № 4. – С. 36-38.: фот. 

• Брюховецька Лариса. Не екранізація, а імпровізація. «Іintermezzo»: нездійснений задум Сергія Параджанова (Початок) [Текст]:[про невідомі факти сценарію фільму «Іintermezzo» Сергія Параджанова] / Лариса Брюховецька // Кінотеатр. – 2021. – № 6. – С. 41-43.: фот. 

• Брюховецька Лариса. Не екранізація, а імпровізація. «Іintermezzo»: нездійснений задум Сергія Параджанова (Закінчення) [Текст]:[про невідомі факти сценарію фільму «Іintermezzo» Сергія Параджанова] / Лариса Брюховецька // Кінотеатр. – 2022. – № 1. – С. 41-42.

Підготувала Т. М. Шилова, завідувачка відділу мистецтв.