Книжки від Бюро ЮНЕСКО в Україні, отриманих в рамках пілотного проєкту «Бібліотеки як простір психосоціальної підтримки»

21-25 жовтня 2024 р. завідувач відділу соціокультурної діяльності Нагорнюк О. А. та бібліотекар відділу Мозгова Т. М., в рамках пілотного проєкту «Бібліотеки як простір психосоціальної підтримки», який реалізовувався UNESCO Ukraine спільно з Міністерством культури та стратегічних комунікацій України за фінансової підтримки Японії у співпраці з Координаційним центром з психічного здоров’я Кабінету Міністрів України, взяли участь в навчанні з метою проведення заходів на базі бібліотеки для співробітників та відвідувачів до кінця 2024 року. В рамках проєкту бібліотеці були подаровані книжки.

 

Сапольскі Р. Біологія поведінки. Причини доброго і поганого в нас / Роберт Сапольскі ; пер. з англ. Олени Любенко. – 4-те вид. – Київ : Наш Формат, 2024. – 672 с.: іл.

Якби довелося звести цю книжку до однієї-єдиної фрази, вона звучала б так: «Усе складно». Складно зрозуміти й пояснити, чому люди поводяться так, як поводяться. Чому біологія сильної любові й сильної ненависті дуже схожа, а страшний диктатор може бути люблячим батьком. Як «мирна» пісня Сінатри Му Way призвела до десятка вбивств на Філіппінах. Що мотивує людей жертвувати своїм життям заради інших. Чому брехунам частіше хочеться помити руки або ополоснути рот.

Питань десятки або й сотні, і їх неможливо звести до якогось одного механізму. Та й не варто. Роберт Сапольскі пропонує розглядати поведінку людини цілісно: від впливу мозку і гормонів до культури та еволюції. Його книжка – це своєрідна праця для тих, хто хоче краще розуміти себе й інших. У ній поєднуються енциклопедичні знання, сучасні дослідження та яскравий гумор автора. Усе це допомагає збагнути віртуозність, із якою ми шкодимо іншим чи піклуємося одне про одного.

Канеман Д. Мислення швидке й повільне / Деніел Канеман пер. з англ. Максима Яковлєва. – 9-те вид. – Київ : Наш Формат, 2025. – 480 с.

Зазвичай ми вважаємо, що діємо раціонально. Але чи справді це так? На основі досліджень із когнітивної та соціальної психології Деніел Канеман розкриває таємниці роботи людського мозку, описує неусвідомлені упередження, властивості інтуїтивного та усвідомленого мислення, роль емоцій в оцінних судженнях. Без цих знань ви ризикуєте зробити неправильний вибір у магазині, інвестувати в неуспішні проекти й загалом приймати неправильні рішення. «Мислення швидке й повільне» навчить вас ефективно користуватися обмеженим ресурсом уваги, ухвалювати рішення в умовах невизначеності й удосконалювати власні судження. Утім книжка не є сухою інструкцією з експлуатації мозку. Це психологічна драма з двома дійовими особами у вашій голові – інтуїтивним та усвідомленим мисленням.

Канеман Д. Шум: хибність людських суджень / Деніел Канеман, Олів’є Сібоні, Кас Санстейн пер. з англ. Василя Старка, Наталії Старко. – 3-тє вид. – Київ : Наш Формат, 2024. – 360 с.

Дайте двом експертам однакову інформацію – і вони дійдуть різних висновків. У чому причина? У шумі – непослідовності людських суджень. Ось чому двоє суддів у тій самій справі можуть ухвалити два різні вироки, хоча законодавство те саме. Двоє лікарів можуть поставити одному пацієнтові різні діагнози, хоча симптоми ті самі. Двоє ейчарів можуть геть інакше оцінити кандидата, хоч опис вакансії і вміння ті самі.

Автори аналізують, як шум проявляється в різних галузях: від медицини до криміналістики, від права до економічного прогнозування, від оцінювання ефективності до підбирання персоналу. А також – у знайомих нам реаліях, де візит до лікаря краще планувати на ранок, а від трактування розвідданих залежить успішність наступу. Автори звертаються до низки досліджень, математичних даних, прогностичних оцінок, аудиту, щоб показати, як шум впливає на всі сфери життя та що ми можемо зробити, щоб його стало менше.

Оклі Б. Навчитися вчитися. Як запустити свій мозок на повну / Барбара Оклі ; пер. з англ. Артема Замоцного. – 7-ме вид. – Київ : Наш Формат, 2024. – 272 с.

Є люди, які не люблять учитися. Є ті, що ненавидять математику й природничі науки. Що між ними спільного? Насправді вони не вміють учитися та не здогадуються, як їх обдурює мозок. Барбара Оклі, як ніхто інший, знає цю проблему із середини. У школі вона ненавиділа математику, тому вступила на філологію. Але у двадцять із гаком відкрила для себе красу арифметики й поезію формул. Нині вона допомагає багатьом людям учитися ефективніше. У цій книжці Барбара Оклі ділиться ефективними навчальними методиками, пояснює причини наших невдач, розкриває поведінку мозку. Авторка допомагає опанувати прокрастинацію, потоваришувати з внутрішніми зомбі, припинити істерити над складними завданнями й урятувати батьків від передчасної сивини.

Менсон М. Витончене мистецтво забивати на все. Нестандартний підхід до проблем / Марк Менсон ; пер. з англ. Антоніни Ящук. – 8-ме вид. – Київ : Наш Формат, 2025. – 160 с.

Ми живемо в культурі, зацикленій на занадто оптимістичних очікуваннях. Із самого дитинства нам нав’язують нереалістичні ідеали, яких ми прагнемо досягти попри все: лише найвищі оцінки, досконала зовнішність, надсучасні ґаджети, найкрутіша робота, тільки екзотичні подорожі й не менш яскраві світлини в соцмережах. Постійно женучись за успіхом і щастям, ми намагаємося уникати будь-якого негативу. Однак негативний досвід, як переконує Марк Менсон, надзвичайно цінний: він звільняє нас від міражу щастя.

Маккеон Ґ. Есенціалізм. Мистецтво визначати пріоритети / Ґреґ Маккеон ; пер. з англ. Анастасії Дудченко. – б-те вид. – Київ : Наш Формат, 2024. – 240 с.

Чи відчували ви коли-небудь, що викладаєтеся на повну, але не отримуєте бажаного результату? Перепрацьовуєте – і водночас не займаєтеся тим, чим потрібно?. Ґреґ Маккеон, відомий бізнес-тренер й автор концепції про есенціалізм, навчить помічати найсуттєвіше, відкидати непотрібне і встигати найважливіше. Адже він переконаний: не можна займатися геть усім та мати геть усе – тільки нам вирішувати, на що витрачати свої безцінні час та енергію.

Кейн С. Сила інтровертів. Тихі люди у світі, що не може мовчати / Сьюзен Кейн ;пер. з англ. Тетяни Заволоко. – 9-те вид. – Київ : Наш Формат, 2024. – 368 с.

Кілька століть нам нав’язували ідеальний образ людини – комунікабельної, харизматичної, енергійної, – мовляв, саме ці риси – запорука успіху. Тому й не дивно, що більшість переступила через себе, намагаючись відповідати цьому взірцеві.

Сьюзен Кейн вважає, що час скинути маски, і на численних прикладах з політики, бізнесу, освіти, громадського та культурного життя розповідає, у чому криється потенціал тихих людей. Кейн сама інтровертка, тому щиро ділиться порадами, як здобути успіх на роботі і в особистому житті, при цьому залишаючись самим собою.

Лівін М. Простими словами. Як розібратися у своїй поведінці. / Марк Лівін, Ілля Полудьонний. – 3-тє вид. – Київ : Наш Формат, 2024. – 264 с.

Чому на одну подію люди реагують по-різному? Чому хтось після розриву стосунків закривається в комп’ютерному світі, а хтось – відривається на повну? Чому одна людина розквітає від публічної похвали, а інша – червоніє і хоче крізь землю провалитися?

У цій книжці Марк та Ілля розповідають, як ми даємо раду емоціям, адаптовуємося до різних ситуацій. Вони розглядають людську поведінку та її прояви з різних напрямів: гештальту, психоаналізу та когнітивно-поведінкової терапії. Із книжки ви довідаєтеся, що таке цикл контакту та інфлюєнція, як ми захищаємося гумором і проектуємо на інших свої реакції. Але хай вас не лякають нові терміни  автори пояснюють складні теми простою мовою, дають психологічну базу й доповнюють це історіями із власного життя.

Лівін М. Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях / Марк Лівін, Ілля Полудьонний. – 5-те вид. – Київ : Наш Формат, 2024. – 264 с.

Ну як можна заздрити найкращому другові? Якщо я злюсь, то я погана людина? Не знайомитимуся першим : усе одно відмовлять. 

Схоже на голоси у вашій голові? Це емоції й почуття намагаються вплинути на наш вибір і настрій. Але є і хороша новина: можна подружитися з ними, навчитися проживати їх. Тоді менше шансів нарубати дров. Як це зробити? Вам допоможуть Марк Лівій та Ілля Полудьонний. Вони не лише простими словами пояснюють ідеї Фройда, Юнга, Перлза тощо, а й розказують власні історії, дискутують про життя сучасних українців. У метро наступили на ногу, в соцмережах розкритикували, друзі змагаються в екзотичності відпусток, а ви копаєте картоплю на дачі – це звичні реалії. Але цілком можливо, що після прочитання книжки ви сприйматимете їх інакше. Як і роздратування чи заздрість.

Бернстейн Д. «Мене ніхто не розуміє!» Як упоратися зі стресом у школі, сім’ї та стосунках/ Джеффрі Бернстейн пер. з англ. Юлії Кузьменко. – 2-ге вид. – Київ : Наш Формат, 2024. – 224 с.: іл.

Чи бувало з вами таке, що хочеться влитися в тусовку однолітків, але складно знайти спільну мову? Хочеться прийняття, а батьки тиснуть через оцінки? Хочеться встигати в школі й поза нею, але за навчанням нема коли гуляти з друзями. Думаєте: ну що зі мною не так? Чому мене ніхто не розуміє? Якщо так, то ви не самотні: схоже переживають усі майже дорослі. Ба більше, ви можете впливати на власний стан. Цей «посібник із виживання» покаже, що відбувається у вашому мозку, як упоратися з хвилюванням і стресом, як когнітивно-поведінкова терапія допомагає боротися з негативними думками. У книжці ви знайдете й історії інших підлітків – не тільки про їхні проблеми, а й про інструменти, що їм допомогли. Ваше життя не стане безхмарним, але ви точно краще розумітимете себе, ладнатимете з батьками й однолітками.

Гансен А. Інстамозок. Як екранна залежність призводить до стресів і депресії / Андерс Гансен ; пер. зі швед. Ганни Топіліної. – -тє вид. – Київ : Наш Формат, 2022. – 200 с.: іл.

Ми перевіряємо телефон кожні десять хвилин, годинами просиджуємо в соцмережах і платимо за таке поганим сном, заниженою самооцінкою, погіршенням пам’яті й уваги. Але як із цим боротися? Чи можна якось «перепрошити» мозок? Як упоратися з депресією і тривожністю без заспокійливих та антидепресантів? Про це пише психіатр Андерс Гансен. Він пояснює, чому ми стаємо залежними від ґаджетів й багато тривожимося, розповідає про наслідки (спойлер : нічого доброго), а також допомагає це по-долати. Тому готуйтеся до побічних ефектів від прочитання книжки: ви краще спатимете, більше гулятимете, а також братимете короткі щоденні відпустки від екранів.

Маслова О. Коли я нарешті висплюся? Як засинати і прокидатися із задоволенням / Ольга Маслова, Ніка Бєльська. – 2-ге вид., доп. – Київ : Віхола, 2024. 216 с.

Коли Я нарешті висплюся? Це питання ми ставимо собі роками, переконуючи самих себе в тому, що ось уже незабаром (після школи/іспитів/роботи/на старості) налагодимо цей процес. Переконуємо себе так, наче в цьому є щось складне, а у нас  – Я нарешті висплюся? Це питання ми ставимо собі ро-ками, переконуючи самих себе в тому, що ось уже незабаром (після школи/іспитів/роботи/на старості) налагодимо цей процес. Переконуємо себе так, наче в цьому є щось складне, а – у нас необмежений запас часу. Погані й гарні новини разом: часу в нас мало, але, на щастя, у наших біологічних ритмах немає жодної магії. Сон і біологічний годинник, за яким ми живемо, – хай які складні в роботі механізми, та все ж їх можна налаштувати. Достатньо лише зрозуміти, як усе це працює. Саме ці процеси у книжці «Коли я нарешті висплюся? Як засинати і прокидатися із задоволенням» пояснюють біологині Ольга Маслова та Ніка Бєльська.

Чому не варто змушувати сов прокидатися о п'ятій та навіщо жайворонки «підриваються» з першим промінням сонця? Як побороти джетлаг, чому на ніч хочеться з’їсти тортик і навіщо вам у спальні суцільна темрява? Про все це розповідають Ольга та Ніка, які не лише розвіюють міфи, а й за допомогою практичних вправ показують, як зробити так, щоб усі ми нарешті виспалися. необмежений запас часу. Погані й гарні новини разом: часу в нас мало, але, на щастя, у наших біологічних ритмах немає жодної магії. Сон і біологічний годинник, за яким ми живемо, – хай які складні в роботі механізми, та все ж їх можна налаштувати. Достатньо лише зрозуміти, як усе це працює. Саме ці процеси у книжці «Коли я нарешті висплюся? Як засинати і прокидатися із задоволенням» пояснюють біологині Ольга Маслова та Ніка Бєльська.

Станчишин В. Стіни в моїй голові. Жити з тривожністю і депресією/ Володимир Станчишин. – 2-ге вид., випр. – Київ : Віхола, 2025. – 208 с.

Уявіть, що на вас чекає побачення вашої мрії, але ви — не надто впевнена в собі людина. Ви знаєте, що ваш партнер або партнерка — вершина всіх ваших мрій, тож маєте бути в найкращій за все своє життя формі. Чи тривожить вас ця ситуація? Якщо ні, закривайте цю книжку й купіть порадник «Як навчитися не брехати. Якщо так, вітаємо в клубі тривожних пацієнтів.

Книжку Володимира Станчишина «Стіни в моїй голові» присвячено тривожності, депресії, соціальним фобіям, різним психічним розладам, які більшою чи меншою мірою впливають на звичний спосіб життя людини в соціумі. Вона не вилікує вас від неприємних станів, але допоможе зрозуміти — жити з ними можливо. Усі ми, стверджує автор, є тривожними, і в цьому немає нічого надзвичайного. Головне — зрозуміти, що тривога супроводжує нас усе життя й відіграє свою важливу роль у нашому існуванні.

Володимир Станчишин — психологпсихотерапевт. Навчався психології у Львівському національному університеті імені Івана Франка та Українському інституті когнітивноповедінкової терапії. Практична історія знайомства з психологією почалася у Спільноті «ЛяршКовчег», де Володимир працював з людьми з розумовою неповносправністю. Перша робота психологом була в Центрі Емаус при Українському католицькому університеті, де він супроводжував батьків, що мають дітей з особливими потребами.

Пізніше Володимир очолював Центр психічного здоров’я у Львові у Шпиталі імені Митрополита Шептицького, який своїм завданням ставив допомогу хлопцям, що повертаються із зони бойових дій. У 2019 разом з колегою Катериною Ковалишин заснував та очолив Центр психічного здоров’я «Лабораторія змін».

Серед клієнтів Володимира багато тривожних людей, та й сам він називає себе «тривожним пацієнтом». «Основна ідея моєї праці – допомогти зрозуміти людині свій стан і тоді або спробувати його змінити або навчитись з ним жити», — зазначає автор.

Володимир каже, що хотів би зробити психотерапію зрозумілою, тому читає багато семінарів для різних організацій, часто виступає. «Я переконаний, що ми маємо навчитися говорити про психотерапію не як про щось незрозуміле йзагадкове, а як про частинку нашої реальності, де одна людина допомагає іншій зрозуміти, що відбувається в її думках, емоціях, поведінці, стати такими собі партнерами у спробі пізнати своє життя таким, яким воно є», — відзначає він.

Пітерсон Т. 101 спосіб впоратися з тривогою, страхом і панічними атаками / Таня Пітерсон ; пер. з англ. Анастасіїї Дудченко. – 4-те вид. – Київ : Наш Формат, 2024. – 240 с.

Тривога – це поганий бос, що обмежує нас, контролює, залякує. Робить усе, щоб управляти нами та гасити будь-які проблиски самостійності. Намарно сподіватися, що злий начальник одного дня стане добрим і дасть нам спокій. Єдиний варіант звільнитися й самому стати собі босом: повернути власну відповідальність і змінити своє життя. Про те, як це зробити, розповідає психологиня Таня Пітерсон. Вона підготувала тої спосіб, що допоможе знайти спокій і кардинально вплине на ваше життя. Ці методи об’єднані в тематичні групи: накручування, страхи в роботі й навчанні, тривоги за стосунки, щоденні та щонічні переживання. Тому ви можете або виконувати вправи за порядком, або почати з того, що вам найактуальніше. Прощайте, страхи, фобії, панічні атаки, переживання за минуле й майбутнє. Хай живуть спокій, радість, задоволення сьогоденням і свобода. Свобода та можливість керувати своїм життям.

Юнґер С. Свобода / Себастьян Юнгер ; пер. з англ. Ольги Корнюшиної. – Київ : Наш Формат, 2024. – 128 с.

Ця праця написана як оповідь про тривалу подорож, з усіма її небезпеками та пригодами. Себастьян Юнґер простежує прояв ідеї свободи в різних аспектах життя і знаходить її джерело, зокрема, в унікальній здатності деяких менших та слабших бійців долати більшого і сильнішого супротивника. Читач також знайде в цій книжці роздуми про економічну нерівність, соціальну несправедливість і демократію. Приклади успішної боротьби за свободу, які наводить Себастьян Юнґер, роблять цю книжку особливо актуальною для українського читача.

Станчишин В. Для стосунків потрібні двоє / Володимир Станчишин. – Київ : Віхола, 2024. – 280 с.

Коли вирішуємо будувати стосунки, ми маємо запам'ятати: правильних рецептів не існує, кожен торуватиме свій неповторний шлях. Хтось одружиться, а хтось будуватиме довготривалі взаємини без офіційної реєстрації шлюбу. У когось будуть діти, а хтось житиме без них. Одні будуть разом з людьми протилежної статі, інші – з людьми своєї статі. У всіх цих ситуаціях буде щось спільне, а щось тільки ваше, особливе.

У книжці психолог-психотерапевт Володимир Станчишин розповідає про схожі моменти, які може переживати кожна пара. Що відбувається, коли закінчується перший етап закоханості? Чому кризи та конфлікти – це нормально? Як змінюється життя, коли в пари з'являється немовля? Як батькам пережити «вибух» підліткового віку дитини? Які етапи проходить сім'я, що виховує дитину з інвалідністю? Чому домашнє насильство – це не приватна справа і про нього треба говорити? Як жити членам сім'ї, де є алкозалежна людина? Як пережити втрату партнера?

Бльостка К. Матера вам не наймичка, або Чому діти – це прекрасно... / Катя Бльостка. – Київ : Віхола, 2024. – 328 с.

Немає значення, планували ви дітей чи ні, дивлячись на дві смужки тесту на вагітність, жінка все одно переживатиме купу суперечливих емоцій. І чоловік, коли дізнається, до речі, також. Ця книжка про реальне, живе, неідеальне материнство. Про матеру, яка через призму гумору та самоіронії, використовуючи легку дозу елегантних матюків, намагається день перестоять і ніч передержатись. Від тесту на вагітність до баталій у садочку. Про перші купання, зуби, соплі й незручні запитання. Поважною ходою пройдемося по всіх періодах материнства, намагаючись триматися курсу на збереження здорового глузду та душевної рівноваги. Розберемо стереотипи, зруйнуємо шаблон. Виробимо імунітет до непрошених порад і забобонів.

Станчишин В. Емоційні гойдалки війни. Роздуми психотерапевта про війну / Володимир Станчишин. – 2-ге вид., доп. – Київ : Віхола 2024 – 312 с.

Зараз немає життя, яке не змінилося би повністю з початком повномасштабної війни в Україні. Але змінилося не лише наше повсякдення, а й емоційні реакції. Усе – від страху, тривоги та злості до почуття провини й смутку – проявляється настільки насичено, що інколи складно уявити, як узагалі можна дати раду цим емоціям. Бо якщо раніше в нас були певні зразки того, як поводитися в кожній ситуації, як реагувати, то зараз усі ці зразки поламані, а в голові - суцільний хаос; щодня ми бачимо речі, яких не мало б існувати в цивілізованому світі. Будь-яка емоційна реакція є нормальною відповіддю на не-нормальні обставини війни, стверджує психотерапевт Володимир Станчишин. Ми маємо право відчувати лють, маємо право хотіти помсти, ми можемо вмикати чорно біле мислення і не відчувати при цьому провин.

Полудьонний І. Як це, війна? Психологічний досвід повномасштабного вторгнення. / Ілля Полудьонний ; Марк Лівін. – Київ : Наш Формат, 2024. – 224 с.

Що відчуває людина, яка залишилася без домівки й звичного їй життя? Як наша психіка адаптується до нової реальності після розкриття вкрай жорстоких воєнних злочинів ворога? Чим загрожує травматичний досвід війни у довгостроковій перспективі?

Автори створили цей матеріал для переповідання досвіду травми, а також зафіксували, назвали й пояснили, що відбувалося з цивільним населенням із психологічного та соціального погляду впродовж перших місяців після 24 лютого. У книжці ви знайдете історії авторів про передчуття і початок вторгнення, намагання осягнути все, що відбувалось, та спостереження наслідків цих подій на основі психологічної теорії. Також тут зібрано міні- історії різних людей, які відображають доброту, вразливість, гумор і силу. А в розділах, що стосуються складних і чутливих тем, своїм досвідом поділилися партнери з проектів Veteran Hub і «Сильні».

Юнґер С. Плем’я. Про повернення з війни і належність до спільноти / Себастьян Юнґер ; пер. з англ. Ольги Корнюшиної. – з-тє вид. – Київ : Наш Формат, 2025. – 128 с.

Війна ранить не лише тіла військових. Значних травм зазнають також їхні емоції. Навіть ті військові, які повертаються неушкодженими фізично, змушені про-ходити тривалий процес реабілітації, перш ніж подолати посттравматичний стресовий розлад і повернутися до повноцінного життя. Автор книжки звертає увагу читача на той факт, що для ветеранів, які повернулися до мирного життя, вкрай важливою є не просто турбота і підтримка, а відчуття належності до спільноти. їм необхідно відчувати себе потрібними, а не відчуженими суспільством. І хай би яким складним був шлях реабілітації бійців, суспільство повинно зробити все, щоб допомогти їм у цьому.

 

 

5 книг з історії, мовознавства та фольклору: видання від Українського інституту книги

 

Яким був Київ за часів Володимира Великого? Що означає Тризуб? Як мешканці старовинних палаців намагалися випередити сусідів за кількістю екзотичних рослин у садибному парку та за багатством бібліотеки? Вічна гонитва за лідерством для когось створювала величезні борги, а іншого змушувала шукати найновіші сорти орхідей на іншому боці земної кули. А ,налічують в український мові звуків? Чому українські назви днів тижня, крім назви субота, не випадкові…

Представляємо видання: Дмитро Гордієнко «Під знаком тризуба. Володимир Великий та його держава», Ігор Гирич «Як Україна ставала українською. Громадсько-політичне життя на підросійській Україні ХІХ — поч. ХХ ст.», Кирило Булаховський «Мова, що стала світовим трендом. Факти про українську мову, яких ви не знали», Лариса Гуманенко «Золота колиска. Казкова традиція Криму» та Ірина Пустиннікова «Забуті парки, старі фільварки: мандрівка палацами України».

 

Дмитро Гордієнко «Під знаком тризуба. Володимир Великий та його держава»

Дмитро Сергійович Гордієнко (1977) — український історик, джерелознавець, науковець. Кандидат історичних наук (2013). Запровадив історичний термін «Середньовічна Україна». Автор понад 250 наукових публікацій. Сфера наукових інтересів: історія Середньовічної України, державотворчі процеси на українських землях, козаччина, українська еміграція ХХ століття.

25 лютого 1918 року Мала Рада затвердила постановку, згідно з якою «Гербом Української Народної Республіки приймається знак Київської держави часів Володимира Святого». Протягом кількох століть Тризуб був «забутим» гербом, хоча його й використовували в геральдиці українських шляхетських родин. Тризуб був затверджений як малий герб України 19 лютого 1992 року постановою Верховної Ради разом із своїм графічним зображенням. У 1996 році його статус був закріплений у Статті 20 Конституції України, де він також згадується як «Знак Княжої Держави Володимира Великого»

Вибір Тризуба визначався тим, що «Київська держава Володимира Великого була найбільшою українською державою, яку пам’ятає наша історія. Вона обіймала всі тодішні українські землі. Від неї веде свій початок наше право, наша писемність, мистецтво, державне і релігійне життя».

 

Гордієнко Д. Під знаком тризуба. Володимир Великий та його держава  / Дмитро Гордієнко. — Київ : ТОВ «Видавництво “КЛІО”», 2024. — 320 с., іл.

Книга «Під знаком тризуба. Володимир Великий та його держава» розкриває життя й діяльність однієї з найбільших і найзагадковіших, суперечливих постатей історії України — київського князя Володимира Великого (близько 960 — 1015). Життєпис князя подано на тлі розвитку української середньовічної державності. Саме Володимирові судилося стати творцем першої централізованої Української держави, розбудувати її зсередини та утвердити зовні. Запровадженням християнства Володимир не просто провів релігійну реформу, а увів Україну до кола держав християнського світу, зробив свій вибір на користь Європи. Книга розрахована на широке коло читачів, усіх, хто цікавиться історією Середньовічної України та Європи загалом.

 

Ігор Гирич «Як Україна ставала українською. Громадсько-політичне життя на підросійській Україні ХІХ — поч. ХХ ст.»

Ігор Борисович Гирич (1962) — завідувач відділу джерел з історії України ХІХ — початку ХХ століття. Інституту української археографії та джерелознавства імені М. Грушевського НАН України, доктор історичних наук. Автор понад 7000 наукових і науково-популярних статей та документальних публікацій, більш ніж 20 книжок. Упорядник і редактор більше ста окремих видань: книжок, збірників, підручників для школи, журналів. Відповідальний секретар багатотомної серії «Михайло Грушевський» Твори: у 50-ти томах». Член-кореспондент Української вільної академії наук (США, 1998) та дійсний член Наукового товариства імені Шевченка (2005), лауреат премії М. Грушевського НАНУ (2021).

 

Гирич І. Як Україна ставала українською. Громадсько-політичне життя на підросійській Україні ХІХ — поч. ХХ ст. — Київ : ТОВ «Видавництво “КЛІО”», 2024. — 192 с.

Ця книжка присвячена суспільно-політичному життю підросійської України на зламі ХІХ і ХХ століття. Автор висвітлює історію українського національно-визвольного руху того часу, розглядає його на тлі інших національних рухів Центрально-Східної Європи, змальовує боротьбу українських інтелектуалів з Російською імперією та імперською громадською думкою, показує трансформацію поглядів українського інтелектуального середовища від федеративних ідей до самостійницького проєкту.

Кожен розділ доповнюють додаткові матеріали — словник ключових термінів, тематичні цитати з праць діячів європейських національних рухів і дослідників національного життя, біографічні довідки про персоналії, згадані в розділі. Для всіх, хто цікавиться еволюцією громадсько-політичної думки, українським національно-визвольним рухом модерної доби та загалом історією України ХІХ — початку ХХ століття.

«Звісно, ця книжка радше є нарисом інтелектуальної історії Наддніпрянщини в схематичному накресленні. Багато питань залишено за межею нашої уваги, аби подати випукліше ключові проблеми інтелектуального життя України на підросійських землях.

Кожний розділ має окремий документальний додаток. Він містить передусім уривки щоденників, спогадів, листів представників української інтелектуальної еліти, яка в кожний окремий історичний момент рефлексувала на конкретну політичну ситуацію визиску Російською імперією всього українського. На наш погляд, інколи документ краще промовляє за формулювання сучасного історика. Наша освітня література не розбалувана хрестоматіями документальних текстів. Ці ж цитати, що є в книжці, часто-густо є малознаними навіть для професійних істориків. Додано також коротенькі біографії діячів доби, інтелектуалів. Ці сильветки не є повторенням енциклопедичних гасел або Вікіпедії. Вони авторські, доопрацьовані під головні ідеї цієї книжки.

Книжка «Як Україна ставала українською. Громадсько-політичне життя на підросійській Україні ХІХ — початку ХХ ст.» є концептуальним викладом проблемних місць інтелектуальної історії, і буде потрібна людям, які є або професійними істориками, або тим, хто серйозно цікавиться нашим минулим. Кажучи просто — для підготовленого читача».

 

Кирило Булаховський «Мова, що стала світовим трендом. Факти про українську мову, яких ви не знали»

Природно, що разом з інтересом до України зріс і неабиякий інтерес до української мови. Вона стала світовим трендом. Українською заговорили, хай навіть ситуативно, відомі політики, громадські діячі, підприємці, актори, співаки, письменники, науковці й прості громадяни з різних країн світу. Вона стала топовою на популярних платформах з вивчення іноземних мов. Український народ продемонстрував свою мужність і хоробрість, якою надихнувся весь світ. Недарма з’явився й набув швидкого поширення вислів be brave like Ukraine. Тож і українська постала не як мова жертви, а як мова мужньої, незламної нації, що завзято бореться з набагато сильнішим ворогом.

Інтерес до української мови посилився й в Україні, з боку самих українців. Отже, українці заново почали відкривати для себе справжню українську культуру, зокрема магічну красу й силу рідного слова. І тут постала нагальна потреба по-новому представити українську мову, позбутися стереотипних підходів до її сприйняття, розуміння й вивчення.

 

Булаховський К. Мова, що стала світовим трендом. Факти про українську мову, яких ви не знали / Кирило Булаховський. — Львів : Вид-во «Апріорі», 2024. — 120 с. : іл.

Ця унікальна книга про оселю нашого буття — українську мову. Саме про неї оригінально й захопливо розповідає автор, пропонуючи абсолютно новий, позбавлений стереотипів підхід. Видання має стислий формат. Тут немає води, ліричних відступів, пафосних слів — тільки конкретика, приправлена рясним фактажем. Тепер такі часи… З війною ми швидко перейшли від романтизму до реалізму. Не хочеться пустопорожньої балаканини, зайвих слів і довгих фраз, що часто буває в подібних популярних лінгвістичних роботах. Хочеться все по суті. Пропонована книга без винятку буде цікавою всім, хто прагне краще пізнати мову незламного українського народу.

Цікаві факти

Буква з українським характером — саме так називають букву Ї. Вона унікальна, адже її немає в жодному іншому алфавіті світу. Хіба не символічно, що ця літера є в письмовому варіанті назви нашої країни — Україна? Буква Ї стала символом спротиву на загарбаних росіянами українських землях. Її силует зображують на видноті в різних публічних місцях. Букві Ї присвячують вірші й ставлять монументи. Саме вона асоціюється з українською мовою. І взагалі вона ніжна, тендітна, її обрис заворожує. Другою самобутньою буквою в українській абетці є буква Ґ. Її ще називають Ґ з хвостиком чи гаком.

В українській мові трапляються слова й з подвійним наголосом, тобто їх можна наголошувати двояко й обидва варіанти будуть нормативними, наприклад: алфáвіт і алфавíт, байдýже і бáйдуже, беззáхисний і беззахи́сний, зáвжди і завжди́, клáдовище і кладови́ще, мáбуть і мабýть, оповíдач і оповідáч, пόмилка і поми́лка, розповісти́ і розповíсти, такόж і тáкож, усмíшка і ýсмішка, я́сний і ясни́й?

Усі звикли, що є овочі й фрукти. Чи завжди було таке словесне розрізнення? Ні. Простий люд довго не знав латинського слова фрукти, для народу воно було чужим, та ще й з важким для вимови звуком [ф]… Те, що росло на городі (капусту, огірки, моркву, зелень), називали горόдиною (так нерідко кажуть і сьогодні)… Тож садові плоди за аналогією до городини називали садовинá.

В українській мові безліч дієслів, що й не дивно, адже рух — це саме життя. Усе перебуває в русі, дії, тож кожен рух, дію треба якось називати. З-поміж безлічі українських дієслів є справжній унікал — дієслово лити. Унікальність цього дієслова полягає в його вимові й правописі. Річ у тім, що в особових формах теперішнього часу й похідних формах початковий звук [л] подовжується. На письмі це позначено двома літерами л : ллю, ллєш, ллємо, ллєте, ллють, зілляти та інші.

Українська мова багата на пестливі форми слів різних частин мови на зразок людоньки сонечко, чорнісінький, нічогісінько, очевидячки, тутечки, ондечки, та подібних. Але унікальним явищем української мови є пестливі форми інфінітиву, як-от спати, спатоньки, спатусі, їстки, їстоньки, питоньки, робитоньки, сістоньки, гуляточки, женитоньки тощо. В український мові пестливу форму має навіть слово вороги-вор(о)іженьки (Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці, як роса на сонці — гімн України). А в часи теперішньої війни поширилися пестливі форми переможенька, у(в)країнчики.

Лінощі в український мові через наше мовлення проявляються, коли нам ліньки вимовляти слова повністю, коли пропускаємо якісь звуки чи навіть цілі слова й фрази. У розмовному мовленні часто доводиться чути не тре, не хо, не мо, не зна, пита та потібні замість повних не треба, не хочу, не можу, знає, питає; скорочені імена Іва, Клим, Кость, Муся від Іван, Климент, Костянтин, Маруся; вигуки бач!, диви!, від бачиш, дивись. Певні мовні лінощі закріпилися в літературній мові (будь ласка — від будьте ласкаві, мабуть від має бути).

 

Лариса Гуманенко «Золота колиска. Казкова традиція Криму»

Лариса Гуманенко — фольклористка, літературознавиця, кандидатка філологічних наук, викладачка кафедри української мови і літератури, зарубіжної літератури Політехнічного ліцею НТУУ «КПІ» міста Києва. Викладала усну народну творчість на кафедрі української літератури Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Брала участь в упорядкуванні й випуску двох збірок кримськотатарських народних казок. Займається збиранням, вивченням та популяризацією фольклору народів Криму.

Складна історична доля кримськотатарського народу позначилася на фольклорі, який під впливом інших культур творчо засвоював їхні елементи, але не втрачав національної самобутності. Пісні (йырлар), частівки (чынълар, манелер), прислів’я та приказки (аталар сезлери), загадки (тапмаджалар), епос (дестанлар), анекдоти (метисрелер), легенди (легендалар) та казки (масаллар) — справжня скарбниця кримськотатарського народу, яка залежала від політичної ситуації та ніколи не спустошувалася.

Міфологія Кримського півострова пов’язується насамперед із Циркумпонтійською зоною, яка охоплює землі, розміщені навколо Чорного моря, яке колись називалося Понтом. Своєрідна природа та історія Кримського півострова сприяла появі численних фольклорних творів, які зображали півострів та окремі його території як священні місця. Мотив Золотої Колиски збережений і в казці, і в легенді. Про цей символ розповідають різні народи Криму, і в кожному з творів фольклору закладена беззаперечна ідея про те, що кримська земля священна.

 

Гуманенко Л. П. Золота колиска. Казкова традиція Криму : фольклорна розвідка Лариса Гуманенко. — Чернівці : Видавничий дім «Букрек», 2024. — 256 с. : іл.

Кримськотатарська казка — справжня колиска народу, що увібрала його непросту історію, вірування, багатовіковий досвід, традиції, соціальні відносини, мораль, мрії і сподівання. Ця фольклорна розвідка кандидатки філологічних наук Лариси Гуманенко — комплексний аналіз казкового епосу Криму, з’ясування міжетнічних універсалій та самобутніх особливостей казкового репертуару цього регіону України. Книга для широкого кола читачів.

Існує кримськотатарська легенда «Про золоту колиску». Золоту колиску, яка вміла співати, закляв старий хан і зробив невидимою. Колись у золотій колисці ріс внук хана, який був плодом великої любові красуні Зехри і принца сусіднього ханства, що перебував на території Криму, але жителі його сповідували іншу віру. І якби не розбіжності у вірі, то не сталася б така страшна трагедія, яка забрала життя щасливої сім’ї. Зняти закляття міг тільки чарівний талісман. Розгадка чарівного талісмана — велика любов, якої не вистачало тим, хто хотів дістати золоту колиску. За легендою кримських татар, Золота колиска схована на Хресній горі над Алупкою. Саме там розташовані руїни великої середньовічної фортеці. Можливо, події тих далеких часів знайшли своє відображення у великій легенді.

 

Ірина Пустиннікова «Забуті парки, старі фільварки: мандрівка палацами України»

Пустиннікова Ірина Сергіївна  — українська журналістка, краєзнавиця, мандрівниця, фотохудожниця. Авторка найстарішого краєзнавчого сайту «Замки та храми України». З 2006 року пише книги, основою для яких стали її подорожі: «Чернівці для небайдужих» (2006), «Україна. Усе, що варто побачити» (2009), «Вісім мандрівок Буковиною» (2009), Середньовічні замки Європи (2010), «Кам'янець-Подільський. Хотин» (2020)…

У книжці «Забуті парки, старі фільварки: мандрівка палацами України» (2024) зібрані історії кількох десятків українських садиб. Вони відібрані не тому, що найкрасивіші, — красивих є ще багато. І не тому, що найбільші чи найдивніші. Авторці хотілося розказати про різноманіття маєтків, їхню архітектуру, яскраві долі їхніх власників. Тут є як садиби-музеї, з квитками та інфраструктурою, так і зовсім маловідомі місця, як доглянуті палаци, так і руїни колишньої величі. Авторці було б дуже приємно, якби ця книжка спонукала когось подорожувати Україною. Бо подорож — таки найкращий учитель. А вчитися любити рідний край ніколи не пізно.

 

Пустиннікова І. Забуті парки, старі фільварки: мандрівка палацами України / Ірина Пустиннікова ;  іл. Іллі Угнівенка, Валерії Сухаренко, Ірини Каменнової, Руслани Ключко. — Київ : Портал, 2024. — 264 с.

«Забуті парки, старі фільварки» — це книжка, що запрошує читачів у подорож палацами України: класицистичними й сецесійними, відомими й забутими, збереженими й занедбаними.

Книжка пропонує поглянути на палаци з кількох ракурсів. Перший — це найочевидніший, історичний: хто тут мешкав і що відбувалося, який вигляд мало палацове життя в різні епохи, звідки власники брали уявлення про те, якими мають бути їхні маєтки, і хто ці уявлення втілював. Другий — пов'язаний із історичною тяглістю й ідентичністю: як палаци впливали на місцевості, де були розташовані, як (і чому) виживали в радянський час, що можуть розповісти про наш культурний спадок. Нарешті, третій — захисний, адже для того, щоби пам’ятки не перетворювалися на руїни, про них необхідно говорити, нагадувати в публічному просторі про їхню цінність, розповідати історії , які зроблять їх упізнаваними для якомога ширшої авдиторії.

На тлі повсякденного життя в палацах, яке описує Ірина Пустиннікова, проступають конкретні долі їхніх мешканців, що сплітаються в не дуже відому широкому загалу історію України. Однак ідеться не тільки про історію: книжка розповідає також про сучасний стан будівель і заохочує по-справжньому мандрувати до них, адже пам’ятки живуть тільки тоді, коли їх відвідують і ними цікавляться.

Підготувала Наталія Баранова, бібліотекарка читального залу.