Відділ мистецтв перегортає сторінку червня календаря «Світ мистецтва»
четвер, 4 червня 2020 р.
вівторок, 2 червня 2020 р.
Літературний калейдоскоп: твори-ювіляри світової літератури
«Книги вводять нас в краще суспільство, знайомлять нас з найбільшими умами всіх часів» Семюелс Смайлс
Найвідоміші шедеври світової літератури.
Несподівані повороти долі героїв. Інтрига, драма, любов ...
Мальовниче містечко Вер’єр і юнак, який
мріє підкорити вищий світ, аристократичний Лондон і чудовий портрет, Париж
кінця ХІХ століття і загадкові події в Опері, осягнення істини і таємниця ...
190 років роману «Червоне і чорне»
Стендаля
Французький письменник Фредерік Стендаль
став засновником реалістичного роману, який виник у часи панування романтизму.
У 1827 році вийшов його перший роман «Арманс», потім нариси «Прогулянки по
Риму» і новела «Ваніна Ваніні». У 1830 році Стендаль створив роман «Червоне і чорне», а в 1839 році - «Пармський монастир», які стали класикою світової
літератури.
Червоне і чорне - роман є одним з найкращих творів Фредеріка
Стендаля. Його герой Жульєн Сорель
увійшов у світову літературу як уособлення непокірливої, волелюбної
юності. Жульєн вступив у самостійне життя після падіння Наполеона, у період
Реставрації Бурбонів. При Наполеоні обдарований юнак, можливо, зробив би
військову кар'єру. Але за свого часу єдину можливість просунутися в суспільстві
він вбачав у тому, щоб, закінчивши духовну семінарію, стати священиком. Волею
долі син теслі потрапляє до вищого паризького товариства. В очах аристократів
вільнодумство, сила характеру, недотримання світських правил, критичні
висловлювання про короля і церкву - небезпечні. Тому все життя Сореля на людях
є болісним самоприборканням.
Пройшовши через чимало випробувань.
Сорель врешті-решт зрозумів, що кар’єризм несумісний з піднесеними людськими
жаданнями, які він відчував у своїй душі. Тому єдиною його мрією стало
прагнення спокою. Але благословенний спокій дістався герою дуже дорогою ціною -
зреченням від життя…
«Це був невисокий юнак років
вісімнадцяти, доволі тендітний, з неправильними, але тонкими рисами обличчя і
каштановим волоссям. Великі чорні очі, які в хвилину спокою блищали розумом і
вогнем, зараз горіли найлютішою ненавистю. Стрункий і гнучкий стан юнака
свідчив скоріше про спритність, ніж про силу… Жульєн ніде не вчився. Відставний
лікар, до якого він прив'язався всім серцем, навчив його латині й історії.
Помираючи, старий заповідав хлопчику свій хрест Почесного легіону, рештки
маленької пенсії і тридцять-сорок томів книжок… стати священиком він вирішив не
дуже давно. З самого дитинства Жульєн марив військовою службою. Потім, уже
підлітком, він із завмиранням серця слухав оповіді старого полкового лікаря про
битви, в яких той брав участь. Але коли Жульєну виповнилося чотирнадцять років,
він побачив, яку роль в оточуючому його світі відіграє церква…».
Жанр - драма
Режисер - Клод Отан-Лара
Рік -
1954
Засідання суду у справі Жюльєна Сореля.
Обвинуваченому надається заключне слово, в якому він не просить милості, а
викриває присутніх в бажанні покарати його ...
Жанр - драма
Режисер - Сергій Герасимов
Рік -
1976
Дія відбувається у Франції в 1820-і
роки. У будинку де Реналя, мера провінційного містечка, з'являється новий
гувернер, Жюльєн Сорель, повний честолюбних планів.
Жанр - драма
Режисер - Жан-Данієль Верхак
Рік -
1997
У центрі подій - доля юнака Жюльєна
Сореля, який пробився з провінційної глушини в вищий світ Франції.
150 років роману «Таємниця Едвіна Друда»
Чарлза Дікенса
Англійський письменник Чарлз Дікенс ще
за життя набув світової слави, став загальновизнаним класиком. Критики називали
Чарлза Дікенса великим поетом за легкість, з якою він володів словом, фразою,
ритмом і образом, порівнюючи його майстерність лише із талантом Шекспіра.
Знаменитим Дікенс став з появою свого
першого роману «Посмертні записки Піквікського клубу», який він написав
21-річним юнаком. У романі панував дух життєрадісності і щедрого сміху,
прикрашений наївною добротою, втіленням якої був містер Піквік.
Наступні романи «Пригоди Олівера
Твіста», «Ніколас Нікльбі», «Лавка древностей», «Мартін Чезвілт»… зробили його
загальноєвропейською знаменитістю.
Останній свій роман «Таємниця Едвіна
Друда» Дікенс писав, будучи вже важко хворим. Він це розумів і тому поспішав. У
квітні, травні 1870 року письменник бере активну участь у громадському житті, а
у вільний час продовжує писати, інтригуючи всіх тим, що такого сюжету в його
книгах ще не було. Але таємницю Едвіна Друда Дікенс забрав із собою ...
Таємниця Едвіна Друда - самій загадковий
роман Чарлза Дікенса. Твір «Таємниця Едвіна Друда» мав вийти у дванадцяти
щомісячних випусках журналу «Круглий рік», але було опубліковано тільки три
випуски. Пізніше були випущені ще три, знайдені в рукописах. Роман досі
викликає безліч питань і суперечок.
Жанр - драма
Режисер - Олександр Орлов
Рік - 1980
У Клостергем, невелике англійське місто,
до регента місцевого церковного хору Джона Джаспера приїжджає Едвін Друд - його
племінник, заручений з місцевою дівчиною Розою Буттон.
130 років роману «Портрет Доріана Грея»
Оскара Вайлда
«Хочете знати, в чому полягає найбільша
драма мого життя? - запитав Оскар Вайлд в роковому для нього 1895 році. - Вона
в тому, що свій геній я вклав в моє життя, і тільки талант - в мої твори».
Портрет Доріана Грея - єдиний роман
Оскара Вайлда. Уперше виданий 20 червня 1890 року. «Портрет Доріана Грея»починається з огляду лордом Генрі Воттоном картини Безіла Голворда, на якій
зображено привабливого юнака - Доріана Грея. Згодом приходить сам Доріан і
зустрічає Воттона. Після того, як Доріан вислухав лорда Генрі з його поглядами
на світ, у нього з'являється думка, що краса - єдина річ, задля якої варто
жити. Він бажає, щоб портрет, намальований Безілом, старів замість нього.
«Майстерню художника сповнювали густі пахощі
троянд, а коли в садку знімався літній легіт, він доносив крізь відчинені двері
то п'янкий запах бузкового цвіту, то аромат рожевих квіток шипшини…
Невиразний клекіт Лондона долинав, наче
басова нота далекого органа. Посеред кімнати стояв на мольберті зроблений у
повен зріст портрет надзвичайно вродливого юнака, а перед портретом дещо
віддалік сидів сам художник, Безіл Голворд, раптове зникнення якого кілька
років тому так схвилювало все лондонське товариство… Художник дивився на
прегарну юнакову постать, що її він так майстерно відобразив на полотні, і
обличчя йому опромінював задоволений усміх…».
Жанр - драма
Режисер - Альберт Левін
Рік - 1945
Чарівний і безневинний Доріан Грей в
компанії цинічного Генрі Воттона милується своїм чудовим портретом. Засліплений
своєю красою, юнак клянеться, що віддасть свою душу за те, щоб вічно бути
молодим.
Жанр - фантастика
Режисер - Олівер Паркер
Рік - 2009
Молодий та наївний Доріан Ґрей приїздить
до вікторіанського Лондона. Там він знайомиться з лордом Генрі Воттоном, а
художник Безіл Голворд малює дивовижний портрет Грея.
110 років роману «Привид опери» Гастона
Леру
Гастон Леру - видатний французький
письменник, визнаний майстер детективного и пригодницького роману. Твори автора
дивують сюжетними інтригами, численними правдивими деталями різноманітних
подій, на які можна було потрапити у світській чи кримінальній хроніці. Робота
на посадах адвоката і журналіста, у тому числі кримінального, давала можливість
Гастону Леру наповнювати свої твори загадковою атмосферою, інтригами і дещо
містичною таїною, що і сьогодні робить їх привабливими й цікавими для читачів
різних поколінь
Привид Опери -готичний роман Гастона
Леру, який друкувався частинами в газеті «Ле-Голу» з 23 вересня 1909 року до 8
січня 1910 року і пізніше був виданий окремим романом. На створення роману
«Привид Опери» Леру надихнув щойно збудований театр опери в Парижі, який до цих
пір є одним з найбільш знаменитих театрів в світі. Це історія про незвичайного
привида в містерійному світі паризької опери, у якому глядачеві важко провести
межу між правдою та ілюзією. Відомо, що скрізь, де з’являється привид,
починають зникати речі, люди бачать химерних істот або чують дивні голоси. Але
на директорів паризької опери чекає ще більше випробування…
«Привид Опери таки існував. І це зовсім
не був, як довго думали, плід уяви артистів, чи забобони директорів, чи
недолугі вигадки збудженої уяви панянок з кордебалету, їхніх матусь, білетерок,
гардеробниць і консьєржки.
Авжеж, він існував у крові й плоті, хоча
й намагався скидатися на справжнього привида, на звичайну тінь.
Щойно я став вишукувати відомості в
архівах Національної академії музики, мене одразу вразив дивовижний збіг тих
химерних подій, що їх пов’язували з привидом , із однією з найтаємничіших та
найфантастичніших драм…».
Жанр - мюзикл
Лібрето - Ендрю Ллойд Веббер
Рік - 1986
Прем'єра мюзиклу «Привид Опери»
відбулася в Вест-Енді в 1986 році і на Бродвеї в 1988 році. Спектакль став
найтривалішим мюзиклом в історії Бродвею.
Жанр - мюзикл, драма
Режисер - Джоел Шумахер
Рік - 2004
2 липня 1870. У паризькому театрі «Опера
Популер», тільки що купленому двома ділками, скандал. У театрі часто
відбуваються нещасні випадки, які чутки пов'язують з якимось Привидом опери.
50 років повісті «Чайка Джонатан
Лівінгстон» Річарда Баха
Американський письменник-фантаст і
професійний льотчик Річард Бах став відомим світовій публіці завдяки
повісті-притчі «Чайка Джонатан Лівінгстон».
Чайка Джонатан Лівінгстон - повість
Річарда Баха була вперше опублікована 1970 року і швидко стала бестселером.
Повість розповідає про молодого мартина, який навчився літати, та присвячена
самовдосконаленню і самопожертвуванню.
«Джонатан Лівінгстон провів рештку свого
життя на самоті, але від Далеких Скель він улетів далеко-далеко. І єдине, що
його смутило, – це не самотність, а те, що чайки відмовилися повірити в чарівну
красу польоту, хоча їм варто було тільки відкрити очі, щоб її побачити. Сам він
кожного дня робив усе нові та нові відкриття. Він дізнався, що, пірнаючи у
стрімкому піке, може зловити рідкісну та смачну рибу, яка водиться на глибині
десять футів; тепер йому були не потрібні рибальські човни і крихти черствого
хліба. Він навчився спати в повітрі, навчився тримати курс уночі, коли вітер
дув з берега, і долати сотні миль від зорі до зорі. Так само спокійно він долав
туманну запону над морем і проривався до світлого чистого неба – у той час як
усі чайки лишалися на землі, і гадки не маючи, що в небі над ними існує щось
інше, крім туману й дощу. Він навчився мандрувати з сильним вітром у далекі
краї і там ловити на обід смачних комашок.
Те знання, яке він колись хотів відкрити
всій Зграї, тепер було його єдиною розрадою; він навчився літати й не шкодував,
що йому довелося сплатити за це таку ціну. Джонатан зрозумів, що тільки нудьга,
страх і злість скорочують життя чайок; а сам він був вільним від цього тягаря й
тому прожив довгий щасливий вік…
Насправді кожен з нас - це живий образ
Великої Чайки, необмежена ідея свободи, - говорив Джонатан вечорами, стоячи на
березі моря, - і точність польоту - це крок до вираженим нашого справжнього
«я»…»
понеділок, 4 травня 2020 р.
Календар «Світ мистецтва»: ювіляри травня 2020 року
Відділ мистецтв перегортає травневу торінку календаря «Світ мистецтва»
неділя, 26 квітня 2020 р.
«Живе срібло» Миколи Зерова: до 130 річчя з дня народження
«Ім'я Миколи Зерова стало одним з символів тих висот, які може досягти українське слово…. Ще самі українці до повної міри не осягли, кого втратила Україна у далекому карельському урочищі Сандармох від кулі більшовицького ката Матвєєва», – так говорить про поета Вадим Джувага, харківський історик та журналіст.
Коротка
біографія
Довгий
час, за незрозумілою іронією долі, батьківська хата Зерових стояла на вулиці
Дзержинського, чиї вірні учні вкоротили віку Миколі Зерову і добряче попсували
крові всім іншим.
«Батько
вчитель, потім – завідувач міською школою, нарешті – 1905 року – інспектор
народних шкіл, мати – з дрібного землевласницького роду Яреськів – з-під
Диканьки, роду козацького, але доказующого дворянство», – пише Зеров в автобіографії.
Молодші
брати також виросли неабиякими особистостями. Дмитро став (вірніше, йому це дозволили)
видатним ботаніком, академіком АН УРСР, який до кінця свого життя боявся навіть
згадувати про братів. Молодший брат Михайло –
став поетом і перекладачем, відомим під літературним псевдонімом Михайло
Орест.
Вчився
Микола у Зіньківській школі на центральній, Полтавській вулиці, а його
однокласниками був Павло Губенко (гуморист Остап Вишня).
Далі
Зеров учився в Охтирській та Першій Київській гімназіях (1903-—1908). Відтак -
студент історико-філологічного факультету Київського університету Святого Володимира.
З
1914 року Зеров - викладач історії в Златопільській чоловічої, а з жовтня 1916
року – і в жіночої гімназії.
На
початок революційних подій 1917 року Зеров – вчитель латини в Другій Київській
гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства.
У
1918-1920 роках він викладає українознавство в Архітектурному інституті, проте
з приходом більшовиків та денікінців переходить до бібліографічного журналу
«Книгарь» (до початку 1920 року).
З
осені 1923 року – професор Київського інституту народної освіти.
Початок
літературної діяльності
Перші
статті та рецензії Миколи Зерова виходять в 1912 році друком в журналі «Світло»
та газеті «Рада».
З
початку 20- років Микола Зеров увійшов до елітарного гуртку діячів української
культури, що сформувався довкола художника Георгія Нарбута, на зібраннях якого
обговорювалися справи розвитку української літератури, малярства, графіки.
1920
року Микола Зеров одружився із Софією Лободою і почав серйозно замислюватися
про наукову працю; вийшли підготовлені ним «Антологія римської поезії» та «Нова
українська поезія», що стали помітним явищем у тогочасному літературному житті.
 |
Софія, Котик і Микола Зерови. Початок 1930-х
|
Центром
української літератури в голодні повоєнні роки стає невеличке містечко
Баришівка, що під Києвом. Саме сюди Миколу Зерова за рекомендацією поета Юрія
Клена запросили на роботу в соціально-економічну школу. Там Зеров з товаришами
(Павло Пилипович, Юрій Клен, Михайло Драй-Хмара) працюють близько трьох років.
У
Баришівці Зеров зробив багато перекладів, написав низку сонетів та
сатир-пародій, кілька невеликих оповідань.
З
жовтня 1923 року Микола Зеров стає професором української літератури Київського
інституту народної освіти (так звався тоді Київський університет), одночасно
викладав українську літературу в кооперативному технікумі та
торгово-промисловій школі.
Слід
сказати, що про лекції Зерова серед студентів ходили легенди.
І в
тому ж 1923 році, голосно заявивши про себе - друзі Зерова по Баришівці –
українські поети-неокласики з’їжаються до Києва.
Пошук
української національної літературної традиції
Глибоке
проникнення у філософську сутність буття, вишукана мова, висока версифікативна
майстерність творів Зерова вражали сучасників. Поетові багато закидали, що він
несучасний, байдужий до актуальних проблем.
1925
року почалася відома літературна дискусія, яка тривала три роки. Зеров-вже
критик підтримував позицію Хвильового, атмосферу здорової літературної
конкуренції.
«Ми
хочемо, – наголошував він, – такої літературної обстановки, в якій будуть
цінитися не маніфест, а робота письменника; і не убога суперечка на теоретичні
теми – повторення все тої ж пластинки з кричущого грамофону, – а жива й
серйозна студія літературна; не письменницький кар'єризм «человека из
организации», а художня вибагливість автора перш за все до самого себе».
Початок
гонінь літераторів. Трагедія неокласиків
Від 1926 року Зеров виступав лише як літературний критик, зосередивши основні зусилля на перекладах та історико-літературних студіях. Того ж року офіційна влада звинуватила "неокласиків" в антипролетарських настроях.
Пленум
ЦК КП(б)У 1927 року дав прямі директивні вказівки щодо політичної оцінки «неокласиків»,
що фактично означало заборону літературної та критичної діяльності Зерова.
Для
нього лишалася тільки один напрямок – історико-літературні студії.
Він
пише передмови до творів українських письменників-класиків, які видавалися у
видавництвах «Книгоспілка» та «Сяйво». З цих статей склалася книжка «Од Куліша
до Винниченка» (1929).
На
початку 1930 року «Книгоспілку» було реорганізовано, «Сяйво» закрито. Куліша і
Винниченка проголосили фашистськими письменниками.
Постійна
загроза арешту, атмосфера погроз і цькування, самогубство Хвильового – стали
драмою для Зерова.
Всі
останні роки Зеров мовчав. Влада заборонила займатися творчою діяльністю, а з
1933-го стає небезпечним навіть мовчання. Влада від нього вимагала покаяння.
Переживши
ще одну трагедію – смерть десятилітнього сина – Зеров переїжджає до Москви.
Проте в ніч із 27 на 28 квітня 1935 року його заарештували під Москвою на
станції Пушкіне. 20 травня відправили до Києва для слідства. Тут вченого, поета
і перекладача фантазери з НКВД звинуватили у керівництві контрреволюційною
терористичною націоналістичною організацією.
Спочатку,
інкримінувавши літератору керівництво українською контрреволюційною
націоналістичною організацією, Зерова засудили до 10-річного ув'язнення. Як
насмішка звучало зізнання Зерова на суді: «С моей стороны был только один раз
сделан призыв к террору – в форме прочтения стихотворения Кулиша на собрании у
Рыльского».
На
Соловках, де відбували надумане більшовицьким режимом покарання українські
поети – представники Червоного Ренесансу, за багатьма свідченнями, Микола Зеров
завершив багаторічну роботу над українською версією «Енеїди» Вергілія. Рукопис
цього перекладу пропав або знищений. Про це пише в листах до дружини. Останній
з них датований 19 вересня 1937 року.
9
жовтня 1937 року справа Зерова та інших поетів була переглянута особливою
трійкою УНКВС по Ленінградській області.
Миколу
Зерова було засуджено до розстрілу.
3
листопада 1937 року Миколу Зерова застрелив капітан держбезпеки Міхаїл Матвєєв,
який має найбільший список знищених українців.
Символічна
могила Миколи Зерова знаходиться на Лук'янівському кладовищі в Києві (ділянка
12) разом з справжньою могилою сина Котика.
Творча
спадщина Микола Зерова доступна онлайн:
- http://poetyka.uazone.net/zerov/
- http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=125&type=tvorch
- https://poezia.org/ua/personnels/137/
- http://ukrlit.org/zerov_mykola_kostiantynovych/tvory
Про
видатного українського поета почитати та подивитися більше можна онлайн:
- https://duh-i-litera.com/bookstore/povist-pro-mykolu-zerova
- https://www.istpravda.com.ua/columns/2012/06/17/88788/
- https://issuu.com/constantinezerov/docs/___73aef6822e7b3a
- https://www.youtube.com/watch?v=--mRAQ6JOCo
- https://nubip.edu.ua/node/75577
- https://osvita.ua/vnz/reports/ukr_lit/15094/
Підготувала Нагорнюк О.А., завідувачка відділу соціокультурної діяльності
Підписатися на:
Дописи (Atom)