Календар «Світ мистецтва»: ювіляри березня 2025 року

 Відділ мистецтв перегортає сторінку березня календаря «Світ мистецтва»

 

5 книг для усіх, хто цікавиться козацькою звитягою та історією України і Європи: видання від Українського інституту книги

 

Захоплююча  історична подорож разом з авторами книжок:  Валентин Терлецький «Гетьмани України. Петро Конашевич-Сагайдачний. Іван Сулима», Ярослава Дегтяренко «Гетьмани України. Павло Тетеря. Іван Брюховецький», Віктор Горобець «Під булавою гетьмана», Тарас Чухліб «Козацька Україна і султанська Туреччина від війни до миру» та Ярослав Затилюк, Олексій Савченко, Максим Яременко «Хотинська війна 1621 р. Козацька звитяга, османські амбіції та європейське майбутнє».

 

Валентин Терлецький «Гетьмани України. Петро Конашевич-Сагайдачний. Іван Сулима»

Валентин Терлецький — український письменник, поет, літературний критик, журналіст, режисер, композитор. Автор кількох поетичних збірок і популярних романів: «Ключи от сумерек» (2003), «Небесний оркестр» (2006), «Рок-н-рол, стакан, кохання» (2008), «Хроніки міських божевільних» (2009), «Хмарочос» (2012), «Книга сили. Віра» (2021), збірка поезій «Нове і невідоме» (2024)…

«Гетьмани України» — книжка про життя, діяльність і перемоги двох видатних українських гетьманів Петра Конашевич-Сагайдачного та Іван Сулими, від слави яких гула вся Європа та Азія. Ця книжка для усіх, хто цікавиться козацькою добою в історії української державності.

 

Терлецький В. Гетьмани України. Петро Конашевич-Сагайдачний. Іван Сулима / Валентин Терлецький. — Київ : Брайт Букс, 2024. — 288 с.

Петро Конашевич-Сагайдачний став предтечою відновлення української держави, зробив велетенські кроки з розвитку військового мистецтва, освіти, культури, релігії в Україні. Автор книжки розповідає про найбільші перемоги гетьмана Сагайдачного — блискучі морські операції в Чорному й Азовському морях. І, звичайно, про блискучу перемогу над велетенською султанською армією під Хотином, у наслідку чого саме запорозькі козаки порятували Європу від османського поневолення.

Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний був наділений неабияким військовим талантом, який сучасники навіть називали генієм. Видатний тактик і стратег, сміливий, відчайдушний, але й розважливий водночас, хитрий і мудрий полководець, скажений і одночасно виважений воїн, суворий, проте справедливий начальник — він довів це на суші й на морі, під час оборони й нападу, пішо й кінно, на чолі великої армії і в особистому герці (двобій).

Серед найбільших перемог Сагайдачного — блискучі морські операції в Чорному та Азовському морях. Зокрема, участь як полковника Війська Запорозького у взятті потужної чорноморської фортеці Варна 1606 року, у захопленні міст Білгород (Аккерман), Ізмаїл та Килія 1608 року, у розгромі турецького флоту під Очаковом 1613 року, у взятті приступом з моря потужних турецьких фортець Синоп і Трапезунд 1614 року, у штурмі й спаленні передмість столиці Османської імперії Стамбула та знищення османського флоту 1615 року. Під безпосереднім керівництвом Сагайдачного як гетьмана запорожці 1616 року взяли неприступне місто-фортецю Кафа —  найбільший невільницький ринок у Криму, і того ж таки року —  розгромили турецький флот і зробили новий приступ на Стамбул, а також здійснили інші, менші за масштабом операції. Головним же досягненням цих походів було визволення з полону десятки тисяч бранців. Як зазначав історик запорозького козацтва, академік Дмитро Яворницький: «Дивна сміливість, швидкість і руйнівна сила всіх цих козацьких виступив на Крим і Туреччину перевершують будь-які описи. Вони можуть бути пояснені тільки тим, що на чолі козаків стояв такий геніальний проводир, яким був Петро Конашевич-Сагайдачний».

Саме під його булавою козацький флот перетворився на регулярний. Із запорозької січової гавані виходило іноді понад триста чайок — весельно-вітрильних бойових човнів, кожен з яких умішував до шістдесяти чоловіків, був озброєний кількома малокаліберними гарматами — фальконетами, мав два стерна — на носі й на кормі, що забезпечувало надзвичайну маневреність. Відповідно було налагоджено їх масове будівництво на самій Січі та в її околицях.  Козацька морська маневрова тактика стала прикладом тогочасного військового мистецтва й викликала захват у європейських і жах у турецьких адміралів. Саме Сагайдачний удосконалив дії козацької морської піхоти, зокрема активно використовував тактику раптових десантів на берег з обхідними атаками в тилу фортець.

Петро Сагайдачний проявив себе як видатний політик і здібний дипломат. Уперше ставши гетьманом 1616 року, він за своїми обов’язками мусив постійно спілкуватися з урядовими представниками. До того ж не лише листовно, а й особисто, часто виїжджаючи з гетьманської резиденції — монастирського містечка Трахтемирів — до Києва, Кракова й Варшави.

Вічна лицарська слава та внесок Петра Сагайдачного в розбудову майбутньої української держави й нині наснажують на дії та вчинки тих, хто вміє цінувати й прагне примножувати найкращі надбання свого народу. 2020 року Православна церква України канонізувала Петра Конашевича-Сагайдачного в лику благовірного гетьмана. День пам’яті Сагайдачного відзначають 20 квітня.

Життєпис лицаря та гетьмана Івана Сулими може стати основою не лише для карколомних пригодницьких романів чи захопливих серіалів, а й надихати покоління українців дбати про свою землю. Гетьман Сулима, єдиний із-поміж тогочасних вій­ськових діячів Речі Посполитої, був нагороджений золотою медаллю Папи Римського Павла Боргезе за безпрецедентний подвиг — захоплення з товаришами-невільниками турецької галери, транспортування її до Риму й піднесення як подарунка понтифікові.

Ще за життя Іван Сулима був оповитий різноманітними легендами, серед козаків і простого народу мав славу характерника — козацького чародія, адже його буцімто не могли вразити ворожі кулі (за свідченням сучасників, Сулиму жодного разу не було поранено). також він став героєм багатьох козацьких дум і пісень, у яких постав відважним та авторитетним отаманом, саме ім’я якого надихало запорожців на подвиги й мало забезпечити успіх їхнім виправам.

 

Ярослава Дегтяренко «Гетьмани України. Павло Тетеря. Іван Брюховецький»

Ярослава Дегтяренко — відома українська письменниця, лауреатка Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», авторка популярних історичних бестселерів: «Лицарі Дикого Поля» (2016), «Ярино, вогнику мій» (2018), трилогія «Між двох орлів» («Гідний наступник», «Зраджений гетьман», «Олеся: поміж честю та коханням», 2019), «Останній володар» (2021), «Князь русинів. У павутинні інтриг» (2022), «Князь русинів. У горнилі війни» (2023).

 

Дегтяренко Я. Гетьмани України. Павло Тетеря. Іван Брюховецький / Ярослава Дегтяренко. — Київ : Брайт Букс, 2024. — 272 с.

У книжці подано детальні біографії Павла Тетері та Івана Брюховецького. Обидва гетьмани зазнали недоброї слави: одного вважають підніжком Речі Посполитої, другого — Московії. Утім, чи справді ці двоє діячів, яким випав жереб гетьманувати у важкі й непевні часи Руїни, були такими? Авторка книги спробувала розв’язати ці питання.

Павло Тетеря — український дипломат, військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави Правобережної України. Був у складі українського посольства в Москві для оформлення Переяславської угоди. Ставши гетьманом, проводив політику на скасування унії України із московським монархом. Зять гетьмана Богдана Хмельницького.

Іван Брюховецький — український військовий, політичний і державний діяч, дипломат. Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній Україні. У січні 1668 року відкрито порвав із Московським царством, закликав до об’єднання з Правобережжям і вислав до Османської імперії посольство з проханням прийняти козаків під протекцію султана Мехмеда IV. Тоді ж уклав союз із Кримським ханством і спільно з кримськими татарами виступив проти московської армії Григорія Ромодановського.

Авторка дослідила чимало історичних документів і наукових праць і на їхній основі розповіла про життєвий шлях, особисте життя, політичну і громадську діяльність обох гетьманів й описала, яку роль відіграли Тетеря та Брюховецький у таких головних подіях української історії, як Переяславська рада 1654 року, Гадяцька угода 1658 року, Ніжинська (Чорна) рада 1663 року, Батуринські статті 1663 року, Московські статті 1665 року.

Біографія гетьмана Тетері написана в класичному стилі, однак про гетьмана Брюховецького авторка розповіла художньо. Чому? За рядками наукових монографій не видно особистості, адже сумлінні науковці викладають лише сухі факти. А Ярослава Дегтяренко прагнула показати Брюховецького живою людиною, спробувати передати його почуття й думки, його устами пояснити вчинки, щоб нащадки краще зрозуміли цю людину. Та чи можливо викласти історичні факти в художній формі? Так. Треба лише докласти трохи більше зусиль і фантазії. Авторка сподівається, що ці біографії допоможуть нам інакше поглянути на Тетерю та Брюховецького, зрозуміти й, може, навіть певною мірою в чомусь їх виправдати.

 

Віктор Горобець «Під булавою гетьмана»

Віктор Миколайович Горобець — український історик. Коло наукових інтересів охоплює проблеми політичної і соціальної історії середньовічної та ранньомодерної України та Центрально-Східної Європи, міжнародних відносин.  Доктор історичних наук (2002), професор (2007). Нагороджений почесним званням «Заслужений діяч науки і техніки України» (2008), Грамотою Верховної Ради України (2006), подякою Президії НАН України (2011), Грамотою Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2011), Ювілейною почесною грамотою Президії НАН України (2018), Відзнакою НАН України «За підготовку наукової зміни» (2024).

 

Горобець В. Під булавою гетьмана. Права і вольності Гетьманщини в умовах імперського підневолля / Віктор Горобець. — Київ : ТОВ «Видавництво “КЛІО”», 2024. — 320 с. : іл.

Книга розповідає про одну з найяскравіших і водночас найдраматичніших сторінок вітчизняної історії ― виникнення й становлення ранньомодерної Української держави (Гетьманщини) та більш як столітню боротьбу за її збереження, захист від намагань Московського царства, згодом Російської імперії, обмежити її суб’єктність, уніфікувати самобутні державні порядки до загальноімперських зразків та, врешті, ліквідувати загалом.

Дослідження базових параметрів української державності ― організації влади й самоврядності, економіки й соціальності, моделей територіального устрою й адміністрування ― дає змогу оцінити ефективність моделі державної самоорганізації, що постала на теренах козацької України у результаті революції середини XVІІ століття, та аргументовано відповісти на запитання, наскільки органічно ця держава вписувалася в загальну структуру станових держав ранньомодерної Європи.

Книга адресована науковцям, викладачам, студентам, а також усім, хто цікавиться історією України та історією українського державотворення в ранньомодерну добу зокрема.

 

Тарас Чухліб «Козацька Україна і султанська Туреччина від війни до миру»

Тарас Чухліб — український історик, доктор наук. Провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, директор Науково-дослідного інституту козацтва. Заслужений діяч науки і техніки України. Дослідник історії України, Польщі і Туреччини, геополітичного розвитку Східної Європи.

Громадський діяч, геополітик, культуролог, краєзнавець. Член наглядової ради Музею становлення Української нації, Українського національного комітету з вивчення країн Центральної і Південно-східної Європи. Нагороджений відзнаками Православної Церкви України, Національної академії наук України, Українського Вільного Козацтва, Київської міської ради, Лисянської ради Черкаської області.

Наукові інтереси охоплюють історію міжнародних відносин, дипломатію, зовнішню політику України і Східної Європи у XVI — XVIIІ століттях, історію козацтва та шляхти, біографістику, музеєзнавство, проблеми відтворення національної пам'яті та збереження культурних цінностей.

 

Чухліб Т. Козацька Україна і султанська Туреччина від війни до миру / Тарас Чухліб. — Київ : Арій, 2024. — 384 с. : іл.

Від автора: « У підлітковому віці, проживаючи з батьками в маленькому робітничому містечку, я записався до місцевої бібліотеки та й почав активно «споживати» культурні надбання людства у вигляді цікавезних книг. А вже в студентському віці, під час навчання на історичному факультеті столичного університету, захопився неймовірною історією Туреччини…

Моя довголітня пошукова праця, як історика-науковця, у національних та зарубіжних архівосховищах завершилась успішним захистом у 2008 році докторської дисертації на тему «Український Гетьманат у протистоянні держав Європи з Османською імперією: міжнародне становище, зовнішня політика, зміна сюзерена». Однак, як усім відомо, наукові кваліфікаційні роботи читає лише дуже вузьке коло фахівців, а тому, я популяризував і доповнював новими цікавими знахідками своє історичне дослідження, яке й пропоную читачам у цій книзі…».

У пропонованій книзі схарактеризовано українсько-турецькі відносини протягом XVII — початку XVIII століть. Особливу увагу звернуто на підписання мирних договорів гетьманів Богдана Хмельницького, Петра Дорошенка, Юрія Хмельницького та Пилипа Орлика із султанами Османської імперії. Автор наголошує, що відносини козацької України із султанською Туреччиною були не тільки важливим етапом нашої історії, але й можуть упливати на сучасне національне державотворення та зовнішню політику Української держави. Видання адресовано широкому колу читачів.

 

Ярослав Затилюк, Олексій Савченко, Максим Яременко «Хотинська війна 1621 р. Козацька звитяга, османські амбіції та європейське майбутнє»

У виданні описано перебіг військової баталії під Хотином 1621 року, її вплив на тогочасну Європу, а також представлено мілітарні, політичні та історичні традиції всіх учасників тих подій — українських козаків, литовських, польських, османських і татарських вояків. При цьому висвітлено інтерпретацію знаменної битви її сучасниками.

Хотинська битва 1621 року — битва між військами Речі Посполитої та Османської імперії біля міста Хотина, завершальна частина Хотинської війни 1620—1621 років. Закінчилась перемогою об'єднаних сил Речі Посполитої та українського козацтва. Величезний внесок у знищення османської армії під Хотином зробили запорізькі козаки на чолі з гетьманом Петром Сагайдачним. Внаслідок поразки під Хотином, турецький султан Осман II був змушений припинити війну.

 

Затилюк Я. Хотинська війна 1621 р. Козацька звитяга, османські амбіції та європейське майбутнє / Ярослав Затилюк, Олексій Савченко, Максим Яременко. — Київ : ТОВ «Видавництво “КЛІО”», 2024. — 128 с. : іл.

У виданні описано перебіг військової баталії під Хотином 1621 року, її вплив на тогочасну Європу, а також представлено мілітарні, політичні та історичні традиції всіх учасників тих подій — українських козаків, литовських, польських, османських і татарських вояків. При цьому висвітлено інтерпретацію знаменної битви її сучасниками.

Ключовою особливістю цього видання є публікація зображень унікальних артефактів з колекцій провідних українських музеїв та архівів, а також документів і графіки з аналогічних установ Швеції, Польщі та Туреччини. Крім того, у книзі вперше публікуються роботи провідних реконструкторів козацького одягу та озброєння початку XVII століття.

Підготувала К.В. Бондарчук завідувачка читальним залом.

Ілюстрації з душею: унікальний почерк Лариси Дем’янишиної

 

 

«Чи можна уявити книгу, де кожна ілюстрація – це окремий витвір мистецтва? Ілюстрації Лариси Дем’янишиної – саме такі! Варто лише перегорнути кілька сторінок, і яскраві зображення оживають, доповнюючи історію і роблячи її ще більш захопливою».

 

Лариса СеменівнаДем’янишина (нар. 9 липня 1965, Селище) – українська художниця; член творчого об'єднання «Новація» з 2005 р. та Національної спілки художників України з 2012 р. Упродовж 1981–1985 рр. навчалася в Одеському художньому училищі у Володимира Полнобродського, Володимира Путейка; у 1986–1991 рр. – на художньо-графічному факультеті Одеського педагогічного інституту імені Костянтина Ушинського у Наталії Желтомирської, Наталії Миголатьєвої, Есфір Серпіонової. Нині живе й працює у відомому українському місті Південне (біля Одеси). Улюблена тема – буття Причорноморських степів. У своїх пейзажах і натюрмортах створює чарівну феєрію щоразу нових поєднань головних складових південноукраїнського Космосу: Сонця, Степу, Моря і Небокраю.

Пропонуємо вам зануритися у захоплюючий світ чудових книжок з її ілюстраціями

Українська вишивка [Текст] / [упоряд. Л. Дем’янишина ; авт. текстів: О. Шевчук та ін.]. – Одеса : ТЕС, 2018. – 509, [2] с. : кольор. іл. – Назва суперобкл. : Українська вишивка. Північно-Західне Причорномор’я.

Книга «Українська вишивка. Північно-Західне Причорномор’я» є ґрунтовним дослідженням традиційного народного мистецтва цього регіону. Авторки – Оксана Шевчук, Лідія Бебешко та Тамара Приходченко – розкривають особливості орнаментів, кольорових рішень та технік вишивання, притаманних Північно-Західному Причорномор’ї. Видання містить багатий ілюстративний матеріал, що дає змогу краще зрозуміти унікальність місцевої вишивальної традиції. Книга буде корисною для етнографів, мистецтвознавців, майстрів вишивки та всіх, хто цікавиться українською культурною спадщиною. Лариса Дем’янишина упорядковуючи книгу зібрала унікальні матеріали, що допомагають глибше зрозуміти культурні особливості регіону. Її робота над виданням сприяє збереженню та поширенню знань про українське народне мистецтво.

Островський В. І. А українською кажуть так... [Текст] / В. І. Островський, Г. Ф. Островська ; [худож. оформ. обкладинки Л. Дем’янишина]. – вид. 2-ге, доповн. і виправ. – Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2013. – 456 с.

Книга «А українською кажуть так…» – це цінний мовний посібник, що допомагає розширити знання української мови, зокрема щодо правильного вживання фразеологізмів, сталих висловів та інших мовних зворотів. Автори, В. І. Островський і Г. Ф. Островська, створили збірку, яка не лише навчає, а й захоплює, адже кожен вислів супроводжується поясненням, прикладами з живого мовлення та цікавими ілюстраціями. Книга стане чудовим помічником для учнів, студентів, викладачів та всіх, хто прагне удосконалити свою українську мову. Художнє оформлення обкладинки книги Ларисою Дем’янишиною виконане в стилі, що відображає дух та атмосферу української культури. Стриманий, але емоційно насичений формат оформлення також чудово доповнює тематику книги, яка присвячена важливості збереження та розвитку української мови.

Українка Л. Подорож до моря : (посвята сім’ї М. Ф. Комарова) [Текст] : цикл поезій / Леся Українка ; [упоряд. А. Кршемінський ; післям. Т. Ананченко ; худож. Л. Дем’янишина. – Одеса : Друкарський Дім : Друк Південь, 2018. – 40 с.

«Подорож до моря» стала першим, але не останнім мариністичним циклом у творчості Лесі Українки, написаний під враженням від подорожі Чорним морем. Її поетичний дар розкриється у різних жанрах, однак важливо, що це був початок її мариністичної тематики. Після цього Леся написала «Кримські спогади» та цикл «З дорожньої книжки» (1911), де в поетичній формі передала свої враження від буремної морської стихії, з якою вона зіткнулася під час подорожі до Єгипту. Книга стане справжнім відкриттям для тих, хто цінує українську класичну літературу та силу поетичного слова. У книзі ілюстрації Дем’янишиної доповнюють поетичний текст, розкриваючи багатство образів та підсилюючи сприйняття віршів Лесі Українки.

Ісаєнко Л. Прихисток людської душі [Текст] / Л. Ісаєнко; [худож. Л. Дем’янишина]. – Одеса : Бондаренко М. О., 2021. – 244 с. : іл.

Книга Любові Ісаєнко – це документально-художнє видання, що продовжує серію літературно-критичних есеїв, присвячених ученим, письменникам, журналістам, учителям-випускникам філологічного факультету Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова. Кожен нарис висвітлює якусь особливу грань героїв оповідей – Володимира Базилевського, Світлани Бронікової, Лариси Дем’янишиної, Івана Задоя, Олени Карауш, Григорія Клочека, Софії Шеренгової, Олександра Бондаря, Володимира Гетьмана, Михайла Ілляша, Віктора Козюри, Володимира Панченка, Віри Семенченко, Михайла Стрельбицького, Олекси Шеренгового. Картини та ілюстрації Лариси Дем’янишиної не просто доповнюють текст, а стають його органічною частиною, допомагаючи читачеві краще зрозуміти внутрішній світ героїв та емоційний підтекст історій.

Одеська читанка [Текст] : зб. віршів, казок, оповідань одес. письменників : для дітей дошк. та мол. шк. віку / [уклад. і ред. І. Іщук ; худож. Л. Дем’янишина]. – Одеса : Друк Південь, 2017. – 131 с. : іл.

Цей літературно-художній збірник об’єднує вірші, казки та оповідання одеських письменників, призначених для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку. Книга спрямована на виховання підростаючого покоління в дусі християнських та загальнолюдських цінностей, пропонуючи чесне, щире та патріотичне слово. Видання може стати настільною книгою для викладачів молодших класів та вихователів дитячих садочків, допомагаючи у формуванні моральних та етичних засад у дітей. Ілюстрації Лариси Дем’янишиної до «Одеської читанки» додають виданню особливого шарму, допомагаючи юним читачам глибше зануритися у світ одеських казок та оповідань.

Підготувала Кристина Павлюк, студентка Національного університету «Одеська політехніка»  

Осяяна сонцем музика: до 100-річчя від дня народження українського композитора Ігоря Шамо

 

«Його серце, душа і голова були повні мелодій, дуже щемливих, проникливих, неголосних. Вони нагадували якісь сповіді, молитви...» (Микола Мащенко, кінорежисер)

 

Ігор Шамо – один з найпопулярніших композиторів у історії української музики XX століття. Прекрасний мелодист з надзвичайно яскравим, образним мисленням. Митець глибоко проникливого ліричного обдарування, котрий прожив насичене, сконцентроване на музичній творчості життя.

Народився 21 лютого 1925 року в Києві, в сім’ї завідувача аптеки і домогосподарки. Батьки майбутнього композитора любили музику, часто влаштовували домашні музичні вечори, залюбки співали українські народні пісні. Помітивши у сина хист до музики, сприяли його  музичному навчанню. Коли хлопчику виповнилося 11 років, вони віддали його на навчання до першої в Україні спеціалізованої музичної школи імені М. В. Лисенка. Викладачі школи одразу помітили неабиякий талант учня й перевели його до композиторського класу.

Мрії та плани на майбутнє зруйнувала війна... Батько та старший брат Ігоря пішли на війну. Він же, вчорашній десятикласник, юнак, натхненний музикою, опинився замість вимріяної консерваторії в евакуації разом з мамою, а невдовзі – закінчивши перший курс медичного інституту, пішов добровольцем на фронт. Військовий фельдшер санітарного батальйону Ігор Шамо випив гірку чашу війни до останньої краплини. У 1946 році молодий лейтенант Ігор Шамо був направлений як випускник знаменитої музичної школи, що закінчив навчання на «відмінно», для подальшого навчання до консерваторії у Києві.

На вступному іспиті Ігор Шамо зіграв для комісії імпровізацію – «Фантастичний марш». Зіграв без нот, бо ж не мав на фронті ані хвилинки  часу, щоб писати музику. Його прийняли і запропонували навчатися одразу на другому курсі в класі композиції у знаменитого композитора – професора Б.М. Лятошинського.

У 1948 році студент Ігор Шамо був прийнятий до Спілки композиторів (факт, котрий в історії Спілки не мав аналогів!). У 1951 році Ігор Наумович Шамо закінчив навчання в консерваторії, отримавши диплом з відзнакою.

Перед ним відкрилися широкі музичні горизонти. Коло творчих інтересів постійно розширювалося. Молодий композитор писав музику легко, швидко. У нього було дивовижне вміння: працювати одночасно над кількома творами: симфонією, романсом, музикою до кінофільму чи до театральної вистави, над хоровим твором, піснею.

На питання про труднощі в процесі написання музики він відповідав, що найголовніша складність для нього – проблема вибору. І пояснював: «Я обираю одну мелодію із сотні інших мелодій, що звучать в мені. Найточнішу інтонацію з мільйона інших варіантів».

У творчому доробку талановитого митця представлено розмаїття музичних жанрів: три симфонії, написані в найкращих традиціях драматичного й лірико-драматичного симфонізму, шість струнних квартетів та ціла антологія фортепіанної музики, вокальні цикли, дванадцять прелюдій для фортепіано, музика до кінофільмів і театральних вистав тощо. Не було, мабуть, жодного музичного жанру, котрий не підкорився б Ігорю Наумовичу Шамо.

У 1979 році він пише першу в Україні хорову оперу «Ятранські ігри» – для солістів і мішаного хору а капела на лібрето та вірші відомого поета Василя Юхимовича. У цій хоровій опері композитор відтворив народну музику такою, якою вона є, не використавши жодного автентичного фольклорного зразка.

Ігор Шамо написав понад 300 пісень.  В улюбленому пісенному жанрі композитор працював з відомими майстрами слова – поетами А. Малишком, Л. Забаштою, Т. Масенком, П. Вороньком, з Д. Луценком. Творчий тандем з Дмитром Луценком був надзвичайно плідним.

У 1962 році у їхній співтворчості народилася пісня «Києве мій», котра здобула широку популярність і стала своєрідною візитівкою столиці України. 13 листопада 2014 року рішенням Київради було офіційно затверджено гімн Києва – пісня Ігоря Шамо на слова Д. Луценка «Києве мій».

У творчому доробку композитора Ігоря Шамо – понад 300 пісень: «Ой, вербиченько», «Зачарована Десна», «Три поради», «Проводжала мати», «Осіннє золото», «Дніпровський вальс», «Київський вальс» тощо. Їх любили, залюбки співали. Адже вони були народжені талантом митця з чистим, добрим серцем.

Ігор Шамо прожив надзвичайно насичене, сконцентроване на музичній творчості життя.

Навіть під час невиліковної хвороби він продовжував писати музику: Концерт для баяну і струнного оркестру, ораторію, симфонічну драму за мотивами п’єси «Уріель Акоста» К. Гуцкова... Не встиг...

Композитор Ігор Наумович Шамо помер 17 серпня 1982 року. Митця поховали на Байковому меморіальному кладовищі в Києві – місті, в якому він народився, яке він любив, в якому творив свою прекрасну музику.

Минули роки, десятиліття... Музика композитора Ігоря Шамо продовжує своє життя. Вона надихає людей, даруючи їм радість.

 

Література про життя та творчість композитора

 

Невенчаная Тамара Сергеевна. Игорь Шамо [Текст] / Т. С. Невенчаная [ред. Л.М. Мокрицкая; худож. Г.М. Финько]. – Киев, 1982. – 84 с. – (Творческие портреты украинских композиторов). – Библиогр.: с. 85-88.

Книга з серії «Творчі портрети українських композиторів» знайомить найширші кола читачів і шанувальників музики з українським композитором Ігорем Шамо. Невелика за обсягом книжка розповідає про життєвий шлях творця української музики Ігоря Шамо, про його пошук і прагнення, містить аналіз його творчості.

 

Вокальні твори композитора

 

Батьківщина [Ноти] / музика Ігоря Шамо; слова Андрія Демиденка; [муз. ред. В. Таловиря; ред. Н. Чередниченко; худож. В. Дозоре]. – Київ : Мистецтво, 1978. – 10 с. – (Бібліотечка художньої самодіяльності. Райдуга №16. Нова пісня). – Текст: укр., рос. 

Незабудка [Ноти] = Незабудка / музика І. Шамо; слова Д. Луценка; [ред. Г. Марцишевська; літред. М. Зірко; худож. В. Кононенко]. – Київ : Мистецтво, 1965. – 6 с. – (Бібліотечка художньої самодіяльності №15).  – Текст: укр., рос. 

Шамо Игорь Наумович. Ровесник [Ноты]: песни для голоса (хора) в сопровожд. фп. / И. Н. Шамо; [ред.А. Савенков; лит. ред. В. Татаринов; худож. О. Безухов]. – Москва : Сов. композитор, 1975. – 64 с. 

Шамо Ігор Наумович. Балада про солдатів [Ноти]:для чоловіч. хору в супроводі фортепіано / І. Н. Шамо; слова Л. Смирнова; [муз. ред. Г. Марцишевська; худож. А. Пономаренко]. – Київ : Мистецтво, 1967. – 10 с. – (Бібліотечка художньої самодіяльності №29) . – Текст: укр., рос. 

Шамо Ігор Наумович. Балади [Ноти] = Баллады / І. Н. Шамо; [ред. Г.О. Ніколаєва; літ. ред. П.П. Засенко; худож. В.А. Єгоров]. – Київ : Муз. Україна, 1971. – 43 с. – (Нові пісні). – Текст: укр., рос. 

Шамо Ігор Наумович. Вибрані пісні [Ноти] = Избранные песни / І. Н. Шамо; [ред. Г. Кнюх; літ. ред. В. Музиченко; худож. Б. Валуєнко]. – Київ : Мистецтво, 1966. – 131 с. – Текст: укр., рос. 

Шамо Ігор Наумович. Вибрані пісні [Ноти] / І. Н. Шамо; [ред. Г. О. Ніколаєва; літред. В.Г. Мордань; обкл. худож. В.А. Потієвського]. – Київ : Муз. Україна, 1979. – 20 с. – Текст: укр., рос. 

Шамо Ігор Наумович. Зачарована Десна [Ноти]: для жіноч. хору в супроводі баяна / І. Н. Шамо; слова Д. Луценка; [муз. ред. Г. Марцишевська; літред. М. Зірко; худож. А. Пономаренко]. – Київ : Мистецтво, 1965. – 4 с. – (Бібліотечка художньої самодіяльності №9). 

Шамо Ігор Наумович. Крилата пісня [Ноти] = Крылатая песня: зб. пісень для юнацтва / І. Н. Шамо; упоряд. Т. Шамо; [ред. К.О. Савастру; літ. ред. Л.С. Силенко; обкл. худож. В.І. Розенталя]. – Київ : Муз. Україна, 1985. – 95 с. – Текст: укр., рос. 

Шамо Ігор Наумович. Наддніпрянські вечори. Мій коханий солдат [Ноти] / І. Н. Шамо; слова Д. Луценка; [ред. Г. Марцишевська; літред. М. Зірко; худож.: А. Пономаренко, А. Відоняк]. – Київ : Мистецтво, 1965. – 9 с. – (Бібліотечка художньої самодіяльності №30). – Текст: укр., рос. 

Шамо Ігор Наумович. Не шуми, калинонько [Ноти] = Не шуми, калинушка: пісенник / І. Н. Шамо; упоряд. Ю. І. Шамо; [ред. Г.О. Ніколаєва; літ. ред. В.Г. Мордань; худож. О.О. Панасівський]. – Київ : Муз. Україна, 1989. – 119 с. – Текст: укр., рос. 

Шамо Ігор Наумович. Нові пісні [Ноти] : з вок. циклу «Незабутнє» = Новые песни: из вок цикла «Незабываемые» / І. Н. Шамо; [ред. Г.О. Ніколаєва; літ. ред. В.Г. Мордань; худож. В.А. Потієвський]. – Київ : Муз. Україна, 1989. – 136 с. – Текст: укр., рос. 

Шамо Ігор Наумович. Пісні [Ноти] = Песни : для голосу в супроводі фортепіано / І. Н. Шамо; [ред. Г.О. Ніколаєва; літ. ред. Б.М. Чіп; худож. Д.Д. Грибов]. – Київ : Муз. Україна, 1975. – 286 с. – Текст: укр., рос. 

Шамо Ігор Наумович. Пісні про юність, дружбу і любов [Ноти] = Песни о юности, дружбе и любви : для голосу в супроводі фортепіано / І. Н. Шамо; [ред. В. Таловиря; літ. ред. М.Й. Бахтинський; худож. Б.Й. Бродський]. – Київ : Муз. Україна, 1970. – 108 с. – Текст: укр., рос. 

Шамо Ігор Наумович. Пісня миру [Ноти] = Песня мира = Friedenslied / І. Н. Шамо; слова В. Курінського; [ред. Г.О. Ніколаєва; літ. ред. В.Г. Мордань; худож. О.Д. Стеценко]. – Київ : Муз. Україна, 1973. – 8 с. – Текст: укр., рос., нім.

Шамо Ігор Наумович. Пісні про Тундру [Ноти] = Песня о Тундре / І. Н. Шамо; [ред. Є.О. Льонко; літ. ред. Н.Ю. Ткаченко; обкл. худож. В.В. Терещенка]. – Київ : Муз. Україна, 1980. – 7 с. – (Співай за друзями!). – Текст: укр., рос. 

Шамо Ігор Наумович. Сам я не знаю [Ноти] = Сам я не знаю / І. Н. Шамо; слова Д. Луценка; [ред. Г.О. Ніколаєва; літ. ред. В.Г. Мордань; худож. В.М. Березовий]. – Київ : Муз. Україна, 1976. – 4 с. – (Популярні пісні року). – Текст: укр., рос.

Шамо Ігор Наумович. Україно – любов моя [Ноти]: для серед. голосу та хору в супроводі фортепіано / І. Н. Шамо; слова Д. Луценка; [муз. ред. Г. Марцишевська; худож.: А. Пономаренко, А. Відоняк]. – Київ : Мистецтво, 1968. – 5 с. – (Бібліотечка художньої самодіяльності №11). 

Шамо Ігор Наумович. Україно – любов моя [Ноти] / І. Н. Шамо; слова Д. Луценка. – [Київ] : Укрмузфонд, [?]. – 4 с. 

Шамо Ігор Наумович. Фронтовики [Ноти] = Фронтовики / І. Н. Шамо; слова Д. Луценка; [ред. Г.О. Ніколаєва; літ. ред. Б.М. Чіп]. – Київ : Муз. Україна, 1975. – 7 с. – (Популярні пісні року). – Текст: укр., рос. 

Шамо Ігор Наумович. Черепашеня [Ноти] = Черепашонок / І. Н. Шамо; [літ. ред. І.А. Скора; літ. ред. С.В. Жилютова; худож. В.В. Терещенко]. – Київ : Муз. Україна, 1977. – 8 с. – (Співай за друзями!). – Текст: укр., рос. 

Шамо Ігор Наумович. Як. Тебе не любити, Києве мій [Ноти] = Как тебя не любить мне, Киев родной / І. Н. Шамо; слова Д. Луценка; [ред. Л.В. Левітова; літ. ред. В.А. Семенко; худож. В.В. Кузьменко]. – Київ : Муз. Україна, 1982. – 5 с. – (Улюблені мелодії). – Текст: укр., рос.

Хорові твори композитора

Шамо Ігор Наумович. Барвінки рідного краю [Ноти]: 20 пісень для нар. хору / І. Н. Шамо; [ред. Г. Марцишевська; літ. ред. М. Зірко; худож. В. Чупін]. – Київ : Мистецтво, 1967. – 99 с. – (Бібліотечка художньої самодіяльності №12). 

Шамо Ігор Наумович. Ятранські ігри: хор. сцени з нар. життя [Ноти]: для солістів та хору без супроводу / І. Н. Шамо; вірші В. Юхимовича; [ред. Г.О. Ніколаєва; літ. ред. Л.С. Каширіна; худож. Д.Д. Грибов]. – Київ : Муз. Україна, 1981. – 143 с.

 

Фортепіанні твори композитора

 

Шамо Игорь Наумович. Веснянка [Ноты]: для фп. / И. Н. Шамо; [ ред. Ю. Комальков]. – Москва : Музыка, 1965. – (Популярная библиотека пианиста). –

Музыка отдыха : вып. 6. – 7 с.

 

Шамо Ігор Наумович. Гуцульські акварелі [Ноти] = Гуцульские акварели: сюїта для фортепіано / І. Н. Шамо; [ред. Є. В. Кравченко; худож. Л.Л. Волжина]. – Київ : Муз. Україна, 1972. – 39 с. – Текст: укр., рос. 

Шамо Ігор Наумович. 12 прелюдій [Ноти] = 12 прелюдий: для фортепіано: зошит 1. / І. Н. Шамо; [ред. Ю. Рожавська; худож. В. Кононенко]. – Київ : Мистецтво, 1964. – 75 с. – Текст: укр., рос. 

Шамо Ігор Наумович. 12 прелюдій [Ноти] = 12 прелюдий: для фортепіано: зошит 1. – 2 - ге вид. / І. Н. Шамо; [ред. І.К. Шрамко; худож. В.А. Кононенко]. – Київ : Муз. Україна, 1967. – 75 с. – Текст: укр., рос.

 

Шамо Ігор Наумович. Дума [Ноти]: для фортепіано / І. Н. Шамо; [ред. І. Кишко]. – Київ : Музфонд УРСР, 1949. – 6 с.

 

Твори композитора для симфонічного оркестру 

Шамо Ігор Наумович. Вечірня музика [Ноти] = Вечерняя музыка: сюїта: партитура / І. Н. Шамо; [ред. Г. В. Сасько; худож. А.В. Сорокін]. – Київ : Муз. Україна, 1976. – 87 с. – Текст: укр., рос. 

Шамо Ігор Наумович. Камерна сюїта [Ноти]: для струн. оркестру: партитура / І. Н. Шамо; [ред. Я. Ф. Зирянов; худож. В.Ф. Яворський]. – Київ : Муз. Україна, 1973. – 47 с. – (Репертуар камерного оркестру). – Текст: укр., рос. 

Шамо Ігор Наумович. Квартет №5. «Болгарський» [Ноти] = Квартет №5 «Болгарский»: для 2 скрипок, альта і віолончелі: партитура / І. Н. Шамо; [ред. О.В. Яворик;]. – Київ : Муз. Україна, 1983. – 63 с. – Текст: укр., рос.

 

Підготувала Т. М. Шилова, завідувачка відділу мистецтв