* * * 2018 * * * Рік охорони культурної спадщини * * * 2018 * * * Рік продовження розвитку української освіти * * * 2018 * * * Рік української мови в Німеччині та німецької мови в Україні * * * 2018 * * * Рік Божого слова в Україні * * * 2018 * * *

вторник, 3 апреля 2018 г.

Людина, яка змогла стати вільною: до 100-річчя від дня народження Олеся Гончара



«… життя – це той рейс, який не повторюється і… його треба провести достойно»
Олесь Гончар


Олесь Терентійович Гончар (ім'я при народженні – Біличенко Олександр Терентійович) народився 3 квітня 1918 p. Після смерті матері, коли хлопцеві було 3 роки, із заводського селища на околиці Катеринослава (тепер Дніпро) його забрали на виховання дід і бабуся в слободу Суху Козельщанського району Полтавської області. Працьовита і щира в ставленні до людей бабуся замінила майбутньому письменникові матір.
Від 1925 р. Олесь вчився у школі, у рідному селі, де мову й літературу викладав старий учитель. «Людина всебічно освічена, він зумів прищепити нам палку любов до рідного слова, красного письменництва», - напише Гончар у своїх спогадах, дякуючи за те, що вчитель відкрив перед ним дивовижний світ книги. Отже перші літературні проби припадають ще на роки навчання у школі, тоді ж з’являється і підпис Олесь замість офіційного, за паспортом, Олександр.
До вступу в Харківський університет (1938) він навчався в технікумі журналістики, працював у районній (на Полтавщині) та обласній комсомольській газеті в Харкові і дедалі впевненіше пробував свої творчі сили як письменник. Ранні оповідання й повісті («Черешні цвітуть», «Іван Мостовий» та ін.) Гончар присвятив людям, яких добре знав, з якими не раз зустрічався в житті.
У червні 1941 року разом з іншими студентами Харківського університету пішов добровольцем на фронт. Воєнні умови (він був старшим сержантом, старшиною мінометної батареї) не дуже сприятливі для творчості. Але й за таких нелегких обставин О. Гончар не розлучався з олівцем та блокнотом. Він пройшов всю війну, був поранений, в полоні. Груди Олеся Гончара прикрасили ордени Червоної Зірки, Слави і три медалі «За відвагу».
Після війни розпочинає роботу над «Прапороносцями», яка тривала три роки. В цей час, правда, Олесь Гончар публікує ще кілька новел і повість «Земля гуде», завершує навчання в вузі (Дніпропетровський університет, 1946), але головним підсумком цих років стає трилогія «Прапороносці». На сторінках журналу «Вітчизна», а згодом і окремим виданням з'явилися всі три частини роману («Альпи», 1946; «Голубий Дунай», 1947; «Злата Прага», 1948). Високу оцінку творові дали тоді Ю. Яновський, П. Тичина, О. Фадеев, Остап Вишня, та був відзначено двома Державними преміями СРСР. Іншою була позиція критики діаспорної, яка виступила з досить різкими судженнями щодо пафосу твору, демонструвала неприйняття трактування у романі ролі комуністичної партії в перемозі над фашизмом, вбачаючи в ньому просталінську, прорадянську версію історії, залишаючи поза увагою естетичну цінність твору.
Після завершення роботи над трилогією «Прапороносці» героїка війни і далі хвилювала митця. В кінці 40-х і на початку 50-х років він пише низку новел («Модри Камень», «Весна за Моравою», «Ілонка», «Гори співають», «Усман та Марта» й ін.), багато в чому суголосних з «Прапороносцями».
Видані протягом 50-х років: книги новел «Південь» (1951), «Дорога за хмари» (1953), «Чари-комиші» (1958), повісті «Микита Братусь» (1951), «Щоб світився вогник» (1955); романна дилогія «Таврія» (1952) і «Перекоп» (1957).
Сповнені драматизму події війни Олесь Гончар згодом опише в своїх романах «Людина і зброя» (1960) та «Циклон» (1970).
Свіжість погляду на світ, незвичайну заглибленість у життя продемонстрував Олесь Гончар у нових своїх творах, що з'явилися протягом 60–70-х років. Серед них – романи «Тронка» (1963), «Собор» (1968), «Берег любові» (1976), «Твоя зоря» (1980), повість «Бригантина» (1972), новели «Кресафт» (1963), «На косі» (1966), «Під далекими соснами» (1970), «Пізнє прозріння» (1974) та ін.
З 1959 до 1971 р. Олесь Гончар є головою Спілки письменників України (у цей же період його обирають секретарем Спілки письменників СРСР). Працює головним редактором журналу «Вітчизна».
У 1961 р. зявляються книга нарисів «Японські етюди», а в 1963 р. – роман «Тронка», відзначений Ленінською премією. У цьому творі читач побачить автора, що є тонким аналітиком добі, її камертоном. Недаремно Олеся Гончара, який шукав нового звучання художнього слова для вираження характеру епохи, вважають предтечею українського відродження 60-х. Гончар-письменник точно діагностує у своїх творах ті деформації політики та ідеології, що так тривожать Гончара-громадянина, адже для нього питання національної ідентичності ніколи не було вторинним та тлі домінуючої, суттєво спотвореної ідеологеми інтернаціоналізму.
Доля роману «Собор», написаного наприкінці 60-х років, склалася драматично. Одним із перших, хто підтримав роман Гончара «Собор» був Григор Тютюнник: «Щойно прочитав «Собор». Орлиний, соколиний роман. Ви написали роман-набат! О, як засичить ота наша ретроградна гидь, упізнавши сама себе; яке невдоволення вами висловлять. Звичайно ж, вишепчуть на вушко начальству ображені, старі й новітні (уже наплодилися!) екстремістські жеребчики, що граються у вождиків»… Перша рецензія на щойно надрукований роман – цілком схвальна – з’явилася 19 січня 1968 року, а вже наприкінці березня на пленумі ЦК перший секретар Дніпропетровського обкому змішав «Собор» із брудом. І проти Гончара розпочалася кампанія. Тривала і брутальна. Твір було вилучено з літературного процесу на два десятиліття…
У 1973 р. Олесь Гончар очолив Український республіканський комітет Захисту Миру. Також був членом Всесвітньої Ради Миру.
У 1980 році Олесь Гончар написав роман «Подорож до Мадонни», але він вийшов під іншою назвою – «Твоя зоря». Переповідали, що нагорі заперечили: у нас, мовляв, одна дорога – до комунізму, а не до якоїсь там Мадонни. Довідавшись про це, Гончар згадав сумну історію із «Собором» і мусив змінити назву.
Літературно-публіцистичні статті Олеся Гончара були зібрані у трьох збірках: «Про наше письменство», «Чим живемо», «Письменницькі роздуми», в яких він сфокусував свої роздуми над розвитком вітчизняної та світової літератури, над долею цивілізації.
Твори Олеся Гончара перекладено на 67 мов.
З 1989 року кілька років поспіль роман «Собор» був висунутий українською діаспорою на Нобелівську премію 1990 року, а потім в 1992 та 1994 років.
Олесь Гончар завжди жив духовними потребами нації, політичними інтересами держави. Активна громадянська позиція проявлялася не лише у творчості письменника. У жовтні 1990 р., коли загострилося протистояння нової демократичної хвилі українського суспільства і його консервативно налаштованої частини, на знак солідарності з голодуючими студентами письменник написав заяву про вихід з КПРС, до якої вступив ще у 1946 р. Активно захищав українську мову, протестував проти екологічного невігластва, закликав оберігати національну память.
З 1949 року родина мешкала у будинку Роліт
Родина Олеся Гончара з 1949 року мешкала у знаменитому будинку Роліт на вулиці Леніна, 68 (нині вулиця Б. Хмельницького). Тут мешкали художники, артисти, музиканти та більше 130 літераторів. Спочатку вони мешкали в комуні, а потім стали господарями чотирикімнатної окремої квартири. В одній з кімнат було облаштовано кабінет, в якому Олесь Гончар написав майже всі свої твори. Працював він каторжно, був вимогливий до кожного слова. Зазвичай писав зранку. Не вдосвіта, як більшість колег, а приблизно з 10 до 14 години. Замикав на ключ двері кабінету, відключав усі телефони. Якщо з тих чи інших причин не випадало попрацювати за письмовим столом, Гончар журився: «Ляснув день». Перешкод траплялося чимало – з’їзди, засідання, депутатські обов’язки, спілчанські справи... Тож, повернувшись додому, письменник щоразу намагався надолужити згаяне. І називав це «каторгою на творчих галерах». Він був не з тих, хто «пече» романи щорік, адже справжню річ треба виносити в душі, вистраждати, виписати до коми, до титли. Його кишені завжди були забиті записниками і папірцями з фразами, іменами, датами. Коли була сформована ідея, він розкладав всі записи і розшифровував. Він диктував, а дружина Валентина Данилівна друкувала на машинці. Сам Гончар ніколи не друкував, говорив, що рука не встигає за його думками…Сьогодні в кабінеті Олеся Терентійовича – все так, як було за його життя. Письмовий стіл, канапа, на якій він відпочивав удень, журнальний столик, фотографії на стінах. І, звичайно, книжкові шафи…
Валентина Данилівна, український філолог за освітою, все життя присвятила чоловікові і його творчості.
Син Юрій – нейрофізіолог, мешкає в США. Дочка Людмила – перекладач, мешкає і працює в Києві. Онука Леся – філолог, є автором серії історичних повістей для дітей «Пам’ятниці Предків», публіцистики українською та англійською мовами. У березні цього року в Спілці письменників України відбулась презентація «Козацького роману», авторами якого є Леся Гончар та відомий скульптор, графік Руслан Найда (чоловік Лесі).

З дружиною Валентиною Данилiвною, 1985
З сином Юрiем, 1970 (м. Одеса)
З онукою Лесею


Помер письменник 14 липня 1995р., похований на Байковому кладовище у Києві.
***
За життя, як відомо, головним «брендом» Гончара вважалися «Прапороносці». Однак у щоденнику залишився такий запис письменника: «Січовик заповідав класти в могилу під голову сідло козацьке... А що я заповів би? Мені покласти під голову три книги: «Тронку», «Собор» і «Зорю». Це занотовано не в 1990-ті роки, коли в багатьох людей коригувалися життєві погляди й оцінки минулого, і навіть не в часи перебудови. Олесь Гончар склав цей своєрідний заповіт у січні 1982-го.
***

У вересні 2017 року родина Олеся Гончара звернулася до керівництва країни и запропонувала відзначити 100-річчя від дня народження Олеся Гончара не пишними заходами («вечорами, концертами, одноразовими показовими акціями для “освоєння” бюджетних коштів»), а відзначити цю дату у новому форматі. «Я, Валентина Данилівна Гончар, дружина письменника, – як благодійний внесок з нагоди 100-ліття Олеся Гончара 2018 року передаю для майбутнього музею-форуму письменника його кабінет, архіви, бібліотеку, картини і особисті речі.
Музей планується у форматі “живого” музею-форуму, де проходитимуть конференції, творчі зустрічі, презентації. Інститут філології КНУ ім. Шевченка (Семенюк Г. Ф.), колектив ІФ, ректор КНУ і вчена рада університету підтримали і уможливили цю ідею, виділивши приміщення для створення музею-форуму Олеся Гончара з окремим виходом на бульвар Шевченка, в музейному серці столиці…
Створення музею-форуму Олеся Гончара при Інституті філології КНУ ім. Т. Шевченка і повне академічне видання творів, на наше глибоке переконання, і стане достойним пошануванням пам’яті письменника до його 100-ліття».


Пам'ятник Олесю Гончару (м. Київ)


Державні нагороди

  • 1948 р. Лауреат Сталінської премії
  • 1962 р. перший лауреат республіканської премії імені Тараса Шевченка
  • 1964 р. Ленінська премія СРСР
  • 1978 р. Академік НАН України
  • 1978 р. Герой Соціалістичної праці
  • 2005 р. Герой України (посмертно)


Меморiальна таблиця на честь О. Гончара
Ювілейна монета





Твори Олеся Гончара з фонду бібліотеки


Гончар О. Твори в 12 т. : Т. 1 : Прапороносці. Поезії. Коментарі / Олесь Гончар ; [упоряд та комент. С. А. Гальченка та ін. ; передмова Миколи Жулинського]. – Київ : Наук. думка, 2001. – 576 с.
У першому томі подається трилогія «Прапороносці», текст якої автор допрацьовував навіть в останній рік життя, а також поетичні твори, написані переважно у роки війни, що частково виходили окремою книжкою «Фронтові поезії» (1985) та повністю друкувалися у збірці «Поетичний пунктир походу» (2000).




Гончар О. Твори в 12 т. : Т. 2 : Земля гуде. Партизанська іскра. Микита Братусь. Щоб світився вогник. Оповідання з циклу «Південь». Коментарі / Олесь Гончар ; [упоряд. та комент. С. А. Гальченко]. – Київ : Наук. думка, 2002. – 512 с.
У другому томі подаються повісті «Земля гуде», «Микита Братусь» і «Щоб світився вогник», кіноповість «Партизанська іскра» та оповідання з циклу «Південь».





Гончар О. Твори в 12 т. : Т. 3 : Таврія. Перекоп. Коментарі / Олесь Гончар ; [упоряд. та комент. В. Г. Дончика]. – Київ : Наук. думка, 2003. – 680 с.
У третьому томі подаються романи «Таврія» і «Перекоп».








Гончар О. Твори в 12 т. : Т. 4 : Людина і зброя. Циклон. Коментарі / Олесь Гончар ; [упоряд. та комент. В. Г. Дончика]. – Київ : Наук. думка, 2004. – 624 с.
В четвертому томі подаються романи «Людина і зброя» та «Циклон».








Гончар О. Твори в 12 т. : Т. 5 : Тронка. Собор. Коментарі / Олесь Гончар ; [упоряд. та комент. С. А. Гальченко]. – Київ : Наук. думка, 2005. – 576 с.
У п’ятому томі подаються романи «Тронка» і «Собор».








Гончар О. Твори в 12 т. : Т. 6 : Бригантина. Берег любові. Коментарі / Олесь Гончар ; [упоряд. та комент. О. І. Гожика]. – Київ : Наук. думка, 2008. – 440 с.
У шостому томі подаються повість «Бригантина» та роман «Берег любові».







Гончар О. Твори в 12 т. : Т. 7 : Твоя зоря. Далекі вогнища. Спогад про океан. Коментарі / Олесь Гончар ; [упоряд. та комент. С. А. Гальченко]. – Київ : Наук. думка, 2008. – 560 с.
До сьомого тому увійшли роман «Твоя зоря», повість «Далекі вогнища» та новела «Спогад про океан». Їхні герої потрапляють у ситуації, для виходу з яких необхідне велике напруження моральних і фізичних сил. Ці твори насичені глибокими роздумами про долю природи й світу загалом, пройняті тривогою за духовність сучасної людини.




Гончар О. Твори в 12 т. : Т. 8 : Мала проза. Коментарі / Олесь Гончар ; [упоряд. та комент. Н. Г. Баштової]. – Київ : Наук. думка, 2009. – 496 с.
До восьмого тому увійшли заново відредаговані автором «Модри Камень», «Весна за Моравою», «Березневий каламут», «Маша з Верховини», «На косі», «Кресафт», «Магда», «Ода тій хаті, що в снігах», «Корида», «Геній в обмотках», «Пізнє прозріння», «Жінка в сірому», «Двоє вночі», «Летять усміхнені птиці», «Чорний яр», «За мить щастя», незакінчена повість «Білий лотос» та вибране із творчих задумів письменника.


Гончар О. Твори в 12 т. : Т. 9. Кн. 1 : Публіцистика / Олесь Гончар ; [упоряд. та післямова В. М. Галич]. – Київ : Наук. думка, 2012. – 888 с.
Перша книга девятого тому містить нариси, статті та промови письменника.







Гончар О. Твори в 12 т. : Т. 10 : Листи / Олесь Гончар ; [упоряд. та комент. Я. Г. Оксюти]. – Київ : Наук. думка, 2011. – 808 с.
До десятого тому творів увійшли листи автора за 63-річний період. Публікується лише частина офіційного листування письменника як керівника СП України та депутата Верховної Ради СРСР і Верховної Ради УРСР.

Гончар О. Вибрані твори / Олесь Гончар. – Київ : Сакцент Плюс, 2004. – 512 с.
Знакові романи Олеся Гончара «Тронка», «Собор» репрезентують найхарактерніші ідейно-тематичні та жанрові ознаки художнього доробку письменника.







Гончар О. Вибране / Олесь Гончар ; [упоряд. та передмова Оксани Савченко]. – Харків : Прапор, 2008. – 720 с.
В книзі містяться твори О. Гончара: «Твоя зоря», «Тронка», «Бригантина».








Гончар О. Далекі вогнища : нові твори / Олесь Гончар. – Київ : Рад. письменник, 1987. – 287 с. : іл.
До книги увійшли окрім двох повістей, ряд оповідань, есе. Автор веде читача від засипаної снігами хати на Полтавщині до відкритого усім бурям Атлантичного океану, на землю Камоенса, що знаходиться на краю заходу Європи, до тропіків Таіланду.






Гончар О. Катарсис / Олесь Гончар ; упоряд. Віталій Абліцов. – Київ : Укр. Світ, 2000. – 136 с. : фото. – (Сер. «Укр. портрет»).
Дана книга розповідає про життя Олеся Гончара зі спогадів його дружини Валентини Данилівни Гончар. Книжці присутні фотографії, зроблені впродовж життя видатного письменника.







Гончар О. Т. Листи / Олесь Гончар ; передмова Володимира Яворівського ; вступне слово Якова Оксюти ; післямова Романа Лубківського. – Київ : Укр. письменник, 2008. – 432 с. : фото.
Це перше видання епістолярної спадщини класика української літератури, державного діяча, лауреата Шевченківської премії – Олеся Гончара.
До книги увійшли листи, які зберігаються в Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтв України, в рукописних відділах Інституту літератури та НАНУ, в архівах Волинської, Дніпропетровської, Львівської областей, в Російському державному архіві літератури та мистецтв, у Слов’янській бібліотеці Чеської Республіки, а також у приватних архівах широкого кола людей, з якими ще змолоду листувався письменник. Публікація охоплює довоєнний і повоєнний час, роки хрущовської відлиги, застою, боротьби з тоталітарною системою, а також духовного відродження.

Гончар О. Людина і зброя : роман / Олесь Гончар ; передмова Олексія Кундзіча. – Київ : Укр. письменник, 1994. – 287 с. : портр. – (Сер. «Шк. б-ка»).
Роман «Людина і зброя» - про долю молодого покоління у війні, про бійців студентського батальйону, більшість із яких загинула у перших боях з фашистами, а інші, потрапивши в оточення, вперто пробивалися до своїх…





Гончар О. Перекоп : роман /Яновський Ю. Чотири шаблі : роман. – Київ : Укр. Центр духовної культури, 1997. – 504 с. – (Сер. «Укр. істор. роман»).
Роман Олеся Гончара «Перекоп» - присвячений подіям громадянської війни в Україні.







Гончар О. Поетичний пунктир походу : поезії / Олесь Гончар ; [післямова Любові Голоти]. – Київ : Просвіта, 2000. – 120 с. : фото.
Ця збірка – невідома широкому читацькому загалу, наповнена духовним змістом і спрагою творення житейська фронтова поезія. Вона зафіксувала почуття патріота-українця, які довелося пережити автору на нелегких дорогах війни.






Гончар О. Спогад про океан : новели : для старшого шкільного віку / Олесь Гончар ; [передмова Яреми Гояна ; упоряд. Валентина Гончар ; худож. Олексій Штанко]. – Київ : Веселка, 1995. – 398 с. : іл.
Цю книжку складають новели, що увійшли до золотого фонду національного письменства. Насичені глибокими роздумами про долю природи і долю світу, пройняті тривогою за духовність сучасної людини, лаконічні й дотепні, ліричні й водночас сповнені тонкого психологічного аналізу, ці перлини української новелістики спонукають знову і знову замислитись над сенсом буття, будять своїм живим словом у людських серцях любов до України.

Гончар О. Чим живемо : на шляхах до українського Відродження / Олесь Гончар. – Київ : Укр. письменник, 1992. – 400 с. : фото.
Нова книга письменника-академіка Олеся Гончара – результат його багатогранної творчості та громадської діяльності. Людина і людство, минуле й майбутнє, духовне відродження нації і боротьба за суверенітет України, література і життя, екологія й історія, мова і пам’ять – такий широкий спектр роздумів письменника. Книга Олеся Гончара сповнена прагнення розвивати в людині людське, адресуватись до найкращих її почуттів, здатних піднестись до дії, до протиборства зі злом, утверджуючи ідеали гуманізму і справедливості.


Гончар О. Щоденники : у 3 т. Т. 1 : 1943 – 1967 / Олесь Гончар ; упоряд., підгот. текстів, ілюстр. матеріалу та передмова Валентини Гончар. – Київ : Веселка, 2002. – 455 с. : фото, іл.
Перший том охоплює значний часовий період – з 1943 по 1967 роки, період, коли вже були написані романи «Прапороносці» і «Собор», період, коли прийшли світова слава і всенародне визнання і любов. «Щоденники» публікуються такими, якими вони свого часу вилилися з його душі. Вони писалися в різних умовах: на фронті і в полоні, у мандрах рідною землею і поза її межами, у рідному київському домі та в затишній, любій серцю письменника Кончі-Озерній. Записи дають глибше уявлення про автора як людину високого духовного заряду, людину щиру і принципову, патріота рідної України.

Гончар О. Щоденники : у 3 т. Т. 2 : 1968-1983 / Олесь Гончар ; упоряд., підгот. текстів, ілюстр. матеріалу та передмова Валентини Гончар. – Київ : Веселка, 2003. – 607 : фото, іл.
До другого тому ввійшли записи, що охоплюють період з 1968 по 1983 роки – час найбільшого «розквіту» тоталітаризму в нашій державі, коли безжально нищилось все передове і правдиве, організовувалися процеси над вільнодумною українською інтелігенцією, руйнувалися культурні пам’ятки, посилився наступ на українську мову.
На сторінках він щиро і відверто давав волю своїм радощам і печалям.



Гончар О. Щоденники : у 3 т. Т. 3 : 1984-1995 / Олесь Гончар ; упоряд., підгот. текстів, ілюстр. матеріалу та передмова Валентини Гончар. – Київ : Веселка, 2004. – 606 : фото, іл.
До третього увійшли записи, зроблені за останнє десятиріччя життя письменника – 1984 – 1955 роки.
Зі сторінок «Щоденника» Олесь Гончар постає перед читачем активним політичним і культурним діячем, глибоким філософом, тонким психологом. Незважаючи на поважний вік, хвороби – його дух молодий, думки свіжі, сповнені нових ідей, сподівань.
Деякі події минулих часів, що описані в І і ІІ томах, автор аналізує по-новому, доповнює, коментує. Тут багато філософських роздумів і одкровень, афористичних висловлювань, риторичних запитань.




Літературознавчі видання про життєвий та творчий шлях Олеся Гончара


Високоліття : Олесю Гончару 75 : зб. матеріалів / ред.-упоряд. В. Я. Пянов. – Київ : Укр. письменник, 1993. – 214 с. : фото.
Зміст цієї книжки становлять вітальні телеграми, статті, есе, інтерв’ю, хроніка вшанування Олеся Гончара. Завершується видання публіцистичними працями письменника, написаними останнім часом.
Олесь Гончар. Прапороносці. Собор : Біографія письменника. Стислий переказ творів. Аналіз тестів. Загальний аналіз творчості письменника. 





Зразки учнівських творів : посібник для 11 кл. / авт..-укл. О. Д. Марченко. – Харків : Ранок, 2001. – 80 с. : іл.
Мета посібника – допомогти старшокласникам у вивченні творчості Олесі Гончара.








Гуменний М. Західний антивоєнний роман і проза О. Гончара: компаративний аспект : монографія / Микола Гуменний. – Київ : Євшан-зілля, 2009. – 320 с.
У монографії досліджується одна із актуальних проблем сучасного літературознавства – типологічно-генетична сутність західного антивоєнного роману і аналогічної прози О. Гончара, що розглядаються в руслі жанрової своєрідності та стильової специфіки.





Гуменний М. Поетика романного жанру Олеся Гончара: проблеми типологій : монографія / Микола Гуменний. – Київ : Акцент, 2005. – 240 с.
Монографія являє собою синтетичне історико-літературне дослідження поетики романів Олеся Гончара, яка розглядається як багатогранне художнє явище, що інтегрує різні етапи творчого шляху митця, різні жанрові й видові форми його творів. Творча спадщина Гончара-романіста розкривається в контексті українського літературного процесу, в типологічних зв’язках з аналогічними явищами в західній романістиці.



Коваль В. К. «Собор» і навколо собору / Віталій Коваль. – Київ : Молодь, 1989. – 272 с. : фото.
У книзі простежується дослідження багатостраждальної долі української літератури, драматизм цькування її Радянською владою. Одним із прикладів заборонених творів, які названо «ідейно ущербними» постає роман Олеся Гончара «Собор».






Коваль В. К. Шляхи прапороносців : роман Олеся Гончара у себе вдома і в світі : повість-есе / Віталій Коваль. – Київ : Укр. письменник, 1985. – 296 с. : фото.
В книзі розглядається шлях створення роману «Прапороносці», опубліковано багато невідомих до того часу матеріалів, розмов з Олесем Гончаром, а також листів Леоніда Леонова, Чингіза Айтматова та інших.






Кононенко П. П. Особисто причетний : до 70-річчя від дня народження Олесі Гончара / П. П. Кононенко. – Київ : Знання, 1988. – 48 с. (Сер. 6 «Література і мистецтво», № 2).
У брошурі висвітлюються формування і втілення в творах естетичних ідеалів видатного письменника, його внесок у вітчизняну і світову культуру.






Малиновська М. Ю. Олесь Гончар / М. Ю. Малиновська. – Київ : Дніпро, 124 с.
Авторка в своєму дослідженні розглядає творчість Олеся Гончара, відзначає самобутність його майстерності, багатство творчої лабораторії.







Наєнко М. К. Краса вірності : у творчому світі Олеся Гончара / М. К. Наєнко. – Київ : Дніпро, 1981. – 216 с.
Книга присвячена творчості Олеся Гончара. Автор зосереджує увагу на самобутності і значенні творів О. Гончара у розвитку літератури соціалістичного реалізму.







Погрібний А. Г. Олесь Гончар : нарис творчості / А. Г. Погрібний. – Київ : Дніпро, 1987. – 242 с. : іл. – (Сер. «Літературний портрет»).
Нарис про видатного письменника – Олеся Терентійовича Гончара. Перед читачем постає вимогливий художник слова, котрий усвідомлює своє високе покликання і ті вимоги, які висуває перед літературою час революційної перебудови. Велика увага приділена ідейно-тематичній та образній палітрі його романів «Прапороносці», «Тронка», «Людина і зброя», «Собор», «Циклон», «Твоя зоря», повістей і оповідань.




«Прапороносці» Олеся Гончара і зображення людини на війні : матеріали творчої конференції / [упоряд. М. К. Наєнко]. – Київ : Дніпро, 1985. – 144 с. : фото.
В даній праці розглядається роман Олеся Гончара «Прапороносці». Велика увага приділяється духовно-моральному змісту, яскравим образам воїнам-визволителям, широкому спектру художніх засобів відтворення.






Про Олеся Гончара : літературно-критичні статті, листи, етюди / [ред. ком. Б. С. Буряк та ін.]. – Київ : Рад. письменник, 1978. – 432 с. : фото.
До книги увійшли статті й етюди літераторів України, Росії та інших республік, присвячених життю і творчості О. Гончара, а також листи до письменника, в яких йде мова про популярність його творів.






Семенчук І. Вогонь творення : (з творчої лабораторії Олеся Гончара) / Іван Семенчук. – Київ : Дніпро, 1968. – 168 с.
Книга присвячена питання майстерності одного з визначних художників 70-х років, лауреата Ленінської премії Олеся Гончара – романіста і новеліста, повістяра й оповідача. Дослідник розглядає питання методу і стилю, композиції, портрета, пейзажу. Він доводить, що всі компоненти художньої майстерності Олеся Гончара служать єдиній меті – глибинно розкрити психологію персонажів, а відтак – ідейний зміст різних за жанрами творів.



Семенчук І. Р. Олесь Гончар – художник слова : дослідження : монографія / І. Р. Семенчук. – Київ : Дніпро, 1986. – 260 с.
Монографія присвячена дослідженню творчості Олеся Гончара. Автор детально розглядає такі твори як: «Прапороносці», «Тронка», «Людина і зброя», «Твоя зоря» та новели. Автори приділяє увагу особливостям поетики творів, мистецтву композиції, майстерності психологічного аналізу.





Сологуб Н. М. Мовний світ Олеся Гончара / Н. М. Сологуб. – Київ : Наук. думка, 1991. – 140 с.
Книга присвячена вивченню індивідуального стилю Олеся Гончара. Автори розглядає характерні особливості творчої манери письменника: розвиток символічних значень слова, активне словотворення. В книзі акцентується увага на органічній єдності глибоко національних традицій і сучасних мовних засобів у художньому цілому, простежується еволюція індивідуального стилю письменника, особливості мовного бачення світу.



Стрельбицький М. П. Проза монументального історизму : доробок Олеся Гончара : монографія / Михайло Стрельбицький. – Київ : Рад. письменник, 1988. – 302 с.
Ця книга – наслідок довготривалих студій критиком творчості одного з провідних майстрів соціалістичного реалізму – О. Гончара. Осмислюючи все, що досі написано про митця, автор аналізує його творчість в контексті основоположних традицій вітчизняної літератури та чільних явищ сучасного багатонаціонального й, ширше, світового письменства. Видання склали три основні розділи: «Гуманізм», «Поетика», «Естетика» і короткий заключний – «Образ письменника».


Тернистим шляхом до храму : Олесь Гончар в суспільно-політичному житті України 60-80-і рр. ХХ ст. : зб. док. та матеріалів / Інститут історії України НАН України та ін. ; [упоряд. П. Т. Тронько та ін.]. – Київ : Рідний край, 1999. – 304 с.
До збірника включені документи та матеріали, які висвітлюють громадсько-політичну діяльність письменника О. Т. Гончара в 60-80-х рр., розкривають реакцію українського суспільства на роман «Собор», долю митця в тоталітарному суспільстві.




Хом’як Т. В. Ліричний епос Олеся Гончара 6 до питання про взаємодію епічних і ліричних начал у романах письменника / Т. В. Хомяк. – Київ : Вища шк., 1988. – 116 с.
Книга присвячена дослідженню творчості Олеся Гончара. Розглянуто визначні особливості стилю романів О. Гончара – епічність і ліризм – у їх взаємодії. Досліджується своєрідність їх вираження, визначена специфікою синтезу реалізму і романтизму творчості письменника, самою суттю методу соціалістичного реалізму.










Про життєвий та творчий шлях у збірниках та періодичних виданнях

  • Гаврилюк О. Старше і молодше покоління у романі Олеся Гончара «Собор» : єдність чи конфлікт? : урок поглибленого опрацювання художнього тексту в 11 кл. / О. Гаврилюк // Укр. мова й література в середній школі, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2008. – № 4. – С. 11-14.
  • Галич В. Заголовок у структурі змісту й форми публіцистичних творів Олеся Гончара / В. Галич // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. – Львів, 2003. – Вип. 11. – С. 537-556.
  • Галич О. Олесь Гончар у вимірі non-fiction : [аналіз щоденників Олеся Гончара] / О. Галич // Слово і Час. – 2005. – № 7. – С. 14-23.
  • Галич В. Постать Олеся Гончара в контексті постмодернізму / В. Галич // Дивослово. – 2005. – № 2. – С. 55-57.
  • Городна О. Зберегти землю і «собори душ» - покликання людини : цикл особистісно-зорієнтованих уроків за творчістю Олеся Гончара / О. Городна // Укр. мова й література в середній школі, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2007. – № 9-10. – С. 23-41.
  • Гоян Я. Слухаймо Олеся Гончара /Я. Гоян // Світогляд. – 2008. – № 2. – С. 2-5.
  • Довженко О. Національний характер у романах Олеся Гончара / О. Довженко // Слово і Час. – 2005. – № 12. – С. 63-68.
  • Жила С. Олесь Гончар : сторінки підручника для 8-го кл. : [вивчення біографії О. Гончара та його новели «Фантазія місячної ночі»] / С. Жила // Укр. література в загальноосвітній школі. – 2011. – № 5. – С. 14-18.
  • Загарук О. Храм і соціум у романах О. Гончара «Собор» та П. Загребельного «Диво» (урок-семінар) / О. Загарук // Укр. мова і література в школі. – 2006. – № 4. – С. 25-30.
  • Із «Щоденників» Олеся Гончара // Світогляд. – 2008. – № 2. – С. 6-7.
  • Ковальчук О. Образ війни у прозі Гончара : роман «Людина і зброя» / О. Ковальчук // Дивослово. – 2003. – № 5. – С. 46-47.
  • Козакова Л. Мотивний аналіз наративного дискурсу малої прози Олеся Гончара / Л,.Козакова // Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика : вісник / КНУ ім. Т. Шевченка. – Київ, 2003. – Вип. 14. – С. 35-38.
  • Кудрявцев М. Вивчаємо роман О. Гончара «Собор» (проблемно-тематичний аналіз твору, літературна історія твору, його шлях до читача, методичні рекомендації) / М. Кудрявцев // Укр. літ. в загальноосвіт. шк. – 2000. – № 2. – С. 10-17.
  • Нечипоренко Н. Собор Олеся Гончара : [будет ли Днепропетровский университет носить имя Гончара?] / Н. Нечипоренко // Голос Украины – 1997. – 27 февр. – С. 10.
  • Панченко В. Після «Собору» / В. Панченко // Дивослово. – 2007. – № 1. – С. 15-18.
  • Параскевич П. К. Голос душі і серця. «Щоденник» Олеся Гончара / П. К. Параскевич // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2005. – № 30. – С. 2.
  • Рева Л. Совість України Олесь Гончар про феномен українця Миколи Гоголя / Л. Рева // Вісник книжкової палати. – 2010. – № 11. – С. 40-43.
  • Рудницький Л. Олесь Гончар і українська діаспора / Л. Рудницький // Слово і Час. – 1999. – № 4-5. – С. 68-72.
  • Сизоненко О. Не вбиваймо своїх пророків : книга талантів : Листи Олеся Гончара на життєвій дорозі / О. Сизоненко // Дніпро. – 2002. – № 1-2. – С. 71-84.
  • Сизоненко О. Не вбиваймо своїх пророків : книга талантів : [спогади про Олеся Гончара] / О. Сизоненко // Дніпро. – 2002. – № 3-4. – С. 4-8.
  • Степаненко М. «Життя прожити – яке це велике і много-трудне мистецтво» : Олесь Гончар про самого себе, свій родовід, свою сім’ю / М. Степаненко // Укр. мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2008. – № 4. – С. 100-110 ; № 5. – С. 116-120 ; № 6. – С. 109-113.
  • Степаненко М. Історія української мови в публіцістичній спадщині Олесі Гончара / М. Степаненко // Укр. мова й література в середній школі, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2008. – № 1. – С. 121-124.
  • Степаненко М. «…Мова – народ!» : соціолінгвістичні і деякі власне філологічні спостереження Олеся Гончара / М. Степаненко // Укр. мова й література в середній школі, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2007. – № 3. – С. 60-69.
  • Степаненко М. «Народився, щоб осяяти Україну» : шевченкіана Олеся Гончара / М. Степаненко // Укр. мова й література в середній школі, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2008. – № 2. – С. 4-20.
  • Степаненко М. Павло Тичина у щоденникових записах Олеся Гончара / М. Степаненко // Укр. мова й література в середній школі, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2011. – № 7/8. – С. 126-132.
  • Степаненко М. «Поле неокрає» описових назв у щоденниковому дискурсі Олеся Гончара / М. Степаненко // Українознавство. – 2012. – № 1. – С. 210-214.
  • Степаненко М. Слово Павла Тичини на захист письменника-початківця Олеся Гончара / М. Степаненко // Укр. мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2010. – № 11-12. – С. 141-145.
  • Степаненко М. Щоденник спостереження Олеся Гончара «Збігаються з правдою життя» / М. Степаненко // Українознавство. – 2012. – № 2. – С. 233-238.
  • Фоміна І. Ключові мікроструктури (знак, лексема, метафора, символ) та їх функціональна роль у розгортанні макроструктури невели Олеся Гончара «За мить щастя» / І. Фоміна // Іст.-літ. журн. – 2005. – № 11. – С. 121-130.
  • Фурсова Л. «Мене війна веде все далі» : до дня Перемоги : літературна композиція за фронтовими поезіями Олеся Гончара / Л. Фурсова // Укр. література в загальноосвіт. шк. – 2007. – № 5. – С. 54-56.
  • Чабаненко В. Усе найкраще, все найдорожче : мовні питання в щоденникових записах Олеся Гончара / В. Чабаненко // Слово Просвіти. – 2008. – Ч. 13. – С. 9 : фото.
  • Чумак Т. Уроки духовності Олеся Гончара / Т. Чумак // Українська мова і література в школі. – 2007. – № 4. – С. 49-52.
  • Шляхова Н. Феноменологічна природа українського роману : «Лебедина зграя» В. Земляка, «Твоя зоря» О. Гончара / Н. Шляхова // Шляхова Н. Життя порізнені листочки : літ.-крит. ст. – Одеса, 2003. – С. 172-180.
  • Шляхова Н. Художній світ як «об’єктивна суб’єктивність». Роздуми про філософську природу роману О. Гончара «Циклон» / Н. Шляхова // Проблеми сучасного літературознавства : зб. наук. пр. – Одеса, 2002. – Вип. 10. – С. 45-56.




З мережі Інтернет

Зодчий душі людської : документальний фільм про Олеся Гончара [за підтримки Міністерства культури України]
Подих слова… : Олесь Гончар
Люди і долі : Олесь Гончар



Підготували співробітники відділу періодичних видань

Комментариев нет:

Отправить комментарий

Надеемся на комментарии