* * * 2022 * * * Міжнародний рік кустарного рибальства та аквакультури * * * 2022 * * * Місто Гренобль (Франція) - Європейська зелена столиця * * * 2022 * * * Каунас (Литва) та Еш-сюр-Альзетт (Люксембург) – культурні столиці Європи * * * 2022 * * * Гвадалахара (Мексіка) - Всесвітня столиця книги * * * 2022 * * * Рік збреження природи та живого миру в Україні * * * 2022 * * * 300-річчя від дня народження видатного українського просвітителя-гуманіста, філософа, поета, педагога Григорія Савича Сковороди * * * 2022 * * * 150-річчя від дня народження зірки світового оперного мистецтва Соломії Крушельницької * * * 2022 ***

четвер, 9 січня 2020 р.

Модний капелюх в історії і літературі: до Дня головного убору


За багато тисячоліть світової історії головний убір рятував людину від палючих променів сонця і лютого морозу, проливного дощу і  сильного вітру. Його виготовляли з різноманітних матеріалів і різної форми. Він був предметом захоплення і необхідним елементом костюма.
У Західній Європі XIV-XV століть вид головного убору вказував на рід занять: берет носив лікар, чорну шапочку - богослов і вчений, по бобровій шапці можна було визначити нотаріуса. А є капелюхи, за якими можна відзначати віхи історії головних уборів: треуголка і циліндр, болівар і котелок, тюрбан і клош ...




Фетровий капелюх

Елегантний фетровий капелюх сотні років прикрашає голови модниць і модників. Фетр - тонкий повсть, що виготовляється шляхом валяння кролячого або заячого пуху, овечої вовни, іноді - відходів хутра звірів цінних порід. За свою багатовікову історію фетровий капелюх був різних фасонів і розмірів і різних кольорів.

Александр Дюма. Три мушкетери. Знаменитий роман про пригоди юного французького дворянина д'Артаньяна, який покинув свою батьківщину Гасконь, щоб стати мушкетером короля Франції, і його друзів-мушкетерів: Атоса, Портоса і Араміса побачив світ в 1844 році. У передмові до книги  Александр Дюма писав, що основою роману послужили мемуари, знайдені у Французькій національній бібліотеці. Дія роману відбувається на початку XVII століття, в епоху правління Людовіка XIII. В цей час м’який фетровий капелюх з широкими крисами, прикрашений білим, блакитним та червоним пір’ям страуса стає незмінним головним убором. Капелюхи були чорного, сірого, бежевого і блакитного кольорів.



«Другого дня в Парижі тільки й говорили, що про бал, який міські старшини давали на честь короля та королеви і на якому їх величності мали танцювати славнозвісний Мерлезонський балет - найулюбленіший балет короля.
В ратуші вже цілий тиждень готувалися до цього врочистого вечора. Теслярі збили підмостки, де мали сидіти запрошені дами; бакалійники постачили двісті свічок білого воску, що було нечуваною розкішшю за тих часів; нарешті, на свято запросили двадцятьох скрипалів, призначивши їм подвійну плату, бо, як зазначалося в звіті, вони повинні були грати всю ніч…
Скрипалі грали що було сили, але ніхто їх не слухав.
Король вийшов першим. На ньому було дуже гарне мисливське вбрання; його високість герцог Орлеанський та інші вельможі теж були вдягнені мисливцями. Це вбрання дуже личило королю: в ньому він і справді мав вигляд найшляхетнішого дворянина своєї держави.
Кардинал підійшов до короля й підніс йому невеличку скриньку. Король відчинив її й побачив дві діамантові підвіски… Король здивовано глянув на кардинала, але розпитати його ні про що не встиг: вигуки захоплення вирвалися всім з уст. Якщо король мав вигляд найшляхетнішого дворянина своєї держави, то королева, безперечно, була найвродливішою жінкою Франції.
Справді, мисливське вбрання напрочуд їй личило: на ній був фетровий капелюшок з голубими перами, оксамитовий корсаж перлово-сірого кольору з діамантовими ґудзиками й блакитна атласна спідниця, вишита сріблом. На лівому плечі, на пишному банті того ж самого кольору, що й пера та спідниця, сяяли підвіски…».

Анн і Серж Голон. Анжеліка і король. Знаменитий твір із серії історичних романів про Анжеліку французьких письменників Анн і Сержа Голон побачив світ в 1959 році. Середина XVII століття, епоха правління короля Людовика XIV. Став однією із наймогутніших держав Європи, Франція завойовує також перші позиції в моді. Як одягається король і його придворні вважається модним в Європі.





«У цю ніч Анжеліка ніяк не могла заснути ... Двічі вона запалювала свічку, відчуваючи бажання розглянути обидва костюма, що були на стільцях біля ліжка, - один для королівського полювання, інший - для торжества, яке мало відбутися після полювання.
Наряд для полювання подобався їй. Перлинно-сірий оксамитовий жакет чоловічого крою підкреслював достоїнства її фігури. Величезний капелюх з білого фетру з каскадами страусового пір'я був схожий на снігову лавину.
Але особливо її захоплював шарф. Цей шарф самої останньої моделі повинен був привертати увагу, і вона розраховувала викликати цікавість і заздрість дам вищого світу…»


Циліндр

XVIII століття подарувало світові високі капелюхи з плоским верхом - циліндри. Перший циліндр був виготовлений торговельником капелюхами Джоном Гетерінгтоном в 1797 році, проте популярність циліндри знайшли тільки в 1820-і роки. У XIX столітті циліндр перетворився з екстравагантного атрибуту на символ міської респектабельності. Він став повсякденним предметом тоді, коли фрак почали носити вдень. Спочатку в моді був кольоровий циліндр, особливо світло-сірий, але з часом він став строго однотонним.

Михайло Старицький. За двома зайцями. Комедійна п'єса українського драматурга Михайла Старицького. Від листопада 1883 року, коли комедію вперше поставила в Києві трупа Старицького, вона не сходить зі сцени вітчизняного театру. В ролі Голохвостого прославився у свій час видатний український актор Панас Саксаганський.





«Х л о п е ц ь. А яке убрання на вас, Свириде Петровичу,- чудо! Певно, дороге!
Г о л о х в о с т и й. Конєшно, не копеєшне! Хвисонистої моди і загрянишного матеріалу, да і шив, можно сказать, первий магазин. От ви думаєтьо, што плаття - лиш би што, а плаття первоє дєло, потому што по платтю всякого стрічають.
С т е п а н (до других). А по уму виряджають!
Г о л о х в о с т и й (не звертаючи уваги). От, возьмем, примєром, бруки: трубою стоять, как вилиті, чисто аглицький хвисон! А чаво-нибудь не додай, і вже хвизиномії не імєють! Або вот жильотка,— здайоться-кажеться, пустяк, а хитра штука: только немножко не потрап, і мода не та, уже й симпатії нєту. Я вже не говору про піньжак, потому што піньжак — ето первая хворма: как только хворми нєту, так і нікоторого шику! А от даже шляпа, на што уже шляпа, а как она, значить, при галавє, так і на типе парад!..».


Котелок

У 1849 році в Англії з’явився чоловічий капелюх-котелок, більш зручний в порівнянні з громіздкими циліндрами. Він став популярним у всій Європі і не виходив з моди до Першої світової війни. У лондонському Сіті до середини XX століття котелок і парасолька вважалися обов’язковими частинами офіційного вбрання.

Памела Ліндон Треверс. Мері Поппінс повертається. Книги про Мері Поппінс, перша з яких вийшла в 1934 році, отримали величезну популярність в багатьох країнах світу.  Мері Поппінс, персонаж казкових повістей дитячої письменниці Памели Треверс, няня-чарівниця, що виховує дітей в одній із лондонських сімей.






«Був ранок, та такий, коли все сяє і виблискує, наче світ за ніч добре вимили й натерли.
Вишнева Вуличка угорі блискала до сонця шибками вікон - у будинках саме відчиняли віконниці. А внизу її залиту сонцем поверхню темними смужками переписували тонкі тіні вишень.
Але ще ніде ніщо не гомоніло, дзвенів тільки дзвінок Морозивника, що возив вулицями свого візка…
- Зроду ще тут не було так тихо! - промимрив Морозивник, зиркаючи на всі боки - чи ніде часом не видно покупців.
Тієї ж таки миті з Будинку Номер Сімнадцять почувся крик.
Морозивник мерщій повіз туди візка, сподіваючись на заробіток.
- Немає сил більше! - кричав містер Бенкс, сердито бігаючи від надвірних дверей до сходів і назад.
- Що сталося? - злякано спитала місіс Бенкс, вибігаючи з їдальні. - Що це ти там ганяєш ногами по всьому передпокої?
Містер Бенкс добре загилив ногою, і щось чорне підлетіло вгору аж до середини сходів.
- Мій капелюх! - процідив він крізь зуби. - Мій новісінький котелок!
Він кинувся на сходи і знов підгилив капелюха ногою. Котелок, мов дзиґа, закрутився на плитах підлоги і впав під ноги місіс Бенкс.
- Що? Що з ним трапилось? - стурбовано спитала місіс Бенкс. Ненароком вона подумала, чи не трапилося чого з містером Бенксом?
-Подивися! - ревнув він на неї.
Місіс Бенкс, тремтячи, нахилилася і підняла капелюха з підлоги. Котелок увесь був у великих, лиснючих, масних плямах і якось чудно пахнув.
Вона ще понюхала його криси.
-Так, наче гуталін, - сказала вона.
- Це справді гуталін! - підкреслив містер Бенкс- Робертсон Ей наваксував мого капелюха гуталіном - почистив його щіткою для взуття.
У місіс Бенкс від жаху опустилися кінчики вуст.
- Невідомо, що скоїлося з цим Будинком! - Нічого не зроблять так, як слід!
Вода для гоління - мов окріп, кава - як лід! А оце тобі ще й таке!
Він смикнув капелюха з рук у місіс Бенкс і вхопив портфеля.
- Я йду! - гукнув він. - І не знаю, чи повернуся коли. Можливо, відправлюся в морські мандри…»


Дирсталкер або капелюх Шерлока Холмса

Англійський головний убір, який носили в сільській місцевості, зокрема, під час полювання на оленів. Через що він і отримав свою назву - deerstalking. Часто його зовуть «капелюхом Шерлока Холмса». Саме цей головний убір носив знаменитий детектив, вирушаючи на розслідування.

Артур Конан Дойл. Срібний. Розповідь із серії «Записки про Шерлока Холмса» Артура Конана Дойля. «Срібний» вперше опубліковано в 1892 році.







«- Боюся, Уотсон, що мені доведеться їхати, сказав якось за сніданком Холмс.
- Їхати? Куди? 
- У Дартмур, в Кінгс-Пайленд.
Я не здивувався. Мене куди більше дивувало, що Холмс досі не приймає участі в розслідуванні цієї незвичайної справи, про яку говорила вся Англія ...
Я був би щасливий поїхати з вами, якщо, звичайно, не буду перешкодою, сказав я… Ось так і сталося, що через годину після нашої розмови ми вже сиділи в купе першого класу, і поїзд мчав нас в напрямку Ексетера. Зосереджене обличчя мого друга в насунутому на лоб дорожньому картузі схилилося над пачкою свіжих газет, якими він запасся в кіоску на Паддінгтонському вокзалі…».


Солом'яний капелюшок

Капелюх з соломки був відомий вже в Середні століття. До XVI століття його носили як захист від сонця. Тільки в XVIII столітті він стає модним аксесуаром. Класичними солом'яними капелюхами стали капелюх з флорентійської соломки, панама і канотьє.

Ежен Лабіш, Марк-Мішель. Солом'яний капелюшок.  Дослівний переклад: «Капелюшок з італійської соломки» - п'єса-водевіль в п'яти актах французьких драматургів Ежена Лабіша і Марк-Мішеля. П'єса була написана в Парижі в 1851 році. У тому ж році відбулася її прем'єра в театрі Королівського палацу 14 серпня 1851 року.
Париж наприкінці XIX століття. У день свого весілля рантьє Фадінар їде Венсанським лісом. Дорогою його кінь несподівано з'їдає солом'яний капелюшок молодої жінки, що проводить цю погожу днину в товаристві офіцера, гарячого і запального лейтенанта Еміля Таверньє. 


«Мій кабріолет зник ... Я розпитую всіх зустрічних, і мені кажуть, що бачили якийсь кабріолет на лісовій галявині ... Я поспішаю туди ... і що я бачу? Мій кінь жує якийсь пучок соломи, прикрашений маками. Я наближаюся ... і чую жіночий покрик: «О боже! ... мій капелюх!» Пучок соломи виявився капелюхом. Вона повісила капелюх на дерево, захопившись бесідою з якимсь військовим ...
Отже, тільки я зібрався принести свої вибачення пані і запропонувати їй відшкодувати збитки, як раптом втручається цей військовий ... Я встиг лише кинути йому монету в двадцять франків ... за капелюх ... А може бути, це були двадцять су? (Витягуючи з кишені залишки соломи, прикрашеної маками.) Ось де мої гроші. Прекрасна соломка!.. ».


Капелюшок-тюрбан

Символ Сходу - тюрбан хитромудрий і барвистий. «Тюрбан» в перекладі з перської означає тонку тканину з кропиви, яку пов'язували на голову чоловіки. Східна жінка могла змагатися з ними в мистецтві драпірування тюрбана тільки в закритих приміщеннях. Саме зі Сходу прийшла мода на тюрбани в Європу. Їх носили і чоловіки, і жінки.

О. Генрі. Роман біржового клерка. Вільям Сідні Портер - всесвітньо відомий майстер короткого оповідання - увійшов в історію світової літератури під псевдонімом О. Генрі. Колеги по письменницькому ремеслу називали його «великим розрадником», а літературні критики - «каліфом Багдада над підземкою», «американським Мопассаном», «американським Кіплінгом»… Новела «Роман біржового клерка» входить до збірки «Чотири мільйони», яка побачила світ в 1906 році.




«Пітчер, довірений клерк у конторі біржового маклера Гарві Максуела, дозволив своєму звичайно непроникному обличчю виразити деяку цікавість і здивування, коли о пів на десяту ранку до контори швидко увійшов його хазяїн у супроводі молодої стенографістки. Квапливо промовивши «доброго ранку, Пітчер», він кинувся до свого столу так, ніби збирався перестрибнути через нього, і відразу поринув у величезну купу листів та телеграм, що чекали на нього.
Молода стенографістка працювала у Максуела вже рік. Вона була красива жінка, але в цій красі не було нічогісінько від стенографічного. Вона зневажала пишність чарівної зачіски Помпадур. Вона не носила ні ланцюжків, ні браслетів, ні медальйонів. У неї не було такого вигляду, ніби вона завжди готова прийняти запрошення на обід. На ній була проста сіра сукня, яка, проте, рівно і скромно облягала її постать. І строгий чорний капелюшок-тюрбан прикрашало зелено-золоте перо папуги. Цього ранку вона наче світилась м'яким, сором'язливим світлом. її очі замріяно сяяли, щоки були схожі на персиковий цвіт, на щасливому обличчі відбивалися спогади…».


Клош

Дамський капелюшок у формі дзвоника, модний в 1920-х роках. Назва походить від французького слова cloche - дзвіночок. Цей модний капелюшок-клош створила французька модистка і дизайнер одягу Каролін Ребу. Капелюшки-клош зазвичай робилися з фетру і щільно облягали голову. Клош для дівчат-флепперів 20-х років ХХ століття був втіленням юності і свободи.

Еліонор Браун. Світло Парижа. Роман, опублікований в США 2016 року, заслужено став бестселером, підкоривши не тільки читачів, але і критиків. Це історія про те, як непросто стати самим собою і яка це насолода - знехтувати всіма умовностями, що відокремлюють нас від мрії. Дві історії - нашої сучасниці Мадлен і її бабусі, яка ще в 20-х роках, в «епоху джазу», здійснила романтичну подорож до Парижа, тісно переплітаються, знову і знову нагадуючи, що жити варто тільки на власних умовах, підкоряючись лише поклику серця і душі.



«Справжній Париж, Париж, про який писали в журналах, які вона брала в бібліотеці й ковтала просто в читальному залі, щоб мати не довідалась, яке це сміття читає її дочка. Художники які створювали це місто, щоб воно існувало, цвіло після безкінечної війни, чи натомість безбарвне нудне існування?
Помітивши її вагання, Себастьян узяв її за руку, - Тоді ходімо.
Марджі, яка тримала чоловіків за руку тільки в танці, під наглядом старших, із сумнівом глянула на неї, потім всунула пальці в його долоню й попрямувала за ним.
- У тебе гарна зачіска, - сказав він, коли вони чекали щоб перейти вулицю.
Марджі погладила кучері, що вибивалися з під капелюха, наче зім’ялися. Дотик до них, таких світлих і м’яких, нагадав їй, як вона дивилася на себе в дзеркало - обстрижену, якусь нову й гарну, посміхнулась і відповіла - Дякую
- Отже, Париж зробив із тебе модницю?
- О! - засміялася вона. Уявила себе модницею, що гріється на сонці у дворі з дівчатами в клубі, в одній з тоненьких коротеньких сукенок, з цигаркою в одній руці та пляшкою джину в іншій. - Ні, не модницею. Просто більше не хочу довге волосся. - Це прозвучало як досить гарне пояснення…».

* * *


Вольфганг Брун, Макс Тільке. Історія костюма від давнини до нового часу. Питання моди, стилю і вибору одягу в тій чи іншій мірі цікавлять кожну людину. Костюм людини - це образ і життєвий стиль. Національний, історичний костюм - це образ народу, втілений образ епохи.




Кім Буровик. Родовід речей. Речі навколо нас: меблі, одяг, начиння. Невід'ємна частина нашого побуту, настільки звична, що ми не завжди замислюємося над її історією. А між тим, нерідко речі відображають не тільки історію розвитку науки і техніки, а й соціальний прогрес, революційні перетворення, найважливіші етапи розвитку суспільства. У пропонованій читачам книзі дається історичний опис багатьох предметів нашого побуту - від спідниць і капелюхів до холодильників.


Віра Глаголєва. Повсякденне життя Франції в епоху Ришельє і Людовика ХІІІ. Перша половина XVII століття - епоха Ришельє і Людовика XIII, прозваного Справедливим, - була непростою в історії Франції. У книзі представлена широка панорама життя французів того часу - від селян і ремісників до королівських чиновників, придворних і мушкетерів. Читач дізнається, що було в моді при дворі, чому вчилися в університеті ...


Еліна Драйтова. Повсякденне життя Дюма і його героїв. У книзі захоплююче розповідається про дві історичні епохи: в яку жив і творив Олександр Дюма-батько, і коли жили і здійснювали свої подвиги його герої.





Людмила Кібалова, Ольга Гербенова, Мілена Ламарова. Ілюстрована енциклопедія моди. Історія одягу з найдавніших часів до наших днів: розвиток костюму від 4 тисячоліття до нашої ери до 80-х років ХХ століття. Складено детальний перелік окремих частин одягу, модних доповнень до нього, зачісок ... Текст доповнений репродукціями з історії мистецтва.



Наталія Резанова. Хто там в малиновому берете ... Історія дамських капелюшків. Цей багатозначний дамський аксесуар має тисячолітню історію, повну серйозних фактів і курйозів. Люди змінювалися, відбувалися метаморфози в моді і, паралельно, зазнавала змін і капелюшка





Костянтин Стамеров. Нариси з історії костюмів. Книга становить короткий систематизований і узагальнений огляд історії костюмів народів світу від найдавніших часів до початку ХХ ст. Використовуючи багатий іконографічний матеріал, спеціалізовану вітчизняну і зарубіжну літературу, К. К. Стамеров відтворив картину історичного розвитку костюмів як невід'ємної частини матеріальної культури людства. Розраховано на культурологів, художників, літераторів, модельєрів, усіх тих, хто цікавиться питаннями матеріальної культури минулого.

Немає коментарів:

Дописати коментар

Надеемся на комментарии