Чарівний калейдоскоп зимових свят

 

Який із символів Різдва майже кожною мовою звучить інакше? Він може бути різний — від будинку до малої коробки…  А ви знаєте, що наприкінці грудня — на початку січня наші далекі пращури за своїм народним календарем відзначали Коляду — свято народження нового сонця, початок нового хліборобського року? Як приготувати улюблену страву легендарних захисників українських земель, які вели похідний спосіб життя? Чому вечір напередодні Старого Нового року називають Щедрим, а новорічна ніч сповнена магією…

 

Традиції та звичаї святкування

Різдво та Маланка / упоряд. Богдан Логвиненко. — Київ : Україна, 2023. — 125+155 с. : іл.

Ця книжка про традиції святкування Різдва та Маланки у різних куточках країни. У книзі показано як зберігають і відтворюють традиції зимових свят в Україні. Різдво — об’єднує цілі покоління родини за святковим столом та спільною колядою, а Маланка — цілі села у вуличному карнавальному дійстві з масками та вигадливими костюмами на честь приходу нового року. Обидва свята мають глибоке коріння для українців, що його десятиліттями намагалася знищити радянська репресивна машина. Про заборони святкування, утиски та переслідування колядників і маланкарів ще пам’ятають у селах Полтавщини і у Харкові, і у Львові та всупереч цим заборонам чимало традицій збереглося.  Завдяки тим, хто вчасно ховав у скринях маланкарські маски, оберігав ватаги від переслідувань, записував давні колядки та збирав колядників на своїх кухнях попри ризики арештів та обшуків. Традиція не перервалася, її вивчають та відроджують. Так українці повсякчас перемагали у боротьбі за власну ідентичність. Перемагають і зараз.

Майже у всіх християнських країнах світу Різдво відзначають 25 грудня, що збігається з днями зимового сонцестояння у дохристиянські часи — днем народження сонця, народження світу. Переддень Різдва називають Святим вечором. Його святкують у колі родини, у передчутті народження Божого дитя. На відміну від Святвечора Різдво святкують пишно, прославляючи народження Христа. Люди колядують та частуються скоромними (непісними) стравами: ковбасами, шинкою, різдвяними пряниками, налисниками та пиріжками із солодкими та солоними начинками.

Здавна у різдвяний період важливо було здійснити певні ритуали для доброго врожаю та благополуччя дому у прийдешньому році. Тож господарі ділилися з худобою кутею, зверталися до морозу і плодових дерев. На святвечір у хаті ставили дідуха — сніп з колосків жита чи пшениці — на покуті, найсвятішому місці у хаті. Покуттю називають куток з іконами та іншими сакральними речами.

Після вечері, або в день Різдва, до господарів заходять колядники, які співають про народження Христа, а також колядують - величають колядками господарів та всю родину. Ватага колядників ходить із зіркою на палиці, що символізує Вифлеємську зірку, яка сповістила про народження Христа і вказала трьом царям шлях до Божого Сина.

Крім колядування, ще однією формою повідомлення радісної звістки є вертеп. Він потрапив до України із Заходу. Це театральне дійство, яке сповідає історію народження Ісуса Христа та врятування його від розгніваного царя Ірода. У різний час вертеп був не лише переказом відомої історії, але й відображенням сучасних реалій. В Україні колядники прославляють Христа та вітають людей з Різдвом протягом усього циклу зимових свят.

До 1918 року українці святкували прихід нового року за юліанським календарем. Між сучасним — григоріанським — календарем та старим — юліанським — різниця у 13 діб, тому нині Новий рік в Україні відзначають у ніч з 31 грудня та 1 січня, але за старим звичаєм через 13 днів люди знову бажають одне одному щасливого нового року, називаючи цей день Старим Новим роком.

За християнською традицією 13 січня — день пам’яті преподобної Меланії, що збігається з народним дохристиянським святом, а 14-го — день святителя Василія Великого. Тож Маланка — це інша народна назва святкування приходу нового року. Віддавна 13 січня люди перевдягаються у чудернацьких персонажів, ходять гуртком від хати до хати, сповіщаючи про прихід нового року та бажаючи господарям усіляких гараздів. Це дійство називають маланкуванням. Ще одна назва цього зимового свята — Щедрий вечір. На Щедрий вечір господарі приймають маланкарів (щедрівників), які спивають господарям новорічні обрядові пісні — щедрівки. Важливий атрибут Маланки — маски. У деяких поселеннях досі є майстри, які щороку виготовляють їх спеціально до свята. Святкування Маланки продовжується до кінця 14 січня, першого дня нового року за старим стилем. Всі маланкарі разом пригощаються святковими стравами, а також посівають — ходять по хатах, сіють житом чи пшеницею, бажаючи багатого врожаю у новому році.

 

Сосенко К. Різдво-Коляда і Щедрий Вечір : культурологічна оповідь / Ксенофонт Сосенко. — Київ : Український письменник, 1994. — 286 с.

Ця глибинна і прониклива народознавча розвідка, написана видатним українським церковним діячем і вченим Ксенофонтом Сосенком, видана накладом автора у Львові 1928 року під назвою «Культурно-історична постать староукраїнських свят Різдва і Щедрого Вечора», а присвячена  —  «на честь усім, що потрудились для української етнографії і зберегли великі цінності української давньої культури». Знайти і нині та прочитати в академічних бібліотеках —  удача рідкісна, майже неможлива. Тож видавництво «Український письменник» робить чудову для читачів послугу, повертаючи життя такому раритетові.

Нині серед громадськості — особливий інтерес до книг, що висвітлюють духовність України, правдиву її історію. Так цікаво: яке ж було насправді життя українського народу в передісторичній добі? Наскільки він виявився у культурному і релігійному взаємовідношенні з іншими давніми народами незалежним і самостійним? Робота Ксенофонта Сосенка й присвячена розшифруванню та реконструкції напівзруйнованих шарів духовного життя минулих епох.

 

Ткач М. М. Українська звичаєва культура : монографія / Микола Ткач. — Київ : Видавництво Ліра-К, 2018. — 592 с.

Наукове видання є наслідком тривалої праці відомого етнолога М. М. Ткача. На основі значного фахового матеріалу здійснено ґрунтовне комплексне дослідження з традиційної культури українців, зокрема звичаєвої та обрядової. Концепція автора визначається усвідомленням природи традиційної культури та особливостей її побутування в різних сферах і виявах історичного життя народу, розглядом під кутом давніх та сучасних бачень принципів розвитку буття природи і людини в ній. Аргументовано проаналізовано й теоретично визначено сутність таких ключових понять, як культура, традиція, самобутність, духовність, віра, гріх, звичаї, обряд, символ. У книзі подано й детально розглянуто у відповідній послідовності розширений матеріал про основні особові, родинні, обрядові, природоохоронні, побутові та громадські звичаї українців, здійснено виклад та науковий аналіз основних календарних і родинних обрядів. Весь матеріал подається з прикладами української  звичаєвості та обрядовості.

 

Кулінарні секрети та таємниці

Національна кулінарна спадщина України / авт.:  Плесконос Андрій Аркадійович, Писаренко Наталія Леонідівна, Артюх Лідія Федорівна. — Київ : Балтія- Друк, 2021. — 152 с.

Ця книжка покликана допомогти визначитися в розмаїтті української кухні — не просто дати інформацію про найбільш популярні місцеві страви, які ви найчастіше знайдете в ресторанах, але також розповісти історію виникнення цих страв і їхнє значення в житті українців. І тут є про що говорити, адже багато страв пов’язані з тисячолітньою історією країни і з народами, що живуть в Україні.  Повсякденна їжа, така як борщ і вареники, поряд з іншими культурними символами, є носіями національного гена, який може багато розповісти про минуле українців і України.

 

Звичаї нашого народу : страви української кухні / авт.-упоряд. С. Железняк [худ. оформлення], С. Андрющенко [текст]. — Київ : Генеза, 2019. —  192 с. : іл.

Кожен народ має свої звичаї, шанує їх, мов скарб, і передає крізь віки від покоління до покоління. Власне звичаї — це те, що ідентифікує народ, вирізняє його з-поміж численних етносів планети, робить його самобутнім, неповторним. Своїми традиціями, віруваннями, обрядами, а ще мовою, духовною культурою один народ відрізняється від іншого. Вони відображають внутрішній світ, життя народу, його світобачення і світосприйняття, його сподівання, прагнення і дії.

«Звичаї нашого народу» — чудове видання, де загальними рисами окреслено основні свята, особливості обрядових дійств, наведено старовинні рецепти нашої гастрономічної культури. Ця книжка зачіпає найвагоміше й найважливіше для кожної людини — нашу історію й пам'ять, звичаї і традиції нашого народу.

 

Сокирко О. Кулінарна мандрівка в Гетьманщину : Секрети й таємниці староукраїнської кухні середини XVII—XVIII століть. — Київ : Темпора, 2022. — 272 с. : іл.

Ця книжка не має вичерпних відповідей на всі питання історії гастрономії. Час для них іще не настав, адже і спеціальні дослідження гастрономічної культури розпочались в нашій науці не так давно. Ця книжка відкриє для читача, можливо, дещо несподівані, а часом і просто невідомі ракурси, здавалося б, добре знайомої козацької доби. Аби мандрівка гастрономічним минулим не була виключно віртуальною, до оповіді додані автентичні рецепти деяких страв, адаптовані кухарем-технологом Василем Дручиком.

Пишні учти, горілка, борщ, сало й галушки — ось приблизний перелік того, із чим сьогодні асоціюється українська кухня козацьких часів, оспівана в «Енеїді» Івана Котляревського. Однак чи все це справді відповідає історичній дійсності й чи можна поставити знак рівності поміж тогочасним стилем харчування й козацькими традиціями? Які страви були доступними більшості, а які — виключно еліті? Як змінювалися смаки й уявлення про здорову й нездорову їжу? Зрештою, що з гастрономічного арсеналу минулого безслідно загубилося, а що таки лишилося в нашій сучасній кухні? Ця книжка є не лише дослідженням з історії гастрономії Гетьманщини середини XVII—XVIII століть, а й спробою подивитися крізь неї на ширший контекст епохи: їжу як маркер соціального статусу, заможності, освіченості, культури, моди. Авторський текст доповнюють автентичні старовинні рецепти, адаптовані для приготування в сучасних умовах, а також словник староукраїнської гастрономічної термінології, мір ваги й об’єму.

 

Різдвяні та новорічні Історії

Гербіш Н. Велика різдвяна книжка / Надійка Гербіш, Ярослав Грицак ; іл. Катерина Борисюк, Юлія Несміянова, Людмила Стецькович, Юлія Твєрітіна. — Київ : Портал, 2020. — 200 с. : іл.

Різдво — свято з особливою атмосферою надії та дива. В історії чимало зворушливих прикладів, як-от перемир'я під час Другої світової, коли по обидва боки фронту звучала та сама колядка. Голоси двох авторів переплітаються, щоразу додаючи нових смислів та інтонацій у розмову про найсвітліше свято. Історичні факти, роздуми про народження Бога, традиційні та комерційні символи, Різдво в маскультурі — мозаїка тем, що витворює особливе різдвяне співзвуччя.

 

Таке різне Різдво : збірка оповідань / упоряд Ольга Рени. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2021. — 176 с.

«Таке різне Різдво» — збірка короткої прози сучасних українських письменників продовжує традицію різдвяних антологій «Видавництва Старого Лева». До книги увійшли історії від таких авторів: Дзвінка Матіяш, Костянтин Москалець, Василь Махно, Людмила Таран, Христя Венгринюк, Катерина Бабкіна, Петро Яценко, Богдан Коломійчук, Надійка Гербіш, Ірина Савка, Ірина Славінська, Дорж Бату, Катерина Міхаліцина та Богдана Матіяш.

Ми завжди так чекаємо Різдва! Щоразу плекаємо нову надію на диво. І, знаєте, дива таки трапляються: яскраві й буденні, великі і непомітні. Примирення братів, зустріч земляків, можливість, зависнувши в аеропорту між рейсами, прос­то добре виспатися у затишній «штуці» — готельній капсулі чи посмакувати «різдвяним поліном», французьким святковим десертом, десь у порожньому готелі в Нормандії. Різні дива, різне Різдво. Когось застає вдома, когось — у дорозі, а когось — у лікарні… Тихе Різдво й наповнене дитячим сміхом, самотнє і у колі сім’ї, урочисте і скромне, замріяне і ностальгійне, традиційне і не схоже ні на що. У кожного своя різдвяна історія, своє особливе Різдво.

 

Різдвяна історія

Жанр — анімація, драма, фентезі

Режисер — Роберт Земекіс

Рік — 2009

Традиційною різдвяною історією, яку в англомовному світі переказують щороку під Різдво, став твір Чарльза Діккенса «Різдвяна пісня в прозі, або різдвяне оповідання з привидами»: сюжет його у світовому кінематографі використовувався неодноразово, — а в Україні уперше з'явився на екранах під назвою «Різдвяна історія».

 

Потяг у 31 грудня

Жанр — комедія

Режисер — Олег Борщевський

Рік — 2024

У сюжеті фільму герої вирушають до Києва, столиці України, 31 грудня. Раніше пасажири Укрзалізниці були незнайомцями, але, як не дивно, саме потяг може згуртувати абсолютно чужих людей всього за кілька годин. А особливо у ніч перед Новим роком, коли трапляються справжні дива…

 

Підготувала К. В. Бондарчук. завідувачка читальним залом.

Зимові вечори з дивовижними книжками від Французького інституту в Україні

 

Давний замок серед величі норвезьких фіордів та таємничий Серафітус. Пошуки загубленого діаманта та підземне вугільне місто, філософські роздуми та надзвичайний вир пристрастей. Замальовки з життя Франції ХІХ століття та неприкрита правда життя, подорож на край ночі та історія про незвичайного привида у містерійному світі… Протистояння «джентльмена-грабіжник» та великого детектива. А що ви знаєте про життя бджіл та розум квіток…

Представляємо твори французьких письменників: Оноре де Бальзак містичний роман «Серафіта», Жуль Верн повісті «Чорна Індія» та «Зоря Півдня», Дені Дідро роман «Черниця» і діалог «Небіж Рамо», Еміль Золя роман «Кар’єра Ругонів», Гі де Мопассан збірка новел «Паризька пригода», Гастон Леру роман «Привид Опери», Моріс Леблан історія з двох епізодів «Арсен Люпен проти Герлока Шолмса», Луї-Фердінан Селін роман «Подорож на край ночі», Моріс Метерлінк філософські есеї «Життя бджіл», «Розум квіток», Ремон Кено  «З жінками по-доброму не можна. Ірландський роман Саллі Мари».

 

Бальзак Оноре. Серафіта : роман / Оноре де Бальзак ; пер. з фр. Григорія Філіпчука. — Київ : ВГ «Ще одну сторінку», 2024. — 224 с.

Знайомство з творчістю відомого французького письменника Оноре де Бальзака варто починати саме з роману «Серафіта», оскільки автор вважав цей почасти містичний твір передмовою до всієї «Людської комедії», що налічує понад сто текстів. Серед пишнот і величі норвезьких фіордів у давньому замку мешкає дивна й меланхолійна істота, в якій вбачають чи то чарівного юнака, чи красиву жінку, що приховує жахливу таємницю. У цю істоту закохані й Мінна, донька тутешнього пастора, і чужинець Вільфрід, якого в селищі затримали зима та заметілі. Кожен із них намагається добутися взаємності Серафіти. Й направду, її місія — подарувати цим людям щастя, однак не з нею, а в єдності їхніх душ, повінчаних силою Духу.

Оноре де Бальзак присвятив цю історію Евеліні Ганській, майбутній дружині, роман у листах із якою тривав понад 10 років. І саме вона стала для нього тим світлом, яке провело його й у засвіти, не полишаючи ні на мить.

«Пані, ось твір, написати який Ви попросили: присвячуючи його Вам, я радий, що маю змогу засвідчити щиру приязнь, яку Ви викликали в мене. Якщо мені дорікнуть у моєму безсиллі в спробі витягнути з глибин містицизму цю книжку, що прагне передати в ясному прозорому вигляді нашої мови блискучу поезію Сходу, то буде Ваша провина! Хіба не Ви накинули мені цю борню, схожу на боротьбу Якова, сказавши що навіть найнедосконаліший начерк цього образу, омріяного Вами, як і мною з дитинства, і далі багато важив би для Вас? Ось перед Вами те, що так багато важить…».

 

Верн Жуль. Чорна Індія : вибрані твори / Жуль Верн ; пер. з фр. Мирослава Капія. — Київ : ВГ «Ще одну сторінку», 2024. — 400 с.

Романи Жуля Верна швидко завоювали неймовірну популярність у світі. Творчий доробок письменника вражає читачів. Серія «Незвичайні подорожі» містить 63 романи і 2 збірки повістей та оповідань, виданих у 97 книжках. Працював Жуль Верн над «Незвичайними подорожами» понад 40 років (1862—1905). Лише з 1864 по 1870 роки були видані романи, які відразу стали знаменитими: «Подорож до центра Землі», «Подорож капітана Гаттераса», «Від Землі до Місяця», «Діти капітана Гранта», та «Двадцять тисяч льє під водою».

У книжці вміщено дві ранні повісті письменника — «Чорна Індія» та «Зоря Півдня» в колоритному перекладі Мирослава Капія. Вирушити на пошуки загубленого діаманта чи заснувати підземне вугільне місто? Герої повістей Жуля Верна обирають все, а поряд з ними вже багато років крокують і читачі захопливих пригод найвідомішого фантаста ХІХ століття.

Хай то буде Шотландія чи Південна Африка, непроглядний лабіринт чи тропічна савана, — автор ніколи не залишає байдужим і заохочує пірнути у вир пригод разом з відважними і щиросердними героями, що неодмінно знайдуть правильний шлях.

 

Дідро Дені. Черниця : вибрані твори / Дені Дідро ; пер. з фр. Валер’яна Підмогильного. — Київ : ВГ «Ще одну сторінку», 2024. — 320 с.

XVIIІ століття називають століттям Просвітництва. Це епоха пишається блискучими талантами в кожній країні Європи та Америки. Просвітницькі ідеї набули широкого розголосу насамперед у Франції, яка пережила Велику Французьку Революцію, а потім поширилися на інші країни Європи.

Дені Дідро відомий переважно як французький філософ та енциклопедист доби Просвітництва, та мало хто знає, що велику частку суджень він заховав і в художніх текстах. «Ті, що не визнають творчого хисту Дідро, що мають поверхове уявлення про цю людину, — або не читали його творів, або читали тільки очима» (Й. В. Гете).

Сюзанна потрапляє в монастир по неволі й намагається вийти з нього законно, адже примус до монастирського служіння Богові зі всіма обрядами і ритуалами, на її переконання, є не меншим гріхом, аніж порушення заповідей. Небіж видатного композитора Рамо веде вільний і непевний спосіб життя, а все ж дискутує з філософом про глибокі істини й людську природу. Ці виразні постаті оживають на сторінках книжки, до якої увійшли роман «Черниця» і діалог «Небіж Рамо» у перекладі Валер’яна Підмогильного.

 

Золя, Еміль. Кар’єра Ругонів : роман / Еміль Золя ; пер. з фр. Костя Рубинського. — Київ : Знання, 2017. — 383 с. — (Скарби).

Еміль Золя  — відомий французький письменник, що народився в містечку Екс, яке згодом під назвою Пласан стане місцем дії його романів. Письменника вабило реальне життя з невигаданими сюжетами й конфліктами. Вершиною його творчості стали двадцять томів циклу про Ругон-Макарів.

«Кар’єра Ругонів» — перший роман славнозвісної епопеї «Ругон-Макари». На перший погляд, в основі твору історія звичайної родини, проте в душах головних героїв вирують неймовірні пристрасті. Засліплені думкою про багатство і славу, вони проклинають долю, яка не посилає їм омріяного щастя. Та ось у країні стаються події, що перевертають їхнє життя, і Ругони роблять карколомну кар’єру.  Але яка ціна омріяного щастя?

Письменник детально досліджує долю кожного члена родини, показуючи справжні причини несподіваного успіху. Надзвичайний вир пристрастей, яскраві символи, натуралістичні картини, а також чарівна історія кохання роблять твір особливо цікавим та захопливим.

 

Мопассан, Гі де. Паризька пригода : новели / Гі де Мопассан ; пер. з фр. Максима Рильського, Івана Рильського, Валер’яна Підмогильного і Михайла Антоновича. — Київ : Знання, 2017. — 239 с. — (Скарби).

 «Мопассан був і залишається одним з найбільш читаних та улюблених французьких авторів. Його новели входять до складу численних антологій. Багато з них вважаються цілком справедливо класичними зразками цього жанру» (Андре Моруа).

Включені до збірки новели Гі де Мопассана — колоритні, чуттєві, часом іронічні замальовки з життя Франції ХІХ століття. Богемні вечірки, чоловічі клуби, вишукані будуари світських красунь, інтриги, сум’яття почуттів, розбиті серця, зради, сльози — це той світ, в якому живуть персонажі наведених творів. У новелах представлена майже вся Франція і всі її суспільні прошарки: парижани і провінціали, аристократи й чиновники, фермери і простий люд. Кожна історія — своєрідне одкровення, неприкрита правда життя, яку часто болісно пізнавати. Але вони зачіпають найтужливіші струни людської душі і кличуть читача до чистоти і духовності.

 

Селін Л.-Ф. Подорож на край ночі / Луї-Фердінан Селін ; пер. с фр. Петра Таращука ; передмова Д. Наливайка ; худож.-оформлювач М. Мендор. — Харків : Фоліо, 2024. — 541 с. — (Б-ка світової літератури).

Луї-Фердинанд Селін визнаний одним з найбільш неординарних і дивовижних авторів французької літератури ХХ століття, який незмінно зустрічав захоплені відгуки читачів і жорсткі рецензії з боку критиків. свій творчий шлях він розпочав доволі пізно — у 40 років. Мабуть таке запізнення було виправдане, бо життєвий досвід дав наснагу авторові створити багатий літературний доробок.

Однак саме перший роман «Подорож на край ночі» став найвідомішім і найвизначнішим твором письменника, приніс йому славу і визнання. Щоправда, і читачі, і критики радше були шоковані тим, як правдиво дебютант  показав усю жалюгідність життя, коли дивитися на нього без ілюзій. Луї-Фердинанд Селін з відвертістю бувальця зобразив одвічні поневіряння злидаря у світі, принади якого належать багатіям. Ба більше: зважився назвати облудою сакральні для багатьох поняття кохання, порядності, патріотизму. Та хай які песимістичні думки крутилися в голові автора, виклав він їх неперевершено майстерно.

Роман «Подорож на край ночі», як і вся художня творчість Селіна, має автобіографічну основу, виростає із життєвого досвіду й вражень автора. В основі фабули — відрізок життя письменника, його молодість і рання зрілість: Перша світова війна, африканська колонія, перебування у США, повернення до Франції і медична практика в паризькому передмісті. Та при всьому тому, «Подорож на край ночі» аж ніяк не автобіографія і не мемуари, а саме роман, на чому наголошує автор у своєму коротенькому вступному слові: «Це лише роман, не що інше, як вигадана оповідь…».

 

Леру, Гастон. Привид Опери / Гастон Леру ; пер. з фр. Зої Борисюк, Петра Таращука. — Київ : Знання, 2024. — 287 с.

Роман «Привид Опери» — перлина творчості відомого французького письменника Гастона Леру (1868—1927). Це історія про незвичайного привида у містерійному світі Паризької опери, в якому глядачеві важко провести межу між реальністю та ілюзією. 

«Привид Опери таки існував. І це зовсім не був, як довго думали, плід уяви артистів, чи забобони директорів, чи недолугі вигадки збудженої уяви панянок з кордебалету, їхніх матусь, білетерок, гардеробниць і консьєржки. Авжеж він існував у крові і плоті, хоча й намагався скидатися на справжнього привида, на звичайну тінь…».

Відомо, що скрізь, де з’являється привид, починають зникати речі, люди бачать химерних істот або чують дивні голоси. Але на директорів Паризької опери чекає щось значно грандіозніше, адже у них оселився не просто привид, а закоханий привид, до того ж серце його кохання вже належить іншому…

 

Леблан, Моріс. Арсен Люпен проти Герлока Шолмса : роман / Моріс Леблан ; пер. з фр. Ігоря Андрющенка. — Тернопіль, 2022. — 184 с.

«Арсен Люпен проти Герлока Шолмса» (1908) — історія з двох епізодів, що описують протистояння «джентльмена-грабіжник» Арсена Люпена та великого детектива Герлока Шолмса (перші літери не переплутані!). Ці дві непересічні особи зустрілися ще у перший книзі серії про пригоди Арсена Люпена. Звичайно, Шолмс не пробачив своєму візаві поразки. Тому на перше ж прохання знаних французів допомогти їм у пошуках грабіжника та ошуканця Люпена він зі своїм помічником Вільсоном перепливає Ла-Манш. Британці дають собі на розслідування справи максимум десять днів. Натомість Люпен має на це інший погляд і з перших кроків дає зрозуміти, хто в хаті господар. Чи впорається найзнаменитіший приватний детектив з таким міцним горішком?

 

Метерлінк, Моріс. Життя бджіл : філософські есеї / Моріс Метерлінк ; пер. з фр. Маркіяна Якубяка. — Львів : Апріорі, 2019. — 240 с.

Моріс Метерлінк — бельгійський письменник і філософ, лауреат Нобелівської премії в галузі літератури, відомий як автор насамперед п'єс «Синій птах», «Пеллеас і Мелізанда» й філософських есеїв «Життя бджіл», «Розум квіток». 

Спостерігаючи за кожним кроком життя рою, який вилетів з гарячого та затишного вулика, подавшись на зустріч зі світом, повного небезпек, автор провадить розмову про «дивовижну маленьку республіку, логічну й серйозну, позитивну й економну, і водночас як жертву геть таки далекосяжної і хисткої мрії». Він захоплююче описує всі яви бджолиної драми, рійбу, виховання маток, знищення трутнів після шлюбної ночі та поступове повернення до зимової сплячки. Цією працею Моріс Метерлінк заснував соціологію тварин. Постійно порівнюючи існування людини й тварин, виникає тисяча питань. Це не тільки твір великого природодослідника, але й також поета та філософа-науковця.

«Розум квіток»  — захоплююча розповідь про світ квіток і взагалі рослин. Квітки, як вважає автор, з’явилися на землі раніше від комах і людей. Людина, роблячи ті чи інші відкриття, вважає, що винайшла їх уперше. Проте принципи механіки закладені самою природою як універсальним розумом у рослинному світі ( приміром, гвинт Архімеда). Замість щось винаходити, ліпше придивитися до законів, які діють у квітках.

 

Кено, Ремон. З жінками по-доброму не можна. Ірландський роман Саллі Мари / Ремон Кено ; фіктивний пер. з англ. Мішеля Преля ; пер. з фр. Ярини Тарасюк. — Львів : Вид-во «Астролябія», 2019. — 256 с.

Ремон Кено (1903—1976) — французький письменник, журналіст, поет, перекладач, великий ілюзіоніст і жонглер в історії французької літератури. Співзасновник експериментальної Майстерні потенційної літератури, співробітник видавництва «Галлімар», а з 1951 року — член журі Літературної премії імені братів Гонкурів. Автор романів «Оділь», «Пирій», «Зазі в метро», «Радість життя», Сині квіти», «Політ Ікара» та інших, а також поетичних збірок, досліджень з теорії літератури.   

Роман «З жінками по-доброму не можна» вперше було опубліковано 1947 року. Тоді авторство роману було приписане не Ремону Кено, а Саллі Мари і зазначено, що французькою його переклав Мішель Прель. Після цієї бурлескної і дещо масної історії про ірландське повстання вийшов другий твір — «Щоденник Саллі Мари» (1950). Але оскільки літературні містифікації працюють лише один раз, то 1962 року світ побачило «Повне зібрання творів Саллі Мари» вже під іменем Ремона Кено. З цього приводу він написав таке: «Реальний автор, чиє ім’я зазначене на обкладинці, не реальніший за автора «вигаданого», від імені якого раніше були опубліковані ці твори. Бо і тим «реальним» і «вигаданим» автором був я — той хто підписав цю передмову і чия реальність неспростовна a priori, sine die, ipso facto et manu miltari».  

 

Книги отримані від Французького інституту в Україні, який є складовою частиною Відділу культури та співробітництва Посольства Французької Республіки в Києві, і популяризує французьку культури та мову, а також сприяє налагодженню ефективного довготривалого співробітництва з установами культури України.

 

Підготувала К. В. Бондарчук, завідувачка читальним залом.

Майстер українського перекладу: 105 років від дня народження Миколи Лукаша

 

«Як і кожний великий талант, М. Лукаш володів даром зачаровувати словом, бентежити душу перлинами зі світової класики і водночас був жартун, дотепник, майстер поетичного експромту. Очі світилися добром, душа була відкрита…» (Олександр Петровський, книга-спогади «Наш Лукаш»)

 

Микола Олексійович Лукаш — відомий український перекладач, мовознавець і поліглот, належить до покоління шістдесятників. Лауреат літературної премії імені Максима Рильського (1988) та  імені Миколи Зерова (1993). Навчався на історичному факультеті Київського університету (1937—1941), закінчив Харківський педінститут іноземних мов (1947). Викладав англійську та німецьку мови в Харківському педінституті іноземних мов і Сільськогосподарському інституті, очолював відділ поезії журналу «Всесвіт» (1958—1960).

1953 року почався творчий шлях Миколи Лукаша як перекладача. Він знав 22 мови, з 18 вільно перекладав твори класиків світової літератури різних жанрів, стилів, літературних напрямів. Поетичний талант та велика працездатність сприяли його популярності. Найвідоміші переклади: «Фауст» Гете, «Декамерон» Боккаччо, «Пані Боварі» Флобера, «Дон Кіхот» Сервантеса, «Собака на сіні» Лопе де Веги, лірика Шиллера та Поля Верлена, поезії Гійома Апполінера…

«Лукашева мова, як небеса, побачені в телескоп. Міріади слів, які годи спостерегти простим оком, виступають у його мові зі своїм глибинним світлом. Від цього багатства годі звільнитися. Раз побачене — воно вже навіки твоє… Всі, хто знав Лукаша, хто працював з ним над виданням різних книжок у серії «Перлини світової лірики», знали, що він своїм перекладацьким талантом підноситься над усіма майстрами українського перекладу… Його присутність у нашій літературі відбивалася на загальному рівні культури українського слова…». Так згадував Дмитро Павличко неперевершеного перекладача Миколу Лукаша.

Цікаві факти

1955 року вийшов у світ українською мовою «Фауст» Гете в перекладі Миколи Лукаша. Переклад іншою мовою геніальної драматичної поеми великого німецького поета, над створенням якої автор працював 57 років, вимагає від перекладача неабияких здібностей. За переклад «Фауста» бралися Іван Франко, Михайло Старицький, Дмитро Загул, та ніхто з них не дав повного перекладу . Перший повний переклад «Фауста» українською мовою зробив Микола Лукаш.

У художних перекладах, які Микола Лукаш робив виключно з оригіналу, з тієї мови, якою писав автор, він виступав не як переказувач змісту, а як суперник автора по майстерності художнього слова, перекладав такі твори, які, на думку фахівців, перекласти неможливо. Так, багато хто вважав, що поему польського поета Юліана Тувіма «Бал в опері» не перекласти іншою мовою. Лукаш довів протилежне і свій чудовий переклад цієї поеми опублікував у журналі «Всесвіт».

Найвизначніший твір видатного італійського письменника епохи Відродження Джованні Боккаччо «Декамерон» у перекладі українською мовою був виданий у 1928 році і давно став бібліографічною рідкістю. До того ж і сам переклад був недосконалий. Микола Лукаш дав свій переклад. Він переклав «Декамерон» архаїзованою українською мовою, даючи читачеві відчути дух старовини, самою мовою підкреслюючи, що пригоди ста новел книги відбувалися дуже давно. Не дивно, що виданий у 1964 році у його перекладі «Декамерон» був розкуплений за тиждень, а друге видання — за кілька днів.

Микола Лукаш сам запрограмував собі перекласти українською мовою тих іноземних авторів, ті твори, які зовсім невідомі або мало відомі українському читачеві. Французький поет Гійом Аполлінер своєю творчістю мав вплив на літературу ХХ століття. Українською мовою його поезії першим переклав Лукаш. Він же переклав поезії видатного іспанського поета і драматурга Федеріко Гарсіа Лорки.

Письменник-поліглот Микола Лукаш здійснив художні переклади майже з двадцяти мов народів світу. Серед перекладених ним творів — поезії, проза, драматургія багатьох сучасних письменників і класиків. Він переклав окремі п’єси Вільяма Шекспіра, Лопе де Веги, поезії Віктора Гюго, Генріха Гейне, Роберта Бернса, Адама Міцкевича та багатьох інших. Перекладацька робота Миколи Лукаша — це подвиг, спрямований на піднесення культурного рівня читача та ознайомлення його зі скарбами світової художньої літератури.

***

Наш Лукаш : у 2-х кн. / упоряд. Леонід Череватенко. — Київ : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2009. — Кн. 1. — 639 с.

У книзі «Наш Лукаш» зібрано важливі достовірні матеріали про великого українського перекладача, письменника, лексикографа «Миколу Лукаша» (1919—1988). Значне місце посідають спогади земляків-кролевчан - близьких родичів, сусідив, однокласників. Неабиякий інтерес становлять свідчення ровесників, що разом з ним пережили роки німецької окупації. Не менш цікавими є розповіді про важкий харківський період - і про Лукашеве тріумфальне входження в літературу. Спомини колег дають виразне уявлення про те, як саме з’явились український «Фауст», український «Декамерон», український «Дон Кіхот» і як зустріли появу цих шедеврів сучасники, в тому числі колеги. Значна кількість наведених спогадів друкується вперше.

 

Наш Лукаш : у 2-х кн. / упоряд. Леонід Череватенко. — Київ : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2011. — Кн. 2. — 639 с.

Це видання є продовженням книги спогадів «Наш Лукаш», виданої 2009 року до 90-річчя від дня народження Миколи Олексійовича Лукаша (1919-1988), великого українського перекладача, літературознавця, лексикографа.

До цієї книги ввійшли спогади відомих письменників Д. Павличка, Р. Лубківського, Ю. Мушкетика, Д. Міщенка, А. М’ястківського, М. Литвинця, дисидентів В. Марченка, В. Рубана, О. Орача, С. Пінчука, Ю. Логвина, О. Лупія, літературознавців М. Коцюбинської та М. Новикової, філософа М. Поповича, Лукашевих друзів Анни Оголевець і Валентини Паламарчук, Лукашевої племінниці Валентини Лукаш.

 

Твори світової літератури у перекладах Миколи Лукаша

Антологія зарубіжної поезії ХХ сторіччя / уклад., автор вступ. ст. Д. С. Наливайко. — Харків : Вид-во «Ранок», 2011. — 400 с.

Антологія знайомить із визначними поетичними творами ХХ століття. До книги включені шедеври поетичної творчості Поля Верлена, Поля Елюара, Гійома Аполлінера, Райнера Марія Рільке, Пауля Целана, Готфріда Бенна, Томаса Стернза Еліота, Роберта Фроста та інших в перекладах українською мовою Дмитра Павличка, Василя Стуса, Миколи Зерова, Євгена Маланюка, Андрія Малишка, Максима Рильського, Миколи Лукаша…

Поль Верлен «Місячне сяйво»

Твоя душа — витворний краєвид,

Яким проходять з піснею і грою

Чарівні маски, радісні на вид

Та сповнені таємною журою

Вони співають на мінорний лад,

Як від любові їм життя розквітла,

Та радості не чути з тих рулад,

Що в місячне перецвітають світло.

В тім сяєві, урочім і сумнім,

Пташки не переснять своїх фантазій,

А водограї видивом струнким

Між мармурів ридають у екстазі

 

Аполлінер, Гійом. Поезії / Гійом Апполінер ; пер. з фр. Миколи Лукаша. — Харків : Фоліо, 2014. — 256 с.

Лірика Гійома Аполлінера (справжнє ім’я —  Вільгельм Аполлінарій Костровицький, 1880—1918) — одне з найвидатніших і найоригінальніших поетичних явищ початку ХХ століття. Художні відкриття французького поета суттєво вплинули на розвиток всієї сучасної поезії, сприяли її оновленню та демократизації. До видання увійшли кращі поезії Аполлінера у перекладах Миколи Лукаша, що й зараз привертають увагу мільйонів читачів.

 

Боккаччо Д. Декамерон : новели / Джованні Боккаччо ; пер. з італ. М. О. Лукаша ; передм. Г. П. Кочура ; худож.-іл. Г. В. Малаков ; худож.-оформ. Б. І. Бродський. — Дніпропетровськ : Січ, 2000. — 622 с. : іл.

Видатна літературна пам’ятка доби Відродження «Декамерон» — зібрання новел, пов’язаних між собою обрамляючою оповіддю. Тут є оповідки про життєві мінливості та історії про кохання, короткі анекдоти про витівки жартівників, які ошукують зухвалих вельмож, недолугих священнослужителів. Новели написані живою і соковитою мовою, пересипані гострими народними висловами і каламбурами.

 

Вега Лопе де. Собака на сіні : п’єси / Лопе де Вега ; пер. з ісп. Миколи Лукаша ; передм. О. В. Пронкевича ; прим. О. В. Пронкевича, Я. І. Кравця ; худож.-оформлювач В. М. Карасик. — Харків : Фоліо, 2017. — 315 с. — (Б-ка світової літератури).

Відомий іспанський драматург Фелікс Лопе де Вега-і- Карпіо, представник «золотого століття» іспанської літератури, очолює блискучу плеяду діячів іспанського театру XVI— станова нерівність.XVII століть. Творив великий письменник і в жанрах пригодницького роману та новели. Його перу належить більше ніж півтори тисячі п’єс. Особливе місце у творчості драматурга посідають комедії. Одна з найкращих — «Собака на сіні», в якій справжня любов перемагає всі забобони.

Це історія знатної  і багатої графині Діани де Бельфлор. Закохана у свого секретаря Теодоро, Діана не наважується ані дати волю серцю, ані віддати коханого іншій, бо на перешкоді її пристрасті стає станова нерівність. На допомогу закоханим приходить Трістан — кмітливий пройдисвіт, і Теодоро раптом перетворюється на знатного вельможу , що не  поступається Діані ані статком, ані давністю роду.  

 

Гете Й. В. Фауст / Йоганн-Вольфганг Гете ; пер. з нім. Миколи Лукаша // Гете Й. В. Фауст ; Лірика : для ст. шк. віку / пер. з нім. ; передм. Д. С. Наливайка ; малюнки Гаврилюка. — Київ : Веселка, 2001. — С. 24—424. : іл. — (Шк. б-ка).

Перший повний переклад «Фауста» Гете українською мовою зробив Микола Лукаш. Над ним він працював майже 19 років і домігся того, що критика назвала його переклад поемою великого німецького поета, і українським твором. Це був творчий подвиг перекладача.

Філософська трагедія «Фауст» — безсмертний твір класика німецької літератури Йоганна-Вольфганга Гете (1749—1832). Автор порушує низку складних морально-філософських проблем, робить спробу від повісті на запитання, у чому сенс людського буття і що визначає сутність людини. До книжки увійшли також кращі зразки його лірики різних років.

Знов близитесь ви, постаті туманні,

Що вже мені з’являлися колись.

Чи вдержу вас? Чи знову тій омані

Мої чуття прихильно піддались?

Ви ринете? Пануйте ж, нестриманні,

Коли вже ви так владно піднялись;

Моя душа бентежно молодіє,

Коли від вас чудовий дух повіє…

 

Сервантес Сааведра, Мігель де. Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі : роман / Мігель де Сервантес Сааведра ;  пер. з ісп. М. Лукаша ; розділи ХХІ —XXXV,  LXI —LXXIV пер. А. Перепаді. — Київ : Дніпро, 2005. — 704 с.

Світову славу іспанському письменнику Сервантесу приніс його роман «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», який є природним завершенням прозових жанрів іспанської літератури попереднього часу. Використавши їхні традиції, Сервантес створив новий тип жанру, від якого починається розвиток реалістичного роману в світовій літературі. Письменник задумав «Дон Кіхота» як пародію на лицарські романи, маючи на меті висміяти захоплення ними в Іспанії. В авторський передмові до першої частини твору визначається, що завдання роману — підірвати авторитет поширених у народі лицарських книг. Відповідно до задуму в «Дон Кіхоті» розповідається історія бідного ідальго з Ламанчі, який збожеволів через надмірне захоплення лицарськими романами. Уявивши себе мандрівним лицарем, він в усьому наслідує героя лицарського роману і виїжджає на подвиги на честь Прекрасної дами, для захисту всіх  скривджених і пригнічених. Реальний світ Дон Кіхот сприймає в дусі фантазій і вигадок лицарського роману.

 

Флобер Г. Пані Боварі ; Проста душа / Гюстав Флобер ; пер. з фр. Миколи Лукаша та Михайла Гайдая ; передм. Д. С. Наливайка ; худож.-оформлювач Б. П. Бублик, С. І. Правдюк. — Харків : Фоліо, 2005. — 399 с. — (Б-ка світової літератури).

Роман Флобера «Пані Боварі» (1856) є важливою віхою на шляхах розвитку французької і європейської літератури. Цим романом започаткувався новий тип художньої прози, суттєво відмінний від прози  попередніх епох. Роман відноситься до реалістичної літератури, але водночас він дав імпульси іншим літературним напрямам і течіям другої половини ХІХ століття. В романі Флобер дотримувався «об’єктивного методу», головною ознакою якого є усунення прямої авторської присутності в творі, тобто різнорідних відступів, коментарів, оцінок зображуваного, емоційних сплесків і т. д. Вперше в цьому романі широко використовується невласне пряма мова, яка набуде великого поширення в літературі ХХ століття.

 

Флобер. Г. Пані Боварі : побут провінції : роман / Гюстав Флобер ; пер. з фр. Миколи Лукаша. — Київ : Знання, 2017. — 383 с. — (Скарби).

Роман Гюстава Флобера (1821—1880) «Пані Боварі» знаменував нову епоху в літературному житті Франції і мав сенсаційний успіх. На прикладі особистої драми Емми Боварі автор яскраво показав життя міщанської провінції Франції, трагічну несумісність чистих мрій простої людини про щастя із самими підвалинами суспільства. Ідеали і прагнення Емми не вирізняються серед інших, у чомусь навіть наївні, але Флобер наділив її невдоволенням навколишнім, душевним неспокоєм, пориванням до іншого життя — тими рисами, які він найбільше цінував у людині. Невипадково після публікації роману Флобер  заявив «Емма — це я!». Роман викликав серйозний суспільний резонанс, дискусії навколо нього тривають і сьогодні.

 

Шекспір В. Троїл і Крессіда / Вільям Шекспір ; пер. з англ. Миколи Лукаша // Шекспір В. Комедії і трагікомедії / пер. з англ. передм. й приміт. О. Алексеєнко, Н. Жлуктенко ; худож.-іл. І. Яхін ; худож.-оформлювач Б. П. Бублик.  — Харків : Фоліо, 2004. — С. 299—424.  — (Б-ка світової літератури).

Творчість Вільяма Шекспіра була найвищим досягненням англійської й усієї європейської літератури доби Відродження. Спадщина геніального митця набула світового значення, сприяла творчому розвитку літератури подальших століть, зберегла актуальність до нашого часу і не втратить своєї притягальної сили в майбутньому.

У дану збірку увійшли п’ять п’єс великого англійського драматурга  Вільяма Шекспіра (1564—1616). Комедія «Сон літньої ночі» притаманна ранньому періоду творчості письменника.  «дванадцята ніч, або Як собі хочете» презентує ренесансну комедію 1590-х років. «Кінець діло хвалить» та «Троїл І Крессіда» написані у новій, не властивій ранньому Шекспірові манері. У цих п’єсах  комічне невід’ємне від трагічного. «Буря» — чи не найбільший шедевр зрілого Шекспіра — знайомить читача із особливостями трагікомедії — трагедії зі щасливим кінцем.

Серед проблемних п’єс «Троїл І Крессіда» за багатством ідей посідає одне з перших місць у творчій спадщині драматурга. В основі сюжету — історія кохання дочки троянського жреця Калхаса Крессіди й сина Пріама Троїла.

Було це в Трої. З грецьких островів

Царі прегорді, гнівом закипівши,

Шлють кораблі до гавані Афін…

 

Шіллер Ф. Лірика / Фрідріх Шіллер ; пер. з нім. Миколи Лукаша // Шіллер. Ф. Лірика. Драми / пер. з нім. ; передм. та приміт. К. Шахової ; іл. Л. Кіркач ; худож.-оформлення Б. бублика, С. Правдюка. —  Харків : Фоліо, 2004. — С.23—138.  — (Б-ка світової літератури).

Кращі п’єси німецького письменника-класика Фрідріха Шіллера (1759—1805), зібрані в цій книжці, лишаються живими і цікавими для читачів уже понад двісті років. У книзі представлено також чудову поезію Шіллера: філософська і любовна лірика, елегії, вірші про природу, балади, епіграми, уславлені великі твори — «Ода до радості», «Дума про дзвона». Усі  поезії — в досконалих перекладах Миколи Лукаша.

Радість, гарна іскра Божа!

Несказанно люба нам

Увійти, царице гожа,

В твій пресвітлий дивний храм.

Все, що строго ділить мода,

В’яжеш ти одним вузлом,

Розцвітає братня згода

Під благим твоїм крилом…

Підготувала К. В. Бондарчук, завідувачка читальним залом.