Євген Гребінка – «автор пречудових українських байок»: до 205-річчя від дня народження

«Як, байкописець, займає Гребінка перше місце в нашім письменстві. Його байки визначаються ярким національним і навіть спеціально лівобережним українським колоритом, здоровим гумором…»

Іван Франко

Є.П. Гребінка
Художник А.М. Мокрицький, 1840

Помітне місце в історії української літератури першої половини ХІХ століття належить Євгену Павловичу Гребінки – видатному художнику слова, що протягом майже двадцяти років брав участь в літературному процесі.

Талановитий байкар, автор задушевних ліричних поезій, численних оповідань і повістей, організатор літературних сил – в цьому заслуги Євгена Гребінки перед українською культурою.

Окремі твори Є.П. Гребінки перекладені болгарською, польською, сербською, угорською та чеською мовами. Матеріали про життя та творчість письменника зберігаються у відділі рукописів Інституту літератури ім. Тараса Шевченка НАН України.

На честь Євгена Гребінки назване місто Гребінка.

Літопис життя та творчості Є.П. Гребінки

1812 - 1824. Народження та дитячи роки

Майбутній письменник народився 2 лютого (21 січня) на хуторі «Убіжище» біля Пирятина на Полтавщині, в родині дрібного поміщика, відставного гусарського офіцера Павла Івановича Гребінки та доньки пирятинського козака Надії Іванівні Чайковської.

Раннє дитинство Євгена Павловича пройшло в батьківському домі серед розкішної природи, в оточенні люблячих людей, згадку про яких він проніс через усе своє недовге життя.

1825 – 1831. Навчається в Ніжинської гімназії вищих наук князя Безбородька.

Початкову освіту Є.П. Гребінка одержав дома, після чого батько відвіз сина в Ніжинську гімназію, що була одним із кращих осередків освіти в Україні. Термін навчання – 9 років, поділений на триріччя. В останні три роки вивчали предмети в обсязі університетських курсів, тому гімназія мала права вищого навчального закладу, а слухачів старших класів називали студентами. Ніжинська гімназія згодом стала ліцеєм.

Євген Павлович був записаний у ліцей під прізвищем Гребьонкін. Так звали його весь час студентства. Так підписувався він і під першими надрукованими своїми віршами малоросійською мовою в 1831 і 1833 роки. Тільки в 1834 році він став підписуватись ім’ям, яке набуло популярності в літературі.

У ліцеї Гребінка був головним співробітником журналу, що виходив під редакцією його товариша В.Ф. Домбровського, під заголовком «Аматузія».

У 1829 році він почав перекладати поему О.С. Пушкіна «Полтава». Свій переклад Гребінка назвав «вільним». Це виявилося, зокрема, у багатьох відхиленнях від оригіналу, введенні нових сцен, деяких подробиць у трактуванні окремих образів тощо.

Є.П. Гребінка закінчив ліцейський курс дійсним студентом, з правом на чин чотирнадцятого класу.

1831 – 1834. Проживає в батьківському маєтку

Є.П. Гребінка, закінчив Ніжинську гімназію, повертається на батьківський хутір. Перший друкований вірш Гребінки «Рогдаев пир» (1831) припадає на час посилення інтересу передових діячів культури до народу, його історії і поетичної творчості та мови.

Невдовзі Гребінка вступає на службу в резерв 8-го українського козацького полку, але незабаром виходить в відставку. Він знову опиняється в родинному колі.

1834 -  Переїзд до Санкт-Петербургу

На початку 1834 року Є.П. Гребінка переїжджає до Петербургу, де влаштовується на посаду чиновника Комісії духовних училищ. У Петербург він привіз рукопис своїх байок і почав прикладати всі зусилля до їх видання. У цьому же році з’являється книжка його байок «Малоросійські приказки», тепло зустрінута читачами.

1835 – 1837. Творча робота

У 1835 році Є.П. Гребінка – прозаїк дебютував оповіданнями «Малоросийское предание» і «Сто сорок пять» в альманаху «Осений вечер». Оскільки збірка «Малоросійські приказки» мала успіх, поет здійснює її друге видання у 1836 році. Цього же року окремою книжкою виходить і переклад поеми «Полтава» з присвятою О.С. Пушкіну.

Деяка популярність Гребінки в публіці почалася після того, як в 1837 році він видав невеличку книжку під назвою «Рассказы пирятинця». Всі запозичені з побуту і переказів Малоросії.

1838 - 1843 – Педагогічна та літературна діяльність

З 1838 року Євген Павлович Гребінка – вчитель російської мови та літератури в дворянському полку у Другому кадетському корпусі, в інституті корпусу гірничих інженерів, в якому, крім словесності, читав мінералогію, ботаніку і зоологію. Він володів бездоганними лекторськими здібностями і вмінням зацікавити молодь.

Драматична поема про Богдана Хмельницького один із кращих творів Гребінки. Над ним письменник працював з особливою любов’ю впродовж тривалого часу. У 1838 році уривки з поеми були опубліковані в журналі «Современник». У наступних 1840 – 1841 роках – в «Литературной газете», журналі «Пантеон», і лише в 1843 році твір був повністю опублікований в журналі «Библиотека для чтения».

Щороку, починаючи з 1838, стали з’являться по декілька повістей і оповідань Гребінки. Майже все повісті Євгена Павловича поділяються з цього часу на два відділи. В одних він описує рідні місця, в інших – Петербург.

Велику роль відіграв Гребінка в житті, творчому становленні Тараса Шевченка. Особлива заслуга Гребінки в тому, що в 1840 році з його допомогою побачив світ «Кобзар» Т. Шевченка.

У 1841 році він видає літературно-художний альманах «Ластівка», в якому друкуються твори Л. Боровиковського, Є. Гребінки, Г. Квітки-Основ’яненка, В. Забіли, І. Котляревського, Т. Шевченка, зокрема уривок з поеми «Гайдамаки». Видання українського альманаху в Петербурзі було явищем знаменним.

У цьому же році з’являється повість Е.П. Гребінки «Кулик». ЇЇ основу сюжету становить трагічна любов двох кріпаків. – Маші і Петруші. З українською тематикою пов’язана повість «Нежинский полковник Золотаренко» (1842).

У 1843 році Гребінка відвідав Україну. Того ж року в журналі «Отечественные записки» надруковано роман «Чайковський» з епіграфами, взятими із творів Тараса Шевченка. Роман є вершиною творчості Гребінки-прозаїка.

1844 – 1848. Одруження та останні роки життя.

У травні 1842 року, гостюючи вдома, Є.П. Гребінка познайомився з Марією Василівною Ростенберг, дочкою штабс-капітана в відставці, що жив неподалік батькового маєтку. Через два роки, у 1844 році, «панночка з чудовими очима» стала дружиною письменника.

Того ж року вийшов його роман «Доктор». В 1845 році з’явилися повісті «Петербургская сторона» у виданні М.О. Некрасова, «Физиология Петербурга» і «Чужая голова – темный лес» - в «Иллюстрации», «Иван Иванович» - в «Финском вестнике».

В 1846 році він надрукував дві статті: «Иерусалим» та «Рассказ» у виданні Кукольника «Картины русской живописи», дві повісті: «Черта из частной жизни Боченкова» и «Пиит» - в альманаху Смірдіна «Новоселье» і «Лесничий». «Провинциал» в Петербурге» - в «Финском вестнике».

В 1847 році з'явилась повість «Приключения синей ассигнации» - це новий жанр, і нова героїня – п'ятикарбованцева асигнація. В цей же час вийшли друком перши чотири тому белетрестичних творів Є.П. Гребінки. Останні чотирі – в 1848 році.

3 (15) грудня 1848 року після тяжкої хвороби обірвалося життя пичсьменника. На відспіванні його в Петербурзі було багато колишніх учнів з військово-навчальних закладів, знайоми, друзі та літератори. Поховано його на кладовищі сусіднього з батьківським хутором села Мар’янівки на Полтавщині.

Твори Є. Гребінки з фонду бібліотеки

Гребінка Є.П. Вибране: байки, поезії, переклади / Є.П. Гребінка, Л.І. Глібов. Вибране. – Донецьк : Донбас, 2007.  – 192 с.

Літературну славу Гребінці принесли байки: «Ведмежий суд», «Зозуля та снігир», «Сонце да вітер» та інші. Наслідуючи кращі літературні й фольклорні традиції, вправно користуючись досвідом попередників, 

Гребінка-байкар збагатів свої байки українським колоритом.

Гребінка Є. Байки // Українська байка. – Харків, 2006. – С. 80 – 101. – (Українська класика).

Байка – коротке, переважно віршоване, алегоричне оповідання. Здебільшого  у вчинках персонажів – звірів, птахів, рослин – вбачаються й висміються людські вади. Класична байка характерна для творчості Г. Сковороди, Л. Боровиковського, Є. Гребінки та Л. Глібова.

Гребінка Є. Байки, поезії / авт. передм., приміт. С.Д. Зубков. – Київ : Дніпро, 1990. – 247 с. : іл. – (Бібліотека української класики «Дніпро»).

До видання увійшли ліричні поезії Євгена Гребінки та його байки, переклад поеми О.С. Пушкіна «Полтава».

Гребінка Є. Ведмежий суд: вибрані твори. – Київ : Веселка, 1967. – 152 с.

До видання увійшли байки, українськи та російськи поезії. Роман «Чайковський» (скорочено).

Гребінка Є. Поетичні твори. Повісті та оповідання / Петро Гулак-Артемовський. Євген Гребінка. – Київ : Наукова думка, 1984. - 608 с. – (Дожовтнева українська література).

До видання увійшли байки, українськи та російськи поезії Євгена Гребінки. Переклад «Полтави» О.С. Пушкіна. Повісті та оповідання: «Двойник», «Кулик», «Нежинский полковник Золотаренко», «Сеня та «Приключения синей ассигнации».

Гребенка Є.П. Чайковский: роман; Повести / предисл. С.Д. Зубкова. – Киев : Дніпро, 1988. – 555 с.

Роман «Чайковський» у свій час користувався великою популярністю. Він вабив романтикою козацької старовини, поетичним сяйвом кохання, епічними характерами героїв. В основу твору лежить народна дума про Олексія Поповича. Мова роману насичена народними висловами, приказками та прислів'ями.

«Черные очи» – твір світової слави

Найяскравішою гранню творчості Є.П.Гребінки є його лірична поезія українською та російською мовами. Кращі з поміж українських поетичних мініатюр – «Українська мелодія» («Ні, мамо, не можна нелюба любить») стала народною піснею.

Але найбільша слава випала на його два інших російськомовних творів – «Песня» (1841) і «Черные очи» (1843). Обидва вони – про ще одну загадку життя, яка постійно хвилювала романтиків – загадку любові. Твори прижилися в народі за назвами перших рядків – «Помню, я еще молодушкою была…» і «Очи черные, очи страстные…».

Вірш «Черные очи» було опубліковано в «Литературной газете» 17 січня 1843 року.

Очи черные, очи страстные!

Очи жгучие и прекрасные!

Как люблю я вас! Как боюсь я вас!

Знать, увидел вас я в недобрый час!

Ох, недаром вы глубины темней!

Вижу траур в вас по душе моей,

Вижу пламя в вас я победное:

Сожжено мое сердце бедное.

Но не грустен я, не печален я,

Утешительна мне судьба моя:

Все, что лучшего в жизни бог дал, нам,

В жертву отдал я огневым глазам.

Гребінка написав вірш «Черные очи», гостюючи в селі Рудка у сусіда-поміщика штабс-капітана у відставці Ростенберга і присвячен його доньці, Марії Василівні. 

Перша відома публікація «Черных очей» як романсу — 7 березня 1884 року. Романс виконується на музику вальсу Флоріана Германа в обробці С. Герделя.

Відомий російський оперний співак Федір Іванович Шаляпін ввів цей романс в свій репертуар, і познайомив з ним світ під час своїх гастролей.

Популярності твору-романсу може позаздрити будь-який літературно-музичний твір: його виконують на всіх континентах.

Послухайте романс "Очі чорні" у виконанні Федора Шаляпіна, Дмитра Хворостовського, Миколи Сліченка, Луї Армстронга та Мірей Матьє... 





Про життєвий та творчий шлях письменника

Деркач Б.А. Євген Гребінка: літературний портрет. – Київ : Дніпро, 1974. – 152 с.

В цьому нарисі висвітлюється життєвий і творчий шлях Євгена Павловича Гребінки. Автор розглядає розмаїту художню спадщину письменника.

• Герасимова Г.П. Гребінка Євген Павлович // Енциклопедія історії України: в 10-ти тт. Т. 2. – Київ, 2004. – С. 187 – 188.

• Гребінка Євген // Українські поети: довідник. – Київ, 2015. – С. 51 – 54.

• Євген Гребінка: життєвий та творчий шлях // Історія української літератури (перші десятиріччя ХІХ століття). – Київ, 1992. – С. 284 – 327.

• Зубков С.Д. Євген Гребінка // Матеріали до вивчення історії української літератури: в 5-ти тт. Т. 2. – Київ, 1961. – С. 248 – 269.

• Михайлов М. Є.П. Гребінка: [про життя і творчість]  // Матеріали до вивчення історії української літератури: в 5-ти тт. Т. 2. – Київ, 1961. – С. 242 – 248.

• Наєнко М. Євген Павлович Гребінка (1812-1848) // Михайло Наєнко. Художня література України: від міфів до реальності. – Київ, 2005. С. 374 – 378.

• Шаров І. Гребінка Євген Павлович (1812 – 1848) // Ігор Шаров. 100 видатних імен України. – Київ, 1999. – С. 97 – 101.