* * * 2022 * * * Міжнародний рік кустарного рибальства та аквакультури * * * 2022 * * * Місто Гренобль (Франція) - Європейська зелена столиця * * * 2022 * * * Каунас (Литва) та Еш-сюр-Альзетт (Люксембург) – культурні столиці Європи * * * 2022 * * * Гвадалахара (Мексіка) - Всесвітня столиця книги * * * 2022 * * * Рік збреження природи та живого миру в Україні * * * 2022 * * * 300-річчя від дня народження видатного українського просвітителя-гуманіста, філософа, поета, педагога Григорія Савича Сковороди * * * 2022 * * * 150-річчя від дня народження зірки світового оперного мистецтва Соломії Крушельницької * * * 2022 ***

неділя, 2 вересня 2018 р.

Мандрівка крізь віки: від історії до роману



«Історія – це свідок часів, світило істини, життя та пам’яті…»
Цицерон


Стрімкий біг часу забирає в минуле століття за століттям, але кожне з них подарувало нам імена героїв, які залишили свій неповторний слід у всесвітній історії. Про них складалися легенди, історики присвятили їм свої дослідження, а письменники свої чудові твори ...


Анна Ярославна – королева Франції

Анна Ярославна – дочка великого київського князя Ярослава Мудрого і княгині Інгігерди, дружина французького короля Генріха I Капета, королева Франції, мати майбутнього короля Філіппа І – народилася близько 1032 року.
Біографія Анни Ярославни відома винятково з французьких середньовічних хронік і документів, але в історичному портреті Анни багато штрихів залишаються невідомими. Дитячі роки Анни пройшли в Києві. Анна Ярославна зростала в культурній атмосфері держави, яка на той час вважалася однією з наймогутніших і найрозвиненіших у світі. Приватні вчителі навчали князівну грамоті, історії, іноземним мовам, співу, малюванню, правилам етикету.
Наприкінці 1040-х – на початку 1050-х років Київська Русь встановила дружні стосунки з Францією, з королівською династією Капетингів. Близько 1044 року до Києва прибуло французьке посольство просити руки Анни для французького короля Генріха I, який шукав впливових союзників і до якого дійшли чутки про розумну й чарівну князівну. Ярослав Мудрий спершу відмовив послові. 1048 року до Києва прибуло друге посольство на чолі з єпископом Готьє Савояром. Після урочистої церемонії в Софійському соборі, влаштованої на честь приїзду французьких посланців, посол Готьє Совейр прочитав листа від французького короля, що просив Анну стати його дружиною. Незабаром послам було дано офіційну згоду на шлюб.
Анна Ярославна, здійснивши тривалу подорож через Краків, Прагу та Регенсбург, опинилася в резиденції короля в місті Санліс, за 40 кілометрів від Парижа. Дискусійною залишається дата вінчання, яке відбулося у стародавній французькій столиці Реймсі, у Реймському кафедральному соборі: найчастіше у наукових розвідках називають 14 травня 1049 або 19 травня 1051 року. Вінчав Анну Ярославну і Генріха І архієпископ Рейнський Гі де Шатільйон.
Згідно з історичними даними, у королеви Анни Ярославни і Генріха І було три сини: Філіпп, який став королем Франції, Роберт і Гуго, що став згодом графом Вермандуа і прославився в Першому Хрестовому поході.
Анну Ярославну шанували наймогутніші особи того часу, відзначаючи її доброту, благодійність і набожність. На багатьох державних документах Франції збереглися підписи Анни слов’янською мовою. Останній підпис її датується 1075 роком…
Більшість свого життя Анна Ярославна провела у Санлісі, який був столицею і резиденцією французьких королів. У 1060 році королева Анна Київська заснувала тут абатство Святого Венсана як подяку за сина Філіппа. При вході в абатство стоїть перший пам'ятник Анні Ярославні, встановлений вже після Французької революції. В 2013 році Паризька УГКЦ відкрила парафію Святих Бориса і Гліба у Санлісі, при який діє Культурний центр Анни Ярославни.

Цікаві факти


Існує романтична версія: Анна Ярославна подарувала Реймському кафедральному собору Євангеліє, привезене з Києва, яке згодом одержало назву Реймського. За легендою, саме на цьому Євангелії до 1793 року присягали на вірність усі французькі королі. У 2010 році 32 сторінки Євангелія, які вціліли до наших днів, перевидані українською, англійською та французькою мовами.

Саме французи почали відроджувати пам’ять про київську князівну та французьку королеву Анну Ярославну, яка в ХІ столітті жила поблизу Парижа, у місті Санліс. Французька громада Санліса століттями зберігала пам’ять про королеву Анну, проводячи щорічні молебні за неї.


В 2005 році в місті Санліс встановлено пам'ятник Анні Ярославні – подарунок Франції від України. Автори: Валентин Зноба та Микола Зноба.
«Анна Ярославна. Королева Франції» – перша скульптура Києва, що встановлена на честь дочки Ярослава Мудрого Анни Київської, королеви Франції. Вперше скульптура була представлена під час проведення фестивалю мистецтв «Anne de Kiev Fest» в 2015 році. Відкриття відбулося 10 листопада 2016 року в присутності Надзвичайного і Повноважного Посла Франції в Україні Пані Ізабель Дюмон. Автори: Костянтин Скритуцький та Федір Баландін.




Образ Анни Ярославни впродовж тривалого часу надихає на створення історичних праць, прекрасних літературних творів… Вона постає перед нами зі сторінок п'єси «Ярослав Мудрий» українського драматурга Івана Кочерги, роману «Диво» видатного українського письменника Павла Загребельного…


Видатні жінки України-Руси: Анна Ярославна // Українки в історії. – Київ, 2004. – С. 30-32.
У книзі, спираючись на великий архівний матеріал маловідомих літературних джерел, подаються портрети видатних жінок України від часів Київської Русі до наших днів. Вміщено розповіді про славетних українок – жінок-патріоток із знатних родів, меценаток, вчених, літераторок …






Висоцький С. О. Княгиня Ольга і Анна Ярославна – славні жінки Київської Русі. – Київ : Наукова думка, 1991. – 104 с.
На основі пильного вивчення та осмислення давньоруських і візантійських джерел автор змальовує портрети двох славнозвісних жінок – великої княгині Ольги та королеви Франції Анни Ярославни. Їх розділило майже століття, але обидві вплинули на державні справи Київської Русі та Франції, на європейську політику свого часу. Автор розкриває перед читачем відомі, напівзабуті і незнані ще факти далекої минувшини.




Чемерис В. Л. Анна Київська – королева Франції : роман / Валентин Чемерис ; художник-оформлювач Л. П. Вировець. – Харків : Фоліо, 2017. – 220 с. – (Історія України в романах).
Валентин Чемерис (1936-2016) – відомий український письменник, автор історичних і фантастичних романів, які вже стали культовими, лауреат багатьох літературних премій. Роман «Анна Київська – королева Франції» присвячений доньці Ярослава Мудрого, красуні Анні, першій королеві Франції. Вона подарувала Генріху І не тільки спадкоємця корони – Філіппа, а й значною мірою змінила хід французької історії. Смілива, розумна та освічена королева поступово стає співправителькою Генріха. Її підписи стоять поруч з підписами короля на важливих державних указах. Владна і мудра, вона розуміла свою роль в управлінні країною. Франція стала її державою, а французи назавжди запам’ятали її як королеву Франції – Анну Київську.


Ладинский А. П. Когда пал Херсонес. Анна Ярославна – королева Франции : исторические романы / послесловие О. И. Домбровского. – Симферополь : Таврия, 1989. – 592 с.
Роман розповідає про долю дочки Ярослава Мудрого, яка стала королевою Франції. Це неабияка жінка прославилася не тільки красою, але також розумом і освіченістю.
Жанр – історичний
Режисер – Ігор Масленников
Рік – 1978
Дія відбувається в 1048 році. До Києва прибувають посли короля Франції Генріха I просити у князя Ярослава Мудрого руки його молодшої дочки Анни.








Легендарний кошовий отаман Іван Сірко

Іван Сірко є однією з найбільш легендарних і улюблених історичних постатей козацької епохи. Про це свідчить велика кількість переказів, історичних дум і пісень, що виникали за життя отамана і збереглися дотепер.
Упродовж двох століть історики намагаються з’ясувати як дату та місце народження, так і походження кошового отамана Івана Дмитровича Сірка – одного з найвидатніших політичних діячів і полководців України. Сучасні історики вважають, що Іван Сірко належав до давнього шляхетського роду, представники якого відомі ще з другої половини XVI століття.
Ім’я кошового отамана Івана Сірка завжди було оточене ореолом непереможності, мужності та слави. Визначний знавець історії запорозького козацтва Дмитро Іванович Яворницький так описує запорозького отамана: «І за характером, і за всіма своїми діями Сірко являв собою тип справжнього запорожця. Він був хоробрим, відважним…». За джерельними свідченнями, Сірко був фізично сильною людиною, мав глибоке почуття власної гідності й вирізнявся почуттям гумору та дотепністю.
І хоча життя кошового отамана позначене участю в постійних війнах та звитяжних битвах, він залишався великодушним і безкорисливім. Ніколи в запалі битви не переслідував ворога, що відступав, не брав здобичі й не чинив розбою.
Іван Дмитрович Сірко був непересічною особистістю, наділеною неабиякими талантами: міг чудово орієнтуватися в безмежних степах, був влучним стрільцем, бив птаха в небі, а звіра в полі… Доля подарувала йому щастя і розум, мужнє серце і славу.


Цікаві факти


1663 року відбулася подія, яка справила великий вплив на подальше життя Івана Сірка: його вперше було обрано кошовим отаманом, на посаду надзвичайно впливову й авторитетну у Війську Запорозькому. Від кошового отамана вимагався талант політичного діяча, принциповість, глибоке знання ситуації і здатність робити відповідальний вибір.

Взявши участь у 65 битвах, Іван Сірко майже завжди виходив із них переможцем, що й уславило його серед нащадків на віки. Сучасники й історики відзначають його вміння швидко орієнтуватися в змінних обставинах битви та походу і швидко приймати неординарні рішення.


Політичним кредо отамана була народна мудрість: «Нужда закон міняє», і тому він часто діяв відповідно до своєї улюбленої приказки.




«Запорожці пишуть листа турецькому султанові» – відома картина українського художника Іллі Рєпіна. За легендою, лист було написано 1676 року кошовим отаманом Іваном Сірком «зо всім кошом запорозьким» у відповідь на ультиматум султана Османської імперії Мухаммеда IV. Оригінал листа не зберігся, однак у 1870-х роках українським етнографом Яковом Павловичем Новицьким була знайдена копія, датована XVIII століттям. Він передав її історику Дмитро Івановичу Яворницькому, який одного разу зачитав її як курйоз своїм гостям, серед яких був, зокрема, Ілля Рєпін. Художник зацікавився сюжетом і в 1880 році розпочав першу серію етюдів. Рєпін довго не міг знайти людину, схожу на створений його уявою образ Івана Сірка. Якось навесні 1889 року Ілля Рєпін зустрівся з генералом Михайло Драгомировим, побачивши якого вигукнув: «Живий Сірко!»

Картина «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» Іллі Рєпіна послужила певним поштовхом видатному українському історику Дмитрові Івановичу Яворницькому для дослідження життя й подвигів кошового отамана Запорозької Січі Івана Сірка. 1894 року побачила світ монографія «Іван Дмитрович Сірко, славний кошовий отаман війська запорозьких низових козаків».



Іван Сірко : збірник / упоряд. В. Л. Чуйка ; передм. Ю. М. Мушкетика ; приміт. В. І. Сергеійчука ; худож. оформл. С. В. Василенка ; упоряд. фото-матеріалів Ю. О. Іванченка. – Київ : Веселка, 1992. – 151 с. : іл. – (Кошові Запорозької Січі).
До унікального ілюстрованого збірника увійшли уривки з літопису Самийла Величка, історіографічна праця Д. І. Яворницького «Іван Дмитрович Сірко, славний кошовий отаман війська запорозьких низових козаків», народні думи, пісні та легенди, листи, з яких постає образ колосальної особистості, непереможного лицаря, самовідданого захисника українського народу Івана Сірка.

І. А. Коляда. Отаман Сірко. – Харків : ПЕТ, 2012. – 128 с.
Іван Сірко - один з найвидатніших політичних діячів і полководців України. Своєю ініціативою, енергією і воєнною вдачею Сірко здобув на Запоріжжі небувалу шану. Вісім разів Запорозька Січ обирала його кошовим отаманом. Відчайдушно, із усім козацьким заповзяттям протистояв він татарсько–турецьким нападам, що загрожували геноцидом українському народові.





Мушкетик Ю. М. Яса : роман : в 2 т. / Юрій Мушкетик. – Харків : Фоліо. – Т. 1 : розділи. 1-17. – 2012. – 415 с.
Юрій Михайлович Мушкетик  - відомий майстер сучасної української прози, лауреат державної премії ім. Т. Шевченка, автор багатьох повістей та романів, серед яких є твори, присвячені історії України. «Яса» - історично - пригодницький роман, написаний письменником в 1970 - 1974 роки.  В 1987 році вийшла друга доповнена редакція роману.


Мушкетик Ю. М. Яса : роман : в 2 т. / Юрій Мушкетик. – Харків : Фоліо. – Т. 2 : розділи. 18-33. – 2012. – 415 с.
В центри роману кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко, який ще за життя став легендою, бо під його проводом запорожці не програли майже ні одного бою. Все своє життя славетний кошовий віддав України.







***

Жанр – історична драма
Режисер - Борис Шиленко
Рік – 1990
I знову шаблі, погоні, сутички, лицарство і підступність. Легендарний кошовий отаман Іван Сірко сам на сам з могутніми ворогами, зрада закралася між спільників, на карті — доля України…









Генріх Шліман та скарб троянського царя Пріама


У 70-х роках XIX століття світом прокотилася хвиля сенсації, захоплення і загального інтересу до археологічного відкриття.
Людиною, чиє ім'я найчастіше вимовлялося в Європі і Америці того часу, був Генріх Шліман, а його легендарна Троя була головною темою. Навіть в школах найвіддаленіших районів говорили тоді про Троянську війну, про героїчну боротьбу міста, про Гектора і Ахіллеса, про Паріса і Єлену Прекрасну і багатьох інших героїв грецьких приданий.
Симпатії широкої публіки завжди знаходяться на боці того, хто старанністю, витримкою і завзятістю вибився з невідомості, хто подолав, здавалося би, нездоланні перешкоди і кому щастило; хто пережив пригоди, що випадають зазвичай на долю героїв роману.
Майбутній підприємець і археолог Генріх Шліман народився 6 січня 1822 року у маленькому німецькому містечку Нойбуков, розташованому на території Мекленбург-Шверинского герцогства. Коли Генріху було вісім років, батько на Різдво подарував йому книгу Георга Людвіга Еррера «Всесвітня історія для дітей». Генріх був так вражений картинами Трої, що вирішив знайти це древнє місто. Але шлях до здійснення дитячої мрії виявився довгим і тернистим.
Генріх Шліман стрімко подолав шлях від учня у крамниці в маленькому містечку Фюрстенберзі до посади королівського купця і власного торгового дому. … Але мрія манила його в далекі країни. У 1858 році він відправляється в тривалу подорож Європою і країнами Середземномор'я: Швеція, Данія, Німеччина, Швейцарія, Італія ... Свій щоденник мандрівника він заповняв мовою тієї країни, де подорожував. Його захоплювали Севілья і Мадрид, піраміда Хеопса і Каїр. Він бродив вулицями Єрусалима і здійснив паломництво в Мекку, але його чекала земля Еллади.
У 1864 році Шліман відправляється в кругосвітню подорож. На острові Ява він стояв на краю кратера вулкана, в Каліфорнії – забрався на вершину Сьєрра-Невади, захоплювався передгір'ями Гімалаїв і плато Кордильєр, але найбільше його вразила Велика Китайська стіна. Підсумком його кругосвітньої подорожі стала перша книга «Сучасні Китай і Японія», яка побачила світ в 1867 році.
У 1868 році Генріх Шліман вирушає в довгоочікувану поїздку до Греції, не випускаючи з рук «Іліаду» Гомера. Серце його наповнюється радістю і хвилюванням, коли він відвідує місця, де жили герої Гомера. Заповітна мрія кликала на пошуки Трої. Генріху Шліману здавалося, що крізь легкий серпанок туману він бачить стіни славетного міста і чує, як звучать вірші Гомера.
31 травня 1873 року стало знаменним днем в історії. В ході багаторічних розкопок Генріх Шліман виявив скарби, відомі під назвою «Скарб царя Пріама». Весь світ на мить затамував подих, а Генріх Шліман став найпопулярнішою людиною ХІХ століття.
Потім були розкопки в Мікенах і нові відкриття. Слава про нього розноситься по всьому світу, і невтомний Генріх Шліман стає сенсацією століття. Був успіх, і було розчарування, але його зігрівала мрія всього його життя – легендарна Троя.

Цікаві факти


Результатом двадцятирічних розкопок Генріха Шлімана було відкриття невідомої до цього Егейської цивілізації.




Ділові партнери Генріха Шлімана цінували в ньому чесність і надійність.



Генріх Шліман говорив більш ніж на тринадцяти мовах світу. Він винайшов свій спосіб освоєння мов – «Метод Шлімана». Першим серйозним його досягненням стало оволодіння англійською мовою. Для початку він придбав кілька книг англійською мовою і ці ж самі твори в перекладі на німецьку. Він використовував метод паралельного читання: щодня Генріх вчив до двадцяти сторінок тексту англійською мовою напам'ять. При цьому Генріх Шліман вважав за краще читання вголос: так він відпрацьовував вимову і чув, як звучать слова. 

Штоль Г. Шлиман: мечта о Трое / сокр. пер. с нем. А. Попова и А. Штекли. – 3-е изд. – Москва : КДУ, 2005. – 432 с.: ил. – (Золотой запас знаний).
Життєвий шлях «великого шукача скарбів» Генріха Шлімана дивує і захоплює. Познайомиться з перипетіями насиченого і динамічного життя геніального археолога можна завдяки цій книзі, яка написана відомим німецьким письменником Генріхом Олександром Штолем.





Стоун, Ирвинг. Греческое сокровище : биографический роман о Генри и Софье Шлиманах / Ирвинг Стоун; пер. с англ. В. Харитонова, М. Литвиновой ; послесл. Ю. Виноградова. – Москва : Прогресс, 1979. – 463 с.
Генріх Шліман  людина, яка знайшла Трою. Його життя було сповнене самих незвичайних пригод. Його вважали фантазером, мрійником - але він наполегливо йшов до наміченої мети, незважаючи на труднощі і небезпеки.





***

Жанр - пригоди
Режисер - Вольфганг Петерсен
Прем'єра - 9 травня 2004 року
Історична драма за мотивами поеми Гомера «Іліада»







Жанр  біографія, історія, пригоди
Режисер  Дрор Захави
Рік – 2007
Більше трьох тисяч років живе легенда про Трою - місто, зруйноване греками після тривалої облоги. Старовинний міф про незліченні багатства, поховані під руїнами легендарного міста, здавна не дає спокою шукачам пригод. Генріх Шліман, археолог і один з найбагатших людей в Європі, ще в юності був зачарований «Іліадою» Гомера і завжди мріяв знайти це давно втрачене місто. Здійснюючи свою мрію, Шліман відправляється в експедицію на пошуки Трої і її небачених скарбів. 







2 коментарі:

Надеемся на комментарии