Михайло Грушевський «Історія України-Руси»: до 125-річчя виходу у світ першого тому фундаментальної праці видатного українського вченого

 

«Праця М. Грушевського написана з такою надзвичайною ерудицією та спирається на таку багату літературу і такі численні джерела, що відноситься до найвидатніших досягнень слов’янських літератур…» (Карел Кадлець, чеський правознавець, славіст)

 

Михайло Сергійович Грушевський, видатний вчений, автор понад 2000 наукових праць, засновник львівської і київської наукових шкіл, які складають цілу епоху у вітчизняної історіографі, посідає одне із почесних місць в історії української  науки кінця XIX — першої третини XX століття. Володіючи енциклопедичними науковими знаннями, здатністю всебічно аналізувати і в художній формі відтворювати історичні процеси, він яскраво виявив себе в багатьох галузях знань: української і світової історії, історіографії, літературі, соціології, етнографії, археології, спеціальних історичних дисциплінах, що збагатили європейську і національну науку і культуру. Його перу належать літературно-критичні статті і рецензії, поетичні та прозові твори. Унікальним історичним першоджерелом для вивчення його наукової, суспільно-політичної та культурно-освітньої діяльності є епістолярна спадщина вченого, автобіографічні матеріали, щоденники, спомини.

Вершиною наукової діяльності Михайла Грушевського стала реалізація його мрії ще з київських студентських часів — написання суцільної історії України. Спочатку Грушевський мав намір видати порівняно невелике тритомне дослідження. Але в процесі опрацювання матеріалу його праця розросталася та в кінцевому результаті представляє собою десятитомник «Історії України-Руси». Михайло Сергійович хотів довести виклад матеріалу до кінця XVIII століття, але встиг тільки до 1658 року. В основу цієї праці була покладена розроблена автором історична схема самостійного розвитку українського народу від найдавніших часів до другої половини XVII століття. Наукова концепція вченого ґрунтується на глибоких знаннях літератури і першоджерел та оригінальності їх трактування.  «Історія України-Руси» здобула значний розголос як в український, так і в російський, польській та західноєвропейській історіографії. Найбільш уважно та прихильно до головної праці Михайла Грушевського поставилися в український історичній науці. Вчений був загальновизнаним лідером української гуманістики на зламі століть, чиї праці вказували нові орієнтири для розвитку вітчизняної науки. 

Михайло Сергійович Грушевський народився 17 (29) вересня 1866 року в місті Холм (нині місто Хелм, Польща). На той час його батько, Сергій Федорович Грушевський, працював викладачем у греко-католицькій гімназії.  Дитячі роки майбутнього вченого проходили далеко від рідних місць. Проте, почуття любові до рідного краю залишалося у нього на все життя. Як писав Михайло Сергійович в «Автобіографії», «під впливом оповідань батька, що заховав тепле прив’язання до всього українського — мови, пісні, традиції, в мені рано збудилося й усвідомилося національне українське почуття, піддержуване книжками, тими рідкими поїздками на Україну…».

Захоплення історією розпочалося після зарахування у 1880 році до Тифліської класичної гімназії. Тут Михайло Грушевський багато читав, знайомився з творами відомих істориків, фольклористів, етнографів: Миколи Костомарова, Пантелеймона Куліша, Михайла Максимовича… У бібліотеці він, за його спогадами, «міг провадити вільні часи в тиші і самоті читальної зали, міг брати книжки, міг користуватись ними, коли мав час, в столовій і навіть у класі ухитрявсь потихеньку читати». Велику роль у визначенні подальшої творчої долі Грушевського відіграв журнал «Киевская старина», який він називав своєю справжньою школою.

Наполегливе прагнення до більш глибокого вивчення історії українського народу привело його до Імператорського університету Святого Володимира у Києві. У липні 1886 року Михайло Грушевський став студентом історичного відділення історико-філологічного факультету. В університетські роки під керівництвом одного з найвизначніших істориків того часу професора Володимира Боніфатійовича Антоновича він робить перші кроки в науці. Один з ранніх творів молодого історика «Южнорусские господарские замки в половине XVI века» (1887) засвідчив, що на науковому обрії з’явився вчений, здатний оригінально й глибоко викладати свої думки. На третьому курсі він береться за дослідження Київської землі від часів Ярослава Мудрого до кінця XIV століття, яке завершив у 1890 році.

По закінченні університету Михайлу Грушевському запропонували місце стипендіата на кафедрі російської історії. Протягом чотирьох років Грушевський готував працю «Барське староство», яку, незважаючи на певні труднощі з пошуками документальних матеріалів, успішно захистив у травні 1894 року як магістерську дисертацію. З цього року почався новий етап у житті 27-річного вченого. За рекомендацією професора Володимира Антоновича він переїздить до Львова, де очолює кафедру «Всесвітньої історії з окремим оглядом історії Східної Європи». Відтоді протягом 19 років діяльність Михайла Сергійовича Грушевського була пов’язана з Львівським університетом, науковим і суспільно-політичним життям Галичини. Це курси лекцій в університеті, створення власної історичної наукової школи, напружена праця в Науковому товаристві імені Тараса Шевченка та неперевершена видавнича діяльність.

Першим і основним завданням історика стала підготовка та читання курсів університетських лекцій з історії України, які з часом лягли в основу багатотомної монументальної праці «Історія України-Руси». Іншим важливим напрямом його діяльності була робота в Науковому товаристві імені Тараса Шевченка. В 1897 році Михайло Грушевський офіційно очолив його, одночасно залишаючись головою історичної секції і археографічної комісії. Це був період інтенсивної наукової і організаторської діяльності Михайла Сергійовича Грушевського.

 Завдяки його старанням зросли фонди бібліотеки, почала випускати перші книжки друкарня, було засновано музей, створювались різні за напрямами наукові комісії. Найбільш вагомим досягненням товариства стала підготовка «Записок Наукового товариства» під редакцією Михайла Грушевського. В 1895 — 1913 роки їх було видано понад 100 томів. Це було, по суті, універсальне наукове видання, сторінки якого надавались історикам, літературознавцям, фольклористам, мовознавцям, громадським діячам. Одночасно під редакцією вченого регулярно виходили джерелознавчі видання, зокрема чергові томи «Жерел до історії України-Руси», «Українського архіву», «Збірника»..., які відіграли важливу роль в подальшому розгортанні історичних досліджень.

Археографічна комісія Наукового товариства розробила спеціальний проект, яким передбачалося видання літописних, правових, історико-літературних, історико-статистичних, історико-етнографічних пам’яток, а також документальних матеріалів з історії церкви, освіти, матеріальної культури українського народу тощо. Практична реалізація цього проекту була покладена на вихованців історичного семінару й інших членів комісії, які вели величезну пошукову роботу в архівах Львова, Києва, Харкова, Варшави, Кракова, Відня та інших міст.

Значним був внесок Михайла Сергійовича Грушевського і в діяльність ряду інших науково-дослідницьких комісій товариства, які готували численні праці з історії права, етнографії, статистики, бібліографії. За його ініціативою з 1898 року почав виходити «Літературно-науковий вісник», що відіграв важливу роль у популяризації наукових знань і відображав різні погляди на ті чи інші процеси в культурному житті України, особливо її західних регіонів.

Як голова Наукового товариства імені Тараса Шевченка  Михайло Грушевський постійно піклувався про підготовку плеяди молодих, талановитих вчених, які зробили значний внесок у розвиток українознавчих досліджень. Серед своїх учнів і послідовників Михайло Сергійович Грушевський називає Омеляна Терлецького, Мирона Кордубу, Степана Томашівського, Василя Герасимчука, Степана Рудницького, Юрія Кміта, Йосипа Чайківського, Івана Джиджору, Івана-Мар'яна  Кревецького, Івана Крип’якевича…  По-різному склалися їх долі, різних світоглядних засад дотримувалися вони наприкінці свого життя. Але важливе інше — творчість кожного з них становила помітне явище в українській науці та культурі кінця XIX — першої половини XX століття.

Працею всього життя Михайла Сергійовича Грушевського стала багатотомна «Історія України-Руси», фундаментальний виклад історії українського народу від найдавніших часів до другої половини XVII століття. Робота над першим томом, який вийшов друком наприкінці 1898 року у Львові, тривала два роки. Вихід першого тому співпав із грандіозним святкуванням століття «Енеїди» Івана Петровича Котляревського, і, як писав у передмові до книги Михайло Грушевський, був йому своєрідним привітом. У кінці ХІХ — на початку ХХ століття побачили світ наступні томи цього видання.  Кожний новий том викликав жваві дискусії, у яких народжувалося нове бачення ключових проблем історії України. Деяка затримка окремих книг була викликана різного роду обставинами — політичними подіями, читанням лекцій, від'їздом за кордон... Останній десятий було надруковано у 1936 році уже після смерті вченого. Окремі томи «Історії України-Руси» неодноразово перевидавалися за життя автора в наступні роки (перший том — тричі, другий, третій, четвертий і восьмий — двічі). З метою популяризації основних ідей своєї історіографічної концепції в західноєвропейських наукових колах Михайло Сергійович в 1906 році опублікував німецькомовне видання першого тому «Історії України-Руси». У наш час повністю працю Михайла Грушевського було перевидано у Нью-Йорку у 1954 — 1958 роках під наглядом директора українського видавництва «Книгоспілка» Ярослава Пастушенка.

 

Фото: Михайло Грушевський «Історія України-Руси»

1991 року фототипною публікацією основної праці Михайла Сергійовича Грушевського — фундаментальної «Історії України-Руси» — Археографічна комісія АН УРСР спільно з видавництвом «Наукова думка» розпочала повернення українській науці, широкому загалові читачів творчої спадщини одного з найвидатніших істориків ХІХ— ХХ століть. Вихід у світ перших двох томів «Історії України-Руси» до 125-річного ювілею Михайла Грушевського стало знаменною подією, що засвідчила повне його визнання і реабілітацію на Батьківщині як вченого світового рівня. 

Комісія для вивчення творчої спадщини академіка Михайла Сергійовича Грушевського обрала для публікації  десятитомника  фототипний спосіб — єдино можливий для адекватного відтворення визначної пам’ятки вітчизняної історіографії в недоторканому вигляді. Це рішення біло підтримане відповідною постановою Президії Академії наук України. Дана публікація є другим репринтним виданням «Історії України-Руси». Перше побачило світ у Нью-Йорку.

Праця Михайла Грушевського заснована на документах ряду зарубіжних та вітчизняних архівів. Використання матеріалів суміжних галузей наук — археології, лінгвістики, соціології, фольклору, дали можливість автору створити багатогранну, далеко не однозначну, але разом з тим цільну наукову концепцію історії одного із східнослов’янських народів — українського. Вчений не просто підсумував уже відомий матеріал, а на широкій джерельній базі шляхом критичного аналізу творчої спадщини своїх попередників, на основі власної схеми і періодизації створив узагальнюючий систематичний курс історії України.

Авторська концепція, покладена в основу «Історії України-Руси», відзначалась оригінальністю мислення і методом дослідження. На відміну від пануючої в офіційній російській історіографії схеми розвитку історичного процесу за Карамзіним, Соловйовим, Ключевським, Погодіним, Михайло Сергійович Грушевський розробив власні підходи до вирішення цього питання. По-перше, він категорично заперечує домагання Московської Русі на частину давньоруської спадщини, спадкоємцем якої, на його думку, є виключно «українсько-руська народність», оскільки вона створила Київську державу. По-друге, Михайло Грушевський запропонував вивчати насамперед історію народу, а не держави, що обумовлюється її підпорядкованою роллю з боку економічних, культурних і національних факторів. І, по-третє, закликав вивчати історію «кожної народності окремо, в її генетичнім преємстві від початків аж до нині». Навколо багатьох питань, порушених Михайлом Сергійовичем Грушевським на сторінках «Історії України-Руси», уже на той час точилися гострі суперечки, відбувались зіткнення різних поглядів. Не вщухають дискусії з цих проблем і сьогодні. Проте факт залишається фактом: «Історія України-Руси» — велике надбання української історіографії, своєрідний синтез історичних знань кінця XIX — початку XX століть.

 

Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1991—. — (Пам’ятки історичної думки України).

Т. 1. — 1994. —736 с.

У першому томі висвітлюються соціально-економічні, політичні і культурні процеси, що відбувалися на території України з найдавніших часів до початку XI століття. До тому включено вступні статті до всього видання: тексти від української, американської та канадської сторін. Відтворений весь  довідково-ілюстративний матеріал оригінальних томів — картосхеми на вклейках та генеалогічні таблиці.

Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1992—. — (Пам’ятки історичної думки України).

Т. 2. — 1992. —640 с.

У другому томі аналізується міжнародне становище, політичний та економічний розвиток Київської держави, окремих її земель — Київської, Турово-Пінської, Чернігівської, Переяславської, Волині, Побужжя, Галичини, Угорської Русі, а також Степу в XI-XIII століттях.

Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1992—. — (Пам’ятки історичної думки України).

Т. 3. — 1993. —592 с.

У третьому томі висвітлюється історія Галичини та Волині від утворення тут держави князя Романа Мстиславовича до загарбання значної частини території Польським королівством, а також становище Наддніпрянщини за умов панування золотоординських ханів.

Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1991—. — (Пам’ятки історичної думки України).

Т. 4. — 1993. —544 с.

У четвертому томі висвітлюється політична історія українських земель у складі Великого князівства Литовського та королівства Польського протягом XIV — середини XVI століття (до 1569 р.)

Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1991—. — (Пам’ятки історичної думки України).

Т. 5. — 2-ге видання. — 1998. —544 с.

У п’ятому тому подається загальний огляд суспільно-політичної еволюції українських земель у XIV-XVII століттях, розглянуто станові групи населення (шляхта і маґнати, селянство, міщанство, духовенство), історія місцевого та церковного врядування, виникнення уніатської церкви.

Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1991—. — (Пам’ятки історичної думки України).

Т. 6. — 1995. — 680 с.

Шостий том «Історії України-Руси» завершує другий цикл фундаментальної серії, присвячений литовсько-польській добі. Простежується розвиток міського ремесла й сільського господарства, торгівлі, національних відносин, культури і побуту від часів інкорпорації українських земель до складу Великого князівства Литовського й Речі Посполитої до 20-х років XVII століття — часів Козаччини. Особливу увагу приділено питанням освіти, створення братств, боротьби з унією.

Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1991—. — (Пам’ятки історичної думки України).

Т. 7. — 1995. — 628 с.

Сьомий том розпочинає третій цикл «Історії України-Руси», присвячений часам козацьким. У ньому розповідається про початки козацтва від кінця XV століття до початку XVII століття, коли воно перетворюється з чисто побутового явища у суспільно-політичний стан, стає на чолі національно-визвольних змагань українського народу. У томі висвітлюються ключові події першої чверті XVII століття, участь козаків у релігійній боротьбі, Хотинська війна і відновлення православної ієрархії 1620-1621 років., морські походи та військові дії гетьмана Сагайдачного проти турок і татар. Йдеться про зв’язки козацтва з київським культурно-громадським рухом цього часу, який очолювали митрополити Йов Борецький і Петро Могила.

Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1991—. — (Пам’ятки історичної думки України).

Т. 8. — 1995. — 856 с.

Восьмий том «Історії України-Руси» Михайла Грушевського, присвячений другій чверті XVII століття, складається з трьох частин. Перша  —  охоплює 1626— 1638 роки, від Куруківської кампанії, що не виправдала планів і надій козаків перших десятиліть цього століття, до поразки під Кумейками. У другій частині розповідається про українське життя за часів так званого золотого спокою (1638— 1648) та початок Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького. В третій частині висвітлюється перебіг подій у перші два роки Хмельниччини (1648— 1650), дається оцінка Зборівської угоди між Україною і Польщею.

Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1991—. — (Пам’ятки історичної думки України).

Т. 9. Кн. 1. — 1996. — 880 с.

Дев’ятий том висвітлює події Хмельниччини 1650-1657 років. Перша книга цього тому охоплює період від 1650 року (похід на Молдову) до 1654 року (Переяславська умова).

Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1991—. — (Пам’ятки історичної думки України).

Т. 9. Кн. 2. — 1997. — 776 с.

Друга книга дев’ятого тому висвітлює події Хмельниччини від 1654 року (після Переяславської умови) до 1657 року (смерть Б. Хмельницького).

Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1991—. — (Пам’ятки історичної думки України).

Т. 10. — 1998. — 408 с.

Це остання книга репринтного видання десятитомника «Історії України-Руси» Михайла Грушевського. В ній охоплено період від 1657 року (після смерті Богдана Хмельницького) до подій 1658 року (Гадяцька унія).

Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1991—. — (Пам’ятки історичної думки України).

Т. 11. Покажчик імен / укладачі М. М. Капраль, Я. О. Федорук. — 2000. — 520 с.

Покажчик освітлює всі особові імена, що згадані в десятитомній «Історії України-Руси» Михайла Грушевського. До імен, які згадаються частіше ніж 15-20 разів, додано короткі вказівки про події чи про інших осіб, у зв’язку з якими вони згадаються.

 

Література про життя та наукову діяльність Михайла Грушевського

 

Пиріг Р. Я. Михайло Грушевський : життєпис на тлі доби / Руслан Пиріг, Віталій Тельвак. — Херсон : Вид-во ОЛДІ-ПЛЮС, 2021. — 572 с.

На великому історіографічному і джерельному матеріалі відтворено життєпис видатного українського інтелектуала, громадсько-політичного і державного діяча Михайла Грушевського. Висвітлено величезну наукову, видавничу й організаторську роботу вченого, його різнопланову громадську та політичну працю, послідовне обстоювання своїх світоглядних позицій, вимушене балансування між історією і політикою. Життєпис Великого Українця реконструйовано в контексті еволюції тогочасного українського суспільства та на тлі бурхливих подій минулого Центрально-Східної Європи ХІХ — першої третини ХХ століття.

 

Шаповал Ю. І Михайло Грушевський : «Я сам прийшов до політики через історію…»  / Юрій Шаповал, Ігор Верба. — Київ : Парламентське вид-во, 2018. —  496 с. —  (Серія «Політичні портрети»).

Видання присвячено політичному і державному діячеві, визначному вченому академіку Михайлу Грушевському (1866—1934). Змальовуючи його портрет, життєвий шлях, політичні уподобання, дослідницьку і науково-організаційну діяльність, автори книги спираються на здобутки сучасного грушевськознавства, використовують архівні документи, а з-поміж них і недоступні в попередні роки. Видання ілюстроване.

 

Грушевський М. С. Твори : У 50 тт. / редкол. : П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін. ; голов. ред. П. Сохань. — Львів : Світ, 2002. —

Т. 1 : Серія «Суспільно-політичні твори (1894 — 1907)». — 2002. — 592 с.

Цим томом започатковується видання творів видатного історика і громадсько-політичного діяча Михайла Сергійовича Грушевського. Повне зібрання творів має включати всі опубліковані й неопубліковані твори Михайла Грушевського, його епістолярну, мемуарну спадщину й архів. У першому томі вміщено статті історіософського характеру, які визначали напрям і діяльність національно-визвольного руху наприкінці ХІХ  —  на початку ХХ століття, а також публіцистику вченого 1894—1907 років, що друкувалася переважно в журналі «Літературно-науковий вісник».

***

• Абаімов В. Історія та її соціально-виховуючи значення за Михайлом Грушевським // Історія в школі. —  1998. —  С. 2— 4.

• Великий українець : матеріали з життя та діяльності М. С. Грушевського / упоряд., підгот. текстів та фотоматеріалів, комент., приміт. А. П. Демиденка ; [вступ. слово Л. М. Кравчука ; післямова Ф. П. Шевченка ; худож. оформл. О. В. Коваля]. —  Київ : Веселка, 1992. —  551 с. : іл.

• Верба І. В. Грушевський Михайло Сергійович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г —Д. — С. 232—235.

• Винар, Любомир. Грушевськознавство : ґенеза й історичний розвиток. — Київ : Українське Історичне Товариство ; Міжнародне товариство ім. М. Грушевського; Вид-во ім. Олени Теліги. — 1998. — 216 с. — (Грушевськіяна, т. 5).

• Грушевський Михайло : фотоальбом / авт. тексту Л.В. Решедько. —  Київ : Україна, 1996. — 140 с., іл.

• Науково-історичні читання, присвячені 140-річчю з дня народження М.С. Грушевського (Мінськ, 22 грудня 2006 р.). — Ніжин : Вид-во «Аспект-Поліграф», 2007. — 156 с.

• Пиріг Р. Я. Михайло Грушевський. — Київ : ТОВ «Атлант ЮЕмСі», 2007. — 63 с., іл. — (Стозір’я. б-ка української родини: Історики. Держані діячі. Дипломати).

• Пиріг Р. Я. Життя Михайла Грушевського : останнє десятиліття (1924—1934). — Київ : МП «Офорт», 1993. — 200 с.

• Плохій С. Великий переділ : незвичайна історія Михайла Грушевського / авт. пер. з англ. М. Климчука. — Київ : Критика, 2011. — 600 с.

• Пристайко В. Михайло Грушевський і ГПУ— НКВД. Трагічне десятиліття : 1924— 1934 / Володимир Пристайко, Юрій Шаповал. — Київ : Україна, 1996. — 335 с.

• Смолій В. А. Видатний історик України / В. А. Смолій, П. С. Сохань // Грушевський М. С. Історія України-Руси : в 11 т., 12 кн. / Михайло Грушевський ; редкол. : П. С. Сохань (голова) та ін. — Київ : Наукова думка, 1991— . — (Пам’ятки історичної думки України). — Т. 1. — 1994. —С. VIII—XXXIX.

• Сохань П. С. М. С. Грушевський і ACADEMIA : ідея, змагання, діяльність / П. С. Сохань, В. І. Ульяновський, С. М. Кіржаєв. — Київ : МП «Офорт», 1993. — 322 с.

• Тагліна Ю.С. Михайло Грушевський / Тагліна Юлія Сергіївна. — Київ : ТОВ «КЕТС», 2013. — 128 с.

• Тельвак В. Творча спадщина Михайла Грушевського в оцінках сучасників (кінець ХІХ —  30-ті роки ХХ століття) : монографія. — Київ — Дрогобич, 2008. —  494 с.

• Український історик. —  Вип. 1—4 (128— 131): Михайло Грушевський : студії і матеріяли. З нагоди 130-річчя від дня народження / під заг. ред. Любомира Винара ; Українське Історичне Товариство — Нью-Йорк — Торонто — Київ —  Львів — Мюнхен, 1996. — 475 с.

• FACIE ad FACIEM : ілюстрований життєпис Михайла Грушевського / авт.-упор. Світлана Панькова, Ганна Кондаурова. —  Київ : Либідь, 2017. — 144 с., іл.

• Шаповал Ю. Михайло Грушевський / Юрій Шаповал, Ігор Верба. — Київ : Видавничий дім «Альтернативи», 2005. —  352 с. — (Серія «Особистість і доба»).

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом

Книжковий світ Франції від Французького інституту в Україні

 

Подих Франції… Різноманітні книжкові видання в українських перекладах: історія, політика, філософія, екологія, мистецтво, література…

Бібліотека отримала в подарунок чудові книжки від Французького інституту в Україні, який є складовою частиною Відділу культури та співробітництва Посольства Французької Республіки в Києві.

Як і решта французьких культурних центрів за кордоном, він підпорядковується Міністерству закордонних справ Франції і має на меті популяризацію французької культури та мови, а також сприяє налагодженню ефективного довготривалого співробітництва з установами культури України. Пропонуємо до вашої уваги художні твори відомих французьких письменників, популярність яких перетнула межі Франції…

 

Рене Баржавель — письменник і журналіст, найбільш відомий як автор науково-фантастичних творів, у яких виражена тривога перед технікою, що виходить з-під людського контролю. У його творчості часто зачіпаються такі теми: занепад цивілізації, спричинений переважанням науки й воєнним безумством, вічний і незнищівний образ любові: «Спустошення», «Велика таємниця», «Ніч часів[fr]», «Троянда в раю».

 

Баржавель, Рене. Чарівник : роман / Рене Баржавель ; пер. з фр. П. Таращук. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2019. — 256 с.

Роман «Чарівник» — один із найдовершеніших переказів легенд про короля Артура і лицарів Круглого Столу, їхні пригоди під час пошуків Ґрааля, чарівника Мерліна, що сприяв тим пошукам, і різноманітні дива, про високе кохання лицаря Ланселота і королеви Ґвеневри, лиху фею Моргану та її витівки… Автор, крім того, майстерно використав додавання певних елементів сучасності, які лише увиразнюють оповідь, наближаючи героїв давнини до читача. Найкращий твір для кожного, хто хоче поринути в чарівний світ пригод і романтики.

«Уже понад тисячу років жив у Бретані чарівник на ймення Мерлін. Він був молодий і гарний, мав веселі пустотливі очі, трохи глузливу усмішку, зграбні руки, поставу танцюриста, безтурботність кота, жвавість ластівки. Час не лишав на ньому сліду, він споконвіку був юним, мав ліс.

Він знався на чарах, проте вдавався до них тільки задля добра, або того, що сам вважав за добро, але інколи й помилявся, бо все-таки був людиною, хоч і незвичайною. Для чоловіків він був другом… Для жінок він був мрією…».

 

Борис Віан — прозаїк, поет, джазовий музикант і співак. Автор низки модерністських та фантастичних епатажних творів, який, попри це, став після смерті класиком французької літератури, передбачивши бунт нонконформістських творів 60-х років XX століття та був передвісником «Нової хвилі» в англомовній та французькій фантастиці. Писав не лише під своїм іменем, але й під 24 псевдонімами, найвідоміший з яких «Вернон Саліван».

 

Віан, Борис. Осінь в Пекіні : роман / Борис Віан ; пер. з фр. Євгенії Сарапіної. — Івано-Франківськ : Вавилонська бібліотека, 2018. — 248 с.

Одного ранку Амадіс Дюдю, головний герой роману, разом з іншими персонажами книжки опиняється в Екзопотамії, що, втім, не дивно, адже Екзопотамія — це пустеля, а як стверджує Борис Віан — у пустелях завжди людно, адже люди люблять збиратися там, де багато місця. У Екзопотамії з ними відбувається багато дивовижних пригод…

 

Марі-Франс Клер — викладачка і письменниця, онука офіцера, що служив разом з Симоном Петлюрою та займався громадською діяльністю в Парижі. Колись доцент кафедри літератури в Ліоні, тепер вона мешканка Провансу, присвятила себе письменницький діяльності. Книга «П'ять майорців для мого незнайомця» була опублікована у 2016 році. У 2018 році в книзі «Мовчання у Лісі» Марі-Франс Клер розгадує давню сімейну таємницю. Її остання книга «Можлива подорож» є продовженням «П'яти майорців». Вона розповідає про те, як знайшла в Україні рідних, втрачених після 75 років вигнання та панування комунізму... Зараз Марі-Франс закінчує збірку оповідань.

 

Клер, Марі-Франс. П’ять майорців для мого незнайомця : роман / Марі-Франс Клер ; пер. з фр. Яни Вестель у співпраці з Маркіяном Перетятком. — Київ : ДУХ І ЛІТЕРА, 2021. — 286 с.

Поезія і історія начебто і не мають нічого спільного. Але це в академічному сенсі чи в звичайному житті. Але іноді вони можуть зустрітися і навіть поєднатися, створивши дивовижної чуттєвості і краси матерію, яку можна було б назвати поетичною історією. Саме це визначення найбільше підходить чудовій книзі Марі-Франс Клер, француженки з українським корінням, яка в романній, поетичній формі розповідає нам історію своїх предків, що залишили рідну Україну після революції 1917 року і знайшли собі нову батьківщину у Франції. Давнє і нещодавнє минуле сім’ї головної героїні цієї книги Наталі стає живим і близьким, коли воно вбирається в слова, зрозумілі і дітям, і дорослим. Книгу цю треба читати до кінця. Вона напевно викличе у вас багато думок і почуттів і, можливо, підштовхне вас до того ж, що не дає спокою головній героїні — до пошуку невідомих поки деталей долі її не таких уже й далеких предків.

 

Каролін Ламарш — поетеса, авторка новел, романів, творів для театру, радіоп’єс та творів про мистецтво. Володарка престижних літературних премій, зокрема, премії Росселя (бельгійський Гонкур) за її перший роман «Le jour du chien» та Гонкурівської премії у категорії новели за збірку «Nous sommes à la lisière».

 

Ламарш, Каролін  Галявина край лісу : новели / Каролін Ламарш ; пер. з фр. Івана Рябчія. — Львів : Вид-во Анетти Антоненко, 2020. — 112 с.

Чи варто виходити за межі буденності? Можливо, ліпше до скону залишатися на своєму затишному острівці — і не пускатися до авантур? Над цими питаннями замислюється бельгійська письменниця Каролін Ламарш у новій збірці новел «Галявина край лісу», яка 2019 року виборола престижну Ґонкурівську премію для новел.

Головний герой кожної новели стикається з тим, що виходить за межі звичного людського життя. І підштовхує до цього головно природа — ліс, галявина, тваринка, пташка, комашка тощо. Як і у першій збірці новел «День пса», Каролін Ламарш спонукає героїв замислитися над головним: як жити далі? Як зважитися на непростий крок? Захоплива глибока проза, у якій відчутно аромат лісової гущавини і лунає спів птахів.

 

Бернар Міньє — письменник, народився 26 серпня 1960 року. Починав працювати контролером у митній службі і паралельно брав участь у літературних конкурсах. Його перший роман «Заледенілий», надрукований у 2011 році, отримав позитивні відгуки у пресі і серед широкого загалу французьких читачів. Роман перекладено на понад десять мов світу, а 2017 року був створений телевізійний серіал. Бернар Міньє — лауреат престижних літературних премій, зокрема, «Полар», «Амбушор», бібліотек і медіатек, за кращий франкомовний роман. Твори Бернара Міньє перекладені на 21 мову.

 

Міньє, Бернар. Заледенілий : трилер / Бернар Міньє ; пер. з фр. Є. Марічева ; худож.-оформлювач О. Гугалова-Мєшкова. — Харків : Фоліо, 2019. — 619 с. — (Бест).

Трилер Бернара Міньє «Заледенілий» — перший з детективної серії про слідчого Серваза, починається в кращих традиціях жанру – з неймовірної інтриги. Гнідого ірлінга — коня-улюбленця володаря мільярдної бізнес-імперії вбито з особливою жорстокістю. Йому не тільки відтяли голову, а й розіпнули на найвищій точці гірської гідроелектростанції. Помста? Однак затим стається ще одне вбивство з не меншою винахідливістю — тепер людини. Підсвідомо щось підказує талановитому поліцейському Сервазу, що між цими справами є зв’язок. А згодом з'ясувалося, що і з численними самогубствами, які багато років тому коїлися в цьому мальовничому містечку серед Піренейських гір, і залишилися нерозкритими. Що ближче до розв'язки, то напруга набере сили лавини…

 

Міньє, Бернар. М, край прірви : трилер / Бернар Міньє ; пер. з фр. Є. Марічева ; худож.-оформлювач О. Гугалова-Мєшкова. — Харків : Фоліо, 2021. — 508 с. — (Бест).

Мойру Шевальє, молоду француженку, запросили на роботу в китайську транснаціональну компанію високих технологій «Мін», розташовану в Гонконгу. Вона має взяти участь у створенні чатбота — програми штучного інтелекту, яка не тільки надаватиме користувачам правильні відповіді на всі запитання, а й  упереджуватиме їхні бажання. Зрозуміло, така інновація визначатиме майбутнє гігантів всесвітнього павутиння: той, хто зможе створити кращу програму, диктуватиме стандарти життя на планеті. Робота захоплива, проте оповита численними таємницями, на сторожі яких стоїть потужна охоронна служба дослідницького центру. Не набагато спокійніше життя й у самому Гонконгу, де з рідкісним садизмом лютує серійний убивця, вкорочуючи віку молодим жінкам. Усі жертви мають дещо спільне: свого часу працювали в компанії «Мін»...

 

Патрік Модіано — відомий письменник і сценарист, якого називають «віртуозом спогадів». Лауреат кількох літературних премій, зокрема — Ґонкурівської від 1978 року за роман «Вулиця темних крамниць» та Нобелівської 2014 року «за мистецтво пам'яті, завдяки якому він виявив найнезбагненніші людські долі й розкрив життєвий світ людини часів окупації». Його твори перекладено багатьма мовами, деякі з них екранізовано. У видавництві «Фоліо» вийшли друком книжки письменника «У кафе втраченої молодості» та «Нічна трава».

 

Модіано, Патрік. Цирк іде : роман / Патрік Модіано ; пер. з фр. І. С. Рябчія ; худож.-оформлювач В. М. Карасик. — Харків : Фоліо, 2018. — 125 с. — (Карта світу).

Цирк іде! Мандрівний цирк, яких було безліч у Франції... Прийшов... Розтривожив... Пішов геть... Так само і в цій випадковій зустрічі двох молодих людей. Звідкіля прийшов він? Не має значення. Хто вона, яке у неї минуле — байдуже... Вона манить його за собою чарівними вулицями Парижа — загадкового, невідомого, непередбачуваного — і раптом зникає... Цирк іде, а разом з ним зникає і таємничий світ. Проте він запам’ятає його назавжди...

 

Стефан Одеґі — романіст і есеїст. Він вивчав літературу в Паризькому університеті, де також викладав. Працював доцентом університету Вірджинії в Шарлоттсвіллі між  1986 — 1987 роками. Захоплюється кінематографом: працював монтажером, помічником режисера у Седріка Клапіша, зараз викладає історію мистецтв та, зокрема, історію кінематографу у паризькому коледжі. Його перший роман «Теорія хмар» вийшов у 2005 році і відразу привернув увагу публіки своїм незвичайним героєм.

 

 

Одеґі, Стефан. Теорія хмар : роман / Стефан Одеґі ; пер. з фр. Ганни Залевської. — Львів : Вид-во Анетти Антоненко, 2020. — 256 с.

Роман «Теорія хмар» отримав чотири престижних відзнаки, серед яких Prix Maurice-Genevoix 2005 і Prix du Style 2005. Що знайде в ньому читач? По-перше — нестандартну оповідь. Автор Стефан Одеґі робить літературному твору щеплення кінематографом: усі сюжетні лінії, що вибудовують мереживо теорії хмар, розбито на фрагменти й змонтовано на кшталт фільму. Ми навіть не розуміємо, як потрапляємо в полон авторського стилю: драматичні сцени, зображені у трохи відстороненій і подекуди іронічній манері, вражають сильніше за тисячі знаків оклику. По-друге — безперечний гуманізм. Начебто випадкові й не завжди реальні історії про дивакуватого науковця, про хлопчика з Хіросіми, про паризьку бібліотекарку й, звичайно, про хмари дивним чином виводять нас на екзистенційні питання, актуальність яких для людства не зменшується з плином часу. Швидше — навпаки. Рід людський «уже не знищити… якщо тільки він сам цього не зробить».

«Десь о п’ятій години вечора всі діти засмучуються: вони починають розуміти, що таке час. День потроху тьмяніє. Отже, треба повертатися додому, ставати слухняними й брехати. Якось у червні 2005 року близько п’ятої години недільного вечора японський модельєр Акіра Кюмо неквапно розмовляє зі своєю новою бібліотекаркою. Він сидить на четвертому поверсі розкішного будинку по вулиці Ламарк у власній бібліотеці просто неба: тридцять квадратних метрів вікон із подвійним склом фільтрують увесь гамір міста. Над сірою лінією дахів тягнуться завжди однакові й завжди мінливі хмари, не запам’ятовуючи пейзажів, що пропливають додолу…».

 

Ясміна Реза —  відома письменниця, авторка романів , театральних п’єс та кіносценаріїв. Багато з її п’єс отримали великий міжнародний успіх і розголос, а також чимало престижних нагород, серед яких премія «Tony Award» за найкращу п’єсу (1998, 2009) та премія Мольєра як найкращому автору (1987, 1995). Лауреатка премії «Ренодо» за роман «Вавилон» (2016) та Лоуренса Олів’є, Великої театральної премії Французької академії та інших. Працює з видатними режисерами, сама грає в кіно і знімає фільми. В Україні Ясміна Реза відома завдяки п’єсам «Божество різанини» («Dieu de carnage», 2006) та «Арт» («Art», 1994). . Її твори перекладено понад тридцятьма п’ятьма мовами, її п’єси йдуть у провідних театрах світу.

 

Реза, Ясміна. Bella figura : п’єса / Ясміна Реза ; пер. з фр. Івана Рябчія. — Львів : Вид-во Анетти Антоненко, 2022. — 80 с.

П’єсою «Bella Figura» (2015) Ясміна Реза продовжує притаманні їй пошуки хтонічних стихій у людині, мов вправний хірург, являє світу істинні й фальшиві почуття, стосунки, вчинки тощо. Думка автора не знає «звичайних» і «випадкових» подій: для неї важлива кожна дрібниця, а навіть найменша деталь є складником велетенського пазлу життя.

 

Сорж Шаландон — письменник, журналіст і репортер. З 1973 по 2007 роки працював журналістом у Libération, де він писав про події в Лівані, Ірані, Іраку, Сомалі та Афганістані. 1988 року його нагородили премією Албера Лондре за статті про Північну Ірландію та процес над Барбі Клаусом. Відтоді він працював у сатирико-розслідувальній газеті Le Canard enchaîné. Його другий роман Une promesse (2006) виграв Премію Медічі, а роман «Повернення в Кіллібеґс» (2011) здобув Гран-прі Французької академії та опинився у шортлисті Гонкурівської премії. 2012 року його було видано українською мовою в перекладі

 

Шаландон, Сорж. Син паскуди : роман / Сорж Шаландон ; пер. з фр. П. Таращук. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2022. — 248 с.

У книжці сучасного французького письменника йдеться про тяжкий пошук правди: батько, що пережив події Другої світової війни, знай розповідає синові про своє нібито героїчне минуле, нехай навіть у лавах дивізії СС, і тільки ненароком кинуті слова діда спонукають онука з’ясувати, що батько — колабораціоніст і зрадник, мерзенний нишпорка; проте ще тяжчого болю сину завдає усвідомлення, що батько все життя брехав йому. Адже зраджено довіру, втрачено зв’язок любові між найріднішими…

 

Підготували: С.А. Морозова, завідувачка відділу персонального абонементу, та К.В. Бондарчук, завідувачка читального залу