Князь Василь-Костянтин зі славетної династії Острозьких: 500 років від дня народження відомого політичного, культурного і релігійного діяча, мецената

 

 

Найвідоміший в український історії могутній рід князів Острозьких оповитий таємницями та легендами. Представники славетної династії обіймали високі посади, брали участь у всіх найважливіших подіях свого часу, підтримували розвиток архітектури, мистецтва, друкарства, освіти та культури. За власною генеалогічною легендою, вони вели свій родовід від князя Василька Романовича — брата короля Данила Галицького.

Одним із найвидатніших полководців XV – першої половини XVI століття, найбагатшим і найвпливовішим вельможею Великого князівства Литовського був Костянтин Іванович Острозький (бл. 1460-1530). У 37 років обраний великим гетьманом литовським, провив понад п’ятдесят успішних битв. Зміцнів князівську резиденцію у стародавньому місті Острог, яке розкинулося уздовж мальовничих кордонів Малого Полісся. На власні кошти спорудив найвеличніші православні храми в Острозі, Межиріччі, Вільнюсі.

 

Портрет князя Василя-Костянтина Острозького

Знаменитим політичним, релігійним, культурно-освітнім діячем став молодший син Костянтина Івановича – князь Василь-Костянтин Острозький (1526-1608), староста Володимирський, маршалок Волинської землі,  воєвода київський, сенатор Речі Посполитої. Сприяв піднесенню української культури та освіти. У замку князя Острозького була велика книгозбірня, де зберігалися книги релігійного та світського змісту. Василь-Костянтин заснував в Острозі слов'яно-греко-латинську школу (академію), друкарню, підтримував монастирі та храми, розгорнув велике будівництво в Острозі та на Волині.

 

Острозька слов'яно-греко-латинська школа

Василь-Костянтин Острозький був великим шанувальником освіти, науки і мистецтва. У 70-х роках XVI століття він власним коштом започаткував школи в Києві, Турові, Володимирі-Волинському, Дубно, Дермані, Вінниці. В роки його правління Острог набув значення визначного культурно-освітнього осередку.

У 1576 році князем Острозьким була заснована найстаріша українська науково-освітня установа – Острозька слов'яно-греко-латинська школа (академія).

Острозьку школу було сформовано за типом західноєвропейських навчальних закладів. Вона поєднувала елементи початкової освіти з середньою та вищої. Сучасники називали її академією, тримовним ліцеєм, училищем. У школі викладали «сім вільних наук» – граматику, риторику, діалектику, арифметику, геометрію, музику й астрономію. Студенти Острозької академії опановували п'ять мов: слов'янську, польську, давньоєврейську, грецьку, латинську.

Князь Острозький згуртував навколо школи відомих вчених, письменників, діячів освіти, яких запросив з Вільна, Києва, Львова. Першим ректором школи став письменник і педагог Герасим Данилович Смотрицький, один із видавців «Острозької Біблії». Тут навчалися майбутні видатні діячі: гетьман реєстрового козацтва Петро Конашевич-Сагайдачний; письменник, церковний і освітній діяч Мелетій Смотрицький, автор «Граматики слов'янської» (1619); поет і перекладач з Великого князівства Литовського Андрій Римша.

Із заснуванням у 1624 році в Острозі єзуїтської колегії Острозька школа занепала і припинила своє існування. Відродження Острозької  школи (академії) розпочалося у ХХ столітті за наказом президента України від 12 квітня 1994 року. 30 жовтня 2000 року університету «Острозька академія» було надано статус національного. 21 жовтня 2010 року Острозька академія була прийнята асоційованим членом Європейської асоціації університетів. Традиції славнозвісної Острозької школи продовжуються і у ХХІ столітті.

Ювілейна монета номіналом 5 гривень, випущена Національним банком України, присвячена першій українській школі вищого рівня – Острозькій академії, заснованій Василем-Костянтином Острозьким у 1576 році.

Монету введено в обіг 28 квітня 2001 року. Вона належить до серії «Вищі навчальні заклади України».

На реверсі монети у центрі композиції розміщено зображення – викладача та учнів, на другому плані праворуч – Круглої вежі та контурів церкви. Загальне тло, що поєднує зображення, – це перша сторінка острозького букваря, надрукованого в друкарні Івана Федорова, ліворуч розміщено герб князя Василя Костянтина Острозького та напис півколом: «ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ», внизу – дата її заснування – 1576.

Автори: художники: Бєляєв Сергій, Іваненко Святослав; скульптор — Іваненко Святослав.

 

Острозька академія (монета)

 

Острозька друкарня

Ще одним важливим культурним проектом Василя-Костянтина Острозького стала підготовка до видання тексту Біблії, яка розпочалася в середині 70-х років XVI століття. Задля цього він запросив до Острога велику групу європейських інтелектуалів: богослова, вихідця з Поділля Герасима Смотрицького, білоруського астролога Тимофія Михайловича (Аннича), друкаря Івана Федорова Москвитина, литовського астролога й поета Андрія Римшу, грецьких богословів і церковних діячів Діонісія Раллі (Палеолога), Євстахія Нафанаїла… Це була доба, коли виникла потреба забезпечити всі храми церковно-літургічними книгами і добитися такої уніфікації тексту, якої не можна було досягти рукописним способом. Потрібна була саме друкована книга.

1575 року управителем Дерманського монастиря Василь-Костянтин Острозький призначив Івана Федорова. З березня 1575 й до кінця 1576 року Іван Федоров, виконуючи обов’язки управителя монастиря, керував підготовкою друкарні до відкриття.

Першим острозьким виданням була грецько-церковнослов’янська «Азбука» з датою 18 червня 1578 року. Книжка містила грецьку абетку, далі надруковані паралельно молитви грецькою і церковнослов’янською мовами, передрук Львівського букваря і  Сказання чорноризця Храбра «Про письмена» – визначної пам’ятки староболгарської літератури. 1580 року були видані Новий завіт і Псалтир. Першим у кириличному друкарстві виданням поетичного твору була «Хронологія» (1581) Андрія Римші.

Справжнім шедевром друкарської майстерності стала Острозька Біблія, завершена 1581 року. На титульному аркуші підкреслювалося, що книга є докладним перекладом з грецької Біблії семидесяти толковників (Септуагінти). Спершу наклад планували надрукувати до 12 липня 1580 року, і таку дату подано в післямові у частині накладу. На більшості примірників вказано іншу дату виходу — 12 серпня 1581. Цей день, очевидно було визначено як остаточний термін надрукування Біблії.

 

Острозька Біблія. Титульний лист оригінального видання

В її основу покладено відому рукописну Геннадієву Біблію, укладену в 1489-1499 роках, вивірену й узгоджену видавцями з канонізованими грецькими і латинськими текстами. Книга надрукована форматом в аркуш і має великий обсяг – 628 аркушів, або 1256 сторінок. Текст «Острозької Біблії» складений шрифтами, які Іван Федоров використав у своїх інших острозьких виданнях. Було виготовлено п’ять нових шрифтів: три кириличних і два дрібних грецьких.

До першого найповнішого видання Біблії давньоукраїнською мовою були вміщені передмова Василя-Костянтина Острозького, віршова передмова Герасима Смотрицького та післямова Івана Федорова. Вихід «Острозької Біблії», шедевра друкарської майстерності  XVI століття, став важливою культурною подією для всього слов'янського світу.

Між 1578 і 1612 роками в острозькій друкарні вийшли у світ 28 видань загальним обсягом 1527 друкованих аркушів: «Листи Патріарха Єремії» (бл.1584), Герасим Смотрицький «Ключ Царствія Небеснаго» (1587), «Маргарит» (1595), Костянтин Острозький «Обвіщаніє (про православність Грецької церви)» (1595), Филалет «Апокризис» (1598), «Часослов» (1598), «Требник» (1606), «Житіє Марії Єгипетської»…

 

Острозький замок (малюнок Зиґмунта Фоґеля, 1796)

 

З історією стародавнього Острога, діяльністю князів Острозьких знайомлять експозиції краєзнавчого музею, розташованого на території Острозького замку.  1981 року на основі комплексу архітектурних пам'яток Острога та його околиць створено Острозький Державний історико-культурний заповідник. 10 листопада 1985 року відкритий острозький Музей книги і друкарства. В основу експозиції музею покладено книжкову колекцію краєзнавчого музею, започатковану ще в 1909-1912 роках Братством імені князів Острозьких. Серед рідкісних експонатів є і перше видання Острозької Біблії.

***

Гра долі. Князі Острозькі. частина 1

Жанр — документальний фільм

Режисер — Василь Вітер

Рік — 2021

Князь Костянтин Острозький в XV-XVI – був могутнім воїном. Його син – Василь-Костянтин продовжив славу батька в державних справах і входив до великокнязівської ради Великого князівства Литовського. Він володів великими маєтностями в Україні і в Польщі. Адже його дружиною стала красуня Софія – дочка польського магната, коронного гетьмана Яна Амора Тарновського.

 

Гра долі. Князі Острозькі. частина 2

Жанр – документальний фільм

Режисер – Василь Вітер

Рік – 2021

Дівчинка Ельжбетта, яку називали Гальшкою, дочка князя Іллі Острозького, з самого дитинства вважалася однією з найбагатших наречених Великого князівства Литовського. Це призвело до кривавих сутичок у змаганнях за її руку. Але в історію України Гальшка Острозька увійшла передусім як найгарніша жінка XVI століття. І ще як меценатка доби пізнього Середньовіччя. Адже саме вона пожертвувала на Острозьку академію, яку започаткував її дядько Василь-Костянтин Острозький – найбільшу суму грошей. Про князя Василя Острозького і його небогу Гальшку – у другій частині фільму «Князі Острозькі».

 

Література про життя та діяльність Василя-Костянтина Острозького

Князі Острозькі / автори : Олег Дзярнович, Раймонда Рагаускене, Ігор Тесленко, Борис Черкас ; передмова Альфредаса Бумблаускаса. — Київ : Балтія-Друк, 2015. – 280 с.

Великий міжнародний проект «Князі Острозькі», присвячений представникам одного з найвідоміших українських родів в українській історії XIV – початку XVIІ століття, що займали високі адміністративні та військові посади в Польсько-Литовській державі. Протягом століть представники роду Острозьких були символом окремої України-Русі, відстоюючи національну самобутність народу, православну віру та українську культуру. Рід Острозьких прославлений й своєю меценатською діяльністю, зокрема з іменем Костянтина Острозького нерозривно пов’язане відкриття навчального закладу - Острозької академії, і поява Острозької Біблії. У книзі використані історичні документи і архівні матеріали, зібрані у 26 музеях України, Польщі, Литви і Білорусі. Історичні дослідження ілюструють майже 800 фотографій.

 

Кралюк П. М. Князі Острозькі. – Київ : ПАТ «ДАК « Укрвидавполіграфія», 2012. – 128 с.

Вагому роль в історії українських земель періоду Середньовіччя відіграла династія князів Острозьких, зокрема її представники Костянтин Іванович (бл. 1460-1530) та його син Василь-Костянтин (1526-1698). Саме після розпаду Київської Русі, а пізніше загибелі Галицько-Волинської держави виступили продовжувачами давних політичних та культурних традицій., про це свідчать найяскравіші діяння представників цієї династії – видання Острозької Біблії 1581 року, заснування першої вищої школи на східнослов’янських землях, видавнича діяльність Острозької друкарні…

 

Острозька академія : історія та сучасність культурно-освітнього осередку : енциклопедія / за ред. І. Пасічника, П. Кралюка, Д. Шевчука та ін. – вид. 3-тє, доп. і перероб. – Острог : Вид-во Національного ун-ту «Острозька академія», 2019. – 720 с.

Енциклопедичне видання складається з двох частин. Перша – присвячена Острозькій академії та Острогу кінця XIV – початку XVII століття. Автори розповідають про Острозьку академію цього періоду, найвидатніших її діячів, книгодрукування, полемічну літературу, систему навчання, мистецтво того періоду, архітектуру, церковне і політичне життя. Друга частина – новітня історія Острозької академії та основні напрямки діяльності факультетів, кафедр, наукових центрів, лабораторій, найвидатніші досягнення відродженої Острозької академії.

 

Україна : литовська доба 1320-1569 / автори : Борис Черкас, Сергій Климовський, Леонтій Войтович, Дмитро Ващук, Андрій Блануца. – вид. 2-е, доп. і перероб. – Київ : Балтія-Друк, 2016. – 176 с.

Нові факти і документи з історії України періоду литовської доби на сторінках науково-популярного видання «Україна: литовська доба 1320-1569». Екскурс в історію балто-слов’янських відносин, пов’язаних спільним минулим трьох народів - білоруського, литовського і українського. Перше видання, що побачило світ 12 років тому, стало культурним проривом і отримало високі рейтинги книжкових конкурсів.

***

• Бондаренко Р. І. Острозький замок // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. – Київ : Наук. думка, 2010. – Т. 7 : Мл – О. – С. 693-694.

• Василь-Костянтин Острозький // Сегеда С. Український Пантеон Сергій Сегеда. – Київ : Балтія-Друк, 2013. – С. 46-49.

• Ворончук О. І. Острозький Василь-Костянтин Костянтинович (1526 або 1527 –29.02.1608) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. – Київ : Наук. думка, 2010. – Т. 7 : Мл – О. – С. 690-691.

• Виникнення та розвиток друкарства в Україні // Історія української культури : у 5 т. Українська культура ХІІІ – першої половини XVII століть / редкол. : Я. Д. Ісаєвич (голова) та ін. – Київ : Наук. думка, 2001. – Т. 2. – С. 608- 629.

• Дзюба О. М. Острозька академія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. – Київ : Наук. думка, 2010. – Т. 7 : Мл – О. – С. 684-685.

• Ісаєвич Я. Д. Острозька Біблія // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. – Київ : Наук. думка, 2010. – Т. 7 : Мл – О. – С. 685-686.

• Культурна праця Костянтина [Василя] Острозького // Митрополит Іларіон (Іван Огієнко). Життєписи великих українців. – Київ : Либідь, 1999. – С. 600-657.

• Тимошик М. Князь Острозький та його Біблія // Друкарство. – 1999. – № 10-11. – С. 8-11.

• Червінський В. І. Костянтин-Василь Острозький // Видатні постаті в історії України (ІХ—ХІХ ст.) : Короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети : довід. вид. / В. І. Гусєв (кер. кол. авт.), В. П. Дорожжин, Ю. О. Калінцев, О. Г. Сокирко, В. І. Червінський. – Київ : Вища шк., 2002. – С. 97-99.

• Шаров І. 100 визначних місць України / Ігор Шаров – Київ : Преса України, 2003. – С. 294-298.

• Яковенко Н. Костянтин Острозький. Костянтин-Василь Острозький // Історія України в особах : ІХ-XVII ст. / В. Замлинський (кер. авт. кол.), І Войцехівська, В. Галаган та ін. – Київ : Україна, 1993. –156-163.

• Ясіновський А. Ю. Острозька друкарня // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. – Київ : Наук. думка, 2010. – Т. 7 : Мл – О. – С. 686-687.

Підготувала К. В. Бондарчук, завідувачка читального залу.