Маестро української новели: до 145-річчя від дня народження Василя Стефаника

Стефаник – це митець із вродженим талантом. Він досконало володіє формою, має гідний подиву смак у використанні художніх засобів. Він завжди знає, як за допомогою найпростіших засобів можна досягти найбільшого враження.

Іван Франко

Василь Семенович Стефаник народився 14 травня 1871 р. в с. Русів Гнятинського повіту на Станіславщині (нині – Івано-Франківщина) у сім’ї заможного селянина.

Після навчання в школах у с. Русові та м. Снятині він 1883 р. вступив до польської гімназії у м. Коломії.

Тут зав’язалася дружба В. Стефаника з Л. Мартовичем. За українську громадсько-політичну діяльність їх обох у 1890 р. виключили з гімназії. В. Стефаник переїхав до Дрогобича і вступив до місцевої гімназії, яку закінчив 1892 р. Того ж року він вступив на медичний факультет Краківського університету, де вчився до 1900 р.

Перша збірка новел – "Синя книжечка", яка вийшла у світ 1899р. у Чернівцях, принесла Стефаникові загальне визнання, була зустрінута захопленими відгуками найбільших літературних авторитетів, серед яких, крім І. Франка, були Леся Українка, М. Коцюбинський, О. Кобилянська, стала помітною віхою в розвитку української прози. Автор "Синьої книжечки" звернув на себе увагу насамперед показом трагедії селянства.

У 1900р. вийшла друга збірка Стефаника – "Камінний хрест", яку також було сприйнято як визначну літературну подію. Для другої збірки Стефаника характерне посилення громадянського пафосу (завдяки таким творам, як "Камінний хрест", "Засідання", "Лист", "Підпис"). У другій збірці головне місце займає тема, що хвилювала письменника протягом усього творчого життя, – одинока старість, трагедія зайвих ротів у бідних селянських родинах. Цій темі цілком присвячені твори із "Синьої книжечки" ("Сама-саміська", "Ангел", "Осінь", "Школа"), новели зі збірок "Камінний хрест" ("Святий вечір", "Діти"), "Дорога" ("Сніп", "Вістуни", "Озимина"). Цікавить Стефаника вона й у другий період творчості, хоч уже в іншому плані ("Сини", "Дід Гриць", "Роса", "Межа").

1901 р. вийшла в світ третя збірка новел Стефаника – "Дорога", яка становила новий крок у розвитку його провідних ідейно-художніх принципів. Це наявне у своєрідній поетичній біографії Стефаника "Дорога" та роком раніше написаній ліричній сповіді "Confiteor", що в переробленому вигляді була надрукована під назвою "Моє слово". У збірці переважають новели безсюжетні, лірично-емоційного плану ("Давнина", "Вістуни", "Май", "Сон", "Озимина", "Злодій", "Палій", "Кленові листки", "Похорон").

Стефаник В., 1903 р. 

У вересні 1903 р. В. Стефаник відвідав Наддніпрянську Україну: був присутнім на відкритті пам’ятника І. Котляревському в Полтаві й зустрічався з Лесею Українкою, Михайлом Коцюбинським та ін.

З 1903 р. В. Стефаник постійно жив у селі: до 1909 р. – у Стецеві, а потім до кінця життя – у Русові.

У 1904 р. одружився на дочці священика Ользі Гаморак мав трьох синів.

1905р. вийшла в світ четверта збірка письменника – "Моє слово". В ній уперше була надрукована новела "Суд", яка завершує перший період творчості Стефаника.

1907 року письменник став заступником депутала австрійського парламенту В. Охрімовича. Після того як 1908 року В. Охрімович зрікся мандату, В. Стефаникові довелося виконувати обов’язки депутата аж до розпаду Австро-Угорської імперії 1918 р.

У період визвольних змагань В. Стефаник брав участь у роботі Української національної ради Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), у складі делегації ЗУНР відвідав Київ під час проголошення соборності українських земель 22 січня 1919 р.

Перебуваючи в тій частині України, що була під владою Польщі, В. Стефаник активно цікавився подіями в УРСР, відсилав до радянських журналів свої нові твори.

1916р. Стефаник пише новелу "Марія", яку присвячує пам'яті Франка. За "Марією" письменник публікує шість новел, які разом із двома названими творами другого періоду ("Діточа пригода" і "Марія") склали п'яту збірку – "Вона – земля", видану 1926р.

У 1927 – 1933 рр. Стефаник опублікував ще більше десяти новел.

Відгуком на літературну дискусію 1925-1928 рр. стала новела «Межа» (1926 р.), яка мала присвяту «М. Хвильовому» і була надрукована у «Літературно-науковому віснику», що його редгував Д. Донцов.

В останні роки життя Стефаник пише також автобіографічні новели, белетризовані спогади. До них належать такі твори, як "Нитка", "Браття", "Серце", "Вовчиця", "Слава Йсу", "Людмила", "Каменярі".

Радянський уряд з пропагандивною метою призначив йому в 1928 р. персональну пенсію, від якої, Стефаник у 1933 р. відмовився, коли довідався про штучно створений голод і переслідування української інтелігенції.

До самої смерті не полишало Стефаника бажання "сказати людям щось таке сильне і гарне, що такого їм ніхто не сказав ще". І на його долю випало найбільше для художника щастя – він сказав те, що хотів, і сказав так, як хотів.

Твори Василя Стефаника з фонду бібліотеки

Я робив, що міг… І все, що я писав, мене боліло.

Василь Стефаник

Стефаник В. С. Повне зібрання творів. в 3 т. Т. 1 : новели / Василь Стефаник ; уклад. М. С. Грудницька та ін. ; покажч. склала К. М. Секарєва. – К. : Вид-во Акад. наук Укр. РСР, 1949. – 376 с. : фото.

Перший том містить всі художні твори Василя Стефаника з іншими редакціями та варіантами. Принцип розташування матеріалу в основному хронологічний. Тексти новел подано за автографами та рукописними копіями. Твори, автографи яких відсутні, - за першими авторизованими виданнями збірок та за першодруками в періодичних виданнях.

Стефаник В. С. Повне зібрання творів. в 3 т. Т. 3 : листи / Василь Стефаник ; відп. ред. М. К. Гудзій, С. А. Крижанівський ; уклад. М. С. Грудницька та ін. ; покажч. склала К. М. Секарєва. – К. : Вид-во Акад. наук Укр. РСР, 1954. – 330 с. : фото, іл.

Третій том містить листи Василя Стефаника.

Стефаник В. С. Вибрані твори / Василь Стефаник. – 2-ге вид. – К. : Держ. вид-во України, 1928. – 128 с.

У збірку увійшли новели із різних збірок.

Стефаник В. С. Камінний хрест : новели / Василь Стефаник ; глосарій В. Г. Яськова ; худож.-оформлювач А. С. Ленчик. – Х. : Фоліо, 2006. – 255 с. – (Укр. класика).

У реалістичних, самобутніх соціально-психологічних новелах письменника постають правдиві картини життя західноукраїнських трудящих кінця ХІХ – початку ХХ століття, трагедії і драми бідняків, що позбувалися землі, праці, покидали рідні місця і змушені були емігрувати за океан або гинути від голоду й хвороб.

Стефаник В. С. Катруся : вибрані твори / Василь Стефаник ; вступ. ст. В. Яременко ; худож. М. Попович. – К. : Веселка, 1965. – 112 с. : іл.

У видання увійшли вибрані новели з перших трьох збірок письменника.

Стефаник В. С. Кленові листки / Василь Стефаник ; худож. І. Іжакевич, Ф. Коновалюк. – К. : Держ. вид-во худож. літ-ри, 1949. – 56 с. : іл.

У збірку увійшли п’ять новел із різних збірок: «Кленові листки», «Синя книжечка», «Новина», «Камінний хрест», «Палій».

Стефаник В. С. Кленові листки : оповідання / Василь Стефаник ; вступ. ст. М. Ф. Нечиталюка ; іл. Г. В. Якутовича. – К. : Дніпро, 1987. – 237 с. : іл.

У глибоколіричних, сповнених драматизму оповіданнях письменник змалював тяжку долю селян Західної України на рубежі ХІХ-ХХ ст.

Стефаник В. С. Моє слово : новели, оповідання, автобіографічні та критичні матеріали, витяги з листів / Василь Стефаник ; упоряд. передм. і прим. Л. Дем’янівської. – 2-ге вид., доп. – К. : Веселка, 2000. – 319 с. : іл. – (Шк. б-ка).

Короткі, як спалах блискавки, психологічно сильні й гармонійно цілісні щодо змісту й форми новели Василя Стефаника вражають драматизмом і правдивістю. Трагічні конфлікти минулого викликають глибоке співпереживання.

Стефаник В. С. Новина : [новели] / Василь Стефаник ; худож. В. Бунова. – Львів : Кн.-журн. вид-во, 1953. – 24 с. : іл.

У збірку увійшли три новели «Новина», «Камінний хрест», «Кленові листки».

Стефаник В. Публіцистика : вибране із статей, промов та листів / Василь Стефаник. – К. : Держ. вид-во худож. літ-ри, 1953. – 112 с.

Вміщені в цій книжці публіцистичні статті, виступи, промови та листи розширюють уявлення про масштаби громадської діяльності видатного письменника і характеризують його як полум’яного публіциста, людину послідовно демократичних поглядів, палкого захисника прав трудящого люду, викривача брехні і гнилі експлуататорського суспільства в конкретних умовах галицької дійсності.

Стефаник В. Синя книжечка : [новели] / Василь Стефаник. – Львів : Літ-ра і мистецтво, 1931. – 24 с.

У збірку ввійшли такі твори: «Синя книжечка», «Виводили з села», «Стратився», «В корчмі», «Лесева фамілія».

Літературознавчі праці про життєвий та творчій шлях Василя Стефаника

«Нариси й новели Стефаника є се твори цілком нові в українському письменстві. Автор зриває з манерою повістярів, замість широких малюнків із життя люду схоплює психологічні нариси, що в них форма пристосовується до змісту»

А. Крушельницький

Горак Р. Д. Крок на чорній ріллі : есе-біографія Василя Стефаника / Роман Горак. – К. : ВЦ «Академія», 2010. – 608 с.

Його називали Володарем дум селянських, Мужицьким Бетховеном, а він вважав себе Великим страдником.

Над ним висіло прокляття за сподіяний предками злочин – знав, що має спокутувати його. Від того все навколо було чорним, як мужицьке поле.

Чув себе листком берези, котрого пірвав вітер, забрав від мами.

Постійно мучив його неспокій. Ніде не знаходив пристановища.

Вчився на лікаря, але не став ним. Був послом до віденського парламенту, але нічого суттєвого зробити не зміг.

Жив у боргах. Соромився своєї бідності.

Таким постає Василь Стефаник в есе-біографії Романа Горака «Кров на чорній ріллі».

Жук Н. Й. «Його новели – як найкращі народні пісні» : до 100-річчя від дня народження Василя Стефаника / Н. Й. Жук. – К. : Знання, 1971. – 48 с.

Серед могутньої плеяди талановитих діячів мистецтва одне з найпочесніших місць займає Василь Стефаник – оригінальний, неперевершений майстер реалістичної соціально-психологічної новели в українській літературі кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Лесин В. М. Василь Стефаник : нарис життя і творчості / В. М. Лесин. – К. : Дніпро, 1981. – 150 с. – (Сер. «Літературні портрети).

У книжці популярно розповідається про життя письменника, його ідейно-творчі шукання, аналізуються особливості стилю і самобутність новеліста, простежується місце письменника в історії української літератури.

Погребенник Ф. Сторінки життя і творчості Василя Стефаника / Федір Погребенник. – К. : Дніпро, 1980. – 350 с.

У книзі на основі документальних і архівних даних розповідається про життя і творчість В. Стефаника – видатного українського письменника, співця селянської долі. Дослідження цікаве документальною точністю викладу матеріалу, всебічним висвітленням різних сторін життєдіяльності новеліста.

Процюк С. Троянда ритуального болю : роман про Василя Стефаника / Степан Процюк. – К. : ВЦ «Академія», 2010. – 184 с. : фото. – (Серія «Автографи часу»).

Цей психобіографічний роман є історією загадкового внутрішнього світу і харизми Василя Стефаника. Його манила й переслідувала троянда – символ життя і смерті. Ритуалом власної творчості він прагнув подолати трагізм і суперечності буття. У його житті і творчості чорне та біле, нехтуючи безпекою, часто опинялося поруч.

Співець знедоленого селянства : відзначення сторіччя з дня народження Василя Стефаника / упоряд. Федір Погребенник. – К. : Дніпро, 1974. – 200 с.

Це пам’ятна книжка про відзначення в Україні, а також за її межами сторіччя з дня народження класика української літератури. Матеріали збірника розкривають нові сторінки життя і творчості Василя Стефаника, показують його важливе значення в історії української, а також інших слов’янських літератур.

Василь Стефаник : життя і творчість у документах, фотографіях, ілюстраціях : альбом / авт.-уклад. Ф. П. Погребенник. – К. : Рад. шк., 1987. – 144 с. : фото, іл.

В альбомі висвітлюється життєвий та творчій шлях видатного українського письменника. У численних фотографіях, документах, ілюстраціях, значна частина котрих публікується вперше, в уривках з його творів та листів, висловлюваннях передових діячів української, руської, польської, чеської, словацької, болгарської та інших культур, спогадах сучасників розкриваються важливі сторінки життя, літературної та суспільної діяльності В. Стефаника.

Про життя і творчість сторінками періодичних видань

• Виноградник Т. Василь Стефаник та Іван Федорак / Теофіл Виноградник // Українське слово. – 2005. – № 39. – С. 10 : іл.
• Голик О Сповідь наболілої душі : [поезія в прозі Василя Стефаника «Моє слово» як духовний маніфест, кредо письменника. Роздуми автора про призначення художнього слова] / Олена Голик // Укр. мова й літ-ра в сучасній шк. – 2012. – № 7-8. – С. 34-36. – Бібліогр. : С. 36.
• Горболіс Л. Карби життєвого шляху Василя Стефаника (урок-конференція) / Лариса Горболіс // Дивослово. – 1996. – № 9. – С. 42-46.
• Гоян Я. Білий кінь лицарства : таїна новели Василя Стефаника «Давня мелодія» / Ярема Гоян // Літературна Україна. – 2007. – № 26. – С. 1, 7 : іл.
• Гоян Я. Дорога (Життєва дорога і творча доля Василя Стефаника) / Ярема Гоян // Укр. літ-ра в загальноосвіт. шк. – 2000. – № 2. – С. 2-9 ; № 3. – С. 2-10 ; № 4. – С. 5-15.
• Гоян Я. Камінний хрест України : до 130-річчя від дня народження Василя Стефаника / Ярема Гоян // Літературна Україна. – 2001. – № 17-18. – С. 10 : іл.
• Денисюк І. Карбівничий чистого металу / Іван Денисюк // Жовтень. – 1971. – № 5. – С. 94-104.
• Дорошко Л. «Слово, сказане самим буттям» (Природа слова Василя Стефаника) / Лідія Дорошко // Слово і Час. – 2004. – № 12. – С. 36-41.
• Іваничук Р. Ходімо пішки до Стефаника / Роман Іваничук // Жовтень. – 1971. – № 5. – С. 105-111.
• Казанова О. Проблема жанрового визначення малої прози В. Стефаника / Ольга Казанова // Проблеми сучасного літературознавства : зб. наук. пр. / [редкол. : Є. М. Черноіваненко та ін.]. – Одеса, 2015. – Вип. 20. – С. 129-137.
• Кучеренко Л. «І приріс він до села серцем і душею» (урок-вистава за творчістю Василя Стефаника) / Любов Кучеренко // Дивослово. – 1995. – № 5-6. – С. 36-38.
• Кучинський М. Стильові особливості новел В. Стефаника антивоєнного циклу / Микола Кучинський // Дивослово. – 1995. – № 5-6. – С. 32-35.
• Лепкий Б. Із спогадів. «Василь Стефаник» / Богдан Лепкий // Дивослово. – 1996. – № 9. – С. 3-5 : іл.
• Лепша І. «…І простягаю до вас руки» / Іван Лепша // Наука і суспільство. – 1986. – № 10. – С. 34-37 : фото.
• Матвіїшин В. Життя і творчість Стефаника / Володимир Матвіїшин // Дніпро. – 1981. – № 5. – С. 139-142 : іл. – Рец. на кн. : Погребенник Ф. Сторінки життя і творчості Василя Стефаника. К. : Дніпро, 1980.
• Мафтин Н. «…бо Україні потрібні її діти» : до вивчення в школі новели Василя Стефаника «Марія» / Наталя Мафтин // Дивослово. – 1998. – № 8. – С. 41-44.
• Музичка М. Штрихи до біографії Василя Стефаника / Микола Музичка // Дивослово. – 1995. – № 5-6. – С. 30-32.
• Нежива Л. «Одна сльоза котилася по лиці, як перла по скалі» : художньо-стильовий аналіз новели В. Стефаника «Камінний хрест», 10 клас / Людмила Нежива // Укр. мова й літ-ра в серед. шк., гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 2011. – № 11-12. – С. 50-57. – Бібліогр. : С. 57.
• Погребенник Ф. Без цензурних купюр : пам’яті синів Стефаника – Семена, Кирила, Юрка – присвячує автор / Федір Погребенник // Вітчизна. – 1991. – № 5. – С. 149-166.
• Погребенник Ф. З думою про суверенність народу (до 125-річчя з дня народження В. Стефаника) / Федір Погребенник // Дивослово. – 1996. – № 9. – С. 6-7.
• Погрібний А Віч-на-віч з майстром / Анатолій Погрібний // Вітчизна. – 1981. – № 7. – С. 209-212. – Рец. на кн. : Погребенник Ф. Сторінки життя і творчості Василя Стефаника. К. : Дніпро, 1980.
• Савчук Н. Складання кіносценарію за новелою Василя Стефаника «Камінний хрест» : моделювальна гра для десятикласників / Наталка Савчук // Дивослово. – 2007. – № 2. – С. 17-21. – Бібліогр. : С. 21.
• Солоненко В. Поборник возз’єднання / Василь Солоненко // Жовтень. – 1971. – № 5. – С. 87-93 : іл.
• Софійчук Г. Той, що у «виплакані очі блискавиці кладе» : вивчення ознак експресіонізму в новелах письменника / Галина Софійчук // Дивослово. – 2008. – № 2. – С. 34-38 : фото, іл. – Бібліогр. : С. 38.
• Стельмахович М. И. Педагогический феномен писателя Василя Стефаника / М. И. Стельмахович // Советская педагогика. – 1990. – № 8. – С. 116-121.
• Тимків Н. Філософія повноти життя в новелі «Марія» / Надія Тимків, Юлія Романенко // Дивослово. – 2011. – № 5. – С. 21-25. – Бібліогр. : С. 25.
• Ткачук М. «Крізь призму чуття і серця» (новела «Злодій» та деякі проблеми експресіонізму В. Стефаника) / Микола Ткачук // Слово і Час. – 1994. – № 7. – С. 27-31.
• Токарик М. Новели Василя Стефаника як експресіоністичне відображення дійсності : конспект уроку / Марта Токарик // Дивослово. – 2003. – № 2. – С. 64-66 : іл.
• Токарик М. Новели Василя Стефаника як експресіоністичне відображення дійсності / Марта Токарик // Дивослово. – 2008. – № 2. – С. 28-33. – Бібліогр. : С. 33.
• Хорунжий Ю. Писано коротко і… страшно : до 110-річчя від дня народження Василя Стефаника / Юрій Хорунжий // Людина і світ. – 1981. – № 5. – С. 36-39 : іл.
• Шевченко Ж. «І все, що я писав, мене боліло» : підсумковий урок за темою «Василь Стефаник» / Жанна Шевченко // Дивослово. – 2008. – № 2. – С. 38-39.
• Шудря М. Бетховен українського слова / Микола Шудря //Дивослово. – 1996. – № 9. – С. 7-8.
• Шумило Н. Літературний феномен Василя Стефаника (національний варіант експресіонізму) / Наталя Шумило // Укр. літ-ра в загальноосвіт. шк. – 2001. – № 3. – С. 34-42. – Бібліогр. : С. 41-42.
• Щербак М. Російські переклади Василя Стефаника / Марія Щербак // Слово і Час. – 1996. – № 4-5. – С. 20-25.
• Яценко Т. Експресіоністичне письмо Василя Стефаника. Вивчення новели «Камінний хрест» у 10 класі / Таміла Яценко // Укр. мова і літ-ра в школі. – 2005. – № 4. – С. 24-27.

Образ Василя Стефаника в українській літературі

• Василишин Я. Тернова гілка і вінок Стефанику : [новели : ці оповіді написані за спогадами рідної сестри Василя Стефаника по батькові – Марти Семенівни (Махтиної)] / Ярослава Василишин // Літературна Україна. – 1997. – № 20. – С. 5.
• Влад М. Василь Стефаник : уривок з поеми / Марія Влад // Жовтень. – 1984. – № 5. – С. 7-8 : фото.
• Качурівський Р. Земля Стефаника : поезія / Роман Качурівський // Жовтень. – 1971. – № 5. – С. 11.
• Сенатович О. Три поезії : [Стефаник. «Виключаю перемир’я». Спогадання] / Оксана Сенатович // Жовтень. – 1971. – № 5. – С. 7-8.

Про життя і творчість Василя Стефаника в мережі Інтернет

• Василь Стефаник. Невигадані історії
• Василь Стефаник. «Гра долі». Дорога
• Василь Стефаник. Машина часу

Підготувала Бурлак О.О., зав. відділу періодичних видань

Редкая польская книга в отделе литературы на иностранных языках: к 170-летию Г. Сенкевича

Судьбы Украины и Польши тесно переплетены и взаимосвязаны. Подтверждение этому можно найти не только в исторических фактах, но и во взаимном обогащении культур, искусства, и наконец, в частной жизни.

В данном контексте редкая книга – это памятник книжной культуры, который обладает большими информативными возможностями и несёт в себе дух своего времени. Тема издания и его культурное значение, оформление и иллюстрации, судьба автора и написанной им книги, которая зачастую также очень интересна – все это сплетается в уникальное явление, которое получило название «книжный памятник». Этой универсальностью, глубиной, богатством информации и ценна редкая книга.

Благодаря согласию растут малые государства, из-за раздора гибнут великие державы.

Г. Сенкевич

 В мире зла, глупостей, уверенности и сомнений, называемых существованием, есть одна вещь, для которой еще стоит жить и которая, несомненно, сильна, как смерть: это — любовь.

Г. Сенкевич

Kлассик польской литературы, почетный академик Петербургской академии наук Генрик Сенкевич (1846-1916) был блистательным историческим романистом. Подобно Гюго, Дюма, Толстому, он умел описать великие события минувших эпох, уделив внимание и личности человека - творца этих событий. В 1905 году Сенкевичу была присуждена Нобелевская премия по литературе с формулировкой "За выдающиеся заслуги в области эпоса". 

Читателям всего мира он стал известен благодаря своим романам «Огнем и мечом» (1883-1884), «Потоп» (1884-1886), «Пан Володыевский» (1887-1888), «Крестоносцы» (1897-1900). Самым ярким и читаемым его произведением является эпопея «Камо грядеши», написанная в 1894-1896 годах.

Одесситам интересно будет узнать, что второй женой Генрика Сенкевича была одесситка Мария Володкович (Романовская) (1874-1966). Мария рано осиротела и воспитывалась в приюте «Дом Марии», откуда её и забрали Елена и Константин Володковичи, дача которых находилась на месте всем известного Лермонтовского санатория и занимала почти всю его современную территорию.

Константин Ипполитович Володкович (1828–1909) вошел в историю Одессы как собиратель произведений искусства, предприниматель и благотворитель. В частности, в Одессе в 1882 году он основал Католическое Благотворительное общество, на свои собственные средства он выстроил колокольню второго костела в Одессе, что на улице Балковской.

И вот 11 ноября 1893 года в Кракове, в часовне кардинала Дунаевского, состоялось бракосочетание писателя Генрика Сенкевича и Марии Володкович (Романовской). Краковский писатель и критик Т. Бой-Желеньский назвал эту свадьбу "архиэлегантной": собрался высший свет города, все таращились на утонченного сноба Сенкевича, который, заметно нервничая, стоял у алтаря рядом с молоденькой невестой. Писателю тогда было 47 лет (в то время это считалось почти старостью), а Марии – 19. Было видно, что новобрачная владеет собой явно лучше, чем ее избранник. Кардинал-священник, благословляя молодых, процитировал строчку из романа Сенкевича.

Краков, часовня кардинала Дунаевского

После этого был банкет в Гранд-отеле, и молодожены отправились в свадебное путешествие в Италию. Вернулись они в Краков через месяц. И уже не вместе... А затем наша землячка вышла замуж за Тадеуша Даховского, и стала хозяйкой знаменитого Леськовского замка, что находится в Черкасской области и является выдающимся памятником архитектурно-ландшафтного искусства и достоянием Украины. Теперь уже Мария Даховская связала Одессу и Леськовский замок. Накануне Первой мировой войны она рассталась со своим вторым мужем и с детьми уехала во Францию, где и скончалась в возрасте 91 года.

Роман   Генрика Сенкевича «Огнём и мечом» (Ogniem i mieczem)

Ценность данного издания исторического романа Генрика Сенкевича «Огнём и мечом» - это год издания и то, что собрание сочинений автора является прижизненным. Каждый том снабжен иллюстрациями, которые также составляют ценность предлагаемых книг и содержит определённую часть романа.

Действие романа происходит в период с 1647 по 1651 год, во время восстания Богдана Хмельницкого, которое переросло в страшную кровопролитную войну двух народов. Сенкевич, великолепный художник, реалист, дал нам возможность взглянуть на события на Украине cередины XVII века с точки зрения противоборствующего лагеря, оценить действия казаков со стороны их противников. Сюжет романа основан на историческом материале, автор не допускает домыслов, возможных в литературных произведениях. Но по занимательности, оригинальному повороту событий его роман не уступает лучшим образцам приключенческого исторического романа в мировой литературе. 

pol

И(Пол)

S 34

Sienkiewich, Henryk. Pisma [Text] / H. Sienkiewich. – Warszawa: Nakład redakcyi tygodnika illustrowanego, 1902 – 1902.Tom XXXVIII: Ogniem i mieczem: Część I. – 1902. – 144, [6 ] s.: il.; 115x180. – pol.

pol

И(Пол)

S 34

Sienkiewich, Henryk. Pisma [Text] / H. Sienkiewich. – Warszawa: Nakład redakcyi tygodnika illustrowanego, 1902 – 1902.Tom XL: Ogniem i mieczem: Część III. –1902. –166+6 s: il.; 115x180. – pol.

pol

И(Пол) 

S 34

Sienkiewich, Henryk. Pisma [Text] / H. Sienkiewich. –Warszawa: Nakład redakcyi tygodnika illustrowanego, 1902 – 1902.Tom XLI: Ogniem i mieczem: Część IV. – 1902. – 146+6 s: il.; 115x180. – pol.

pol

И(Пол) 

S 34

Sienkiewich, Henryk. Pisma [Text] / H. Sienkiewich. –Warszawa: Nakład redakcyi tygodnika illustrowanego, 1902 – 1902. Tom XLIII: Ogniem i mieczem: Część VI. / z illustracyami A. Piotrowskiego. –1902. – 178+6 s: il.; 115x180. – pol.

pol

И(Пол) 

S 34

Sienkiewich, Henryk. Pisma [Text] / H. Sienkiewich. – Warszawa: Nakład redakcyi tygodnika illustrowanego, 1902 – 1902.Tom XLIV: Ogniem i mieczem: Część VII. / z illustracyami A. Piotrowskiego. – 1902. – 146+6 s: il.; 115x180. – pol.

рol

И(Пол) 

S 34

Sienkiewich, Henryk. Pisma [Text] / H. Sienkiewich. – Warszawa: Nakład redakcyi tygodnika illustrowanego, 1902 – 1902.Tom XLV: Ogniem i mieczem: Część VIII. / z illustracyami A. Piotrowskiego. -1902. -170+6 s: il.; 115x180. – pol.

pol

И(Пол)

S 34

Sienkiewich, Henryk.Pisma [Text] / H. Sienkiewich. – Warszawa: Nakład redakcyi tygodnika illustrowanego, 1902 – 1902.Tom XLVI.: Ogniem i mieczem: Część IX. / z illustracyami A. Piotrowskiego. – 1902. – 148+8 s: il.; 115x180. – pol.

*   *   *

Судьба автора пьесы «Рокичана» Юзефа Корженёвского (1797-1863) – польского прозаика, драматурга, поэта, педагога, известного представителя литературного романтизма, тесно связана с Украиной. Он родился на Волыни в г. Броды, обучался в Збараже, Черновцах и Кременецком лицее. Затем преподавал польскую филологию и литературу в том же Лицее. После закрытия лицея в связи с событиями 1830-1831 годов, в 1833-1838 гг. работал преподавателем классической филологии в Киевском университете. В 1838-1846 гг. — директор гимназии в Харькове.

В творческом наследии Ю. Коженёвского — десятки пьес, поэтических произведений, рассказов и повестей. В Польше неоднократно переиздавались его собрания сочинений. Данное редкое издание пьесы «Рокичана» является первым прижизненным изданием автора. Уникальное издание содержит предисловие автора, где он пишет о своём друге знаменитом польском композиторе Станиславе Монюшко, которому он посвящает свою пьесу. Юзеф Корженевский благодарит великого композитора за то, что тот своей музыкой вдохновил писателя на создание данной пьесы. Надо отметить, что именно 1858-1859 г.г. С. Монюшко писал оперу на либретто, написанное автором по этому своему произведению.

рol

И(Пол)

К 66

Korzeniowski, J. Rokiczana [Text]: Drama liryczna w trzech aktach / przez J. Korzeniowskiego do muzyki Stanislaea Moniuszki. – Warszawa: Nakładem Gustawa Gebethnera i Spółki, 1859. – 128 s; 117x184. – pol.







                                                              *   *   *           


Феликс Бернатович (1786-1836) — польский писатель и драматург, один из первых польских романистов – основоположников польского исторического романа. Примечательно, что образование он также получал в знаменитом Кременецком лицее. Данное редкое издание представляет его исторический роман, посвящённый истории Литвы в 16 веке. Под влиянием творчества Вальтера Скотта Ф. Бернатович решился написать оригинальный исторический роман. Для этого он выбрал сюжет, сходный с сюжетом «Айвенго», заимствовав содержание из преданий литовского народа. В результате получилось повествование из эпохи соединения Литвы с Польшей «Pojata, còrka Lezdejki czyli Litwini w XIV wieku».

Успех «Pojaty» был значительным: польских изданий было пять; кроме того, его перевели на русский, немецкий и французский языки. А в 1854 году Е. Деринг переделал роман на драму (издана в Вильно). Предлагаемое издание 1898 г. свидетельствует о том, что и через 60 лет после смерти писателя интерес к его творчеству не исчез.

pol

И(Пол) 

B 51

Bernatowicz, Feliks. Pojata сórka lezdejki albo Litwini w XIV wieku [Text]: (romans historyczny) / Feliks. Bernatowicz; przez Feliksa Bernatowicza z przedmowa Teodora Jeske-Choińskiego. -Warszawa: Redakcya i Administracya: Drukarnia Granowskiego i Sikorskiego, 1898 – 1898. – (Biblioteka dzieł wyborowych; № 26).Tom I.: Rozdzialu I-XI. -1898. -168 s; 115x178. –pol.


                               *   *   *

Значительная часть жизни польского писателя и публициста Юлиуша Старкела (1840-1918) прошла во Львове. Его творческая жизнь тоже связана с этим древним и прекрасным городом. Здесь он сотрудничал с такими литературными периодическими изданиями как «Литературный вестник» и «Колокольчик», в которых дебютировал не только как публицист, но и как писатель. Он принимал активное участие в культурной и литературной жизни города. Данное редкое издание его «Зарисовок из Японии» является откликом автора на модное в то время увлечение японской цивилизацией. Он описывает природную среду, культуру, обычаи, быт японцев, и делает это очень увлекательно. Это первое миниатюрное прижизненное издание автора в двух томах со множеством интересных оригинальных иллюстраций.

pol

75И 

S 77

Starkel, Juliusz.Obrazki z Japonii [Text] / Juliusz. Starkel. –Warszawa: Nakladem "Ziarna", 1904 – 1904.  Część I.: 1. -1904. – 156 s: il.; 85x130. – pol.

рol

75И  

S 77

Starkel, Juliusz.Obrazki z Japonii [Text] / Juliusz. Starkel. – Warszawa: Nakladem "Ziarna", 1904 – 1904. Część II.: 2. – 1904. -168 s: il.; 85x130. – pol.

*   *   *

Книга Эдварда Яна Крюгера (псевд. Януш Крук) (1881-1935) – польского публициста и прозаика «Электрические люди» представляет собой пример польской фантастической повести, написанной для молодёжи. Данное издание является первым прижизненным изданием автора. Интересно, что Э. Я. Крюгер из семьи книгопечатников, и сам занимался печатным делом.

pol

И(Пол) 

К 84

Kruk, J. Ludzie elektryczni [Text]: Powieść fantastyczna / przez J. Kruka. – Warszawa: Nakład Tow. Akc. Wydawniczego " Świat.": Wydawnictwo "Przyjaciela dzieci", 1912. – 116 s; 115x177. - pol .







                                 *   *   *
                                                                      
Ян Леманський (1866-1933) – польский поэт, прозаик, сатирик, сказочник периода Молодой Польши, автор фантастических произведений, пользующихся успехом поэтических сборников, оригинальных лирико-символических сказок, в которых просматриваются  насмешки  и саркастические размышления о человеческой натуре, содержится  сатира на утилитарное буржуазное существование. 

Данное издание является образцом ещё одной стороны его творческой деятельности. Им была собрана польская сатирическая поэзия, начиная с 16 в. и создана её антология. Это первое прижизненное издание автора с его вступительной статьёй-исследованием польской сатирической литературы. Примечательно, что издана эта книга во Львове в известном издательстве Г. Альтенберга, Г. Сейфарта и Е. Венде.

pol

И(Пол)

S 21

Satyra polska [Text] : Antologia / opracował i wstępem opatrzył Jan Lemański. -Warszawa, Lwów: Składy Główne: E. Wende i spółka: H. Altenberg, G. Seyfarth, E. Wende i s-ka, [1914-1914]. – (Biblioteka literacko-artystyczna pod redakcyą Jana Lorentowicza).Tom I.: M. Bielski-J. U. Niemcewicz(1495-1841). – [1914]. – 208,[42] s; 105x163. - pol.