«Захар Беркут» : до 140-річчя першого видання історичної повісті видатного українського письменника Івана Франка

 

«Письменник намагається показати ті унікальні надбання свого народу, що збереглися в ньому від давніх віків, котрі допомагали йому вижити, зберегти у своїх душах доброту, турботу за ближніх, взаємодопомогу при біді, зберегти оті сили, що прикрашали його життя, робили його добрішим, мудрішим та духовно багатшим…» (Раїса Іванченко, професор, письменниця)

 

Іван Якович Франко (1856—1916) — незаперечний класик української літератури. Всебічно обдарований, енциклопедично освічений, надзвичайно працьовитий, він був поетом, прозаїком, драматургом, критиком й істориком, перекладачем, видавцем. Творча спадщина Івана Франка багата й різноманітна, яка нараховує близько 4000 літературних, публіцистичних та наукових творів. Усього за життя Івана Франка окремими книгами і брошурами з’явилося понад 220 видань, у тому числи більш ніж 60 збірок його оригінальних і перекладних творів різних жанрів. Іван Франко - автор 10 прижиттєвих книг віршів, до складу яких увійшло понад півтисячі окремих творів, 18 збірок малої прози, 10 творів великих прозових жанрів. Письменник переклав українською мовою твори близько 200 авторів із 14 мов та 37 національних літератур.

Повість «Захар Беркут» — найвідоміший художній твір Івана Яковича Франка на історичну тему.  Франко цікавився історичним минулим різних народів і, як свідчать його переклади, оригінальні поетичні, прозові та драматичні твори, увагу його завжди привертали героїчні сторінки народної боротьби проти гнобителів. У повісті «Захар Беркут» відтворені історичні події важливого і гостро актуального для часів Івана Франка політичного значення  — героїчну боротьбу народу проти своїх експлуататорів та іноземних поневолювачів.

Певним поштовхом до написання повісті було оголошення львівським часописом «Зоря» літературного конкурсу на кращий твір з сучасного життя, а ще краще з історичного минулого народу. Повість «Захар Беркут» написана за півтора місяця, з 1 жовтня до 15 листопада 1882 року, і подана Іваном Франко на конкурс. У листі до письменника Михайла Павлика Франко писав: «Зоря» розписала премію на повість, з обіцянкою платити за лист печаті по 20—25 зр. Повість, після його жадання, має бути «ідеальна, з життя, а ще ліпше з бувальщини нашого народу». Отже, я пишу повість історичну, з ХІІІ віку (напад монголів) і ідеальну (по поніманню характерів, хоч реальну по методі написання…».

Редактор «Зорі» Омелян Партицький вимагав від Івана Франка певних змін і скорочень. Його насамперед турбувала загальна тенденція повісті — оспівування давнього суспільного ладу в противагу сучасній економічній і політичний системі. З цього приводу між Франком і Партицьким зав’язалося листування. У листі від 20 грудня 1882 року Іван Франко писав: «…я чув, що повість Вам не сподобалась і що ви гадали б при печатанню її скорочувати, проти чого я згори мусив би застеречися…». У другому листі від 29 грудня 1882 року Франко не погоджувався з Партицьким, який вважав, що Франко у висвітленні ряду фактів відступав від історичної правди. Іван Якович запропонував додати до повісті примітку від редакції, що вона «за історичні погляди автора не відповідає», а всі зміни та скорочення погодити з ним особисто.

Повість «Захар Беркут» була опублікована у часопису «Зоря» за 1883 рік і в цьому ж році вийшла окремою книгою у Львові у «Друкарні Товариства ім. Шевченка». Автограф повісті не зберігся, тому невідомо, які робив правки і скорочення Іван Франко, готуючи повість до друку. У передмові автор сформулював свої погляди на те, яким має бути історичний твір:

«Повість історична — се не історія. Історикові ходить передовсім о вислідження правди  о сконстатування фактів, натомість повістяр користується тільки історичними фактами для своїх окремих артистичних цілей, для воплочення певної ідеї в певних живих, типових особах. Освічення, характеристика, мотивування і групування фактів у історика і в повістяра зовсім відмінні: де історик оперує аргументами і логічними висновками, там повістяр мусить оперувати живими людьми, особами.

Праця історична має вартість, коли факти в ній представлені докладно і в причиновім зв’язку; повість історична має вартість, коли її основна ідея зможе заняти сучасних, живих людей, то значить, коли сама вона жива й сучасна.

Представлення давнього громадського життя нашої Русі єсть безперечно таким предметом живим, близьким до сучасних інтересів. Наскільки мені удалось віддати дух тих давніх, замерклих часів, нехай судить критика. В деталях я позволяв собі доповнювати скупий історичний скелет поетичною фікцією. Головна основа взята почасти з історії (напад монголів і їх ватажок Пета), а почасти з переказів народних (про витоплення монгольської ватаги і ін.). Дійові особи зрештою видумані, місцевість списана по можності вірно». Львів, дня 1 грудня 1882, Ів. Франко

«Сумно і непривітно тепер в нашій Тухольщині! Правда, і Стрий, і Опір однаково миють її рінисті, зелені узбережжя, луги її однаково покриваються весною травами та цвітами і в її лазуровім, чистім повітрі однаково плавле та колесує орел беркут, як і перед давніми віками. Але все інше як же змінилося! І ліси, і села, і люди! Що давно ліси густі, непрохідні закривали майже весь її простір, окрім високих полонин, сходили в долину аж над самі ріки,— тепер вони, мов сніг на сонці, стопилися, зрідли, змаліли, декуди пощезали, лишаючи по собі лисі облази; інде знов із них остоялися лише пообсмалювані пеньки, а з-між них де-де несміло виростає нужденна смеречина або ще нужденніший яловець. Що давно тихо тут було, не чути ніякого голосу, крім вівчарської трембіти десь на далекій полонині або рику дикого тура чи оленя в гущавинах,— тепер на полонині гейкають воларі, а в ярах і дебрях галюкають рубачі, трачі й гонтарі, ненастанно, мов невмирущий черв, підгризаючи та підтинаючи красу тухольських гір — столітні ялиці та смереки, і або спускаючи їх, потятих на великі ботюки, долі потоками до нових парових тартаків, або таки на місці ріжучи на дошки та на гонти.

Але найбільше змінилися люди. Зверха глянувши, то немовби змоглася між ними «культура», але на ділі виходить, що змоглося тільки їх число. Сіл і присілків більше, хат по селах більше, але зате по хатах убожество більше і нужда більша. Народ нужденний, прибитий, понурий, супроти чужих несмілий і недотепний. Кождий дбає тільки про себе, не розуміючи того, що таким робом роздроблюються їх сили, ослаблюється громада. Не так тут колись було! Хоч менше народу, та зате що за народ! що за життя кипіло в тих горах, серед тих непрохідних борів у стіп могутнього Зелеменя! Лиха доля довгі віки знущалася над тим народом. Тяжкі удари підкопали його добробит, нужда зломала його свобідну, здорову вдачу, і нині тільки неясні, давні спомини нагадують правнукам щасливіше життя предків. І коли часом стара бабуся, сидячи в запічку та прядучи грубу вовну, почне розповідати дрібним унукам про давню давнину, про напади монголів-песиголовців і про тухольського ватажка Беркута,— діти слухають тривожно, в їх сивих оченятах блискотять сльози. А коли скінчиться дивовижна повість, то малі й старі, зітхаючи, шепчуть: «Ах, яка ж то красна байка!..».

 

Франко І. Я. Захар Беркут : повість / Іван Франко. — Київ : Дніпро, 2016. — 180 с.

Історична повість Івана Франка «Захар Беркут» видається сучасному читачеві як спроба знайти народові шлях у майбутнє. Яким має бути наше майбутнє суспільство? Які риси характеру, психології, ідеології, суспільного менталітету мають бути властивими новим поколінням українців?  Адже в своїй минулій історії в глибинах віків вони не раз несли на своїх плечах важкий тягар праці, принижень і згуби не тільки від своїх владців, котрі жадали розбагатіти, піднятись силою влади над роботящим та терплячим людом своїм. Вони ще й мусили протистояти загарбникам, котрі мріяли підпорядкувати собі увесь світ…

 

Франко І. Захар Беркут / Іван Франко ; передм., прим. та Словничок маловживаних слів М. З. Легкого ; худож.-оформлювач О. А. Гугалова. — Харків : Фоліо, 2017. — 251 с. — (Шкільна бібліотека української і зарубіжної літератури).

Сюжети автор черпав з життя і боротьби народу, з першоджерел людської культури і своєї актуальності вони не втратили. Відтворюючи історичне минуле, боротьбу жителів місцевості Тухля проти монголо-татар, письменник переплітає художню вигадку та народну творчість, беручи за основу широко відому в Галичині і в Закарпатті легенду про те, як тухольська громада весною 1241 року затопила монгольське військо. І як би там не було, але сьогодні ця повість сприймається напрочуд сучасно, коли йдеться про визволення нашої рідної землі від загарбників.

 

Франко І. Захар Беркут. Образ громадського життя Карпатської Русі в ХІІІ віці. / Іван Франко ; офорти художника Георгія Якутовича. — Київ : Дніпро, 1974. — 172 с.

У центрі твору — образи народного вождя Захара Беркута та його сина Максима. Ці віддані сини батьківщини протистоять бояринові Тугару Вовку, який, прагнучі загарбати землі Тухольщини, продався чужинцям.

 

Офорт художника Георгія Якутовича

Франко І. Я. Захар Беркут. Образ громадського життя Карпатської Русі в ХІІІ віці / Іван Франко ; худож. І. М. Крислач. — Львів : Каменяр, 1986. — 127 с. : іл.

Історичною основою повісті є не тільки події, зв’язані з навалою монголів та класовою боротьбою, яка точилася в тогочасному феодальному суспільстві, а й змальоване Іваном Франком общинне життя народу та історичний колорит епохи.

 

 

Ілюстрація художника Івана Крислача

  

Франко І. Я. Захар Беркут. Образ громадського життя Карпатської Русі в ХІІІ віці / Іван Франко ; худож. В. Литвиненко. — Київ : Держ. вид-во худож. літ-ри, 1950. — 160 с. : іл.

«Стародавнє село Тухля — се була велика гірська оселя з двома чи трьома чималими присілками, всього коло півтори тисячі душ. Село й присілки лежали не там, де лежить теперішня Тухля, але геть вище серед гір, у просторій подовжній долині, що тепер поросла лісом і зоветься Запалою долиною…».

 

Ілюстрація художника Валентина Литвиненка

Ілюстрація художника Валентина Литвиненка

Франко І. Захар Беркут. Образ громадського життя Карпатської Руси в ХІІІ віці. — 2-ге вид. / Іван Франко ; вступ. ст. В. Тарнавського ; обкладинка роботи І. І.  Падалки. — Харків : Література і Мистецтво, 1932. — 168 с.

У повісті Івана Франка зображено боротьбу Карпатської Руси проти татаро- монгольської навали 1241 року. Захар Беркут та його син Максим, згуртувавши жителів Тухольщини, мужньо відстоюють незалежність свого краю і перемагають.

 

Захар Беркут

Жанр — історичний екшен

Режисери — Джон Вінн, Ахтем Сеїтаблаєв

Рік — 2019

Екранізація однойменної історичної повісті «Захар Беркут» Івана Франка. Гасло фільму  — «У свободі моя сутність».

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом

Світові бестселери для покращення психологічного та емоційного стану від «Видавництва Старого Лева»

 

Ми думаємо, що кожний наш вибір — обґрунтований та зважений. Але чи справді це так? Чи замислюємось ми над тим, як саме ухвалюємо рішення? Чи відповідали на питання «Чого я хочу від життя?».

А чому ми бачимо сновидіння і чи можемо ними керувати? Як змінюється сон упродовж людського життя? І як врешті подолати безсоння?

Чи відкладаємо важливі й дрібні справи на завтра, на потім, на останній тиждень перед дедлайном?

Так як почати вірити в себе й довіряти собі? Як припинити себе применшувати?

Саме про це книжки, які вже давно стали бестселерами та допомогли мільйонам людей.

До речі, книжки були отримані від Міжнародного об’єднання «Oxfam», в дар бібліотеці було передано 215 україномовних книжок – 204 видавництва Старого Лева та 11 інших видавництв.

# Oxfam

 

Ден Аріелі — ізраїльсько-американський професор психології та поведінкової економіки. Засновник наукового центру «The Center for Advanced Hindsight» та співзасновник «BEworks». Лекції Дена Аріелі на TED мають кількамільйонні перегляди. Одним із головних наукових інтересів науковця є дослідження та розуміння процесу прийняття розумних, а не просто емоційних рішень у повсякденному житті.  Автор таких книжок, як «Передбачувана ірраціональність» та «Добре бути ірраціональними», що стали бестселерами за рейтингом газети «The New York Times», а також книги «Чесно про (не)чесність».

 

Аріелі, Ден. Передбачувана ірраціональність / Ден Аріелі ; пер. з англ. Дзвінки Завалій. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2021. — 296 с.

Прийнято вважати, що кожен із нас керує власним життям. Ми думаємо, що кожний наш вибір — обґрунтований та зважений. Але чи справді це так? Чи замислювались ви над тим, як саме ухвалюєте рішення? Чи намагались відстежити процес, який під час цього відбувається в голові? Чи аналізуєте усі «за» і «проти», щоб бути впевненими у правильності свого рішення? У книжці «Передбачувана ірраціональність» поведінковий економіст Ден Аріелі спростовує наше уявлення про те, що ми поводимось виключно раціонально. Професор досліджує щоденні ситуації та показує, як очікування, емоції, соціальні норми та інші невидимі і, здавалося б, нелогічні сили впливають на нашу здатність тверезо мислити. Він запитує: «Цікаво, а така поведінка — виняток чи правило?» — висуває свої припущення і придумує цікаві експерименти. Власне результатами експериментів автор ділиться у цій книжці, а також пропонує цікаві висновки, які можна застосувати у професійному та особистому житті.

 

Аріелі, Ден. Добре бути ірраціональними. Як мислити нелогічно та отримувати несподівані переваги / Ден Аріелі ; пер. з англ. Дзвінки Завалій. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2022. — 352 с.

У цій книжці поведінковий економіст Ден Аріелі ділиться результатами експериментів і, традиційно, розповідає, якими насправді нераціональними є люди. Проте, на відміну від «Передбачуваної ірраціональності», автор відстоює думку, що така ірраціональна природа й робить нас прекрасно людяними і додає життю фарб — наприклад, наша здатність знаходити сенс у роботі, закохуватися в наші творіння та ідеї, готовність довіряти та здатність адаптуватися. Книжка також є чудовим прикладом, по-перше, мистецтва сторітелінгу, а по-друге, здатності автора пояснювати важкі та складні психологічні поняття простими словами.

 

Аріелі, Ден. Чесно про (не)чесність / Ден Аріелі ; пер. з англ. Дзвінки Завалій. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2019. — 288 с.

Ви можете припустити, що книжка про нечесність розповість вам про особливості світогляду та поведінки злочинців, корпоративних шахраїв або навіть серійних убивць? Ні. Ця книжка про кожного з нас і про наші маленькі нечесні вчинки, як-от взяти з роботи додому кілька ручок, додати до свого проектного звіту кілька годин, віднести посиденьки з друзями в кав'ярні до витрат на відрядження. Ден Аріелі пропонує свою теорію, чому ми іноді чинимо нечесно. Він проводить захопливі експерименти, і їхні результати свідчать, які сили впливають на ступінь цієї нечесності. Ця книжка — захоплива мандрівка у знайомство зі собою.

 

***

Ґретхен Рубін — американська письменниця, юристка і блогерка. Авторка біографічних книжок про Вінстона Черчілля і Джона Кеннеді, мотиваційних подкастів, а також бестселерів за версією New York Times, найвідоміший з яких — «Проект Щастя», який перекладено понад 30-ма мовами світу.

 

Рубін Ґретхен. Проект Щастя / Ґретхен Рубін ; пер. з англ. Анатолія Сагана. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2022. — 368 с.

Одного дощового дня в міському автобусі Ґретхен Рубін запитувала себе: «Чого я хочу від життя?». І зрозуміла, що передовсім хоче бути щасливою. Так незвично було роздумувати над щастям, але вона вирішила присвятити цілий рік Проекту Щастя, який змінить її життя. І дійшла простої істини: працюючи над собою щодня, згідно плану, ви маленькими кроками наблизитеся до своїх мрій, здобудете на цьому шляху впевненість у собі, підтримку і визнання близьких вам людей. «Проект Щастя» — це книга ідей, яка синтезує тисячолітню мудрість та наукові дослідження, практичні поради та безцінний досвід жінки, яка, схоже, зрозуміла, що маленькі життєві зміни приводять за собою великі. От лише кожному варто вирішувати, що саме обрати і записати у свій проект, аби, зреалізувавши його, відчути себе по-справжньому щасливим.

 

***

Петра Бок — спікерка, тренерка та консультантка з питань управління. Народилася 1970 року в Бад-Наугаймі поблизу Франкфурта-на-Майні в Німеччині. Багато років допомагає клієнтам досягати нових кар’єрних сходинок, розділяти робоче й особисте на користь комфортного самопочуття і по-новому дивитися на власні цінності та успіхи. 2008 року заснувала Dr. Bock Coaching Akademie, де нині разом зі своєю командою навчає бізнес-коучів і лайф-коучів.

 

Бок, Петра. MINDFUCK. Як позбутися бар’єрів у своїй голові / Петра Бок ; пер. з нім. Анастасії Коник. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2022. — 232 с.

Світ змінився, а ми все ще керуємося давніми страхами, застереженнями і сумнівами. Ми шукаємо безпеки і не наважуємося ризикувати та змінюватися. Як почати вірити в себе й довіряти собі? Як припинити себе применшувати? Сучасне суспільство до цього готове, кожен із нас насправді готовий теж. Треба тільки розпізнати і подолати MINDFUCK. А давні механізми самозбереження цілком можуть працювати на нашу користь замість перешкоджати. Як це зробити, радить Петра Бок, одна з найвідоміших коучинь Німеччини, яка багато років допомагає клієнтам досягти нових кар’єрних сходинок, розділити робоче й особисте на користь комфортного самопочуття і по-новому поглянути на власні цінності та успіхи.

 

***

Стівен Річардз Кові — американський письменник, освітянин, підприємець та мотиваційний спікер. Найвідомішою його книгою є «7 звичок надзвичайно ефективних людей». Також він є автором таких книг, як «Перше спочатку», «Принципо-центричне лідерство», «7 звичок надзвичайно ефективних сімей», «Восьма звичка: від ефективності до величі»...

 

Кові, Стівен. 7 звичок високоефективного шлюбу. Як у вирі життя поставити стосунки на перше місце / Стівен Кові разом із Сандрою Кові, Джоном М. Кові, Джейн П. Кові ; пер. з англ. Катерини Корнієнко. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2022. — 160 с.

Бурхливі часи вимагають сильних, відданих особистих стосунків, уважає автор книжок «Сім звичок високоефективних людей» та «12 важелів успіху» Стівен Річардз Кові. А здорове подружжя і родина – підвалини цивілізації, та цегла, з якої будується суспільство. Міцні стосунки не можуть просто відбуватися, вони потребують сукупної енергії, таланту і бажання усіх членів родини. Два подружжя родини Кові діляться у книжці своїм досвідом подружнього життя, наголошуючи на 7-ми основних звичках високоефективного шлюбу, які допоможуть визначити пріоритети у стосунках, будувати щасливе й ефективне подружнє партнерство, об’єднатися довкола спільної мети та мрій, бачити місію шлюбу і правильно розподіляти час між роботою та родиною.

 

***

Метью Вокер — англійський вчений і професор неврології та психології Каліфорнійського університету в Берклі. Як науковець Метью Вокер зосередився на впливі сну на здоров’я людини. Він брав участь у багатьох наукових дослідженнях. Науковець, але пише для тих, хто не в темі — нефахівців, ілюструючи хитромудрі поняття за допомогою легких аналогій.

 

Вокер, Метью. Чому ми спимо. Користаємо з усіх можливостей сну та сновидінь / Метью Вокер ; пер. з англ. Ксенислави Крапки. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2022. — 472 с.

Сон — одна з останніх великих таємниць біології людини. Чимало вчених безуспішно намагалися розшифрувати незбагненний код сну, аж доки не розвинулися наукові методи дослідження мозку. Метью Вокер, американський професор нейронауки та психології, значну частину свого життя досліджує вплив сну на здоров'я людини. Учений з’ясував: сон — унікальний спосіб оздо­ровити мозок і тіло, ба більше — найдієвіший метод відтермінувати старіння. То яким є природний сон? Чому ми бачимо сновидіння і чи можемо ними керувати? Хто спить лише половиною мозку? Як змінюється сон упродовж людського життя? І як врешті подолати безсоння? На ці та безліч інших запитань Метью Вокер дає нам вичерпні, науково обґрунтовані відповіді. Книжка призначена всім, хто цікавляться питаннями біології людини та хотіли б у природний спосіб підвищити якість свого життя.

 

***

Діксіт, Авінаш К. Мистецтво стратегії. Посібник з теорії гри в житті та бізнесі / Авінаш К. Діксіт, Баррі Дж. Нейлбафф ; пер. з англ. Анастасії Богоніс. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2022. — 616 с.

Стратегічне мислення — це мистецтво перевершити суперника, усвідомлюючи, що суперник намагається перевершити тебе. Це також мистецтво пошуку шляхів до співпраці, навіть коли інші керовані винятково особистим зиском. Це мистецтво тлумачити і виявляти інформацію. А ще мистецтво ставити себе на місце іншого, щоб передбачити його вчинки й уплинути на них. Автори книжки вважають, що майстерне стратегічне мислення за таких численних і розмаїтих ситуацій і надалі залишається мистецтвом, але в основі його є кілька простих базових принципів — так і виникає ціла наука стратегії, а саме — теорія гри. Книжка для тих, хто хоче досягти більшого у бізнесі та житті, використовуючи науково доведені стратегії, а також для тих, хто захоплюється математикою і теорією ігор.

 

***

Бурка Джейн Б. Прокрастинація. Чому ви вдаєтеся до неї і що можна зробити із цим вже сьогодні / Джейн Б. Бурка, Ленора М. Юен ; пер. з англ. Ксенислави Крапки. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2022. — 400 с.

Відкладаєте важливі й дрібні справи на завтра, на потім, на останній тиждень перед дедлайном? Тоді ви — справжнісінький прокрастинатор. Відомі психологи Джейн Б. Бурка та Ленора М. Юен пропонують проникливий, чутливий, а іноді смішний погляд на проблему, яка зачіпає всіх: студентів та вчених, офіс-менеджерів та керівників, домогосподарок та продавців. Бо, напевне, навмисне затягування часу має свої причини, і їхнє коріння у нашому дитинстві та дорослому досвіді. Ця книжка — ефективний порадник із рекомендаціями, які допоможуть вам взятися до справи, оминаючи перешкоди прокрастинації, аби врешті успішно долати особистий шлях до психологічного зростання та успіху.

 

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом

 

Зі славетного роду: до 145-річчя від дня народження українського письменника і педагога Антіна Крушельницького

Антін Володиславович Крушельницький, відомий у 20—30-ті роки ХХ століття український письменник, перекладач, літературознавець, педагог, громадський та політичний діяч, народився 4 серпня 1878 року в місті Ланьцут (нині в Підкарпатському воєводстві, Польща) в родини судового урядовця, який походив зі старовинного галицького шляхетського роду. Згідно з легендою, цей рід бере початок від 1395 року, коли король польський і верховний князь литовський Владислав ІІ Ягайло надав братам Івану і Дем’яну та їхнім нащадкам у володіння «село у Тустанській волості Крушельницю» (нині село у Стрийському районі Львівської області). Від назви маєтку походить і родове прізвище знаменитої родини — Крушельницькі.

Відомим представником цього роду став і Антін Володиславович. Український культурі прислужилися також його дружина —акторка та письменниця Марія Степанівна, їхні діти і онуки: сини —письменник, художник і мистецтвознавець Іван Антонович, економіст і педагог Богдан Антонович, письменник, музикант і політичний діяч Тарас Антонович, донька — лікар-дерматолог, публіцист, громадська і культурна діячка Володимира Антонівна, онуки — археолог, письменниця та культурна діячка Лариса Іванівна, піаністка та педагог Марія Тарасівна. Родина Антіна Крушельницького загинула у жорнах сталінських репресії, а його ім’я було на довгі роки вилучено з українського літературного процесу. А сьогодні їхні славетні імена знову ожили як символ української Голгофи ХХ століття.

Родина Крушельницьких. Сидять зліва направо: Володимира, Тарас, Марія, Лариса (донька Івана), Антін. Стоять: Остап, Галина (дружина Івана), Іван, Наталя (дружина Богдана), Богдан. Фото з книги Лариси Крушельницької “Рубали ліс…” (Львів, 2001)

Антін Крушельницький навчався в гімназії в Перемишлі. 1898 року вступив на філософський факультет Львівського університету, де його наставником був Михайло Грушевський. Наступного року видав першу збірку оповідань «Пролетарі», почав писати статті на педагогічні теми. Познайомився з Іваном Франком, став активним діячем самостійницької групи «Молода Україна» (видавав однойменний журнал, 1900—1903) та Української радикальної партії. Друкувався в «Літературно-науковому віснику» (1900—1913) і газеті «Буковина» (1901). За політичну діяльність зазнав переслідувань властями. 1901 закінчив університет, у жовтні цього ж року одружився з актрисою, письменницею Марією Слободою. У наступні роки мешкав у різних містах Західної України, працював викладачем гімназій, зокрема, у Ярославі (1901), Коломиї (1902-1905, 1908, 1926), Станіславі (нині місто Івано-Франківськ, 1905, 1908), Долині (1914), Ужгороді (1923), Рогатині (1925—1926).

Деякий час Антін Крушельницький був директором приватних гімназій: української в місті Городенка (1912—1918, з перервами) та єврейської в Коломиї (з осені 1926). Прагнув виховувати національно свідому молодь, боровся за вдосконалення шкільних програм і методів навчання, видавав серію хрестоматійних підручників для шкільної молоді, редагував учительську газету «Прапор». Ініціював заснування в краї осередків «Просвіти», філій товариств «Січ» та «Сокіл», товариства «Учительська громада» (у Коломиї). 1915 був обраний бургомістром міста Городенка. У роки української революції 1917—1921 років став членом Української національної ради ЗУНР. З 27 квітня по 25 липня 1919 року очолював Міністерство народної освіти Української Народної Республіки. З 19 жовтня 1919 керував Педагогічною місією «для налагодження за кордоном прав друку шкільних підручників і закупа шкільних приладів всіх типів» у Празі та Відні. Після повалення влади УНР емігрував до Відня, де заснував видавництво художньої літератури «Чайка».

Наприкінці 1928 року Антін Володиславович повернувся до Львова. Польські власті заборонили йому займатися педагогічною діяльністю, і тому 15 січня 1929 він заснував видавничу спілку «Нові шляхи» й однойменний журнал «Нові шляхи», надав їхній діяльності прорадянського характеру. 1932 журнал було закрито, а Крушельницького 28 вересня цього ж року ув’язнено в тюрмі «Бригідки». Після звільнення 1933 заснував журнал «Критика», однак і цей журнал уже після виходу 4-го номера було заборонено.

На цей час Антін Крушельницький став «своєю людиною» в радянському консульстві у Львові. Його романи «Рубають ліс» та «Гомін Галицької землі, 1918—19» було видано в УСРР. 8 травня 1934, незважаючи на події, що в той період відбувалися в УСРР, разом з родиною на запрошення уряду УСРР виїхав до Харкова. На той час у Харкові вже близько трьох років вчилась і працювала донька Крушельницького Володимира, а з вересня 1932 жив старший син Іван. У липні 1934 року приїхав син Тарас із дружиною. Антін Володиславович Крушельницький отримав посаду в редакції «Української радянської енциклопедії».

6 листопада 1934 року Антін Крушельницький разом з синами Іваном і Тарасом був заарештований у Харкові органами НКВС УРСР і обвинувачений в тому, що він «є одним із керівників створеного в Україні центру ОУН, який ставить своєю метою повалення Радянської влади в СРСР і підготовку терористичних актів проти представників партії і уряду» В грудні було ув’язнено також дітей Крушельницького: Богдана, Остапа і Володимиру. На той час Іван і Тарас Крушельницькі були вже розстріляні…

Моральний терор і фізичні тортури зробили своє. Під час страшних допитів Антін Крушельницький визнав себе винним і дав свідчення, які від нього вимагали слідчі, зокрема щодо власної керівної участі та участі інших, звинувачуваних у цій справі осіб в антирадянської діяльності «центру ОУН на території УСРР». Підтвердив той факт, що його син Тарас був членом Організації українських націоналістів. 15 грудня 1934 звернувся із заявою до суду при НКВС УСРР з проханням дати йому змогу присвятити решту своїх сил «будуванню соціалізму й безкласового громадянства». 28 березня 1935 виїзна сесія Військової колегії Верховного суду СРСР під головуванням Василя Ульріха визнала Антіна Крушельницького винним і встановила для нього міру покарання — 10 років позбавлення волі в таборах суворого режиму з конфіскацією майна. Покарання відбував на Соловках.

9 жовтня 1937 особлива «трійка» Управління НКВС Ленінградської області РРФСР засудила Антіна Володиславовича Крушельницького і двох його синів Богдана і Остапа й доньку — Володимиру, разом з іншими в’язнями Соловецької тюрми особливого призначення, переважно представниками української інтелігенції, до «вищої міри соціального захисту» — розстрілу. Антін Крушельницький був страчений в урочищі Сандармох (Карелія, РФ) 3 листопада 1937 року… Останній твір Антіна Володиславовича, роман «Батьківщина», який він писав на Соловках, був спалений в архівах тюремного управління НКВС 16 червня 1941 року. 19 жовтня 1957 року Верховний суд СРСР скасував вирок у справі Антіна Крушельницького за відсутністю складу злочину та реабілітував його посмертно...

Літературна діяльність Антіна Крушельницького охоплювала різні жанри — оповідання, повісті, романи, драми, поезії, літературно-критичні та науково-педагогічні  статті. Творчість письменника як за обсягом, так і за тематикою охоплює широке коло проблем розвитку української літератури кінця ХІХ століття — початку ХХ століття, того часу, коли Антін Володиславович Крушельницький активно виступав як прозаїк, драматург, перекладач, публіцист, дослідник творчості Івана Франка, Василя Стефаника, Михайла Коцюбинського, Марка Черемшини… Антін Крушельницький видав кілька збірок оповідань. Він є автором понад десяти повістей і романів, десяти п’єс: «Пролетарії» (1899), «Буденний хліб» (1920), «Рубають ліс» (1918), «Як пригорне земля» (1920), «Семчишини» (1901), «Орли» (1907), «Артистка» (1920)…

Захопленню Антіна Крушельницького літературною критикою сприяла його журналістська, редакторська та педагогічна праця. Він створює серію методичних матеріалів, що стосувалися вивчення творчості Івана Франка. Практичні потреби тогочасної школи переконували його в необхідності ширше і глибше популяризувати досягнення української літератури, видаючи кращі твори. Вражає жанрове різноманіття літературно-критичних матеріалів Крушельницького: рецензії, літературно-критичні портрети, ґрунтовні передмови до видань творів класиків української літератури.

Діяльність Антіна Крушельницького як літературознавця почалася ще у 1899 році, коли письменник розпочав видання серії літературних творів «Живі струни». Проте найбільшого розквіту діяльність Антіна Володиславовича як критика досягає на початку ХХ століття, коли один за одним з’являються його відгуки на перекладі Івана Франка. Всі ці рецензії зібрані у книзі «Літературно-критичні статті», що побачили світ у 1908 році. Цікава і велика епістолярна спадщина Антіна Крушельницького, яка свідчить про трагічну долю української інтелігенції початку ХХ століття.

 

Антін Крушельницький // Соловецький етап : антологія / упоряд. та передм. Ю. П. Винничука ; худож.-оформлювач О. А. Гугалова. — Харків : Фоліо, 2018. — 490 с. : іл. — (Великий науковий проєкт).

Ця антологія присвячується тому останньому етапу 1937-го року з Соловків до урочища Сандармох у Карелії, де було розстріляно кілька десятків науковців та біля трьох десятків провідних майстрів українського художнього слова.  Протягом п'яти днів — 27 жовтня і 1— 4 листопада — було убито 1111 в'язнів…

 

Чого, чого він мучить, так мене твій голос.

Чому кружля докола уха!..

Чи я ніколи не втечу від нього,

З його обіймів вирватись не зможу?..

 

 

Література про життєвий та творчий шлях Антіна Крушельницького

Антін Крушельницький — письменник, публіцист, педагог : Матеріали до бібліографії та епістолярної спадщини / укл. О. В. Канчалаба ; автор передмови канд. філол. наук М. І. Гнатюк. — Львів, 2002. — 296 с.

Матеріали до бібліографії Антіна Крушельницького охоплюють видання його творів від першого (1899) і до 199 року включно ; переклади з німецької, польської, російської, французької мов, публіцистичну та педагогічну діяльність, літературу про життєвий та творчий шлях письменника. Окремим блоком подано листи Антіна Крушельницького. Видання містить статтю Осипа Турянського «Антін Крушельницький як письменник», присвячену 25-літній діяльності Крушельницького.

***

• Антін Крушельницький // З порога смерті : Письменники України — жертви сталінських репресій / авт. кол. : Бойко Л. С. та ін. — Київ : Рад. письменник, 1991. — Вип. І / упоряд. О. Г. Мусієнко. — С. 283—285.

• Герасимова Г. Крушельницький Антін // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 425—427.

• Гнатюк, Михайло. Епістолярій Антона Крушельницького // Антін Крушельницький — письменник, публіцист, педагог : Матеріали до бібліографії та епістолярної спадщини / укл. О. В. Канчалаба ; автор передмови канд. філол. наук М. І. Гнатюк. — Львів, 2002. — С. 3—6.

• Крушельницький Антін // Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Т 3. Перевидання в Україні / гол. ред. В. Кубійович ; заст. гол. ред. М. Глобенко. Наукове товариство ім. Шевченка. — Львів, 1994. — С. 1195.

• Крушельницький Антін // Довідник з історії України : в 3-х т. Т. 2 / за ред. І. Підкови та Р. Шуста. — Київ : Генеза, 1995. — С. 122.

• Крушельницький Антін Володиславович (1878—1937) // Книги і долі. Митці Розстріляного відродження : бібліографічний покажчик / упоряд. Г. І. Єфімова. — Одеса : Вид-во «Друк», 2002. — С. 205—210.

• Наумович С. Трагедія родини Крушельницьких // Визвольний шлях. —1996. — № 10. — С. 1255.

• Павлишин А. С. Крушельницький Антін Володиславович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 15 : Кот — Куз. — С. 583—584.

• Панкевич Г. Антін Крушельницький — педагог : до 110-річчя від дня народж. письменника // Жовтень. — 1988. — № 7. — С. 113—114.

• Турянський, Осип. Антін Крушельницький як письменник // Антін Крушельницький — письменник, публіцист, педагог : Матеріали до бібліографії та епістолярної спадщини / укл. О. В. Канчалаба ; автор передмови канд. філол. наук М. І. Гнатюк. — Львів, 2002. — С. 260—285.

• Чоповський В. Крушельницькі // Україна. — 1995. —№ 11—12. — С.1 8—20.

Електронна бібліотека видань А. Крушельницького

 

• Крушельницький, А. Дужим помахом крил [Електронна копія] : Роман / А. Крушельницький. — Б. в., Т. 1, [ч. 1] — Київ ; Відень ; Львів : Чайка. — [19–?] – 219 с. 

• Крушельницький, А. Дужим помахом крил [Електронна копія] : Роман / А. Крушельницький. — Б. в., Т. 1, [ч. 2] — Київ ; Відень ; Львів : Чайка. — [19–?] – 196 с. 

• Крушельницький, Антін. Змагання [Електронна копія] : повість / Антін Крушельницький. — Відень : Чайка, 1921 (?) – 415 с. 

• Крушельницький, Антін. Рубають ліс [Електронна копія] : повість / Антін Крушельницький ; ред., вступ. ст. і прим. М. Лісовицького. — Київ : Сяйво, 1927 - 382 с.

• Крушельницький, Антін. Український альманах [Електронна копія] / Антін Крушельницький. — Київ ; Львів ; Відень ; Нью Йорк : [б. в.], 1921 – 381 с. 

• Крушельницький, А. Шоста читанка для шостого року науки в єдиній школі [Електронна копія] / Антін Крушельницький. — Відень : Чайка, 1922 - 382 с. 

• Крушельницький А. Буденний хліб: оповідання з життя [Електронна копія] / Антін Крушельницький. — Київ ; Відень; Львів: Наклад Літ. ін-та, 1920. — 283 с. 

• Крушельницький А. Вибір з українського народного письменства (Від 1798 р. до 1876 р.). Для сьомої кляси середніх шкіл; для третьої кляси колегії [Електронна копія] / Антін Крушельницький. — Київ ; Відень ; Львів: Вид. Чайка, 1922. — 626 с.

Використано матеріали сайту DIASPORIANA.ORG.UA

Підготували: Бондарчук К.В., завідувачка читальним залом, та Булгакова О.А., заступник директора з наукової роботи