Життя, яке належить музиці: до 115-річчя з дня народження Анатолія Кос-Анатольського (1909 –1983)

«Життя – коротке, а мистецтво – вічне» (А. Кос-Анатольський).

«Він був щасливою творчою натурою: писав музику, як співають птахи» (О. Козаренко, композитор, піаніст).

 

Анатолій Кос-Анатольський, композитор, педагог, народний артист України, лауреат Державної премії України ім. Т.Г. Шевченка – один з найяскравіших, самобутніх і активних творців вітчизняної музичної культури.

Анатолій Йосипович Кос народився 1 грудня 1909 року в місті Коломиї на Станіславщині (тепер Івано-Франківська область).

Майбутній композитор ріс у сім’ї, де любили музику. Його батько Йосип Кос –лікар–меломан, мати Лідія  – піаністка. У подружжя Косів було п’ятеро дітей. У їхньому численному роду були лікарі, інженери, письменники, адвокати. Всі були освіченими людьми, знали по кілька мов. Анатолій володів польською, англійською, німецькою, французькою, грецькою, італійською мовами. За часів студентства друзі Анатоля жартували: «Косів у світі багато, а Анатоль лише один. Отже, Кос-Анатольський». Так з’явився псевдонім митця.

Водночас з навчанням у Станіславській українській гімназії Антолій здобув середню музичну освіту, закінчивши філію Львівського музичного інституту ім. М. Лисенка. У 1931 році Анатолій закінчив юридичний факультет університету у Львові і почав адвокатську практику, одночасно продовжуючи навчатися у Львівській консерваторії ім. К. Шимановського, яку закінчив у 1934 році.

Таким чином, у Львові Анатолій отримав одразу дві освіти – юридичну і музичну.

У 1920-1930-ї роки Львів був буквально оповитий джазом. На концертних майданчиках панували танцювальні оркестри (джаз-бенди) і ревелєрси (чоловічі квартети з джазовим супроводом).

На початку 1930-х років Кос-Анатольський нудився на практиці у юридичній конторі, отримував мізерну зарплатню, тож не відмовлявся від додаткового заробітку, граючи вечорами джаз у популярній львівській капелі Яблонського («Ябцьо-джаз»). Музику для ансамблю писали Богдан Веселовський, Ярослав Барнич, Богдан Вахнянин і Анатоль Кос. То були легендарні часи з вечірками і «модними віяннями» з Європи. Про це період Анатолій Йосипович згадував так: «Вдень – юрист, увечері – джазист

Музика, врешті-решт, перемогла.

Маестро Станіслав Людкевич під час випускних іспитів у консерваторії, сказав: «Юначе, ваше життя має належати музиці». Ці слова відомого композитора Кос-Анатольський сприйняв як благословення.

У 1930-х роках на Львівщині була популярна «Капела Яблонського». Анатолій  Кос-Анатольський увійшов до творчого складу цього колективу. Крім того, він працював концертмейстером у музичному училищі., писав для дітей невеличкі музичні п»єси, інтермедії, пісні. Перед Другою світовою війною Анатолій Йосипович  працював у Львівському музично-драматичному театрі як автор музичних рішень вистав.

У повоєнні роки протягом чотирьох десятиліть він був незмінним очільником Львівської організації Спілки композиторів. З добрим серцем допомагав митцям як у творчих питаннях, так і у вирішенні життєвих проблем. Водночас займався педагогічною діяльністю. Більшість учнів Кос-Анатольського нині відомі музиканти на світовому рівні. Це – Богдан Янівський, Олег Криса, Юрій Мазуркевич, Віктор Єресько, Богодар Которович та інші.

Громадський і музичний діяч, композитор і педагог Анатольій Кос-Анатольський писав музику на вірші відомих поетів – М. Рильського, П. Воронька, Я. Райніса. Особливо близькою і співзвучною його настроям була творчість поета Володимира Сосюри. Вона надихнула композитора на створення численних романсів. Анатолій Йосипович і сам писав вірші. Чимало його віршів лягли в основу пісень інших композиторів.

Музика Кос-Анатольського щедро увібрала різноманітні інтонації, фольклорні форми, поширені в західних областях України: коломийські мотиви, жанрові поєднання побутових танців – польки, вальсу тощо.

Писав Анатолій Кос-Анатольський і у ритмах легкої розважальної музики: фокстроту, чарльстону, твісту, що у ті часи не дуже підтримувалось системою, але з тієї музики виросла «золота доба української пісні 1960-х років» (О. Козаренкого).

Мистецький доробок композитора Кос-Анатольського розмаїтий: опери, балети, оперети, пісні, романси, фортепіанна музика, музика для арфи, вокально-симфонічні твори, хорова музика.

Помер Анатолій Йосипович Кос-Анатольський раптово 30 листопада 1983 року у Львові. Похований на Личаковському цвинтарі Львова.

Минули роки, десятиліття. Твори Маестро звучать з українських і світових сцен. Композитор, педагог, громадський і музичний діяч Анатолій Йосипович Кос-Анатольський належить до тих митців, кого пам’ятають, чиї твори живуть.

 

Література про життя та творчість композитора

 

Волинський Й. Анатолій Йосипович Кос-Анатольський [Текст]: нарис про життя і творчість / Й. Волинський; [ред. Л.М. Мокрицька; худож. В.Ю. Тернавський]. – Київ : Мистецтво, 1965. – 63 с. – Бібліогр.: с. 65-75.

У нарисі розповідається про життєвий і творчий шлях відомого українського композитора Анатолія Кос-Анатольського. Аналізуючи його оперу, балети, концерти, хорові твори, романси, автор розкриває особливості творчої індивідуальності композитора. Матеріал ілюстровано нотними прикладами. 

Терещенко А. Анатолій Кос-Анатольський [Текст] / А. Терещенко; [рец.: Г.М. Бакаєва, Л.В. Яросевич; ред. Н.Ф. Міщенко; худож. оформл. В.М. Рожнятовської]. – Київ : Муз. Україна, 1986. – 80 с. – (Творчі портрети українських композиторів). – Бібліогр.: с. 72-80.

Книга з серії «Творчі портрети українських композиторів» знайомить найширші кола читачів і шанувальників музики з українським композитором Анатолієм Кос-Анатольським. Невелика за обсягом книжка розповідає про життєвий шлях творця української музики Анатолія Кос-Анатольського, про його пошук і прагнення, містить аналіз його творчості.

 

Музичні твори композитора

 

Кос-Анатольський А. Орися [Ноти] = Орыся: балет: на 3 д., 8 картин з прологом: клавір / А. Кос-Анатольський; пер. з укр. Л. Тітової; лібретто О. Гериновича; [ред.: М.І. Їжакевич, О.Ф. Андрєєва; худож. А.Ф. Пономаренко; літ. ред. А.М. Пилінська]. – Київ : Муз. Україна, 1975. – 139 с. – Текст: укр., рос.

 

Кос-Анатольський А. Сойчине крило [Ноти] = Сойкино крыло: балет: на 4 д., 7 картин: клавір / А. Кос-Анатольський; пер. з укр. Л. Тітової; лібретто О. Гериновича за мотивами однойм. оповідання І. Франка; [ред. М.І. Їжакевич; літ. ред. Л.В. Череватенко; худож.: В.Д. Фатальчук, О.І. Юнак]. – Київ : Муз. Україна, 1968. – 230 с. – Текст: укр., рос.

 

Вокальні твори композитора

 

Кос-Анатольский А. Соловьиный романс [Ноты]: для высок. голоса в сопровожд. фп. / А. Кос-Анатольский; [пер. с укр. Ю. Петрова; ред. Ю. Комальков; лит. ред. И. Сулинская]. – Москва : Музыка, 1964. – 7 с. – (Библиотека вокалиста-любителя).

 

Кос-Анатольський А. Арія Романа на барикаді [Ноти]: із опери «Назустріч сонцю» / А. Кос-Анатольський; лібретто Р. Братуня; [ред. Ф. Надененко; худож. В. Стеценко]. – Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1958. – 7 с.

 

Кос-Анатольський А. Білі троянди [Ноти]: для голосу в супроводі фортепіано / А. Кос-Анатольський; [ред. А. Коломієць; худож. В. Юрчишен]. – Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1960. – 5 с. – (Бібліотечка художньої самодіяльності).

 

Кос-Анатольський А. Весна прийшла [Ноти]:4 дит. пісні з супроводом фортепіано / А. Кос-Анатольський; слова І. Блажкевич; [муз. ред. Л. Лазаренко; худож. А. Пономаренко]. – Київ : Мистецтво, 1971. – 9 с.

 

Кос-Анатольський А. Вибрані пісні [Ноти] / А. Кос-Анатольський; [ред. Г.О. Ніколаєва; літ. ред. В.Г. Мордань; худож. О.П. Лебедєва]. – Київ : Муз. Україна, 1975. – 22 с. – Текст: укр., рос.

 

Кос-Анатольський А. Вокальні твори [Ноти] = Вокальные произведения / А. Кос-Анатольський; [ред. І. К. Шрамко; літ. ред. М.Й. Бахтинський; худож. В.П. Кузь]. – Київ : Муз. Україна, 1969. – 199 с. – Текст: укр., рос.

 

Кос-Анатольський А. Вокальні твори [Ноти] / А. Кос-Анатольський; [ред. Г.Я. Гембера, літред. П.Г. Горецький; худож. К.Ф. Контар]. – Київ : Муз. Україна, 1979. – 79 с.

 

Кос-Анатольський А. Два романси [Ноти] = Два романса : для колотур. сопрано з фортепіано / А. Кос-Анатольський; [пер. з укр. І. Кротова; муз. ред. М. Їжакевич; літ. ред. Л. Ковальчук; худож. С. Габович]. – Київ : Совет. композитор, 1961. – 11 с. – (Концертний репертуар вокаліста). – Текст: укр., рос.

 

Кос-Анатольський А. Журавлик [Ноти]: зб. пісень для дітей мол. та серед. шк. віку на вірші С. Жупанина / А. Кос-Анатольський; [ред. А.Г. Любченко; обкл. худож. Н. П. Берлізової]. – Київ : Муз. Україна, 1989. – 71 с.

 

Кос-Анатольський А. Зоряна ніч [Ноти]: вок. ансамблі / А. Кос-Анатольський; [ред.: Г.Я. Гембера, С.І. Зажитько; літ. ред. В.Г. Мордань; худож. С.Р. Гончар]. – Київ : Муз. Україна, 1990. – 80 с.

 

Кос-Анатольський А. Зоряна ніч [Ноти]: для жіноч. вок. ансамблю в супроводі фортепіано / А. Кос-Анатольський; слова і музика А. Кос-Анатольського; [муз. ред. Г. Марцишевська; худож. М. Войнаровський]. – Київ : Мистецтво, 1967. – 13 с. – (Бібліотечка художньої самодіяльності № 3-4; Серія «В ефірі – пісня»).

 

Кос-Анатольський А. Карпатське танго [Ноти]: для голосу в супроводі фортепіано / А. Кос-Анатольський; сл. і муз. А. Кос-Анатольського; [муз. ред. Г. Марцишевська; літ. ред. М. Зірко; худож. А. Пономаренко]. – Київ : Мистецтво, 1964. – 4 с. – (Бібліотечка художньої самодіяльності № 6).

 

Кос-Анатольський А. Пісні [Ноти] / А. Кос-Анатольський; [ред. В.Ф. Таловиря; літ. ред. В.Ф. Рубан; худож. М.Л. Пікалов]. – Київ : Муз. Україна, 1969. – (Бібліотечка художньої самодіяльності). –

Вечорниці : вип. 2. – 1969. – 36 с.

 

Кос-Анатольський А. Ой тумане, тумане [Ноти] = Ой туман, ой туман мой : романс для голосу з фортепіано / А. Кос-Анатольський; слова Т. Шевченка; [пер. з укр. Л. Тітової; муз. ред. О. Андрєєва; літ. ред. Л. Ковальчук; худож. В. Юрчишин]. – Київ : Совет. композитор, 1961. – 3 с. – Текст: укр., рос.

 

Кос-Анатольський А. Чотири ліричні пісні [Ноти] = Четыре лирические песни: для висок. голосу з фортепіано / А. Кос-Анатольський; [муз. ред. М. Їжакевич; літ. ред. Л. Ковальчук; худож. М. Марушинець]. – Київ : Совет. композитор, 1961. – 23 с. – Текст: укр., рос.

 

Хорові твори композитора

 

Кос-Анатольский А. Хоровые песни [Ноты] / А. Кос-Анатольский; [ред. А. Сапожников; лит. ред. Р. Рапопорт; худож. Б. Никифоров]. – Москва-Ленинград : Музгиз, 1952. – 30 с. – Текст: укр., рус.

 

Кос-Анатольський А. Буковинські вечорниці [Ноти]: для міш. хору без супроводу / А. Кос-Анатольський; слова І. Кутеня; [ред. Г. Марцишевська; худож. А. Пономаренко]. – Київ : Мистецтво, 1968. – 4 с. – (Бібліотечка художньої самодіяльності № 30). – Текст: укр., молд.

 

Кос-Анатольський А. Вибрані хорові твори [Ноти] / А. Кос-Анатольский; [ред. Г. Гембера; худож. О. Комяков]. – Київ : Держ. вид-во образотвор. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1959. – 67 с.

 

Кос-Анатольський А. Хорові твори [Ноти] / А. Кос-Анатольский; [ред. Г.Я. Гембера; літ. ред. В.Г. Мордань; худож. Б.П. Богомаз]. – Київ : Муз. Україна, 1977. – 47 с.

 

Твори композитора для музичних інструментів

 

Кос Анатольський А. Концерт для фортепіано з оркестром [Ноти]: клавір / А. Кос-Анатольский; [ред. О.С. Балакаускас; худож. С.П. Савицький]. – Київ : Муз. Україна, 1969. – 64 с. – Текст: укр., рос.

 

Кос Анатольський А. Прелюд [Ноти]: перекладення для баяна Л. Горенка / А. Кос-Анатольский // М. Калачевський Ноктюрн; А. Кос-Анатольський Прелюд; Л. Ревуцький Канон; [ред. Є. Кравченко; худож. І. Мільохін]. – Київ : Мистецтво, 1966. – 15 с.

Підготувала Т. М. Шилова, завідувачка відділу мистецтв.

Календар «Світ мистецтва»: ювіляри грудня 2024 року

 

Відділ мистецтв перегортає сторінку грудня календаря «Світ мистецтва»

5 книг про видатні династії, світське та культурне життя минулих століть

 

Якою була епоха найзагадковішої династії Тюдорів? А що ви можете розповісти про культуру пізньої Римської імперії? Хто вони — легендарні володарі гетьманської булави? А коли з’явилося Велике князівство Литовське? Яким було світське життя на Буковині у ХІХ столітті?

Представляємо книжки: Катерина Валявська «У мереживі вальсу», Сара Ґріствуд «Закохані Тюдори», Віталій Михайловський «НАШІ КОРОЛІ — REGES NOSTRІ», Тарас Чухліб «Гетьмани України» та Анатолій Русначенко «Стародавній Рим», які отримала бібліотека у межах Обласної комплексної програми «Культура Одещини. 2020-2024 роки».

 

Катерина Валявська «У мереживі вальсу»

Перед вами чи не перша спроба осмислення публічного життя освічених верств на Буковині у складі Габсбурзької монархії в контексті модернізації. Це дослідження з'явилося завдяки ґрунтовній роботі кандидатки історичних наук Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Катерини Валявської над дисертацією, а також у науково-дослідному Центрі буковинознавства.

У книзі йдеться про соціальні практики публічних осіб: знаті, професорів, адвокатів, письменників, бізнесменів, — які заклали культурний ґрунт для прийдешніх поколінь. Представлені цікаві факти можуть для одних стати справжнім відкриттям, а для інших — натхненням і спонукою розпочати власні дослідження.

 

Валявська К. У мереживі вальсу. Світське життя на Буковині (1848—1918) / Катерина Валявська. — Чернівці : Книги — ХХІ. — 320 с.

Більшість українських історичних праць присвячені важливим політичним, націєтворчим процесам. Але чи не хотілося б вам зазирнути за лаштунки цих процесів та побачити, яким було повсякдення і дозвілля політиків та їхніх сучасників або в якому просторі — соціальному й фізичному — зароджувались важливі ідеї? Ретроспектива світського життя на Буковині модерної доби демонструє, що захоплення співами об’єднувало політичних опонентів в одному товаристві, а кав’ярня могла стати місцем, де у дискусії зароджувалися визначальні для ходу історичних подій рішення.

У другій половині ХІХ століття повсякдення освічених верств Європи підпорядковувалося однаковим суспільним нормам, стандартам та практикам, тобто умовностям, що їх виробило добірне товариство (бомонд). Попри провінційний, напівсільський характер міст і містечок, під впливом ідей та носіїв західних культурних практик на Буковині з’явилися всі атрибути для розгортання публічного життя бомонду: театр, філармонія, казино, салони, ресторани, кав’ярні, парки, різні культурно-освітні товариства, світські прийоми, бали та кінні перегони. У цих інституціях, формах, просторах стара й нова еліти негласно змагались за домінування в ієрархії світського товариства і загалом суспільного життя. Але будьте певні, у книжці, яку ви вже розгорнули, на вас не чекає рафінована історія про земні радощі за добрих старих часів. Книжка правдиво оповідає про чимало суперечностей та конфліктів, які, поєднуючись, творили особливий простір східної провінції Габсбурзької монархії, де розкіш і злидні йшли пліч-о-пліч.

 

Сара Ґріствуд «Закохані Тюдори»

Сара Ґріствуд — англійська журналістка і письменниця, входить до складу Королівського історичного товариства та Королівської академії наук. Була номінована на премію Марша за політичну публіцистику.

Історія легендарної династії Тюдорів  — не лише страта Анни Болейн, шість шлюбів Генріха VIII і таємниця королеви Єлизавети І, а й інтриги та політичні суперечки, повстання й війни… Чи є в цьому всьому місце для куртуазного кохання, оспіваного в романах середньовічної літератури. Сара Ґріствуд відкриває таємниці і доводить, наскільки одержимість, хтивість, шлюби й стосунки, укладені задля політичної вигоди, формували епоху Тюдорів.

 

Ґріствуд С.  Закохані Тюдори. Як любили і ненавиділи в середньовічній Англії / Сара Ґріствуд ; пер. з англ. Юлія Лозова ; наук. ред. Стефанія Демчук. — Київ : Лабораторія, 2024. — 416 с.

Це книжка про закоханих Тюдорів — родину чиї смертельні драми спростовують факт, буцімто вони були одержимі ідеєю кохання. Династія, яка віддзеркалює пізній блиск Середньовіччя, так само передбачила модерний світ, де шлюб через кохання стане такою самою нормою, як високий рівень споживання цукру, грошова економіка та, зрештою, конституційна монархія.

Крім того, це книжка про історію «куртуазного кохання»: невловимий, але всеосяжний ідеал, який панував у свідомості європейців століттями. Вона може відповісти на найцікавіші запитання про династію Тюдорів. Чому  Генріх VIII одружувався шість разів? Чому Анні Болейн довелося померти? Як могли придворні Єлизавети І Лестер, Гаттон, Релі та інші — славити її як богиню, що зійшла з небес?

Погляд на сагу про Тюдорів крізь призму куртуазного кохання як ніщо інше пояснює деякі таємниці найзагадковішої династії. Щоб розуміти витоки цієї історії, необхідно повернутися в часі ще далі від епохи Тюдорів — назад на понад триста років. Відновлення контексту минулого, що є минулим навіть для самих Тюдорів, проливає світло на події, які в іншому випадку здаються дивними і незрозумілими з погляду сучасності.

Віталій Михайловський «НАШІ КОРОЛІ — REGES NOSTRІ»

Віталій Миколайович Михайловський — український історик, доктор історичних наук. Досліджує історію Поділля та руських земель (Руське та Белзьке воєводства) Польського королівства другої половини XIV—XVI століть; історичну географію. Автор монографій: «Еластична спільнота. Подільська шляхта в другій половині XIV — 70-х роках XVI ст.» (2012), «Історія, мова, географія: топоніми середньовічного Поділля» (2021), «НАШІ КОРОЛІ — REGES NOSTRІ. Володарі та династії в історії України (1340–1795)» (2023).

Сюжетів із нашої історії, де король був головною дійовою особою, є чимало. Як і те, що поза увагою залишаються насамперед королівські ініціативи з побудови замків, оборонних та культових споруд, покровительство художникам, письменникам, видавцям. Ми часто забуваємо, що в пізньому середньовіччі та ранньомодерному часі діяв королівський патронат над церквою, а в нашій історії — це не тільки католики та вірні унійної церкви, а й ті, хто залишався православним і визнавав зверхність Константинопольського патріарха. Від волі короля залежало остаточне рішення, хто буде єпископом у тій або тій єпархії. Адже лише королівська ласка  вирішила суперечку про те, що висвячені під опікою козаків ієрархи православної Київської митрополії є легітимними. Тому без королів та їхніх династій наша історія XIV—XVIІІ століть є неповноцінною.

 

Михайловський В. НАШІ КОРОЛІ — REGES NOSTRІ. Володарі та династії в історії України (1340—1795) / Віталій Михайловський. — Київ : Темпора, 2023. — 436 с.

Король в українській історії — це не чужий володар. Сприйняття короля як свого в нашій історичній традиції пов’язане передусім із Данилом Романовичем та його коронацією в середині XIII століття. Однак наші предки від середини XIV століття і аж до кінця XVIII також жили під владою королів. Здебільшого польських, меншою мірою угорських, але ці королі були володарями наших пращурів у ті часи, коли держави, до складу яких належали українські землі, не були національними. У цій книжці йдеться про королів та династії від 1340-х і до 1790-х років, підданими яких були наші предки. У першій частині розказано про королів із династії П’ястів, Анжу та Яґеллонів. Друга частина висвітлює історії виборних королів, яких шляхта обирала на елекційних сеймах у Речі Посполитій. У вісімнадцяти нарисах представлено біографії монархів та історії династій у контексті нашої історії.

 

Тарас Чухліб «Гетьмани України»

Тарас Васильович Чухліб  — український історик, доктор наук. Провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України, директор Науково-дослідного інституту козацтва. Заслужений діяч науки і техніки України. Дослідник історії України, Польщі і Туреччини, геополітичного розвитку Східної Європи.

Хто вони, гетьмани України, — грізні козацькі ватажки, вожді опозиційних до будь-якої влади розбійницьких ватаг, степові й польові командири чи хитромудрі правителі держави? Скільки їх було в історії нашої країни? Хто був першим у гетьманській когорті? Коли на українських землях з’явилося слово «гетьман» і що воно означало? Як змінювалося становище володарів гетьманської булави протягом різних історичних періодів? Яким було приватне та повсякденне життя гетьманів, їхніх дружин і родин? Відповіді на ці та інші питання допитливий читач знайде в цій книзі.

 

Чухліб Т. Гетьмани України: військо, політика, держава / Тарас Чухліб. — Київ : Арій, 2024. — 352 с : іл.

Яким було політичне становище козацьких гетьманів як правителів України, особливо якщо прирівнювати їх до європейських чи азійських володарів? Звичайно, що гетьмани мали такий самий статус, як курфюрсти, герцоги чи барони автономних князівств Німеччини або ж князі васальних Молдавії та Волощини чи залежних від Османів кримських ханів. Наприклад, гетьманські повноваження Івана Мазепи сучасники досить часто порівнювали з королівськими, тим паче, що він мав титул «князя Священної Римської імперії». Хоча очевидно, що він мав самодостатню посаду і титул «гетьмана війська Запорізького обох сторін Дніпра».

Попри те, що українські гетьмани від Богдана Хмельницького й до Кирила Розумовського зберігали політичну залежність від російських царів, польських королів, турецьких султанів та шведських королів, вони все-таки протягом тривалого часу були справжніми правителями своєї держави. Гетьман від 1648 року й до 1764 уособлював законодавчу, виконавчу й судову владу, безпосередньо управляв не тільки генеральною старшиною, полковниками, сотниками, козаками, але й усіма жителями країни.

Цікаво, що під час перемовин із російськими дипломатами в 1658 році гетьман Війська Запорозького Іван Виговський сказав такі вагомі слова: «Коли цар у себе в країні є цар, то і гетьман у себе в країні такий же король чи князь». У кожного з гетьманів України були власні ціннісні орієнтири, але багатьох із них під впливом іноземної пропаганди свого часу звинувачували у «свавільстві», «зрадництві», «відступництві»… Наше суспільство, нарешті, поступово осягає просту філософську істину — треба не судити, а розуміти своїх попередників, які творили нашу країну в далекий історичний час.

 

Анатолій Русначенко «Стародавній Рим»

Анатолій Миколайович Русначенко — український вчений-історик. Доктор історичних наук, професор. Академік АН ВШ України з 2010 року. Лауреат премії імені Василя Стуса (2003). Автор близько 100 публікацій різними мовами, в тому числі 7 монографій.

«До написання цієї книжки мене підштовхнула потреба мати добрий сучасний посібник, оскільки половина курсу історії «Стародавнього світу» в другому семестрі навчального року складає саме історія Риму. Коли я кинувся шукати сучасний підручник написаний спеціалістами, то виявилося, що окрім як «Історії стародавнього Риму» за редакцією Умберто Еко в українському перекладі у нас нічого не має…

З самого початку, маючи досвід написання новітньої української історії, я вважав, що треба підходити до Риму, як до античної держави яка перетворилась в імперію і так чи інакше здолала інші сусідні імперії… Автор, звичайно ж не претендує на вичерпність цієї проблеми. Історична література з цієї теми — Риму і його імперії — налічує вже сотні років і тисячі наукових праць різної значущості, ваги і об’єму. Безперечний висновок один — імперії таки розпадаються…».

 

Русначенко А. Стародавній Рим: місто, держава, імперія / Анатолій Русначенко. — Київ — Ніжин : Видавець Лисенко М. М., 2023. — 624 с.

Книга є викладом історії Риму та його імперії від виникнення міста до утворення на його теренах республіки, яка перетворилася в імперію по суті, а далі й за формою. Автор, використовуючи доступний йому джерельний матеріал і сучасні дослідження показує ті перетворення які привели Рим до статусу світової наддержави, яка так чи інакше проіснувала чи не тисячу років. Розглядаються різні сторони її існування: насамперед політика, економіка, культура, причини піднесення і краху.

Підготувала К. В. Бондарчук, завідувачка читальним залом.