5 книг про сон та корисну їжу: Всеукраїнська програма ментального здоров’я «Ти як?»

 

Яким є природний сон? Як змінюється сон упродовж людського життя? Якою має бути їжа для мозку? Як чай з гібіскусу допоможе вам краще за будь-які ліки від гіпертонії, не чинячи при цьому жодних побічних ефектів? Чому кавун — не ягода, а горішки гречки, зернівки рису, горіхи ліщини з ботанічного погляду такі самі фрукти, як і банан? На ці та безліч інших запитань дають нам вичерпні, науково обґрунтовані відповіді: всесвітньо відомий нейробіолог і експерт зі сну Метью Вокер, доктор філософії Ліса Москоні, всесвітньо відомий популяризатор здорового харчування Майкл Грегер, лікар Майкл Мозлі та науковець Олексій Коваленко, який у вільний від роботи час активно популяризує ботаніку.

 

Метью Вокер «Чому ми спимо. Користаємо з усіх можливостей сну та сновидінь»

«Чому ми спимо» — всесвітньо відомий нейробіолог і експерт зі сну Метью Вокер веде нас захопливою подорожжю до найновіших знань про науку сну. Ця книжка виходить далеко за межі задоволення інтелектуальної цікавості, оскільки досліджує когнітивну поведінку, здоров’я, безпеку та наслідки від погіршення якості та кількості нашого сну. Тут знайдете ідеї, які можуть змінити ваш спосіб життя. У ці напружені, бурхливі часи важко придумати книжку, яку важливіше прочитати, ніж цю. Книжка призначена всім, хто цікавляться питаннями біології людини та хотіли б у природний спосіб підвищити якість свого життя.

 

Вокер, Метью. Чому ми спимо. Користаємо з усіх можливостей сну та сновидінь / Метью Вокер ; пер. з англ. Ксенислави Крапки. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2022. — 472 с.

Ця книжка відображає бачення автора. Її мета — подати корисну та пізнавальну інформацію, що відповідає заявленій тематиці. Читаючи цю книжку, ви маєте розуміти, що автор і видавець не надають жодних медичних, терапевтичних чи подібного роду професійних послуг в межах тематики цієї книжки. Перш ніж приймати будь-які рішення із пропонованих у книжці або робити висновки щодо власного життя, читач повинен проконсультуватися зі своїм лікарем: терапевтом або іншим компетентним фахівцем. Автор і видавець не несуть жодної відповідальності за будь-які зобов’язання, втрати або ризики — особисті чи інші, — які прямо чи побічно виникли внаслідок практичного застосування відомостей з цієї книжки.

Сон — одна з останніх великих таємниць біології людини. Чимало вчених безуспішно намагалися розшифрувати незбагненний код сну, аж доки не розвинулися наукові методи дослідження мозку. Метью Вокер, американський професор нейронауки та психології, значну частину свого життя досліджує вплив сну на здоров'я людини. Учений з’ясував: сон — унікальний спосіб оздоровити мозок і тіло, ба більше — найдієвіший метод відтермінувати старіння. То яким є природний сон? Чому ми бачимо сновидіння і чи можемо ними керувати? Хто спить лише половиною мозку? Як змінюється сон упродовж людського життя? І як врешті подолати безсоння? На ці та безліч інших запитань Метью Вокер дає нам вичерпні, науково обґрунтовані відповіді.

 

Ліса Москоні «Їжа для мозку. Наука розумного харчування»

Ліса Москоні — доктор філософії, заступник директора Клініки профілактики хвороби Альцгеймера при Медичному коледжі Вейл Корнелл (Нью-Йорк), доцент наук з області неврології та радіології. Також є ад'юнкт-викладачем факультету психіатрії Нью-Йоркського університету медицини, Департаменту харчування в Школі харчування та суспільної охорони здоров'я Нью-Йоркського університету імені Стейнхардта. Ліса Москоні має ступінь доктора наук в галузі неврології та ядерної медицини, та є сертифікованим фахівцем в області комплексного харчування й охорони здоров'я.

 

Москоні, Ліса. Їжа для мозку. Наука розумного харчування / Ліса Москоні ; пер. з англ. Валерія Глінка. — Київ : Наш формат, 2019. — 336 с.

Авторка дає багато простих рекомендацій і варіантів того, як заряджати мозок. Це корисна книжка для всіх, хто хоче взяти під контроль своє когнітивне здоров’я. «Важливо зазначити, що в цій книжці я не тільки подаю результати власного дослідження, а й аналізую дані сотень науковців, які десятиліттями вивчали зв'язок між харчуванням і здоров’ям мозку. Я сподіваюсь донести до широкого загалу, що наукові висновки — це не результат роботи однієї людини. Щоб вони з’явилися, потрібно, аби лікарі, науковці та просто зацікавлені люди об’єдналися задля тривалого обміну знаннями. Завдяки тому, що залучаються люди з усього світу, ми заохочуємо одне одного докопатися до вирішення проблеми, яка турбує нас більше. У цьому й полягає велич науки».

Наш мозок — особливий орган. Його робота безпосередньо залежить від їжі, яку ми споживаємо. Однак поради, які ми щодня бачимо в інтернеті, часто суперечливі й непослідовні. Одного дня ми читаємо, що треба за будь-яку ціну уникати холестерину, а наступного — що він навпаки підтримує здоров’я мозку. Проблема таких сенсаційних заяв у тому, що лише мізерну їх частку було ретельно перевірено. То якою має бути їжа для мозку? Чи здатна лише сама оливкова олія врятувати від «Альцгеймера»? Яка глюкоза потрібна нашому мозкові? І як зробити свій корисний раціон не лише поживним, а й смачним?

 

Майкл Грегер «Як не померти передчасно. Їжа, яка відвертає та лікує хвороби»

Майкл Грегер — всесвітньо відомий популяризатор здорового харчування, терапевт і засновник сайту Nutrition Facts.org., доктор медицини. Майкл Грегер, дослідивши 15 найпоширеніших причин смертності, до яких, зокрема належить серцево-судинні недуги, різні типи раку, діабет, хвороба Паркінсона, запевняє: позбутися хронічних захворювань — ба більше, уникнути дочасної смерті! — можна за допомогою простих змін у раціоні харчування та способі життя. Послуговуючись результатами величезної кількості медичних досліджень — як власних, так і інших фахівців, він пояснює, завдяки чому та яким чином здорова їжа й активний спосіб життя інколи чинять не менш позитивний ефект, ніж фармацевтичні препарати і хірургічні методи лікування.

 

Грегер, Майкл. Як не померти передчасно. Їжа, яка відвертає та лікує хвороби / Майкл Грегер, Джин Стоун ; пер. з англ. В. Горбатька. — Вид. група КМ-БУКС, 2018. — 512 с.

Страждаєте від високого тиску? Чай з гібіскусу допоможе вам краще за будь-які ліки від гіпертонії, не чинячи при цьому жодних побічних ефектів. Рак простати — спадкова хвороба у вашій родині? У такому разі відмовтеся від молока, а натомість додайте до свого раціону лляне насіння. А якщо непокоїть серцеве захворювання, переходьте на рослинну дієту.

Майкл Грегер докладно розповідає, як можна не лише запобігти більшості поширених недуг, а й побороти їх, якщо людина вже захворіла. Спираючись на велику кількість експериментальних і статистичних даних, він описує особливості протікання тієї чи іншої хвороби, розповідає, чим вона найчастіше зумовлена і чим загрожує, радить, яким харчам слід надати перевагу, а від чого краще відмовитись.

 

Майкл Мозлі «Розумний кишківник. Як змінити своє тіло зсередини»

Майкл Мозлі вивчав лікарську справу в лондонському Королівському вільному госпіталі. Здобувши освіту, працював у службі ВВС і став відомим телеведучим. Автор світових бестселерів «Швидка дієта» і «Двомісячна дієта для зниження рівня цукру у крові». За документальний фільм «Горизонт» його було номіновано на премію «Еммі» та BAFTA.

 

Мозлі, Майкл. Розумний кишківник. Як змінити своє тіло зсередини / Д-р Майкл Мозлі ; пер. з англ. А. Цвіри. — Харків : Віват, 2020. — 240 с. — (Серія «Саморозвиток»).

Автор цієї книжки стверджує, що кишківник — наш «другий мозок»: він містить понад сто мільйонів нейронів — приблизно стільки ж, скільки й мозок кішки. Кишківник не вміє розв’язувати геометричних задач і не переймається податками, натомість регулює травлення й нормалізує самопочуття людини. У формі мандрівки травною системою доктор Майкл Мозлі розповість про те, що роблять органи травлення і що стається, коли з ними щось не так.

 А ще запропонує науково перевірені методи, які допоможуть контролювати харчові вподобання й сприятимуть схудненню. Розкаже, як плекати «хороших» бактерій, що відповідають за нормальне функціонування кишківника, і як боротися з «поганцями», які викликають ожиріння та інші захворювання. Наприкінці книжки ви знайдете рецепти від дієтологині Тані Боровскі та лікарки загальної практики Клер Бейлі — весь арсенал засобів, щоб нормалізувати роботу кишківника й поліпшити загальний фізичний стан.

 

Олексій Коваленко. «Фрукти проти овочів. Чому кавун — не ягода, а томат — це фрукт»

Олексій Коваленко працює в Національному науково-природничому музеї НАН України, де займається науковими дослідженнями, проводить лекторії та освітні інтерактивні програми. Автор книг: «Фрукти проти овочів. Чому кавун — не ягода, а томат — це фрукт» (2020), «Рослини-прибульці. Як борщівник та амброзія захоплюють Землю» (2021), «Планета грибів» (2023).

У вільний від роботи час активно популяризує ботаніку — веде блог і Youtube-канал «Довколаботаніка», сторінку «Ботанік у кедах», пише для фейсбук-сторінки природничого музею, де розповідає про плазунів, яблука, мінерали й динозаврів, та низки інших науково-популярних платформ. Стати ботаніком Олексій вирішив ще у 6-му класі і відтоді своєї думки не змінював. «Вивчення рослин та щире захоплення ними — це одна з тих речей, які врятують світ. І як написано на моєму фамільному гербі “Не будь злюкою — вивчай ботаніку!”» — посміхається Олексій.

 

Коваленко, Олексій. Фрукти проти овочів. Чому кавун — не ягода, а томат — це фрукт / Олексій Коваленко. — Київ : Віхола, 2021. — 224 с. — (Серія «Наукпоп»).

Ця ботанічна подорож створена для того, щоб звернути увагу на звичні чи екзотичні компоненти обіднього столу. Адже похід на кухню цілком може стати екскурсією, детективом, захопливими мандрами в різні епохи та куточки земної кулі.

Усе своє життя, успішно проігнорувавши ботаніку, ми керуємося лише одним простим (і хибним) правилом: солодке — фрукт, а все решта — овочі. Насправді це так не працює. Єдина логічна система, яка існує для класифікації фруктів та овочів — ботанічна. Овочі — це вегетативні органи будь-якої рослини. Овочі можуть бути коренями (як морква й буряк), пагонами (як цибуля) та листями (як салат латук чи шпинат). Їстівні квіти і суцвіття — це теж овочі. А от те, що утворюється на рослині внаслідок запліднення, — це ще той фрукт.

У книжці «Фрукти проти овочів» ботанік, музейник та автор блогу «Довколаботаніка» Олексій Коваленко розповість справжню історію продуктів, які ми щодня бачимо на кухні та в супермаркеті, а ще навчить відрізняти овоч від фрукта, горіх — від горішка, а кавун — від ягоди. У книжці Олексій пояснить, хто намагався лікувати огірками безпліддя та укуси скорпіонів, як салату приписали здібності впливати на чоловічу потенцію, звідки примандрував до нас буряк та як приготувати каштани в домашніх умовах і не рознести квартиру на шматки. Перед вами — не збірник рецептів і навіть не підручник з ботаніки, книжка Олексія Коваленка — це реальна та дотепна історія найзвичайнісіньких овочів і фруктів: від особливостей їхньої ДНК та селекції до найдивніших міфів і кулінарних лайфхаків.

Підготувала К. В. Бондарчук, завідувачка читальним залом.

Літературний вернісаж європейських та американських авторів: книги від PEN Ukraine

64 книжки провідних видавництв України — художні та документальні твори, праці з історії, філософії, соціології, політології, літературознавства та мистецтвознавства, а також 97 книжок англійською мовою — бібліотека отримала у рамках спільної ініціативи PEN Ukraine з BooK Aid International, English PEN та PEN International.

Найвідоміший твір американського письменника Джека Керуака «У дорозі» увійшов до списку «100 найкращих романів усіх часів». Це сповнена пригод подорож двох друзів. Письменник-початківець Сал Парадайз зустрічається з Діном Моріарті. Так починається та частина його життя, яку можна назвати життям у дорозі…

Літературний дебют французького письменника Жоржа Перека, роман «Речі», відразу зробив його ім’я відомим. Головні герої, двадцятирічні Сільвія і Жером захоплюються світом красивих речей, але їхні бажання здебільшого перевершують їхні можливості…  Автор пише про речі і «важкість буття» молоді у 1960-х, і постійно балансує між захопленням вишуканими речами, які оточують людину, та критикою суспільства споживання. Новаторський роман Жоржа Перека отримав престижну премію Ренодо.

У світі наукової фантастики визнання здобув відомий американський письменник Філіп Дік, автор 44 романів та 121 оповідання:  «Молот Вулкана», «Космічні ляльки», «Сонячна лотерея», «Людина у високому замку», «Марсіянський зсув часу», «Звихнутий час», «Три стигмати Палмера Елдритча», «А тепер зачекайте до минулого року», «Передостання правда»…

Найвідоміший роман «Рай» британського прозаїка Абдулразака Гурна потрапив до короткого списку Букерівської премії. Головний герой роману «Пам'ять про відбуття» приймає рішення скинути тягар власного коріння й розпочати нове життя в інших країнах…  2021 року його автор був удостоєний Нобелівської премії «за безкомпромісне та співчутливе вивчення наслідків колоніалізму та долі біженця у прірві між культурами та континентами».

Дивовижна «Нескінченна історія» німецького письменника Міхаеля Енде стала «золотою класикою» дитячої літератури. Це книга про книгу, яка так полонить увагу звичайного хлопчика Бастіана, що він потрапляє в іншу реальність. «Кожна історія є Нескінченною Історією… У світі Фантазії… існує безліч дверей. І безліч таких чарівних книжок. Багато людей цього навіть не помічають. Насправді все залежить від того, в чиїх руках опиниться така книжка…».

 

 

Джек Керуак «В дорозі» (1951)

Джек Керуак (1922—1969) — культовий американський письменник, поет, есеїст, чільний представник і літописець літературного покоління, що сформувалося у 1940-х роках у Нью-Йорку і Сан-Франциско і було назване Керуаком «Beat Generation». Писав у стилі «спонтанної прози». Найвідоміший твір Керуака — роман «У дорозі» (1957) приніс йому славу великого американського письменника і «короля бітників».

Роман Джека Керуака «В дорозі» був написаний 1951 року, але рукопис неодноразово відхиляли видавці. Керуак редагував і доповнював роман аж до публікації 1957 року видавництвом Viking Press. Роман входить до списків «100 найкращих англомовних романів з 1923 по 2005 рік» за версією «Тайм», «100 книг століття» за версією «Ле-Монд», «The Big Read» від BBC та «100 найкращих романів усіх часів» за версією «Обсервер».

 

Керуак, Джек. В дорозі : роман / Джек Керуак ; пер. з англ. Гєника Бєлякова. — Київ : Комубук, 2023. — 440 с.

Це без перебільшення головний роман «розбитого покоління», який миттєво став легендою, здійняв шквал суперечливих відгуків і визначив подальший розвиток американської літератури. Саме в цьому творі відбувається становлення славнозвісного «спонтанного» стилю Джека Керуака, натхненного ритмами і звучанням бібопу. «В дорозі» віддзеркалив світогляд цілого покоління, став культовим текстом контркультури, а невдовзі — всесвітньо визнаною класикою. Нескінченна дорога, автостоп і автобуси, перетинання континенту від краю до краю, нічні розмови до світанку, поезія, секс, речовини і, звісно ж, нестримний джаз. Дослідження меж особистої свободи і Американської мрії. Сповнена пригод подорож двох друзів: письменника-початківця Сала Парадайза та юного шахрая й бабія Діна Моріарті. Саме завдяки цьому тексту народився образ вічно молодого і шаленого «короля бітників», спокусливий і оманливий образ, у якому Джек Керуак назавжди закарбувався в уяві читачів, який приніс йому важкий тягар слави і якого він не позбувся й досі.

 

Філіп К. Дік «Звихнутий час» (1958) та «А тепер зачекайте до минулого року» (1963)

Філіп Кіндред Дік (1928—1982) — американський письменник, філософ, есеїст, переважна більшість робіт якого належить до жанру наукової фантастики. У своїх творах Філіп Дік досліджував питання соціології, політики і метафізики. У його романах йдеться про монополістичні корпорації, авторитарні уряди, та альтернативні світи. У пізніших роботах порушуються питання релігії.  Автор 44 романів, 121 оповідання та 14 збірок оповідань, надрукованих ще за життя. 1955 року опубліковано його перший роман «Сонячна лотерея». 1950-ті й ранні 1960-ті були дуже продуктивним періодом для Філіпа Діка. Він завоював вищу нагороду у світі наукової фантастики в 1963-му за роман «Людина у високому замку» (1962). У другій половині 1960-х і 1970-х років написав кілька найвідоміших творів — «Чи мріють андроїди про електричних овець?» (1968), «Лийтеся сльози, сказав полісмен» (1974), «Ми можемо згадати це для вас оптом» (1966) та інші.

 

Дік, Філіп К. Звихнутий час / Філіп К. Дік ; пер. з англ. Юлії Галети. — Київ : Комубук, 2022. — 296 с.

Антиутопічний роман Філіпа Діка «Звихнутий час» вперше вийшов в Сполучених Штатах 1959 року. Скорочена версія також виходила у британському науково-фантастичному журналі «New Worlds Science Fiction» кількома частинами з грудня 1959 по лютий 1960. Українською мовою роман вийшов у видавництві «Komubook» 2022 року в перекладі Юлії Галети

Реґл Ґамм — місцева суперзірка. У маленькому провінційному містечку всі знають його в обличчя. Саме він є багаторазовим переможцем конкурсу «Де маленький зелений чоловічок опиниться наступного разу?». Реґл має особливий дар до розв’язання головоломок: з поміж тисяч можливих варіантів, він завжди обирає правильний. Інколи йому здається, що цілий світ крутиться довкола нього. Втім, щось у цьому світі не тримається купи. Люди поводяться неприродно, а речі видаються штучними. І взагалі, час став якийсь звихнутий — крізь щілини звичної злагодженої реальності просочується зовсім інше, зумисно приховане від нього життя. Реґл вирішує за будь-яку ціну дізнатися правду, навіть попри те, що якась невидима сила контролює кожен його крок. А от чи вдасться йому це? І як це все пов'язано з війною, яка уже багато років триває між Землею та колоністами на Місяці? 

Дік, Філіп К. А тепер зачекайте до минулого року / Філіп К. Дік ; пер. з англ. Павла Шведа. — Київ : Комубук, 2023. — 336 с.

«А тепер зачекайте до минулого року» — роман Філіпа К. Діка, написаний   1963 року, а вперше опублікований 1966 року у видавництві «Даблдей». Український переклад роману виконаний видавництвом «Комубук» 2023 року. У романі ідеться про лікаря Еріка Світсента, що стає особистим хірургом лідера землян під час війни з інопланетянами. На цій роботі Ерік дізнається про наркотик, який поступово вбиває людину, проте дозволяє подорожувати в часі.

Життя доктора Еріка Світсента не назвеш легким. Його планету втягнуто у затяжний та кровопролитний конфлікт між двома потужними галактичними цивілізаціями — людиноподібними лілістарцями та потворними, схожими на велетенських комах ріґами, війна між якими триває вже не одне століття. Його дружина підсіла на новий небезпечний наркотик, який розладнує звичне сприйняття реальності і змушує того, хто його вжив, безпорадно переноситися туди й назад у часі. А на додачу йому ще й довелося стати особистим лікарем примхливого та іпохондричного правителя Землі Джино Молінарі, який вже давно перетворив свої недуги на політичний інструмент. Перебувати так близько до епіцентру багатолітнього міжпланетного конфлікту, безумовно, небезпечно, але, можливо, Еріку вдасться владнати суперечки з Лілістар і знайти порозуміння з ріґами? Однак якщо так, то якою ціною?

 

Жорж Перек «Речі» (1965) та «Людина що спить» (1967)

Жорж Перек (1936—1982) — французький письменник і кінорежисер. Член літературного об'єднання УЛІПО. Один з найбільших новаторів французької прози другої половини XX століття. Коли у 1965 році перший роман Жоржа Перека «Речі» отримує престижну премію Ренодо, його автору було двадцять дев’ять. З тих сорока п’яти, які йому випало прожити. Він уже п’ять років живе у маленькій квартирці площею у тридцять п’ять квадратних метрів, у п’ятому окрузі Парижа, про досвід облаштування якої частково розповідає у своєму романі.

Він уже декілька років працює документалістом в лабораторії медичних досліджень, і ця робота займає більшу частину його життя. Позаду — переважно студентське життя, пошуки себе та десять років письма, багато оповідань, чотири чи п’ять невиданих романів і п’ять різних версій роману «Речі». Попереду — ще півтора десятка років творчості, роки УЛІПО — «Майстерні потенційної літератури», роки формальних експериментів у тісному альянсі літератури та математики, які парадоксальним чином приведуть його до автобіографії. Це середина життя. За декілька місяців до своєї смерті він напише текст: «25 речей, які я хотів би зробити до того, як померти» Він ще не знає, що хвороба не дасть йому такого шансу…

 

Перек, Жорж. Речі. Людина, що спить : романи / Жорж Перек ; пер. з фр. Романа Осадчука. — Київ : Комубук, 2022. — 224 с.

Покинувши навчання, Жером і Сільвія підробляють психосоціологами, але відмовляються від постійної роботи, цінуючи своє необмежене дозвілля. Водночас вони закохані у світ красивих речей, який через брак грошей виявляється для них недоступним. Обіцяні речі, через які вони намагаються зрозуміти себе та вибудувати власні ідентичності, символізують для них справжнє, проте недосяжне щастя, а сам Париж здається «в’язницею достатку».  Нестерпність такого життя спонукає їх до втечі в далекий Туніс, втім, там вони також не знаходять розради. Завдяки своїй критиці споживацтва, роман «Речі» (1965) Перека і сьогодні звучить надзвичайно актуально. 1965 року цей твір було відзначено престижною французькою премією «Ренодо».

«Людина, що спить» — третій роман Жоржа Перека, вперше вийшов у Франції у видавництві Denoël 1967 року. Український переклад Романа Осадчука з'явився у 2022 році. Перек розповідає історію студента, який раптом замкнувся в собі, відрікшись не лише від навчання, а й від самого життя. Його поснула свідомість поміщає його немов поза часом, а дні заповнюються механічними діями, які залишаються неусвідомленими. Усі навколишні речі втрачають сенс. Порожнечу, яку головний герой намагається створити навколо себе, Перек майстерно передає через вигадливі описи станів на межі сну. Постійне повторення днів і ночей, заповнених одноманітними заняттями й ситуаціями, створює особливий сповільнений ритм, наділений примарною, меланхолійною поезією.

 

Абдулразак Гурна «Пам'ять про відбуття» (1987)

Абдулразак Гурна (1948) — англомовний британський прозаїк танзанійського походження; член Королівського літературного товариства. Найвідоміші з його романів — «Рай» (1994), який потрапив до короткого списку Букерівської премії і премії Вітбріда, «Дезертирство» (2005) та «Біля моря» (2001), який отримав книжкову премію газети Лос-Анджелес Таймс. Абдулразак Гурна удостоєний Нобелівської премії 2021 року «за безкомпромісне та співчутливе вивчення наслідків колоніалізму та долі біженця у прірві між культурами та континентами».

 

Гурна, Абдулразак. Пам'ять про відбуття : роман / Абдулразак Гурна ; пер. з англ. Гєника Бєлякова. — Київ : Комубук, 2023. — 224 с.

Абдулразак Гурна з уїдливою простотою й безкомпромісністю, а заразом із глибокою співчутливістю описує універсальний досвід іммігрантів, які зазнали зневаги, ворожості й деформації ідентичності, що стали ціною за їхнє рішення скинути тягар власного коріння й розпочати нове життя в інших країнах і навіть на інших континентах.

Східна Африка. 15-річний підліток Гасан Омар мешкає разом із родиною у злиденному морському портовому містечку. Усе його життя — цикл насильства й відчаю. П’яний тиранічний батько; сестра, яка стає на шлях розпусти; старший брат, що йде кривою дорогою і врешті-решт гине під час пожежі на очах усієї родини; матір, яка фаталістично змирилася з жорстокістю чоловіка.

Гасан вирішує розірвати це коло страждань і безпросвітності й вирушає до дядька в Найробі. Але там на нього чекають випробування імміграцією, жорстокість чужого світу, страх, спокута й розірвання зв’язку зі старим життям. Обряд ініціації новим майбутнім і скидання старої шкіри колоніальних традицій потребуватиме від Гасана неабиякої сміливості й здатності пожертвувати всім.

 

Міхаель Енде «Нескінченна історія» (1979)

Міхаель Андреас Гельмут Енде (1929—1995) — німецький письменник, автор низки творів для дітей, з яких найбільш відомі романи «Нескінченна історія» та «Джим Ґудзик і машиніст Лукас». Сьогодні твори Міхаеля Енде перекладені більш ніж 40 мовами й вийшли загальним тиражем понад 20 мільйонів примірників. За мотивами «Нескінченної історії» зняті однойменні фільми. За мотивами казки «Чарівний напій» знято анімаційний серіал «Вуншпунш» (2000). Серед творів Енде також кілька п'єс, романів і повістей. Однак найбільшим успіх мали саме фентезійні та дитячі твори. 

Енде, Міхаель. Нескінчена історія / Міхаель Енде ; пер. з нім. Юрка Прохаська. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2023. — 560 с. — (Серія «Дивовижні світи»).

«Нескінченна історія» (1979) Міхаеля Енде стала «золотою класикою» дитячої літератури. У 1983 році роман було перекладено англійською і видано у Великій Британії, а згодом й іншими мовами. Це казкова історія про дивовижну книгу, чарівну країну Фантазію та  маленького хлопчика Бастіяна, який несподівано потрапляє у невеличку букіністичну крамничку…

«Надворі був сірий холодний листопадовий день, дощ, періщив як із відра. Краплі стікали склом донизу, перебігаючи через літери з вигадливими завитками. Усе, що можна було розглядіти крізь цю шибку, — стіна, ціла у дощових патьоках, на протилежному боці вулиці. 

Зненацька двері розчахнулися — та так рвучко, що невеличке гроно мосяжних дзвіночків над ними стривожено забаламкало і добру часину не могла вгамуватися. Зчинив оцей гармидер невисокий, опецькуватий хлопчина років десяти-одинадцяти. Темно-брунатне волосся мокро звисало йому на обличчя, плащ наскрізь промок, з нього скрапувала вода, на ремінці через плече теліпався шкільний ранець. Хлопець був трохи блідий і захеканий, та ніби на противагу недавньому поспіху, тепер застиг як укопаний, зупинившись у відчинених дверях.

Хлопчина побачив перед собою довге вузьке приміщення. Глибша його частина губилася десь у сутіні. Попід стінами стояли стелажі, вони сягали аж до стелі, згори донизу вщерть напхані книжками найрізноманітніших форм і розмірів. На підлозі громадилися стоси велетенських фоліантів, на декотрих столиках височіли гори менших, оправлених у шкіру книжечок, що золотаво виблискували обрізами…Хлопець почув, як чийсь голос з-за тієї стіни книжок доволі непривітно мовив: — Або дивіться собі знадвору, або тут, тільки зачиняйте двері… Хлопець послухався і тихенько причинив двері. А тоді наблизився до стіни книжок і обережно зазирнув до неї. Там, у високому фотелі з потертої шкіри, з бильцями, що нагадували бакенбарди, сидів огрядний, присадкуватий чоловічок. Одягнений він був у пожмаканий чорний костюм… На колінах він тримав грубезну книжку, яку оце власно читав… У цей момент задзеленчав телефон. Пан Кореандер натужно підвівся зі свого фотеля і поплентався у невеличкий кабінетик, розташований углибині крамнички…

 Нараз Бастіян усвідомив, що вже довгий час не може відвести погляду від книжки, яку пан Кореандер перед тим тримав у руках і яка тепер лежала на шкіряному фотелі. Хлопець достоту прикипів до неї поглядом. Йому здавалося, наче якась сила нестримно притягує його до неї як магнітом. Він наблизився до фотеля, повільно простягнув руку, торкнувся оправи книжки…  У Бастіяна з’явилося невиразне відчуття, що разом із цим дотиком до фоліанта з ним почало відбуватися щось незворотне —  і ось воно вже діє. Він підняв книжку і зусібіч її роздивився… Придивившись ще раз уважніше до оправи, він помітив на ній двох гадюк, світлу і темну, які кусали одна одну за хвіст, витворюючи таким чином овал. А в цьому овалі дивовижно переплетеною в’яззю було виведено заголовок: Нескінченна історія…». Але це тільки початок цієї казкової історії. Попереду багато таємниць та випробувань...

 

Нескінченна історія

Жанр — пригоди, фентезі

Режисер — Вольфганг Петерсен

Рік — 1984

Німецько-американський фільм студії Warner Brothers, знятий за частиною книги письменника Міхаеля Енде «Нескінченна історія». 1990 року отримав продовження «Нескінченна історія 2: Нова глава», зняте за рештою оригінального твору, а в 1994 році — «Нескінченна історія 3» за мотивами попередніх фільмів та книги. Школяр Бастіан Букс живе зі своїм батьком після смерті матері. З цієї причини він відчуває себе самотнім, а у школі стає об'єктом для глузувань з боку інших учнів як мрійник. Батько ж намагається спонукати сина перестати мріяти та подорослішати…

 

Нескінченна історія 2: Нова глава

Жанр — пригоди, фентезі

Режисер — Джордж Т. Міллер

Рік — 1990

Німецько-американська екранізація другої половини книги Міхаеля Енде «Нескінченна історія». Зйомки тривали з 19 червня по 27 жовтня 1989 року, в прокат фільм вийшов 25 жовтня 1990 року. Після подій першого фільму Бастіан так і залишився мрійником. Його не беруть до спортивної команди плавців через те, що Бастіан боїться стрибати з вишки. Хлопчик навідується до книгарні Кореандера, шукаючи книги, які навчать його бути сміливим. Там він знову бачить книгу «Нескінченна історія». Він чує як королева Фантазії просить його про допомогу. Бастіан, як і минулого разу, без дозволу бере книжку.

Підготувала К.В. Бондарчук, завідувачка читальним залом.

Нові та знані імена на літературній мапі України: книги від PEN Ukraine

 

64 книжки провідних видавництв України — художні та документальні твори, праці з історії, філософії, соціології, політології, літературознавства та мистецтвознавства, а також 97 книжок англійською мовою — бібліотека отримала у рамках спільної ініціативи PEN Ukraine з BooK Aid International, English PEN та PEN International.

Представляємо художні видання: Степан Процюк «Місяцю, місяцю: роман про Григорія Тютюнника», Тарас Прохасько «Лексикон таємних знань», Олександр Осадко «ЖИТИ не можна ПОМЕРТИ», Ганна Осадко «Дубочок з війни», Ольга Фролова «Осіка», Альманах літературного фестивалю-воркшопу для молодих авторів «Прописи».

 

Степан Процюк «Місяцю, місяцю»

Степан Васильович Процюк (1964)  — прозаїк та есеїст, лауреат низки літературних нагород, зокрема володар відзнаки «Золотий письменник України». Автор понад 30-ти книг: «Переступ у вакуумі» (1996), «Шибениця для ніжності» (2001), «Серафими і мізантропи» (2002), «Тотем» (2005), «Інфекція» (2002), «Жертвопринесення» (2007), «Руйнування ляльки» (2010), «Троянда ритуального болю» (2010), «Маски опадають повільно» (2011), «Бийся головою до стіни» ( 2011), «Інфекція. Жертвопринесення. Тотем» (2012), «Чорне яблуко» (2013), «Бийся головою до стіни» (2013),«Пальці поміж піском» (2020)…  У кінці 2022 року вийшли романи «Руки і сльози» про Івана Франка та «Місяцю, місяцю» про Григора Тютюнника. Степана Васильовича Процюка вважають одним із найконтроверсійніших сучасних письменників-інтелектуалів.

 

Процюк, Степан. Місяцю, місяцю : роман про Григорія Тютюнника  / Степан Процюк. — Львів : Видавництво Юлії Сливки, 2022. — 198 с.

«Місяцю, місяцю» — дещо несподівана спроба заглянути за лаштунки творчої лабораторії одного з найцікавіших письменників другої половини XX століття — Григорія Тютюнника. Твір емоційно важкий, але водночас піднесено світлий у своїй людиноцентричності й людяності — власне найважливіших ціннісних орієнтирах покоління письменників, що увійшли в літературу в роки «великої відлиги» і для кого реалії «доби розвиненого соціалізму» виявлялися смертельно несприятливими як для творчості, так і для життя.

«Пишучи в київський квартирі, він викурює пачку цигарок за кілька годин роботи. Тютюн допомагає думати й відчувати. «Тютюнник не може зрадити тютюн», — намагався жартувати. Жарти таки рятували. Тоді хтось невидимий і нечутний наче пом’якшував колючу щетину, яка понаростала на його серці за ці роки… Він тепер боїться лише одного. Він бачив, як багатьох спілчанських борзописців, котрі ліплять роман за романом, розбещувала популярність чи слава. Принаймні вони так думали і їх у цьому переконували…. Хоч популярність чи славу, відомість чи велич письменника можна розуміти двояко, трояко чи семияко… Григір уникає думок про славу. Він хоче бути впевненим, що справжньому письменнику треба лише читацького розуміння…».

 

Тарас Прохасько «Лексикон таємних знань»

Тарас Богданович Прохасько (1968) — письменник, журналіст, один із представників станіславського феномену. Лауреат Шевченківської премії 2020 року за збірку есеїстики «Так, але…», лауреат літературної премії імені Джозефа Конрада (2007). Автор книг: «Інші дні Анни», «FM Галичина», «НепрОсті», «Лексикон таємних знань», «З цього можна зробити кілька оповідань», «Порт Франківськ», «Одної і тої самої»...

 

Прохасько, Тарас. Лексикон таємних знань : коротка проза / Тарас Прохасько. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2023. — 184 с. — (Серія «Новітня класика»).

До книги «Лексикон таємних знань» Тараса Прохасько входить кілька повістей та оповідань. Знайома й вже люблена читачами повільна проза Прохаська занурює у світ почуттів і відчуттів, знаків, вказівок, стежок і лабіринтів. Деякі розповіді автора майже безсюжетні, позбавлені пафосу й моралі, зате насичені безліччю деталей і описів, завдяки чому стають позачасовими й позапросторовими історіями. Автор запрошує зосередитися на найдрібніших змінах довкілля, стверджуючи, що не трапляється «досвіду забагато, досвіду зайвого, досвіду хибного». Книга зацікавить вибагливого читача, спраглого естетичного інтелектуального читання.

«Існує мислення, неможливе без запахів. Або: існує мислення, чиїми категоріями є запахи. Або є такий тип мислення, де думка — запах, запах — думка. Якщо є таке мислення — запашне мислення, — мусить бути десь філософія, для якої запах — категорія і положення. От і сніп божого деревця, що пролежав цілий рік на шафі, пахнув лиш порохом, раптом знову вернувся до свого власного запаху. Або: одного ранку (сьогодні) запах божого деревця опанував усім: цілий сніп його перестав пахнути порохом, як було зимою, весною і літом…».

 

Ганна Осадко «Дубочок з війни»

Ганна Осадко (1978) — письменниця, художниця, ілюстратор книг, кандидат філологічних наук України. Лауреатка  Всеукраїнської літературної премії імені Михайла Коцюбинського (2018). У 2000—2002 роках працювала викладачем української мови для іноземних студентів у Тернопільської медичній академії. Від 2003 року працює літературним редактором, художником-ілюстратором і маркетологом у тернопільському видавництві  «Навчальна книга — Богдан». За час роботи у видавництві проілюстровала понад 60 художніх книг, написала та видала п’ять збірок поезії та малої прози, а також 15 дитячих книг.

 

Осадко, Ганна. Дубочок з війни / Ганна Осадко ; іл. Альбіни Колесніченко. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2024. — 48 с.

«Дубочок з війни» — щемка оповідь про війну і втрату, але також і про силу роду та любові, таких міцних, як кремезне мудре дерево. Понад усе Юрко любить їздити до лісу з дідусем, мамою і татом, а згодом — і з сестричкою Сонею. Там, у лисі, родина має своє улюблене дерево — обіймальний дуб, який можна охопити лише разом.

«У місті, де вони живуть, лісу немає, звісно. А от у селі — ще й який! Лісище! Тут ростуть буки й дуби, такі старі та кремезні, що годі їх обійняти, бракує рук! Колись давно, коли Юрко був іще зовсім малим, до лісу з ним ходив і дідусь Остап. От із ним виходило обійняти навіть найбільший дуб, що росте над глибокою деброю… Тоді дідусь, і мамо, і тато, і Юрко бралися за руки — і всі разом, наче водили хоровод, обступали той дуб і обіймали його вісьмома руками. Мабуть, то був незвичайний дуб, бо коли Юрко притуляв вухо до шкарубкої кори, то чув, як всередині стовбура щось пульсує, наче тихо б’ється серце дерева…». 

Проте одного дня родину роз’єднує війна тато іде на фронт захищати Україну… 

 

 

Олександр Осадко «ЖИТИ не можна ПОМЕРТИ»

Олександр Осадко (1976—2022; позивний «Танго») загинув на Донеччині улітку 2022 року виконуючи бойове завдання й урятувавши побратима. Економіст за освітою, будівельник за фахом, він ніколи не вважав себе людиною творчою і не надто серйозно ставився до своїх письменницьких спроб. Та ті кілька історій, які устиг створити, свідчать про його неабиякий хист, про витончене почуття гумору, про вміння помічати й майстерно змальовувати деталі, а також обирати персонажами харизматичних сільських мешканців, зображених вправним та влучним словом. А ще автор мав незбагнений дар зазирати в майбутнє, яке постає таким буденним і пророчим з реплік його героїв. У нашій пам’яті Олександр Осадко із 105 бригади батальйону А7170 залишиться живим у своєму живому слові.

 

Осадко, Олександр. ЖИТИ не можна ПОМЕРТИ : коротка проза / Олександр Осадко. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2022. — 96 с.

«ЖИТИ не можна ПОМЕРТИ» — збірка оповідань і новел Олександра Осадко. «Він написав  лише сім оповідань. Писав легко та швидко, як і жив — легко та швидко. Лише сім. Сім кольорів веселки, сім нот, сім чудес світу, сім днів тижня, сім днів Творіння, сім чакр, сім-я. Септернер. Істина. Сімка — сама в собі. Її неможна розкласти на множники. Це закінчений циклічний процес, панування духу над формою. Це — закінчена книга. Все, що хотів сказати Сашко, він сказав. І довів…».

«Нірвана… Якесь дивне відчуття спокою і разом з тим збагачення. Душевного? Матеріального? Не важливо! Бо ж головне — то цінність, неповторність кожної миті в її сакральному наповненні…. Блаженство… Хтось любить безкінечно дивитися, як горить вогонь, хтось — як тече вода, комусь подобається годинами спостерігати, як працюють люди…».

 

Ольга Фролова «Осіка»

Ольга Фролова (Гринишин) — народилася 1988 року в місті Заліщики Тернопільської області. Закінчила Заліщицьку державну гімназію. Школяркою брала участь у зйомках телепрограми про обдарованих дітей, конкурсах КРОКС, неодноразово ставала переможницею олімпіад. З раннього віку писала вірші та малювала, проявляючи неабиякий талант. Брала участь у революції Гідності.

У 2006 році переїхала до Дніпра, де до 2009-го навчалася на факультеті систем і засобів масової комунікації Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. Працювала копірайтером для різноманітних інтернет-порталів. 2014 року разом з чоловіком та сином переїхала жити на острів Самуї в Таїланді. Там вона створювала авторські татуювання. Цікавилася буддизмом. У травні 2020 року вона закінчила працювати над рукописом роману «Осіка» з робочою назвою «Уроборос». Через декілька днів після цього Ольга Фролова трагічно загинула.

 

Фролова, Ольга. Осіка / Ольга Фролова. — Київ : Антивидавництво «В малому — велике», 2023. — 216 с.

«З’ясувалося дещо неймовірне. Треба терміново записати все до того, як пережите повністю позбавить мене розуму. Кожної хвилини психіка витісняє, краде неоціненні деталі. Я навіть не гаятиму часу на їжу чи сон, поки не зафіксую цю дивовижну хитку конструкцію на папері. До цього часу описати її словами видавалося неможливим, та правда виявилася ясною, простою і… елегантною! Гм, почну з головного  — малюнка. Він допоможе мені не заплутатися і не збитися з думки. Далі — у хронологічному порядку. З чого ж усе почалося?..».

Молода українка Осіка (насправді чи то Оксана, чи то Оля) живе в еміграції на екзотичному острові. Вона щойно вийшла з в’язниці й шукає шлях у житті. Дорогою її заносить у напівпрофесійний бокс, астрологію, крадіжки, лекції з саморозвитку… Врешті пошуки сенсу буття та бажання химерних пригод, приводять її туди, звідки усе почалося —додому. При глибшому зануренні читач зможе випробувати власні переконання, вступити в гру із розумом героїні та оцінити екстремальну структуру сюжету, який нескінченно замикається у собі самому.

 

***

Альманах літературного фестивалю-воркшопу для молодих авторів «Прописи» Івано-Франківськ 9—12 вересня 2021 року / упоряд. О. Сливинський. — Київ : ФОП Лопатіна О. О., 2021. — 180 с.

«Прописи»… назвати так літературний фестиваль-воркшоп для молодих авторів було дещо ризикованим рішенням — і не тому, що література сьогодні народжується переважно в постукуванні по клавіатурах ноутбуків і торканні до екранів планшетів, які вже там перо і папір. Гадалося б, чи не надто ми «інфатилізуємо» тих, кого покликали до участі, — молодих письменників і критиків, які, хоч є початківцями, але всі без винятку вже мають за собою сторінки написаного. Чи не відгонить назва непотрібним школярством? Чи не знеохотить когось? Але потім подумалося: таж кожен із тих, хто творить літературу — роками чи навіть десятиліттями — є таким школярем щоразу, коли опиняється перед порожнім аркушем чи білим вордівським екраном. Щоразу, коли має поставити першу літеру, написати перше речення, так часто шарпане вітрами сумнівів. А часом і остраху: чи маю я що сказати цього разу, а якщо маю, то чи знайду переконливу форму? Чи не намагаюся стрибнути вище голови? Чи готовий / готова до болісного приземлення, якщо те, що напишу, до когось не промовить чи промовить не так, як я того хочу… Навчити не боятися цього всього — найменше і найбільше, що може дати літературна майстерня. Так, «Прописи» стали не просто майстернею слів, а простором спільного дорослішання, якщо розуміти дорослість як готовність до позитивної свободи та відповідальності за вчинок, слово, слово-вчинок. Вірші, проза та есеїстика, які ви знайдете в цій збірці, —урожай фестивалю. Плід спільного чотириденного перебування молодих авторів і авторок у просторі «Прописів», роботи з менторами, слухання лекцій, участі у воркшопах, спілкування між собою, думання і майстрування власних текстів у вільні хвилини…

 

Підготувала К. В. Бондарчук, завідувачка читальним залом.