1911 рік запам’ятався в історії
української літератури появою визначних творів відомих майстрів слова: повість
«Тіні забутих предків» Михайла Коцюбинського, дебютна збірка Миколи Вороного
«Ліричні поезії», оповідання»
«Федько-халамидник» та п’єса «Чорна Пантера і Білий Медвідь» Володимира
Винниченка, перша збірка новел Степана Васильченка «Ескізи» та чарівна «Лісова пісня» — вершина поетичної
творчості Лесі Українки.
Драма-феєрія «Лісова пісня», один з
найкращих поетичних творів української та
світової літератури, відкриває перед нами чари Полісся: у шумах і тінях
лісових, у веселкових барвах квітів, у зітханні вітру, гомоні весняної ночі, у
буйних силах природи. Цей твір вражає красою мрії, музикою мови, який можна
назвати словом — дивосвіт.
«Старезний, густий, предковічний ліс на Волині. Посеред лісу простора галява з плакучою березою і з великим прастарим дубом. Галява скраю переходить в куп'я та очерети, а в одному місці в яро-зелену драговину — то береги лісового озера, що утворилося з лісового струмка. Струмок той вибігає з гущавини лісу, впадає в озеро, потім, по другім боці озера, знов витікає і губиться в хащах. Саме озеро — тиховоде, вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині. Містина вся дика, таємнича, але не понура, — повна ніжної, задумливої поліської краси. Провесна. По узліссі і на галяві зеленіє перший ряст і цвітуть проліски та сон-трава. Дерева ще безлисті, але вкриті бростю, що от-от має розкритись. На озері туман то лежить пеленою, то хвилює од вітру, то розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду…».
Майже усе літо 1911 року Леся Українка
прожила в грузинському містечку Кутаїсі, де і побачила світ драма-феєрія в
трьох діях «Лісова пісня», написана за нечувано короткий час. Чорновий варіант
вона закінчила 25 липня, але ще ретельно вичитувала й редагувала текст аж до
жовтня того ж року. У листі до сестри Ольги Кривинюк (Косач) від 27 жовтня 1911
року Леся Українка згадувала: «Писала я її дуже недовго, 10—12 днів, і не
писати ніяк не могла, бо такий уже був непереможний настрій… Далі я заходилась
її переписувати, ніяк не сподіваючись, що се забере далеко більше часу, ніж
само писання…».
У листі до матері Ольги Петрівни Косач від
20 грудня 1911 року Леся Українка писала: «Саме сьогодні я збіралася до тебе
писати, як отримала твого листа, що дуже втішив мене і сам собою і своїми
прилогами. Авжеж, таки й прилогами — не так хвалебний тон, як саме той факт, що
таки хтось і окрім ближчої родини та приятелів часом уважно читає мої, мовляла
п[ані] Русова, «ковані» речі, мене радує, бо часом мені здавалось, що драми мої
належать саме до речей «хвалимих, але не читомих»… Та не думай однак, що і мало
ціню уважне читання з руки ближчої людини, ні, я його ціню найбільше, се я
зовсім щиро кажу, і успіх «Лісової пісні» серед вас вважаю за великий тріумф
собі, тим більше, що я його не сподівалась чогось… Що до імпульса… Мені
здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна
тую мавку «в умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про
мавок росказувала, як ми йшли якимось лісом з маленькими, але дуже рясними
деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того
ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділася мавка…».
Уперше драму-феєрію «Лісова пісня»
опубліковано 1912 року на сторінках найавторитетнішого тоді серед українців
журналу «Літературно-науковий вісник». На жаль, як письменниця й передбачала,
редактори допустились у першодруці чималої кількості прикрих помилок. Тому
взірцевим залишається окреме видання, підготовлене рідними Лесі Українки та
випущене у світ в Києві 1914 року. «Лісову пісню» перекладено більше ніж
двадцятьма мовами світу.
«Лісова пісні» є одним з перших прообразів
фентезі в українській літературі. Тут співіснують, тісно переплітаючись два
світи — природи та фантастичних істот, що її населяють, і реальний світ
волинського села. Неповторною є композиція, в якій природа виступає
повноправною дійовою особою. Зародженню почуттів Лукаша і Мавки відповідає
весняне пробудження природи, зраду Лукаша і душевні муки Мавки супроводжують
пейзажі пізнього літа, фінал твору відбувається пізньої осені.
«Хмарина, вітряна осіння ніч. Останній
жовтий відблиск місяця гасне в хаосі голого верховіття. Стогнуть пугачі,
регочуть сови, уїдливо хававкають пущики. Раптом все покривається протяглим
сумним вовчим виттям, що розлягається все дужче, дужче і враз обривається.
Настає тиша. Починається хворе світання пізньої осені. безлистий ліс ледве мріє
проти попелястого неба чорною щетиною, а долі по узліссі снується розтріпаний
морок. Лукашева хата починає біліти стінами; при одній стіні чорніє якась
постать, що знеможена прихилилась до одвірка, в ній ледве можна пізнати
Мавку…».
У книжці вперше в історії української літератури вміщено всю відому творчу спадщину славетної української письменниці Лесі Українки, яка спромоглася напрочуд сильно відтворити могутній творчий дух свого народу.
«Лісова пісня» — віршована драма-феєрія Лесі Українки в трьох діях. П'єса написана в 1911 році у місті Кутаїсі,. вперше на професійній сцені поставлена 22 листопада 1918 року в Державному драматичному театрі у Києві.
Дана збірка містить два твори автора:
«Лісова пісня» — драма-феєрія в трьох діях та «Бояриня» — драматична поема,
єдиний твір Лесі Українки, який базується на українській історії.
У виданні вміщено оригінальний текст і переклад польською мовою одного з найвизначніших творів Лесі Українки. Дивовижна історія кохання Мавки та Лукаша, оспівана українською письменницею, належить до вічних сюжетів світової літератури, а ідейно-тематична актуальність і мистецька самобутність п’єси вражають уяву кожного, хто вміє цінувати красу високого поетичного слова. Книга вийшла до 105-річчя написання «лісової пісні» та 145-річчя від дня народження Лесі Українки.
У книзі представлені найвідоміші твори видатної української поетеси та письменниці: «Лісова пісня», «Давня казка», «Одержима», «Бояриня», «Кассандра», «Камінний господар» й вірші.
Драма-феєрія Лесі Українки про одвічне прагнення людини до прекрасного, про чисте кохання, про боротьбу величного і ницого.
Поетична драма Лесі Українки пройнята
глибокою вірою в людину, в її творчі сили і можливості.
Серед перлів української класичної
літератури «Лісова пісня» займає виключне, своєрідне місце. Вона ніколи не
старіє, не втрачає свіжості і цілеспрямованості. П’єса супроводжується
докладними режисерськими порадами, які допоможуть режисерам театрів і гуртків
художньої самодіяльності в сценічному втіленні твору.
***
Жанр — драма, фентезі
Режисер — Віктор Івченко
Рік — 1961
7 серпня 1961 року відбулася прем'єра
художнього фільму-екранізації «Лісова пісня» режисера Віктора Івченка.
Молода пара на березі річки гортає книжку Лесі Українки «Лісова пісня». Читання переносить молодих людей на Полісся, де розгортається дія драми.
Жанр — фентезі
Режисер — Олександра Рубан, Олег Маламуж
Рік — 2023
Фільм оповідає про взаємодію та
протистояння двох світів: чарівного і людського. Провідною темою, за сюжетом, є
любовна лінія між лісовою Мавкою та селянином Лукашем, а також їх боротьба з
лиходійкою Килиною, яка прагне заволодіти чарівним лісовим джерелом.
Література про життєвий та творчий шлях
Лесі Українки
Останнє десятиліття життя видатної жінки — коли народжувалися та публікувалися її геніальні драми на світові сюжети, а також «Лісова пісня» й «Бояриня», коли вона співпрацювала з українськими і закордонними журналами — як авторка, перекладачка, критикиня й журналістка, коли її суспільно-політичні погляди остаточно викристалізовано і лише слабке здоров’я стає перешкодою активнішій громадській роботі. Вона досягла визнання як письменниця, щаслива в шлюбі, але в іншому доля до неї неприхильна — Лариса Косач втрачає близьких, швидко руйнується добробут, повертається тяжка хвороба, що тільки було відступила. Та її «демон» лишається з нею до самого кінця — і за кілька годин до смерті вона надиктовує матері конспект нової драми…
На основі документальних матеріалів
висвітлюється непростий життєвий і творчий шлях Лесі Українки. Це спроба
відтворити гаму душевних переживань, духовних та інтелектуальних шукань Лесі
Українки, збагнути сутність складних життєвих колізій, в які потрапляли герої
її творів.
Книга розповідає про долю і звитягу Лесі
Українки — людини надзвичайної навіть серед рівних їй за геніальністю .Уявлення
про багатогранність легендарної постаті дає вдале поєднання відомої повісті
Анатоля Костенка з листами та іншими документальними матеріалами, пов'язаними
із життям і творчістю великої поетеси.
***
- Ведель Е. Лірика Лесі Українки : Діалог з європейською культурою : монографія / Ервін Ведель ; [пер. з нім. Олесі Костюк ; передм. Михайла Наєнка]. — Київ : Академія, 2014. — 80 с. — (Серія «Монограф»).
- Демська-Будзуляк Л. Драма свободи в модернізмі : Пророчі голоси драматургії Лесі Українки : монографія / Леся Демська-Будзуляк. — Київ : Академвидав, 2009. —184 с. — (Серія «Монограф»).
- Забужко О. Notre Dame d’Ukraine : Українка в конфлікті міфологій / Оксана Забужко. — 3-тє вид. — Київ : Комора, 2018. — 656 с.
- Зборовська Н. Моя Леся Українка : есей / Ніла Зборовська. — Тернопіль : Джура, 2002. — 228 с.
- Леся Українка : Сюжети з життя в ілюстраціях і документах : фотокнига / авт. упоряд. Наталя Чіп, Ірина Веремєєва. — Київ : Спалах, 2001. — 168 с., іл.
- Моклиця М. Естетика Лесі Українки (контекст європейського модернізму) : монографія / Марія Моклиця. — Луцьк : Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2011. — 242 с.
- Мороз М. О. Літопис життя та творчості Лесі Українки / Мирослав Олександрович Мороз. — Київ : Наук. думка, 1992. — 632 с.
Підготувала К. В. Бондарчук, завідувачка читального залу.
Немає коментарів:
Дописати коментар
Надеемся на комментарии