Олександр Кониський – автор духовного гімну України. 24 лютого – Національний день молитви

 

«Боже великий, єдиний, Нам Україну храни, Волі і світу промінням Ти її осіни» (слова Олександра Кониського у редакції Олександра Кошиця)

 

Верховна Рада України 12 лютого 2025 року, спираючись на тисячолітню історію української державності з християнським світоглядом, прийняла Постанову про встановлення Національного дня молитви, який відзначатиметься щорічно 24 лютого. Метою є зміцнення національної єдності, консолідації українського суспільства та піднесення морально-патріотичного духу.

У цей день віддається шана всім, хто поклав своє життя, захищаючи свободу і незалежність України впродовж століть. Висловлюється щира вдячність захисникам та захисницям, які у наші дні ціною власного життя і здоров’я мужньо захищають мир, свободу та споконвічні цінності Українського народу.

Засідання Верховної Ради України у Національний день молитви починається з виконання «Молитви за Україну», відомої також під назвою «Боже великий, єдиний» або як духовний гімн України. Ця урочиста пісня, написана 1885 року, — творча праця композитора Миколи Лисенка та письменника Олександра Кониського, який залишив яскравий слід в український літературі ХІХ століття.

 \

Олександр Якович Кониський, професійний педагог і письменник, народився 6 (18) серпня 1836 року в селі Переходівка (тепер Ніжинського району Чернігівської області) в зубожілій дворянській родині. Початки грамоти він дістав від матері та діда — старосвітського священика. Коли Олександру виповнилося 9 років, його віддали до Ніжинського повітового училища, а через рік він вступив до Чернігівської гімназії. Вчився добре, був першим учнем. У 4 класі захопився творчістю Тараса Шевченка і під його впливом почав писати вірші українською мовою, унаслідок чого він опинився за порогом гімназії.

Продовжити навчання в Ніжинському дворянському училищі й ліцеї юнак не зміг через матеріальну скруту. Залишивши думки про навчання, у 1854 році Олександр Кониський поїхав до Прилук, де влаштувався на службу в суді. Водночас наполегливо вивчав юриспруденцію, готуючись до іспитів на кандидата права. В 1856 році Олександр Якович оселився в Полтаві й розпочав службу в суді. Відчуваючи, за його словами, «духовну нужду» й велику потребу в самоосвіті, багато читав історичної та художньої літератури. Його настильними книжками стали альманахи «Ластівка» Євгена Гребінки та «Молодик» Івана Бецького.

Олександр Кониський здав екстерном іспити на кандидата прав, а після проголошення селянської реформи 1861 зайнявся адвокатською практикою, сподіваючись захищати інтереси «визволених невільників» —  селян. У бурхливі 60-ті роки Кониський на повну силу віддається громадській діяльності. Він стає членом «Полтавської громади», разом з іншими «громадівцями» організовує у Полтаві кілька недільних та вечірніх шкіл, дві  суботні школи для єврейських дітей, громадську бібліотеку, читає публічні лекції, пише підручники для початкової грамоти. Доклав своїх зусиль Олександр Якович і до організації школи з підготовки вчителів у Полтаві.

Починаючи з 1862 року у просвітницький діяльності Олександра Кониського та інших членів Полтавської громади виникли значні труднощі: було закрито недільні школи, розпочалися обшуки та арешти. Серед інших до слідства притягнули й Олександра Яковича як одного з найактивніших громадівських діячів. За просвітницьку діяльність його покарали засланням у літку 1862 року до міста Вологди під поліційний нагляд. Там він оселився у Василя Марковича, батька майбутнього українського письменника Дмитра Марковича. Тут він активно продовжував збирати слова для українського словника й нарешті закінчив свою «Арихметику, або Щотницю для українських шкіл», яка в 1863 році була надрукована зусиллям Миколи Костомарова.

У 1864 році Олександра Яковича перевели до містечка Тотьми (північніше від Вологди), де умови життя були ще гірші. Там він тяжко захворів, почав втрачати зір. З 1865 року йому дозволили жити у Воронежі. Того ж року за окремим дозволом він виїхав за кордон на лікування. 1866 вернувся в Україну і від кінця року жив у Катеринославі (нині місто Дніпро), перебуваючи під гласним поліцейським наглядом. Займався адвокатською та літературною працею. Від 1872 після зняття нагляду переселився до Києва, де розпочався новий період у його просвітницький діяльності.

У 1873 році Олександр Якович став активним членом Південно-Західного відділу Імператорського Російського географічного товариства в Києві. Завдяки йому здійснювався зв'язок київських громадівців з галицькими діячами. Олександр Кониський був одним з фундаторів Літературного Товариства імені Тараса Шевченка у Львові (1873), а пізніше — ініціатором перетворення його у Наукове Товариство імені Тараса Шевченка. Своєю працею й послідовністю Олександр Якович зажив надзвичайно високого авторитету серед галичан. Його запрошували до співпраці, зважаючи на обізнаність у тому чи іншому питанні, просили в нього поради й допомоги. Кожен часопис вважав за велику честь надрукувати праці письменника і педагога.

У 1874 році Кониський розпочав укладати «Читанку» українською мовою. До неї увійшли найкращі твори українських письменників і поетів, про життя і діяльність кожного подавалися короткі відомості. Однак 18 травня 1876 року вийшов сумнозвісний Емський указ, який забороняв друкувати українські  наукові й популярні книжки та підручники. Втративши надію видати «Читанку», Олександр Якович узявся укладати збірку «Батьківщина», до якої мали увійти його найкращі твори, а також твори Тараса Шевченка, Миколи Костомарова, Івана Нечуя-Левицького та інших. Але збірку друкувати не дозволили. Тоді він підготував нову збірку «Луна», але й цей задум не справдився…

Оптимізм, енергія, велика активність у суспільному житті сприяли тому, що в 1878 році Олександра Кониського обрали депутатом Київської міської ради. У 1882 році письменник видав український підручник «Граматика, або Перша читанка за для початку вченья». Епіграфом до читанки стали слова Тараса Шевченка: «Учітеся, брати мої».  У педагога-просвітника завжди було багато задумів, ідей, які він у підросійській Україні реалізувати не міг. Тому всю свою невгамовну енергію щораз переносів до Галичини, сприяючи цим консолідації українських сил.

1885 став роком народження гімну «Боже великий, єдиний» («Молитва за Україну»). Історія його створення, стала відома з листування галицького літератора і громадського діяча Павла Кирчіва з Іваном Франком та його брата Богдана Кирчіва з Олександром Кониським. Павло Кирчів, будучі студентом духовної семінарії, познайомився з Олександром Яковичем 1884 року, коли письменник був у Львові й виступав перед студентами. Пізніше семінаристи зібрались видати збірник народних та авторських пісень. 26 січня 1885 року Богдан Олексійович Кирчів написав листа Кониському, прохаючи його надіслати до збірника власні твори. Цей лист став історичним поштовхом, який об'єднав творчий талант композитора Миколи Лисенка й письменника Олександра Кониського. Нині твір офіційно визнано духовним гімном України.

З 1888 року Олександр Якович разом з Володимиром Антоновичем взявся за відновленні львівського журналу «Правда». Тоді ж за його сприяння у Львівському університеті було засновано очолювану Михайлом Грушевським кафедру української історії з українською мовою викладання.

В 1897 році за активної участі Володимира Антоновича та Олександра Кониського було засновано Загальну українську безпартійну демократичну організацію, яка ставила собі за мету згуртувати всіх українських діячів в одній політичній структурі. До організації приєдналися всі Громади, що існували в 20 містах України. ЗУО заснувала літературне видавництво «Вік», організувала у Києві велику книгарню, влаштовувала Шевченківські свята та ювілеї письменників, надавала допомогу українським діячам, яких переслідувала російська адміністрація… У серпні 1899 року письменник підготував документ, у якому обґрунтував необхідність скасування утисків протиукраїнської мови. Це був останній  голосний виступ просвітника… Життєвий шлях Олександра Яковича Кониського обірвався 29 листопада 1900 року.

Олександр Кониський — автор численних поезій і прозових творів, найвідоміші серед яких «Боже великий, єдиний…» (1885), «Семен Жук і його родичі» (1873) і «Юрій Горовенко» (1883), у який порушуються питання національного відродження України. Десять років свого життя Олександр Якович присвятив створенню книжки «Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя» — першої ґрунтовної біографії Тараса Григоровича Шевченка.

 

Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя / Олександр Кониський ; вступ. ст. В. Смілянської. — Київ : Видавничий дім «Кондор» 2019. — 620 с.

Здійснюючи свій намір показати Тараса Шевченка у широких зв'язках з іншими людьми, Олександр Кониський приділяє характеристиці оточення поета незрівнянно більше уваги, ніж попередні біографи. Чим більше причетна до життя поета та чи інша особа, тим докладніше характеризує її автор. Олександр Кониський, другій після Івана Франка, торкнувся проблем психології творчого процесу Тараса Григоровича Шевченка… Хроніка Шевченкового життя творилася, за власним свідченням Олександра Яковича, «і мозком, і серцем…».

 

Кониський О. Я. Антін Калина. Баба Явдоха. В день святої волі. І ми —  люде / Олександр Кониський. — Київ : Центр учбової літератури, 2018. — 170 с. — (Серія «Класика української літератури»).

Серія «Класика української літератури» включає перелік творів видатних українських письменників за програмою Міністерства освіти та науки України для позакласного читання учнів середніх загальноосвітніх навчальних закладів. До книжки увійшли відомі твори Олександра Яковича Кониського.

 

Література про життя та діяльність Олександра Кониського

• Гаєвська Л. О. Кониський Олександр Якович (1836—1900)  // Енциклопедія сучасної України / ред. кол. : І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ : Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 14 : Кол — Кос. — С. 281.

• Кошелівець І. Кониський Олександр (1836—1900)  // Енциклопедія українознавства. Словникова частина. Т 3. Перевидання в Україні / гол. ред. В. Кубійович ; заст. гол. ред. М. Глобенко. Наук. т-во ім. Шевченка. — Львів, 1994. — С.1104.

• Олександр Кониський  (1836—1900) //  Народжені Україною. Меморіальний альманах :  у 2-х т. — Київ : ЄВРОІМІДЖ, 2002. — Т. 1. — С. 760—761.

• Побірченко Н. С. Кониський Олександр Якович (1836—1900)  // Українська педагогіка в персоналіях : у 2-х кн. Кн. 1 : навч. посіб. / за ред. О. В. Сухомлинської. — Київ : Либідь, 2005. — С. 394—406.

• Сиваченко М. Є. Кониський Олександр Якович. Життя та творчість // Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя / Олександр Кониський. — Київ : Кондор, 2019. — С. 593 —617.

• Смілянська В. Біограф та його «Хроніка» // Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський. Хроніка його життя / Олександр Кониський. — Київ : Кондор, 2019. — С. 3—26.

• Сухий О. (Львів). Кониський Олександр Якович (1836—1900)  // Довідник з історії України : в 3-х т. Т. 2 / за ред. І. Підкови та Р. Шуста. — Київ : Ґенеза, 1995. — С. 78.

• Усенко І. Б.. Кониський Олександр Якович (1836—1900)  // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Ін-т історії України НАН України. — Київ : Наук. думка, 2008. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 25.

Підготувала К. В. Бондарчук, завідувачка читального залу.