Сучасна французька проза : книжки від Французького інституту в Україні

 

Подорож у пошуках істини та таємниці минулого. Дивні події у маленькому французькому містечку Сарзак та історія незламної віри німого хлопчика. Що сталося з дівчиною, яка вміла цінувати смак життя, та автором «Маленького принца»? Дивовижна суміш гумору та кохання по-французьки — віддане, безрозсудне і трохи шалене. А хто з нас не чекав того дня, який змінив би наше життя…

Представляємо книжки: Жан Крістоф Ґранже «Багряні ріки», Марк Леві «Симфонія монстрів», Віржіні Ґрімальді «Саме час знову запалити зірки», Аньєс Мартен-Люган «Очевидне» та «Вибачте, на мене чекають», Мішель Бюссі «Код 612. Хто вбив Маленького Принца?», Томас Сандоз «Прогулянка пропащих», Жан Жоньйо «Сп’яніння від книжок», Мадлен Шапсаль «Закохані», Ніколя Дікнер «Нікольські», Лоран Гунель  «День, що навчив мене жити», Ґаель Фай «Маленька країна» та Макс Лоб «Бантуська Трійця».

 

Ґранже Ж. К. Багряні ріки : роман / Жан Крістоф Ґранже ; пер. з фр. О. Леська. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2024. — 352 с.

Жан Крістоф Ґранже —найпопулярніший французький письменник, журналіст, автор коміксів і сценарист. Книжки Ґранже перекладені більш ніж 35 мовами, вийшли мільйонними накладами та мали кілька успішних екранізацій.

Маленьке французьке містечко Ґернон охоплене жахом через серію жорстоких убивств. Жертви — бібліотекар Кайюа, санітар Філіпп Серті та лікар Шернсе — зазнали пекельних тортур. Місцева поліція не може відшукати вбивцю, тому звертається по допомогу до столичного комісара Ньємана.

Водночас у містечку Сарзак відбуваються не менш дивні події: хтось грабує шкільний архів та плюндрує склеп, у якому покоїться тіло десятирічного Жюда Ітеро. Ньєман намагається зрозуміти, чи існує зв’язок між убивством бібліотекаря та злочинами в Сарзаку? Комісар заглиблюється в минуле, сповнене нечуваних подробиць і таємниць із життя жертв…

 

Леві, Марк. Симфонія монстрів : роман / Марк Леві ; пер. з фр. Леоніда Кононовича. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2024. — 368 с.

Марк Леві, популярний французький письменник-романіст, у новому романі розповідає про найжахливіший наш із вами біль — викрадення й депортацію українських дітей на територію Російської Федерації з подальшою зміною їхніх імен і прізвищ, стиранням пам’яті, із промиванням мізків. Цей акт геноциду — найцинічніший із усіх можливих, і письменник вважає своїм моральним обов’язком кричати про це на весь світ.

«Симфонія монстрів» — болюча історія викраденого німого хлопчика; історія його незламної віри, любові і, зрештою, перебування на пекельній «фабриці манкуртів», на сировину для якої його збиралися перетворити.

 

Ґрімальді, Віржіні. Саме час знову запалити зірки : роман / Віржіні Ґрімальді ; пер. з фр. Павла Мигаля. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2024. — 400 с.

Віржіні Ґрімальді — французька письменниця, блогерка. У 8 років, прочитавши зошит із бабусиними віршами, взялася за написання власних розповідей. У 2009 створила жартівливий блог «Femme Sweet Femme», який відразу став популярним. Це підштовхнуло її до роботи над першим романом. Дебютна книжка День, коли я почала жити вийшла у 2015 році. Також у 2019 письменниця потрапила у ТОП-10 найпопулярніших французьких романістів за кількістю проданих книг.

«Саме час знову запалити зірки» — три жінки, три покоління, три голоси, які перегукуються. Дивовижна суміш гумору, любові та людяності. Коли в тебе стільки боргів, що, здається, з них неможливо виплутатися, коли твоє благеньке родинне судно з двома доньками на борту не лише підтікає, а просто тоне — саме час їхати дивитися на північне сяйво. Анна — давно розлучена, заклопотана і втомлена від життя офіціантка — вирішує, що це найкраще рішення у момент найбільшої життєвої скрути. Три жінки вирушають у тривалу подорож, що змінила їх усіх. І вони долають шлях від цілковитого нерозуміння й відчуженості  до справжньої близькості.

 

Мартен-Люган, Аньєс. Очевидне : роман / Аньєс Мартен-Люган ; пер. з фр. Ірини Славінської. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2024. — 384 с.

Аньєс Мартен-Люган — сучасна французька письменниця, психолог. Авторка бестселеру «Щасливі люди читають книжки і п'ють каву», виданого в 2013 році.

Рен — талановита дизайнерка, співвласниця успішного піар-агентства. Та сенс її життя — сімнадцятирічний син, якого вона виховує сама. Найбільше Рен боїться тієї миті, коли він закінчить школу і покине родинне гніздо. Не бажаючи ні з ким ділити сина, вона роками приховує від хлопця, хто його батько. Одного разу Рен закохується і з головою поринає в нові почуття. Та чи її таємниця завжди так і залишатиметься таємницею? І чи можна збудувати майбутнє, не звільнившись від минулого?

 

Мартен-Люган, Аньєс. Вибачте, на мене чекають : роман / Аньєс Мартен-Люган ; пер. з фр. Ірини Славінської. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2023. — 392 с.

Молода й амбітна перекладачка Яель живе лише роботою, кожен її крок виважений, кожна хвилина порахована. Вимогливий шеф її дуже цінує, клієнти обожнюють, а колеги побоюються — адже часу на відпочинок вона не дає ні собі, ні іншим. Рідні та друзі давно вже забули, коли її бачили без смартфона у руках, а з домашніх посиденьок Яель за першої ж нагоди втікає зі словами «на мене чекають». Де й поділася та зухвала й вільна дівчина, яка вміла цінувати смак життя? Чому вона не шукає щось більше, ніж інтрижку на одну ніч? Мабуть, вона просто забула, як це — коли на тебе чекає не лише робота...

 

Бюссі, Мішель. Код 612. Хто вбив Маленького Принца? / Мішель Бюссі ; пер. з фр. Альони Дубровіної. — Київ : Лабораторія, 2024. — 208 с.

Мішель Бюссі — французький письменник, політолог, професор географії в Руанському університеті. Один із найпопулярніших французьких детективістів. Автор романів «Чорні водяні лілії», «Змарновані мрії», «літак без неї», майстер сюжетного повороту. Лауреат п’ятнадцяти літературних премій. Його книги перекладені тридцятьма чотирма мовами.

Око Доло — мільярдер і відданий шанувальник роману «Маленький Принц», член закритого і втаємниченого клубу «Код 612», що об'єднує найбільших цінителів роману Антуана де Сент-Екзюпері. Мета клубу — з'ясувати, що насправді сталося з автором, який загинув під час останньої авіаційної місії у липні 1944 року. Адже його тіло так і не було знайдено, а деталі зникнення разюче нагадують історію його героя — Маленького Принца. Око Доло наймає енергійну молоду стажерку із детективної компанії «Фокс Компані» Анді і колишнього пілота літака — Невена. Подорож у пошуках істини починається.

 

Сандоз, Томас. Прогулянка пропащих : роман / Томас Сандоз ; пер. з фр. Євгенії Кононенко. — Львів : Видавництво Анетти Антоненко, 2021. — 160 с.

Літній вечір, дорога в Альпах, автобус їде на значній швидкості. У ньому вихователька і четверо підлітків-інклюзивників: нетямуща Поліна, яка бавиться з плюшевим песиком, вважаючи, що він живий і може нажбурити їй на сукню, хтивий мрійник Б’єро, який не оминає жодної дівиці-молодиці, хворобливо запальний шанувальник музики Гун.

І нарешті Люк, який добряче непокоїться й панікує через міністра. Віднедавна цей хлопець брав активну участь у дискусійному форумі. Під чужим іменем він дещо радив міністру, що й спричинило контраверсійну реформу системи охорони здоров’я. Медіа затялися викрити віртуального гуру, який морочив і пошив у дурні посадовця. Тепер Люк має терміново знищити докази свого шахрайства. Та чи вдасться це йому?

 

Жоньйо, Жан. Сп’яніння від книжок : новели / Жан Жоньйо ; передм. А. Куркова та Ж. Де Деккера пер. з фр. І. Рябчия. — Київ : Пензель, 2022. — 120 с., іл.

Збірка новел відомого бельгійського письменника Жана Жоньйо присвячена книжкам і читанню — як задоволенню від них, так і проблематиці занепаду цього явища у сучасній цивілізації. Автор у доступній художній формі порушує питання ролі книжки в житті людини та суспільства, освіти як фундаменту культури і цивілізації, альтернатив читанню тощо.

 

Шапсаль, Мадлен. Закохані : роман / Мадлен Шапсаль ; пер. з фр. В. П. Мотрука. — Тернопіль : Видавництво Богдан, 2024. — 192 с.

Це книжка про кохання в будь-якому віці. Ба більше, про кохання по-французьки — віддане, безрозсудне і трохи шалене. Будь-де і будь-коли, особливо влітку. Герої цього роману вступають у стосунки з одними партнерами, потім із іншими, повертаються до колишніх. Кохання — сенс їхнього життя, чудові спогади та підтвердження, що все було не намарно.

 

Дікнер, Ніколя. Нікольські : роман / Ніколя Дікнер ; пер. з фр. Ростислава Немцева. — Львів : Видавництво Анетти Антоненко, 2020. — 224 с.

Ноа, Джойс та оповідач, які незабаром святкуватимуть свої двадцятиліття, залишають рідні місця, щоб розпочати тривалу і захопливу подорож до мегаполіса. В Монреалі вони намагаються налагодити свої життя, незважаючи на помилки молодості, протиріччя кохання та їхніх генеалогічних дерев. Вони думають, що самотні; однак їх траєкторії несподівано перетинаються, створюючи дивну симетрію в їхньому житті.

Ніколя Дікнер полюбляє експерименти: змішувати оповідь та яскраві образи з ретельністю, що іноді межує з одержимістю звихнутого на екзотичних назвах зоолога. У «Нікольскі» він із лукавим задоволенням поєднує в одній історії археологів, які досліджують відходи, флібустьєрів усіх мастей, морських зміїв, тунців, жертв землетрусу, букініста, неграмотного водолаза, незліченну кількість поштових відділень та загадкову книгу без обкладинки. Бурхлива оповідь, в якій п'ють багато чаю і дешевого рому.

 

Гунель, Лоран. День, що навчив мене жити : роман / Лоран Гунель ; пер. з фр. Зої Борисюк. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2024. — 288 с.

Лоран Гунель — французький письменник і фахівець у сфері особистісного розвитку. Автор книги про людину, яка хоче бути щасливою.

Хто з нас не чекав того дня, який змінив би наше життя? Сонячний вихідний, сповнений теплих барв і позитивних емоцій. Ми уявляємо приємну прогулянку пірсом, звідусіль чутно сміх і невимушені розмови людей довкола. Аж раптом вас хапає за руку молода циганка… «Я прочитаю твоє майбутнє», - каже вона. Ви посміхаєтеся так, наче почули нісенітницю, але руки не прибираєте. Хай там як, жодне передбачення не зіпсує цього дивовижного недільного дня. Однак пророцтво циганки перевертає ваше життя догори дриґом, бо, можливо, цей день — останній. Та хіба таке можливо?..

 

Фай, Ґаель. Маленька країна : роман / Ґаель Фай ; пер. з фр. Марини Марченко . — Київ : К.І.С., 2017. — 168 с.

Перша книжка Ґаеля Фая, французького репера, ґрунтується на особистій історії і тому щира й переконлива. Роман відзначений численними преміями, зокрема, Гонкурівською премією ліцеїстів 2016 року та «Кращий роман 2016» національної книготорговельної мережі  FNAC. Лише за рік після виходу перекладений десятком мов.

Хлопчик Ґабі живе в раю – у чудовій зеленій Бурунді, країні «тисячі пагорбів», поблизу озера Танганьїка, одного з найглибших і найдовших на Землі. Його дитинство сповнене вибухами кольорів розкішних бугенвілій, ніжним ароматом лимонника, солодким смаком манго… Улітку 1993 року сім’я гучно, на весь квартал, святкує одинадцятиріччя Ґабі, влаштувавши пікнік, де пригощають запеченим на грилі м’ясом крокодила.

А вже восени в Бурунді вибухає громадянська війна… «Іноді вечорами шум пострілів змішувався зі співом птахів або з закликом муедзина, і часом я зовсім забувався, і цей дивний звуковий всесвіт захоплював мене». А ще через кілька місяців у сусідній Руанді, на батьківщині його матері, починається геноцид: за 100 днів у країні вбито мало не мільйон мешканців, поміж них і родину матері. «Є речі, які ти не повинен бачити, ніколи в житті». Але Ґабі доводиться побачити. Дитинство скінчилося.

«Я думав, що був вигнаний з моєї країни. Повернувшись по слідах свого минулого, я зрозумів, що був вигнаний з дитинства. Що здається мені ще жорстокішим».

 

Лоб, Макс. Бантуська Трійця / Макс Лоб ;  пер. з фр. Марини Марченко . — Київ : К.І.С., 2017. — 164 с.

«Бантуська Трійця» — тепла, барвиста, екзотична, зворушлива історія, сповнена гумору і оптимізму.

Мвана живе в центральноєвропейській країні зі своїми «білими кузенами», яких добре знає. Дехто з них вирішили прогнати чорних баранів зі своєї території. Облаву оголошено, пристрасті розпалюються. А Мвана тим часом шукає роботу. І марно.

Приходить день, коли він витрачає останні мідяки на дзвінок до матері, що залишилась там, у далекому Бантуланді. Мвана переживає чорну смугу в житті, в якій, одначе, вміє побачити проблески світла — завдяки своїй кмітливості та глибоко оптимістичній природі, завдяки руденькому Руеді, пасіонарній пані Бауер, а також своїй дуже релігійній сестрі Косамбелі.

Книги отримані від Французького інституту в Україні, який є складовою частиною Відділу культури та співробітництва Посольства Французької Республіки в Києві, і популяризує французьку культури та мову, а також сприяє налагодженню ефективного довготривалого співробітництва з установами культури України.

Розмаїття книжкових видань від Французького інституту в Україні, який є складовою частиною Відділу культури та співробітництва Посольства Французької Республіки в Києві, і популяризує  французьку культури та мову, а також сприяє налагодженню ефективного довготривалого співробітництва з установами культури України. 

Підготувала К. В. Бондарук, завідувачка читальним залом.

Рідкісні книги французькою мовою до 1920 року видання: фонди бібліотеки

 

Шановні друзі!

Не можемо не поділитися інформацію про бібліотечні скарби – рідкісні книги французькою мовою до 1920 року видання.

Про найцікавіші з них варто розповісти докладно…

Зазвичай, співробітники сектору рідкісної і цінної книги бібліотеки (завідувачка Ірина Володимирівна Довганюк) готують, згідно плану роботи, бібліографічний опис книг іноземними мовами.

В серії книг французькою мовою є дві книги про історію музики – Анрі Вуллета «Історія музики від античності до наших днів» видання паризької газети «Monde Musical» з численними малюнками та портретами в тексті (1913) та «Історія сучасної музики та знаменитих музикантів Італії, Німеччини та Франції від початку християнської епохи до наших днів» Франсуа Марcільяка (видання Париж-Женева, 1882 рік), з власницьким штампом і золотим тисненням на корінці «N. KOROTNEFF». Власник, Н. Коротнєв, переплів книгу в шкіряно-коленкорову палітурку, в книзі красиві форзаци з «мармурового» (з малюнком «під мармур») паперу, такий візерунок малюнка у спеціалістів називається «нонпарель».

На титульному листі невеликого томику паризького «Повного зібрання творів» Олександра Дюма 1873 року видання, який містить другу частину трилогії про Робін Гуда («Король розбійників»), проставлено овальний штамп особистої бібліотеки з написом «Michel Fronlinn | VARSOVIE».

Відомостей про власника, Мішеля з Варшави, і про те, яким чином ця книга потрапила до Одеси, в інтернеті та довідниках поки що нічого не виявлено.

Вже описані другий том «Громадянське законодавство Талмуду» талмудиста Ізраїля Міхеля Рабіновича французькою мовою, виданого в Парижі в 1877 році, «Мемуари» Анни Потоцької та книга про Петра Першого Казимира Валишевського.

Обидві книги – паризькі видання початку 20 століття, книга Потоцької у фонді бібліотеки є польською мовою (Warszawa, Druk. Granowskiego i Sikorskiego, 1898).

З маловідомих, забутих, але саме цим цікавих авторів, описані книги Едуарда Естоньє (роман «Відбиток», 1896), «Поезія» (Париж, 18) Казимира Делавіня з написом власника книги на форзаці: «León Pappadatos | 1860» (Леон Паппадато – родоначальник одеської італо-грецької династії, в якій були вчені, викладачі гімназії, лікарі та ін.) та еротико-символічний роман французької письменниці Рашильд «Вежа любові» (1899) зі штампом на титульному листі: «Mons. Boris Barbasch, Odessa».

Борис Самуїлович Барбаш був сином власника найбільшої та найбагатшої в Одесі фірми з продажу зернових та кормових продуктів, заснованої у 1866 році, та банкірської контори, Самуїл Матусович також був Головою Опікунської ради навчального закладу «Ешибот» в Одесі. На Першому сіоністському конгресі у 1897 році Борис Барбаш представляв Бельгію, він тоді навчався у Брюсселі.

Книга письменниці Рашильд цікава ще й тим, що на ній є штамп «підтвердження тиражу», це захист від підробок, який гарантував, що книга видана саме там, де вказано на титульному аркуші, своєрідний захист авторських прав. У цьому випадку підтвердження тиражу виконано у вигляді синього друкарського відбитка, що зображує геральдичного орла з короною нагорі.

Рашильд (Маргарита Емері) в юності написала своєму кумиру Віктору Гюго, його схвальна відповідь надала їй рішучості, вона приїхала до Парижа, а знайомство з Сарою Бернар допомогло її кар'єрі.

Рашильд почала писати досить скандальні романи і згодом стала господинею літературного салону, де бувало багато молодих письменників-нонконформістів та їхніх друзів (Аполлінер, Верлен, Верхарн, Гюїсманс, Малларме, Оскар Уайльд, Андре Жид та ін.).

Рашильд та її чоловік заснували видавництво, в якому й було опубліковано цю книгу.

Описано 4 схожі між собою книги з творами Золя – видання початку 20 століття, однаково видані і однаково переплетені одним власником, Михайлом Мойсейовичем Фішеровичем – «Творчість» з циклу «Ругон-Маккари», а також «Похід», «Новий похід» та «Справа Дрейфуса».

Книги цікаві тим, що мають гарні форзаци з мармурового паперу – коричневого з блакитними та білими прожилками (цей візерунок називається «камінці»), а також тим, що власник, М. М. Фішерович, подарував ці та ще кілька десятків книг «Бібліотеці Комітету Одеського Відділення Товариства розповсюдження освіти між євреями у Росії імені М. Г. Моргуліса».

Власник книги був членом Правління цього товариства і на книгах, окрім його особистого друку та золотого тиснення на корінці його ініціалів, є круглий штамп бібліотеки «Т. О. Є.» (О. П. Е.). Фішеровичі – Мойсей та його син Михайло – були багатими купцями, володіли нерухомістю у різних районах Одеси, «зерновим магазином» та «хлібною конторою». Михайло закінчив 2-гу одеську гімназію та фізико-математичний факультет Новоросійського університету.

Також в партії описаних книг є цікава велика книга французького єгиптолога Гастона Масперо, який працював зі знаменитим Огюстом Марієттом, а пізніше був запрошений до Єгипту на місце Марієтта, став директором старовин і розкопок, пізніше в Каїрі ним було засновано французький Інститут східної археології. Книга видана в 1893 році, називається «Давня історія народів Сходу», в ній 3 карти та кілька зразків ієрогліфічного та клинописного письма.

Цікавим є паризьке фламмаріонівське видання 1891 року роману «Тартарен з Тараскона» Альфонса Доде, також з особистої бібліотеки Фішеровича, потім передане до бібліотеки «О. П. Є.». У тексті книги – малюнки та чорно-білі художні акварелі французьких художників J. Girardet, Montégut, de Myrbach, Picard, Rossi. Книга з серії «Колекція Гійома», яка включає ілюстровані видання на якісному щільному папері. Малюнки – пейзажі та сценки з роману – дуже поетичні та художньо виконані.

А найцікавішою знахідкою цього переліку книг – «Твори» Бомарше паризького видання 1885 року, яке прикрашене чотирма кольоровими (!!!), що буває вкрай рідко, гравюрами Еміля Баярда. На фронтисписі книги – портрет автора, у тексті – гравюри із зображенням Розіни («Севільський цирульник»), Сюзанни («Весілля Фігаро») та Кальпіджі (лібрето опери А. Сальєрі «Тарар»), на всіх гравюрах зазначено номер акту та сцени твору.

Будемо і в подальшому розкривати фонд бібліотеки та знайомити вас, дорогі читачі, з книгами – безцінним надбанням людства.  

Григорій Косинка — письменник-новеліст доби «Розстріляного відродження»: 125 років від дня народження

 

«Григорій Косинка — талант щедрий і самобутній» (Михайло Стельмах)

Література 20—30-х років ХХ століття вражає багатством стилів, жанрів та вершинних мистецьких надбань. Саме у цей час яскраво засяяв самобутній талант Григорія Косинки, одного із фундаторів молодої української літератури доби «Розстріляного відродження». 35 років життя і ледь більше тридцяти оповідань і новел. Творча спадщина письменника є взірцем художніх шукань і знахідок української прози першої третини ХХ століття.

 

Цікаві факти до літературного портрету Григорія Косинки

На весні 1919 року було опубліковано перший твір — оповідання «На буряки», під яким стояв псевдонім «Григорій Косинка», що відтоді назавжди лишився літературним ім’ям Григорія Михайловича Стрільця. За свідченням самого письменника, його «друзі розраювали, навіщо я поміняв примітне прізвище Стрілець, на Косинку — такий нецікавий псевдонім. Дехто, мовляв, подумає, що це хусточка, бо квітки косинці мало відомі. Хай і так, але квіти приносять радість і збуджують гарний настрій, вони — символ усього хорошого, приємного. Псевдонім залишається».

За спогадами дружини письменника, Тамари Мороз-Стрілець, «Григорій Михайлович був середній на зріст. Ходив бадьоро, швидко, з піднятою, ніби закинутою головою й здавався вищим, ніж був. Волосся світло-русяве, хвилясте. Передусім привертали до себе увагу його блакитні, що мінилися аж до синіх, очі — глибокі й променисті… За характером Косинка був доброзичливий, прямодушний, одвертий, м’який.  Григорій Михайлович був вдачі веселої, людина з тонким, соковитим гумором. Дотепний, гострий на слово.

1922 року у київському видавництві «Слово» побачила світ перша прозова збірка Григорія Косинки, до якої увійшло дванадцять етюдів та новел: «На золотих богів», «Троєкутний бій», «На буряки», «Під брамою собору», «За земельку», «Темна ніч», «Вечірні тіні», «Перед світом», «В хаті Штурми», «Сходка», «Десять», «Місячний сміх». У підзаголовку до збірки автор сам визначав жанрову своєрідність творів як «дрібні оповідання». Невдовзі по виході збірки журнал українських кооператорів «Нова громада» надрукував невеличку статтю про автора та збірку, що «здобула йому ім’я одного з найкращих теперішніх молодих українських письменників-белетристів».

Висока вимогливість до власної праці була однією з визначальних рис непересічного таланту Григорія Косинки, в якому поєдналися вдумливий аналітик і справжній поет: він кожне слово шліфував доти, доки воно не заблискувало всіма своїми барвами. Перші літературні публікації Григорія Михайловича одразу привернули увагу читацького загалу, бо вирізнялися реалістичністю малюнка, свіжими образами та добірною мовою.

Тридцять років твори Григорія Косинки не перевидавалися, а ім’я замовчувалося. Реабілітація творчості письменника відбулась у часи «відлиги». В 1962 році Михайло Стельмах і Максим Рильський підготували невеличку збірку творів Григорія Косинки «Новели». Майже вся художня і публіцистична спадщина письменника опублікована у виданні «Гармонія» лише в 1988 році .

 

«Автобіографія» (1925)

«Я з роду чумацького, але батькові моєму довелося вже чумакувати з торбою по наймах... За рід свій чумацький я згадав лише тоді, коли читав «Чумаки» Максима Рильського:

Ходив чумак до голубого Дону,

Де давній предок умочив шолом,

 Суху тараню, жовту і солону,

Возив, помахуючи батіжком...

Мій прадід ще ходив до «голубого Дону», але дід навіть волів вже не держав: зубожів славний рід чумака Павла Стрільця — прадіда мого.

Року 1899-го, 17 листопада ст. ст., в селі Щербанівці, на Київщині, у Наталки й Михайла Стрільців знайшлася перша дитина: Я. Батьки мої жили вбого, бо мало землі мали — 1/8 десятини, батько, як пам’ятаю, по весні щороку ходив на заробітки — косар був добрий, — а косарів на Херсонщині — в степу, як казав батько, — аж за поли хватали — такий попит...

Змалку — така вже доля всіх селянських дітей — я пас влітку скот, а зимою ходив до земської школи — в сусіднє село Красне, звідки родом була мати. Краснянська школа — мій перший університет. Дитячі літа ще й досі стоять мені перед очима, тільки час, здається іноді, заткав їх на якусь хвилину синьою наміткою, — так врізались вони в пам’ять.

Року 1908-го, коли не пізніше, батьки спродали господарство — хату й землю, — і всі ми рушили на той далекий та суворий Амур — виїздили були з України навіки. Байкал, повноводна Зея, ліси несходимі, корейці, китайці і хата наша березова під стіною предковічного бору — все це до дрібниць зафіксувала моя пам’ять... І пізньої осені, коли на Амурі шумить тайга та йдуть рясні дощі, ми поверталися на Україну...

У вільний час я дуже любив книжки читати, отож завжди надокучав батькові, щоб купили мені в Києві яку-небудь книжку (батько часто на заробітки до Києва їздили — дрова грузити, цеглу на будівлі носити, «лінію» десь копати); батько, бувало, привозили на цілий злотий книжок тих — Шерлок Холмс, Нат Пінкертон, Бова Королевич — багато всякого мотлоху. Батько мій був неписьменний, а книжки купував на око — дешеву — раз, а найголовніш, з малюнками.

І горе мені було з Шерлоками Холмсами і Пінкертонами. Я не читав їх, а буквально пив, — путньої ж книжки не можна було дістати, — та й не знав гаразд, чи є такі книжки... Село моє вбоге й дике; школи не було в моєму селі. Батькові книжки я іноді й тепер перегортаю — я зберіг їх — вони-бо єдині свідки, книжки ці, моєї дитячої любові до слова, до освіти...

 «Конотопська відьма» — перша книжка, українською мовою писана, що потрапила була мені до рук; Квітчина повість мене дуже вразила й здивувала: є, виходить, люди, що пишуть по-простому, по-мужицькому, а про те, що це книжка українського письменника, я й не подумав, де там, я довго ще після «Конотопської відьми» не знав — «хто ми та чиї ми діти»...

Року 1916-го, цілком випадково, я познайомився на горі Дитинці, в Києві, з гімназистом К., колись я згадаю детальніше за нашу першу зустріч — тепер ще передчасно, — але тов. К. — член молодої тоді української громади — перший скинув з моїх очей полуду русифікації: я став національно свідомим.

Не забігаючи вперед, мені хочеться бодай коротенько розповісти за своє життя на селі до київського періоду. Так-от: був я дві зими робітником григорівської цукроварні  — підносив до рубок кружки цукру, працював у сушках... Року 1913-го батько одвели мене до сусіднього села Трипілля у волость... Довго, пам’ятаю, вони просили волосного писаря, щоб той узяв мене «за мальчика» — копії службові переписувати... За три карбованці на місяць мав я притулок і харчі в далекої родички баби Трав’янчихи. У волості служив писарчуком до першої мобілізації року 1914-го...

Я вирішив їхати на заробітки до Києва. До Києва ми приїхали найматися удвох: батько — грузити на березі дрова, а я — невідомо ще на яку роботу. Цілу ніч ми розмовляли на пароплаві з батьком, як би то знайти мені кращу роботу; батько раяв мені двірником десь стати — робота легка, а грамотному, мовляв, чоловіку кращої й шукати не треба...

До речі, випадок у моєму житті завжди грав велику роль, більше — я глибоко вірив, що чиясь незрима рука керує добрими й злими вчинками людей; на сьогодні, цілком зрозуміло, смішно про це говорити, але в моїй уяві — вбогої мужицької дитини, що прийшла до міста шукати щастя, стояв образ незримої, фатальної руки.

Справді, як мені було не вірити в чарівну силу того чи іншого випадку в моєму житті, коли я абсолютно несподівано опинився на посаді реєстратора повітової земської управи — сидів поруч з «панянками», що їм тиждень тому, може, чистив був черевики?.. Молодість свою — оті літа красні, що ніколи вже не повернуться, — я прожив у надзвичайній матеріальній скруті, часто й густо в запеклій боротьбі за шматок хліба.

Перебуваючи на службі в земстві, я за порадою одного студента почав ретельно одвідувати так звані вечірні гімназіальні курси, — склав пізніше іспити за шість класів гімназії. Року 1920-го я вступив до Київського інституту народної освіти, дійшов до третього курсу, але закінчити інститут мені не пощастило, головним чином через матеріальну скруту...

Писати почав я року 1919-го, коли газета «Боротьба» видрукувала перше моє оповідання «На буряки», писав я свої перші твори легко: за два — три вечори, не маючи жодного уявлення про техніку прози, стиль, — все це прийшло до мене пізніше. Мої учителі — Винниченко, Стефаник, Кнут Гамсун, Васильченко.

Мрію написати колись бодай одну повість та десятків зо два оповідань, написати їх так, щоб авторові не соромно було говорити в імені української літератури, не соромно носити почесне ім’я письменника: цього імені, на мою думку, я ще не заслужив, як не заслужили його й деякі безпардонно прославлені сучасні письменники».

 

Косинка, Григорій. Твори [Текст]  / Григорій Косинка. — Київ : Вид-во «Центр учбової літератури», 2019. — 158 с.

Новели Григорія Косинки — це переважно невеличкі епізоди, вихоплені з життя села. До книги увійшли твори: «Фавст», «На золотих богів», «Серце», «Змовини», «Моя автобіографія»», «У житах»...

«Коли у віках догорятиме остання зоря — горітиме моя мисль і страждання, а на чорній смузі неба кривавими літерами спалахнуть пророчі Франкові слова:

Народе мій, замучений, розбитий,

Мов паралітик той на роздоріжжі,

Людським призирством, ніби струпом вкритий!..

В імені твоєму, Фавсте з Поділля, я пишу ці рядки. Хай наступні покоління згадають твоє імя велике, хай на коліна стануть перед стражданнями твоїми…». Так починається оповідання Григорія Косинки «Фавст» про селянина з Поділля Прокопа Конюшину, що пройшов крізь горнило української революції 1917—1921 років та громадянської війни: тюремні застінки та карцер.

У новелі «На золотих богів» лаконічно і чітко зображено гострий конфлікт із життя села часів громадянської війни. Умовно твір «На золотих богів» можна поділити на дві частини. У першій відтворено сам бій, а в другій — село після відступу «золотих богів». Селіни здобули перемогу, але якою ціною…

З перших же рядків письменник показує суть того, що відбувається: «Уже третій день, як ревуть гарматні бої над околицями Медвина; гукає-сміється ворожа артилерія, — а за кожним її гуком піднімаються до неба криваво-червоні стежки полум'я з селянських осель... Горить село. А недалеко, на Гордієнкових горбах, кипить жорстокий бій: старе й мале вийшло з села назустріч непроханому ворогу... Б'ється червона селянська воля, умирає на своїх осьмушках та обніжках, але боронить тілами, кров'ю свої оселі од армії "золотих богів"…».

Новела «Змовини» — це розповідь про складні процеси, які відбуваються в українському селі в зв’язку з розкуркуленням. У центрі твору — образ Петра Рудика, заможного селянина, який охоплений цілою гаммою почуттів… Нова влада має намір конфіскувати землю та худобу в заможних селян. Щоб зберегти придбане нелегкою працею, Петро вирішує посватати дочку Наталку за бідного парубка…

Серед українських письменників 20 — 30-х років ХХ століття Григорій Косинка вирізнявся своєрідною реалістичною манерою письма, поєднаною з елементами імпресіонізму. Змальовуючи гостроконфліктні сюжети, соціальні, політичні та психологічні колізії в українському селі часів революції та громадянської війни, письменник намагався осягнути істину — в кожному з героїв свою…

 

Література про життєвий та творчий шлях Григорія Косинки

Григорій Косинка [Текст]  / передмова, упоряд. та приміт. С. А. Гальченка ; худож.-оформлювач Р. В. Варламов. — Харків : Фоліо, 2018. — 508 с. : іл. — (Митці на прицілі). 

До книги увійшли дві автобіографії письменника (1923, 1925), незавершене і ненадруковане за життя оповідання «Фавст» (1923), спогади про Григорія Косинку його матері Наталії Стрілець та дружини Тамари Мороз-Стрілець, а також вибрані оперативні документи про стеження за молодим талановитим майстром слова, що розпочалося ще на початку 1920-х років. Із донесень таємних агентів (сексотів) формувалася справа-формуляр, яка велася фактично до арешту Григорія Косинки і його розстрілу у грудні 1934 року.

***

• Бондарчук П. М. Косинка Григорій Михайлович (1899—1934) [Текст]   // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 209—210.

• Гальченко С. Кривава офіра Григорія Косинки [Текст] / Сергій Гальченко // Григорій Косинка / передм., упоряд. та приміт. С. А. Гальченка ; худож.-оформлювач Р. В. Варламов. — Харків : Фоліо, 2018. — С.5—26.

• Герасим’юк О. Розстрільний календар [Текст]  / Олена Герасим’юк.  — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2017. — С. 421.

• Григорій Косинка (1899—1934) [Текст]  // Бернадська Н. І. Українська література ХХ століття / Ніна Іванівна Бернадська. — Київ : Знання-Прес, 2007. — С.57—64.

• Григорій Косинка (1899—1934) [Текст]  // Жулинський М. Г. Із забуття — в безсмертя (Сторінки призабутої спадщини) / Микола Жулинський. — Київ : Дніпро, 1990. — С. 349—363.

• Григорій Косинка (1899—1934) [Текст]  // Жулинський М. Г. Слово і доля : навч. посіб. / Микола Жулинський. — Київ : А. С. К., 2002. — С. 404—415.

• Григорій Косинка (1899—1934) [Текст]  // Історія української літератури : ХХ — поч. ХІХ ст. : навч. посіб : у 3 т. / [В. І. Кузьменко, О. О. Гарачковська, М. В. Кузьменко та ін.] ; за ред. В. І. Кузьменка. — Київ : Академвидав, 2013. — Т. І. — С. 393—402. — (Серія «Альма-матер»).

• Григорій Косинка (1899—1934) [Текст]  // Українське слово :  хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.: в 4 кн. — Кн. 2 / упоряд., фах. ред. та бібліогр. довід. проф. Василя Яременка. — Київ : Вид-во «АКОНІТ», 2003. — С. 499—518.

• Григорій Косинка (1899—1934) [Текст]  // Українськи письменники : довідник / відповід. за вип. та худож. ред. Преварська М. І. — Київ : Велес, 2013. — С. 119—123.

• Косинка Г. Автобіографія [Текст]  // Косинка Г. М. Заквітчаний сон : оповідання, спогади про Григорія Косинку : для ст. шк. віку / Григорій Косинка ; худож.-оформл. К. Т. Лавра ; упоряд. і приміт. Т. М. Мороз-Стрілець. — Київ : Веселка, 1991. — С. 6—12.

• Наєнко М. К. Косинка Григорій Михайлович [Текст]   // Енциклопедія сучасної України / редкол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 14 : Кол — Кос. — С. 654—655.

• Наєнко М. К. Григорій Косинка (1899—1934) [Текст]  // З порога смерті : письменники України — жертви сталінських репресій / авт. кол. : Бойко Л. С. [та ін.]. — Київ : Рад. письменник, 1991. — Вип. І / упоряд. О. Г. Мусієнко. — С. 263—268.

• Трепетний, як життя (Григорій Косинка) [Текст]  // Наєнко М. Одержимість : критичні розвідки, портрети, відгуки / Михайло Наєнко. — Київ : Молодь, 1990. — С. 32—51.

• Штонь Г. З когорти майстрів [Текст]  // Косинка Г. М. Гармонія : оповідання. Публіцистика. Спогади про Григорія Косинку / Григорій Косинка ; упоряд., авт. приміт. Т. М. Мороз-Стрілець ; авт. передм. Г. М. Штонь. — Київ : Дніпро, 1988. — 605 с.

Підготувала К. В. Бондарчук, завідувачка читальним залом.