Собор Паризької Богоматері в історії та культурі

 

«Собор Паризької Богоматері є особливо цікавим… Кожен бік, кожен камінь цієї поважної пам’ятки є сторінкою не тільки історії країни, але і історії науки та мистецтва…» (Віктор Гюго)

Шедевр готичної архітектури Західноєвропейського середньовіччя — Собор Паризької Богоматері (Нотр-Дам-де-Парі) — є свідком багатьох історичних події та головним героєм найвідомішого роману класика французької літератури  Віктора Гюго, який оспівав красу і велич Собору та привернув увагу суспільства до його долі.

«Безперечно, ще і тепер Собор Паризької Богоматері — велична й чудова будівля. Та хоч яким чудовим лишився Собор старіючи, не можна не вболівати й не обурюватися, дивлячись на ті численні пошкодження й руйнування, яких завдали і час, і люди цій поважній пам’ятці старовини… На обличчі цього старого короля наших соборів поряд із зморшкою завжди знайдеш і шрам. Tempus edax, homo edacior. Це я охоче переклав би так: час сліпий, людина нерозумна. Коли б ми з читачем мали вільну хвилину, щоб розглянути один по одному численні сліди руйнувань, які відбилися на старовинному храмі, то пересвідчилися б, що час у них винен менш, аніж люди, особливо люди мистецтва…».

Саме у Франції виник новій художній стиль середньовічної культури країн Західної Європи — готичний, який у середині ХІІ століття прийшов на зміну романському. Особливе місце в мистецтві готики займав собор — дивовижне сплетення архітектури, скульптури та живопису. Собори на той час були центром суспільного життя міста. Тут, крім богослужіння, відбувались театральні вистави, проводились університетські лекції, інколи засідав парламент і навіть укладались дрібні торгові угоди.  А під час небезпеки  він ставав захистом для мешканців міста.

«Париж, як відомо, виник на стародавньому острові Сіте, що має форму колиски. Піщаний берег цього острова був його першим валом, а Сена — першим ровом. Багато століть Париж існував на острові з двома мостами, однім на півночі, другім на  півдні, і двома передмостовими укріпленнями, що були водночас  його брамами і його фортецями — Великим Шатле на правому березі та Малим Шатле  — на лівому. Згодом, з часів першої королівської династії, Париж, занадто стиснутий на своєму острові і не маячи вже змоги на ньому розвернутися, перекинувся через річку…».

У  1163 році, за часів правління короля Франції Людовика VII, на острові Сіте було закладено перший камінь майбутнього  Собору Паризької Богоматері. Першим архітектором став єпископ Парижа Моріс де Сюллі. Будівництво собору тривало понад сто років і завершилося у 1345 році . Але з часом собор  пережив багато руйнувань. Під час французької революції  1789—1799 років  багато скарбів було вкрадено. Реставрація собору почалася у 1841 році під керівництвом архітектора Ежена Віоле-ле-Дюка. 

15 квітня 2019 року сталася пожежа в Нотр-Дам-де-Парі, яка зруйнувала соборний шпиль і дах та завдала значної шкоди інтер’єру. 

7 грудня 2024 року відновлений Собор Паризької Богоматері було відкрито.

 

Цікаві факти

Собор Паризької Богоматері — кафедральний храм Паризької архідіоцезії, яка є одним з 23 архієпископств Римо-Католицької церкви у Франції. Почесний статус «малих базилік» носять ще 4 храми архідіоцезії: Базиліка Нотр-Дам де Віктуар, Базиліка Божої Матері Неустанної Помочі, Базиліка Сакре-Кер, Базиліка Святої Клотільди.

Собор є п'ятинефною базилікою. Висота будівлі становить 35 м, довжина — 130 м, ширина — 48 м. Висота дзвіниць — 69 м, вага дзвона Емануель у східній вежі — 15 тонн. За задумом архітектора, собор мав приймати  всіх мешканців тогочасного Парижа — 10 000 тисяч осіб.

У Соборі Паризької Богоматері зберігаються святині: Терновий вінець Ісуса Христа, найбільша з відомих частин Чесного та Животворного Хреста та туніка короля Людовика IX Святого, канонізованого Католицькою церквою в 1297 році.

Під час Французької революції Собор Паризької Богоматері припинив виконувати функції культової споруди. За окремим наказом Робесп'єра було обезглавлено кам'яних юдейських царів з фасаду собору. Лише в 1978 році під час ремонту в підвалі Французького банку зовнішньої торгівлі знайшлися фрагменти статуй. До того часу собор вже прикрашали знову освячені й відреставровані у XIX столітті копії. Знайдені оригінали виставлені в музеї Клюні.

Посередині фасаду Собору, над галереєю королів, знаходиться круглий вітраж Велика троянда, створена в 50-х роках XIII століття. Троянда — кругле вікно на фасаді католицького храму часів готичної доби. Спершу мало простий малюнок у вигляді колеса, згодом рама значно ускладнилася й почала нагадувати пелюстки квітки. Інколи оздоблення троянди збагачувалося насиченими кольоровими вітражами або доповнювалося скульптурними зображеннями людей.

 

Дюбі, Жорж. Доба соборів: Мистецтво та суспільство 980—1420 років / Жорж Дюбі ; пер. з фр. Григорія Філіпчука та Зої Борисюк. — Київ : Юніверс, 2003. — 320 с. : іл.

Ця книга присвячена Середньовічній добі країн Західної Європи — саме тим часам, коли тут відбувалося інтенсивне будівництво кафедральних соборів. Тож автор показує, як, починаючи з ХІ сторіччя, Церква передала з рук королів до рук ченців керівництво мистецьким оформленням храмів; як через сто років після цього рух Передвідродження поставив собори в центр нових пошуків стилів; як у ХIV сторіччі ініціатива розвитку монументального мистецтва повертається знову до принців і набуває вартості в світському середовищі. Отже, доба соборів постає між добою монастирів та добою палаців.

 

Західноєвропейське середньовіччя ХІ — XV століть : Документи та матеріали до курсу «Історія середніх віків» для студентів спеціальності «історія» / укладач Ю. А.  Добролюбська. — Одеса : Астропринт, 2007. — 328 с.

Хрестоматія з історії Західноєвропейського середньовіччя присвячена п’ятисотлітньому періоду з кінця ХІ до кінця XV століття, який починається становленням середньовічних міст та закінчується епохою Великих географічних відкриттів та переходом до Нового часу. Документальні матеріали ілюструють різнобарвні боки життя середньовічного суспільства, характеризують становище економіки, політики та культури, всеосяжний вплив релігії та процес зародження нових гуманістичних тенденцій.

 

Віктор Гюго «Собор Паризької Богоматері»

Перший роман Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері» вийшов друком у Парижі 1831 року. У романі Гюго звернувся до XV століття — епохі переходу від Середніх віків до Відродження. Над своїм улюбленим твором письменник працював три роки. Спочатку він збирав і впорядкував матеріал роману, з цією метою досконало вивчивши історичну епоху. Париж XV століття, час правління Людовика ХІ, архітектуру собору, а відтак взявся безпосередньо до написання. Роман був написаний дуже швидко, всього за шість місяців.

«Кілька років тому, оглядаючи Собор Паризької Богоматері чи, точніше кажучи, тиняючись по ньому, автор цієї книжки побачив у темнім закутку однієї з веж вирізьблене на стіні слово:

'ANAГKH

Ці досить глибоко видовбані в камені, почорнілі від часу великі грецькі літери, у формі й розміщенні яких було щось притаманне готичній каліграфи, літери, які немовби свідчили про те, що написала їх рука людини середньовіччя, а особливо їхній зловісний і фатальний зміст глибоко вразили автора.

Він питав себе, він намагався збагнути, яка то стражденна душа не схотіла покинути світ, не залишивши на стіні старої церкви цього тавра злочину чи лиха.

Минув час, і стіну (тепер я вже й не пам’ятаю навіть яку саме) пофарбували чи обшкрябали, і напис зник. Так ось уже протягом двох століть поводяться з чудовими храмами середньовіччя. їх нівечать, як тільки можуть, і зсередини, й  зовні. Священик їх перефарбовує, архітектор обшкрябує, а згодом приходить юрба і руйнує їх.

Так що нічого вже не лишилося від таємничого слова, викарбуваного на стіні похмурої вежі Собору, нічого не лишилось і від тієї невідомої долі, про яку воно так сумно згадувало, — нічого, окрім нетривкого спогаду. Людина, яка видовбала те слово на стіні, кілька століть тому зникла, так само зникло із стіни храму слово, та й сам храм, може, незабаром зникне з лиця землі.

Саме воно, оте слово, і стало поштовхом до того, що я написав цю книжку. Лютий 1831».

 

Гюго, Віктор. Собор Паризької Богоматері : роман / Віктор Гюго ; пер. з фр. Петра Тернюка ; післямова Бориса Щавурського ; іл. Гюстава Бріона. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2023. — 544 с. — (Бібліотека світової літератури для дітей у 100 томах «Світовид». Серія друга. Література ХІХ століття).

У минулому Віктор Гюго намагався відшукати витоки героїзму французького народу, що проявився під час революції. Роман починається із панорамної картини  народного свята, а закінчується не менш панорамною картиною народного бунту. Але передаючи з допомогою історичного колориту живий образ цієї динамічної епохи, Гюго шукав і щось вічне, у чому всі епохи могли б об’єднатися. Так, на першому плані постає образ Собору Паризької Богоматері, який народ вибудував протягом століть.

На тлі Собору Паризької Богоматері розгортаються події у Парижі XV століття та житті героїв роману з їхніми бідами і страхами, любов’ю і веселощами, гнівом і відчаєм. «Триста сорок вісім років, шість місяців і дев'ятнадцять днів тому парижани прокинулися від гучного калатання всіх дзвонів за мурами Сіте, Університету й Міста. А проте 6 січня 1482 року не було якимось визначним в історії днем. Не було нічого надзвичайного в події, що з раннього ранку сколихнула і дзвони, і городян Парижа…».

 

Собор Паризької Богоматері

Жанр — драма

Режисер — Жан Делануа

Рік — 1956

Середньовічний Париж. Циганка Есмеральда своєю красою зводить з розуму чоловіків. У неї таємно закоханий Клод Фролло, суворий священик з Собору Паризької Богоматері. Вихованець святого отця, горбань Квазімодо, також зачарований смаглявою танцюристи. А дівчина зберігає вірність аристократу на ім'я Феб…

 

Нотр-Дам-де-Парі

Жанр —  мюзикл

Композитор — Ріккардо Коччанте

Автор лібрето — Люк Пламондон

Рік — 1998

Відомий французько-канадський мюзикл, створений за мотивами однойменного роману Віктора Гюго. Мюзикл потрапив у Книгу Рекордів Гіннеса, як найуспішніший за перший рік роботи. Пісні «Belle» і «Le temps des cathedrales» стали світовими хітами.

Підготувала К. В. Бондарчук, завідувачка читальним залом.

 

Календар «Світ мистецтва»: ювіляри січня 2025 року

 

Відділ мистецтв перегортає сторінку січня календаря «Світ мистецтва»

 

Сучасна французька проза : книжки від Французького інституту в Україні

 

Подорож у пошуках істини та таємниці минулого. Дивні події у маленькому французькому містечку Сарзак та історія незламної віри німого хлопчика. Що сталося з дівчиною, яка вміла цінувати смак життя, та автором «Маленького принца»? Дивовижна суміш гумору та кохання по-французьки — віддане, безрозсудне і трохи шалене. А хто з нас не чекав того дня, який змінив би наше життя…

Представляємо книжки: Жан Крістоф Ґранже «Багряні ріки», Марк Леві «Симфонія монстрів», Віржіні Ґрімальді «Саме час знову запалити зірки», Аньєс Мартен-Люган «Очевидне» та «Вибачте, на мене чекають», Мішель Бюссі «Код 612. Хто вбив Маленького Принца?», Томас Сандоз «Прогулянка пропащих», Жан Жоньйо «Сп’яніння від книжок», Мадлен Шапсаль «Закохані», Ніколя Дікнер «Нікольські», Лоран Гунель  «День, що навчив мене жити», Ґаель Фай «Маленька країна» та Макс Лоб «Бантуська Трійця».

 

Ґранже Ж. К. Багряні ріки : роман / Жан Крістоф Ґранже ; пер. з фр. О. Леська. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2024. — 352 с.

Жан Крістоф Ґранже —найпопулярніший французький письменник, журналіст, автор коміксів і сценарист. Книжки Ґранже перекладені більш ніж 35 мовами, вийшли мільйонними накладами та мали кілька успішних екранізацій.

Маленьке французьке містечко Ґернон охоплене жахом через серію жорстоких убивств. Жертви — бібліотекар Кайюа, санітар Філіпп Серті та лікар Шернсе — зазнали пекельних тортур. Місцева поліція не може відшукати вбивцю, тому звертається по допомогу до столичного комісара Ньємана.

Водночас у містечку Сарзак відбуваються не менш дивні події: хтось грабує шкільний архів та плюндрує склеп, у якому покоїться тіло десятирічного Жюда Ітеро. Ньєман намагається зрозуміти, чи існує зв’язок між убивством бібліотекаря та злочинами в Сарзаку? Комісар заглиблюється в минуле, сповнене нечуваних подробиць і таємниць із життя жертв…

 

Леві, Марк. Симфонія монстрів : роман / Марк Леві ; пер. з фр. Леоніда Кононовича. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2024. — 368 с.

Марк Леві, популярний французький письменник-романіст, у новому романі розповідає про найжахливіший наш із вами біль — викрадення й депортацію українських дітей на територію Російської Федерації з подальшою зміною їхніх імен і прізвищ, стиранням пам’яті, із промиванням мізків. Цей акт геноциду — найцинічніший із усіх можливих, і письменник вважає своїм моральним обов’язком кричати про це на весь світ.

«Симфонія монстрів» — болюча історія викраденого німого хлопчика; історія його незламної віри, любові і, зрештою, перебування на пекельній «фабриці манкуртів», на сировину для якої його збиралися перетворити.

 

Ґрімальді, Віржіні. Саме час знову запалити зірки : роман / Віржіні Ґрімальді ; пер. з фр. Павла Мигаля. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2024. — 400 с.

Віржіні Ґрімальді — французька письменниця, блогерка. У 8 років, прочитавши зошит із бабусиними віршами, взялася за написання власних розповідей. У 2009 створила жартівливий блог «Femme Sweet Femme», який відразу став популярним. Це підштовхнуло її до роботи над першим романом. Дебютна книжка День, коли я почала жити вийшла у 2015 році. Також у 2019 письменниця потрапила у ТОП-10 найпопулярніших французьких романістів за кількістю проданих книг.

«Саме час знову запалити зірки» — три жінки, три покоління, три голоси, які перегукуються. Дивовижна суміш гумору, любові та людяності. Коли в тебе стільки боргів, що, здається, з них неможливо виплутатися, коли твоє благеньке родинне судно з двома доньками на борту не лише підтікає, а просто тоне — саме час їхати дивитися на північне сяйво. Анна — давно розлучена, заклопотана і втомлена від життя офіціантка — вирішує, що це найкраще рішення у момент найбільшої життєвої скрути. Три жінки вирушають у тривалу подорож, що змінила їх усіх. І вони долають шлях від цілковитого нерозуміння й відчуженості  до справжньої близькості.

 

Мартен-Люган, Аньєс. Очевидне : роман / Аньєс Мартен-Люган ; пер. з фр. Ірини Славінської. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2024. — 384 с.

Аньєс Мартен-Люган — сучасна французька письменниця, психолог. Авторка бестселеру «Щасливі люди читають книжки і п'ють каву», виданого в 2013 році.

Рен — талановита дизайнерка, співвласниця успішного піар-агентства. Та сенс її життя — сімнадцятирічний син, якого вона виховує сама. Найбільше Рен боїться тієї миті, коли він закінчить школу і покине родинне гніздо. Не бажаючи ні з ким ділити сина, вона роками приховує від хлопця, хто його батько. Одного разу Рен закохується і з головою поринає в нові почуття. Та чи її таємниця завжди так і залишатиметься таємницею? І чи можна збудувати майбутнє, не звільнившись від минулого?

 

Мартен-Люган, Аньєс. Вибачте, на мене чекають : роман / Аньєс Мартен-Люган ; пер. з фр. Ірини Славінської. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2023. — 392 с.

Молода й амбітна перекладачка Яель живе лише роботою, кожен її крок виважений, кожна хвилина порахована. Вимогливий шеф її дуже цінує, клієнти обожнюють, а колеги побоюються — адже часу на відпочинок вона не дає ні собі, ні іншим. Рідні та друзі давно вже забули, коли її бачили без смартфона у руках, а з домашніх посиденьок Яель за першої ж нагоди втікає зі словами «на мене чекають». Де й поділася та зухвала й вільна дівчина, яка вміла цінувати смак життя? Чому вона не шукає щось більше, ніж інтрижку на одну ніч? Мабуть, вона просто забула, як це — коли на тебе чекає не лише робота...

 

Бюссі, Мішель. Код 612. Хто вбив Маленького Принца? / Мішель Бюссі ; пер. з фр. Альони Дубровіної. — Київ : Лабораторія, 2024. — 208 с.

Мішель Бюссі — французький письменник, політолог, професор географії в Руанському університеті. Один із найпопулярніших французьких детективістів. Автор романів «Чорні водяні лілії», «Змарновані мрії», «літак без неї», майстер сюжетного повороту. Лауреат п’ятнадцяти літературних премій. Його книги перекладені тридцятьма чотирма мовами.

Око Доло — мільярдер і відданий шанувальник роману «Маленький Принц», член закритого і втаємниченого клубу «Код 612», що об'єднує найбільших цінителів роману Антуана де Сент-Екзюпері. Мета клубу — з'ясувати, що насправді сталося з автором, який загинув під час останньої авіаційної місії у липні 1944 року. Адже його тіло так і не було знайдено, а деталі зникнення разюче нагадують історію його героя — Маленького Принца. Око Доло наймає енергійну молоду стажерку із детективної компанії «Фокс Компані» Анді і колишнього пілота літака — Невена. Подорож у пошуках істини починається.

 

Сандоз, Томас. Прогулянка пропащих : роман / Томас Сандоз ; пер. з фр. Євгенії Кононенко. — Львів : Видавництво Анетти Антоненко, 2021. — 160 с.

Літній вечір, дорога в Альпах, автобус їде на значній швидкості. У ньому вихователька і четверо підлітків-інклюзивників: нетямуща Поліна, яка бавиться з плюшевим песиком, вважаючи, що він живий і може нажбурити їй на сукню, хтивий мрійник Б’єро, який не оминає жодної дівиці-молодиці, хворобливо запальний шанувальник музики Гун.

І нарешті Люк, який добряче непокоїться й панікує через міністра. Віднедавна цей хлопець брав активну участь у дискусійному форумі. Під чужим іменем він дещо радив міністру, що й спричинило контраверсійну реформу системи охорони здоров’я. Медіа затялися викрити віртуального гуру, який морочив і пошив у дурні посадовця. Тепер Люк має терміново знищити докази свого шахрайства. Та чи вдасться це йому?

 

Жоньйо, Жан. Сп’яніння від книжок : новели / Жан Жоньйо ; передм. А. Куркова та Ж. Де Деккера пер. з фр. І. Рябчия. — Київ : Пензель, 2022. — 120 с., іл.

Збірка новел відомого бельгійського письменника Жана Жоньйо присвячена книжкам і читанню — як задоволенню від них, так і проблематиці занепаду цього явища у сучасній цивілізації. Автор у доступній художній формі порушує питання ролі книжки в житті людини та суспільства, освіти як фундаменту культури і цивілізації, альтернатив читанню тощо.

 

Шапсаль, Мадлен. Закохані : роман / Мадлен Шапсаль ; пер. з фр. В. П. Мотрука. — Тернопіль : Видавництво Богдан, 2024. — 192 с.

Це книжка про кохання в будь-якому віці. Ба більше, про кохання по-французьки — віддане, безрозсудне і трохи шалене. Будь-де і будь-коли, особливо влітку. Герої цього роману вступають у стосунки з одними партнерами, потім із іншими, повертаються до колишніх. Кохання — сенс їхнього життя, чудові спогади та підтвердження, що все було не намарно.

 

Дікнер, Ніколя. Нікольські : роман / Ніколя Дікнер ; пер. з фр. Ростислава Немцева. — Львів : Видавництво Анетти Антоненко, 2020. — 224 с.

Ноа, Джойс та оповідач, які незабаром святкуватимуть свої двадцятиліття, залишають рідні місця, щоб розпочати тривалу і захопливу подорож до мегаполіса. В Монреалі вони намагаються налагодити свої життя, незважаючи на помилки молодості, протиріччя кохання та їхніх генеалогічних дерев. Вони думають, що самотні; однак їх траєкторії несподівано перетинаються, створюючи дивну симетрію в їхньому житті.

Ніколя Дікнер полюбляє експерименти: змішувати оповідь та яскраві образи з ретельністю, що іноді межує з одержимістю звихнутого на екзотичних назвах зоолога. У «Нікольскі» він із лукавим задоволенням поєднує в одній історії археологів, які досліджують відходи, флібустьєрів усіх мастей, морських зміїв, тунців, жертв землетрусу, букініста, неграмотного водолаза, незліченну кількість поштових відділень та загадкову книгу без обкладинки. Бурхлива оповідь, в якій п'ють багато чаю і дешевого рому.

 

Гунель, Лоран. День, що навчив мене жити : роман / Лоран Гунель ; пер. з фр. Зої Борисюк. — Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2024. — 288 с.

Лоран Гунель — французький письменник і фахівець у сфері особистісного розвитку. Автор книги про людину, яка хоче бути щасливою.

Хто з нас не чекав того дня, який змінив би наше життя? Сонячний вихідний, сповнений теплих барв і позитивних емоцій. Ми уявляємо приємну прогулянку пірсом, звідусіль чутно сміх і невимушені розмови людей довкола. Аж раптом вас хапає за руку молода циганка… «Я прочитаю твоє майбутнє», - каже вона. Ви посміхаєтеся так, наче почули нісенітницю, але руки не прибираєте. Хай там як, жодне передбачення не зіпсує цього дивовижного недільного дня. Однак пророцтво циганки перевертає ваше життя догори дриґом, бо, можливо, цей день — останній. Та хіба таке можливо?..

 

Фай, Ґаель. Маленька країна : роман / Ґаель Фай ; пер. з фр. Марини Марченко . — Київ : К.І.С., 2017. — 168 с.

Перша книжка Ґаеля Фая, французького репера, ґрунтується на особистій історії і тому щира й переконлива. Роман відзначений численними преміями, зокрема, Гонкурівською премією ліцеїстів 2016 року та «Кращий роман 2016» національної книготорговельної мережі  FNAC. Лише за рік після виходу перекладений десятком мов.

Хлопчик Ґабі живе в раю – у чудовій зеленій Бурунді, країні «тисячі пагорбів», поблизу озера Танганьїка, одного з найглибших і найдовших на Землі. Його дитинство сповнене вибухами кольорів розкішних бугенвілій, ніжним ароматом лимонника, солодким смаком манго… Улітку 1993 року сім’я гучно, на весь квартал, святкує одинадцятиріччя Ґабі, влаштувавши пікнік, де пригощають запеченим на грилі м’ясом крокодила.

А вже восени в Бурунді вибухає громадянська війна… «Іноді вечорами шум пострілів змішувався зі співом птахів або з закликом муедзина, і часом я зовсім забувався, і цей дивний звуковий всесвіт захоплював мене». А ще через кілька місяців у сусідній Руанді, на батьківщині його матері, починається геноцид: за 100 днів у країні вбито мало не мільйон мешканців, поміж них і родину матері. «Є речі, які ти не повинен бачити, ніколи в житті». Але Ґабі доводиться побачити. Дитинство скінчилося.

«Я думав, що був вигнаний з моєї країни. Повернувшись по слідах свого минулого, я зрозумів, що був вигнаний з дитинства. Що здається мені ще жорстокішим».

 

Лоб, Макс. Бантуська Трійця / Макс Лоб ;  пер. з фр. Марини Марченко . — Київ : К.І.С., 2017. — 164 с.

«Бантуська Трійця» — тепла, барвиста, екзотична, зворушлива історія, сповнена гумору і оптимізму.

Мвана живе в центральноєвропейській країні зі своїми «білими кузенами», яких добре знає. Дехто з них вирішили прогнати чорних баранів зі своєї території. Облаву оголошено, пристрасті розпалюються. А Мвана тим часом шукає роботу. І марно.

Приходить день, коли він витрачає останні мідяки на дзвінок до матері, що залишилась там, у далекому Бантуланді. Мвана переживає чорну смугу в житті, в якій, одначе, вміє побачити проблески світла — завдяки своїй кмітливості та глибоко оптимістичній природі, завдяки руденькому Руеді, пасіонарній пані Бауер, а також своїй дуже релігійній сестрі Косамбелі.

Книги отримані від Французького інституту в Україні, який є складовою частиною Відділу культури та співробітництва Посольства Французької Республіки в Києві, і популяризує французьку культури та мову, а також сприяє налагодженню ефективного довготривалого співробітництва з установами культури України.

Розмаїття книжкових видань від Французького інституту в Україні, який є складовою частиною Відділу культури та співробітництва Посольства Французької Республіки в Києві, і популяризує  французьку культури та мову, а також сприяє налагодженню ефективного довготривалого співробітництва з установами культури України. 

Підготувала К. В. Бондарук, завідувачка читальним залом.

Рідкісні книги французькою мовою до 1920 року видання: фонди бібліотеки

 

Шановні друзі!

Не можемо не поділитися інформацію про бібліотечні скарби – рідкісні книги французькою мовою до 1920 року видання.

Про найцікавіші з них варто розповісти докладно…

Зазвичай, співробітники сектору рідкісної і цінної книги бібліотеки (завідувачка Ірина Володимирівна Довганюк) готують, згідно плану роботи, бібліографічний опис книг іноземними мовами.

В серії книг французькою мовою є дві книги про історію музики – Анрі Вуллета «Історія музики від античності до наших днів» видання паризької газети «Monde Musical» з численними малюнками та портретами в тексті (1913) та «Історія сучасної музики та знаменитих музикантів Італії, Німеччини та Франції від початку християнської епохи до наших днів» Франсуа Марcільяка (видання Париж-Женева, 1882 рік), з власницьким штампом і золотим тисненням на корінці «N. KOROTNEFF». Власник, Н. Коротнєв, переплів книгу в шкіряно-коленкорову палітурку, в книзі красиві форзаци з «мармурового» (з малюнком «під мармур») паперу, такий візерунок малюнка у спеціалістів називається «нонпарель».

На титульному листі невеликого томику паризького «Повного зібрання творів» Олександра Дюма 1873 року видання, який містить другу частину трилогії про Робін Гуда («Король розбійників»), проставлено овальний штамп особистої бібліотеки з написом «Michel Fronlinn | VARSOVIE».

Відомостей про власника, Мішеля з Варшави, і про те, яким чином ця книга потрапила до Одеси, в інтернеті та довідниках поки що нічого не виявлено.

Вже описані другий том «Громадянське законодавство Талмуду» талмудиста Ізраїля Міхеля Рабіновича французькою мовою, виданого в Парижі в 1877 році, «Мемуари» Анни Потоцької та книга про Петра Першого Казимира Валишевського.

Обидві книги – паризькі видання початку 20 століття, книга Потоцької у фонді бібліотеки є польською мовою (Warszawa, Druk. Granowskiego i Sikorskiego, 1898).

З маловідомих, забутих, але саме цим цікавих авторів, описані книги Едуарда Естоньє (роман «Відбиток», 1896), «Поезія» (Париж, 18) Казимира Делавіня з написом власника книги на форзаці: «León Pappadatos | 1860» (Леон Паппадато – родоначальник одеської італо-грецької династії, в якій були вчені, викладачі гімназії, лікарі та ін.) та еротико-символічний роман французької письменниці Рашильд «Вежа любові» (1899) зі штампом на титульному листі: «Mons. Boris Barbasch, Odessa».

Борис Самуїлович Барбаш був сином власника найбільшої та найбагатшої в Одесі фірми з продажу зернових та кормових продуктів, заснованої у 1866 році, та банкірської контори, Самуїл Матусович також був Головою Опікунської ради навчального закладу «Ешибот» в Одесі. На Першому сіоністському конгресі у 1897 році Борис Барбаш представляв Бельгію, він тоді навчався у Брюсселі.

Книга письменниці Рашильд цікава ще й тим, що на ній є штамп «підтвердження тиражу», це захист від підробок, який гарантував, що книга видана саме там, де вказано на титульному аркуші, своєрідний захист авторських прав. У цьому випадку підтвердження тиражу виконано у вигляді синього друкарського відбитка, що зображує геральдичного орла з короною нагорі.

Рашильд (Маргарита Емері) в юності написала своєму кумиру Віктору Гюго, його схвальна відповідь надала їй рішучості, вона приїхала до Парижа, а знайомство з Сарою Бернар допомогло її кар'єрі.

Рашильд почала писати досить скандальні романи і згодом стала господинею літературного салону, де бувало багато молодих письменників-нонконформістів та їхніх друзів (Аполлінер, Верлен, Верхарн, Гюїсманс, Малларме, Оскар Уайльд, Андре Жид та ін.).

Рашильд та її чоловік заснували видавництво, в якому й було опубліковано цю книгу.

Описано 4 схожі між собою книги з творами Золя – видання початку 20 століття, однаково видані і однаково переплетені одним власником, Михайлом Мойсейовичем Фішеровичем – «Творчість» з циклу «Ругон-Маккари», а також «Похід», «Новий похід» та «Справа Дрейфуса».

Книги цікаві тим, що мають гарні форзаци з мармурового паперу – коричневого з блакитними та білими прожилками (цей візерунок називається «камінці»), а також тим, що власник, М. М. Фішерович, подарував ці та ще кілька десятків книг «Бібліотеці Комітету Одеського Відділення Товариства розповсюдження освіти між євреями у Росії імені М. Г. Моргуліса».

Власник книги був членом Правління цього товариства і на книгах, окрім його особистого друку та золотого тиснення на корінці його ініціалів, є круглий штамп бібліотеки «Т. О. Є.» (О. П. Е.). Фішеровичі – Мойсей та його син Михайло – були багатими купцями, володіли нерухомістю у різних районах Одеси, «зерновим магазином» та «хлібною конторою». Михайло закінчив 2-гу одеську гімназію та фізико-математичний факультет Новоросійського університету.

Також в партії описаних книг є цікава велика книга французького єгиптолога Гастона Масперо, який працював зі знаменитим Огюстом Марієттом, а пізніше був запрошений до Єгипту на місце Марієтта, став директором старовин і розкопок, пізніше в Каїрі ним було засновано французький Інститут східної археології. Книга видана в 1893 році, називається «Давня історія народів Сходу», в ній 3 карти та кілька зразків ієрогліфічного та клинописного письма.

Цікавим є паризьке фламмаріонівське видання 1891 року роману «Тартарен з Тараскона» Альфонса Доде, також з особистої бібліотеки Фішеровича, потім передане до бібліотеки «О. П. Є.». У тексті книги – малюнки та чорно-білі художні акварелі французьких художників J. Girardet, Montégut, de Myrbach, Picard, Rossi. Книга з серії «Колекція Гійома», яка включає ілюстровані видання на якісному щільному папері. Малюнки – пейзажі та сценки з роману – дуже поетичні та художньо виконані.

А найцікавішою знахідкою цього переліку книг – «Твори» Бомарше паризького видання 1885 року, яке прикрашене чотирма кольоровими (!!!), що буває вкрай рідко, гравюрами Еміля Баярда. На фронтисписі книги – портрет автора, у тексті – гравюри із зображенням Розіни («Севільський цирульник»), Сюзанни («Весілля Фігаро») та Кальпіджі (лібрето опери А. Сальєрі «Тарар»), на всіх гравюрах зазначено номер акту та сцени твору.

Будемо і в подальшому розкривати фонд бібліотеки та знайомити вас, дорогі читачі, з книгами – безцінним надбанням людства.