Ч. 3. Тесс Геррітсен та Темі Хоаг: Книги сучасних письменниць у детективному жанрі

Запрошуємо до відділу літератури іноземними мовами ознайомитися та прочитати захопливі детективи мовою оригіналу сучасних авторок, які майстерно поєднують напружений сюжет, глибоку психологію та тонке відчуття людських характерів.

 

Тесс Геррітсен

 

 

Американська письменниця Тесс Геррітсен — авторка міжнародних бестселерів, народилася 1953 року. За фахом вона лікарка, має ступінь доктора медицини, і саме медична практика згодом стала міцним підґрунтям для її творчості.

Літературну кар’єру Тесс Геррітсен розпочала у 1987 році з романтичних трилерів, першим із яких став роман «Дзвінок після півночі». Загалом у цьому жанрі вона створила вісім творів. Однак справжню світову славу письменниці принесли так звані «медичні саспенси» — напружені детективні історії, у яких професійне знання медицини поєднується з гострим сюжетом і психологічною глибиною.

Її книги перекладено 31 мовою, а загальний світовий тираж перевищує 15 мільйонів примірників. Тесс Геррітсен неодноразово очолювала списки бестселерів The New York Times, а також ставала авторкою №1 у Німеччині та Великій Британії. Серед її численних відзнак — премія Неро Вулфа за роман «Зникнення» та престижна премія RITA за роман «Хірург».

Сьогодні письменниця мешкає у штаті Мен (США) й продовжує працювати над новими захопливими детективними романами, що незмінно знаходять свого читача у різних країнах світу.

Серія романтичних трилерів

Gerritsen, T. Call after Midnight [Text] / Tess Gerritsen. – Cop. – [Richmond]: MIRA [Books], [2011]. – 328, [8] p. – ([Romantic thrillers]). – eng.

Роман «Дзвінок після опівночі» (1987) – це захоплюючий шпигунський трилер з присмаком романтики. Щойно одружена Сара Фонтейн має об'єднати зусилля зі спеціальним агентом Ніком О'Харою, щоб знайти свого чоловіка Джеффрі, якого вважають мертвим, і вирушити до Європи, щоб дізнатися правду. Але пошуки головних героїв наражають життя обох на небезпеку, вони стають пішаками у смертельній шпигунській грі... 

Gerritsen, T. Keeper of the Bride [Text] / Tess Gerritsen. – Cop. – [Ontario]: Harlequin [MIRA], [2012]. – 298, [4] p. – ([Harlequin Intrigue Series], [Romantic thrillers]). – eng.

У романі «Охоронець для нареченої» (1996) прекрасна Ніна Корм'є стала б жертвою вибуху бомби в церкві, якби її не покинув біля вівтаря майбутній чоловік. А після чергового замаху на її життя детектив Сем Наварро повинен змагатися з часом, щоб з'ясувати, хто хоче смерті Ніни, поки не стало надто пізно. Як поліцейський, він знає, що краще не прив'язуватися до жінки, яку намагаєшся захистити. Але як чоловік...

Серія про Джордана Тавістока

 

Gerritsen T. Stolen = Thief of Hearts [Text] / Tess Gerritsen. – Cop. – [Richmond]: MIRA [Books], [2008]. – 330, [6] p. – ([Tavistock series]). – eng.

Роман «Хто вкрав моє серце» (1995) про колишню злодійку Клію Райс, яка хоче розкрити таємниче вбивство екіпажу затопленого вантажного судна. Але вона й гадки не має, що її пошуки справедливості приведуть її до обіймів багатого англійського джентльмена Джордана Тавістока. Зі зростанням їхньої симпатії зростає і небезпека. Тепер їх найбільше турбує не те, чи зможуть справжній джентльмен та злодійка знайти щастя... а те, чи проживуть вони достатньо довго, щоб дізнатися про це...

 

Серія медичних трилерів про Ріццоллі і Айлс

Gerritsen, T. The Surgeon [Text] / Tess Gerritsen. – Mass market ed. – New York: Balantine Books, [2012]. – 374, [10] p. – (Fiction; Rizzoli & Isles series). – eng.

У романі «Хірург» (2001) Томас Мур та Джейн Ріццолі розслідують серію жахливих вбивств. Злочинець наслідує почерк серійного маніяка, якого було вбито два роки тому. Він копіює навіть такі дрібні деталі, про які мало кому відомо. Його хірургічні навички змушують поліцію підозрювати, що він лікар – лікар, який замість того, щоб рятувати життя, забирає його. Остання з жертв загиблого маніяка Кетрін Корделл, яка змогла дати відсіч і застрелити свого ґвалтівника, стає головною ціллю нового вбивці. З кожною наступною жертвою невідомий наближається до Кетрін. Саме Томасу та Джейн доведеться зупинити підступного та дуже хитрого вбивцю, чого б це не коштувало…

 

Темі Хоаг

 

Американська письменниця Темі Хоаг народилась у 1959 році. Вона – авторка міжнародних бестселерів, у творчому доробку якої понад тридцять романів, перекладених більш ніж тридцятьма мовами світу.

Уперше до списку бестселерів The New York Times вона потрапила з романом «Нічні гріхи» (1995), і відтоді кожна її нова книга незмінно стає подією у світі кримінальної прози. Сьогодні загальний світовий наклад її творів перевищує сорок мільйонів примірників – показник, який сама авторка колись вважала неймовірним.

«Це дивовижно, коли люди розповідають мені, що бачили мої книги в Індії, Китаї чи на віддалених грецьких островах. Письменство – дуже самотнє й всепоглинаюче заняття. Я сиджу в офісі зі своїми собаками, розмовляю з вигаданими персонажами – і водночас торкаюся сердець і розумів реальних людей на іншому кінці світу. Для мене це неймовірно», – зізнається Хоаг.

Письменниця відома ретельністю досліджень і прагненням до максимальної достовірності. Її романи вирізняються психологічною глибиною, динамічними діалогами та переконливою поліцейською складовою. Заради правдивості деталей вона опановувала стрілецьку майстерність, вивчала судову психологію, навчалася керувати поліцейським автомобілем і навіть захопилася змішаними бойовими мистецтвами.

Темі Хоаг мешкає в районі Великого Лос-Анджелеса, де також відома як пристрасна й досвідчена вершниця.

Детективи із серії Deer Lake (Оленяче озеро)

Hoag, T. Tree Great Novels: Night Sins; Guilty as Sin; A Thin Dark Line [Text] / Tami Hoag. – Cop. – [London]: Orion, [2001]. – 1222, [10] p. – ([Deer Lake series; Doucet series]). – eng.

Видання містить дилогію , що складає серію Deer Lake. Перша книга «Нічні гріхи» (1995) – це захоплива історія, що розгортається в мирному містечку Міннесоти, де злочинів просто не буває. Але коли зникає маленький хлопчик, це знаменує собою початок невимовного кошмару. Немає ні свідків, ні підказок, лише записка, майстерно глузлива, недбало жорстока. Тепер сувора слідча Елен Норт у своїй першій справі та місцевий поліцейський, який боїться, що зло великого міста вторглося в його маленьке містечко, полюють на божевільного. Разом вони повинні перехитрити вбивцю, який не знає кордонів і захистити місто, яке може вже ніколи не буде почуватися безпечним.

А у сиквелі «Винний як гріх» (1996) шанованого члена громади звинувачують у жахливому злочині. Але коли зникає другий хлопчик, перелякана громадськість хоче знати: чи поліція спіймала не ту людину? Чи триває кошмар, чи тільки починається? Еллен Норт вважає, що вона будує справу проти винного чоловіка, і що у нього є спільник у тіні. Готуючись до суду, Еллен раптово опиняється втягнутою в жорстоке змагання, у темний танець життя і смерті зі злим розумом, таким же винним, як гріх.

Третій роман « Тонка темна лінія» (1997) у виданні належить до серії про Лакі Дусе. Терор витає вулицями Байю-Бро, штат Луїзіана. Підозрюваного у вбивстві звільнили за технічною причиною, а поліцейського, звинуваченого у підкиданні доказів проти нього, зняли зі справи. Але детектив Нік Фуркад відмовляється піти. Він уже переступив межу… Заступник шерифа Енні Бруссар знайшла понівечене тіло жінки. Вона досі чує примарні відлуння передсмертних криків. Вона прагне справедливості. Продовження розслідування означатиме створення союзу з чоловіком, якому вона не довіряє, і появи ворогів серед чоловіків, з якими працює. Пошуки правди розпочалися — пошуки, які ведуть звивистою стежкою через глухі затоки Луїзіани та глибоко в найтемніші куточки людського серця…

Детектив із серії про Лакі Дусе

Hoag, T. Lucky’s Lady [Text] / Tami Hoag. – Rev. ed., cop. – [London]: Orion [Books Ltd], [2004]. – 368,[32] p. – (Orion fiction; [Doucet series]). – eng.

Історія психолога Серени Шерідан, яка повернулася до маленького містечка в Луїзіані, де вона виросла, і де раптово зник її дід. І по допомогу вона мусить звернутися до чоловіка, такого ж загадкового та небезпечного, як і сама глушина, Лакі Дусе. Він чоловік з минулим, сповненим таємниць, які краще приховувати, ідеальний провідник, який проведе Серену у світ сліпучої спокуси, раптового насильства та аутентичної природної краси. Але їх розслідування призводить до дуже небезпечного протистояння, яке вимагатиме від них довіри не лише власним найглибшим інстинктам виживання, а й одне одному.

Детектив із серії про Елену Естес

Hoag, T. The Alibi Man [Text] / Tami Hoag. – Cop. - [London]: Orion [Books Ltd], [2008]. – 343 [9] p. – (Orion fiction; [Elena Estes series]). – eng.

В романі «Алібі- клуб» (2007) молода жінка зникає безвісти, і її дванадцятирічна зведена сестра звертається до Елени Естес, поліцейського у минулому, по допомогу.

Естес не має ліцензії приватного детектива, не цікавиться новою кар'єрою і не бажає порушувати своє добровільне вигнання. Але чим більше вона дізнається про людей, з якими була пов'язана Ерін Сібрайт, тим більше повертаються її давно приховані поліцейські інстинкти.

За блискучим, надзвичайно багатим фасадом гламурного кінного спорту ховається надзвичайно безжальний світ наркотиків, хабарів та брудних угод. Світ розпусних плейбоїв та корумпованих торговців кіньми, королівської родини та натовпу, суперників та ворогів. Непристойно багатий світ, де все можна отримати за певну ціну, включаючи життя, і де група впливових і заможних лиходіїв з Палм-Біч надають один одному алібі, щоб приховати безліч гріхів. До цієї групи входить чоловік, якого Елена колись дуже добре знала – її колишній наречений Беннетт Вокер, чоловік, який, як вона знає, вже принаймні раз у житті уникав правосуддя…

Ч.1. Лінда Ла Плант

Ч. 2. Патриція Корнвелл 

Світ педагогічних ідей Софії Русової : 170 років від дня народження видатної української просвітительки

 

«Від юних літ і до глибокої старості вона була незламно вірною українській ідеї і залишила нам мудрі настанови педагога і вченого, які й сьогодні мають будити у нас жагу пізнання, любові до землі, на якій ти народився, жив і творив» (Василь Шендеровський, український історик науки, доктор фізико-математичних наук, професор)

 

Серед діячів педагогічно-просвітницького руху в Україні кінця ХІХ—перших десятиріч ХХ століття одне з чільних місць по праву належить Софії Федорівні Русовій, теоретику і практику дошкільної й позашкільної освіти, активний учасниці політичного й культурного життя доби Української революції 1917— 1921 років, невтомний діячці жіночого руху в Україні.

Софія Русова (дівоче прізвище Ліндфорс) народилася 18 лютого 1856 року в селі Олешні на Чернігівщині в родині відставного офіцера Федора Ліндфорса, шведа за походженням, та француженки Ганни Жерве, яка рано пішла з життя, і в маленької Софії не залишилося в пам’яті навіть материнського образу. Невдовзі батько вирішив переїхати до Києва, де десятирічна Софія відразу вступила до третього класу Фундуклеївської гімназії, яку закінчила з золотою медаллю.

Духовно Софія була дуже близька зі своєю сестрою Марією, старшою від неї на дванадцять років, яка й замінила їй матір. Взимку 1871 року несподівано помирає батько. Сестри Марія й Софія Ліндфорс вперше вирішують питання: як житі далі? Не маючі спеціальної освіти і практичного досвіду у вихованні дітей п’ятнадцятирічна Софія разом з сестрою відкриває у Києві перший дитячий садок. 1 вересня 1871 року до цього приватного закладу завітало близько 20 вихованців, здебільшого дітей української інтелігенції. Серед них, зокрема були дочки відомого діяча літератури і театру Михайла Петровича Старицького, Марія та Людмила.

Знайомство з родиною Старицьких мало вирішальне значення у житті Софії. Вона опинилася в колі видатних українців, серед яких були: етнограф Федір Вовк, доцент Київського університету Михайло Драгоманов, письменник і педагог Іван Нечуй-Левицький та майбутній  вчений-статистик, етнограф, фольклорист, а на той час викладач грецької мови 1-ої київської гімназії Олександр Русов. Пізніше Софія Федорівна згадувала: «Він перший відкрив мені красу української народної поезії, заговорив до мене українською мовою і без довгих промов та пояснень збудив у мене ту любов до нашого народу, яка вже ніколи не покидала мого серця й кермувала всією моєю працею довгі літа».

Практична педагогічна діяльність Софії Ліндфорс після київського дитячого садка мала своє продовження спочатку у двох школах Петербурга, куди молода дівчина поїхала слідом за своїм нареченим Олександром Русовим і де обвінчалася з ним 30 серпня 1874 року. Потім викладала у приватних дитячих садках, на вечірніх курсах для юнаків, в рідній Олешні, у Київському кадетському корпусі та інших навчальних закладах.

Так склалося, що родині Русових доводилося часто переїжджати. Лише протягом другої половини 1870-х — першої половини 1880-х років серед їхніх адрес були, зокрема, Чернігів, хутір у Борзнянському повіті на Чернігівщині, Київ, Одеса, Єлисаветград, Катеринослав, Херсон. Часта зміна місця проживання була пов’язана з роботою Олександра Русова та політичною діяльністю Софії Федорівни, що призвела до кількох арештів і постійного нагляду поліції .

Кінець 1880-х — початок 1890-х років сім’я Русових прожила в Харкові. Тут Софію Федорівну захопила робота в Харківському товаристві поширення в народі грамотності, членами якого була значна частина місцевої інтелігенції. У 1902 році Русови оселяються в Санкт-Петербурзі, де Софія Федорівна стає не лише свідком, а й безпосереднім учасником активізації громадського руху, спричиненого подіями 1905—1906 років.  Саме в цей час завдяки заходам Благодійного товариства для видання загальнокорисних і дешевих книг побачив світ «Український буквар» Софії Русової. У передмові вона зазначала, що в основі букваря лежить розробка одного з найкращих українських філологів Олександра Опанасовича Потебні, який працював над підручником для недільних шкіл, ще в 60-х роках ХІХ століття. Тоді книжка опублікована не була, тому укладачка лише доопрацювала рукопис Олександра Потебні.

Весною 1909 року Софія Русова слідом за чоловіком, якому запропонували читати курс статистики у новоствореному Комерційному інституті, повертається до Києва. Це був тяжкий період для Русових, оскільки на початку року передчасно обірвалося життя їх старшого сина Михайла. Софія Федорівна рік викладала в Комерційному інституті французьку мову, яку добре знала з дитинства. Потім працювала у комерційній школі  І Учительського товариства. Як напише Софія Федорівна Русова у своїх споминах, це були роки, коли її життя все тісніше пов’язувалося з педагогікою.

Трагедія Першої світової війни не обійшла стороною і сім’ю Русових. 8 жовтня 1915 року в Саратові, куди родина евакуювалася разом із Комерційним та Фребелівським педагогічним інститутами, помер Олександр Русов. Поховавши чоловіка на Байковому цвинтарі в Києві, Софія Русова повертається до Саратова, де продовжує читати педагогічні предмети в Фребелівському інституті, виступати з лекціями на курсах, які влаштовували різні місцеві організації, опікуватись українським студентством.

Події Лютневої революції 1917 року Софія Федорівна зустріла в Києві, де знову працювала викладачем педагогічних дисциплін у Фребелівському педагогічному та французької мови в Комерційному інститутах.  8 квітня 1917 року на Всеукраїнському національному конгресі Софію Русову обирають від просвітницьких організацій Києва членом Української Центральної Ради, яка виступила лідером національно визвольного руху 1917—1918 років та виконувала роль вищого законодавчого держаного органу Української Народної Республіки. Водночас на запрошення генерального секретаря освіти першого українського уряду Івана Матвійовича Стешенка вона очолює департамент дошкільної і позашкільної освіти Генерального секретарства (Міністерства) освіти. Крім того, Софія Федорівна Русова виступає як організатор та керівник Всеукраїнської учительської спілки, входить до редакційної колегії журналу «Вільна українська школа».

Бурхливі події Громадянської війни не дозволили реалізуватися педагогічним прагненням Софії Русової. Після кількох переїздів разом із Міністерством освіти Софія Федорівна на початку березня 1919 році опинилась у Кам’янці-Подільському, який на той час ще був столицею Української Народної Республіки. Тут вона викладала в учительської семінарії та Кам’янець-Подільському державному університеті, опікувалася дитячими садками. 

Але так склалися обставини, що у грудні 1921 року Русова разом із онукою Олею нелегально перейшла річку Збруч — тодішній кордон між Радянською Україною і Польщею. Так для неї розпочався еміграційний період життя. Після нетривалого перебування в Бадені та Подєбрадах Софія Федорівна в 1923 році переїхала до тогочасного центрального осередку української еміграції — Праги, яка і стала постійним місцем її проживання та педагогічної діяльності на протязі довгих років, сповнених тугою за Батьківщиною та постійними пошуками засобів для існування.

Творча енергійність Софії Русової вражає. За роки еміграції у видавництвах і періодичних виданнях Лейпцига, Праги, Подєбрадів, Філадельфії, Варшави, Парижа, Львова, Коломиї, Ужгорода, Мукачева, Чернівців побачили світ 165 її друкованих праць. Серед них підручники з географії та французької мови, праці з теорії та практики дошкільного виховання. Водночас Софія Федорівна викладала у вищих навчальних закладах, які були створені в Чехословаччині українською еміграцією. В Український господарський академії (Подєбради) вона читала французьку мову, а в Українському високому педагогічному інституті імені Михайла Драгоманова (Прага) — теорію та історію педагогіки, дидактику, дошкільне виховання, спецкурс «Національна школа Чехословаччини й інших слов’янських народив», вела факультатив із французької мови. Лекції, прочитані нею у 1924—1925 роках, увійшли до книги «Дидактика», що вийшла 1925 року у Празі у видавництві «Сіяч».

У 1932 році  вона підготувала надзвичайно важливу статтю «Національна школа», яка має велике значення і сьогодні. У 1935 році в Коломиї вийшло перше видання книги Софії Федорівни «Наші визначні жінки». Праця присвячена життєвому і творчому шляху видатних українок, як Наталія Кобринська, Олена Пчілка, Дніпрова Чайка, Христина Алчевська, Ольга Кобилянська, Леся Українка.

З 1937 року і до останніх днів Софія Русова — почесний голова Всеукраїнського Союзу Українок. 5 лютого 1940 року обірвалося життя Софії Федорівни Русової, але залишилися її педагогічні концепції, ідеї, думки. Вчений-педагог Софія Русова стверджувала: «Нація народжується коло дитячої колиски, лише на рідному ґрунті, серед рідного слова, пісні здатна вирости національно-свідома дитина».

 

Цікаві факти з біографії Софії Русової

Софія Федорівна мала видатні музичні здібності і мріяла вступити до консерваторії. І хоч вона обрала долю педагога, музика не полишала її ніколи. Любов до музики зближує молоду вчительку із сім’єю видатного композитора Миколи Віталійовича Лисенка. Сестри Ліндфорси наймали у Києві великий дім з простою світлицею, де влаштовувалися всілякі сходини членів гуртка, людей з передовими поглядами, а іноді і невеликі концерти. Саме тут збирав на репетиції свій хор і Микола Лисенко, тут же в 1872 році було задумано створення трупи аматорів, які ставили самостійно вистави. Софія увійшла в коло української інтелігенції, що згодом утворила «Стару Громаду».

У цей час, на заняттях музичного гуртка, Софія познайомилася з гімназійним учителем Олександром Русовим, якого за чудовий голос і добру веселу вдачу Микола Лисенко і Павло Чубинський звали «Саша Ангел». На весіллі Олександра і Софії за батька і матір були Микола і Ольга Лисенки. Композитор до цієї події написав рапсодію на мотив народної пісні «Ой, глибокий колодязю, золотії ключі». Це була перша українська рапсодія, і вона нагадує українську думу. Музичний твір був присвячений Софії, і його виконання стало найкращим подарунком на весілля Русових.

1876 року, завдяки зусиллям Федіра Вовка, Олександра і Софії Русових у Празі побачило світ двотомне видання «Кобзаря» Тараса Шевченка. Перший містив твори, дозволені до друку, а другий — заборонені поезії, що раніше не друкувалися. Друкарня «Народніх Лістів» «ласкаво згодилася друкувати «Кобзаря», і Ол. Ол. заходився впорядкувати матеріяли Вовка, часто написані на маленьких шматках паперу. Деякі вірші знайдено було в кількох варіантах, з ріжними змінами, що відріжняли їх від авторського оригіналу… Непомітно летів час, вже наближалось до кінця друкування І і ІІ тому «Кобзаря», треба було міркувати, яким способом перевезти це перше видання на Україну…».

Оцінюючі власний педагогічний досвід Софія Федорівна Русова зазначала, що у педагогічній діяльності вона постійно шукала чогось нового і творчого: «Я викладала на свій лад, переводячи на практиці великі думки філософів, педагогів чи то була географія, чи французька мова, — я всього навчала без підручників і захоплювала учнів усякого віку, і малих по дитячих садках, і дорослих на вечірніх курсах недільних шкіл. Я ненавиділа рутину, формальну дисципліну. Може в цьому були й мої помилки і мій успіх. Душа дітей, їх задоволення — от що чарувало мене. Коли я оповідала і бачила усі їх ясні очі, звернені до мене, блискучі від зацікавлення і задоволення, то й я відчувала це задоволення; коли я гралася з ними, то теж разом із ними переживала хвилювання тієї чи іншої гри».

«Український буквар» Софії Русової перевидавався тричі (1917, 1918, 1919), двічі — «Початкова географія (обидва рази у 1918 році). Також завдяки Софії Федорівні бібліотека шкільної літератури поповнилась «Початковим підручником французької мови задля самонавчання і перших класів гімназії з французько-українським словарем» (1918) та «Першою читанкою для дорослих для вечірніх та недільних шкіл» (1918),  на допомогу вчителям і вихователям були надруковані її праці «Про колективне та групове читання» (1917), «Методика початкової географії» (1918), ґрунтовне дослідження «Дошкільне виховання» (1918), окремою книжкою з назвою «Позашкільна освіта» (1918) вийшли лекції, які Русова прочитала на позашкільному факультеті Київського педагогічного інституту.

 

Ювілейна монета «Софія Русова»

Ювілейна монета «Софія Русова» номіналом 2 гривні присвячена 160-річчю від дня народження видатного українського педагога в галузі дошкільного виховання, громадсько-освітнього діяча, письменниці, історика, етнографа, мистецтвознавця, літературного критика, однієї з організаторів жіночого руху, яка присвятила своє життя створенню національної системи виховання й освіти.

Дата введення в обіг — 18 лютого 2016 року

Автори — художники: Таран Володимир, Харук Олександр, Харук Сергій; скульптори: Атаманчук Володимир, Іваненко Святослав

Серія — «Видатні особистості України»

На аверсі монети розміщено вислів Софії Русової: «У ЖИТТІ КОЖНОЇ/ ШЛЯХЕТНОЇ ЛЮДИНИ/ МАЄ СВІТИТИ ВЕЛИКА/ ЯСНА ЗІРКА:/ ЩАСЛИВА ДОЛЯ/ РІДНОГО/ КРАЮ» (унизу); ліворуч — лампа як символ просвітництва.

На реверсі монети зображено портрет Софії Русової, під яким написи: «СОФІЯ РУСОВА/ 1856—1940».

 

Література про життя та діяльність Софії Русової

Русова С. Мемуари / Софія Русова ; Полтав. обл. об’єднання Всеукр. т-ва «Просвіта» ім. Т. Шевченка. — Полтава : РІК, 2018. — 312 с. — (Просвітницька книгозбірня. Книга № 11).

Спогади Софії Русової занурюють сучасного читача у добу передреволюційного відродження поневоленої і роздертої поміж різними окупантами української нації та Української революції 1917— 1921 років. Напружена, у неймовірно важких і складних умовах, просвітницька, культурна, освітня праця української інтелігенції привела до найвищого прояву українського духу — національно-визвольної збройної боротьби з різними поневолювачами України. І хоча вона закінчилася трагічно, та подвиг борців попри всі старання окупантів стерти його з народної пам’яті, завжди залишався прикладом жертовної боротьби за визволення України з російської неволі і джерелом духу правди і любові до поневоленої Вітчизни.

 

Русова С. Вибрані педагогічні твори / Софія Русова ; вступ. ст. Олени Проскурової. — Київ : Освіта, 1996. — 304 с.

«Бути гарним педагогом — це бути справжнім реформатором майбутнього життя України, бути апостолом Правди і Науки».

До збірки увійшли праці про дошкільне виховання і школу видатного українського педагога і громадського діяча Софії Русової.

 

Зайченко І. В. Педагогічна концепція С. Ф. Русової : монографія / Іван Васильович Зайченко. — Київ : Видавництво Ліра-К, 2016. — 216 с.

На багатому джерелознавчому матеріалі ґрунтовно розкривається життєвий шлях, педагогічна діяльність, творчість і педагогічна концепція Софії Федорівни Русової (1856— 1940) —  однієї з найуславленіших дочок України.

Книга адресується вчителям, студентам і викладачам педагогічних навчальних закладів, науковцям у галузі теорії і історії педагогіки, працівникам дошкільних дитячих закладів, інститутів підвищення кваліфікації та перепідготовки вчителів, іншим освітянам, усім, хто цікавиться історією і сучасністю освіти, школи й педагогіки.

***

• Антонець М. Б. Русова Софія Федорівна (1856—1940) // Українська педагогіка в персоналіях : у 2 кн. Кн. 2 : навч. посіб. / за ред. О. В. Сухомлинської. — Київ : Либідь, 2005. — С. 136—145.

• Видатна просвітителька [Софія Русова (1856—1940)] // Шендеровський В. Нехай не гасне світ науки / Василь Шендеровський ; за ред. Е. Бабчук. — Київ : Смолоскип, 2004.— С. 279—287.

• Гонюкова Л. Педагог і громадська діячка Софія Русова / Лілія Гонюкова, Тетяна Конончук // Українки в історії / за ред. В. Борисенко. — Київ : Либідь, 2004. — С. 72—77.

• Ідеї про диференційований підхід в українській школі доби визвольних змагань (1917 —1912)  // Диференційований підхід в українській школі (кінець ХІХ  — перша третина ХХ ст.) : монографія / авт. кол. : Сухомлинська О. В., Дічек Н. П., Березівська Л. Д., Гупан Н. М., Бондар Л. С., Антонець Н. Б., Філімонова Т. В., Антонець М. Я., Куліш Т. І., Шевченко С. М. — Київ : Педагогічна думка, 2013. — С. 246 —289. 

• Ідея національної школи С. Русової // Левківський М. В. Історія педагогіки. —2-е вид., допов. : підручник / Михайло Васильович Левківський. — Київ : Центр навчальної літератури, 2006. — С. 265—266.

• Ліндфорс (Русова), Софія. Дещо зі спогадів за М. П. Драгоманова // Михайло Драгоманов у спогадах / уклали І. С. Грищенко, В. А. Короткий. — Київ : Либідь, 2012. — С. 88—91.

• Осташко Т. С. Русова Софія Федорівна (1856—1940)  / Т. С. Осташко, В. І. Кізченко // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смолій (голова) та ін. ; Ін-т історії України НАН України. — Київ : Наук. думка, 2009. — Т. 9 : Прил — С. — С. 382.

• Розвиток національної освіти і педагогічної думки в Українській Народній Республіці (1917—1920 рр.)  // Медвідь Л. А. Історія національної освіти і педагогічної думки в Україні : навч. посіб. / Медвідь Людмила Андріївна. — Київ : Вікар, 2003. — С. 225—254.

• Русова Софія Федорівна (1856—1940) // Верстюк В. Діячі Української Центральної Ради / Владислав Верстюк, Тетяна Осташко : бібліографічний довідник. — Київ : б. в., 1998. — С. 153—154.

• Русова Софія Федорівна (1856—1940) // Шаров І. Вчені України : 100 видатних імен / Ігор Шаров. — Київ : АртЕк, 2006. — С. 350—352. 

• С.  Ф. Русова про національну систему освіти та виховання // Любар О. О. Історія української школи і педагогіки : навч. посіб. / О. О. Любар, М. Г. Стельмахович, Д. Т. Федоренко ; за ред. О. О. Любара. — Київ : Знання, КОО, 2003. — С. 317—323.  

• Софія Русова (1856—1940) // Сисоєва С. О. Нариси з історії розвитку педагогічної думки : навч. посіб. / Світлана Сисоєва, Ірина Соколова. — Київ : Центр навчальної літератури, 2003. — С. 197—204.

• Софія Федорівна Русова (1856—1940)  // Персоналії в історії національної педагогіки. 22 видатних українських педагоги : підручник / А. М. Бойко, В. Д. Бардінова та ін. ; під заг. ред. А. М. Бойко. — Київ : ВД «Професіонал», 2004. — С. 321—335.

Підготувала К. В. Бондарчук, завідувачка читального залу.

Шанс на життя: Всесвітній день боротьби проти раку

 

4 лютого відзначається Всесвітній день боротьби проти раку, заснований за ініціативою «Міжнародного союзу по боротьбі з онкологічними захворюваннями» на першому Всесвітньому саміті боротьби з раком, який проходив 2000 року у Парижі.

Всесвітній день боротьби проти раку покликаний привернути увагу суспільства до одного з найбільш важких захворювань сучасної цивілізації. Інформованість людей про давню хворобу допомагає її запобіганню, своєчасному виявленню та дає шанс на життя.

Представляємо корисні та пізнавальні книжкові видання: Сіддгартха Мукерджі «Імператор усіх хвороб: Біографія раку», Майкл Грегер «Як не померти передчасно. Їжа, яка відвертає та лікує хвороби», Роберт М. Сапольські «Чому зебри не страждають на виразку», Ентоні Вільям «Секрети щитоподібної залози. Що приховують її хвороби та як від них зцілитися», Дарка Озерна «Книжка для дорослих : Як старшати, але не старіти», Ярослав Шпарик «Рак: переможці і жертви».

Сіддгартха Мукерджі «Імператор усіх хвороб: Біографія раку»

Сіддгартха Мукерджі (1970) — індійсько-американський медик, науковець і письменник.  У 1993—1996 роках Мукерджі був роудзівським стипендіатом в Оксфордському університеті й став доктором філософії в галузі імунології, закінчивши Магдалинський коледж при цьому університеті. Потім вступив до Гарвардської медичної школи, де 2000 року здобув ступінь доктора медицини. Пройшов курс інтернатури в Бостонському онкологічному інституті Дейни-Фарбера й Массачусетській головній лікарні. Спеціалізувався спершу на внутрішніх хворобах, а тоді на онкологічних.

Відомий передусім своєю книжкою «Імператор усіх хвороб: Біографія раку». За цю роботу він одержав Пулітцерівську премію й нагороду від газети «Ґардіан»

 

Мукерджі, Сіддгартха. Імператор усіх хвороб : Біографія раку / Сіддгартха Мукерджі ; пер. з англ. О. Король. — Київ : Вид-во Жупанського, 2013. — 520 с. 

Ця книжка - історія раку. Це літопис давньої хвороби — колись таємничої, «нашептаної», яка переродилась у смертоносну мінливу річ, наділену такою всеохопною метафоричною могутністю в медицині, науці та політиці, що її часто називають справжньою чумою нашого покоління. Ця книжка — біографічна в прямому розумінні цього слова, спроба проникнути у свідомість цієї безсмертної недуги, зрозуміти її особистість, зняти покрив таємничности з її поведінки. Але головна мета книжки — поставити питання поза біографією: чи можна припустити, що в прийдешності настане кінець раку? Чи вдасться назавжди викоренити цю хворобу з наших тіл і з суспільства?

 

Майкл Грегер «Як не померти передчасно. Їжа, яка відвертає та лікує хвороби»

Майкл Грегер (1972) — американський лікар, доктор медицини, автор і професійний оратор з питань громадської охорони здоров'я, зокрема про переваги рослинної дієти і шкідливість вживання продуктів тваринного походження. Засновник сайту Nutrition Facts.org.

Майкл Грегер, дослідивши 15 найпоширеніших причин смертності, до яких, зокрема належить серцево-судинні недуги, різні типи раку, діабет, хвороба Паркінсона, запевняє: позбутися хронічних захворювань — ба більше, уникнути дочасної смерті! — можна за допомогою простих змін у раціоні харчування та способі життя. Послуговуючись результатами величезної кількості медичних досліджень — як власних, так і інших фахівців, він пояснює, завдяки чому та яким чином здорова їжа й активний спосіб життя інколи чинять не менш позитивний ефект, ніж фармацевтичні препарати і хірургічні методи лікування.

 

Грегер, Майкл. Як не померти передчасно. Їжа, яка відвертає та лікує хвороби / Майкл Грегер, Джин Стоун ; пер. з англ. В. Горбатька. — Вид. група КМ-БУКС, 2018. — 512 с.

Страждаєте від високого тиску? Чай з гібіскусу допоможе вам краще за будь-які ліки від гіпертонії, не чинячи при цьому жодних побічних ефектів. Рак простати — спадкова хвороба у вашій родині? У такому разі відмовтеся від молока, а натомість додайте до свого раціону лляне насіння. А якщо непокоїть серцеве захворювання, переходьте на рослинну дієту.

Майкл Грегер докладно розповідає, як можна не лише запобігти більшості поширених недуг, а й побороти їх, якщо людина вже захворіла. Спираючись на велику кількість експериментальних і статистичних даних, він описує особливості протікання тієї чи іншої хвороби, розповідає, чим вона найчастіше зумовлена і чим загрожує, радить, яким харчам слід надати перевагу, а від чого краще відмовитись.

 

Роберт М. Сапольські «Чому зебри не страждають на виразку»

Роберт Моріс Сапольскі (1957) — американський нейроендокринолог, професор біології, нейронауки і нейрохірургії в Стенфордському університеті, науковий співробітник Національних музеїв Кенії, дослідник і автор науково-популярних книг.

«Чому зебри не страждають на виразку» не можна читати на одинці. Обов’язково мусить бути хтось, готовий реагувати на ваші здивовані вигуки і слухати особливо цікаві уривки з книжки. Автор прискіпливо вивчає різні процеси, що відбуваються в організмі під впливом стресу. Порівнює результати експериментів на тваринах із результатами досліджень на людях. Жонглює термінами і розважає читача жартами й кумедними оповідками.

 

Сапольські Роберт М. Чому зебри не страждають на виразку. — 3-тє вид. / Роберт М. Сапольські ; пер. з англ. О. Лобастова. — Харків : Ранок : Фабула, 2024. — 400 с.

 Усі хвороби — від стресу. Чули таке? Роберт Сапольські, професор біології та нейрології Стенфордського університету, вирішив це перевірити.

У цій книжці зібрані результати багатьох досліджень, виконаних вченими з різних галузей. Стрес і реакція організму на нього залежить від безлічі чинників, наприклад, від того, що їла ваша мама під час вагітності. Серйозну тему авторові вдалося подати без зайвої академічності, а терміни з’являються лише там, де це конче необхідно.

Це корисна книжка для тих, хто прагне краще розуміти себе і своє тіло, але не хоче витрачати час на боротьбу зі спеціальною літературою. Зрештою, легкий стиль пана Сапольські робить читання напрочуд приємним.

 

Ентоні Вільям «Секрети щитоподібної залози. Що приховують її хвороби та як від них зцілитися»

Ентоні Вільям — дослідник і цілитель, автор бестселерів №1 за версією New York Times. Він допоміг впоратися з проблемами зі здоров’ям багатьом людям. Серед них — кінозірки, музиканти, відомі письменники та спортсмени, бізнесмени й мільйонери. Змінивши спосіб життя, дотримуючись нескладної дієти й дослухаючись до потреб свого організму, ви зможете знайти причини й шляхи зцілення від десятків симптомів.

 

Вільям, Ентоні. Секрети щитоподібної залози. Що приховують її хвороби та як від них зцілитися / Ентоні Вільям ; передм. Пруденс Голл ; пер. з англ. І. Павленко, Т. Дуди. — Київ : Букшеф, 2024. — 320 с.

 У книзі автор розповідає, у чому полягає справжня причина проблем зі здоров’ям, які ми пов’язуємо із цим органом. Хронічна втома, надмірна маса тіла, безсоння, депресія, прискорене серцебиття та багато інших симптомів отруюють життя мільйонів людей. Щоб змінити ситуацію, треба не звинувачувати щитоподібну залозу, а подбати про неї. Ентоні Вільям докладно розбирає помилкові твердження, які не тільки не допомагають вилікуватися, а й погіршують стан, та пропонує унікальну авторську програму відновлення здоров’я.

 

Дарка Озерна «Книжка для дорослих : Як старшати, але не старіти»

Дарка Озерна — відома українська журналістка, біологиня, популяризаторка науки та авторка книг про здоров'я, зокрема «Бути окей Що важливо знати про психічне здоров'я» та «Ви це зможете! 7 складових здорового способу життя» із серії «Оптимістично про здоров’я».

 

Озерна, Дарка. Книжка для дорослих : Як старшати, але не старіти / Дарка Озерна. — Київ : Yakaboo Publishing, 2021. — 304 с., іл.

В нашому інформаційному просторі життя всіх людей, старших навіть за 35 років, малопомітне. Чим живуть «дорослі»? А це правда, що старші люди всі хворі, занудні, несучасні, не хочуть сексу і не подобаються собі в дзеркалі?.. Ні, неправда. Давно на часі переглянути ставлення до віку, старіння, старшання, хронічних хвороб. При чому не просто «взяти і перестати хворіти», а збагнути, що з нами відбувається, які є ризики та можливості в кожного віку, та продовжити старшати, та не старіти.

«Книжка для дорослих. Як старшати, але не старіти» в цьому допоможе. У книзі ідеться мова про чинники, що сповільнюють чи прискорюють старіння, про запобігання серцево-судинним хворобам та раку, життя з діабетом та хворобами легень й кишківника, піклування про тіло від очей до кісток, психічний добробут, загальні та специфічні поради з харчування, про менопаузу, ерекцію, секс, й те, як жити довго і щасливо. Тільки без магії й чарівних пігулок.

 

Ярослав Шпарик «Рак: переможці і жертви»

Шпарик Ярослав Васильович (1958) — український онколог, спеціаліст у галузі медикаментозної онкології. Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21.07.2017 року № 834 включений до групи експертів МОЗ України за напрямом «Онкологія». У квітні 2018 року нагороджений відзнакою НАН України Web of Science Award Ukraine як четвертий серед українських науковців усіх напрямків у номінації «Високоцитований дослідник» («Highly cited researcher») за 2008— 2017 роки.

Автор понад 480 наукових публікацій, у т.ч. понад 20 монографій і посібників. Цікавиться історією науки, автор книг «Рак: Переможці і жертви» (2008), «Медицина у Святому Письмі» (2018).

 

Шпарик Я. В. Рак: переможці і жертви / вступ. ст. проф. Бориса Білинського. — Львів : Афіша, 2008. — 628 с.

У книзі зібрано біографічні довідки відомих людей, долі яких пов’язані з онкологією. У І розділі подана інформація про тих, які здолали хворобу (переможці) — В. Гавел, А. Солженіцин, Ш. Коннері, Л. Армстронґ (майже 170 біографічних довідок). У ІІ розділі міститься понад 1200 довідок про жертв раку — Наполеон, З. Фройд, І. Берґман, Л. Паваротті, Ж. Кеннеді тощо. Вченим і лікарям, які доклали зусиль для пошуку методів лікування раку присвячений ІІІ розділ — Р. Вірхов, В. Голстед, Т. Годжкін, І. Мікулич (понад 230 подвижники онкології). Книга призначена для широкого кола читачів.

Підготувала К. В. Бондарчук, завідувачка читального залу.

Календар «Світ мистецтва»: ювіляри лютого 2026 року

 Відділ мистецтв перегортає сторінку лютого календаря «Світ мистецтва»